корисний

ВИ́ГІДНИЙ (який дає, приносить кому-небудь матеріальну вигоду, прибутки), КОРИ́СНИЙ, ЕКОНОМІ́ЧНИЙ (який дає можливість зекономити); ПРИБУТКО́ВИЙ, ПОПЛА́ТНИЙ діал. (який дає прибутки). Колективна.. праця корисніша, вигідніша (О. Вишня); З погляду виробничої ефективності та економічної доцільності вибір системи опалення для обігрівання теплиць — справа винятково важлива (з науково-популярної літератури); Ставкове рибництво є дуже прибутковою галуззю сільського господарства (з журналу); Ся продукція (кип’ячка) була.. не дуже поплатна (І. Франко). — Пор. дохо́дний.

КО́РИ́СНИЙ (який дає добрі наслідки, здатний приносити користь); НЕБЕЗКОРИ́СНИЙ, ПОЖИТО́ЧНИЙ розм. (який дає певну користь); ДО́БРИЙ, ДОБРОДІ́ЙНИЙ, БЛАГОДІ́ЙНИЙ, ДОБРОЧИ́ННИЙ, БЛАГОТВО́РНИЙ (в основі якого лежить бажання добра комусь; який робить добрий вплив). Душа Ольги світлішала в дружбі, корисній праці (О. Копиленко); Якби його було вчити замолоду. який би то вийшов пожиточний чоловік з нього! (М. Коцюбинський); Треба слухати доброї ради (М. Коцюбинський); Під благодійним сонячним промінням підводились прибиті дощем жита (Н. Рибак); Послухавсь товариш і ліг, і натруджене тіло і душу сон доброчинний в ту же саму хвилю міцно обняв (Дніпрова Чайка).

Значення в інших словниках

1. корисний — (який приносить користь) розм. пожиточний, (бажає добра комусь) добрий, доброчинний. Словник синонімів Полюги
2. корисний — У яких випадках доцільно вживати корисний, а в яких корисливий? Сплутування цих прикметників призводить до прикрих помилок, перекручення змісту, бо один з них виражає позитивну якість, а другий – негативну. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
3. корисний — ко́ри́сний прикметник Орфографічний словник української мови
4. корисний — КОРИСНИЙ – КОРИСЛИВИЙ Корисний (для кого-чого, кому). Який дає добрі наслідки, користь; який використовується за певним призначенням тощо: корисна робота, корисна площа, корисні копалини, корисні зауваження, корисні поради, коефіцієнт корисної дії. Літературне слововживання
5. корисний — Пожиточний, небезкорисний, г. хосенний; ВИГІДНИЙ; (хід мотора) робочий Словник синонімів Караванського
6. корисний — [кориеснией і кориснией] м. (на) -сному/-с(‘)н’ім, мн. -еі(‘)н’і Орфоепічний словник української мови
7. корисний — -а, -е. 1》 Який дає, приносить добрі наслідки. || у знач. ім. корисне, -ного, с. Те, що дає користь (у 1 знач.). || Здатний приносити користь (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
8. корисний — КО́РИ́СНИЙ, а, е. 1. Який дає, приносить добрі наслідки. Усе Писання Богом натхненне і корисне до навчання, .. щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова (Біблія. Пер. І. Огієнка); – Я все коло того господарства. Словник української мови у 20 томах
9. корисний — Кори́сний, -на, -не хосе́нний = кори́сний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. корисний — КО́РИ́СНИЙ, а, е. 1. Який дає, приносить добрі наслідки; — Я все коло того господарства. Робота це корисна, але дуже монотонна,— сказала Ватя (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах

