Порядок проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів дитини віком до 3 років

Шановні читачі! Пропонуємо вашій увазі нову рубрику: довідник лікаря-практика. Метою створення такого довідника є надання практичному лікарю найнеобхіднішої інформації щодо ведення дітей. Тут ви зможете у стислій і наочній формі знайти відповіді на питання, які часто виникають у вашій повсякденній діяльності, як-от: Якими є особливості фізичного та психомоторного розвитку дітей різного віку? Як і чим має харчуватися дитина? Як спостерігати за дітьми в поліклініці? Як правильно «розшифрувати» показники лабораторних аналізів? Як надати невідкладну допомогу на догоспітальному етапі? та багато інших.

Сподіваємося, що довідник сприятиме поглибленню теоретичних знань і вдосконаленню практичних навичок усіх медичних фахівців і стане незамінним помічником як педіатрам, так і лікарям загальної практики – сімейної медицини.

Обов’язкові медичні профілактичні огляди дітей віком до 3 років проводяться у присутності бать­ків (опікунів, піклувальників) або їхніх законних представників. Кожне додаткове медичне втручання, яке не визначено відповідним наказом, у т. ч. огляд дитини лікарем-спеціалістом, має бути обґрунтованим та безпечним для дитини і проводитися за умови поінформованої згоди батьків (опікунів, піклувальників) або їхніх законних представників.

Першорядною умовою для проведення обов’язкових медичних профілактичних оглядів дітей віком до 3 років є дотримання температури в приміщенні не нижче 20°С та достатнє освітлення.

У кабінеті, де проводиться обов’язковий медичний профілактичний огляд дитини віком до 3 років, мають бути:

• настінний термометр;
• умивальник, рідке мило, рушник, пам’ятка з техніки миття рук (рисунок);
• сповивальний столик;
• кушетка;
• ваги;
• ростомір;
• сантиметрова стрічка;
• прозорий трикутник;
• іграшка зі звуком;
• тонометр із дитячими манжетками;
• фонендоскоп;
• медичний термометр;
• стерильні шпателі.

Рисунок. Пам’ятка з техніки миття рук

Рисунок. Пам’ятка з техніки миття рук

Кількість обов’язкових медичних профілактичних оглядів дитини віком до 3 років (13 оглядів лікарем та 6 оглядів медичною сестрою) не може бути меншою. Лікар може збільшити кількість оглядів, якщо дитина потребує частішого спостереження.

Обов’язкові медичні профілактичні огляди дітей віком до 3 років проводяться на першому місяці життя 1 раз на тиждень, на першому році життя дитини – 1 раз на місяць, на другому році життя – 1 раз на півроку, на третьому році життя – 1 раз у віці 3 роки (табл. 1). Цей порядок поширюється і на дітей, які перебувають у будинках дитини.

Таблиця 1. Календарний план проведення обов’язкових медичних профілактичних оглядів здорової дитини віком до 3 років

№ з/п

Вік дитини

Хто проводить

Місце проведення

Більш детальна інформація

Не пізніше, ніж на другий день після виписки із пологового будинку (стаціонару)

Через день після огляду лікарем

В амбулаторних умовах

В амбулаторних умовах

В амбулаторних умовах

В амбулаторних умовах

В амбулаторних умовах

В амбулаторних умовах

В амбулаторних умовах

В амбулаторних умовах

В амбулаторних умовах

В амбулаторних умовах

В амбулаторних умовах

В амбулаторних умовах

В амбулаторних умовах

В амбулаторних умовах

В амбулаторних умовах

Таблиця 2. Первинний огляд дитини лікарем вдома після виписки дитини із родопомічного закладу

Мета

Отримання первинної інформації про дитину та сім’ю, оцінка стану її здоров’я з подальшим консультуванням.

Основні завдання візиту

1. З’ясувати або уточнити таку інформацію:

• З’ясувати акушерський анамнез (перебіг вагітності та пологів).
• Уточнити інформацію про проведення в родопомічному закладі профілактичних щеплень та скринінгових обстежень на фенілкетонурію та вроджений гіпотиреоз.
• Уточнити наявність спадкових захворювань, цукрового діабету, соціально небезпечних хвороб (ВІЛ/СНІД, туберкульоз та інші) у сім’ї.
• Уточнити наявність шкідливих звичок у батьків, особливу увагу звернути на тютюнокуріння матері під час вагітності та обох батьків після народження дитини .
• Зібрати алергологічний анамнез.
• Звернути увагу на соціальний стан сім’ї та наявність ознак щодо належності до сімей, які опинилися в складних життєвих умовах, із метою визначення групи ризику за соціальними факторами та розробки індивідуального плану медичного спостереження та інформування служби у справах дітей для соціального супроводу сім’ї.

