Коли заготовляти банні віники та як в’язати їх, як правильно це робити

Руська лазня славиться на весь світ своїми унікальними лікувальними властивостями. Та ця слава не була б такою гучною без використання унікальних банних віників при прийомі процедур. В статті мова піде про те, як правильно заготовляти віники для лазні: терміни, способи в’язки, нюанси сушіння і види використовуваних дерев.

Оптимальні часові рамки для заготівлі гілок

Здавна склалося так, що при заготівлі банних віників орієнтувалися на свято Трійці. Це православне свято припадає на 50-й день після Великодня. Для обох свят дата злегка змінюється з року в рік, але зазвичай час для в’язання віників в лазні настає в червні. Також християни орієнтувалися на семик – тиждень перед святом Трійці. Даний тиждень називався зеленим (Зелені Свята) і закінчувався слов’янським святом землеробства.

Якщо ж казати з точки зору банщика, то віники в’яжуться влітку через початок цвітіння потрібних рослин і рясне зростання трав. Максимальною ефективність віника буде лише в тому випадку, коли його листя свіже, соковите та видає приємний стійкий запах, виділяючи при цьому різні корисні для людського організму речовини.

Правильний вибір часу для в’язання банного віника дуже важливий:

• якщо зрізати гілки рано, то при розпарюванні він стане слизьким, а листя з нього буде обриватися;
• спізнюватися у цьому процесі так само не можна, оскільки до осені листя почне втрачати свою силу.

Якщо дотримані оптимальні терміни для початку в’язання, то термін служби віника буде довгим, а листя не осиплеться при експлуатації. Іноді банщики, кажучи про те, коли заготовляти банні віники, радять починати цей процес щонайменше через 2 тижні після Трійці, оскільки раннє свято (в перших числах червня) відбувається в той час, коли молоде листя ще не набрало свою силу.

Важливо враховувати ще й кліматичні особливості регіону, де проводиться заготівля банного віника.

Коли потрібно зрізати гілки берези та дуба

Якщо ж мова йде про те, як в’язати віники для лазні з берези, то існує однозначний період часу 11-30 числа, коли на деревах ще немає сережок.

Але при цьому обов’язково враховувати загальний стан листя:

• щоб березовий віник для лазні був гарний, зовнішня частина листа не повинна бути шорсткою, а навпаки – на дотик повинна відчуватися ніжність і бархатистість;
• при спробі потягнути за лист повинна відриватися лише мала його частина, а не вся пластинка цілком.

Якщо ж говорити про терміни заготівлі дубових віників для лазні, то вони припадають на другу половину липня або початок серпня. Лист до того часу повинен не тільки зміцніти, але й отримати насичений зелений колір у порівнянні з тим молодим забарвленням, що йому притаманне на початку літа

Якщо не дочекатися потрібного часу, то рання в’язка призведе до зниження міцності дубового віника. Але і спізнюватися не можна! Граничним терміном, коли заготовляють дубові віники для лазні, є час появи перших жолудів.

Правила в’язки банних віників

Крім строків заготівлі віників для лазні існує ряд інших правил, про які слід заздалегідь знати, щоб отримати міцний, довговічний і максимально ефективний банний віник.

Нарізати гілки можна лише в сухий період, оскільки велика вологість призведе до їх псування в процесі сушіння. Листя, коли почне йти волога, потемніє, скрутиться та облетить. Якщо на період заготівлі гілок для віника в регіоні йдуть дощі, то варто нарізку виконати трохи пізніше.

Зазвичай коли в’яжуть віники для лазні, відправляються за відповідними гілками подалі від міських вулиць в екологічно чисті зони. Гілки обрізують у проміжок часу до обіду, коли ранкова роса вже висохла. Підбирати варто гілки 2-х річного віку, що ростуть нижче до землі (не варто плутати з відростками біля коренів).

Обрізати їх можна за допомогою гостро відточеного секатора. Довжина повинна складати близько 60 сантиметрів. Дотримуючись цих умов можна отримати високоякісний, надійний та ефективний віник на кілька процедур.

Чому літо є оптимальним часом, коли збирати березові віники для лазні (або дубові) найкраще? Все досить просто. Листя до цього часу не тільки встигає підрости, але й містить оптимальну кількість ефіроолійних залоз. Гілки ж еластичні, що забезпечує максимальне задоволення від хлестання ними розпареного тіла людини.

