Зміст:
ФУНКЦІЯ ПЛАНУВАННЯ, ПРОГНОЗУВАННЯ І ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
Планування — це одна з функцій керування, процес вибору цілей під час прийняття управлінських рішень. Планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень. Функції організації, мотивації і контролю орієнтовані на вироблення стратегічних планів. Процес планування забезпечує основу для керування членами організації. Планування — це набір дій і рішень, що ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти організації досягти своїх цілей. Процес планування є інструментом, що допомагає в прийнятті управлінських рішень.
Планування можна умовно поділити на два види: короткострокове (оперативне) і довгострокове (стратегічне).
Короткострокове планування може бути розраховане на рік, півроку, місяць тощо. Короткостроковий план на рік охоплює обсяг виробництва, планування прибутку та ін.
Довгострокове планування охоплює середньострокове і короткострокове планування, широко застосовується у світовій практиці.
Довгостроковий план зазвичай охоплює три- чи п’ятилітній періоди. Він радше має описовий характер і визначає загальну стратегію компанії, оскільки важко вгадати всі можливі розрахунки на такий тривалий термін. Довгостроковий план містить головні стратегічні цілі підприємства на перспективу.
Вибір мети — найголовніше завдання планування.
Функція планування передбачає рішення про те, якими повинні бути цілі організації і що повинні робити члени організації, щоб досягнути цих цілей.
Стратегічне планування— це набір дій і рішень, розроблених керівництвом, які ведуть до визначення специфічних стратегій, щоб допомогти організації досягнути своїх цілей. Процес стратегічного планування є інструментом, що допомагає в прийнятті управлінських рішень. Його завдання — забезпечити нововведення і достатньою мірою зміну в організації. Процес стратегічного планування є тією парасолькою, під якою ховаються всі управлінські функції.
Одним із найважливіших завдань планування є встановлення мети, для досягнення якої формується, функціонує і розвивається будь-яка організація. Визначення цілей для прийняття управлінських рішень означає:
- — розробку загальних цілей;
- — визначення конкретних, деталізованих цілей на заданий порівняно короткий період часу (2, 5,10 років);
- — визначення шляхів і засобів досягнення мети;
- — контроль над досягненням поставлених цілей шляхом зіставлення планових показників з фактичними.
Сучасний темп збільшення знань є настільки великим, що стратегічне планування — єдиний спосіб формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Стратегічне планування сприяє зниженню ризику під час прийняття рішення. Планування, оскільки воно слугує для формулювання цілей, допомагає створити єдність загальної мети всередині організації.
Для стратегічного планування характерні такі положення:
- 1. Невеликий плановий відділ (менше ніж шість осіб) корпорації доповнюється плануванням на нижчих рівнях.
- 2. Навіть у найбільш великих корпораціях вік функції планування менший ніж десять років.
- 3. Стратегічні плани розробляються на нарадах вищого керівництва корпорації, що проводяться щорічно.
- 4. Річній стратегічний план об’єднується з річним фінансовим планом.
- 5. У більшості організацій вважають, що функція планування може бути вдосконалена, і постійно це здійснюють.
Реалізація стратегічного плану
Стратегічне планування набуває значення тоді, коли воно реалізовується. Після вибору основоположної загальної стратегії її необхідно реалізувати, об’єднавши з іншими організаційними функціями. Важливим механізмом стратегії є розробка планів і орієнтирів (тактика, політика, процедури і правила).
Тактика охоплює конкретні короткострокові стратегії. Політика визначає загальні орієнтири для дій і прийняття рішень. Процедури і правила точно визначають, що потрібно робити в конкретній ситуації.
Роль інформації в плануванні
Для планування необхідно збирати й опрацьовувати вторинну інформацію. Вторинна інформація — це дані, зібрані раніше для цілей, що відмінні від цілей, пов’язаних з вирішенням досліджуваної проблеми. Вторинна інформація має такі переваги:
- — недорога, оскільки не потрібний збір нових даних;
- — збирається швидко;
- — часто є кілька джерел інформації;
- — інформація, зібрана з достовірних джерел, достовірна;
- — вона допомагає в ситуаціях, коли потрібно провести попередній аналіз.
Вторинна інформація має і недоліки:
- — наявна інформація може не підходити для цілей проведеного дослідження відповідно до своєї неповноти, занадто загального характеру;
- — може бути застарілою;
- — методологія, що лежала в основі збору даних, може бути невідомою;
- — можуть публікуватися не всі результати дослідження;
- — можуть бути суперечливі дані;
- — надійність інформації не завжди відома.
Аналіз інформації і прогнозування
Планування і прогнозування завжди орієнтуються на дані минулого, але прагнуть визначити і контролювати прийняття управлінських рішень в перспективі. Надійність прогнозування залежить від точності одержаної й опрацьованої інформації — фактичних показників минулого.
Можливі різновиди прогнозів:
- 1. Економічні прогнози мають здебільшого загальний характер і слугують для опису стану економіки в цілому.
- 2. Прогнози розвитку конкуренції характеризують можливу стратегію і практику конкурентів, їхню частку на ринку тощо.
- 3. Прогнози розвитку технології орієнтують користувача щодо перспектив розвитку технологій.
- 4. Прогнози стану ринку використовують для аналізу ринку товарів.