2. Провести огляд по органах і системах, оцінити стан здоров’я дитини, особливу увагу звернути на:

• наявність вроджених аномалій, стигм дисембріогенезу;
• виділення із очей;
• стан шкіри та слизових (ціаноз, блідість, ступінь інтенсивності та поширеності жовтяниці, наявність висипу);
• оцінку реакції на звук та на світло;
• оцінку пальпації пульсу на стегнових артеріях;
• оцінку м’язового тонусу та спонтанної рухової активності;
• рефлекси новонародженого;
• стан пупкової ранки, пуповинного залишку (пупкове кільце);
• температуру тіла новонародженого;
• оцінку кульшових суглобів на наявність вродженого вивиху, дисплазії;
• наявність яєчок у калитці.

3. Оцінити вигодовування, правильність прикладання до грудей, ефективність, безпеку.

Цільове консультування

1. Виключно грудне вигодовування.

2. Основи догляду за новонародженим:

• емоційний контакт сім’ї з дитиною;
• дотримання теплового режиму з метою запобігання гіпотермії новонародженого;
• догляд за пупковою ранкою, пуповинним залишком;
• інші питання гігієни.

3. Ознаки, загрозливі для життя дитини, при виникненні яких слід негайно звернутися за допомогою до медичних працівників.

4. Профілактика рахіту.

5. Батькам необхідно надати інформацію про графік роботи лікаря (фельдшера), медичної сестри, закладу охорони здоров’я, телефони невідкладної та швидкої допомоги.

Таблиця 3. Огляди дитини в періоді новонародженості медсестрою вдома

Мета

Динамічне спостереження за станом здоров’я дитини, контроль виконання рекомендацій лікаря, оцінка вигодовування дитини, закріплення навиків матері та сім’ї з вигодовування та догляду за дитиною з метою розвитку, консультування.

Основні завдання візиту

1. Збір даних для оформлення та заповнення історії розвитку дитини (ф. 112о).

2. Оцінка стану здоров’я дитини. Особливу увагу звернути на:

• стан шкіри, слизових (ціаноз, блідість, ступінь інтенсивності та поширеності жовтяниці, наявність висипу);
• частоту дихання;
• стан пупкової ранки (пуповинного залишку, пуповинного кільця);
• оцінку м’язового тонусу та спонтанної рухової активності;
• виділення із очей;
• частоту та характер випорожнень, сечовиділення.

3. Оцінка вигодовування, його ефективності та безпеки.

Цільове консультування

1. Профілактика синдрому раптової смерті.

2. Вигодовування дитини.

3. Догляд за новонародженим.

4. Ознаки, загрозливі для життя дитини, при виникненні яких слід негайно звернутися за допомогою до медичних працівників.

5. Догляд із метою розвитку.

Таблиця 4. Повторний огляд лікарем вдома у віці дитини 2 тижні

Мета

Оцінка стану здоров’я дитини, вигодовування, фізичного розвитку та консультування матері щодо вигодовування та догляду.

Таблиця 5. Огляд дитини у віці 1 міс. лікарем в амбулаторних умовах

Мета

Динамічне спостереження за станом здоров’я дитини, консультування та вакцинації.

Основні завдання візиту

1. Огляд по органах і системах. Оцінка стану здоров’я дитини. Звернути увагу на:

• стан шкіри та слизових (ціаноз, блідість, ступінь інтенсивності та поширеності жовтяниці новонародженого, наявність висипу);
• клінічні ознаки інфекції;
• наявність зригування, блювання після годування (виключення пілоростенозу);
• оцінку кульшових суглобів (виключення дисплазії, вивиху);
• наявність яєчок у калитці;
• наявність кривошиї;
• оцінку м’язового тонусу та спонтанної рухової активності;
• оцінку реакції на звук та світло.

2. Оцінка знаку БЦЖ.

3. Оцінка вигодовування.

4. Оцінка фізичного розвитку дитини.

5. Оцінка психомоторного розвитку дитини.

6. Контроль отримання та інтерпретація результатів скринінгу на фенілкетонурію та вроджений гіпотиреоз, проведених у родопомічному закладі.

7. Вакцинація за умови поінформованої згоди матері.

8. Профілактика рахіту.

Цільове консультування

1. Виключно грудне вигодовування.

2. Ознаки, загрозливі для життя дитини, при виникненні яких слід негайно звернутися за допомогою до медичних працівників.

3. Необхідність вакцинації та інформування щодо можливих ускладнень у поствакцинальному періоді.

4. Догляд за дитиною з метою розвитку.

5. Профілактика рахіту.

Таблиця 6. Огляди дитини у віці 2, 3, 4, 5 місяців лікарем в амбулаторних умовах

Мета

Динамічне спостереження за станом здоров’я дитини, консультування та вакцинація.

Основні завдання візиту

1. Огляд по органах і системах. Оцінка стану здоров’я дитини. Звернути увагу на:

• симетричність рухів, м’язовий тонус;
• клінічні ознаки інфекції;
• ознаки рахіту, анемії;
• огляд кульшових суглобів*;
• наявність яєчок у калитці**;
• наявність кил***.

2. Оцінка знаку БЦЖ.

3. Оцінка вигодовування.

4. Оцінка фізичного розвитку дитини.

5. Оцінка психомоторного розвитку дитини.

6. Вакцинація за умови поінформованої згоди матері.

Цільове консультування

1. Вигодовування дитини.

