Василь Сталін

Василь Йосипович Сталін
Василь Йосипович Сталін, син Сталіна і Надії Аллілуєвої, народився 21 березня 1921 року в Кремлі. Навчався у звичайній московській школі, на заняття їздив на трамваї, без будь-якої охорони.

Як і багато інших дітей радянської еліти, став льотчиком. У двадцять років пішов на фронт у званні капітана. За час війни здійснив 27 бойових вильотів; збив один літак і був нагороджений трьома орденами Червоного Прапора, орденами Суворова II ступеня та Олександра Невського.

У 1942 році йому присвоєно звання полковника, в 1946 — генерал-майора, в 1947 — генерал-лейтенанта; він — один з наймолодших генералів Радянської армії. Закінчив війну командиром винищувальної авіаційної дивізії. Під час війни кілька разів отримував з боку батька офіційні стягнення по службі, знижувався за різні провини і підвищувався знову.

У 1947 році Василь Сталін призначений командувачем ВПС Московського військового округу. Він відомий як покровитель спорту, творець футбольної, хокейної та інших команд ВВС.

З посади був знятий Сталіним після того, як 1 травня 1952 року під час повітряного параду над Червоною площею через відсутність розвідки погоди розбився один з бомбардувальників Іл-28 .

Після смерті батька Василь був викликаний до тодішнього міністра оборони Булганін і отримав розпорядження виїхати з Москви командувати одним з округів. Василь Сталін наказом не підкорився і зняв погони. Був заарештований 28 квітня 1953 року і звинувачений в наклепницьких заявах, спрямованих на дискредитацію керівників партії.

У грудні 1953 року прокурор, який вів справу, був розстріляний. Однак і при новому керівництві Василя Сталіна засудили до 8 років ув’язнення за антирадянську пропаганду (стаття 58-10 КК) і зловживання службовим становищем (стаття 193-17 КК). Він містився у Володимирському централі, де числився як Василь Васильєв. Звільнили його в 1960 році, заборонивши жити в Москві і Грузії, а також носити прізвище «Сталін». У паспорті він іменувався «Джугашвілі», проте йому було залишено право носіння військової форми і нагород, дана персональна пенсія і право на путівки в санаторії.

Місцем проживання Василь Йосипович вибрав Казань, де й помер 19 березня 1962 року, за висновком лікарів, від отруєння алкоголем. 20 листопада 2002 року його тіло було перепоховано на Троєкурівському кладовищі в Москві.

Сімейна справа. Як родичів Сталіна репресували за його власним підписом

5 березня 1953 помер Йосип Сталін, який керував радянською державою майже тридцять років. З ім’ям Сталіна безпосередньо пов’язана історія репресій у Радянському Союзі: арешти, каторжна праця, багаторічна ізоляція і страти за рішенням судових і позасудових органів. Під безліччю вироків і розстрільних списків – особистий підпис Сталіна. Репресували політичних супротивників радянського ладу, «класово чужих», інтелігентів, науковців, представників різних національностей. Їхніх дітей, батьків, дружин і чоловіків.

Мало знайдеться родин, яких не торкнулися репресії, – і сім’я Йосипа Сталіна не виняток. У різні роки співробітники НКВС заарештували брата і сестру його першої дружини, сестру другої дружини і її чоловіка, колишнього чоловіка його дочки і дружину його сина. «Настоящее время» – проект Радіо Свобода з участю «Голосу Америки» – розповідає, як Сталін репресував власних родичів і як змінилася їхня доля після його смерті.

Сванідзе. «Йосип увесь час ласкаво посміхався»

Перша дружина Сталіна Катерина Сванідзе походила з родини грузинського дворянина. Її брат Олександр навчався з Йосипом Джугашвілі (справжнє прізвище Сталіна – ред.) у Тифліській духовній семінарії.

Йосип і Катерина одружилися в 1906 році, через рік у них народився син Яків. Йому ще не було року, коли мати померла від черевного тифу. Хлопчика виховували численні грузинські родичі.

