Зміст:

1 Навіщо державі знати, хто володіє енергетикою в Україні?
2 Кому належить енергетична інфраструктура України – дослідження YouControl

Навіщо державі знати, хто володіє енергетикою в Україні?

Чи знаєте ви, хто такі Теодорас Гаціону та Шарилаос Рафтопулус? Виявляється, ці двоє та ще декілька кіпріотів відповідають за розподіл та постачання газу 2/3 українців. Для чого потрібна прозорість у цій сфері?

керівник групи з питань розвитку енергетичних ринків НАК “Нафтогаз України”

Р ада нацбезпеки і оборони України наприкінці серпня прийняла досить важливе рішення — проаналізувати структуру власності всіх обленерго та постачальників електроенергії для населення, щоб встановити хто є їх реальним кінцевим бенефіціарним власником.

Йдеться в першу чергу про бенефіціарів, які ховаються за сотнями компаній з різних юрисдикцій.

Навіщо державі знати, хто і які активи контролює в Україні? Та чому варто провести таку перевірку на газовому ринку України?

За непрозорістю ховаються зловживання

Наша відповідь – держава має розуміти, що відбувається в стратегічних галузях, якою є енергетика та, зокрема, газова сфера. Держава має знати, хто контролює стратегічні активи. Причин є декілька.

По-перше, щоб регулятори могли стежити за дотриманням правил добросовісної конкуренції. Це стосується як антимонопольного відомства, так і енергетичного регулятора – НКРЕКП.

Для прикладу, правила добросовісної конкуренції порушуються, коли компанії надають преференції пов’язаним особам або створюють перешкоди непов’язаним учасникам.

Ціна “річного” тарифу: як Фірташ заробляє на державному газі завдяки “Нафтогазу”

На ринку газу таку ситуацію ми можемо спостерігати, якщо монополіст (облгаз, який розподіляє газ) підігрує пов’язаному газзбуту і погрожує відключенням споживачам, які змінили або хочуть змінити постачальника газу.

Однак, якщо держава не знає, чи пов’язані облгаз і газзбут, як можна виявити таке порушення?

Тобто через відсутність прозорості структури власності на газовому та інших енергетичних ринках регулятор не може довести порушення законодавства та покарати таку неприпустиму практику.

Це створює серйозні перешкоди для функціонування ефективного газового ринку, від якого виграватимуть не олігархи-монополісти, а споживачі — населення і бізнес.

По-друге, прозорість робить ефективними санкції. Дуже популярний наразі спосіб захисту національних інтересів втрачає будь-який сенс без розуміння повної картини структур власності тих компаній, що підконтрольні підсанкційній особі.

Третє – для протистояння зовнішньому ворогу. В парламенті часто виникають ініціативи щодо обмеження громадянам та компаніям держави-агресора на володіння активами в Україні або на провадження певного виду діяльності.

Але, якщо держава не може точно встановити, яка компанія ким контролюється, очікування дієвості цих заходів марні.

Як ховають своїх акціонерів облгази і газзбути

Щоб було зрозуміліше, чому сучасна структура власності українських газових компаній непрозора, візьмемо за приклад АТ “Вінницягаз”. Хоча це може бути практично будь-який облгаз, який приватизували в 2012 році.

За даними офіційного ресурсу SMIDA, 24,1% акцій “Вінницягазу” належить ТОВ “Транзит-інвест”, а 48,8% — ПрАТ “Газтек”.

У обох товариств співпадають четверо з п’яти засновників — по 20% в українських компаніях належать кіпрським Несіба Венчерз, Порала Венчерз, Крезер Холдінгз та Паслер Ентерпрайззіз.

У свою чергу всі кіпрські компанії належать відповідним громадянам Кіпру – Теодорасу Гаціону, Шарилаосу Рафтопулусу, Едгару Антоніодісу та Елені Клейтоу.

Ці ж компанії сукупно контролюють ТОВ “Вінницягаз збут” — збутову компанію, яка з 2015 року продавала газ на Вінниччині в межах дії спеціальних обов’язків на ринку природного газу.