ДОБРИЙ

1. Який доброзичливо, приязно, чуйно ставиться до людей; доброзичливий; протилежне лихий, поганий. — Кавун — чоловік добрий, та зате Кавуниха дуже лиха (Н.-Лев., II, 1956, 176); Мій дід був добрий між людьми (Сос., II, 1958, 356); // до кого і без додатка. Привітний, лагідний у взаєминах. — Кожна дівка, поки не вийшла заміж, то й добра (Мирний, II, 1954, 244); [Хвора:] Я матері і батькові корилась, Вони ж були до мене завжди добрі (Л. Укр., І, 1951, 119); Був він схожий в цей час не на грізного запорізького отамана, а на доброго лагідного дядька (Довж., І, 1958, 254); // у знач. ім. до́брий, рого, ч. Той, хто доброзичливо, приязно, чуйно ставиться до людей. В Кармелевім селі пройшла чутка, що се їх Кармель отаманує в Чорнім лісі, — пройшла чутка і зрушила старого й малого, доброго й лихого (Вовчок, І, 1955, 359); // Який виражає доброту, щирість; сповнений ласки, приязні (про голос, усмішку, обличчя і т. ін.). — Хлопче мій! — голос актрисин був.. ніжний і добрий (Л. Укр., III, 1952, 695); Лице його освітила добра усмішка, і тепло спалахнули очі (Коцюб., II, 1955, 371); Його широке вилицювате обличчя було безмежно добрим (Гончар, III, 1959, 188); // Уживається як постійний епітет до сл. люди, хлопці і т. ін. (найчастіше при формі звертання). Скажу я, люди добрі, й вам: —Не плюй в колодязь: пригодиться Води напиться (Гл., Вибр., 1957, 55); — Збереш ватагу добрих хлопців, а дівчата пристануть, то й дівчат (Мур., Бук. повість, 1959, 22); — А ти нічого, жінко добра, не знаєш, не догадуєшся? — допитується мати (Стельмах, І, 1962, 61).

До́бра душа́ — чуйна, щира, спокійна людина. І на виду видно, що добра душа (Кв.-Осн., II, 1956, 285); До́бре се́рце —-доброзичливість, чуйність у ставленні до людей. За розум, добре серце,чесність.. усі люди.. казали, що не знали й не знають луччого [кращого] чоловіка, як Андрій Соловейко (Коцюб., І, 1955, 452); Лю́ди до́брої во́лі — чесні люди, які прагнуть миру й дружби між народами. Сила миру не в зброї, а в людях доброї волі (Укр.. присл. 1955, 435).

2. Для якого характерна взаємна прихильність, симпатія; близький. І стали вони.. добрими сусідами (Мирний, II, 1954, 80).

3. Який приносить добро, задоволення, радість і т. ін. По обличчю пізнавала [Христя], чи добру звістку мати принесла за ту землю, чи лиху (Мирний, III, 1954, 52); Се ж, певне, добрий знак, коли хворий тямить, що його розум не в порядку? (Л. Укр., III, 1952, 579); Йому хочеться сказати старовірам щось радісне, приємне, несподіване. Він почуває себе добрим вісником (Довж., І, 1958, 121); Усе віщувало добру днину (Скл., Святослав, 1959, 7); // Корисний, потрібний, в основі якого лежить бажання добра кому-небудь. Треба слухати доброї ради (Коцюб., III, 1956, 166); — То як же не підтримати в доброму ділі? (Головко, 1, 1957, 460); // В якому виражається прихильність, співчуття, доброзичливе, шанобливе ставлення, повага до людей. [Петро:] Не добудете ви ні щирої ласки, ні доброго привіту; не купите ви любові рідної дитини! (Мирний, V, 1955, 179); За в’язнем в’язень одстраждає, Але настане легший час, — І добрим словом спогадає Потомок вільний мертвих нас! (Граб., І, 1959, 152); // Який подобається, схвалюється; вартий наслідування. Мати підносила гостям горілку. За добрим українським звичаєм, гості відмовлялися, а мати ласкаво припрошувала (Довж., І, 1958, 155); // Який свідчить про безтурботний, веселий стан людини. Ваше щастя, що маєте веселу вдачу, добрий гумор (Коцюб., III, 1956, 369); «Брати-слов’яни».. стало загальновживаним звертанням бійців між собою, коли вони були в доброму настрої (Гончар, III, 1959, 103); // у знач. ім. до́бре, рого, с. Те саме, що добро́ 1. Добре довго пам’ятається, а зле ще довше (Номис, 1864, № 4430); — У світі завжди більше лихого, ніж доброго, — казала вона мені (Мирний, IV, 1955, 338).

