Софі Лорен

італійська акторка / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Софі Лорен?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Софі́я Лоре́н, також відома як Софі Лорен (італ. Sophia Loren [soˈfiːa ˈlɔːren] , при народженні — Софія Віллані Шіколоне італ. Sofia Villani Scicolone [soˈfiːa vilˈlaːni ʃʃikoˈloːne] ; 20 вересня 1934 ( 19340920 ) , Рим) — італійська акторка. Вважають, що найвідомішу роль у своїй кар’єрі Софія Лорен зіграла у стрічці режисера Вітторіо де Сіка «Чочара» (1960). За цю роль вона була визнана найкращою акторкою на Каннському кінофестивалі, отримала «Оскар» та безліч інших міжнародних кінонагород.

Коротка інформація Софія Лорен, італ. Sophia Loren .

Біографія

Софія Лорен народилася 20 вересня 1934 року в Римі. Тоді вона ще називалася Софія Шіколоне (Sofia Scicolone) і була позашлюбною дитиною акторки. Жила в злиднях у бідній частині Неаполя. Лорен так говорить про себе: «Коли під час записів фільму в одній зі сцен потрібно було засмутитися, то мені достатньо було згадати про дитинство. Багато років ми їли лише юшку та 100 грамів хліба на день. У мене ніколи не було плаща і я могла вважати за щастя, коли якоїсь зими діставала черевики. У 9 років сирени, що попереджали про авіабомбардування, викликали у мене страшенний біль голови. Тоді ми часто ходили ночувати у залізничний тунель аби врятуватися від бомбардувань. Голодували. Навіть у перші роки своєї кар’єри в кіно я звикла засинати зі шматочком хліба в руках, бо хотіла мати впевненість, що коли прокинуся, то матиму той хліб при собі». Однак важке дитинство загартувало її.

Бідне, голодне дитинство — це лише частина правди про ті часи. Бо мати зуміла розбудити та розвинути в ній рішучість і великі амбіції. Вона хотіла аби Софія досягла того, чого вона сама не досягла. А доля допомагала. Тичка, бо так її дражнили в дитинстві, скоро перетворилася на вродливу дівчинку. Вона вперше стартувала у конкурсі краси в 14 років і здобула тоді титул «Принцеси морів». Після цього мати забрала її до Рима. Саме там вони обидві в 1951 року грали статистками у фільмі «Quo Vadis».

Життя швидко набирало обертів. Софія брала участь у різноманітних конкурсах краси. Нарешті на конкурсі «Міс Італія» здобула титул «Міс елегантності». Але не титули виявилися найважливішими. На одному з таких конкурсів членом журі був кінопродюсер Карло Понті. Софії не було ще й 15 років, коли Понті підписав з нею контракт, змінив її прізвище на Лорен і захопився її кар’єрою.

1954 року Софія Лорен вже була зіркою, вела боротьбу за пальму лідерства з самою Джиною Лоллобриджидою. Таке суперництво не сприяло дружбі між двома зірками італійського кіно, тому через багато років Джина так підсумувала той період: «її амплуа було обмеженим. Лорен була чудовою у ролі селянок, але не могла виконати роль дами».

Понті був для молоденької Софії і орудущим, і добрим чарівником. Він також швидко став чоловіком її життя. За визнанням акторки, вона закохалася в нього ще сильніше саме завдяки тому, що він був на 24 роки старшим від неї і нагадував батька, якого вона ніколи не мала: Карло був незвичайним. «Він ніби „взяв мене за донку“, а я ніби; вийшла заміж за „батька“. Це саме він відкрив мене, ніби „народив“ вдруге. Я потребую лише його і більше нікого».

Коли вони познайомилися, Софії було 15 років, а йому — 40. В італійській пресі з’явилися сповнені обурення коментарі типу «спокусник неповнолітніх». Заради неї Понті розлучився з дружиною у Мексиці, бо італійські закони тоді не дозволяли розлучень. Вони побралися 1957 року, але в Італії Понті звинуватили у бігамії. 1962 року шлюб між Понті та Лорен таки анульовали в Італії. Ще через чотири роки обоє здали італійські паспорти, взяли громадянство Франції й нарешті побралися легально.