Ці ж або інші кіпрські компанії присутні у структурах власності інших облгазів, що користуються брендом РГК, та пов’язаних з ними постачальників.

Водночас складно уявити, що справжніми кінцевими власниками цілої газової імперії в Україні є саме декілька кіпріотів.

Та виявлення особи кінцевого власника поки недосяжне завдання для української держави.

Хоча це не є проблемою для Сполучених Штатів Америки: американські слідчі у кримінальному провадженні проти Дмитра Фірташа вказують, що компанії Несіба Венчерз, Порала Венчерз, Крезер Холдінгз та Паслер Ентерпрайзіз входять до Групи DF та контролюються Дмитром Фірташем.

Що потрібно зробити?

Для наведення ладу на газовому ринку можна використовувати досвід сусідніх галузей. Наприклад, на початку 2015 року власники близько 40% банків України не були відомі.

Це дозволяло власникам майже безконтрольно кредитувати коштом вкладників власний бізнес, а потім — уникати відповідальності за доведення банків до банкрутств. Гроші брали в українців, а видавали своїм бізнесам, так само записаним на острівних жителів — Кіпру чи Віргінських островів.

Звісно, поки ніхто не міг довести, що всі бізнеси належать одній людині, викорінити таку практику було неможливо. Тому держава змінила правила.

У 2015 році законодавчі зміни розширили можливості Нацбанку перевіряти інформацію про власників банків. Регулятор нарешті побачив структуру власності банків “під мікроскопом” і розпочав перевірку достовірності інформації про їх реальних контролерів.

На цьому етапі більшість власників банків самі почали проситися на зустрічі в НБУ, щоб дізнатись, як їм оформити право власності на їх банк.

Тому що банки, які б не привели свою структуру власності до стану прозорості, потрапили під управління Фонду гарантування.

Врешті п’ять банків були виведені з ринку через свою непрозорість. Зате тепер кожен може дізнатись з сайту банку чи НБУ — хто є власником кожного з українських банків.

І мова не про формального власника акцій, а про весь ланцюжок володіння корпоративними правами банку, включно із ситуаціями, коли незалежно від формального володіння акціями банку або його акціонерів особа визнає себе реальним контролером банку.

Так, це накладає на власника велику відповідальність, але й додає довіри банку і ринку.

Оскільки облгази, як і банки – суспільно значимі інституції із сильною ринковою вагою, у їх власників теж є додаткова відповідальність.

І, щоб привести до ладу структуру власності на газовому ринку, доцільно врахувати успішне банківське регулювання:

зобов’язати всіх ліцензіатів на енергетичних ринках самостійно розкривати повну структуру власності разом із кінцевими бенефіціарами;
уповноважити НКРЕКП перевіряти розкриту інформацію, встановлювати критерії прозорості, а також надати інструменти та повноваження визнавати непрозорими структури, які не розкривають реальних власників;
позбавляти ліцензії та встановлювати тимчасові адміністрації в компаніях, які не виконали вимоги НКРЕКП із забезпечення прозорості.

Лише за умови відкритості держава може ефективно регулювати роботу ринку газу: не допускати зловживання монопольним становищем облгазів і підтримувати добросовісну конкуренцію між постачальниками.

Що це дасть українцям? Шлях до найвигіднішої ринкової пропозиції та зменшення рахунку за газ.

Співавтор: Віктор Курцев, юрист з питань розвитку енергетичних ринків НАК “Нафтогаз України”

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

Кому належить енергетична інфраструктура України – дослідження YouControl

Як виявилося, більшість компаній належать державі або ж вітчизняним приватним власникам. Проте суттєва частка знаходиться під прямим чи опосередкованим корпоративним контролем іноземців.

Про розподіл власників енергокомпаній за країнами, бізнес-групами та чистим доходом – в новому дослідженні YouControl, передає Фіртка.

