Зміст:
Багряний сад: топ-14 дерев та чагарників із червоним листям
Восени сад набуває особливого шарму, особливо – якщо в ньому є дерева та чагарники з яскраво-червоним листям. Звичайно, підходять вони не для кожного саду – такі рослини потребують сонця або максимум напівтіні, щоб у листочках утворився потрібний барвник. Та й ландшафтні дизайнери не радять використовувати забагато червоного листя – лише розставити кілька акцентів, урізноманітнивши гаму кольорів. А вибір кущів та дерев для цього – більш ніж достатній, а деякі сорти здатні тішити багряним листям увесь рік.
Клен японський, або клен доленеподібний (Acer Palmatum)
Росте як чагарник або низькоросле дерево (до 5-10 м) з широкою кроною. Восени листя набуває яскраво-червоного кольору. Найкраще зимує на помірно родючому ґрунті і після осіннього мульчування корою. Клен японський має багато декоративних сортів, які відрізняються за рівнем зимостійкості та насиченістю забарвлення листя.
Клен звичайний, або клен гостролистий (Acer Platanoides), сорт Crimson Sentry
Відрізняється густою кроною, яка формується трохи вище землі. Росте повільно, досягаючи близько 10 м у висоту. Не дуже вибагливий до якості та вологості ґрунту.
Клен червоний (Acer Rubrum)
Назва говорить сама за себе. Може досягати до 28 метрів у висоту. Червоний клен часто використовують в озелененні парків, оскільки він комфортно почувається як у сухих, так і вологих ландшафтах, а також стійкий до забрудненого повітря. Водночас він не любить лужних та кислих ґрунтів та може витіснити сусідні рослини.
Слива розлога, або алича (Prunus cerasifera), сорт Nigra
Цей сорт відрізняється тим, що листя має багряний колір цілий рік, а не тільки восени. Навесні слива радує рясним рожевим цвітінням, які з’являються з бруньок винного кольору. Сорт Nigra невибагливий до якості ґрунту, але для пишнішого цвітіння і яскравішого кольору листя можна використати трохи кисліший. Земля не повинна підсихати, але й заболочення допускати не слід. Морозостійкість – до -40°C, також дерево стійке до агресивного міського середовища і забруднення.
Амброве дерево, або ліквідамбар смолоносний (Liquidambar Styraciflua)
Особливо красиве листопадне дерево з пірамідальною симетричною формою крони та блискучим листям, схожим на кленове. Крім яскравих листочків, ще однією цінною властивістю цього дерева є ароматна кора, яку використовують в медицині, парфумерії та миловарінні. Амброве дерево любить родючі, кислі і нейтральні ґрунти та сонячні ділянки, виростає до 10 м заввишки.
Ліщина велика (Corylus Maxima), сорт Purpurea
Декоративний чагарник, який майже не потребує догляду, має низькі вимоги до якості ґрунту та є стійким до посухи. Окрім красивого фіолетового листя, яке зберігає свій колір не лише восени, радує також рясними горіхами. Кущі виростають до 5 м, цвісти починають ще у березні, наповнюючи сад першими кольорами. Обрізки потребує лиш тоді, коли починає менше плодоносити.
Більше корисних порад – у рубриці «Сад»
Пієріс японський, або японська андромеда, кущ-конвалія (Pieris japonica), сорт Red Mill
Популярний декоративний вічнозелений чагарник, один з найбільш зимостійких сортів японського пієріса. Листя в молодих кущів – яскраво-червоне, а відтак стає темно-зеленим. Кущі виростають до 1,5 м. Рекомендується вирощувати в півтіні, а при достатній вологості ґрунту чагарник може рости на сонячному місці, що забезпечить більш яскраве забарвлення листя. Віддає перевагу вологому, родючому, дренованому, злегка кислому ґрунту.
Скумпія звичайна, або райдерево, сумах (Cotinus coggygria), сорт Purpureus
Повільнорослий кущ, висотою та шириною 3-4 м. Як і в пієріса, в молодих кущів листя має червоне забарвлення, проте з часом стає зеленим, а восени – оранжево-червоним. Цвіте у червні жовтими квітами, після чого на кущі з’являються пурпурові, перисто-пухнасті волоски. Найкраще росте на сонячних і напівзатінених ділянках з не надто вологим ґрунтом.
