Документи, що підтверджують власність в 2024 році

Стати власником нерухомого майна або земельної ділянки може кожна людина. Для цього необхідно набути право власності на нерухомість або землю. Існують наступні підстави набуття права власності:

• укладення договору дарування земельної ділянки або нерухомості;
• заключення договору купівлі-продажу;
• після прийняття спадщини;
• у процесі оформлення документів на нове будівництво або самобуд тощо.

Набути право власності можна за різних обставин, головне, щоб у результаті був отриманий відповідний документ – Витяг з державного реєстру. Саме він буде тим самим підтверджуючим право власності документом.

Ця стаття має інформативний зміст та розкриває головні поняття документів, які відносяться до об’єктів нерухомості та ділянок землі. Далі ми розглянемо важливі документи, які підтверджують право власності на нерухомість або землю, та необхідні для здійснення будь-яких дій, в тому числі і нотаріальних.

Компанія DOZVIL не займається перевіркою документів та не допомагає у супроводі угод, які пов’язані з відчуженням нерухомості. Звертайтесь до нас, якщо Вам потрібно отримати дозвіл на будівництво або провести введення в експлуатацію нерухомості. Юристи нашої компанії допоможуть оформити усі необхідні документи під ключ.

Документи, що підтверджують право власності на нерухомість

В юридичній практиці існують документи, які мають різний статус. Наприклад, є список документів, які вже підтверджують право власності на конкретний об’єкт нерухомості. До них відносять:

• свідоцтво про право власності, яке видавалось до 2016 року;
• витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Також існують правовстановлюючі документи, які підтверджують підставу для виникнення права власності. До таких документів можна віднести:

• договір купівлі-продажу, договір дарування, договір довічного утримання та інші нотаріальні договори;
• рішення суду;
• свідоцтво, яке підтверджує право на отримання спадщини згідно установленого закону або за заповітом порядку.

Наприклад, коли відбувається купівля-продаж квартири та укладення договору купівлі продажу, недостатньо мати тільки один договір. Він безпосередньо є предметом пояснення виникнення підстав, завдяки яким можна вважати, що право користування цією квартирою знаходиться в руках конкретної людини. Але для того, щоб стати повноцінним власником, усі дані повинні бути внесені до електронного реєстру. Виданий витяг свідчитиме, що особа є власником нерухомості із вказанням основних характеристик об’єкта.

Документи, що підтверджують право власності на земельну ділянку

Законодавство України у різні історичні періоди зазнало значних змін, у тому числі й відносно документації, яка стосується права власності на землю. З 1970 року до 1 січня 1992 року на території України діяв Земельний Кодекс УРСР. Він передбачав, що у своїй власності жоден громадянин не може мати земельної ділянки, нею можна лише користуватися. Цей момент затверджувався державними актами на право користування такою землею. Також право на землю підтверджували такі документи, як договір купівлі-продажу, розпорядження виконкому УРСР й ін.

Безпосередньо право власності у тому вигляді, у якому воно є зараз, з’явилось після прийняття Закону України “Про форми власності на землю” у січні 1992 року. У грудні цього року вийшов декрет Кабінету Міністрів України “Про приватизацію земельних ділянок”. Згідно з ним було розпочато приватизацію землі, тобто кожен громадянин безоплатно отримував ділянку землі певного розміру.

Саме з цього періоду кожна особа отримала право на оформлення земельної ділянки у власність для розпорядження нею на власний розсуд.

Державний акт на земельну ділянку

У різні історичні періоди державний акт мав різний вигляд та кожного разу вдосконалювався. Перерахуємо шлях усіх змін правовстановлюючих документів на землю:

• Документ 1992-2001 років мав рожевий (червоний) колір, він не містив у собі кадастровий номер конкретної земельного наділу. Однак це не стосувалось актів, які були видані у місті Києві після початку роботи місцевого земельного кадастру. Саме такий акт на землю містив у собі кадастровий номер у скороченому вигляді.
• Документ 2002-2008 років був вже зеленого кольору та містив у собі кадастровий номер. Останній складався з 19 цифр, які були розподілені між собою двокрапками. Також документ містив у собі інформацію щодо коду регіону, кадастрової зони, кварталу та номеру конкретної ділянки землі.
• Документ 2009-2012 року змінив свій колір на синій та у державний акт на землю були додані відомості щодо ідентифікаційного коду власника.

