Що таке органічні добрива: види, характеристика, застосування

У цій статті ми розповідаємо що таке органічні добрива, їхні переваги й недоліки. Ви дізнаєтеся про основні види та особливості застосування такого підживлення для покращення росту та підвищення врожайності сільськогосподарських культур.

Органічні добрива: що це

Органічні добрива — це природні матеріали, які застосовуються для підживлення рослин. Вони насичують ґрунт корисними елементами, покращують його структуру та роблять його більш поживним.

Органічні добрива можна отримати з:

Вибір того чи іншого виду підживлення залежить ваших потреб і культур, що вирощуються. Наприклад, рослинний компост містить багато речовин і мікроелементів, які можуть живити різні культури. Для вирощування овочів часто використовують гній, який містить азот. А якщо потрібно покращити кореневу систему рослини, обирають кісткове борошно, в складі якого є багато фосфатів.

Органічні добрива: види та характеристика

Розглянемо основні органічні добрива — види та характеристику.

Гній

Гній — це продукт тваринної життєдіяльності, який пройшов біологічний розклад. Компостуючи гній великої рогатої худоби або пташиний послід, вперемішку з листям, соломою, тирсою, ви отримаєте перегній. Це органічне добриво активує ґрунтову мікрофлору, збагачує землю вуглекислим газом і формує родючий шар або ж ґрунтовий покрив .

Гній можна використовувати для всіх видів культур, але особливо він ефективний для зернових і бобових. Добриво вносять у підготовлений ґрунт восени або навесні перед посівом.

Залежно від кількості вологи розрізняють наступні види підживки:

• Сухий гній (80% вологості). Підходить для овочів, зокрема огірків, кабачків, редьки.
• Напіврідкий (до 90% вологості). Найчастіше ним удобрюють томати та полуницю.
• Рідкий (понад 90% вологості). Підходить для кукурудзи, буряка та картоплі.

Рекомендована кількість гною на 1 гектар землі — від 10 до 30 тонн. Гноєм краще удобрювати землю вранці або ввечері, коли немає прямого сонячного світла. Це допоможе уникнути перегрівання поля та добрива.

Компост

Компост — це перероблені мікроорганізмами органічні рештки, залишки їжі або листя. Компост має високий вміст азоту, фосфору та калію, які є необхідними для здорового росту рослин. Він підвищує рівень гумусу в ґрунті, покращує його структуру та сприяє розвитку корисних мікроорганізмів.

Підживку можна використовувати для всіх видів культур, але особливо ефективна вона для розсади та овочевих. Землю удобрюють восени після збору врожаю або навесні перед посівом.

Важливо: до компосту не можна додавати заражені залишки рослин, щоб під впливом тепла шкідники та збудники хвороб не розмножились і не зіпсували добриво.

Зелене добриво

Зелене добриво — це настій з бур’янів, який застосовується з метою підвищення рівня органічного матеріалу в ґрунті та поліпшення його структури. Найкращим варіантом є кропива, в якій акумулюється значна кількість поживних речовин, або ж це може бути звичайний бур’ян (трав’яний скіс). Рослини для зеленого добрива можна вирощувати впродовж вегетаційного періоду та після цього додавати у ґрунт.

Застосування органічних добрив забезпечує боротьбу з бур’янами та хворобами рослин, сприяє зниженню забруднення полів, поліпшенню їх культурності та захисту ґрунту від ерозії. Для створення настою необхідні три складові:

Для овочевих культур знадобиться 10 л розчину добрива на 1 кв. м грядки. На доросле плодове дерево потрібно від 50 до 100 л розведеного рідкого зеленого добрива.

Сидерати

Сидерати — це рослини, які вирощуються з метою збільшення родючості ґрунту. Вони висіваються тоді, коли земля не використовується для вирощування основних культур, наприклад, взимку після збору основного врожаю.

Окремі види висівають весною та влітку. Однією з головних переваг сидератів є здатність збільшувати біологічну активність ґрунту. Це добриво забезпечує збалансоване живлення мікроорганізмів у землі.

За походженням сидерати поділяються на декілька груп. Серед основних:

• бобові (горох, сочевиця, люцерна, квасоля, конюшина) — відмінно продукують азот;
• злакові (пшениця, жито, ячмінь, овес) — містять необхідний запас калію та білку;
• хрестоцвіті та складноцвіті (ріпак, гірчиця, редька, соняшник) — універсальні для будь-яких типів земельного покрову.

Пропорції варто добирати в залежності від типу сидерату та ґрунту. Зазвичай на гектар використовують від 50 до 150 кг насіння сидератів. Наприклад, якщо використовується люцерна, то на 1 гектарі потрібно висівати близько 40-50 кг насіння. Якщо ж використовуються злакові сидерати, наприклад, озима пшениця, то висівати потрібно 250-300 кг на 1 гектар.