Пухироплідник калинолистий (Physocarpus opulifolius)
Популярний листопадний кущ, який має декілька різних сортів з темно-багряними листками, наприклад Diablo та Red Baron. Пухироплідник дуже невибагливий до умов та ґрунту: його коренева система настільки жорстка, що легко укоріниться навіть в важкому, глинистому ґрунті. Темні сорти найкраще виглядатимуть у комбінації з світло-зеленими та золотистими листяними кущами. Обрізка не обов’язкова, пухироплідник сам чудово відрощує нові густі пагони. Для насиченого кольору листя краще висаджувати на сонці, але рослина чудово росте і в тіні.
Спірея японська (Spiraea japonica)
Невеликий чагарник до 80 см, молоді пагони якого мають червоне листя, а старші – золотисте, створюючи таким чином цікаву кольорову комбінацію. З липня по вересень він утворює парасолькоподібні світло-бузкові суцвіття на верхівках пагонів. Найкраще росте на сонці в будь-якому ґрунті.
Яблуня райська червонолиста (Malus Royalty)
Середньоросле дерево до 3-4 м з кулястою кроною, бордовим листям та малиновими великими квітами. Цвісти починає до розпускання листя, плоди – дрібні червоні яблука з фіолетовим відтінком. Добре росте на сонці і у півтіні. Віддає перевагу добре дренованому, вологому, свіжому ґрунту. Досить морозостійка.
Черемха звичайна (Prunus Padus), сорт Colorata
Невелике дерево з ажурною кроною та незвичайним листям: спершу воно має густий пурпурно-зелений колір, а з настанням осені набуває рожевих і червоних відтінків. У травні з’являються рожево-білі квіти, зібрані в китиці, з приємним мигдальним ароматом. Плоди можна вживати в їжу. Черемха – світлолюбна рослина, хоч може зростати і в тіні. Віддає перевагу вологому, родючому, добре дренованому ґрунту.
Барбарис Тунберга (Berberis Thunbergii)
Декоративна рослина, яку часто використовують в садах, парках, живоплотах, бордюрних, групових та одиночних посадках. Восени листя набуває яскравого фіолетово-кармінного кольору, поміж яким виділяються коралово-червоні ягоди. Кущі можуть виростати до 2,5 м заввишки, проте переважно не перевищують 1 м. Любить легкий, не болотистий, глибоко дренований ґрунт. Невибагливий у догляді: додаткового поливу потребує лише у випадку затяжної посухи, обов’язкова обрізка не потрібна.
Глід колючий (Crataegus oxyacantha), сорт Paul’s Scarlet
Високорослий чагарник або невелике дерево, що виростає до 5 м вважається найпопулярнішим сортом глоду. Декоративний в першу чергу через цвітіння: у період з травня по червень покривається махровими темно-червоними з прожилками білого квітками, зібраними в дугоподібні суцвіття. Восени листя стає жовто-червоного кольору. Світлолюбна та достатньо морозостійка рослина. Зростає на будь-яких ґрунтах, але надає перевагу пухким і багатим. Добре росте в міських умовах. При регулярній обрізці набуває красивої форми.
Більше корисних порад – у рубриці «Сад»
Декоративний клен – вирощування, види, сорти з фото, розмноження, хвороби
Рід клена (Acer) дуже різноманітний та налічує близько 150 видів, які приймають форму кущів або дерев. Природне середовище зростання охоплює зони помірного поясу північної півкулі (Північна Америка, Європа, Азія) та Північної Африки.
Завдяки своїй декоративності й низьким вимогам рослина широко використовується при облаштуванні зелених паркових зон та садів.
Листя клена пальчастолопатеве або перисте, в залежності від виду. Восени воно набуває характерних вогненно-багряних відтінків. Квіти у більшості видів з’являються ще до листя (березень-квітень).
Чоловічі квіти виглядають у вигляді красивих, довгих пучків-суцвіть, а жіночі зібрані в пухкі волоті. Забарвлення варіюється від зеленого, жовто-зеленого, помаранчевого до червоного відтінку.
Окремо квіти не представляють декоративної цінності, але квітуче дерево навесні виглядає дуже ефектно.
Цвітіння червоного клена
Після відцвітання зав’язуються плоди з маленькими сплощеними крилами. Крилатки клена містять одне насіння і, обертаючись при падінні, можуть переноситися вітром на значну відстань.
Скільки живе клен? У природі тривалість життя дерев становить близько 100 років, але в садовій культурі рослина не дуже довговічна і її термін життя обмежується 30-40 роками.