Брат першої дружини Олександр Сванідзе і його дружина Марія багато років були близькими друзями Сталіна. Олександр – видатний більшовик, нарком із питань фінансів у Грузинській РСР, пізніше – заступник голови Держбанку зі зовнішніх торговельних операцій (партійний псевдонім «Альоша Сванідзе»). Марія Сванідзе – оперна співачка. Сванідзе їздили до вождя додому і на дачу, приймали його у себе, обговорювали дітей і спільних знайомих, обмінювалися подарунками. Зберігся щоденник Марії Сванідзе, який вона вела в 1934–1937 роках.​

«Дуже весело вечеряли, я була в гарному настрої, розповіла кілька анекдотів, і Й. («Й.» у щоденниках Сванідзе – Йосип Сталін – ред.) дуже сміявся. Пили тости», – писала вона в червні 1935 року. А так у серпні 1935-го вона розповідала про спільну зі Сталіним і його наближеними особами поїздку в щойно побудованому московському метро: «Й. весь час ласкаво посміхався, очі у нього були добрі, добрі і ласкаві. Гадаю, його за всієї його тверезості все-таки зачіпала любов і увага народу до свого вождя. Він якось сказав про овації, які влаштовують йому – народові потрібен цар, тобто людина, якій вони можуть поклонятися і в ім’я якої жити і працювати».

У 1936–1937 роках у щоденнику Сванідзе з’являється багато гнівних записів: спочатку про вбивць Сергія Кірова, потім – про «троцькістів», яких судили в Москві на початку Великого терору. Навіть коли вона чує перешкоди в радіоефірі під час промови Сталіна, Марія Сванідзе підозрює шкідництво.

«І ось ці хамелеони на 20-му році революції виявилися у всьому своєму брехливому вбранні. Ні елементарної чесності, ні патріотизму, ні чисто тваринної хоча б прихильності до своєї держави в них не знайшлося» – це цитата з останнього запису в щоденнику Сванідзе, зробленого 7 серпня 1937 року. Через чотири місяці, в грудні, одним із таких «хамелеонів» оголосили її чоловіка.

Слідство у його справі тривало до 1940 року, Сванідзе звинувачували у пособництві іспанським троцькістам і шпигунстві на користь Німеччини. Засудили до розстрілу і влітку 1941 року виконали вирок. У 1956 році Олександра Сванідзе посмертно реабілітували.

Поки йшло слідство у справі Сванідзе, співробітники НКВС заарештували спочатку його дружину, а потім сестру Маро. Їх обох розстріляли 3 березня 1942 року за постановою Особливої наради НКВС.

Аллілуєви. «Отруйники» через десять років по тому

Батьком другої дружини Сталіна, Надії, був робітник Сергій Аллілуєв. У Аллілуєва – ідеальне походження (мати – покоївка, батько – кучер) і трудова біографія: з дванадцяти років пішов «у люди», як герой Максима Горького, працював у залізничних майстернях у Тифлісі (де познайомився зі справжнім Горьким, тоді ще Олексієм Пєшковим), потім – помічником машиніста. Сталін у 1917 році жив у Аллілуєва на конспіративній квартирі в Петрограді і там же вперше побачив його дочку Надію, якій тоді було 16 років. Через рік вони одружилися.

Надія Аллілуєва народила Сталінові сина і дочку – Василя і Світлану, а в 1932 році наклала на себе руки.

Вона була не єдиною дитиною в сім’ї. Старший брат Павло входив до найвищого командування Червоної армії, керував автобронетанковим бюро, співпрацював з ОДПУ. У розпал Великого терору Павло Аллілуєв разом із іншими армійськими командирами звернувся до Сталіна з проханням припинити репресії в лавах Червоної армії. 2 листопада 1938 року його знайшли мертвим у кабінеті – зупинилося серце. Ходили чутки, що Аллілуєва отруїли.

За його дружиною Євгенією Аллілуєвою (уродженою Земляніциною) співробітники НКВС прийшли в 1947 році, звинувативши її в отруєнні чоловіка через дев’ять років після його смерті. При ексгумації не знайшли слідів отрути, але Аллілуєву відправили в табір. Незабаром після її арешту під варту взяли і її другого чоловіка, Миколу Молочникова. Вони пережили табір, але після звільнення розлучилися. Обидва реабілітовані.