Усі перераховані документи мають чинність й сьогодні. Якщо з будь-яких причин державний земельний акт не був доданий власниками до електронного реєстру, тоді це необхідно зробити.

Витяг з ДРРП

Витяг на право власності з Державного реєстру речових прав (ДРРП) – це документ, який засвідчує право особи на об’єкт нерухомості. У ньому знаходяться усі відомості щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав. Головні відомості:

• Підстава формування витягу (зазначення документів, на підставі яких вносяться дані до реєстру речових прав на нерухоме майно).
• Індексний номер.
• Дата та час формування.
• Особа, яка вносила дані до електронного реєстру.
• Актуальна інформація щодо об’єкта нерухомого майна, до якої відносять площу та його адресу, реєстраційний номер, вартість, найменування.
• Актуальна інформація щодо права власності, а саме тип та форма права власності, дата та час реєстрації, інформація про реєстратора, підстави внесення запису та державної реєстрації й т.і.

Якщо витяг був втрачений, то його можна знову самостійно замовити, звернувшись у Державний реєстр прав власності на нерухоме майно. Для замовлення необхідно мати у наявності відомості про адресу нерухомості, реєстраційний та кадастровий номер, персональні дані особи-власника. Замовити документ можливо на сайті електронних сервісів.

Якщо Вам потрібно виконати реєстрацію права власності, Ви можете звернутися до державного реєстратора або нотаріуса. Спеціаліст зможе додати всі дані нерухомості до Реєстру. Така інформація вноситься протягом 5 робочих днів та підтверджується витягом.

Бажаєте отримати іншу допомогу щодо оформлення документів? Звертайтесь до компанії DOZVIL негайно- ми маємо великий досвід у сфері нерухомості.

Нотаріальні дії старости: видаємо свідоцтво про право власності

У цьому матеріалі ми звернемо вашу увагу на вимоги до старости у разі вчинення такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя. Ви зможете ознайомитися не лише з процесуальним порядком її вчинення, а й з окремими етапами такої нотаріальної дії. Крім того, в нашій статті ми зупинимося на проблемних питаннях, що стосуються строків видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з них і свідоцтва про право на спадщину.

Тези про право власності на частку у спільному майні подружжя

Загальні положення Цивільного кодексу України 1 визначають, що майно може перебувати у власності як однієї особи, так і двох або більше осіб (співвласників). У цивільному праві спільна власність поділяється на сумісну та часткову. Правовий режим цих видів спільної власності є різним. Часткова власність може виникнути у будь-яких осіб, що бажають набути майно разом, а сумісна власність може виникнути тільки в передбачених законом випадках.

1 Далі за текстом — ЦК.

Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України 2 майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав із поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

2 Далі за текстом — СК.

Незалежно від того, чиє ім’я зазначене у правовстановлюючому документі, за законом майно належить у рівних частках обом із подружжя, але за умови, що воно набуте під час перебування у шлюбі.

Спільна сумісна власність виникає:

на майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором чи законом (ч. 3 ст. 368 ЦК)

на майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (ч. 4 ст. 368 ЦК)

у членів сім’ї, що приватизували приміщення, в якому вони проживають, у спільну сумісну власність без визначення часток (ст. 8 Закону України від 19.06.1992 № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» 3 )

на майно, набуте жінкою та чоловіком, які проживають однією сім’єю, але не перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі, за час їх спільного проживання, якщо інше не встановлене письмовим договором між ними (ч. 1 ст. 74 СК)

за письмовим договором про створення права спільної сумісної власності, який може укладатися між фізичними та юридичними особами, державою, територіальними громадами, якщо інше не встановлене законом (ч. 2 ст. 368 ЦК)

Характерною ознакою права спільної сумісної власності є те, що в ньому не виділені частки, які можуть визначатися у разі припинення спільної сумісної власності.

Існують декілька випадків припинення спільної сумісної власності:

— виділ із майна частки одного зі співвласників (подружжя);

— перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову власність.

Вони набувають нотаріального оформлення через вчинення нотаріусами таких нотаріальних дій, як видача свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, поділ майна та виділ із майна частки одного з подружжя.

Закон України від 02.09.1993 № 3425-XII «Про нотаріат» 4 передбачає можливість видачі свідоцтва в разі смерті одного з подружжя (ст. 71).

