Зміст:

Черешня: вирощування в саду, види та сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 25 лютого 2019 Перша редакція: 25 лютого 2016 🕒 26 хвилин 👀 56538 разів 💬 2 коментарі

  • Посадка й догляд за черешнею
  • Дерево черешня – опис
  • Посадка черешні
    • Коли садити черешню
    • Посадка черешні восени
    • Як посадити черешню навесні
    • ДогДогляд за черешнею навесні
    • Догляд за черешнею влітку
    • Догляд за черешнею восени
    • Обробка черешні
    • Полив черешні
    • Підживлення черешні
    • Зимівля черешні
    • Коли обрізувати черешню
    • Як обрізувати черешню
    • Обрізування черешні навесні
    • Обрізування черешні влітку
    • Обрізування черешні восени
    • Як розмножувати черешню
    • Насіннєве розмноження черешні
    • Щеплення черешні
    • Сорти черешень для Підмосков’я
    • Ранні сорти черешні
    • Сорти середнього терміну дозрівання
    • Пізні сорти черешні
    • Коментарі

    Рослина черешня (лат. Prunus avium), або пташина вишня – дерево родини Розові заввишки до 10, а іноді і до 30 метрів, що зростає в природі Європи, Західної Азії, Північної Африки і дуже поширене в культурі. Це найдавніша форма вишні, яка за 8000 років до н.е. вже була відома в Європі, на території сучасної Швейцарії і Данії, а також в Анатолії. Назва дерева походить від топоніма міста Керасунт, який був розташований між Трапезундом і Фарнаком і славився посадками смачної черешні на своїх околицях.

    Від Керасунта утворилася латинська назва черешні cerasi, неаполітанська cerasa, турецька kiraz, французька cerise, англійська cherry, іспанська cereza, та й українське слово черешня того ж походження. Причому багатьма мовами слово, що означає черешню, означає і вишню, тому п’єса Чехова відома за кордоном як «Черешневий сад», і в цьому немає суперечності, оскільки ці культури дуже близькі родичі.

    Посадка й догляд за черешнею

    • Посадка: на півночі садять тільки навесні, перш ніж набубнявіють бруньки, на півдні можна садити й навесні, й восени, у вересні-жовтні.
    • Цвітіння: у кінці березня або на початку квітня.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло.
    • Ґрунт: чорноземи, поживні суглинки або супіщані ґрунти, на ділянках із глибоким заляганням ґрунтових вод.
    • Полив: у середньому 3 рази за сезон: перед цвітінням, у середині літа й під зиму. Витрата води – по 1,5-2 відра на кожен рік життя дерева.
    • Підживлення: з чотирирічного віку: в травні – мінеральні добрива під корінь, у кінці липня (після збору врожаю) – позакореневе підживлення калійно-фосфорним добривом і мікроелементами, в серпні – розчином коров’яку (1:10) або курячого посліду (1:20) під корінь.
    • Обрізування: щорічно навесні, до початку сокоруху, або восени, до кінця вересня. За потреби можна обрізати черешню навіть улітку, після плодоношення, але тільки не в серпні-вересні.
    • Розмноження: насінням і щепленням.
    • Шкідники: попелиця, вишневі мухи, листовійки, вишневі трубковерти, п’ядуни зимові, п’ядун-обдирайло, бурий плодовий і червоний яблуневий кліщі, вишнева пагонова, мінуюча і фруктова смугаста молі, вишневий, жовтий сливовий і слизовий трачі, заболонник, непарний короїд, кільчастий, пуховий і непарний шовкопряди, яблунева склівка.
    • Хвороби: кокомікоз, моніліоз, бура плямистість, відьмина мітла, карликовість сливи, несправжній або сірчано-жовтий трутовики, мозаїчна кільчастість, відмирання гілок, пархи, плодова гниль, стекленберзький віроз і клястероспоріоз.

    Дерево черешня – опис

    Черешня є великою деревною рослиною, що відрізняється в молодому віці швидким зростанням. Коренева система дерева найчастіше розташована горизонтально, але за певних умов можуть утворитися і потужні вертикальні корені. Перші два роки життя рослина формує стрижневий корінь, який згодом розгалужується. Крона у черешні має яйцеподібну форму, яка залежно від умов може ставати і конусоподібною. Кора черешні коричнева, срібляста або червона, іноді лущиться поперечними плівками. Пагони у черешні утворюються двох типів: брахібласти – вкорочені пагони з одним міжвузлям, і ауксібласти – потужні довгі пагони. Бруньки на пагонах черешні бувають трьох типів: вегетативні, генеративні і змішані. Листя черешні оберненояйцеподібне, подовжене, короткозагострене, пилчасте по краю, розташоване на черешках завдовжки до 16 см з залозами біля основи листової пластини. Білі квіти розкриваються в кінці березня або на початку квітня – трохи раніше, ніж листя, і утворюють малоквіткові сидячі парасольковидні суцвіття. Плід черешні – куляста, овальна або серцеподібна ягода-кістянка з соковитим, м’ясистим насінником світло-жовтого, червоного, темно-червоного або майже чорного кольору, існують також сорти з рум’янцем, причому плоди дикорослих черешень дрібніші, ніж ягоди черешень культурних. У діаметрі плід досягає 2 см, всередині насінника розташована трохи подовжена або куляста гладка кісточка з насінням, що складається з ендосперму, зародка і шкірки жовтувато-коричневого кольору з червонуватим відтінком. Живе черешня до 100 років, а плодоносити починає з чотири-п’ятирічного віку. У цій статті ми розповімо вам, як виростити черешню від саджанця до дорослого дерева, як правильно доглядати за черешнею, щоб зберегти її здоров’я на довгі роки, чим підживити черешню, щоб вона з року в рік рясно плодоносила, і надамо ще багато важливої та цікавої інформації про вирощування черешні і догляд за нею.

    Посадка черешні

    Коли садити черешню

    У районах із теплим кліматом саджанці черешні садять восени, за кілька тижнів до промерзання ґрунту, а в північній місцевості – навесні, до набрякання бруньок. Росте черешня найкраще на схилах південного, південно-східного чи південно-західного напрямку або в інших добре освітлених теплих місцях, захищених від північного і східного вітру. Неприпустима посадка черешні на ділянках, де ґрунтові води залягають занадто високо, оскільки вертикальні корені рослини здатні заглиблюватися в землю на 2 м. Не підходять для посадки черешні також низинні місця, де навесні довго стоїть тала вода.

    Черешня воліє багатий на поживні речовини суглинок чи супіщану ґрунт, а торф’яний ґрунт, пісок або глина – найгірше, що ви можете їй запропонувати.

    Для перехресного запилення черешні потрібні запилювачі – черешневі дерева 2-3 сортів, розташовані в безпосередній близькості від неї. Або хоча б кілька вишень, у яких термін цвітіння збігається з цвітінням вашої черешні.

    Посадка черешні восени

    Посадка черешні восени передбачає попередню підготовку ділянки. Тижні за два-три до осінньої посадки ділянку під черешню скопують, вносячи на кожен м² до 10 кг компосту, 180 г суперфосфату і 100 г калійного добрива. Можна використовувати комплексне добриво для вишні та черешні з розрахунку 200 г на м². Кислий ґрунт необхідно вапнувати: в супіщаний ґрунт вносять по 400-500 г вапна на м², у важкі суглинки – по 600-800 г. Робити це слід за тиждень до внесення добрив, оскільки водночас вапно і добрива в ґрунт не вносять. Якщо ви садите черешню в глинистий або піщаний ґрунт, вам доведеться внести в нього під перекопування протилежний тип ґрунту: в пісок – глину, в глину – пісок, але це має проводитися за кілька років до посадки, а потім, після такого змішування ґрунтів, ділянку щороку необхідно удобрювати. Тільки через роки посаджена в такий ґрунт черешня буде рости і розвиватися нормально.