Розподіл власників енергетичних компаній за країнами

Аналітики YouControl сформували вибірку з 367 енергокомпаній, що входять до двадцятки найбільших підприємств кожної області за обсягом чистого доходу та мають основний КВЕД в секції D “Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря”. Із 367 компаній у складі 61 енергетичної (16,6%) присутні іноземні засновники або кінцеві бенефіціари. Тобто кожен шостий об’єкт критичної інфраструктури енергетичної сфери виявився з участю іноземного капіталу .

Підприємствами критичної інфраструктури енергетичного сектору України володіють акціонери з 18 країн світу. Найбільша кількість компаній має власників з Кіпру (23), Німеччини (6), Китаю (5) та Латвії (5). Також до списку потрапила одна компанія з росії. Юрисдикції Кіпру, Швейцарії, Нідерландів, Австрії – один із найпопулярніших способів структурування бізнес-груп і в більшості випадків за номінальними власниками-нерезидентами стоять бізнес-інтереси представників інших країн.

За ширмою номінальних власників можна зустріти як вітчизняний, так й іноземний капітал, зокрема замаскований корпоративний контроль з боку представників країни-агресора. Про це свідчить як приналежність/зв’язок з такими неформальними утвореннями, як фінансово-промислові бізнес-групи ( частина з яких інколи бувають близькими до російських бізнес-інтересів ), так і виявлений за допомогою Експрес-аналізу YouControl “російський слід” в історії окремих енергетичних компаній.

Розподіл власників за бізнес-групами

Найбагатша людина України за версією журналу Forbes, власник групи компаній SCM – Рінат Ахметов, є бенефіціаром 18-ти компаній, що потрапили до вибірки досліджуваних компаній. Ще одна енергокомпанія має у складі акціонерів підконтрольну Ахметову компанію, що володіє майже 25% акцій. Понад 70% акцій цього підприємства контролюються групою VS Energy, що посідає 4-ту сходинку за кількістю компаній зі сфери енергозабезпечення.

До складу групи VS Energy, зокрема, входять 9 компаній, що працюють в енергетичному секторі. Офіційно бенефіціарами енергокомпаній значаться громадяни Євросоюзу: Валтс Вігантс (Латвія), Віліс Дамбінс (Латвія), Артурс Альтбергс (Латвія), Олег Сізерман (Німеччина), Марина Ярославська (Німеччина). Проте ЗМІ , цю групу пов’язують з російськими олігархами (Олександр Бабаков, Євген Гінер та Михайло Воєводін) , які знаходяться під санкціями в Україні.

Партнером Ріната Ахметова з металургійного холдингу Метінвест є група Smart Holding , що до січня 2023 року належала народному депутатові України 8,9 скликань Вадиму Новинському . Наразі всі активи групи передані у безвідкличні трасти. У своєму складі група має 3 компанії зі сфери енергозабезпечення. У грудні 2022 року РНБО застосувало санкції щодо Вадима Новинського.

Третьою за кількістю пов’язаних компаній, що працюють в енергетичній сфері, є бізнес-група “Енергетичний стандарт” , підконтрольна Костянтину Григоришину. Однак лише у третині із них “Енергетичний стандарт” контролює понад 50% від статутного капіталу. Інші компанії належать групі частково та мають інших досить впливових співвласників. Партнером Костянтина Григоришина по шести енергокомпаніям є екс-співвласник “Приватбанку” та один із співвласників ФПГ “Приват” Ігор Коломойський. Акціонери цих компаній – кілька кіпрських офшорів, що з великою вірогідністю підконтрольні обом підприємцям.

Ще одним партнером групи “Енергетичний стандарт” по компанії, що належить до критичної інфраструктури, є Анатолій Бойко. Це син Юрія Бойка – колишнього члена фракції “ Опозиційна платформа – За життя ” (припинила свою діяльність у травні 2022 року і про долю “колишніх” з ОПЗЖ писав YouControl ). Нині ж Юрій Бойко – голова депутатської групи “Платформа за життя та мир” . Загалом родина Бойко контролює 3 енергокомпанії. Акціонером однієї з них є кіпрський офшор, який пов’язують зі згаданим політиком.