Часто віники зв’язують за сноповими технології, збираючи конструкцію із заздалегідь підготовлених гілок. Оберемок гілок складається таким чином, що вони поділяються на внутрішні та зовнішні, які їх захищають. Зверху конструкція покривається сіном і у вигляді снопа лягає в сухий сарай на зберігання. Дістаються гілки виключно для зв’язки невеличкого віника на кожен похід в лазню.

Якщо гілки вже підготовлені, то пов’язувати їх слід, попередньо розклавши на мішковині. Скріплюється набір гілок з вже підвялих гілок. За товщиною зв’язка може змінюватися в залежності від смаків відвідувача лазні, але при цьому віник повинен бути від 40 до 80 сантиметрів в довжину, щоб його було достатньо просто застосовувати.

Підготовка гілок виглядає наступним чином:

1. Гілки зачищаються від сучків і листя в тому місці, де буде розташована передбачувана ручка. Її довжина повинна складати приблизно третину від усього віника.
2. Товсті гілки укладаються всередину в’язки, а тонкими такий каркас покривають зовні, загинаючи їх трохи всередину. Вся в’язка повинна при цьому набувати плоску форму.
3. Важливо стежити, щоб при складанні листя було спрямоване в один бік і в кінцевому підсумку зв’язка повинна нагадувати віяло.

Правильно виконавши всі дії, можна отримати віник достатньої густини та міцності. Він буде приємний для тіла та прослужить не менше 2-3 походів в лазню.

Поради з в’язання

Ручка формується за допомогою обмотування зачищеної частини гілок шпагатом. Промотується вся ділянка без сучків і листя, а на кінці залишки гілок або матеріалу акуратно підрізають. Таким чином, виходить акуратна ручка, яка не буде призводити до утворення мозолів в процесі хлестання відвідувача лазні. Оптимальною вважається ручка довжиною 15 сантиметрів, в якій під самим листям обмотка відсутня, що дозволяє зробити віник більш об’ємним. Вона зручно лежить в руці та при хлопках не вислизає з руки.

Багато спеціалістів, кажучи про те, як готувати віники для лазні, рекомендують додавати між гілками стеблинки м’яти, чебрецю, ромашки або молоді пагони чорної смородини. Це додасть виробу чудовий аромат і посилить лікувальний ефект процедур.

Іноді, переглядаючи фото з лазні, можна побачити, що в віник додані гілки хвойних дерев. Відразу варто сказати, що вони можуть бути вкладені виключно всередину, оскільки хвоя може пошкодити шкіру при хлестанні.

Вага віника підбирається за власними відчуттями, але, природно, він повинен мати таку масу, щоб його було легко утримувати при проведенні процедур.

Як потрібно сушити гілки для банних віників

Існує кілька способів просушування гілок для банних віників, але всі вони схожі в одному: необхідно поміщати нарізані гілки в тінь. На сонці листя дуже швидко скручується і вигоряє, а його природний аромат і колір зникають. Перший же похід у лазню призведе до того, що з розпарених гілок опаде все листя.

Неприпустимо також утворення протягів в місці сушіння гілок. Виходячи з усього вищесказаного, можна зробити висновок, що сушитися гілки для віника повинні в темному, сухому і прохолодному місці. Пучки можуть бути як розвішані так і розкладені.

Рівномірне просушування можна забезпечити за рахунок періодичного обертання пучків. Якщо віник був висушений правильно, то на ньому буде зелене листя з матовим відтінком, а також утворюється аромат бальзамічного масла, що посилюється при розпарюванні.

У глибинці нерідко можна зустріти варіант висушування банного віника у свіжому снопі з абсолютно сухого сіна. Вкладаються в такий сніп віники в кілька шарів по колу. Між шарами закладається прошарок із запашного сіна. Перевага такого способу сушіння полягає в збереженні форми виробу і всіх його основних якостей: запах, колір і т. д.

Якщо віник при сушінні був перетриманий, то його не варто викидати, а потрібно лише довше запарювати та додатково класти на піч-кам’янку до початку процедур. На пару гілки досягнуть необхідних кондицій. Після проведення процедури не можна залишати опале листя на печі.

У сучасних банних комплексах можна провести процедури з використанням нестандартних віників, які попередньо заморозили та помістили у вакуумну упаковку. Такий нестандартний спосіб заготівлі віників прийшов з Фінляндії.

Подібно до заморожування овочів, віник не втрачає своїх корисних якостей та аромату, що дозволяє при розпарювання приводити його в оптимальний експлуатаційний стан навіть із замороженого стану.

Чого не можна робити при заготівлі банних віників

Якщо мова йде про те, як правильно заготовити віники для лазні, то варто вказати на основні помилки початківців банщиків, які призводять до швидкого опадання листя і перетворенню віника у звичайний пучок гілок.