Видача свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя пов’язується зі здійсненням спадкових прав та обов’язків, необхідністю виділення частки другого з подружжя, що пережив померлого, із сумісного майна, що було набуте за час шлюбу, з метою визначення спадкової маси і запобігання можливим спорам зі спадкоємцями померлого.

Загальне про видачу свідоцтва: вчинення нотаріальної дії, вимоги до старости

У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені ст. 37 Закону № 3425, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами ОМС.

Слід нагадати: ч. 1 вказаної статті регламентовано, що в сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи ОМС вчиняють такі нотаріальні дії:

вживають заходів щодо охорони спадкового майна

посвідчують заповіти (крім секретних)

видають дублікати посвідчених ними документів

засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них

засвідчують справжність підпису на документах

видають свідоцтва про право на спадщину

видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя

Увага! Дії, передбачені пунктами 6 і 7 ч. 1 ст. 37 Закону № 3425, вчиняють уповноважені посадові особи ОМС, які мають вищу юридичну освіту, досвід роботи у галузі права не менше трьох років, пройшли протягом року стажування у державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, завершили навчання щодо роботи з єдиними та державними реєстрами, що функціонують у системі Міністерства юстиції України, та склали іспит із спадкового права у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Контроль за організацією нотаріальної діяльності уповноважених на це посадових осіб ОМС, дотриманням ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконанням правил нотаріального діловодства здійснюється Міністерством юстиції України.

Тепер перейдемо ближче до посади старости.

Знаємо, що згідно зі ст. 5 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» 5 система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту.

Також нагадаємо, що відповідно до ст. 14 1 Закону № 280 староста є виборною посадовою особою місцевого самоврядування (тому, власне, його і може бути уповноважено на вчинення нотаріальних дій). Він обирається жителями села, селища (сіл, селищ), розташованого на території відповідного старостинського округу, на основі загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі.

Далі декілька слів про нотаріуса.

Нотаріус не може здійснювати підприємницьку чи адвокатську діяльність, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або службі в ОМС, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності. Таким чином, нотаріус не може поєднувати нотаріальну діяльність і службу в ОМС.

А тепер тезісно подамо інформацію про обмеження, що застосовуються як до нотаріусів, так і до посадових осіб ОМС, які вчиняють нотаріальні дії. Отже:

Нотаріус і посадові особи ОМС, які вчиняють нотаріальні дії

не мають права вчиняти нотаріальні дії на своє ім’я і від свого імені, на ім’я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім’я і від імені працівників цієї нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах із приватним нотаріусом, або ОМС, працівників цього виконавчого комітету (ст. 9 Закону № 3425)

Посадові особи ОМС

не мають права вчиняти нотаріальні дії також на ім’я і від імені цього виконавчого комітету.

Примітка. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської ради (ст. 9 Закону № 3425)

Посадові особи ОМС

не мають права посвідчувати заповіти та доручення на своє ім’я і від свого імені, на ім’я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер) (ст. 9 Закону № 3425)

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 14 Закону № 3425 уповноважені посадові особи ОМС ведуть встановлену статистичну звітність і подають її Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головним управлінням юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Можливість видачі посадовими особами ОМС, у тому числі старостою, свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя на законодавчому рівні передбачена, як вже було вказано вище, статтями 37 і 71 Закону № 3425, а також розд. V Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5 6 .

6 Далі за текстом — Порядок № 3306/5.

У той же час ще раз наголосимо, що староста як посадова особа ОМС може вчиняти цю нотаріальну дію, якщо:

має досвід роботи у галузі права не менше 3-х років

пройшов протягом року стажування у державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса

завершив навчання щодо роботи з єдиними та державними реєстрами, які функціонують у системі Міністерства юстиції України

склав іспит зі спадкового права у порядку, встановленому Міністерством юстиції України

Як розумієте, в цій ситуації необхідне дотримання вже наведених вище вимог ст. 37 Закону № 3425.

Якщо староста не відповідає зазначеним вимогам, він має право вчиняти лише нотаріальні дії, визначені у пп. 1 — 5 ч. 1 ст. 37 Закону № 3425.

Окрім цього, староста як посадова особа ОМС не має права на оформлення документів, призначених для використання за межами державного кордону, тобто якщо спільна власність подружжя перебуватиме за кордоном.