Потрібні кошти на закупівлю добрива? Скористайтеся сайтом AgroApp , на якому зібрані найвигідніші для аграріїв програми кредитування сільського господарства.

Торф

Ще одні органічні добрива — це торф, який отримують з природних боліт. Торф містить велику кількість гумусу та азоту (до 20 кг на 1 тонну), які в ґрунті розкладаються дуже повільно, зберігаючи свої корисні властивості протягом десятиліть. Підживка має хороше водопоглинання та повітропроникність, що дозволяє зберігати вологу в землі та запобігати її випаровуванню.

1. Верховий торф. Має високу концентрацію гумусу та живильних речовин. Застосовується для вирощування томатів, огірків, полуниці, суниці та квітів.
2. Низинний торф. Має меншу концентрацію живильних речовин порівняно з верховим торфом, але необхідну кількість гумусу. Використовують для забезпечення дренажу ґрунту, збереження вологи та у складі компосту.

Щоб підвищити вміст органічної речовини на 1%, потрібно приблизно 12-15 кг торфу (2-3 відра) на 1 кв. м. Зазвичай торф додають у пропорції 10-30% від загального об’єму поверхні.

Проте виробництво торфу є енерговитратним і не сприяє біологічному розкладу органічної речовини. Це означає зменшення родючості ґрунту в майбутньому, адже із тонни торфу засвоюється тільки 3-5% азоту, тобто 0,6-1,0 кг. Саме тому використання такої підживки втрачає популярність. Замість цього, фермери частіше користуються сидератами та компостами, які є екологічно чистими та в подальшому не зменшують родючість земельної ділянки.

Плюси та мінуси застосування органічних добрив

Розглянемо переваги й недоліки використання органічної підживки для вирощування сільськогосподарських рослин.

Плюси

1. Низька ціна. Часто органічними добривами є продукти тваринного походження, на які не потрібно витрачати кошти, маючи свиноферму, молочний комплекс або інше тваринне господарство ВРХ. Такий підхід дозволяє економити до 25-40% на добривах.
2. Покращення родючості ґрунту. Відновлюється природна структура землі та збільшується її родючість. Вони допомагають утримувати воду та поживні речовини, підвищуючи фертильність поля.
3. Збільшення ємності поглинання. Живлення землі підвищує ємність катіонного обміну в ґрунтах, що виявляється у насиченості земляної поверхні поживними речовинами.
4. Збільшення врожаю. Застосування органічних добрив забезпечує рослини необхідними поживними речовинами та підвищує врожайність.
5. Екологічна безпечність. Використання органічної підживки ー це один з ключових елементів екологічного виробництва, яке сприяє збереженню природних ресурсів та охороні навколишнього середовища.
6. Стимулювання мікробної активності. Збільшується кількість корисних бактерій у ґрунті, що покращує розклад органічних речовин і забезпечує більш ефективне використання поживних елементів рослинами.
7. Формування збалансованої та стійкої екосистеми на господарстві. Збільшення біорізноманіття ґрунту допомагає зменшити кількість шкідників, хвороб і забруднення земляного покриву.

Мінуси

1. Низька концентрація поживних речовин у порівнянні з мінеральними добривами. Міститься менша кількість азоту, фосфору, калію, наприклад, в селітрі на 100 кг добрива — 35% азоту, а в 100 кг гною — 1,5%. Тому може виникнути потреба в більшому обсязі добрива для досягнення бажаного результату.
2. Повільна дія. Органічна підживка виконує свої функції повільніше, ніж мінеральна. Це означає, що для досягнення бажаного результату її потрібно підготувати та застосувати заздалегідь.
3. Нерівномірний вміст елементів. Вміст калію, кальцію, сірки, фосфору та азоту прямо пропорційно залежить від способу та умов продукування органічних добрив.

Часті запитання про органічні добрива

Які добрива є органічними

До органічної підживки належить гній, компост, зелене добриво, сидерати, болотний торф.

У чому різниця між органічними та мінеральними добривами

Органічні та мінеральні добрива відрізняються за походженням та складом. Органічні добрива — це рослинні та тваринні залишки, а мінеральні — це утворена хімічним шляхом підживка.

Розрахунок норми добрив під запланований урожай

Основною метою агрохімічного обґрунтування врожаю сільськогосподарських культур є визначення необхідних доз органічних та мінеральних добрив для одержання запрограмованого врожаю. Загальновідомо, що ефективність внесених добрив визначається коефіцієнтом (відсотком) їх використання культурою, а його залежність дуже багатофакторна і досить складна. Фактори, які впливають на ефективність використання внесених добрив, можна розділити на екологічні (природні) та організаційно-технологічні.