Вихо́дити (ви́йти) на до́бре див. вихо́дити; Всього́ до́брого див. весь 1 ; До́брий ра́нок (день, ве́чір); До́брого ра́нку (дня, ве́чора) — традиційне взаємне дружнє вітання при зустрічі вранці (удень, увечері). — Добрий ранок, — захрипло, після сну вітається господар (Стельмах, І, 1962, 19); — Добрий день, Когуте, ти, співуча птице!А Когутик каже: — Добрий день, Лисице! (Фр., XIII, 1954, 259); Як учорашній козак став коло віконечка й сказав їй «добрий вечір», Галя на одвіт йому ледве вимовила свого «доброго вечора» (Вовчок, І, 1955, 319); Лейтенант підходить до неї. — Доброго ранку, Ївго Борисівно! — Доброго ранку! (Головко, І, 1957, 478); До́брого здоро́в’я (здоро́в’ячка) — традиційне взаємне дружнє вітання. — Здорові! — кивнув становий головою Чіпці. — Доброго здоров’я, — одказав, підводячись, Чіпка і зняв шапку (Мирний, II, 1954, 270); — Доброго здоров’ячка, Аркадію Валеріановичу, —низько вклоняється Майборода (Стельмах, І, 1962, 44); На все до́бре див. весь 1 ; Та й (і) у (в) до́брий час — зник, нема, пропав. Узяв на час, та й в добрий час (Номис, 1864, № 10635); У (в) до́брий час!; Дай бо́же час до́брий (у до́брий час)!, заст. — дружнє побажання успіху, щасливої дороги і т. ін. — Спасибі, — міцно стискаючи простягнену руку, промовив Коваль.. — Ну, в добрий час! (Собко, Срібний корабель, 1961, 24); [Любов:] Та здорова [товаришка] до якого часу. [Лікар:] Ну, то й дай їй боже в добрий час! (Л. Укр., II, 1951, 50); У до́брому гу́морі див. гу́мор.

◊ Закривля́тися (закриви́тися) на до́бре див. закривля́тися.

4. Який має належні знання і навики для виконання чого-небудь; досвідчений. Добрий курець має люльку й тютюнець (Номис, 1864, № 12601); Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала (Н.-Лев., II, 1956, 268); Василь був добрим майстром (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 63); // Який користується повагою, шаною. Всі мали його [мідника] за чесного чоловіка та доброго робітника (Коцюб., III, 1956, 8); // Розумно вихований, увічливий, працьовитий. Доброму сину не збирай, а ледачому не оставляй (Номис, 1864, № 9289).

◊ До́брий ро́зум —-дотримання певних норм, традицій у поведінці та обдуманість у діях і вчинках. — Заберу обойко до себе на коліна та почну на добрий розум навчати (Вовчок, І, 1955, 274); Пора вже мені добрий розум вернуть, Дурниці свої забувати (Л. Укр., IV, 1954, 103); У (в) до́брі ру́ки, із сл. дістатися, потрапити і т.ін. — до розумної, дбайливої, надійної людини. Вони так зраділи, одібравши книжки, ..і я ще більше запевнився, що книжки дістались у добрі руки (Коцюб., III, 1956, 122).