- 5. Соціальне прогнозування досліджує питання, пов’язані зі ставленням людей до тих чи інших суспільних явищ.
Неформальні методи прогнозування
Наочна інформація — це інформація, одержана від засобів масової інформації (крім друкованих органів), а також суміжників, постачальників, конкурентів. Матеріальні витрати одержання такої інформації незначні, однак потребують багато часу.
Письмова інформація — це інформація, одержана з друкованих джерел періодичної преси. Так само, як і наочна, письмова інформація не має глибокого характеру і швидко старіє.
Промислове шпигунство — інформація, одержана за допомогою промислового шпигунства. Така інформація є найбільш коштовною.
Кількісні методи прогнозування
Застосовувати такі методи доцільно у випадках стійкої екстраполяційної спрямованості досліджуваного явища. Інакше кажучи, лише тоді, коли можна припустити, що діяльність у минулому мала визначену тенденцію, котру можна чекати й у перспективі. Якісні методи прогнозування допускають звернення до думки експертів — людей найбільш компетентних з досліджуваних питань.
Якісні методи прогнозування:
- — думка журі (зазвичай зводиться до узагальнення думок експертів з подальшим їх усередненням);
- — модель чекання потреб (метод, що е деякою мірою зворотним до методу сукупної думки, виробляється опитуванням клієнтів);
- — метод експертних оцінок (експерти, що користуються довірою, заповнюють опитувальний лист).
З усієї сукупності можливих методів аналізу одним з найбільш перспективних є баловий метод. Його можна застосовувати не тільки для прогнозування, але й для планування та аналізу. Цей метод дає змогу об’єктивізувати сукупність суб’єктивних думок. Баловий метод широко використовують під час прийняття управлінських рішень за допомогою планування і прогнозування в умовах обмеженості вихідних даних. Наприклад, визначення можливих варіантів розв’язання управлінського завдання з кількісним уточненням переваг кожного з варіантів, кількісної оцінки ступеня впливу на аналізований об’єкт різних чинників тощо.
У кожному конкретному випадку етапи та послідовність їх проведення мають свою специфіку, проте є загальна методологія балового методу:
- — формулювання мети проведення експертного аналізу;
- — визначення групи фахівців, що забезпечує проведення експертизи;
- — розробка і забезпечення проведення експертного аналізу;
- — формування групи експертів, що беруть участь в експертизі;
- — розробка анкети з формулюванням питань, що не зумовлюють їх двояке трактування, орієнтованих на кількісну оцінку;
- — проведення анкетування;
- — аналіз анкет;
- — узагальнення результатів.
Отож, прогнозування — це спосіб застосування набутого досвіду та поточних припущень з метою визначення майбутнього.
✅Чим відрізняється планування від прогнозування
Чітке розуміння завдань і цілей, поставлених перед організацією в цілому і перед конкретним співробітником зокрема, дозволяє
зміцнити становище компанії і домогтися чудових показників.
Планування та прогнозування часто використовують як слова-синоніми. Проте насправді зазначені категорії володіють великою кількістю відмінностей, важливих для розуміння.
Що таке планування і прогнозування
Планування – цілеспрямована діяльність організації, пов’язана з постановкою цілей на певну часову перспективу для оптимального розподілу ресурсів і досягнення місії компанії.
Плануванню властиві чітко позначені інтервали (квартал, рік, п’ятирічка і т.д.), а по кожному напрямку діяльності призначається відповідальний виконавець.
Прогнозування – розподіл усіх визначення стану досліджуваного об’єкта (ринок, рівень продажів, попит) в майбутньому на основі наявних даних. Таку діяльність слід відрізняти від ворожіння і пророкування.
Прогнозування вибудовується на основі об’єктивної інформації, а також динамічних тенденцій, що впливають на систему.
Різниця між плануванням і прогнозуванням
Отже, зазначені визначення володіють великою кількістю особливостей. План – це завдання, поставлене перед організацією та її співробітниками. Так має бути, і виконавцям потрібно насамперед думати про те, як домогтися реалізації поставлених завдань.
Прогноз – це те, що може вийти, погляд у майбутнє і його розподіл усіх осмислення. Він ніколи не буває точним на 100%, оскільки впливати на обставини вкрай важко.
План служить своєрідним орієнтиром, відступ від положень якого неприпустимо. І якщо перевиконання показників ще можна пережити (хоча на багатьох компаніях це не вітається), то недоробка завжди карається. Прогноз – це всього лише можливе майбутнє, і якщо воно не наступить, ніхто не понесе за це відповідальності.
Відмінність планування від прогнозування полягає в наступному:
- Сутність. Планування – це стратегія компанії, прогнозування – тактика.
- Питання. Планування стосується глобальних цілей, прогнозування – прикладних завдань.
- Часовий період. Планування складається на коротко-, середньо- та довгострокову перспективу, прогнозування – на ультракороткий або короткий відрізок часу.
- Управління. На виконання плану можна вплинути, як безпосередньо, так і опосередковано. Прогноз завжди залежить від великої кількості змінних, впливати на які або важко, або неможливо.
- Правові наслідки. Планування – це складання «дорожньої карти», обов’язкової для виконання. Прогнозування – спроба на основі наявних даних заглянути в майбутнє і відстежити динаміку показників.