2. Догляд із метою розвитку.

3. Ознаки, загрозливі для життя дитини, при виникненні яких слід негайно звернутися за допомогою до медичних працівників.

4. Запобігання синдрому раптової смерті дитини.

5. Консультування з вакцинації.

6. Запобігання травматизму та нещасним випадкам.

7. Профілактика рахіту.

8. Значущість профілактичних щеплень, перебіг поствакцинального періоду, можливі ускладнення, запобігання їм та їх лікування.

* За підозри на наявність патології – консультація лікаря-ортопеда-травматолога дитячого.

** За підозри на крипторхізм – консультація лікаря-ендокринолога дитячого та лікаря-уролога дитячого.

*** За підозри на їх наявність – консультація лікаря-хірурга дитячого.

Таблиця 7. Огляд дитини у віці 6 місяців лікарем в амбулаторних умовах

Мета

Динамічне спостереження за станом здоров’я дитини, консультування, введення прикорму.

Основні завдання візиту

1. Огляд по органах і системах. Оцінка стану здоров’я дитини. Звернути увагу на:

• клінічні ознаки інфекції;
• ознаки рахіту, анемії;
• наявність зубів;
• огляд кульшових суглобів*;
• наявність яєчок у калитці**;
• наявність кил***.

2. Оцінка знаку БЦЖ.

3. Оцінка вигодовування, введення адекватного прикорму.

4. Оцінка фізичного розвитку дитини.

5. Оцінка психомоторного розвитку дитини.

Цільове консультування

1. Вигодовування та харчування дитини, введення прикорму.

2. Догляд із метою розвитку.

3. Консультування з вакцинації.

4. Профілактика травматизму та нещасних випадків.

5. Ознаки, загрозливі для життя дитини, при виникненні яких слід негайно звернутися за допомогою до медичних працівників.

6. Профілактика рахіту та анемії.

Таблиця 8. Огляди дитини у віці 7, 8, 10, 11 місяців медсестрою в амбулаторних умовах

Мета

Динамічне спостереження за станом здоров’я дитини, консультування.

Основні завдання візиту

1. Оцінка стану здоров’я дитини. Особливу увагу звернути на:

• стан шкіри та слизових (блідість, ціаноз);
• частоту дихання;
• клінічні ознаки інфекції;
• ознаки рахіту, анемії;
• частоту та характер випорожнень, сечовиділення.

2. Оцінка вигодовування та харчування дитини.

3. Оцінка фізичного розвитку дитини.

4. Оцінка психомоторного розвитку дитини.

5. Негайне інформування лікаря у разі виявлення ознак відхилення від стандартних показників фізичного розвитку дитини, відставання у психомоторному розвитку та клінічних симптомів захворювання.

Цільове консультування

1. Вигодовування та харчування.

2. Догляд із метою розвитку.

3. Профілактика травматизму та нещасних випадків.

4. Ознаки, загрозливі для життя дитини, при виникненні яких слід негайно звернутися за допомогою до медичних працівників.

5. Профілактичні щеплення.

Таблиця 9. Огляд дитини у віці 9 місяців лікарем в амбулаторних умовах

Мета

Динамічне спостереження за станом здоров’я дитини, консультування, проведення скринінгового обстеження з метою виявлення анемії.

Основні завдання візиту

1. Огляд по органах і системах. Оцінка стану здоров’я дитини, звернути увагу на:

• клінічні ознаки інфекції;
• ознаки рахіту, анемії;
• наявність зубів;
• огляд кульшових суглобів*;
• наявність яєчок у калитці**;
• наявність кил***.

2. Лабораторне обстеження: визначення рівня гемоглобіну крові за умови поінформованої згоди матері.

3. Оцінка знаку БЦЖ.

4. Оцінка вигодовування та харчування.

5. Оцінка фізичного розвитку дитини.

6. Оцінка психомоторного розвитку дитини.

Цільове консультування

1. Раціональне вигодовування та харчування.

2. Догляд із метою розвитку.

3. Профілактика травматизму та нещасних випадків.

4. Ознаки, загрозливі для життя дитини, при виникненні яких слід негайно звернутися за допомогою до медичних працівників.

Таблиця 10. Огляд дитини у віці 1 рік лікарем в амбулаторних умовах

Мета

Динамічне спостереження за станом здоров’я дитини, консультування.

Основні завдання візиту

1. Анамнез за перший рік життя.

2. Оцінка стану здоров’я дитини. Огляд по органах і системах. Особливу увагу звернути на:

• клінічні ознаки інфекції;
• ознаки анемії;
• кількість зубів*;
• стан ступні, оцінку ходи;
• ознаки урологічної та хірургічної патології (крипторхізм, фімоз, кили).

3. Оцінка знаку БЦЖ.

4. Оцінка вигодовування та харчування.

5. Оцінка фізичного розвитку дитини.

6. Оцінка психомоторного розвитку дитини.

7. Оформлення етапного епікризу.

Цільове консультування

1. Раціональне вигодовування та харчування.

2. Догляд із метою розвитку.