Кіра Аллілуєва – дочка Павла і Євгенії, актриса московського Малого театру – теж пройшла табори. Її заарештували в січні 1948 року. Аллілуєва-молодша виявилася «слабкою ланкою»: давала свідчення проти родичів, у тому числі проти своєї тітки Анни Реденс (уродженої Анни Аллілуєвої, рідної сестри Павла і Надії).

«Антирадянські вигадки», «очорнення Сталіна» – коли Анну Реденс заарештували в 1948 році, ці свідчення посіли своє місце серед «доказів» у її справі. Реденс звинуватили в шпигунстві. Провівши кілька років у в’язниці, вона вийшла на волю психічно нездоровою людиною: не впізнавала синів, була апатична до всього. Померла в 1964 році в Кремлівській лікарні в Москві.

Чоловік Реденс – польський більшовик, соратник Дзержинського – на момент арешту дружини вже десять років як був розстріляний. У роки Великого терору Станіслав Реденс став одним із організаторів репресій у Московській області: брав участь у слідстві у справі Зінов’єва і Каменєва, посадив більшовика Мартем’яна Рютина. У 1938 році Реденса призначили наркомом внутрішніх справ у Казахстанську РСР і вже з цієї посади зняли як «ворога народу».

У 1956 році з Реденса посмертно зняли всі звинувачення. «Ось іще на мені гріх – Реденса реабілітував» – такі слова приписують генерал-майорові Борису Вікторову, який входив до спеціальної групи Головної військової прокуратури з питань реабілітації під час розвінчання культу особи Сталіна. Нібито група не збиралася реабілітувати Реденса, але отримала на це особисту вказівку Микити Хрущова.

Решту Аллілуєвих реабілітували на загальних підставах.

Улюблена дочка і нелюбий син

Світлана Аллілуєва, молодша і улюблена дочка Йосипа Сталіна, першого разу вийшла заміж іще студенткою, в 1944 році. Її обранцем став Григорій Морозов – син комерційного директора парфумерної фабрики Йосипа Морозова і однокласник брата Світлани Василя. Шлюб протривав три роки. Аллілуєва пізніше писала, що вибором дочки батько був незадоволений через походження Морозова – той був євреєм. У 1948 році свекра Світлани, який активно заводив знайомства серед новоспечених родичів і наближених до них людей, заарештували. Шлюб був розірваний, у Григорія відібрали паспорт і видали новий, без позначки про шлюб. Йосип Морозов вийшов на волю в 1953 році, коли Сталін помер.

У 1957 році Світлана Аллілуєва вийшла заміж за Джонні Сванідзе – сина тих самих Олександра і Марії Сванідзе, яких Сталін кликав на дачу і катав на метро, а потім оголосив «ворогами народу». У 1938 році, коли батьків заарештували, від Джонні (його назвали так на честь письменника і журналіста Джона Ріда) відреклися всі численні родичі, його взяла на виховання колишня нянька. На допитах від 11-річного хлопчика вимагали свідчити проти батька. У 16 років Джонні Сванідзе опинився в Казанській психіатричній лікарні при в’язниці, де провів три роки, а звідти вирушив на заслання в Казахстан на п’ять років. У Москву Сванідзе-молодший повернувся в 1956 році, був реабілітований. Став ученим-африканістом, працював в Московському держуніверситеті. Шлюб із Світланою Аллілуєвою тривав недовго.

Як і шлюб Якова Джугашвілі, старшого сина Сталіна, з артисткою балету Юлією Мельцер. Вони одружилися в 1938 році. Юлія була третьою дружиною Якова, він – її п’ятим чоловіком (за даними щоденника Марії Сванідзе, яка, втім, недолюблювала новоспечену родичку). Через рік народилася дочка Галина. А через два роки, в 1941-му, Яків потрапив у полон до нацистів, опинившись в оточенні під Вітебськом. Навколо цієї події і реакції на неї Сталіна досі ходять легенди і різноманітні спекуляції, в тому числі версія про те, що Якова Сталіна пропонували обміняти на німецького фельдмаршала Паулюса. Достеменно відомо, що Яків Джугашвілі (Сталін) загинув навесні 1943 року в концтаборі Заксенгаузен під Берліном.