Продуктивність культури за родючістю ґрунту — це встановлення можливого врожаю сільськогосподарської культури, який можна одержати завдяки природній або ефективній родючості ґрунтів, тобто без внесення добрив. У практиці розрахунків існує два основні способи таких визначень: балансовий та з урахуванням окупності 1 бала бонітету ґрунту продукцією.

Балансовий спосіб полягає у тому, що врожайність культури визначається можливим використанням того чи іншого елемента (N, Р, К) з ґрунту, розрахованого через винос його урожаєм за залежністю:

де Уе — урожайність культури, який може бути одержаний за рахунок використання із ґрунту елемента живлення, ц/га;

ОМ — об’ємна маса ґрунту, г/м³;

h — глибина розрахункового шару ґрунту, см;

Ге — вміст елементу живлення в ґрунті, мг/100 г ґрунту (береться із картограм);

Ке — коефіцієнт використання культурою елементу живлення з ґрунту, %;

С — винос поживного елемента врожаєм культури, кг/ц.

Об’ємна маса ґрунту в тому чи іншому шарі визначається методом різального кільця на кожному полі. За розрахунковий шар зазвичай беруть орний, який переважно становить 20–22 см. Проте розрахунки показують, що збільшення цього шару на 1 см більше 20 см (при тому ж значені Ке) підвищує величину розрахованої урожайності на 5%. Тому якщо в розрахунках брати значення h більшим за 20–22 см, то необхідно визначитися із коефіцієнтом використання елемента з кожного конкретного шару ґрунту. З іншого боку, сам коефіцієнт використання елемента також не є величиною постійною. Він залежить як від вмісту в ґрунті інших елементів, так і від забезпеченості такими екологічними факторами, як волога і тепло.

Тобто, виконавши розрахунки можливого врожаю з азоту, фосфору та калію з урахуванням дії закону лімітувального фактора, визначають дійсно можливий урожай (ДМУ), або той, який може бути сформований завдяки природній родючості ґрунту.

Ефективність використання добрив

Перелічені фактори значною мірою взаємопов’язані та істотно впливають на ефективність добрив, внесених під запрограмований урожай сільськогосподарської культури. Тобто кожному конкретному співвідношенню вказаних факторів відповідають конкретні умови, які і визначають ефективність використання поживних елементів.

Наявні способи визначення необхідного рівня мінерального живлення ґрунтуються на двох основних методах: балансовому та нормативної окупності. Кількісна оцінка ефективності використання добрив визначає­ться або через коефіцієнт використання елемента з добрив (балансовий метод), або через нормативну їх окупність (метод окупності). Як зазначалося, ці показники значною мірою залежать від ряду об’єктивних і суб’єктивних умов і вимагають експериментального вивчення. Все це підкреслює справедливість твердження Д. У. Кука про те, що середні значення ефективності використання добрив можуть бути досить надійними для великих територій (районів, областей, зон), а для видачі рекомендацій з конкретного поля необхідне врахування усіх відомих причин, що впливають на цей показник. Тому, крім середніх значень для окремих зон і в цілому по Україні, для умов конкретної області і навіть району в спеціальній довідковій літературі наводяться ці показники як більш уточнені.

Органічні добрива, їх дієвість

Ефективність гною залежить від ґрунтових і кліматичних умов зони. Найбільші прибавки врожаю від внесення гною одержують у районах із високим рівнем природного зволоження на легких за механічним складом і бідних за родючістю ґрунтах. Чим більш посушливі умови і родючіші ґрунти, тим нижча ефективність органічних добрив.

Відомо, що 1 т змішаного гною на солом’яній підстилці вміщує у середньому 5 кг азоту, 2,5 кг фосфору і 6 кг калію . З цієї кількості в перший рік використовується: азоту — 20–30%, фосфору — 30–50%, калію — 50–70%. Враховуючи, що весь калій гною знаходиться у доступній для рослин мінеральній формі, а азот і фосфор — здебільшого у вигляді органічних сполук, гній слід вважати передусім калійним добривом, яке вимагає доповнення азотом та фосфором з урахуванням необхідного співвідношення за хімічним складом врожаю.

Варто зазначити, що такі пожнивні залишки, як солома, яка вміщує у середньому 0,45–0,67% N, 0,20% Р₂О₅ і 0,75–1,0% К₂О, може бути основою для створення органічних добрив як у вигляді різного виду компостів, так і безпосередньо в ґрунті. В останньому випадку її подрібнюють і заробляють у грунт, попередньо використовуючи 40–60 кг/га азоту (0,7–1,0% від маси соломи) для створення необхідних умов гуміфікації.