Ще в 1950-х роках Софія Лорен почала з’являтися в американських фільмах, які створювали в Європі. Понті вирішив, що настав час завоювати Америку. 1958 року акторка поїхала до Голлівуду. Її появі передувала велетенська рекламна кампанія — Лорен мала стати за океаном новою богинею сексу. «Я завжди любила гру у Голлівуді, — говорить акторка, — бо каліфорнійське підсоння нагадує італійське, а люди там відкриті й симпатичні, як в Італії». Але американці якось не оцінили її «божественність» і швидко повернули на землю, звульгаризували. Хоча за роль у «Чорній орхідеї» вона й отримала акторську нагороду на кінофестивалі у Венеції, але більшість фільмів, у яких Софія Лорен грала в США, були суцільними помилками.

1962 року акторка повернулася до Італії. І власне в той період вона виконала свої найкращі ролі. У фільмі «Мати і донька» режисера Вітторіо де Сіка створила трагічний портрет матері в розшарпаній війною Італії. Ця роль принесла їй нагороду Каннського кінофестивалю та американський «Оскар». Потім грала в італійських, англійських, американських стрічках. І завжди було так, що в італійських фільмах вона творила великі ролі, а в американському кіно не гребувала комерцією. Коли її зараз запитують, про якого режисера у неї залишилися найкращі спогади, то відповідає: «Безсумнівно, про Де Сіку. Але також і про Джорджа К’юкора, Чарлі Чапліна, Етторе Сколу і, звичайно ж, Ліну Вертмюллер, яку я дуже люблю. Але передусім я повинна висловити слова вдячності Алессандро Блазетті, який започаткував мою співпрацю з Марчелло Мастроянні». Мастроянні виявився найкращим з її партнерів. Але водночас Софія заперечує, що їх поєднувало щось більше, ніж дружба. Натомість вона не заперечує, що була закохана у Кері Гранта. Але це було лише тимчасове запаморочення, бо, вірна своїм принципам, вона вибрала родину і чоловіка Карло Понті.

У 2016 році Софія Лорен стала обличчям нового аромату Dolce & Gabbana під назвою Dolce Rosa Excelsa. [3]

Фільмографія

Софія Лорен у трейлері
«Five Miles to Midnight» (1962)
Більше інформації Рік, Українська назва .

Родина та особисте життя

Софія Лорен на 81-й церемонії вручення премії «Оскар» у лютому 2009

У сім’ї Карла Понті та Софії Лорен двоє синів: Карло Понті молодший, диригент, та менший Едоардо, кінорежисер. Протягом довгих років Софія вважала, що не матиме дітей, бо було кілька викиднів і лікарі запевняли, що вона ніколи не зможе доносити дитину до пологів. Першу дитину народила лише в 35 років. Тоді вона пролежала в ліжку 6 місяців. Дуже тяжко проходила і друга вагітність. Але тепер вона вважає, що родина є найважливішою справою її життя.

Сини часто використовують її поради. Вони розповідають матері про свої сум’яття, ділять з нею успіхи, аналізують причини поразок. Едоардо колись сказав журналістові, що його мати трохи нагадує йому квочку, яка пильнує своїх курчат. Часом вона старомодна, але водночас «захоплююче жіночна».

Протягом усіх цих років Софія була символом жіночності не лише для синів. Сповнена привабливості та звабливості, але й не агресивна, вона і в свої 63 роки була дуже красивою. Один з італійських журналістів зазначив, що вона все ще звабливіша від будь-якої 20-річної дівчини. Час від часу в пресі з’являлися повідомлення, в яких Софія поширювала свої секрети вроди. Свою фігуру вона зберегла завдяки італійським спагеті, шкіру консервують маски на основі молока, але найбільший її секрет полягає у чомусь іншому. Вона говорить: «Для утримання форми не варто зачинятися у своїй норі. Мене просто цікавить життя, я прагну мати світло радості в своїх очах. Навіть мої зморшки видаються веселими». Софія стверджує, що її не лякає старість: «Ніколи, навіть коли була молодою, не вважала, що врода є єдиною річчю, яку я маю. Тому мені не боязко зморшок, мене не турбує старіння. Скоріше мене турбує світ, його майбутнє, хвороби, СНІД, занадто багато свободи, страх за дітей…»

Софія Лорен — дуже багата особа, але не забуває, звідки вона прийшла і не забуває про світ навколо неї. Допомагає бідним дітям з бідного рибальського італійського селища. 1992 року, як посол доброї волі «ЮНІСЕФ», поїхала до Сомалі аби привернути увагу світової громадськості до долі сомалійських сиріт, до пекла таборів біженців. Надокучливим журналістам вона тоді докоряла за те, що вони фотографують її, а не коментують нещастя африканських дітей. Під час перебування в Африці вона прагнула зберігати спокій. І лише під час останнього візиту до табору втікачів вибухнула плачем. І цей прояв був таким людським і правдивим.