Сорти та види кленів з фото
Одним з найбільш декоративних та популярних в ландшафтному дизайні є пальмолистий клен (Acer Palmatum) з його величезним сортовим розмаїттям.
Завдяки формі листя цей вид ще називають віяловим кленом або долонеподібним. Це чагарник або низьке дерево, що росте в природі в Японії, на Корейському півострові та в східній частині Китаю.
Сорт «Red Emperor»
В Європу рослина була привезена в середині 19 століття і європейці були зачаровані її східною красою. На той час в Японії було виведено вже десятки сортових форм.
Після тривалого періоду захоплення інтерес до рослини у садівників вщух, щоб спалахнути з новою силою в другій половині 20-го століття, коли в Європу були привезені з Японії фантастичні новинки сортів клена пальмолистого. Характерною особливістю виду є його різьблене, ажурне листя та форма крони у вигляді парасольки.
Це досить вимоглива рослина та не всі її сортові форми можна вирощувати в наших садах. Сорти, які продаються в садових центрах, складають лише невеликий відсоток із сотень виведених культиварів. Але, щоб насолодитися красою цих унікальних дерев, потрібно створити для них відповідні умови.
Віяловий клен не дуже стійкий до морозу, тому його слід садити в сонячних й теплих місцях. Карликові сортові форми можна вирощувати в контейнерах в саду або у внутрішньому дворику та переносити восени у світлі приміщення, де температура не опускається нижче 5 °C.
З такою великою кількістю різних розмірів, кольорів та форм листя важко описати кожен сорт, але всі вони без винятку є унікальною прикрасою будь-якого саду.
Поширені в наших садах сорти
Клен «Діссектум Атропурпуреум» – найбільш поширений сорт серії «Діссектум» у вигляді карликового, часто багатостовбурного деревця з каскадними гілками, що утворюють мальовничий купол.
Висота його не перевищує 1,5 – 3 метрів. Ажурне темно-червоне листя забарвлюється в яскраво-червоний колір восени.
«Blood good» – відзначений нагородами, як один з кращих пурпурно-листяних сортів. Являє собою великий чагарник або маленьке округле дерево надзвичайної краси в будь-який час року.
Навесні розпускаються маленькі фіолетові квіти, після яких зав’язуються червоні крилатки. Листя у винно-червоних та бордових відтінках зберігає свій колір влітку й стає яскраво-малиновим восени. Після листопаду оголюється червона кора, яка додає інтерес до зимового пейзажу.
«Shaina» являє собою деревце з повільним зростанням та щільною кроною. Фантастичне яскраво-червоне весняне листя влітку стає темно-червоним, а восени яскраво-малиновим.
Японський клен (Acer japonicum) також родом з Японії, досягає 6 м у висоту і за формою листя дуже схожий на пальмолистий вид, хоча не може похвалитися великою кількістю сортів. Квіти великі, бордові.
Варто звернути увагу на неймовірно популярний, відзначений нагородами сорт клена японського «Аконітіфоліум».
Однією з найбільш привабливих особливостей цього культивара є його інтенсивне осіннє забарвлення, коли листя набуває блискучі червоні й кармінові тони та залишається на рослині довгий час. Цей сорт був спочатку відомий як «Maiku jaku», що означає «Танці павича». Лауреат престижної премії «Садові заслуги».
Звичайний або гостролистий клен (Acer platanoides). Висота виду близько 30 м, тому його рекомендується вирощувати у великих садах, особливо натуралістичних – лісових та сільських. У дерева велике 5-7-лопатеве листя, добре переносить напівтінисті позиції, посухи й забруднення повітря.
Варто звернути увагу на такі сорти гостролистого клена як:
- «Глобозум» з кулястою кроною на штамбі.
- клен «Роял ред» з ліловим забарвленням протягом усього сезону.
- клен «Кримсон Кінг» – з темним пурпурно-багряним листям. Квітки червонувато-помаранчеві.
- «Друммонді» – прекрасна строката форма. Листя зелене з кремовою облямівкою по краю.
Клен білий або псевдоплатановий (Acer pseudoplatanus) – величне дерево, що досягає 30-40 м у висоту. Віддає перевагу родючим ґрунтам, з труднощами переносить посуху та забруднення повітря.
Його можна садити групами як укриття для інших насаджень, оскільки дерево може протистояти сильним вітрам та морозам. У садівництві величезною популярністю користуються варієгатні сорти виду. Наприклад, серія «Eskimo Sunset» з барвистим листям в рожево-кремових або жовтих тонах.