Крім того, старости мають знати, що дописки та виправлення у тексті нотаріально оформлюваного документа не допускаються. Також нагадуємо, що для оформлення нотаріальних документів можуть застосовуватися мастичні штампи зі словами «копія», «копія з копії», «дублікат, що має силу оригіналу», «згідно з оригіналом» тощо.

Усі нотаріальні дії, які вчиняються старостою як посадовою особою ОМС, реєструються в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій ОМС 7 (додаток 15 до Порядку № 3306/5) у порядку, передбаченому ст. 52 Закону № 3425 і Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5 8 .

7 Далі за текстом — Реєстр.

8 Далі за текстом — Правила № 3253/5.

Записи в Реєстрі повинні бути повними і скороченню не підлягають, крім загальноприйнятих скорочень.

Дописки та виправлення, зроблені в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, повинні бути застережені старостою як посадовою особою ОМС і скріплені його підписом та печаткою ОМС.

Формування справ (нарядів) здійснюється відповідно до Правил № 3253/5.

Староста як посадова особа ОМС, яка вчиняє нотаріальні дії, у разі виявлення при вчиненні нотаріальних дій порушення законодавства негайно повідомляє про це відповідні правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів.

Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, староста як посадова особа ОМС, яка вчиняє нотаріальні дії, має право надіслати цей документ до експертної установи (експерта) для проведення експертизи, оплата якої здійснюється в установленому законом порядку.

Увага! У разі виявлення старостою як посадовою особою ОМС, яка вчиняє нотаріальну дію, що ним допущено помилку при вчиненні нотаріальної дії або що вчинена нотаріальна дія не відповідає законодавству, він зобов’язаний повідомити про це осіб, стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до законодавства.

Процедура видачі свідоцтва про право власності.

Видача свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя є передбаченою ст. 37 Закону № 3425 нотаріальною дією, в межах якої реалізується право спільної сумісної власності подружжя. Це свідоцтво надається старостою як посадовою особою ОМС за умови смерті одного з подружжя на частку у спільному майні на ім’я того з подружжя, хто пережив іншого за місцем відкриття спадщини.

Таке свідоцтво може бути видане на половину спільного майна. У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на частку якого другий із подружжя, що залишився живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз’яснюється право звернення до суду в разі оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, який залишився живим.

Нотаріальна дія вчиняється у приміщенні ОМС. В окремих випадках, коли громадянин не може з’явитися у зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза таким приміщенням.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням ОМС, то в посвідчувальному написі на документі та в Реєстрі записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням ОМС.

Для того щоб видати свідоцтво, старості слід установити наявність усіх умов для вчинення цього нотаріального провадження. Отже, перед видачею свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя староста має перевірити (п. 2 розд. V Порядку № 3306/5):

факт смерті спадкодавця (свідоцтво про смерть та інші документи)

склад і місцезнаходження майна, набутого під час шлюбу (документи, які підтверджують, що майно є спільною власністю подружжя), в тому числі склад спадкового майна

факт перебування у шлюбі на момент смерті (свідоцтво про реєстрацію шлюбу, видане відповідним відділом РАЦС, копія актового запису або повний витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо відповідного актового запису та свідоцтво про розірвання шлюбу)

факт придбання майна під час шлюбу (документи, які підтверджують право власності подружжя на це майно)

час і місце відкриття спадщини

коло спадкоємців (у тому числі осіб, над якими встановлено опіку)

коло осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, та коло інших спадкоємців за законом

наявність укладених померлим за його життя договору довічного утримання (догляду), спадкового договору, шлюбного договору, інших договорів, укладених померлим в інтересах сім’ї (ч. 3 ст. 61 СК), та договорів, які створюють обов’язки для другого з подружжя (ч. 4 ст. 65 СК)

Вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальної дії, визначені ст. 47 Закону № 3425.

Щодо об’єктів права спільної сумісної власності подружжя, визначених ч. 2 ст. 61 СК, тобто заробітної плати, пенсії, стипендії, інших доходів (аліменти, допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інші соціальні виплати) одного з подружжя, той із подружжя, що пережив померлого, має право претендувати на їх половину. У ст. 1227 Цивільного процесуального кодексу 9 йдеться про те, що наведені об’єкти, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

9 Далі за текстом — ЦПК.