Подружжя Понті залишили Італію ще 1980 року. Софія Лорен живе зараз між Сполученими Штатами, де ростуть її сини і де має ранчо «1000 дубів» під Лос-Анджелесом, та Женевою, де має вишуканий будинок, що наповнений антикваріатом, перськими килимами і порцеляною. Тут, серед своїх близьких, вона почувається найкраще, бо, по суті, є жінкою дуже тендітною і понад усе потребує тепла та опіки. Вона готова прямувати до своєї мети, може бути рішучою та впертою, але не терпить брехні й облуди. Вона говорить: «Я найбільше ціную щирість. Бо якщо люди нещирі між собою, то між ними нічого не виросте, ніщо не розквітне».

Зірка світового кіно, хоч вже для кількох поколінь є уособленням жіночності, — надзвичайно несмілива. Коли їй потрібно подати свій голос у товаристві, то їй боязко сказати щось недоречне і, нарешті, замість трьох слів скаже лише одне. Софія дуже неохоче дає інтерв’ю. Найбільше вона розмовляла з журналістами на початку 1990-х років, коли отримала свого другого «Оскара» за життєвий внесок у мистецтво кіно і, щиро задоволена цим, не могла втриматися від розмов. Але загалом вона виходить з тіні лише тоді, коли повинна рекламувати якийсь новий фільм.

Улітку 2014 після появи Софії Лорен на показі мод Джорджо Армані у Парижі преса вибухнула такими заголовками — «80? Не віримо!». Відома італійка приголомшила усіх своєю ідеальною фігурою. 80-річна акторка була одягнена у бордову сукню з дорогоцінним камінням, а на обличчі актриси сяяла усмішка. [4]

Софі Лорен – 89: заміжня за “батьком”, вагітності у ліжку і в’язниця за несплату податків 14

Вважають, що найкращу роль у своїй кар’єрі Софія Лорен зіграла у стрічці режисера Вітторіо Де Сіка “Чочара” (1960). За цю роль вона була визнана найкращою акторкою на Каннському кінофестивалі, отримала “Оскар” та безліч інших міжнародних кінонагород.

Софія Лорен народилася у Римі. Тоді вона ще називалася Софія Шіколоне і була позашлюбною дитиною акторки. Жила в злиднях у бідній частині Неаполя. Лорен так говорить про себе:

“Коли під час зйомок у фільмі в одній зі сцен потрібно було засмутитися, то мені достатньо було згадати про дитинство. Багато років ми їли лише юшку та 100 грамів хліба на день. У мене ніколи не було плаща і могла вважати за щастя, коли якоїсь зими діставала черевики. У 9 років сирени, що попереджали про авіабомбардування, викликали у мене страшенний головний біль. Тоді ми часто ходили ночувати у залізничний тунель, щоб врятуватися від бомбардувань. Голодували. Навіть у перші роки своєї кар’єри в кіно я звикла засинати зі шматочком хліба в руках, бо хотіла мати впевненість, що коли прокинуся, то матиму той хліб при собі“.

Бідне, голодне дитинство – це лише частина правди про ті часи. Бо мати зуміла розбудити та розвинути в ній рішучість і великі амбіції. Вона хотіла, щоб Софія досягла того, що їй самій не вдалося. А доля допомагала. Тичка, бо так її дражнили в дитинстві, скоро перетворилася на вродливу дівчинку. Вона вперше стартувала у конкурсі краси в 14 років і здобула тоді титул “Принцеси морів”. Після цього мати забрала її до Рима. Саме там вони обидві знялися 1951-го статистками одному із фільмів.