3. Профілактика травматизму та нещасних випадків.

4. Ознаки, загрозливі для життя дитини, при виникненні яких слід негайно звернутися за допомогою до медичних працівників.

5. Профілактичні щеплення.

* У разі порушення термінів прорізування зубів, патологічних змін формування прикусу тощо – консультація лікаря-стоматолога (ортодонта) дитячого за умови поінформованої згоди матері.

Таблиця 11. Огляд дитини у віці 18 місяців лікарем в амбулаторних умовах

Мета

Динамічне спостереження за станом здоров’я дитини, консультування та вакцинація.

Основні завдання візиту

1. Оцінка стану здоров’я дитини. Огляд по органах і системах. Особливу увагу звернути на:

• ознаки інфекції;
• ознаки анемії;
• стан ступні;
• кількість і стан зубів, прикусу;
• ознаки урологічної та хірургічної патології (крипторхізм, фімоз, кили).

2. Оцінка вигодовування та харчування.

3. Оцінка фізичного розвитку дитини.

4. Оцінка психомоторного розвитку дитини.

Цільове консультування

1. Раціональне вигодовування та харчування.

2. Догляд із метою розвитку.

3. Ознаки, загрозливі для життя дитини, при виникненні яких слід негайно звернутися за допомогою до медичних працівників.

4. Профілактика травматизму та нещасних випадків.

5. Профілактичні щеплення.

Таблиця 12. Огляд дитини у віці 2 роки в амбулаторних умовах лікарем

Мета

Динамічне спостереження за станом здоров’я дитини, консультування.

Основні завдання візиту

1. Оцінка стану здоров’я дитини. Огляд по органах і системах. Особливу увагу звернути на:

• клінічні ознаки інфекції;
• ознаки анемії;
• стан ступні;
• кількість і стан зубів, прикусу;
• ознаки урологічної та хірургічної патології (крипторхізм, фімоз, кили).

2. Оцінка харчування.

3. Оцінка фізичного розвитку дитини.

4. Оцінка психомоторного розвитку дитини.

5. Оформлення етапного епікризу.

Цільове консультування

1. Раціональне харчування.

2. Догляд із метою розвитку.

3. Профілактика травм та нещасних випадків.

4. Ознаки, загрозливі для життя дитини, при виникненні яких слід негайно звернутися за допомогою до медичних працівників.

5. Туберкулінодіагностика та профілактичні щеплення.

Таблиця 13. Огляд дитини у віці 3 роки лікарем в амбулаторних умовах

Мета

Динамічне спостереження за станом здоров’я дитини, консультування.

Основні завдання візиту

1. Оцінка стану здоров’я дитини. Огляд по органах і системах. Особливу увагу звернути на:

• клінічні ознаки інфекції;
• ознаки анемії;
• стан ступні;
• поставу;
• кількість і стан зубів, прикусу;
• ознаки урологічної та хірургічної патології (крипторхізм, фімоз, кили).

2. Оцінка харчування.

3. Оцінка фізичного розвитку дитини.

4. Оцінка психомоторного розвитку дитини.

5. Оформлення етапного епікризу.

Цільове консультування

1. Раціональне харчування.

2. Догляд із метою розвитку.

3. Профілактика травм та нещасних випадків.

4. Ознаки, загрозливі для життя дитини, при виникненні яких слід негайно звернутися за допомогою до медичних працівників.

5. Туберкулінодіагностика та профілактичні щеплення.

При виявленні відхилень у стані здоров’я дитини лікар може збільшити частоту оглядів та призначити обґрунтовані письмово в історії розвитку дитини (ф. № 112о) додаткові консультації та обстеження, погодивши їх із батьками дитини (опікунами, піклувальниками) або їх законними представниками.

Медичний висновок щодо стану здоров’я дитини віком до 3 років за результатами обов’язкового медичного профілактичного огляду у разі, якщо немає захворювання або травми, визначається терміном «здоровий», а при виявленні ознак захворювання або травми їх конкретизують. Висновок повинен містити результати оцінки фізичного, психомоторного розвитку та харчування дитини.

Група здоров’я та група ризику не визначається, оскільки немає доказів доцільності розподілу дітей за групами здоров’я та групами ризику. Визначається група ризику за соціальними факторами, до якої належать діти із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Обов’язковим для здорової доношеної дитини віком до 3 років є визначення рівня гемоглобіну крові у віці 9 місяців із метою виявлення анемії, причиною якої може бути неадекватне за термінами та складом введення прикорму.

Додаткові огляди лікарями-спеціалістами та додаткові обстеження (лабораторні, інструментальні тощо) здорової доношеної дитини віком до 3 років, які не передбачені затвердженим протоколом, проводяться тільки за показаннями, обґрунтованими письмово в історії розвитку дитини (ф. № 112о), за умови поінформованої згоди батьків (опікунів, піклувальників) або їхніх законних представників.

Інформацію у цьому розділі надано згідно з «Клінічним протоколом медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3 років»
(Наказ МОЗ України № 149 від 20.03.2008 р.)