    Яму для черешні готують за два тижні до посадки. Глибина її повинна бути 60-80 см, а діаметр – близько метра. При викопуванні відкидайте родючий шар ґрунту в один бік, а нижній, неродючий шар в інший. У центр ями забивають кілок такої висоти, щоб він виступав над поверхнею ділянки на 30-50 см. Родючий шар ґрунту змішують із витриманим компостом, 200 г суперфосфату, 60 г сірчаного калію і з 500 г золи. Азотні добрива та вапно під час посадки не вносять, щоб не спричинити опіки кореневої системи саджанця. Частину ретельно перемішаного з добривами верхнього шару ґрунту насипають гіркою навколо кілочка, приминають, зверху насипають шар неродючого ґрунту, розрівнюють, поливають і залишають яму на два тижні, щоб ґрунт у ній осів.

    Як вибирати посадковий матеріал? Оглядаючи при купівлі однорічні або дворічні саджанці, слід насамперед звертати увагу на їхній стовбур: на ньому повинен бути слід від щеплення. Прищеплена рослина майже напевно сортова, а сортові дерева раніше починають плодоносити, та й смакові якості їхніх плодів вищі. Перевагою саджанця є велика кількість гілок, адже що їх більше, то легше сформувати у черешні правильну крону. Але найважливіша наявність провідника. Він мусить бути в гарному стані, інакше після того, як деревце піде в ріст, у слабкого провідника з’являться конкуренти з сильних гілок. Якщо у саджанця два провідники, то при рясному плодоносінні існує ризик розлому дерева між ними, що може привести до загибелі черешні. Провідник має бути один, і то прямий і сильний. Ну і, нарешті, коріння: вони не повинне бути сухим або пошкодженим. У відкритому ґрунті приживуться тільки саджанці з розвиненою, міцною кореневою системою. При транспортуванні кореневу систему саджанця загортають у мокру тканину, а потім у клейонку або поліетилен. Листя, якщо воно є, краще з дерева обірвати, інакше воно збезводнить деревце. Перед посадкою в ґрунт видаліть сумнівного вигляду корінці, а також ті, які не вміщаються в яму, помістіть коріння рослини на 2 години в воду для набубнявіння, а якщо воно підсушене, то і на довший термін – до 10 годин.

    Садити черешню можна доти, доки не промерзла земля. При посадці помістіть саджанець в яму так, щоб коренева шийка перебувала на 5-7 см над рівнем поверхні, розкладіть коріння деревця по пагорбу, насипаного два тижні тому, і засипте яму ґрунтом із нижнього шару, злегка струшуючи при цьому саджанець, аби ґрунт заповнив порожнини. Влийте в яму відро води, щоби ґрунт осів, і закінчіть посадку. Утрамбуйте поверхню навколо саджанця і полийте його ще одним відром води, зробивши навколо черешні на відстані 30 см борозну завглибшки 5 см і обгородивши її із зовнішнього боку валом із ґрунту. Згодом ґрунт у пристовбурному колі просяде, і вам потрібно буде підсипати в нього землю. Якщо ви висаджуєте кілька черешень, розташуйте їх на ділянці на відстані 4-5 м одна від одної: черешня – дерево велике.

    Як посадити черешню навесні

    Черешня навесні висаджується в ґрунт за тим самим принципом і за тією ж схемою, що і восени. Ділянку для посадки перекопують з осені, ями копають і вносять у них компост або перегній у жовтні-листопаді, а потім залишають котловани до весни, щоби ґрунт у них осів і устоявся. Коли зійде сніг і земля трохи просохне, в ями вносять мінеральні добрива, зокрема азотні, які восени не вносять, і за тиждень можна висаджувати черешню. Після посадки замульчуйте пристовбурні кола черешень торфом або перегноєм.

    Догляд за черешнею

    ДогДогляд за черешнею навесні

    За щойно висадженими в ґрунт саджанцями або за посадженими тієї осені догляд зовсім нескладний. Якщо ви встигли з посадкою до набубнявіння бруньок, проведіть обрізування крони, залишивши на саджанці кілька скелетних гілок і вирізавши інші на кільце, не залишаючи пеньків. Зрізи обробіть садовим варом. Якщо сокорух уже почалося, то відкладіть обрізування до наступної весни. Дорослу черешню піддають формуючому і санітарному обрізуванню саме навесні, але потрібно встигнути це зробити до початку сокоруху. Коли повітря прогріється до 18 ºC, проводять обприскування дерев від хвороботворних мікроорганізмів і шкідників, що перезимували в ґрунті або в корі.

    Закладених у ґрунт при посадці добрив черешні вистачить на три роки, а з четвертого року життя у черешень знову виникає потреба в підживленні. Азотні добрива, на відміну від калійних і фосфорних, знадобляться черешні вже на другий рік життя, і вносять їх, коли минуть морози і встановиться тепла весняна погода. Повторно азотні добрива, вже в рідкому вигляді, вносять у кінці травня.

    Навесні за необхідності здійснюють щеплення черешні – старе дерево використовують у ролі підщепи, вирощуючи на його корінні молоду, більш продуктивну черешню.

    Ну і, звичайно, навесні сад потребує поливу, розпушування ґрунту, видалення бур’янів та прикореневої парості.

    Догляд за черешнею влітку

    Влітку необхідно розпушити ґрунт на ділянці з черешнею на глибину 8-10 см. Це можна зробити і садовою мотикою, і ручним культиватором через добу після дощу або поливання, яке здійснюють від 3 до 5 разів за сезон залежно від кількості дощів. Якщо ви виявили ознаки захворювання або присутності на деревах шкідливих комах, не зволікайте з захисними заходами, щоб не ризикувати врожаєм. Необхідно діагностувати проблему і відразу ж спробувати її вирішити.

    Улітку продовжують формування черешні: прищипують пагони, що неправильно ростуть, аби послабити їхній ріст, обрізають загущуючі крону пагони і гілки. Відрослу прикореневу парость вирізують, не даючи їй розростатися. Збір урожаю черешні влітку починають із кінця травня або початку червня. Якщо завелика кількість плодів обтяжує дерево, поставте в потрібних місцях підпірки, щоб не допустити відламування гілок.

    У середині літа проводять підживлення черешень калійними і фосфорними добривами з додаванням мікроелементів. Черешня в серпні потребує підживлення органікою – коров’яком або розчином пташиного посліду. Найважливішим пунктом догляду за черешнею є утримування пристовбурних кіл і міжрядь у чистоті.

    Догляд за черешнею восени

    У вересні або жовтні, коли почне жовтіти й опадати листя, внесіть останнє підживлення водночас із перекопуванням ділянки на глибину 10 см. Перед масовим падолистом проведіть підзимне вологозарядкове поливання дерев, особливо це необхідно, якщо літо було врожайним, а осінь – сухою. Зберіть опале листя, спаліть його і проведіть профілактичну обробку черешні проти збудників хвороб і шкідників, які зібралися перезимувати в корі дерев або в ґрунті під ними. В кінці жовтня побіліть штамби й основи скелетних гілок.

    Коли пройдуть перші заморозки, черешні починають готувати до зими.

    Обробка черешні

    Профілактичну обробку черешні від захворювань і шкідників проводять навесні, до початку сокоруху, і восени, в період масового падолисту. Чим обробити черешню? Розчиніть 700 г сечовини в 10 л води й обприскайте дерева, щоб знищити комах і хвороботворні мікроорганізми, котрі перезимували. Перед тим, як обробляти черешню, переконайтеся, що сокорух ще не почався, адже якщо розчин потрапить на бруньки, що розкриваються, то може викликати опік. Від мігруючих шкідників черешні обробляють такими препаратами, як Акарін, Агравертін, Фітоверм, Іскра-біо. Водночас із профілактичною обробкою застосовують обприскування черешні Цирконом або Екоберіном, які підвищують стійкість дерев до несприятливих умов і явищ.