Життя швидко набирало обертів. Софія брала участь у різноманітних конкурсах краси. Нарешті на конкурсі “Міс Італія” здобула титул “Міс елегантність“. Але не титули виявилися найважливішими. На одному з таких конкурсів познайомилася із кінопродюсером Карлом Понті. Софії не було ще й 15 років, коли 40-річний Понті підписав з нею контракт, змінив її прізвище на Лорен і зайнявся її кар’єрою.

Коренастий низькорослий Понті був на 20 см нижчий від Лорен, яка мала 173 см зросту. Він зробив із провінціалки справжню даму й актрису.

Карло Понті запросив її на зйомки. Одразу запропонував укоротити ніс і схуднути, бо нібито в Софі заширокі стегна. Але вона відмовилася. Красуня повинна була змінити свою ходу. Вона мусила так погойдувати стегнами, ідучи вздовж шеренги відчинених тумбочок, щоб їх дверцята зачинялися. Понті велів їй читати Оноре де Бальзака, Стендаля, Льва Толстого й Антона Чехова. А за два роки дав велику роль у стрічці “Африка над морями”. А далі добився, щоб із Лорен постійно підписували контракти на зйомки.

Акторка зізнається, що закохалася в нього ще сильніше саме завдяки тому, що він був на 24 роки старшим від неї і нагадував батька, якого ніколи не мала: Карло був незвичайним. “Він ніби “вдочерив” мене, а я ніби; вийшла заміж за “батька”. Це саме він відкрив мене, ніби “народив” вдруге. Я потребую лише його і більше нікого”.

“Карло любив мене і підтримував, я знала про це, – пише Софі Лорен у мемуарах. – Моє почуття до нього теж зростало”. Але він був одруженим, батьком двох дітей і полишати дружину поки що не хотів. Софі, щоб досягти свого, пішла ва-банк, задурманивши голову партнерові по фільмах – Кері Ґранту. Той присилав їй величезні букети квітів, водив вечеряти, зрештою освідчився. Понті злякався – він повірив, що втрачає кохану.

“І ось нарешті він прислав мені маленьку коробочку, в якій була обручка“, – пише Лорен далі.

Але Ватикан не давав розлучень – в Італії їх дозволять тільки в 1970-х. Адвокати продюсера зрештою порадили йому розлучитися в Мексиці, де все було ліберальніше, і там же взяти шлюб із Софі Лорен. Щоб не їхати туди, оформили шлюб за дорученням. Та через кілька днів прибіг стурбований Понті:

“Мила, у мене погана новина. Ватикан не визнає мого розлучення в Мексиці”.

“Я більше не винесу цього, – забилася в істериці актриса”. – Я чекала цього шість років! Я вб’ю тебе. Я хочу заміж, я хочу родину, дитину!”

“Знаю, кохана, – притулив її Карло, – теж цього хочу, я придумаю щось”.

В Італії католицька церква називала дії подружжя незаконними юридично і недійсними перед Богом. Понті та Лорен відлучили від причастя. Навіть домогосподарки підписували петиції, вимагаючи від уряду покарати грішників і двоєженців. Їм за італійським законодавством загрожував арешт. Подружжя поселилося у Швейцарії. Весь медовий місяць Софі проплакала.

1959-го Лорен і Понті оголосили, що анулювали мексиканський шлюб, і повернулися до Італії. Відтоді, хоч і жили разом, але винаймали апартаменти під вигаданими іменами й на всі світські заходи їздили окремо.

“Це було жахливе й дурне життя, але гра в поліцейських і злодіїв вносила хоч якесь пожвавлення. Ми нагадували двох коханців, які ховаються від ревнивого чоловіка“, – згадує акторка.

Вони офіційно одружилися через сім років. Вихід знайшла дружина Понті, яка була юристом. Трійця поміняла італійське громадянство на французьке та оформила розлучення і шлюб.

Із дітьми в актриси теж довго не складалося. Вона пережила чотири викидні.

“Я маю все, про що тільки можна мріяти: вроду, люблячого чоловіка, розкішний дім, повно дорогоцінностей, мене знає весь світ, але в мене нема того, що хочу найбільше — дитини, – скаржилася Софі сестрі Марії. – Я на межі депресії”.

Вона завагітніла вп’яте.