Наш журнал
у соцмережах:

Атестація лікарів: правила та винятки

Кваліфікація й відповідність фахівців сфери охорони здоров’я вимогам професійних стандартів залишаються об’єктом пильного контролю з боку держави. Як не порушити суворі правила атестації лікарів?

Що необхідно для підтвердження відповідності лікаря кваліфікаційним вимогам?

Галина МИРОНОВА, старший науковий співробітник Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України

Законодавство України визначає такі освітні та кваліфікаційні вимоги для лікаря-спеціаліста: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина»; спеціалізація за однією зі спеціальностей медичного профілю; періодичні підвищення кваліфікації (курси вдос­коналення, стажування, передатестаційні цикли тощо).

Відповідність таким вимогам зас­відчують відповідні документи: диплом державного зразка про медичну освіту; сертифікат лікаря-спеціаліста, виданий вищим медичним навчальним закладом, закладом післядип­ломної освіти III-IV рівнів акредитації; посвідчення про присвоєння (підтверд­ження) відповідної кваліфікаційної категорії за спеціальністю. Фахівці, які пройшли спеціальну підготовку у навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності в Україні після перевірки їх кваліфікації. Наказом МОЗ від 19.08.1994 р. №118-с затверджено спеціальний Порядок допуску до медичної і фармацевтичної діяльності в Україні громадян, які пройшли медичну чи фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн. Рішення про надання права на професійну діяльність в Україні таким особам ухвалює Міністерство охорони здоров’я. На підставі поданих документів визначаються додаткові умови, виконання яких дасть змогу встановити відповідність рівня кваліфікації заявника кваліфікаційним вимогам. Додатковими умовами для лікарів можуть бути: підготовка в інтернатурі, на курсах спеціалізації, стажування з присвоєнням (підтвердженням) звання лікаря-спеціаліста, легалізація кваліфікаційної категорії. Після виконання заявником додаткових умов і ознайомлення з відповідними виснов­ками комісій МОЗ ухвалює рішення про надання права на професійну діяльність в Україні або про відмову.

Що змінилося після прийняття нового Положення про порядок проведення атестації лікарів?

Основним нормативним актом, який регулює порядок атестації лікарів, є Наказ МОЗ України від 19.12.1997 р. №359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів». У 2016 році набув чинності Наказ МОЗ від 02.10.2015 р. №650, яким затверджено нову редакцію Положення про порядок проведення атестації лікарів. Зокрема було дещо доповнено кваліфікаційні характеристики категорій і перелік посад, робота на яких зараховується до стажу роботи для атестації на присвоєння кваліфікаційної категорії за окремими спеціальностями. Є кілька видів атестації лікарів: на визначення знань і практичних навичок з прис­воєнням (підтвердженням) звання «Лікар-спеціаліст», на присвоєння кваліфікаційної категорії, а також на її підтвердження. Першій підлягають особи, які закінчують нав­чання в інтернатурі, а також ті, що допущені до лікарської діяльності та пройшли курси спеціалізації або стажування. Атестація з присвоєнням (підтвердженням) звання «Лікар-спеціаліст» певної лікарської спеціальності має відбуватися до того, як особа обійме лікарську посаду в закладах охорони здоров’я відповідно до спеціальності.

Термін чинності сертифіката — 5 років, після чого потрібно підтвердити звання «Лікар-спеціаліст», пройшовши стажування або атестацію на кваліфікаційну категорію. Тобто лікар має право працювати за фахом без кваліфікаційної категорії, але при цьому він повинен кожні 5 років проходити стажування й підтверджувати звання «Лікар-спеціаліст». За таких умов йому встановлюється посадовий оклад лікаря без кваліфікаційної категорії.

Лікарі, які протягом року після закінчення 5-річного терміну з моменту попередньої атестації не виявили бажання пройти чергову атестацію й не подали для цього документів або ж яким атестаційна комісія відмовила в присвоєнні (підтвердженні) другої кваліфікаційної категорії, підлягають атестації на визначення знань і практичних навичок з підтвердженням звання «Лікар-спеціаліст» після проходження стажування.

Особи, які більше трьох років не працювали за конкретною лікарською спеціальністю або ж своєчасно не пройшли атестацію на кваліфікаційну категорію чи ті, кому було відмовлено у присвоєнні другої кваліфікаційної категорії, не можуть займатися лікарською діяльністю за цією спеціальністю без попереднього стажування. Особа, котрій за результатами атестації на визначення знань і практичних навиків відмовлено у присвоєнні (підтвердженні) звання «Лікар-спеціаліст» з конкретної лікарської спеціальності, може обіймати посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою.

Хто має право на звільнення від атестації?

Законом України від 12.01.2012 р. № 4312-VI «Про професійний розвиток працівників» передбачено категорії працівників, які звільняються від атестації на підтвердження звання «Лікар-спеціаліст», а також від чергової атестації (за наявності в них кваліфікаційної категорії). До такого переліку належать особи, які обіймали відповідну посаду менше одного року; одинокі матері або одинокі батьки, які мають дітей віком до 14 років; вагітні й особи, що перебувають у відпустці з догляду за дитиною або дитиною-інвалідом, інвалідом дитинства. Термін їх атестації переноситься на відповідний період відпустки.