    Полив черешні

    Поливають черешню в середньому тричі за сезон: перед цвітінням, витрачаючи по 1,5-2 відра води на кожен рік життя дерева, в середині літа, особливо якщо дощів буде мало або не буде взагалі, і під зиму, поєднуючи зволоження з внесенням добрив. Перед поливанням пристовбурні кола розпушують, а після поливання і внесення підживлення ділянку мульчують. Восени проводять вологозарядкове поливання, намагаючись просочити ґрунт вологою на глибину 70-80 см. Цей захід сприяє підвищенню зимостійкості черешні і не дозволяє ґрунту швидко промерзати.

    Підживлення черешні

    Як удобрювати черешню, щоб стимулювати її активне зростання і рясне плодоношення? На початку травня в попередньо розпушені пристовбурні кола черешень старших чотирьох років вносять мінеральні добрива в такій кількості на м² ділянки: сечовина – 15-20 г, сірчанокислий калій – 15-25 г, суперфосфат – 15-20 м. У кінці липня, після збору врожаю, проводять позакореневе підживлення дерев, що вступили в вік плодоносіння, калійними і фосфорними добривами з додаванням необхідних мікроелементів. У серпні ті дерева, які плодоносили особливо рясно, підживлюють органічними добривами, розвівши 1 частину коров’яку в 8 частинах зовсім води або одну частину курячого посліду в 20 частинах води.

    Потреба кожного дерева в підживленні індивідуальна, і, вирішуючи, чим і коли його удобрювати, ви повинні орієнтуватися на зовнішній вигляд черешні, стан ґрунту і погодні умови.

    Зимівля черешні

    Дорослі черешні нормально зимують без укриття, і якщо ви замульчувати пристовбурну ділянку торфом, побілили штамби та основи скелетних гілок, то можете за них не переживати. Молоді черешеньки потрібно на зиму вкривати. Можна обв’язати їх ялиновим гіллям, а можна вкрити мішковиною, під якою їм буде так само тепло. Не використовуйте для укриття лутрасил та інші штучні матеріали, тому що рослини під ними пріють.

    Обрізування черешні

    Коли обрізувати черешню

    Посадка і догляд за черешнею були б зовсім не обтяжливі, якби не обрізування рослини, що вимагає навичок і розуміння суті процесу. Обрізують черешню щорічно, починаючи з першого року життя. Обрізування сприяє підвищенню врожайності та якості плодів, знижує ймовірність захворювання, продовжує дереву життя. Найкраще обрізувати черешню навесні, до початку сокоруху, коли встановиться тепла погода, а вночі не буде заморозків. Однак помилковим є твердження, що в іншу пору року обрізувати черешню не можна. Черешня потребує щорічного обрізування, тому якщо ви раптом не встигнете з обрізуванням навесні, перенесіть його на літо або на осінь.

    Як обрізувати черешню

    Молоденькі саджанці обрізують, коли вони досягнуть висоти 50-70 см. Нижню бічну гілку черешні вкорочують до 50-60 см, а решту – на рівень її зрізу. Провідник не повинен бути вищим за скелетні гілки більш ніж на 15 см. Гілки, розташовані під гострим кутом до стовбура, видаляють повністю. Якщо бічних гілок тільки дві або навіть одна, обріжте їх на 4-5 бруньок від підстави, укоротіть провідник на 6 бруньок вище і відкладіть закладання нижнього ярусу на наступний рік.

    Черешня плодоносить на однорічних пагонах і букетних гілках. До того ж черешня при сильному щорічному зростанні пагонів, моментально відростаючих після обрізування, не здатна до розгалуження, тому крону формують зі скелетних гілок по ярусах. Однак закласти навіть один ярус за один рік вам навряд чи вдасться. Перший компактний ярус формується з гілок, розташованих по стовбуру через 10-20 см одна від одної. На двох наступних ярусах кількість гілок має зменшуватися на одну, гілки повинні бути слабшими і розташовуватись асиметрично. Відстань між ярусами дотримується в межах 70-80 см. У той рік, коли ви закладете третій ярус, на першому ярусі потрібно формувати вже 2-3 гілки другого порядку, розташовані рівномірно щодо провідника на відстані не менше ніж 60-80 см один від одного. Через рік формують напівскелетні гілки на другому ярусі, а ще через рік – на третьому.

    З п’ятого-шостого року життя основним завданням обрізування стає підтримка висоти черешні на рівні 3-3,5 м і довжини скелетних гілок у межах 4 м, тобто прибирають тільки загущуючі, неправильно зростаючі та пошкоджені гілки. Якщо плоди черешні починають дрібніти і з’являються тільки на периферійних ділянках крони, в кінці лютого або на початку березня проводять омолоджуюче обрізування дерева.

    Обрізування черешні навесні

    Навесні, в середині березня або на початку квітня, проводять формуюче і санітарне обрізування черешні: вкорочують скелетні гілки, підрізають провідник до висоти 3-3,5 см, рясно плодоносні черешні проріджують, видаляючи загущуючі та конкуруючі гілки. Обрізуванню підлягають також підморожені та поламані пагони і гілки. Не забувайте, що гілки на черешні формують ярусами, і самий нижній ярус повинен складатися з 7-9 скелетних гілок.

    Обрізування черешні влітку

    Якщо виникла необхідність провести обрізування влітку, це роблять у два етапи. Перший – після того, як черешня відцвіте, але її плоди ще тільки формуватимуться. Другий етап обрізування проводять після збирання врожаю. З метою стимуляції формування нових горизонтальних відводів на черешні вкорочують молоді пагони. Молоді черешеньки пінцерують, тобто прищипують кінчики нездеревілих пагонів, змушуючи дерево формувати гілки в потрібному вам напрямку.

    Обрізування черешні восени

    Восени черешню обрізують після опадання листя, намагаючись встигнути до кінця вересня, оскільки пізніше гірше гояться зрізи на гілках. Видаливши слабкі, поламані і неправильно зростаючі відводи, ви полегшите дереву зимівлю. Однорічні пагони вкорочують на третину, нескелетні гілки обрізають до 30 см. У дерев, які не досягли п’ятирічного віку, довжина гілок не повинна перевищувати 50 см. Осіннє обрізування краще проводити пилкою, бо зрізи від нього заживають швидше і безболісніше, ніж зрізи від секатора.

    Однорічні саджанці восени не обрізують, тому що вони ще недостатньо міцні і можуть потерпіти взимку. Краще перенести обрізування на весну або на літо.

    Розмноження черешні

    Як розмножувати черешню

    Черешню розмножують насінням і щепленням. Недолік насіннєвого розмноження полягає в тому, що ніколи не знаєш, що отримаєш у результаті, тому генеративне розмноження використовують тільки для вирощування підщеп, на які в подальшому прищеплюють культурну щепу.

    Насіннєве розмноження черешні

    У регіонах із м’яким кліматом можна використовувати в якості підщепи саджанець дикої черешні, але для прохолодних районів вона недостатньо морозостійка, та й посухостійкістю вона відрізняється. Для вирощування підщепи найчастіше використовують насіння зимостійкої і врожайної вишні звичайної, яка нормально росте в місцях із високим заляганням ґрунтових вод. Єдиним недоліком такої підщепи є підвищене утворення навколо неї кореневої парості.

    Відокремлені від м’якоті кісточки вишні промивають, просушують у затінку, змішують із вологим піском у співвідношенні 1:3 і стратифікують півроку при температурі 2-5 ºC, час від часу зволожуючи і перемішуючи субстрат. Напровесні насіння густо висівають у ґрунт, зберігаючи відстань між рядками близько 10 см. Глибина посіву в супіщаних і суглинних ґрунтах 4-5 см. При появі сходів їх проріджують таким чином, щоб між сіянцями залишалася дистанція 3-4 см. Догляд за посівом полягає в розпушуванні ґрунту, видаленні бур’янів і своєчасному поливі. Бережіть сіянці від гризунів. Восени підрослі і зміцнілі сіянці викопують і відбирають для подальшого використання ті з них, у яких товщина стовбура біля основи не тонше 5-7 мм і більш-менш розвинена мичкувата коренева система завдовжки близько 15 см. Такі сіянці висаджують у розпліднику за схемою 90х30 см. Наступної весни до них прищеплюють сортові живці.