“Я відчуваю, що це знову станеться, – тривожилася. – Це завжди трапляється на третьому місці”.

“Ні, усе буде гаразд, якщо ви виконуватиме мої вимоги, – казав лікар. – Усю вагітність ви проведете в ліжку. Про зйомки забудьте, з кімнати нікуди не виходити, щоб не нервувати. Телевізор не дивитися, не розмовляти по телефону, заткнути вуха ватою, щоб раптом не злякатися голосного крику чи звуку. Вставати з ліжка можна тільки тричі на день на годину”.

Готель у Женеві, де жила під наглядом лікарів актриса, взяли в облогу журналісти. Вигадували різні історії. Приміром, що нібито з актрисою живе жінка, яка народить їй дитину за гроші. А прихильники завалювали квітами і листівками.

“Як ти там витримуєш цілі дні в ліжку, мила? Прислати тобі ще книг?” – телефонував Понті – єдиний, із ким Софі могла розмовляти.

“Ну, ведмеді ж сплять пів року в барлозі, і я витримаю”.

Під кінець вагітності з’ясувалося, що дитина перевернулася в утробі, треба робити кесарів розтин. Тож Софі Лорен вибрала дату народження сина сама – 29 грудня. Цього дня 1968-го їй виповнювалося 34. 12 років вона чекала появи малюка й ось він народився–Понті Карло-молодший. За чотири роки, знову після 9-місячної ізоляції, актриса народила сина Едуардо. Він стане режисером, у фільмі якого Лорен зіграє свою соту за рахунком роль. А його старшого брата чекатиме доля відомого диригента.

Протягом десятиліть Софія була символом жіночності. Час від часу в пресі з’являлися інтерв’ю, в яких Софія ділилася своїми секретами вроди. Свою фігуру вона зберегла завдяки італійським спагетті, шкіру консервують маски на основі молока, але найбільший її секрет полягає у чомусь іншому. Вона говорить: “Для утримання форми не варто зачинятися у своїй норі. Я просто намагаюся цікавитися життям, мати світло радості в своїх очах. Навіть мої зморшки здаються веселими”. Софія стверджує, що не боїться старості: “Ніколи, навіть коли була молодою, не вважала, що врода є єдиною річчю, яку я маю. Тому не боюся зморшок, мене не турбує старіння. Скоріше мене турбує світ, його майбутнє, хвороби, СНІД, занадто багато свободи, страх за дітей…”

Подружжя залишило Італію ще 1980 року. Софія Лорен живе зараз під Женевою, де має вишуканий будинок, що наповнений антикваріатом, перськими килимами і порцеляною. Тут, серед своїх близьких, вона почувається найкраще. 2007-го не стало Карло Понті, з яким вона прожила в шлюбі 41 рік.

Цікаве

Класичний стиль 60-х – це брови Софі Лорен. Зовнішні кінчики стирчали вгору, роблячи погляд трохи “хижим” та зухвалим. Сама Софі приділяла бровам найпильнішу увагу, ретельно промальовуючи їх олівцем.

7 разів знялася на обкладинці журналу Life протягом 1950-1960-х років.

Її називають однією з десяти найвродливіших акторок світу. Режисер Федеріко Фелліні порівнював Лорен із Моною Лізою.

На початку 1950-х, коли Софі Лорен тільки прийшла в кіно, вона знялася топлес у кількох фільмах. Згодом усі ці стрічки Карло Понті викупив, щоб уникнути скандалів. У 2007 році, коли Софі Лорен було 73 роки, вона знялася оголеною для календаря “Pirelli”.

19 днів у в’язниці провела Софі Лорен із 18 травня до 5 червня 1982 року. Причина – за несплату податків. Конфіскували колекцію картин найвідоміших художників із будинку подружжя в Римі. Софі могла б не приїжджати в Італію – вони з Карло давно вже жили в Швейцарії. Але вона прилетіла і в аеропорту була заарештована. Керівництво жіночої в’язниці дозволило зірці не носити тюремний одяг. Весь цей час її прихильники закидали в’язницю квітами. Перебування там актриса назвала пеклом, бо через крики ув’язнених не могла спати ночами.

Архієпископ Генуї свого часу пожартував, що Ватикан загалом проти клонування людей, але заради Софі Лорен готовий зробити виняток.