1. Заготівля проводилася в неправильні терміни: якщо занадто рано, то листя не встигло зміцніти, а якщо пізно, то вже втратило свою силу.
2. Сушіння проводилося на відкритих місцях під впливом прямих сонячних променів.
3. Використовувалися мокрі гілки, або їх промили до зв’язування, чого робити категорично не можна. Пил з віника можна змивати лише після проведення сушіння і обов’язково окропом при першому відвідуванні лазні.

Підсумок

У статті детально описано, як і які віники необхідно заготовляти для відвідування лазні. Якщо керуватися усіма поданими рекомендаціями, то вироби прослужать досить ефективно протягом 2-3 процедур і спричинять максимально позитивний вплив на організм відвідувачів лазні.

Заготовка віників. Правила та секрети правильної заготовки банних віників.

По стародавньому звичаю віники заготовлюють на Троїцю , яка буває на 49- й день після Великодня. Вона звичайно припадає на початок- середину червня. Віники потрібно заготовлювати в сухий день. Тому, якщо на Трійцю стоїть дощова погода, роблять це на кілька днів пізніше. Ламають віники в першу половину дня, після сходу роси.

Спочатку вибираємо березу. Найкраще для цього підходить плакуча. Як правило, це високе дерево. Гілки ниспадають, як коси. Вони дуже гнучкі й неламкі. Хоча багато знавців радять вибирати молоді берізки, жодного разу не цвівші, уважаючи, що на них самий ніжний лист. І із цим важко не погодитися. Але треба ще подивитися на цей лист. Навіть спробувати язиком. Якщо верхня сторона шорстка, то шукайте іншу берізку. Зверху листочок повинен бути ніжним, бархатистим. А гілки гнучкі, тонкі, довгі й прямі. Тоді й вийде те, що треба.

Спочатку їх зв’язують нещільно, аби тільки вони не розсипалися. Вішають на жердини або розтягнуту мотузку під навіс, так, щоб не попадало пряме сонячне світло, там, де є гарний протяг. Через 6-7 днів, коли віники добре висохнуть, їх щільно зв’язують і щільно укладають на стелажі в сухому передбаннику, сараї або іншому сухому й добре провітрюванім приміщенні.

Найкраще , коли віники здобувають форму віяла, а не мітли. Для цього свіжі віники розкладають на підлозі й щодня перевертають. Коли вони підсохнули (але не висохнули), кладемо їх один на одного, час від часу перекладаючи. І вони поступово сплющуються, чого й було потрібно довести. Головне – не пересушити.

Дослідження показали, що саме при дотриманні всіх вікових традицій збору лікарських рослин (це стосується й березових віників) у матеріалі зберігаються в оптимальній кількості і якості активні лікувальні речовини. Спробуйте зв’яжіть віник зі свіжих гілок щільно – і в центрі його листи втратять забарвлення, стемніють, та й запаху в такого віника майже не буде, тому що листи “згорять”. А користь від такого віника буде лише для підмітання підлоги в лазні, та й то погано, тому що сміттю буде більше, ніж чистоти.

Готові віники після сушіння повинні мати всі листи концентрованого матового зеленого кольору, а сам віник повинен пахнути бальзамічним березовим маслом. Запах цей різко підсилюється після розпарювання віника. Збір віників на початку літа повністю виправданий, тому що листи в берези вже стали більшими, але в них ще досить ефіромасляних залоз, яких багато не тільки в листах, але й на молодих пагонах берези. Більші молоді пагони дуже еластичні, тому таким віником приємно хльостати тіло в парній.

В’язати віник треба в такий спосіб. Спочатку очищають гілки від листів і сучків у тому місці, де буде ручка. Потім потрібне число гілок обмотують шпагатом, стискаючи гілки лівою рукою. Ще важливе правило. Коли в’яжете віники, те більш товсті гілки укладайте всередину, а навколо них – більш тонкі – вигином усередину. Віник вийде щільний – його вистачить на кілька лазень. І наостанку – не створюйте собі незручності. Коли в’яжете віник, залишайте рукоять достовірніше, щоб у руці вона трималася міцно й не вислизала. Зайві кінці видаляють.

Добре зберігати віники в стозі сіна. Можна заготовлені гілки зберігати взимку й у вигляді одного снопа, у міру потреби зв’язуючи їх у віник. В обох випадках листи зберігаються краще.

Дубові віники ріжуть у червні- серпні у вогкуватому, затемненому лісі. Сушіння й в’язання віника та ж, що й березового.