Тоді ж випустили на волю і його вдову: Юлія Мельцер півтора року провела у в’язниці. Світлана Аллілуєва писала, що наказ про арешт Юлії віддав особисто Сталін, заявивши про поганий вплив на Якова дружини і про те, що через той вплив він нібито і здався в полон.

Син за батька відповідає. Справа Василя Сталіна

Молодший син Сталіна, «золотий хлопчик» Кремля, став єдиним із його родичів, кого репресували не до, а після смерті вождя.

26 березня 1953 року, через три тижні після смерті його батька, Василя Сталіна звільнили в запас у званні генерал-лейтенанта. Але вже через місяць заарештували, звинувативши в привласненні державного майна і в «наклепницьких вигадках» на адресу радянського керівництва. Дали йому вісім років в’язниці і відправили у «Владимирський централ» (російська в’язниця для особливо небезпечних злочинців у місті Владимирі). Сталін-молодший сидів не під своїм ім’ям: у документах він проходив як Василь Павлович Васильєв, виконроб, засуджений за розтрату. Звільнився достроково, в 1960 році, але менше ніж через рік знову опинився під арештом за відвідування посольства Китаю, де Василь Сталін нібито зводив наклепи на радянську батьківщину.

Зліва направо: Василь Сталін, начальник охорони Кремля Микола Власик, Йосип Сталін

Опинившись за вироком суду на засланні в Казані, син Сталіна прожив там недовго: в 1962 році помер від отруєння алкоголем. В останній рік життя Василеві не тільки заборонили жити в Москві, але й відібрали право носити прізвище Сталін, видавши паспорт на ім’я Джугашвілі.

У 1999 році Верховний суд Росії частково реабілітував Василя Сталіна.

При підготовці матеріалу використані дані історико-біографічного довідника Валерія Торчинова та Олексія Леонтюка «Навколо Сталіна», спогадів Світлани Аллілуєвої «Двадцять листів до друга», щоденника Марії Сванідзе, книги Олега Хлевнюка «Сталін. Життя одного вождя». Оригінал пулікації – на сайті проекту Радіо Свобода з участю «Голосу Америки» «Настоящее время». Над перекладом працювала Людмила Ваннек.

Сталін — цікаві факти

Сталін Йосип Віссаріонович-фігура в історії не тільки Росії, але і всього світу, яку історики, політики і звичайні люди ніколи не втомляться обговорювати. Деякі вважають, що він вивів СРСР на новий рівень, за короткий термін йому вдалося зробити так, що Радянський Союз став промисловою країною, світовою державою, і, якби не Сталін, нічого б цього не сталося, а країну поділили б інші держави. Все це частково правда, але за Сталіним – тисячі ні в чому не винних людей, яких вбили і яким покалічили життя репресії. У будь-якому випадку, Сталін назавжди залишиться в історії, і через багато років після нас люди будуть вивчати період його правління. Сьогодні ми дізнаємося кілька цікавих фактів про цю людину. Представляємо цікаві факти про Сталіна.

Сім’я

Справжнє прізвище державного правителя – Джугашвілі. Батько його був простим шевцем.

Сталін навчався в семінарії. Перше його освіта – священик, про це мріяла його мати, яка вже після його політичних досягнень говорила, що розчарована сином, адже він не став служителем церкви.

Одного разу на війні німецькі солдати взяли в полон Якова, сина Сталіна, і почали вести з вождем переговори, вони говорили, що повернуть йому сина тільки в обмін на німецького воєначальника, якого взяли в полон радянські люди. Що ж зробив Сталін? Глава СРСР від угоди відмовився, аргументувавши це тим, що «на війні як на війні». За однією з версій Сталін сказав «я солдата на фельдмаршала не міняю». Доля сина невідома, за однією з версій, його вбили при спробі до втечі.

Дочка Світлана Аллілуєва в 1967 році емігрувала в США.

Син Василь Сталін після смерті батька був засуджений на 8 років за антирадянську пропаганду і зловживанням службовим становищем. Відсидів половину терміну. На волі йому заборонили носити прізвище батька, в паспорті у нього писало «Джугашвілі».

Сталін отримував зарплату, яку не знав куди подіти, адже йому все давали безкоштовно. За спогадами дочки, гроші, які глава СРСР отримував як зарплату, він складав у шафу і роздавав родичам, які до нього приходили в гості.

