Бізнес-план вирощування люцерни

Люцерна посівна – основна бобова кормова культура в системі кормового конвеєру, одна з найцінніших трав для польового травосіяння. Існує більше 50 сортів люцерни посівної, але широко поширені лише кілька. Подібні морфологічно, вони розрізняються по стійкості до холоду, лужному середовищі, посухи та хвороб.
Вирощування люцерни є досить рентабельним бізнесом в сфері сільського господарства. При правильній технології вирощування дана багаторічна культура може забезпечувати збір врожаю протягом 4-6 років. В Україні люцерну вирощують у відносно невеликих обсягах. Це пов’язано в першу чергу з низькою поінформованістю аграріїв щодо правильної технології її вирощування і всіх позитивних властивостей даної культури. Розширення посівних площ і обсягу вирощування даної культури в промислових масштабах сприятиме оновленню грунту під наступні посівні культури і дасть можливість ініціаторам зайняти досить рентабельну сферу бізнесу.

Метою реалізації даного проекту є організація роботи сільськогосподарського підприємства з вирощування люцерни на площі землекористування в 1 500 га. Дані обсяги посівної площі забезпечать щорічний збір врожаю зеленої маси люцерни в обсязі більше ніж 100 000 т з подальшим висушуванням її на сіно і реалізацією на експорт.

Застосовуваний, в даному проекті, сорт насіння Серафима, забезпечить рівень врожайності зеленої маси люцерни на рівні 690 ц/га, а вихід сіна на рівні 170 ц/га.
Успіх проекту обумовлюється наступними факторами:
• Наявністю сприятливих умов для вирощування люцерни в Україні;
• Наявність попиту на сіно люцерни на зарубіжних ринках;
• Відносно невисока собівартість догляду за врожаєм;
• Позитивний вплив посівів люцерни на екологію;
• Оптимізація податків за рахунок експортної реалізації продукції.

Зміст:

1. РЕЗЮМЕ ПРОЕКТУ
2. ОПИС ПРОЕКТУ
3. ВИРОБНИЧИЙ ПЛАН
3.1. Місцезнаходження об’єкта реалізації проекту
3.2. Опис процесу вирощування люцерни
3.3. Опис і характеристика продукції
3.4. Необхідне обладнання та інші активи по Проекту
4. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ПЛАН
4.1. Мережевий графік реалізації Проекту
4.2. Необхідний персонал і кадрова політика по проекту
4.3. Збут продукції
5. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПЛАН
6. ФІНАНСОВИЙ ПЛАН ПРОЕКТУ
6.1. Параметри бізнесу
6.2. Вихідні дані для розрахунків їх аргументація
6.3. Прогноз продажів по Проекту
6.4. Формування прибутку за проектом
6.5. Прогноз руху грошових потоків за проектом
6.6. Розрахунок точки беззбитковості за проектом
7. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЕКТУ
7.1. Аналіз прибутковості проекту
7.2. Показники інвестиційної привабливості Проекту: NPV, IRR, DPP, PI
7.3. Сценарії розвитку проекту
8. АНАЛІЗ РИЗИКІВ
8.1. Аналіз ризиків проекту
8.2 Стратегія зниження ризиків
8.3. SWOT-аналіз
9. ВИСНОВКИ

Перелік таблиць:

Таблиця 1. Норма добрив під люцерну
Таблиця 2. Технологічна карта вирощування люцерни
Таблиця 3. Нормативні вимоги до встановлення класів сіна
Таблиця 4. Показники безпеки сіна
Таблиця 5. Перелік основного обладнання
Таблиця 6. Графік реалізації та фінансування проекту
Таблиця 7. Штатний розклад проекту
Таблиця 8. Інвестиційні витрати проекту
Таблиця 9. Загальні параметри по Проекту
Таблиця 10. Параметри роботи підприємства
Таблиця 11. Оподаткування за проектом
Таблиця 12. Калькуляція витрат на роботу механізатора на 1 га грунту
Таблиця 13. Калькуляція витрат на паливо на 1 га посівів
Таблиця 14. Калькуляція витрат на придбання насіння люцерни на 1 га
Таблиця 15. Калькуляція витрат на обробку насіння люцерни перед посівом на 1га
Таблиця 16. Калькуляція витрат на добрива на 1 га посівів
Таблиця 17. Калькуляція витрат на інсектициди на 1 га посівів
Таблиця 18. Калькуляція витрат на воду на 1 га посівів
Таблиця 19. Калькуляція собівартості і ціни реалізації продукції
Таблиця 20. Розрахунок амортизаційних відрахувань по Проекту в цілому
Таблиця 21. Прогнозний план продажів по Проекту
Таблиця 22. Звіт про прибутки і збитки за Проектом
Таблиця 23. Операційні витрати за проектом
Таблиця 24. Розрахунок точки беззбитковості в натуральному вираженні по Проекту
Таблиця 25. Розрахунок точки беззбитковості в грошовому еквіваленті
Таблиця 26. Формування прибутку за проектом
Таблиця 27. Ефективність проекту
Таблиця 28. Показники ефективності
Таблиця 29. Чутливість проекту до зміни обсягів продажів
Таблиця 30. Чутливість проекту до зміни ціни реалізації
Таблиця 31. Кореляція NPV і собівартості

Перелік графіків і діаграм:

Малюнок 1. Цілі бізнес-плану
Малюнок 2. Карта грунтів України
Малюнок 3. Етапи вирощування люцерни
Малюнок 4. Графік фінансування по Проекту
Малюнок 5. Органіграма по Проекту
Малюнок 6. Напрями інвестиційних витрат
Малюнок 7. Напрями інвестування
Малюнок 8. Динаміка доходів за Проектом
Малюнок 9. Структура операційних витрат
Малюнок 10. Графік беззбитковості по Проекту
Малюнок 11. Формування прибутку за проектом
Малюнок 12. Валова виручка і маржа валового прибутку
Малюнок 13. Динаміка чистого прибутку і рентабельності продажів
Малюнок 14. Внутрішня ставка прибутковості
Малюнок 15. Період окупності проекту (з початку реалізації проекту)
Малюнок 16. Кореляція NPV і обсягів продажів
Малюнок 17. Кореляція NPV і ціни реалізації
Малюнок 18. Кореляція NPV і собівартості
Малюнок 19. Показники прибутковості проекту

Косимо з розумом

Заготівля кормів для будь-якого молочного підприємства є першочерговим питанням. Адже від цього залежить не лише якість кінцевого продукту – молока, але і його собівартість, а значить і прибуток усієї ферми. Усім відомо, що сіно – один із найбільш цінних видів грубого корму для худоби. Воно багате вітамінами, мінеральними речовинами і протеїном.

У той же час, у багатьох господарствах і досі якість сіна дуже низька, а сумарні втрати його при заготівлі перевищують 40%. Особливо низьковрожайним (15–20 п/га) і поганої якості є сіно природних сіножатей.

У господарстві «Вітчизна» Сумської області утримується понад 1500 голів ВРХ. Ферма показує хороші показники росту і продуктивності. При цьому тут не забувають, що грубі корми – це основа годівлі молочної худоби. Вони повністю відповідають природі жуйних тварин і практично не зустрічаються у харчових ланцюгах інших тварин і людини. Тому й витрати на них низькі. А якщо врахувати, що у виробництві молока корми становлять 70% собівартості продукту, то й економічна вигода очевидна: здорова худоба, високі надої, якісне молоко та здоровий молодняк.

На якості сіна, звичайно ж, позначаються і властивості ґрунту, і те, яка культура та який сорт вибрані. Однак це не так важливо, як ступінь стиглості фуражних культур при збиранні. На жаль, визначити готовність травостою до скошування набагато складніше, ніж просто позначити галочкою дату збирання у своєму календарі. Для цього просто потрібне знання й досвід, а також інформація про прогноз погоди і трошечки везіння.