    Щеплення черешні

    Прищеплюють черешню на підщепу за один або два тижні до початку сокоруху, оскільки якщо ви не встигнете, то розріз на підщепі буде окислюватися, що не сприяє успішному приживлення прищепи. В якості підщепи можна використовувати як сіянці вишні звичайної, так і кореневу парость вишні. Щеплення роблять на одно-дворічний сіянець або кореневий відросток вишні на висоті 15-20 см від землі. Готувати і проводити таку операцію слід дуже ретельно, оскільки черешня важко приживається на вишневу підщепу. Найлегше прищеплювати сортову щепу способом поліпшеного копулювання: і підщепу, і щепу розрізають навскіс таким чином, щоб косі зрізи були завдовжки 3-4 см, а потім на обох зрізах роблять додатковий заріз глибиною не більше сантиметра, після чого підщепу і щепу складають зрізами «в замочок», щоб утворилося нерухоме зчленування, яке обертають окулірувальною стрічкою або скотчем. Щоби процес приживлення пройшов якомога безболісніше, живці для щеплення повинні бути короткі – лише з двома бруньками, але того ж діаметру, що і підщепа в місці розрізу. Заготовляють такі живці після перших морозів, коли температура повітря опуститься до 8-10 ºC, потім їх пов’язують, обприскують водою, загортають у поліетилен і півроку зберігають під снігом або в холодильнику. Перед тим, як прищепити черешню на вишневу підщепу, живці на кілька годин замочують у воді від снігу, що розтанув. Для операції використовують гострий стерильний інструмент, щоб зріз був точним і зрощення відбувалося швидко.

    Хвороби черешні

    Хвороби у черешні переважно ті самі, що й у вишні, і найчастіше її вражають грибкові захворювання коккомікоз, моніліоз і клястероспоріоз.

    Клястероспоріоз, або дірчаста плямистість, вражає гілки, пагони, листя, бруньки і квітки черешні. Листя вкривається темно-бурими плямами з іще більш темною облямівкою, на місці плям тканина листової пластини починає кришитися, в листі утворюються отвори, і воно передчасно опадає. На уражених пагонах відмирають тканини, починається камедетеча, плоди всихають.

    Заходи боротьби: уражені частини вирізають, рани очищають і дезінфікують однопроцентним розчином мідного купоросу, тричі з 10-хвилинним інтервалом натирають листям щавлю і після цього обробляють садовим варом. До розпускання бруньок ділянку обробляють однопроцентним розчином мідного купоросу або Нітрафеном. Другу обробку проводять одновідсотковою бордоською рідиною відразу після цвітіння, третю за два-три тижні, а останню не пізніше, ніж за три тижні до збору врожаю.

    Моніліоз, або сіра гниль, або моніліальний опік, вражає не тільки вишню і черешню. Від нього можуть потерпіти будь-які кісточкові культури – слива, алича, персик і абрикос. У хворих рослин засихають квітки, гниють плоди, одна за одною всихають гілки. При підвищеній вологості повітря на зав’язях і плодах утворюються сірі подушечки, котрі містять спори грибка, через що ягоди зморщуються і засихають.

    Заходи боротьби: відразу після цвітіння черешню обробляють одновідсотковою бордоською рідиною, повторну обробку проводять через два тижні після збору врожаю. Одночасно з обробками видаляють уражені плоди і зав’язі, вирізають хворі пагони, збирають і спалюють опале листя. Якщо почалася камедетеча, потрібно гострим ножем почистити рану до здорової тканини й обробити її, як у випадку захворювання дірчастою плямистістю – мідним купоросом, щавлем і садовим варом.

    Коккомікоз найчастіше проявляється на листках черешні, рідше на пагонах, черешках або плодах. Швидше за все він розвивається в дощову погоду: в червні на листі утворюються невеликі червоно-бурі плями, які поступово збільшуються в розмірах, потім зливаються одна з одною, вражаючи майже всю пластину, чому листя передчасно опадає. Зазвичай при сильному ураженні починається вторинний ріст пагонів. Це затягує терміни дозрівання плодів, ставить під загрозу урожай, послаблює рослину і знижує її зимостійкість.

    Заходи боротьби: перед розпусканням бруньок черешню обприскують мідьвмісними препаратами (оксихлоридом міді, бордоською рідиною, мідним купоросом), у період бутонізації проводять обробку дерев розчином 2-3 г препарату Хорус у 10 л води, повторну обробку Хорусом здійснюють відразу після цвітіння. Через два-три тижні уражені гілки вирізують, захоплюючи при цьому здорову тканину, і спалюють.

    Крім цих хвороб, що зустрічаються найчастіше, черешня в саду уражається такими хворобами, як бура плямистість, відьмина мітла, карликовість сливи, помилковий або сірчано-жовтий трутовики, мозаїчна кільчатість, відмирання гілок, парх (парша), плодова гниль, стекленберзький віроз та іншими, іноді абсолютно нетиповими для черешні захворюваннями. Як проводиться лікування черешні від грибкових хвороб, ми вам описали, а ліків від вірусних захворювань поки, на жаль, не існує, тому найкращим засобом від усіх хвороб є висока агротехніка і сумлінний своєчасний догляд, за який плодоносна черешня віддячить вам рясним врожаєм соковитих якісних ягід.

    Шкідники черешні

    Хвороби і шкідники черешні практично ті ж, що у вишні й у інших кісточкових культур. Їх чимало, і ми опишемо вам тих комах-шкідників, які зустрічаються в садах частіше за інших.

    Чорна вишнева і яблунно-подорожникова попелиця (тля) найлютіші вороги вишні та черешні. Їхні личинки живляться соками листя, від чого припиняється ріст центральної жилки, листя згортається, сохне і чорніє. У молодих рослин, на яких оселилася тля, деформується і зменшується приріст, а у плодоносних не закладаються квіткові бруньки, і якість плодів незмінно погіршується. Листя черешні вкривається паддю – липкими і солодкими екскрементами попелиці, які є субстратом для сажистого грибка.

    Спосіб боротьби: напровесні по сплячих бруньках черешню обробляють Конфідором, через два тижні обробку повторюють. Проти попелиці можна використовувати рослинні препарати, що мають інсектицидні властивості, наприклад, розчин 200 г тютюнового пилу в 10 л води, в який додають трохи рідкого мила.

    Вишнева муха – головний плодоушкідний шкідник черешень та вишень, здатний погубити до 90 % ягід. Личинки мухи харчуються нектаром квіток і соком плодів, пошкоджуючи їх при цьому. Найнебезпечніша муха для середньостиглих і пізніх сортів черешні. Пошкоджені мухою плоди темніють, загнивають і опадають, а личинки вибираються з ягід і зариваються в землю.

    Способи боротьби. Мух приманюють пастками, які роблять із пластику або фанери, фарбують у яскравий жовтий колір, потім покривають вазеліном або ентомологічним клеєм і розвішують на дереві на висоті 1,5-2 м. Якщо за три доби до вловлювачів прилипло 5-7 мух, значить, настала пора обробити черешню Актелліком або Конфідором. Через два тижні, якщо ви обприскали черешню Актелліком, і через три, якщо Конфідором, повторіть обробку черешні тим самим інсектицидом. Останню обробку можна провести за три тижні до збору врожаю середньостиглих і пізніх сортів.

    Листовійки не такі шкідливі, як тля і вишнева муха, але гусінь цих нічних метеликів, харчуючись листям, скручує його і скріплює павутиною вздовж серединної жилки – так поводиться гусінь розанової і глодової листовійки. А гусінь строкато-золотистої листовійки згортає листок поперек центральної жилки. Але і ті, й інші виїдають бруньки, пелюстки квіток і об’їдають листя, залишаючи від них лише скелет із жилок, а старша гусінь пошкоджує зав’язі і плоди, вигризаючи м’якоть. Гусінь підкорової листовійки пошкоджує стовбур черешні в його нижній частині, проникаючи в деревину і проробляючи в ній ходи.