Під час видачі свідоцтва староста має обов’язково враховувати положення матеріального права щодо розміру часток, які належать кожному з подружжя у спільній сумісній власності. Згідно із ч. 1 ст. 70 СК такі частки є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Тобто староста має перевірити наявність шлюбного або інших договорів тощо.

Староста під час видачі свідоцтва і вирахування частки у спільній сумісній власності того з подружжя, що пережив померлого, та його частки як спадкоємця першої черги має узгодити розмір часток за такими виплатами як подружжя, так і інших спадкоємців за законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1226 ЦК суб’єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділення в натурі. Тому фактично, коли йдеться про спадкування за заповітом, така частка має бути визначена та виділена в натурі.

Проблемним є питання видачі свідоцтва у випадку, коли подружжя, яке пережило померлого, в разі визначення та виділення його частки зі спільної сумісної власності має додатково право на обов’язкову частку у спадщині.

Старості слід обов’язково врахувати положення ч. 3 ст. 61 СК, відповідно до якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, зокрема гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Слід обов’язково зважати на те, що згідно з ч. 1 ст. 62 СК якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тому під час виділення частки подружжя, яке пережило померлого, зі спільної сумісної власності може виникнути спір між подружжям, яке пережило померлого, та іншими спадкоємцями за законом щодо встановлення розміру частки покращень у випадку істотного збільшення майна у своїй вартості, отже, питання визнання майна спільною сумісною власністю подружжя буде предметом розгляду суду.

Подібним чином має вирішуватися питання щодо доходу (приплоду та дивідендів), отриманого від майна, яке належало одному з подружжя на праві приватної власності, але доглядалося, управлялося й утримувалося за рахунок другого з подружжя (ст. 62 СК).

Староста має враховувати положення ст. 64 СК про те, що дружина і чоловік за життя могли укласти між собою договори як щодо майна, яке є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо мав місце договір про відчуження одним із подружжя на користь другого подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя, він міг бути укладений без виділення цієї частки.

Складною може бути ситуація, коли на момент видачі свідоцтва буде встановлено факт, що той із подружжя, який помер, за життя уклав договір щодо спільної сумісної власності, оскільки майно було зареєстроване на нього, без згоди іншого з подружжя, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

Такий спір про визнання договору недійсним за цих підстав може бути предметом розгляду суду за заявою подружжя, яке пережило померлого.

Коли один із подружжя укладає договір в інтересах сім’ї, то він створює обов’язки для другого з подружжя, який його переживе, якщо майно, отримане за договором, використане в інтересах сім’ї, тому обов’язки мають частково виконуватися подружжям, а частково (в межах отриманої спадщини) спадкоємцями.

Слід обов’язково перевірити, чи не укладав за життя той із подружжя, який помер, договір довічного утримання (догляду), спадковий договір щодо його частки у спільній сумісній власності, оскільки такий договір міг бути укладений лише після її визначення та виділення в натурі або визначення порядку користування таким майном. Тому з метою виявлення таких обставин староста має перевірити наявність відповідних договорів чи рішень суду.

Можуть мати місце такі ситуації, коли подружжя, яке пережило померлого, може просити про виділення йому частки майна, що було об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, в натурі, якщо воно відповідає його частці у спільній сумісній власності подружжя (наприклад, частина будинку в натурі або частка у грошовому вираженні).

Усі вищезазначені обставини повинні бути підтверджені документально.

Якщо спадкоємець з якихось причин не має відповідних документів, староста повинен роз’яснити йому про можливість вирішення цього питання в судовому порядку.

Обов’язки старости: роз’яснюємо вимоги законодавства та дотримуємося їх

До обов’язків старости слід віднести роз’яснення особі, що пережила свого чоловіка чи дружину, інформації щодо права на подання заяви про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину.

При вчиненні цієї нотаріальної дії староста як посадова особа ОМС має встановити особу, яка звернулася за вчиненням такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, у порядку, визначеному ст. 43 Закону № 3425.

Під час установлення особи, яка звернулася до старости як до посадової особи ОМС для вчинення нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, що видається в разі смерті одного з подружжя, він повинен дати оцінку документам, які подала така особа з метою вчинення нотаріальної дії, з урахуванням норм ст. 47 Закону № 3425 (ср. ).

Оригінали документів (свідоцтва про народження, шлюб, смерть тощо) повертаються особам, що їх подали, а в ОМС залишаються їх копії.