При цьому важливою умовою отримання високоякісного сіна є косіння у ранні фази вегетації, коли трави містять найбільшу кількість перетравного протеїну та вітамінів. Крім того, ранній, перший укіс молодих трав дозволяє зібрати багатий другий укіс або, в разі необхідності, отримати восени хороші насінники. Тому для одержання сіна високої якості необхідно почати косіння трав не пізніше, ніж у фазі бутонізації бобових рослин і колосіння злакових та закінчувати їх збирання на початку цвітіння.

Разом з цим, слід розуміти, що кожна фуражна культура має цілий ряд ознак своєї стиглості. Наприклад, люцерну зазвичай скошують у період між появою бутонів і раннім цвітінням, а злакові – у фазі трубкування перед колосінням. Ці фази дозволяють отримати непоганий вихід сіна з добрими властивостями. У будь-якому разі, залежно від кормових потреб худоби, термін збирання урожаю можна відповідним чином змістити в часі. Зазвичай сіно раннього збирання є більш цінним фуражем, оскільки в ньому міститься більше поживних речовин. Воно також відрізняється кращими смаковими якостями й охоче поїдається тваринами.

Скошуючи корми, слід також зважати на той факт, що молоді трави, які сушать прямо в полі, значно менше втрачають найціннішої частини рослин – листя. У передових господарствах знають, що кращим часом для скошування є ранкові години. Тоді сіно матиме можливість гарненько просохнути до кінця дня. Звісно, якщо погода буде сприятливою.

Хоч нині здебільшого стоїть спекотна погода, але на метеоумови зважати треба. Трьох-чотирьох бездощових днів, як правило, вистачає для скошування, сушіння, згрібання і тюкування сіна. Якщо раптом піде дощ, не тільки збільшиться тривалість сушіння сіна для тюкування, але ще і знизиться його загальна поживна цінність, а також підвищиться його чутливість до несприятливих атмосферних умов, наприклад, палючого сонця. Так що по можливості краще дочекатися сухої погоди і почати сінокіс у самий його розпал, ніж дозволити дощам намочити все сіно.

Перед самою порою косіння добре подивитися б, чи є вся необхідна і правильно укомплектована техніка в господарстві, яка допоможе якісно і швидко провести заготівлю трав. Більшість злакових скошують, залишаючи стерню заввишки близько 7 см, у той час як люцерну або суміш конюшини з люцерною скошують з висотою стерні від 3 до 5 см. Якщо врожай високий, а травостій при цьому полеглий, найкращий ефект буде досягнуто при скошуванні трави з використанням роторних косарок.

Українські господарства віддають перевагу техніці для заготівлі сіна, яка може агрегатуватися із тракторами до 80 к. с. Здебільшого називають машини виробництва Claas, Krone, Kuhn та P?ttinger. Останнім часом до них долучилась і компанія John Deere, активно пропонуючи свої рішення для заготівлі кормів. Непоганий вибір машин і у таких виробників, як білоруський «Гомсільмаш», російський Ростсільмаш та польська фірма Sipma.

Усі ці виробники у своєму арсеналі мають як невеликі, так і високопродуктивні машини. Що більше господарство, що більше частка використання сіна у раціоні годівлі тварин, то потужніша техніка потрібна.

Комплектуючи свій парк машин для заготівлі сіна, потрібно враховувати вид трави. Для багаторічних, лугових трав підійде сама косарка без плющилки. А ось для люцерни або конюшини операція плющення просто необхідна: це значно підвищить швидкість висихання трав. Необхідно також мати ворушилку, яка розкидатиме скошену траву по полю, розпушуючи її, граблі, прес-підбирач і спеціальний самонавантажувальний причіп для транспортування тюків у сховище. Для кращого зберігання тюки можна обмотувати спеціальною плівкою. Це можуть робити як прес-підбирачі, обладнані відповідною опцією, так і окремі агрегати.