Яка процедура атестації лікарів на присвоєння кваліфікаційної категорії?

До атестації на присвоєння кваліфікаційних категорій допускаються лікарі-спеціалісти за лікарськими спеціальностями, передбаченими Переліком лікарських посад, які працюють за сертифікатом лікаря-спеціаліста та пройшли перед атестацією (упродовж року) цикл навчання в закладі післядипломної освіти або на факультеті післядипломної освіти. Путівку на таке навчання можна отримати за поданням органу охорони здоров’я або за особистою заявою лікаря-спеціаліста.

Науково-педагогічні працівники кафедр вищих медичних навчальних закладів, закладів і факультетів післядипломної освіти звільняються від передатестаційного циклу, якщо вони атестуються за профілем кафедри. Лікарі-спеціалісти, котрі закінчили навчання в клінічній ординатурі чи аспірантурі і мають необхідний стаж практичної роботи за певною спеціальністю, також допускаються до атестації без проходження перед-атестаційного циклу — протягом року після закінчення навчання (вони складають тільки передатестаційний іспит).

Усім лікарям, які успішно склали іспит після закінчення передатестаційного циклу (чи без його проходження), видається свідоцтво з рекомендацією про присвоєння відповідної кваліфікаційної категорії. Тих, хто отримав незадовільну оцінку на іспиті, допускають до складання повторного іспиту тільки після закінчення нового передатестаційного циклу.

Лікарі, які бажають пройти атестацію на присвоєння кваліфікаційної категорії, подають до атестаційної комісії (не пізніше ніж за два місяці до початку її роботи) такі документи:

• заяву у довільній формі;
• звіт про професійну діяльність за останні три роки, затверджений керівником установи, у якій лікар працює (фізичні особи-підприємці затверджують такий звіт особисто);
• заповнений атестаційний листок;
• свідоцтво вищого медичного навчального закладу про складання іспиту зі спеціальності після перед-атестаційного циклу;
• копії диплома, трудової книжки, сертифіката лікаря-спеціаліста або посвідчення про наявність кваліфікаційної категорії (якщо така є).

Лікарі, котрі змінювали місце роботи впродовж останніх 3 років, подають звіти з усіх попередніх місць роботи за цей період.

Атестаційна комісія ухвалює рішення про присвоєння лікарю-спеціалісту кваліфікаційної категорії на підставі документів і результатів співбесіди. Кваліфікація лікарів-спеціалістів визначається за трьома кваліфікаційними категоріями відповідно до наявної теоретичної та практичної підготовки і необхідного стажу роботи за спеціальністю.

Склад атестаційної комісії, що формується із підкомісій за профілем надання медичної та медико-профілактичної допомоги населенню для співбесіди з лікарями, затверджується наказом органу охорони здоров’я, при якому вона створюється. Оновлення складу атестаційних комісій здійснюється щороку.

Термін атестації лікаря може бути перенесено (не більше, ніж на рік) наказом відповідного органу охорони здоров’я за поданням керівника під п­риємства, установи, організації. Це може бути обумовлено виробничою потребою або іншими об’єктивними причинами (стан здоров’я лікаря, переведення на посади лікарів загальної практики-сімейної медицини та лікарів з медицини невідкладних станів, у зв’язку з реформуванням системи первинної та екстреної медичної допомоги, у разі виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, військових дій тощо).

Атестація на підтвердження кваліфікаційної категорії проводиться без співбесіди з лікарем на підставі поданих документів. Особи, яким присвоєна кваліфікаційна категорія, проходять атестацію на її підт­вердження не рідше одного разу на п’ять років. За бажанням лікаря атестація на присвоєння кваліфікаційної категорії може бути проведена дочасно, але не раніше ніж через один рік з дати попередньої атестації.

Атестація здійснюється як за основ­ним місцем роботи, так і за сумісництвом, з кожної спеціальності окремо. При цьому Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. №524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» передбачено додаткові гарантії для таких осіб.

Зокрема за медичними і фармацевтичними працівниками державних і комунальних закладів (установ), яких направляють до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки і перепідготовки, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи згідно із законодавством. У випадку направлення на навчання працівника-сумісника його роботодавець має видати наказ про увільнення від роботи на період навчання зі збереженням середньої заробітної плати (на підставі копії направлення на курси. Можливості проходження підвищення кваліфікації та атестації на суміщення професій (посад) чинним законодавством не передбачені.

Робота на яких посадах входить до необхідного стажу для атестації на кваліфікаційну категорію?

П. 9 р. ІІІ Наказу МОЗ України №359 визначено, що до такого стажу зараховуються періоди роботи, навчання в інтернатурі, магістратурі, клінічній ординатурі й аспірантурі за відповідною спеціальністю, а також робота в органах охорони здоров’я, служба у Збройних силах України та інших військових формуваннях.