Червоний клен (Acer rubrum) до 15 м у висоту. Восени листя набуває неповторного помаранчевого та червоного забарвлення. Любить родючі, помірно вологі та кислі субстрати.
«Red Sunset» – середнього розміру з правильною пірамідальною кроною. Приголомшливо виглядає восени, коли листя червоніє та довго не опадає.
«Жовтнева слава» – сорт середнього розміру, приблизно до 15 м заввишки. Для нього характерна симетрична ширококонічна крона й більш пізній період осіннього забарвлення.
Сріблястий клен або цукровий (Acer saccharinum) родом з Канади. Відомий своїм ефектним осіннім забарвленням. Це велике дерево з прямим стовбуром, широкими розлогими гілками та щільною овальною або округлою кроною.
Його зелене листя восени розцвічується палітрою жовтих, апельсинових та червоних відтінків. Даний вид добре росте у вологому ґрунті біля водойм.
Клен сірий (Acer griseum) відомий своєю ефектною текстурою кори та яскравим осіннім кольором.
Каштаново-коричнева кора його стовбура та гілок постійно розшаровується на тонкі, щільні кучері, оголюючи під собою більш яскраву коричнево-червону деревину.
Дерево є яскравим акцентом саду протягом усього року. Лауреат престижної премії «Садові заслуги» від Королівського садівничого товариства.
Клен татарський гіннала (Acer ginnala), який ще називають прирічковим кленом. Це невеликий листяний чагарник, що росте в північно-східному регіоні Азії. Може досягнути 3-15 метрів. Восени зелене листя стає яскраво-червоним та помаранчевим.
Клен ясенелистий або американський (Acer negundo) – невелике дерево з Північної Америки. Інтерес представляє його низькорослий сорт- «Фламінго» або рожевий клен, що був виведений селекціонерами Нідерландів в 1970-х роках.
Молоде листя культивара зелене з рожевим краєм, який влітку стає кремово-білим. Листяні ніжки рожево-червоні. Даний сорт утворює прикореневу поросль та може вирощуватися у вигляді куща.
Вибір місця для посадки клена
У садових кленів з їх різноманітністю умови вибору місця можуть відрізнятися, хоча більшість видів мають схожі вимоги по догляду.
Декоративні клени найкраще ростуть у родючому, багатому гумусом, водопроникному субстраті. Ґрунт може бути злегка кислим або нейтральним, з pH між 4,5 та 7.
Ущільнені й лужні субстрати абсолютно непридатні. У заболоченому або важкому ґрунті нестача кисню може виникати дуже швидко, що призводить до відмирання тонких волокон коренів, які необхідні для виживання цього прекрасного дерева.
Ґрунт при вирощуванні клена повинен бути постійно вологим. Також рекомендується висока вологість повітря, особливо для японського виду та віялового.
Більшості дерев подобаються сонячні місця. В таких умовах їх листя забарвлюється в більш широкому діапазоні яскравих кольорів.
Однак клен віяловий погано реагує на прямі полуденні промені, що призводять до опіків, висушування кінчиків листя та зменшення інтенсивності забарвлення.
У регіонах з жарким літом висаджувати його краще в зоні саду з впливом ранкового або післяобіднього сонця або в розсіяній тіні під розлогими кронами високих дерев.
У такому місці він розкриє всю пишність своєї барвистої крони. Якщо рослина вирощується на повному сонці, то в такому випадку ґрунт ні в якому разі не повинен висихати, залишаючись весь час вологим.
Місце посадки клена має бути також захищене від холодних зимових вітрів, наприклад, під захистом будівель або огорож.
Дерево під захистом стін
Хорошим рішенням буде оточити саджанець високими хвойними деревами (туя, ялина, ялиця та інші), які взимку забезпечують набагато кращий захист, ніж листяні рослини.
У розплідниках всі кленові саджанці продаються із закритою кореневою системою, завдяки чому висаджувати їх можна протягом усього сезону – з квітня, коли ґрунт вже трохи прогрівся та по жовтень.
Як посадити клен? Треба викопати досить велику посадкову яму, що перевищує у 2 рази обсяг земляної грудки саджанця. Землю з ями змішують з 3 частинами компосту, на дні викладають дренажний шар з битої цегли або керамзиту.
Після посадки землю навколо саджанця добре утрамбовують й рясно поливають. Штамбові та одноствольні деревця рекомендується прив’язати до опори.