Копії подаються заінтересованими особами або на їх прохання виготовляються старостою як посадовою особою ОМС.

Увага! На таких копіях робиться наступний напис: «Згідно з оригіналом», зазначаються дата, посада особи і обов`язково проставляється підпис осіб, які надають копії.

Документи, на підставі яких установлюється особа громадянина, його представника, повертаються особам, що їх надали.

Додамо, що у Реєстрі записуються назва документа, серія, номер, дата його видачі та найменування установи, яка його видала.

Копія цього документа долучається до справ ОМС.

Увага! Єдиним суб’єктом цього нотаріального провадження є член подружжя, який може підтвердити свою особу.

Для цього він повинен пред’явити документ, на підставі якого староста встановить особу, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

Перелік таких документів є вичерпним і встановлений у ст. 43 Закону № 3425.

Відповідно до постанови КМУ від 26.10.2016 № 745 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 302» бланк паспорта громадянина України 10 виготовляється у формі пластикової картки, оформлюється як перший паспорт із 14 років, а також особам, які змінили прізвище, втратили, пошкодили паспорт або звертаються для вклеювання фотокартки після досягнення 25- чи 45-річного віку.

Може мати місце ситуація, коли до нотаріуса або старости як до посадової особи ОМС для вчинення нотаріальної дії з видачі свідоцтва звернеться особа, яка подасть паспорт із безконтактним електронним носієм (у формі картки) та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус. У старости можуть виникнути складнощі, пов’язані з тим, що паспорт у формі картки оформляється з використанням бланка єдиного зразка з безконтактним електронним носієм, зчитати інформацію з якого без спеціального обладнання неможливо. Саме до безконтактного електронного носія вноситься додаткова інформація про шлюб і розірвання шлюбу.

На сайті державного підприємства «Поліграфкомбінат «Україна» з’явилася спеціальна програма, що допомагає зчитувати інформацію з паспортів у вигляді карток. Ця програма є безкоштовною та доступна для завантаження власниками персональних комп’ютерів і гаджетів з операційними системами «Windows» та «Android» 11 .

10 Далі за текстом — паспорт.

11 Сайт державного підприємства «Поліграф-комбінат Україна». — Режим доступу: https://pk-ukraina.gov.ua.

Якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заяву, ставить підпис інша фізична особа, староста як посадова особа ОМС установлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, та особу громадянина, який підписався за нього.

Підпис особи (наприклад, сурдоперекладача) проставляється після тексту її заяви. Від такої особи вимагається документ, що підтверджує її кваліфікацію.

Копія документа, за яким установлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах ОМС.

Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місця проживання та реєстраційні номери облікових карток платників податків за даними Державного реєстру фізичних осіб — платників податків повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, — із зазначенням дати їх народження.

Під час вчинення цих нотаріальних дій визначається обсяг цивільної дієздатності та перевіряється цивільна правоздатність фізичної особи, яка звернулася за її вчиненням, а також здійснюється перевірка повноважень представника фізичної особи у порядку, встановленому ст. 44 Закону № 3425.

Звертаючись до старости із заявою, особа має на меті зафіксувати своє волевиявлення про намір отримати свідоцтво. Наявність належним чином вираженого волевиявлення того подружжя, що пережив померлого, стосовно видачі такого свідоцтва має бути викладено у формі письмової заяви про видачу на ім’я заявника свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, яке видається в разі смерті одного з подружжя, та перевірено під час безпосереднього вчинення цієї нотаріальної дії.

Строки звернення другого з подружжя, який пережив померлого, за видачею свідоцтва законом не визначені, тому теоретично можливим є його звернення і після видачі свідоцтва про право на спадщину, особливо якщо він не бере участі у спадкуванні.

Строки видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя мають обов’язково узгоджуватися з видачею свідоцтва про право на спадщину після смерті одного з подружжя, оскільки майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, має подвійний режим: воно може бути об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та одночасно об’єктом спадкового майна, зокрема, зазначеним у заповіті подружжя.

Свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з них може бути видане до закінчення строку прийняття спадщини, тобто до видачі свідоцтва про право на спадщину, але з обов’язковою перевіркою відсутності обмежень, зокрема за Спадковим реєстром, і реєстрацією накладених заборон відчуження (арешту майна).