Цікава інформація

При його семінарії було таємне товариство марксистів, яке й очолив Джугашвілі, за що згодом був виключений з навчального закладу.

Перший час Сталін заробляв, навчаючи дітей і допомагаючи в обсерваторії записувати дані про атмосферний тиск і опади.

Вперше Сталін сів у в’язницю в 1908 році, а за все життя він побував там шість разів, п’ять за розбої і один раз з політичних причин.

Сталін добре говорив трьома мовами: російською, грузинською і церковнослов’янською. Крім цього, він знав ще близько чотирьох мов, на яких іноді писав у своїх записках і книгах.

У Сталіна було декілька дефектів зовнішності. По-перше, на обличчі він мав багато шрамів і рубців, це було наслідком віспи, якою він перехворів у дитинстві. Коли в дев’ять років його збила машина, він не зміг розігнути ліву руку, це призвело до того, що візуально вона стала коротше правою.

Сталіна двічі номінували на премію Нобеля і обидва рази за заслуги в завершенні Другої світової війни.

При розтині тіла Сталіна, з’ясувалося, що він хворів атеросклерозом, а він дуже добре «затуманює» мозок, людина починає неадекватно оцінювати події, що відбуваються і може ставати жорстоким, що на ділі і відбувалося.

У Сталіна було близько 15 заміських будинків, про що в своїх мемуарах розповіла його дочка.

На одній з дач у вождя було більше, ніж двадцять тисяч книг. Сталін любив читати, читав до трьохсот сторінок в день.

Коли Сталін помер, весь архів, який він вів, знищили.

Сталін розвивав спорт, оскільки вважав, що ніж забороняти пити горілку, краще зменшити людям кількість часу, коли вони можуть її пити. Біля всіх підприємств, які на той момент були, він наказав мати спортивні майданчики і стадіони.

Сталін мріяв про будівництво численних парків. Після його смерті у всіх містах залишилися побудовані парки, обов’язковою умовою яких є наявність залів для гри в шахи, а також для читання. Крім цього, в них були танцмайданчики і театри, що працюють влітку.

Були заборонені аборти. Мало хто замислюється, але від абортів сьогодні гине більше людей, ніж від сталінських репресій і від Другої світової війни (щорічно у світі здійснюються біля 30 мільйонів абортів).

На початку своєї кар’єри Сталін три рази подавав у відставку.

Одного разу Сталін запропонував Троцькому провести дискусію, в якій партія повинна була проголосувати за ідеї одного з них. Троцькісти були в шоці від результатів: з 730 тисяч людей, які проголосували тоді, всього 6 тисяч голосів було віддано за Троцького.

Завдяки підтримці Сталіна, було створено державу Ізраїль. Після його смерті в Ізраїлі оголосили національний траур.

Сталін видав постанову про те, що у працівників партії не може бути дачі, в якій більше чотирьох кімнат.

Сталін не відрізнявся любов’ю до нового одягу, він до дірок і потертостей заношував старий одяг і тільки потім через непридатність змінював його.

До обслуговуючого персоналу вождь ставився дуже добре і навіть доброзичливо. Він постійно запрошував їх сісти за стіл, а одного разу, коли побачив, що вартовий мерзне та мокне під дощем, наказав спорудити йому дах.

Сталін завжди носив з собою заряджений пістолет на випадок небезпеки.

На Сталіна було скоєно безліч замахів, проте жодного разу він не був навіть поранений, це заслуга роботи охорони.

Сталін дуже любив жартувати, почуття гумору у нього було чудове. При розробці автомобіля «Перемога» планувалося, що назва машини буде «Батьківщина». Дізнавшись про це, Сталін іронічно запитав: «Ну і почому у нас буде Батьківщина?». Назву автомобіля відразу змінили.

Щороку Сталін намагався відпочивати, він завжди брав відпустку на два місяці.

Офіційна причина смерті правителя – інсульт, але існує і версія, що його хтось отруїв. Спочатку тіло вождя поклали в мавзолеї поруч з Леніним, попередньо муміфікувавши, але потім вирішили перепоховати поруч зі стіною Кремля.