У пп. 11-13 Розділу ІV наведено перелік посад, обіймання яких зараховується до стажу роботи для атестації на присвоєння кваліфікаційних категорій за окремими спеціальностями. Зокрема лікарям, які атестуються за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров’я», зараховують періоди навчання в клінічній ординатурі й аспірантурі за будь-якою спеціальністю. Для деяких категорій фахівців до такого стажу зараховується робота за іншими спеціальностями. Наприклад, період роботи на посаді лікаря-терапевта ввійде до стажу для атестації за спеціальностями «Гастроентерологія», «Дієтологія», «Кардіологія», «Ревматологія», «Нефрологія», «Пульмонологія», «Геріатрія», «Алергологія», «Гематологія», «Ендокринологія», а на посаді лікаря-педіатра — за спеціальностями «Неонатологія», «Підліткова терапія», «Дитяча гастроентерологія», «Дитяча кардіоревматологія», «Дитяча пульмонологія», «Дитяча алергологія», «Дитяча гематологія», «Дитяча ендокринологія», «Дитяча неврологія», «Дитяча психіатрія», «Дитяча офтальмологія», «Дитяча онкологія» і «Дитяча нефрологія».

Свого часу реформування галузі охорони здоров’я передбачало перекваліфікацію педіатрів і терапевтів у сімейних лікарів. Чи може такий сімейний лікар повернутися в педіатрію й надалі здійснювати медичну практику за своєю колишньою спеціальністю?

Наказом МОЗ України від 29.03.2002 р. №117 передбачено, що до роботи на посадах лікарів допускаються фахівці з повною вищою освітою за напрямом підготовки «Медицина», які мають звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності, що підтверджується відповідним сертифікатом, або атестовані за цією спеціальністю з присвоєнням (підт­вердженням) кваліфікаційної категорії. Відповідно до Номенклатури лікарських спеціальностей, затверд­женої Наказом МОЗ України №359 спеціальності «Загальна практика-сімейна медицина», «Педіатрія» та «Терапія» є окремими видами спеціалізації. Це означає, що атестація та призначення (підтвердження) кваліфікаційної категорії за кожною із цих спеціальностей відбувається окремо. При цьому в абз. 10 п. 11 р. ІV цього Наказу зазначено: до стажу роботи для атестації за спеціальністю «Загальна практика-сімейна медицина» зараховуються періоди роботи на посадах лікаря-педіатра, лікаря-терапевта, лікаря-терапевта підліткового, лікаря-терапевта дільничного, лікаря-педіатра дільничного, лікаря-терапевта цехової лікарської дільниці, лікаря із суднової медицини, лікаря з медицини невідкладних станів. Особам, призначеним на посади лікарів загальної практики-сімейної медицини, кваліфікаційна категорія за спеціальністю «Загальна практика-сімейна медицина» може бути присвоєна після трьох років роботи з урахуванням стажу та кваліфікаційної категорії за лікарськими спеціальностями «Терапія», «Підліткова терапія», «Педіатрія», «Медицина невідкладних станів» та «Суднова медицина». Однак до стажу роботи для атестації за спеціальністю «Педіатрія» та «Терапія» період роботи на посаді лікаря загальної практики-сімейної медицини не зараховується.

Особа з чинним сертифікатом лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Педіатрія» або «Терапія» має право обіймати відповідні посади (педіатра, терапевта), у тому числі укладати договори на медичне обслуговування населення, з подальшим проходженням атестації на підтвердження кваліфікаційної категорії.

Але якщо лікар загальної практики-сімейної медицини повернувся до роботи на посаді лікаря-педіатра або лікаря-терапевта, на якій не працював понад три роки, він має право здійснювати медичну практику лише після стажування й атестації щодо підтвердження звання «Лікар-спеціаліст» зі спеціальності «Педіатрія» або «Терапія». Перед направленням на стажування його на цей час зараховують на посаду лікаря-стажиста з відповідним посадовим окладом, а після його закінчення лікар проходить атестацію на визначення знань і практичних навичок згідно з Наказом МОЗ України №359.

Які правові наслідки відмови лікаря від проходження чергової атестації?

Термін дії сертифіката лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності — 5 років, після чого потрібно підтвердити право працювати за фахом упродовж наступних 5 років або пройти атестацію на кваліфікаційну категорію чи підтвердити звання лікаря-спеціаліста після стажування. Питання про направлення на стажування вирішується протягом року після закінчення п’ятирічного терміну з моменту попередньої атестації. Зарахування на посаду «Лікар-стажист» з певної спеціальності здійснюється, якщо лікар:

• протягом року після закінчення п’ятирічного терміну від моменту попередньої атестації з присвоєнням (підтвердженням) атестаційної категорії не виявив бажання атестуватися і не подав документів на чергову атестацію (крім випадків, передбачених п. 2 р. ІV);
• отримав відмову атестаційної комісії у присвоєнні (підтвердженні) другої кваліфікаційної категорії (п. 1.10 Наказу №359);
• зарахований (переведений) на іншу посаду — до отримання ним сертифіката лікаря-спеціаліста з відповідної лікарської спеціальності (п. 1 Приміток до розділів І, ІІ Наказу МОЗ України від 25.12.1992 р. №195);
• не працював за конкретною лікарською спеціальністю більше трьох років (п. 1 Наказу МОЗ України від 17.03.1993 р. №48 «Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності»).