    Способи боротьби: після збору плодів пошкоджені ділянки стовбура зачищають і обробляють рани та все дерево концентрованим розчином хлорофосу. Навесні, до розкриття бруньок проводять ще одну таку обробку.

    Вишневий трубковерт є шкідником не тільки вишні та черешні, а й інших кісточкових культур. Личинки трубковерта харчуються ядрами кісточок, пошкоджуючи при цьому м’якоть плодів.

    Способи боротьби: проти вишневого трубковерта проводять дві обробки. Першу – відразу після цвітіння, використовуючи розчин 1,5 г Актари в 10 л води, другу – через два тижні Актелліком, Карбофосом, Корсаром, Амбушем або Метафоксом.

    П’ядак-обдирало і п’ядак зимовий часті жителі вишневих і черешневих садів. Їхня гусінь, об’їдаючи бутони, листя і квітки черешні, ховається в листі, скріпленому павутиною. Масове нашестя цих комах може залишити від листя черешні тільки жилки. Відрізнити цих гусениць від інших легко: оскільки у них не вісім пар ніг, як у інших гусениць, а тільки п’ять, вони пересуваються, згинаючи спинку петлею.

    Способи боротьби: до цвітіння дерева обприскують Карбофосом, Золоном, Метафосом, Фосфамідом, Ціаноксом та іншими препаратами подібної дії. Напровесні, до розпускання бруньок, проводять обробку ділянки Нітрафеном або Олеокупрітом.

    Крім описаних комах, до числа шкідників черешні належать бурий плодовий і червоний яблуневий кліщі, вишнева паросткова, мінуюча і фруктова смугаста молі, вишневий, жовтий сливовий і слизовий пилярі, заболонник, непарний короїд, кільчастий, пуховий і непарний шовкопряди, яблунева склівка та інші, що не так часто зустрічаються. На щастя, вони вражають тільки ослаблені неправильними умовами утримання і поганим доглядом дерева. У боротьбі з ними використовують ті самі засоби знищення, що і для очищення саду від описаних нами комах.

    Завдають шкоди врожаю не тільки комахи, а й птахи, які скльовують стиглі плоди. Відлякувати птахів можна, розвісивши на дереві шелесткі стрічки з фольги або старі, непридатні комп’ютерні диски, які відіграють відблисками на сонці. Якщо це не дасть потрібного результату, доведеться накинути на черешню сітку з чарунками 50х50 мм.

    Сорти черешні

    Сорти черешень для Підмосков’я

    Вирощування черешні вимагає багато сонця і тепла, і ще не так давно можна було стверджувати, що прохолодний клімат Підмосков’я занадто суворий для цієї культури. Однак завдяки роботі селекціонерів з’явилися сорти черешні, що відрізняються зимостійкістю і прекрасно ростуть у межах Московської області і навіть північніше. Наприклад:

    • Брянська рожева – урожайна самобезплідна черешня пізнього строку дозрівання, що починає плодоносити на 4-5 рік життя. Соковиті плоди діаметром 20-22 мм і вагою до 6 г, рожевого кольору з жовтуватою м’якоттю і коричневою кісточкою, солодкі на смак;
    • Іпуть – висока, до 4 м, самобезплідна урожайна черешня раннього сорту дозрівання з бордовими плодами вагою до 5,5 г, діаметром до 22 мм, із коричневою кісточкою, що легко відділяється, і соковитою, солодкою м’якоттю;
    • Фатеж – середньоранній самобезплідний сорт середньої врожайності з жовтувато-червоними круглими ягодами масою до 5 г із соковитою м’якоттю кисло-солодкого смаку;
    • Тютчевка – самоплідна високоврожайна черешня пізнього строку дозрівання з темно-червоними широкоокруглими плодами масою до 7,5 г діаметром 20-23 мм і червоною, щільною і соковитою м’якоттю прекрасного смаку;
    • Ревна – темно-червоні плоди цієї самоплідної пізньостиглої черешні в середньому важать до 5 г, мають діаметр до 20 мм, м’якоть у них дуже щільна, соковита, темно-червона і солодка на смак.

    Популярності набувають також сорти Малюк, Поезія, Орловська рожева, Синявська, Черемашна, Кримська.

    Ранні сорти черешні

    За термінами дозрівання черешня поділяється на ранню, середньостиглу і пізню. До ранньостиглих сортів черешні належать такі:

    • Валерій Чкалов – велика самобезплідна черешня, обпилювачами якої можуть бути сорти черешні Апрелька, Червнева рання, Жабуле, Скороспілка. Плодоносити дерева цього сорту починають на п’ятий рік. Плоди у них широкосерцевидні, з притупленою верхівкою, масою 6-8 г, чорно-червоні, м’якоть у них темна, з рожевими прожилками;
    • Данна – частково самоплідна урожайна черешня, що починає плодоносити на 5-6 рік. Округлі одномірні темно-червоні плоди злегка конічної форми середньою масою до 4,5 г містять ніжну і соковиту темно-червону м’якоть солодкого смаку;
    • Леся – зимостійка, невибаглива до тепла черешня, на жаль, уражається коккомікозом. Плодоносити починає на 4-5 рік. Серцеподібні темно-червоні плоди вагою 7-8 г із щільною соковитою м’якоттю мають кисло-солодкий смак;
    • Рубінова Нікітіна – урожайний, стійкий до шкідників і хвороб частково самоплідний сорт, який починає плодоносити на 5-6 рік, із темно-червоними плодами вагою до 3,8 г із соковитою ніжною м’якоттю солодкого смаку;
    • Рання з рожевинкою – починає плодоносити на 4-5 рік, зимостійка, врожайна, стійка до грибків, з округло-овальними рожевими плодами з червоним рум’янцем. Маса ягоди 6-7, смак чудовий. Потребує запильників сортів Вуглик, Аннушка, Етика, Дончанка, Валерія.

    Крім описаних, популярністю користуються ранні сорти Визнання, Дебют, Ласуня, Мелітопольська рання, Казка, Мелітопольська червона, Електра, Рубінова рання, Шанс, Ера, Присадибна жовта, Аріадна, Черемашна, Красна гірка, Овстуженка та інші.

    Сорти середнього терміну дозрівання

    Середньостиглі черешні представляють такі сорти:

    • Оксамитова – плодоносити починає після 5 років. Десертний сорт, стійкий до грибків, із великими, блискучими темно-червоними плодами чудового смаку;
    • Нектарна – урожайний сорт, який починає плодоносити на 4-5 рік, плід блискучий, темно-червоний, м’якоть соковита, хрустка, дуже солодкого смаку;
    • Вуглик – починає плодоносити на 4-5 рік, середньої врожайності з темно-червоними плодами з щільною, соковитою м’якоттю слабкого винно-солодкого смаку;
    • Французька чорна – починає плодоносити на 7 рік, зимостійка, середньої продуктивності, з майже чорними плодами з щільною, соковитою м’якоттю десертного смаку;
    • Присадибна – починає плодоносити на 6-7 рік, урожайна, з великими серцеподібними, блискучими світло-жовтими плодами з червоним рум’янцем. М’якоть соковита, ніжна, винно-солодка.

    Викликають інтерес садівників сорти середнього дозрівання Рубінова, Франц Йосип, Кубанська, Дайбера чорна, Гедельфінгенська, Тотем, Епос, Аделіна, Дачниця, Дилема, Простір, Ізюмна, Дніпровка, Вінка, Міраж, Суперниця, Тавричанка, Талісман, Пам’яті Чернишевського, Радіца, Веда та інші.