Догляд за кленом садовим
Практично всі види вологолюбні, а молоді саджанці в період вкорінення та клени з Японії особливо чутливі до нестачі вологи. Одна з причин цього полягає в тому, що вихідці з Японії ростуть у вологому кліматі та мають поверхневу кореневу систему, яка не досягає вологи в глибоких шарах ґрунту.
Тому в спеку та посуху необхідний регулярний та рясний полив. Дорослі дерева інших представників роду без проблем переносять тимчасовий дефіцит води, поливають їх тільки в разі тривалої відсутності дощів.
Листя клена можуть висихати на кінцях. Пояснення просте – це пошкодження, що викликане спекою. Японські та віялові клени дуже схильні до цієї проблеми.
Шар органічної мульчі з хвої, кори, тріски або компосту висотою 7-8 см в пристовбурній області допомагає ґрунту утримувати вологу та перешкоджає росту бур’янів, проте мульча не повинна торкатися стовбура дерева. Взимку така мульча запобігає почерговому промерзанню та відтаванню ґрунту, а жарким літом охолоджує землю.
Що стосується підгодівлі, то в цьому плані рослина відносно невимоглива та їй вистачає поживних речовин в перші роки після посадки в родючий ґрунт.
У наступні роки при внесенні добрив слід дотримуватися обережності, оскільки їх надлишок знижує зимостійкість та погано впливає на яскраве забарвлення. При необхідності удобрюють у квітні компостом, який прикопують навколо пристовбурної області.
Вихідці з Японії погано реагують на обрізування. Рекомендуються невеликі санітарні роботи, такі як видалення пошкоджених, засохлих або мертвих пагонів.
Більш масштабне обрізування повинне проводитися тільки у виняткових випадках в кінці літа, коли відтік соку буде найменшим, і зрізи можуть зажити до осені-зими.
Найкраще зрізувати на 2 см вище точки зростання. У інших видів обрізування повинне проводитися на початку березня, перед відкриттям бруньок.
Декоративний клен взимку
Сувора зима може становити велику небезпеку, але, на щастя, дерева здатні регенерувати з приходом весни. Проте, саджанці східних сортів в холодних районах вимагають передзимнього укриття, наприклад, солом’яними циновками або більш товстим агротекстилем, але будьте обережні, щоб не зламати тендітні гілки. Прикореневу зону утеплюють шаром соломи або опалою хвоєю.
Навіть навесні потрібно бути пильними, оскільки останні заморозки в травні можуть пошкодити молоді листочки. У правильному місці посадки дорослі теплолюбні клени добре переносять морози.
Розмноження клена живцями
Рослина може розмножуватися напівздерев’янілими живцями, а американський клен і кореневою порослю.
Живці довжиною 15 см беруть в кінці весни. Краще акуратно відривати їх з «п’ятою» – шматочком кори батьківського дерева, яка підвищує шанси на швидке укорінення. На живці має бути приблизно три листяних вузлів. Зріз занурюють в гормон, що прискорює вкорінення.
Живці клена занурюють в гормон
Висаджують в суміш з торфу, універсального ґрунту та вермикуліту, які взяти в рівних пропорціях. Добре поливають і накривають горщик прозорим пакетом для підтримки вологого середовища.
Пакет відкривають для провітрювання 2 рази на день на кілька хвилин, щоб уникнути утворення конденсату. Ґрунт повинен залишатися весь час помірно вологим, але поливають після підсихання верхнього шару. Коріння починає формуватися приблизно через 2-3 тижні.
Пакет прибирають після появи ознак нового зростання. Першу зиму саджанець залишають в горщику та тримають в прохолодному й світлому приміщенні, поливаючи в разі потреби.
Перед тим, як пересадити саджанець японського клена, акліматизуйте його до прямих сонячних променів протягом тижня. Висаджують у відкритий ґрунт, коли нічна температура стабільно тримається вище нуля.
Хвороби клена
Причин, через які може сохнути клен, може бути кілька – неправильне місце посадки, в результаті якого рослина страждає від нестачі вологи, поганого субстрату й холодних вітрів та зараження деякими патогенами.
Чорні плями на листі клена. Хвороба викликана грибком rhytisma acerinum, який вражає листя, але не ставить під загрозу життя рослини, тільки впливає на його декоративність. Патоген зимує в опалому листі, яке восени обов’язково потрібно спалювати.