Сестра колеги Юрія Бойка по депутатській групі “ПЗМЖ” Сергія Льовочкіна – Юлія Льовочкіна , яка наприкінці 2022 року склала мандат народної обраниці, – є бенефіціаркою трьох компаній, що працюють у сфері виробництва та розподілення електроенергії. Її бізнес-партнером по двох компаніям є Ігор Тинний – співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики та акціонер ПАТ “Київспецтранс”, що спеціалізується на вивезенні, захороненні та переробці твердих та рідких побутових відходів у місті Києві.

Брат ще одного колишнього члена фракції “ОПЗЖ” Григорія Суркіса – Ігор Суркіс є бенефіціаром двох компаній із розподілення електроенергії. Їхнім бенефіціаром також виступає Геннадій Боголюбов , який разом із Ігорем Коломойським контролюють так звану групу “Приват” . Кілька кіпрських фірм, що є акціонерами зазначених вище компаній, також є акціонерами ще однієї енергорозподільчої компанії. При цьому співвласницею офшорних компаній-акціонерів трьох обленерго, згідно з останньою оприлюдненою декларацією за 2020 рік екснародного депутата Віктора Медведчука, значиться його дружина Оксана Марченко.

9 компаній в Україні, що працюють у сфері альтернативної енергетики, входять до CNBM International Corporation (CNBM International) , що є частиною «Китайської національної групи корпорацій з будівельних матеріалів» (China National Building Materials Group Corporation, CNBM). CNBM International створена в 1984 році та знаходиться під безпосереднім контролем Комітету з контролю і управління державним майном при Держраді КНР.

Найбільша кількість компаній (31), основний КВЕД яких входить до секції D “Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря” та потрапили до вибірки, належать до Груп ДФ (Group DF) Дмитра Фірташа, який з 2014 року перебуває в Австрії . Основним видом діяльності зазначених компаній є транспортування та торгівля газом. Також до вибірки потрапили 5 компаній з транспортування газу, що входять до групи компаній “Содружество”, підконтрольної ексдепутату Херсонської обласної ради 6 скликання (2010-2015 рр.) від Партії Регіонів Віктору Попову.

Розподіл енергокомпаній за чистим доходом

Сумарний чистий дохід досліджуваних компаній за 2020 рік складав 333,1 млрд грн, 26% якого припадало на компанії Центрального регіону України. По 21% виручки генерували компанії критичної енергетичної інфраструктури Заходу та Півночі. Найменше доходів, а отже й енергоспоживання, – припадало на компанії зі Сходу (15,6%) та Півдня (15,7%).

Зі слів заступника директора YouControl з правових питань Данила Глоби, законодавство передбачає, що в Україні має бути створений реєстр найбільш важливих для життєдіяльності суспільства та держави об’єктів критичної інфраструктури. Наразі такого реєстру не існує, лише загальний секторальний перелік та критерії віднесення. Проте, його створення та наповнення необхідне для здійснення аналізу ризиків і загроз та завчасно їх попередження. В умовах війни доступ до певних даних такого реєстру може бути обмежено, але лише в порядку, визначеному законом.

“Інше важливе питання стосується здійснення контролю над об’єктами інфраструктури. Порушення їх функціонування може завдати шкоди життєво важливим національним інте ресам.
З цієї точки зору вбачається вкрай ризиковою наявність у них засновників або кінцевих бенефіціарних власників із країни-агресора. За наявності таких та інших негативних факторів, для зниження ризику реалізації можливих загроз було б доцільним передбачити механізм альтерн ативного зовнішнього державного управління/координації роботи таких об’єктів, принаймні, на час дії воєнного стану.
Зрештою, чітке визначення правового статусу цих об’єктів теж має значення, наприклад, для вирішення питань розміру виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, залученим до їх протиповітряного прикриття та наземної оборони” – зазначає Данило Глоба.

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!

Читайте також:

Хто володіє енергетикою в Україні