    Пізні сорти черешні

    З пізньостиглих сортів найбільш затребуваними є:

    • Бряночка – високоврожайний, зимостійкий, стійкий до коккомікозу самобезплідний сорт, який починає плодоносити на 5 рік життя. Плоди темно-червоні, широкосерцевидні, вагою до 7 г, із темно-червоною щільною м’якоттю солодкого смаку. Для запилення Бряночці потрібні сорти Веда, Іпуть або Тютчевка;
    • Мічурінська пізня – високоврожайний, зимостійкий, самобезплідний сорт, який починає плодоносити на 5-6 рік. Для запилення потрібні дерева сортів Мічурінка або Рожеві перли. Плоди у Мічурінської пізньої широкосерцевидні, темно-червоного кольору, вагою до 6,5 г. М’якоть червона, соковита і солодка;
    • Прощальна – посухостійкий, високоврожайний самобезплідний сорт, який починає плодоносити з 4-5 років. Плоди червоні, округлі, дуже великі – масою до 14 г, з ясно-жовтою, щільною хрящуватою м’якоттю. Як запилювачі можна висаджувати черешні сортів Аннушка, Аеліта, Донецьке вугіллячко, Сестричка, Етика, Валерія, Валерій Чкалов, Ярославна, Донецька красуня;
    • Лена – черешня цього сорту починає плодоносити на 4 рік після посадки. Сорт високоврожайний, зимостійкий, стійкий до грибкових хвороб, самобезплідний. Тупосерцевидні чорно-червоні ягоди масою до 8 г мають щільну м’якоть. Як запилювачі використовуються сорти Овстуженка, Ревна, Тютчевка, Іпуть;
    • Амазонка – морозостійкий, урожайний, посухостійкий самобезплідний сорт із щільном’ясими темно-червоними ягодами, що легко відокремлюються від плодоніжки, масою до 9 г із хрящуватою, червоно-рожевою щільною м’якоттю. Як запилювачі підходять сорти Дончанка, Ярославна, Аннушка, Донецька красуня, Рання з рожевинкою.

    Крім описаних, популярними є пізньостиглі сорти Анонс, Іскра, Дружба, Зодіак, Дивна, Віха, Великоплідна, Оріон, Мелітопольська чорна, Меотида, Престижна, Сюрприз, Романтика, Темпоріон, Космічна, Аншлаг та інші.

    Правила посадки саджанців черешні навесні

    –>Черешню можна висаджувати на ділянці як навесні, так і в осінній час, а вибір конкретних строків більше залежить від кліматичних особливостей того чи іншого регіону. Зрозуміло, кожен із варіантів має свої переваги і недоліки, але в нашій статті піде мова про особливості найпоширенішою весняної посадки культури.

    • Переваги і недоліки весняної посадки
    • Оптимальні строки посадки черешні навесні
    • Як посадити черешню навесні: покрокове керівництво
      • Вибір відповідного грунту
      • Підготовка саджанця
      • Підготовка ями для посадки черешні
      • Технологія посадки саджанців
      • Режим поливу
      • Підживлення
      • Схема обрізки та формування крони
      • Захист від хвороб і шкідників

      Переваги і недоліки весняної посадки

      При вирощуванні плодових дерев у середній смузі і південних регіонах РФ все більше дачників віддають перевагу весняній посадці саджанців.

      • Втім, це не дивно, якщо врахувати всі переваги такого рішення:
      • на адаптацію і зміцнення кореневої системи молодої рослини є більше часу, аж до півроку;
      • протягом теплого сезону садівникові набагато простіше стежити за станом і розвитком черешневого дерева, вчасно реагуючи на будь-які зміни в стані саджанця, які нерідко пов’язані з активністю шкідників або ураженням хворобами;
      • можна підготувати посадочну лунку з осені, щоб за зиму грунт в ній добре вляглася. Це істотно спростить завдання посадки, дозволяючи уникнути надмірного заглиблення кореневої шийки.
      • В той же час поряд з плюсами весняних посадкових робіт виокремлюють і певні мінуси такого рішення:
      • в теплу пору року вегетаційні процеси не гальмуються, а це значить, що саджанцю, крім сил на укорінення, буде потрібно енергія для нарощування зеленої маси надземної частини;
      • робіт в городі і саду навесні більше, тому на масову висадку плодових дерев не завжди вистачає часу;
      • після весняної посадки у саджанця більше шансів захворіти або постраждати від шкідників, які відрізняються в цей час підвищеною активністю.

      Правда, в останньому випадку це непрямий недолік, так як при правильно обраному місці посадки і дотриманні всіх вимог до виконання самого процесу подібних проблем удається уникати.

      Знаєте ви? Щоб вибрати найсолодші і стиглі ягоди черешні, завжди дивіться на їх плодоніжки: у відповідних екземплярів вони темно-зеленого кольору при темно-червоному забарвленню самої ягоди (чим темніше шкіра, тим солодше м’якоть).

      Оптимальні строки посадки черешні навесні

      Черешня — теплолюбна рослина, тому не дивно, що для її посадки і грунт, і повітря повинні достатньо прогрітися. Для південних областей цей час припадає приблизно на кінець березня або початок квітня, а для північних територій краще вибрати один з днів наприкінці квітня або початку травня.

      Зрозуміло, в будь-якому випадку доведеться враховувати ще й погодні умови, так як оптимальною температурою для черешні вважаються стійкі +5°C, без опадів і підвищеної вологості.

      Як посадити черешню навесні: покрокове керівництво

      Посадка черешні на присадибній ділянці починається з підбору найбільш підходящого місця, організації посадкової лунки і підготовки самого саджанця. Кожен з цих процесів має свої характерні особливості, не кажучи вже про технічні нюанси виконання самої посадки.

      Вибір відповідного грунту

      Для більшості представників різних черешневих сортів оптимальним ділянкою для висадки будуть сонячні й добре укриті від вітру місця з родючим, пухким і влагопроніцаємой грунтом. Це можуть бути суглинні або супіщані грунти, але тільки не торф’янисті, глинистий або глибоко піщана земля.

      Важливо! При підвищеній кислотності на ділянці грунт краще вапнувати, вносити з осені 400 г вапна на 1 м2 територіїречовина просто закладають в грунт при перекопуванні.

      При вимушеній посадці в піщаний субстрат варто викласти дно лунки спочатку глиною, а потім і шаром піску, що у подальшому сприятиме розвитку сильної, міцної кореневої системи дерева (як тільки вона досягне ґрунтового шару).

      Підготовка саджанця

      Ідеальним варіантом садивного матеріалу в цьому випадку будуть молоді щеплені черешком рослини одно – або дворічного віку, з добре розвиненою кореневою системою і відсутністю будь-яких ознак ураження хворобами чи шкідниками. Старші саджанці, віком 3-4 роки, приносять плоди пізніше, тому якщо важливо раннє плодоношення, то їх краще не купувати. Якщо з якихось причин посадковий матеріал купувався восени, його доведеться сховати на час зимових холодів, заздалегідь викопавши траншею глибиною не менше 35 див.

      Саджанці укладають в них під невеликим кутом 30-40°, повертаючи крону в південну сторону. Після розміщення садивного матеріалу його треба засипати грунтом аж до рівня бічних пагонів, після чого ущільнити грунт і добре полити. Для захисту крони її можна обкласти ялиновими гілками, які не тільки захистять від вимерзання, але і попередять пошкодження гризунами.

      З приходом весни, за кілька днів до передбачуваної посадки, молоду черешню потрібно відкопати і ще раз уважно оглянути, приділяючи особливу увагу кореневій системі. Всі корінці повинні бути міцними і здоровими, а при наявності таких місць їх краще відразу обрізати, обробляючи місця зрізу стимулятором коренеутворення — наприклад, «Корневином». Якщо ви хочете замочити в препараті всі кореневище, тоді його варто витримати в ньому не менше 2-3 годин.

      Підготовка саджанців до посадки: – 1, 2 – нормальної довжини; 3, 4 – укорочені. (Рисками показана лінія обрізу).

      Підготовка ями для посадки черешні

      При весняній посадці підготовкою лунки для черешні починають займатися ще з осені, викопуючи ями глибиною 80 см і шириною 100 см. Між сусідніми лунками потрібно витримати відстань 3-5 м, враховуючи при цьому габарити самих висаджуються сортів.