Основою усіх методів розрахунку є визначення необхідної кількості мінеральних добрив за прийнятої дози органічних. Тому вихідним положенням для таких визначень повинно бути встановлення доз органічних добрив з урахуванням таких умов:

1. доцільність самого внесення визначається сільгоспкультурою.

2. Доза органічних добрив може бути обмежена можливостями господарства.

3. Мінімальна доза гною за умови підтримання бездефіцитного балансу гумусу може бути визначена за формулою:

де min До — мінімальна доза гною, що вноситься під ту чи іншу культуру щорічно, т/га;

Дно — нормативна кількість гною, яку необхідно вносити щорічно на гектар ріллі, т/га;

N — загальна кількість полів у сівозміні;

n — кількість полів, на які вносяться органічні добрива.

4. Під час внесення інших органічних добрив, а не гною, необхідно визначитися із вмістом у них основних елементів живлення (N, Р, К).

Вирахувавши дозу органічних добрив, приступають до встановлення доз мінеральних.

Балансовий метод

Суть його полягає у визначенні необхідної кількості того чи іншого елемента за умови його балансу. Тобто кількість елемента, яка виноситься урожаєм, повинна дорівнювати кількості цього елемента, що може бути використана з ґрунту, органічних добрив і тих мінеральних, які планується внести.

Необхідна для формування прийнятого врожаю доза мінеральних добрив:

де Дм — необхідна (або та, що вноситься) доза мінеральних добрив, ц д. р./га;

У — урожай культури, що програмується, ц/га;

С — винос поживного елемента основною та відповідною кількістю побічної продукції, кг/ц;

Г — вміст у ґрунті поживного елемента в доступній формі, кг/га.

Для орного шару ґрунту 0–25 см = для переводу вмісту поживного елемента в мг/100 г ґрунту необхідно відповідне число помножити на коефіцієнт 34 — отримаємо результат у кг/га. А для шару 0–22 см — на коефіцієнт 30.

Кг — коефіцієнт використання елемента з ґрунту,%;

До — прийнята доза органічного добрива, т/га;

Со — вміст цього елемента в органічному добриві, кг/т;

Ко — коефіцієнт використання елемента з органічного добрива,%;

Кд — коефіцієнт використання елемента з мінеральних добрив,%.

Визначають необхідну дозу кожного елемента живлення.

Метод нормативної окупності

Цей метод є модифікацією балансового і ґрунтується на врахуванні не коефіцієнта використання елементів живлення, а нормативної окупності добрив та балу бонітету ґрунту врожаєм сільськогосподарської культури, що значно спрощує практичні розрахунки.

У загальному випадку з деякими спрощеннями (без урахування післядії добрив) урожайність культури, яку можна одержати за рахунок всіх складових ресурсу живлення в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах, визначають за залежністю:

У = Б * Ц + Дм * Ом + До * Оо, ц/га,

де У — урожай, який програмується, ц/га;

Б, Ц — бонітет поля та ціна 1 бала бонітету за врожайністю культури;

Дм — доза мінеральних добрив (збалансоване повне мінеральне живлення), ц д. р./га;

До — прийнята доза органічних добрив, т/га;

Ом — нормативна окупність мінеральних добрив (збалансованого повного мінерального живлення) у певних умовах, ц/ц д. р.;

Оо — нормативна окупність органічних добрив у певних умовах, ц/т.

Необхідна кількість мінеральних добрив під запрограмований урожай визначається як:

Дм = (У – Б * Ц — До * Оо) / Ом, ц д. р./га.

Після цього одержану кількість поживних елементів розподіляють (балансують) відповідно до вмісту їх у ґрунті та хімічного складу врожаю. Але в окремих випадках (зонах) одержані таким чином дози фосфору та калію коригуються відповідно до їх вмісту у ґрунті.

Слід відзначити, що як у першому, так і в другому методах у цій роботі не врахована післядія добрив, внесених під попередник. Це пояснюється тим, що наявні способи визначень кількісного впливу післядії добрив показують, що цей вплив незначний і за таких розрахунків може бути ігнорований; а внесення розрахункових доз добрив у відповідній їх частині можуть бути включеними до резерву підвищення родючості ґрунтів.

Всі інші методи та способи розрахунку рівня мінерального живлення тією чи іншою мірою є похідними від вказаних і одержані для конкретних умов і конкретних культур із відповідними застереженнями й уточненнями. Використання того чи іншого способу розрахунку в кожній конкретній зоні чи області визначається рекомендаціями місцевих чи зональних науково-дослідних установ. Дози добрив, визначені тим чи іншим способом, вносять у ґрунт у строки і способами, які обумовлюються технологією вирощування культури в зоні та погодними умовами, що складаються.

Олександр ЦИЛЮРИК, доктор с.-г. наук
Михайло РУМБАХ, канд. с.-г. наук
Дніпровський державний аграрно-економічний університет