Чорні плями на листі клену
Для профілактики та лікування проводять обробку бордоською сумішшю на самому початку весни та перед зимою. Інший варіант – натуральний фунгіцид, приготований настій з ферментованого хвоща або з кропиви.
Побуріння країв листяної пластини та пожовтіння або потемніння ділянок між основними жилками є симптомами теплового опіку. Листя може сохнути, стає ламким.
Тепловий опік японського клену
Пошкодження зазвичай виникає у верхній частині з сонячної, південної та вітряної сторони. В кінці літа може статися передчасний листопад. Симптоми зазвичай з’являються після сухого вітру в поєднанні з періодами спекотної та сухої погоди.
Антракноз, що викликаний грибами певного типу (наприклад, K. apocrypta ). Цей тип грибка особливо поширений після прохолодної та вологої зими або весни.
На кленах він викликає появу коричневих або пурпурно-коричневих плям і смуг біля листяних жилок, дерево може передчасно втрачати листя. Якщо цикл хвороби повторюється з року в рік, то сповільнюється розвиток дерева.
Для профілактики важливо щоосені згрібати всю опале листя та утилізувати, оскільки воно є ідеальним середовищем для розмноження антракноза. Інший варіант – провести обробку спеціальним фунгіцидом, що містить хімічну речовину під назвою манкоцеб.
Вертицильозне в’янення – це поширена та серйозна проблема, яка може вбити навіть вкорінені дерева. Рослина з в’яненням часто має коричневе або обпалене на вигляд листя на уражених гілках.
Іноді під корою можна виявити смуги оливкового кольору. Хвороба починається в кореневій системі та поширюється на пагони, які в наслідок відмирають.
Більшість рослин засихає протягом одного-двох сезонів після появи симптомів. На жаль, найкращий спосіб контролювати хворобу – це знищити заражені насадження, щоб запобігти її поширенню.
Бура плямистість або филостикта. Викликає появу некрозних, світло-коричневих або жовтих плям на листяних пластинах. Плями стають згодом сухими, світліють та ламаючись, залишають дірки.
Як і у випадку з антракнозом, грибок, що викликає філлостікту, проводить зиму на опалому листі. Для профілактики хвороби щоосені збирайте його та утилізуйте. Для лікування використовують бордоську суміш.
Шкідники клена
Одним зі шкідників клена є коричнева попелиця, від якої можна позбутися за допомогою розпилення інсектицидів.
З екологічних методів боротьби застосовують сильний натиск води зі шланга, який змиває колонії шкідників та обробку настоєм з листя томата, що містять алкалоїди.
Дані речовини токсичні для попелиці, але безпечні для рослин і людей. Залийте водою (500 мл) 2 склянки подрібненого листя й дайте настоятися 1-2 дні. Настій процідіть, додайте до нього ще склянку води. Природний інсектицид готовий.
Інші шкідники клена: кленовий борошнистий червець, що утворює колонії на нижньому боці гілок, щитівки. Обидва види комах краще спочатку прибрати вручну, а потім обробити пагони системним інсектицидом.
Кліщ павутинний, який харчується соком листя. Симптомом є поява коричневої плямистості на листяних пластинах.
Галові кліщі викликають утворення галлів на кленовому листю, симптоми ураження з’являються ранньою весною або в кінці травня.
Влітку можлива поява гусениць, а навесні картопляних цикадок, які харчуються молодим листям, бутонами та жуків листоїдів.
Декоративний клен в ландшафтному дизайні
З усіх видів найбільш універсальний витончений віяловий клен та японський, які відрізняються чудовими відтінками як літнього, так і осіннього ажурного листя.
Їх посадка в компанії з декількома хвойними, декоративно листяними та квітучими деревами або чагарниками, злаками й травами дозволить створити мальовничу композицію, що не втрачає своєї краси протягом більшої частини року.
Карликові сорти в груповій посадці подарують прекрасну демонстрацію барвистої палітри.
Високі види підходять для прикраси саду як солітер, особливо на тлі смарагдових газонів. Їх сліпучі осінні відтінки золотисто-жовтого, червоно-пурпурного та бордового стануть дивовижним акцентом осіннього пейзажу.
Майже всі клени мають дрібні корені, а тому не є серйозними конкурентами посадженим поруч рослинам. Відмінні компаньйони для них – це насадження, що мають схожі умови вирощування, наприклад, представники хвойних, рододендрони, гортензії, азалії, кальмія.