      Підготовлені посадкові лунки на 1/3 засипають приготовленим субстратом, що складається з 2 відер родючої землі і 10 кг перегною. На ділянках з підвищеною вологістю перед засипанням землі варто укласти дренажний шар з битої цегли або керамзиту висотою не більше 15 див.

      Важливо! На одній ділянці бажано вирощувати різносортні черешні з приблизно однаковими строками дозрівання, щоб і цвітіння культур збігалося: вони будуть виступати один для одного запилювачами.

      З приходом весни родючий грунт в ямі ще раз перемішують, а потім додають 60 г сірчанокислого калію і 100-120 г суперфосфату, які потрібно рівномірно розподілити в товщі грунту. Для фіксації висадженої черешні в центральну частину лунки вбивають півтораметровий дерев’яний кілок, відступивши від центральної точки насипаного ґрунтового пагорба не менш 10-15 див Пізніше з допомогою мотузки до нього підв’язують саджанець.

      Технологія посадки саджанців

      Посадка саджанців черешні передбачає виконання кількох послідовних дій:

      1. За розміром кореневища культури зробіть в підготовленому грунті невелике поглиблення і рясно змочіть водою весь субстрат, виливши не менше відра.
      2. Поки рідина всмоктується, візьміть секатор і видаліть всі зіпсовані кінці коренів і пагонів, знімаючи пошкоджені тканини аж до здорового матеріалу.
      3. Розмістіть молоде рослина по центру поглиблення так, щоб стовбур знаходився недалеко від опорного кола, а коренева шийка височіла над лінією грунту не менше ніж на 4 див.
      4. Присипте кореневище землею, періодично струшуючи саджанець і заповнюючи субстратом всі порожнечі між окремими корінцями.
      5. Ущільніть верхній шар грунту і прив’яжіть основну центральну частину висадженого рослини до опори за допомогою м’якого шпагату. Вузол виконують у вигляді вісімки, підкладаючи під місце перетину двох частин невеликий шматок руберойду, який запобіжить тертя і пошкодження кори саджанця.
      6. По периметру засипаній посадкової ями насипте валик із землі і організуйте поруч неглибоку ямку — для майбутніх поливів. Відразу варто вилити близько двох відер води, а як тільки вона повністю вбереться, коренева шийка виявиться на рівні грунту.
      7. На другий день після посадки саджанця під нього слід підсипати ще трохи грунту (грунт вже встигне трохи осісти) і замульчувати стовбурову зону перегноєм.

      Схема посадки черешні. Також можна обрізати основний провідник, відступивши від лінії грунту приблизно 80 див. Бічні пагони молодого рослини варто підрізати на висоті 50 см, для подальшого формування правильної округлої крони.

      Правила догляду за рослиною

      Після посадки черешневого саджанця починається тривалий етап догляду за молодою рослиною, що передбачає регулярне зволоження субстрату, своєчасні підживлення, обрізування крони і профілактику хвороб і шкідників.

      Режим поливу

      Дорослим черешням буде достатньо трьох поливів в сезон за умови помірних опадів і відсутність тривалої літньої посухи. Молоді нещодавно пересаджені саджанці зволожують частіше: приблизно 1 раз в 1,5–2 тижні, витрачаючи на одну рослину до двох відер води. Дорослі дерева після п’ятирічного віку можуть споживати до 40 л рідини за раз, іноді більше.

      Важливо! В міжряддя між черешнями корисно висаджувати гірчицю і фацелію, так як вони є прекрасними медоносами і сприятимуть кращому запиленню рослин. Хороша опыляемость дерев буде гарантувати багатий урожай ягід.

      Після поливів доречними будуть розпушування грунту і видалення смітної рослинності, яка особливо небезпечна для молодих і вразливих саджанців. На другий рік вирощування черешні діаметр пристовбурового кола може досягати 1 м, а протягом наступних трьох років його розширюють ще на 30-50 см, не забуваючи регулярно мульчувати грунт.

      Підживлення

      Черешня позитивно висловлюється на органічні підгодівлі, на роль яких підходить гнойова рідота: перепрілий коров’ячий гній розводять у воді в співвідношенні 1:8. Крім того, для добрива підійде і комплексне мінеральне добриво для плодово-ягідних дерев (в пропорції 100 г на 1 відро води), або ж водний настій попелу (1:10).

      При цьому вливати розлучені добрива в пристовбурні кола потрібно тільки після його очищення від бур’янів, відступивши від стовбурової частини дерев не менше ніж на 20 см — пристовбурні корінці не здатні повною мірою вбирати з добрив корисні речовини.

      Найчастіше органіку вносять восени, хоча використовувати такі речовини можна і у весняний період, але до періоду формування ягід. На другий або третій рік вирощування саджанця під кожне дерево додатково вносять 60-80 г сечовини.

      Схема обрізки та формування крони

      У перші дні після пересадки на ділянку у молодої рослини обрізають центральний — на висоті 80 см, і бокові пагони — 50 см від рівня грунту. Вже на наступний сезон із сплячих бруньок почнуть формуватися бічні плодоносні гілки, тому в осінній період на дереві потрібно залишити тільки 3-4 вдало розташованих скелетних примірника, скорочуючи їх на 1/3 від початкової довжини.

      Найдовший вертикальний втечу (центральний провідник) слід підрізати на висоті 80-100 см від першого, нижнього ярусу, що і закладе другий. При подальшому вирощуванні на ньому залишають 2-3 добре розвинуті гілки, інші вирізують, а центральний провідник знову вкорочують на висоті 80-100 см від гілок попереднього ярусу. Ще через рік можна закладати третій і останній ярус, що складається з однієї або двох гілок.

      Санітарну обрізку черешні виконують щороку навесні, до набрякання бруньок. Видаленню підлягають всі зламані і засохлі гілки, а місця зрізів замазують садовим варом або іншим спеціальним засобом для лікування ран на деревах. Стовбури рослин білять двічі на рік: навесні і пізньої осені, захищаючи культуру від розтріскування, сонячних опіків і шкідників.

      Захист від хвороб і шкідників

      Профілактика хвороб і шкідників — ще одна важлива складова догляду за черешнею, а першим етапом профілактичних заходів є дотримання сівозміни, особливо якщо мова йде про ділянки, де плодові дерева вже вирощувалися і вболівали характерними для черешні недугами. Висадки в таких місцях слід уникати, і в першу чергу, щоб попередити ураження рослин грибковими хворобами.

      В якості додаткової профілактики ранньої весни, до появи високої сонячної активності, стовбури дерев білять розчином вапна (1 кг) і мідного купоросу (200 г), розведеними в 8 л води. Він не тільки захищає від тріщин і опіків на корі, але і перешкоджає інфікування рослин хвороботворними мікроорганізмами, які стають особливо активними з приходом тепла.

      Замінити вапняний розчин може спеціальна акрилова фарба для плодових дерев. Незважаючи на те, що її застосування є більш дорогим рішенням, триматися на поверхні вона буде порівняно довше і опади їй не страшні. У наступні роки для посилення захисного ефекту можна виконати обприскування крони і поверхні стовбура мідним купоросом чи іншими препаратами, здатними запобігти поширенню шкідників.

      Знаєте ви? При подагрі, ревматизмі та артриті порція черешні вагою 0,5 кг допомагає впоратися з болем, покращує загальне самопочуття.

      Весняна профілактична обробка черешні може включати в себе три основних етапи виконання процедури:

      • до формування плодових бруньок;
      • під час закладки бутонів;
      • відразу після цвітіння дерев.

      Обробка крони на кожному з них передбачає використання одного з наступних фунгіцидних препаратів — «Купрозан», «Скор», «Поліху», «Цинеб». При профілактиці і боротьбі з попелицями, довгоносиком, заболонником, боярышницей і вишневою мухою допоможуть такі засоби, як «Децис», «Актеллік», «Корсар».