Про таку видачу свідоцтва мають бути повідомлені спадкоємці померлого. У свідоцтві вказується склад спільного майна подружжя, на частку якого свідоцтво видане подружжю, яке пережило померлого, а також роз’яснюється право спадкоємців на звернення до суду, якщо вони будуть оспорювати майнові права того з подружжя, який пережив померлого.

Що стосується моменту видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя після закінчення строку на прийняття спадщини, то його видача повинна мати прив’язку до моменту видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки під час вирішення питання про можливість видачі свідоцтва про право на спадщину мають ураховуватися всі аспекти щодо майна, можливості зміни його режиму відповідно до різних договорів, рішення суду тощо.

Якщо особа не бажає отримати таке свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з них, то її волевиявлення оформлюється заявою, поданою в установленому законом порядку, в якій зазначається про відсутність вимог щодо отримання свідоцтва.

Отримання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя є правом особи, яка пережила чоловіка (дружину), а не її обов’язком. Проте при цьому не можна підміняти два поняття, а саме: існування самого права і документального оформлення цього права.

Із цього випливає, що той із подружжя, що пережив померлого, відмовляється від своєї частки у праві спільної сумісної власності на майно, яке було спільно набуте з померлим, і воно автоматично переходить до спадкового майна. Необхідно також звернути увагу, що чинне законодавство не передбачає права того з подружжя, хто пережив іншого, відмовитися від своєї частки у спільній сумісній власності на користь інших осіб, у тому числі спадкоємців, оскільки його частка не входить до спадкового майна.

Той із подружжя, хто пережив іншого, має право подати заяву, що він не претендує на отримання такого свідоцтва, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця. При цьому необхідно подати відповідні документи, що підтверджують це право. Адже, на відміну від порядку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, той із подружжя, хто пережив іншого, не має права подати заяву про видачу свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя, а потім відкликати її та відмовитися від отримання спадщини. При роз’ясненні ж тому з подружжя, хто пережив іншого, його права на отримання свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя, звертати увагу потрібно не лише на те, що отримання такого документа є його правом, а й на те, що право власності на таке майно виникло у нього як у іншого з подружжя на підставі закону і до спадкової маси воно не належить.

Отже, інший із подружжя не має права відмовитися від права на частку у спільному майні подружжя, в тому числі й на користь інших осіб.

Оформлення заяви про отримання свідоцтва

У верхній частині заяви слід зазначити, якому старості адресована заява. Нижче потрібно вказати прізвище, ім’я, по батькові заявника (того з подружжя, хто пережив іншого), рік народження, серію та номер паспорта, ким і коли виданий паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб — платників податків, адресу проживання. Далі має міститися назва заяви («Заява про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя») і текст заяви. Наприкінці обов’язково мають бути зазначені дата і підпис заявника та посвідчувальний напис старости.

Заява про видачу на ім’я заявника свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя має бути викладена на спеціальному бланку нотаріальних документів і подаватися заявником старості, який буде заводити спадкову справу.

Порядок і перелік підстав для відмови посадовою особою ОМС у вчиненні нотаріальної дії визначені ст. 49 Закону № 3425.

Староста може здійснити об’єднання нотаріальних проваджень. Так, на клопотання заявника може об’єднати в одне провадження дві нотаріальні дії: вжити заходів щодо охорони спадкового майна та видати свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, з метою врахування інтересів усіх суб’єктів цих правовідносин щодо майна, яке одночасно може бути як об’єктом спільної сумісної власності, так і спадковим майном, і з метою недопущення вчинення нотаріальних дій, які можуть спричинити негативні наслідки (зокрема, спадкоємцям необхідно буде звертатися до суду).

Увага! Вчиняється нотаріальна дія з видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя після сплати державного мита за її вчинення і коштів за надання додаткових послуг правового характеру в день подання всіх необхідних документів.

Відповідно до положень Декрету КМУ від 21.01.1993 № 7-93 «Про державне мито» за видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні, нажитому за час шлюбу, ставка державного мита становить 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Оскільки п. 2.2 розд. 2 Порядку № 3306/5 не вказує розмір оплати, а лише встановлює, що нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необхідних документів, то, по-перше, староста має повідомити про оплату (відповідний тариф) на відповідну нотаріальну дію перед її здійсненням, по-друге, така оплата не може бути меншою за розмір ставок державного мита, яке справляється за аналогічні нотаріальні дії.