Сінокосарки бувають двох категорій – із ножовим або роторним косильним брусом. Ріжучий апарат ножового типу зрізує рослини, ніби ножицями. Два комплекти ножів трикутної форми з зубчастими ріжучими краями рухомо змонтовані на ріжучому апараті. Вони здійснюють зворотно-поступальні рухи та зрізують рослини при русі трактора по полю. У ріжучому апараті роторного типу використовуються диски з закріпленими на них ножами, які обертаються з високою швидкістю.

Плющилки зазвичай поставляються вже вбудованими в косарки, перетворюючи останні на косарки-плющилки. Проходячи через систему плющення, рослинна маса піддається механічній дії, що призводить до скорочення часу її сушіння. Окрім цих операцій, машина ще й укладає рослинну масу у валок.

За принципом дії плющилки поділяють на роторні та вальцьові. У роторної рослинна маса захоплюється відразу ж за ріжучим апаратом і просувається через канал, що звужується. При цьому скошені стебла рослин із силою труться одне об одне та стінки каналу машини. У процесі такого взаємно-абразивного впливу частина захисного воскоподібного шару – кутикули – видаляється, що істотно прискорює сушіння скошених рослин.

А ось у вальцьових плющилок рослинна маса просувається від ріжучого апарату до задньої частини машини, проходячи при цьому між горизонтально змонтованими вальцями, виставленими на певний тиск і величину зазору між ними. При проходженні рослинної маси між вальцями їх взаємодіючі поверхні розплющують стебла рослин, що дозволяє істотно прискорити їх сушіння. У деяких фірм ці вальці можуть виготовлятися зі сталі або полі-уретану.

Для забезпечення швидкої та якісної заготівлі трав ці агрегати бажано обирати із центральним кріпленням тягової балки, що дає змогу ефективніше використовувати техніку. Косарка повинна оснащуватися системою контролю тиску на ґрунт для роботи на нерівному полі, мати ширококутне шарнірне з’єднання навіски та можливість просто і швидко здійснювати регулювання.

Для заготівлі сінажу краще використовувати широкозахватні косарки: чим більше ширина захвату, тим більше буде валок та тим економніший процес заготівлі. У цьому випадку правильним рішенням будуть самохідні універсальні косарки з шириною захвату 9 м для лугових і 4–6 м для бобових трав. Звичайно, вони коштують значно більше, ніж навісні знаряддя. Проте й продуктивність їх вища.

Після самохідної косарки повинен ще пройти кормозбиральний комбайн, який підбере валок у свій бункер, а далі – матеріал транспортують у силосну яму.

У тому ж сумському господарстві «Вітчизна» процес збирання кормів відпрацьовано до найдрібніших деталей. Аграрії зрозуміли, що окрім вчасного початку процесу косіння, потрібно мати з чим вийти в поле. Тому зупинилися на косарці з робочою шириною 9 м та причепі-підбирачі, який забезпечує не тільки надзвичайно високу продуктивність, а й оптимальну довжину зрізу трав, зберігаючи листочки. При вологості 65–70% масу згрібають у валки, де вона доходить до вологості 60–65% та підбирають причепом-підбирачем, при цьому вологість біомаси перевіряють із кожної привезеної партії.

Зібрані корми в господарстві вкладають у траншею, якщо це сінаж, або у курган, якщо це силос. У період активної заготівлі трав тут укладають до 800 т кормів за одну добу. Негайно після укладання їх закривають плівкою, після чого ретельно прикочують. За підрахунками сумчан ці витрати набагато менші, ніж втрати від псування незакритого зеленого матеріалу.

Разом з цим, залишають невелику кількість сінажу у рулонах, яку згодовують телятам групи від 2 до 6 місяців.

Досвід господарства доводить, що розумна заготівля трав може забезпечити рентабельність ферми та її стійке зростання. Нині тут отримують по 7500 л молока на голову, а через кілька років результат збираються довести до 8–9 тис. л.