На період стажування лікаря переводять на посаду стажиста з посадовим окладом у розмірі, встановленому для лікарів-стажистів (п. 2.2.5 спільного Наказу Міністерства праці та соціальної політики і МОЗ України №308/519). З урахуванням вимог Класифікатора професій ДК 003:2005 правильне формулювання назви посади лікаря-стажиста включає назву спеціалізації, наприклад: «Лікар-стажист з педіатрії».

Порядок направлення лікарів на стажування затверджено Наказом МОЗ України від 17.03.1993 р. №48 «Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності». Його здійснюють управління охорони здоров’я на термін від одного до шести місяців (конкретний термін визначає в кожному окремому випадку орган охорони здоров’я). Після проходження стажування (спеціалізації) передбачено атестацію з присвоєнням звання спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності.

У разі відмови від стажування (спеціалізації) лікаря-стажиста можуть перевести (за його згодою і згідно з вимогами Наказу МОЗ України №195) на посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою. Якщо він не пристане й на такі умови, тоді згідно з КЗпП України його буде звільнено. Зокрема п. 2 ст. 40 КЗпП визначає умови дочасного розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, у тому числі й у випадках «виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, що переш­коджає продовженню цієї роботи». А лікар, який не пройшов чергових етапів атестації, не відповідає кваліфікаційним вимогам і не має права обіймати лікарські посади.

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Що варто знати коли дитина захворіла і батькам необхідно взяти лікарняний

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною виплачується якщо дитина ще не досягла 14 років.

Але також слід пам’ятати, що законодавством передбачено також виплата цієї допомоги по догляду за хворим членом сім’ї і відповідно якщо вашій дитині більше 14 років ви матимете можливість отримати ці виплати. Водночас строк такого лікарняного, а відповідно і розмір виплат буде значно меншим.

Хто має право на отримання цих виплат ?

Лікарняний видається лікуючим лікарем одному із працюючих членів сім’ї або іншій працюючій особі, що фактично здійснює догляд. Зрозуміло, що це має бути офіційне працевлаштування для того щоб мати статус застрахованої особи.

На який строк може бути виписаний лікарняний ?

Для догляду за хворою дитиною віком до 14 років лікарняний видається на період, протягом якого дитина потребує догляду, але не більше 14 календарних днів.

Після 14 днів лікарняний вже не виписується, а видається медична довідка (ф. № 138/0), яка є підставою для того щоб отримати на роботі відпустку без збереження зарплати.

Водночас якщо дитина до 6 років потребує стаціонарного лікування дітей (тобто в лікарні) то матері чи батьку таки видається лікарняний на весь період перебування в стаціонарі разом з дитиною.

Якщо вашій дитині від 6 до 14 років, то лікарняний видається на період, коли, за висновком відповідної лікарської комісії, дитина потребує індивідуального догляду. Коротше кажучи цей строк може бути у цьому випадку не до кінця перебування дитини у лікарні, а лише до того часу поки комісія визначить доцільним індивідуальний догляд.

Також якщо ваша дитина має статус постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС, то лікарняний видається на весь період її хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування.

Якщо говорити про дітей які старші 14 років то лікарняний можна отримати на термін до 3 днів. У виключних випадках цей строк може бути подовжено до 7 днів.

Що робити якщо в сім’ї хворіє декілька дітей ?

Якщо в сім’ї хворіють двоє або більше дітей одночасно, то для догляду за ними видається один лікарняний. У разі виникнення захворювання у дітей в різний час лікарняний видається в кожному конкретному випадку окремо.

Якщо в період звільнення від роботи по медичній довідці (ф. № 138/0) за хворою дитиною захворіла друга дитина або виникло нове (не пов’язане з попереднім) захворювання у першої дитини, то довідка закривається і видається новий лікарняний.

Чи видається лікарняний при хворобі дитини, якщо батько чи мамо вже перебувають у відпустці ?

Якщо мати або батько, які доглядають за хворою дитиною, перебувають у цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці у зв’язку з навчанням або творчій відпустці, у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відпустці без збереження заробітної плати, то лікарняний видається тільки з дня коли ця людина повертається на роботу.

Але також законодавство передбачає, що лікарняний видається працюючій особі, яка здійснює догляд за дитиною віком до 3 років, дитиною-інвалідом віком до 18 років, у випадку пологів або хвороби матері на період, коли вона за медичними висновками лікаря не може здійснювати догляд за дитиною, а також у випадку необхідності догляду за другою хворою дитиною.

У яких випадках лікарняний не видається ?

— за хворою дитиною в період щорічної (основної та додаткової) відпусток, відпустки без збереження заробітної плати, частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до 3 років;

— за здоровою дитиною на період карантину;

— за хворим старшим 14 років при стаціонарному лікуванні.

Який розмір виплат за лікарняним по догляду за хворою дитиною ?