      Обробки від хвороб і шкідників можна поєднувати, змішуючи різні препарати в одному обприскувачі, але тільки якщо така можливість зазначена на упаковці. Інструкція приготування робочого складу і його використання зазначаються там же.

      Рекомендації досвідчених садівників

      Знаючи, коли і як садити черешню, ви зможете закласти основу для гарного росту і розвитку плодового дерева, проте не менш актуальним і подальший догляд за саджанцем, при якому також варто враховувати думку досвідчених садівників.

      До основних рекомендацій щодо цього процесу варто віднести наступні поради:

      1. При близькому заляганні грунтових вод бажано висаджувати дерева на невеликій піднесеності або південному схилі, де рослини будуть набагато краще прогріватися, причому не тільки в літній період, але і взимку.
      2. Завжди дотримуйтесь схему посадки для конкретної різновиди черешні: якщо це карликові сорти, постарайтеся відступати від сусідніх примірників не менше 3-4 м, а якщо мова йде про габаритних представників плодових культур, тоді це вільне відстань може збільшуватися до 5-6 м.
      3. Висаджуйте на ділянці не один, а відразу кілька сортів, тим самим забезпечуючи перехресне запилення і підвищення врожайності кожного з них.
      4. Не ігноруйте вимоги санітарної обрізки, але і не захоплюйтеся цим процесом, так як і вишня і черешня погано справляються з наслідками невмілих дій.
      5. Дозвольте паросткам добре визрівати, припиняючи вносити азотовмісні сполуки у другій половині травня.
      6. Завжди контролюйте полив. Застій вологи у кореневої системи дерев призведе до загнивання кореневої системи і загального зниження врожайності.

      В цілому, вирощування черешні — не надто трудомісткий процес, і при обліку всіх вищевказаних особливостей проблем з культивуванням плодових дерев виникати не повинно, тим більше при вирощуванні в центральних і південних регіонах РФ.

      Посадка, догляд та розмноження черешні

      Черешня – це те дерево, яке дуже любить сонце і родючу землю. У глинистому грунті або пісковиках дерево рости не буде. Також неприйнятні для нього і вітряні місця. Черешня належить до тих фруктовим деревам, які відмінно запилюються, так що висадка 3-4 різних видів дерева стане запорукою смачного врожаю. Крім цього по сусідству можна висаджувати і вишню, адже пилок «сусіда» здатна найкращим чином запилити квітки черешні.

      Що стосується часу посадки черешні, то для південних регіонів найкраще підійде осінь, а для північних – весна. Важливо знати, що горизонтальні кореневища дорослої черешні здатні залягати приблизно в 50-80 см від поверхні, а заглиблені коріння опускаються більш, ніж на 2 метри. В даному випадку важливо врахувати технологію посадкового місця. Мало створити посадкову яму, необхідно провести плантажну оранку в тому місці, де буде рости черешня.

      Розмір ями повинен перевищувати 80 см в глибину і бути не менше 1 м завширшки. Якщо ви плануєте посадити кілька дерев черешні, тоді відстань між ними не повинно бути менше 3 м. Правильніше зробити відстань більше, щоб гілки дерева що виріс не створювали тінь і не пригнічували інші рослини.

      Підготовлену яму варто засипати сумішшю, що складається з 2-х відер землі, 2 кг сульфату амонію, 3 кг суперфосфату, 1 кг добрива з калієм, 1 л деревної золи, 35 кг гною або перегною. Трапляється, що на ділянці переважає глинистий грунт, тоді необхідно на дно посадкової ями засипати 1-2 відра піску. У випадку, коли ґрунт піщаний, тоді засипати яму необхідно 1-2 відрами глини. Тільки після цього можна всипати приготовану грунтову суміш.

      Не забувайте, що дерево треба буде підв’язувати, так що на дні ями зміцніть опорний стовп. По центру зробіть пагорб і розмістіть на ньому саджанець черешні, після цього обережно розправте коріння. Після кріплення саджанця до опори можна потроху досипати землю і потроху утрамбовувати її. Коренева шийка повинна бути розташована над землею на висоті 3-5 см Після посадки саджанці черешні, його потрібно рясно полити і мульчувати землю за допомогою торфу, опалого листя або перегною.

      Догляд за черешнею

      В літній час року черешню додатково необхідно поливати 3 рази, при цьому обов’язково проводити мульчування або розпушення грунтової кірки. Що стосується обрізки дерева, то його проводять тільки навесні, при цьому видалення піддаються однорічні гілки. Важливо, щоб центральний провідник розташовувався вище, ніж скелетні гілки приблизно на 20 див.

      На території молодого черешневого саду можна висаджувати ягідні чагарники, квіти, суницю та інше. Варто пам’ятати, що з часом крони дерев зімкнутися, так що згодом такі посадки не будуть результативними.

      перший рік Після посадки ґрунт варто підтримувати у стані чорного пару. На протязі всього періоду вегетації бур’яни варто повністю знищувати. Абсолютно чистою від бур’янів повинна бути земля і в наступні роки, діаметр пристовбурового кола збільшується в перший рік на 1 м, далі на 0,5 м. Також у цей період необхідно покривати грунт мульчирующим матеріалом.

      Цвісти і плодоносити черешня починає рано, тому в ґрунті має бути достатньо поживних речовин, поповнення ними проводиться восени, при цьому важливо, щоб дотримувалося поєднання мінеральних і органічних речовин. Кількість потрібних добрив можна встановити після проведення аналізу ґрунту. Добриво правильніше закладати на глибину не менше 20 див. В районах з сухим кліматом мінеральні добрива краще попередньо розчиняти у воді і тільки потім вносити до місця найбільшої кількості всмоктуючих коренів. Під штамб не потрібно вносити розчини, так як в цьому місці розташовуються коріння, не розраховані на всмоктування елементів живлення.

      Черешня на будь-якому етапі зростання негативно реагує на недолік вологи, тому проводити поливи варто обов’язково. Особливо результативними і необхідними вони будуть в кінці осені перед початком зимових холодів. Це час перед розпушуванням грунту. Такий вид поливу називається подзимним. Саме він визнаний найбільш ефективним. Справа в тому, що в цей період грунт повністю насичується вологою до рівня вологоємності.

      Не забувайте догляд за черешнею включити побілку стовбурів і скелетних гілок, а також захистити дерево від птахів, які за короткий час здатні залишити вас без врожаю.

      Розмноження черешні

      Розмножувати черешню можна двома способами: щепленням або насінням. В другому випадку важливо знати, що переопыленные сорти приносять неїстівні плоди. Так що насіння підійде для розмноження дикої черешні, в процесі росту якої отримують підщепи. Підщепа поєднується зі всіма сортами дерева.

      Найбільш підходящим підщепою, який не боїться морозів, стане черешня звичайна. Дерево само по собі невисоке, відрізняється підвищеною врожайністю, переносить близьке стояння грунтової води. Єдиним мінусом прийнято вважати надмірне утворення кореневої порослі.

      Для вирощування підщепи насіння варто висаджувати відразу з приходом весни. Щоб не допустити переростання саджанців, необхідно висіяти їх якомога густіше, відстань між рядками повинна бути близько 10 см Після появи сходів їх необхідно прорідити, залишаючи рослини на відстані 3-4 см один від одного. Під час росту дерева потрібно боротися з гризунами, видаляти бур’яни і постійно рихлити грунт.

      Для розмноження культурних сортів черешні використовують щеплення – окулірування.

      Найкращий час для проведення процедури – кінець липня – початок серпня. Пагони потрібно брати з плодоносних черешень, довжина пагонів не повинні бути менше 40 см, на підставі повинно розташовуватися 6-7 нирок. Окулірування черешні проводиться очком з деревиною і без неї. Зазвичай другий спосіб приносить найкращі результати. Не прижилися вічок у черешні може бути багато, саме тому на кожен підщепа правильніше прищеплювати відразу декілька вічок.

      Оставить комментарий Отменить ответ

      Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.