5. Який має позитивні якості або властивості, що відповідають поставленим вимогам, задовольняють їх (про предмети, тварини, рослини і т. ін.). Жупан на ньому добрий, рукава з вильотами (Кв.-Осн., II, 1956, 240); За що ж тебе, світе-брате, В своїй добрій, теплій хаті Оковано, омурано. (Шевч., II, 1953, 344); Жито було справді добре: колоски товсті, довгі (Мирний, II, 1954, 163); До шелюгів дорога була добра, піщана (Головко, II, 1957, 79); Щорс любив верхову їзду і добрих коней (Довж., І, 1958, 151); // Вигідний, зручний для роботи, влаштування яких-небудь справ, заробітку. — А добуду року, то, може, дасть мені господь, що добре місце натраплю собі (Вовчок, І, 1955, 20); Плавні були добрим місцем до схованки краденого (Коцюб., І, 1955, 375).

До́бре нами́сто — дороге коралове намисто. Ой надіну я сережки І добре намисто (Шевч., II, 1953, 128).

6. Значний щодо розміру, обсягу, кількості і т. ін. — Як ти його заробиш більш? — сказав Трохим. — Адже і тут плата добра (Кв.-Осн., II, 1956, 405); [Голос Романюка:] Піди в льох і принеси добрий глек квасу… (Корн., II, 1955, 192); Кульгавий стрибнув, і в його зубах лишився добрий клапоть Куксиної штанини (Донч., І, 1956, 70); // Кращий від звичайного, багатий, великий, високий. Де дружна ланка, там добрий урожай (Укр.. присл. 1955, 360); // Який повністю забезпечує потребу в чому-небудь. Гуляє вітер по полях, Несе дощі ласкаві й добрі (Рильський, III, 1961, 102); // Помітно виражений, гострий (про апетит, зір, слух і т. ін.). Сьогодні Ремо мав добрий апетит (Досв., Гюлле, 1961, 40); // Дуже розвинений. [Парвус:] Добре, хто має добру пам’ять! (Л. Укр., II, 1951, 425); // Значний щодо ступеня вияву, сили. — Даймо йому доброї прочуханки, щоб пам’ятав до нових віників, — загукали бурлаки (Н.-Лев., II, 1956, 202); Якщо навіть доброго потиличника відважить, і то не біда — йому все можна (Руд., Остання шабля, 1959, 16).

◊ До́бра ніч — пізня ніч. Отець і син уже в добру ніч зайшли додому (Фр., VIII, 1952, 134); До́брий обі́д; До́брі обі́ди— останні години обідньої пори. До волості привезли Гандзюків під добрі обіди (Кос., Новели, 1962, 192); До́брий смак ма́ти (ви́робити і т. ін.) — уміти, навчитися розбиратися в чому-не-будь, розуміти те, що не кожен розуміє. Має [мати] добрий смак, благородні погляди, любить літературу і штуку (Коцюб., III, 1956, 286).

7. Гідний шани, похвали; незаплямований. Знов ображений упоминається за своє добре ім’я (Фр., VIII, 1952, 15); В пошані, у добрій славі Бардадим на весь район (Гонч., Вибр., 1959, 350).

8. Те саме, що смачни́й. — Були в мене в торбинці і два калачі пшеничні плетені, і пляшка вина доброго (Федьк., Буковина, 1950, 121); Замішуючи тісто, вона додала в нього доброї сметани, розбила півдесятка яєць (Минко, Моя Минківка, 1962, 75).

9. розм. Уживається для підкреслення важливості, значності кількісного визначення міри часу, простору. Проминуло доброї півгодини (Коцюб., І, 1955, 254); До міста нам лишалось ще добрих півста кілометрів (Смолич, III, 1959, 441); Кузьмичеві здавалося, що сотник не буде ні спати, ні їсти на протязі доброго тижня (Руд., Вітер. 1958, 368); Важко йому — за плечима добрих п’ять десятків літ (Чаб., Балкан, весна, 1960, 373).

◊ З до́брого ди́ва див. ди́во; З до́брої (по до́брій) во́лі див. во́ля; Чого́ до́брого, у знач. вставн. сл. — уживається для вираження припущення, що може бути небажаний наслідок; може статися, можливо. — Шкода тільки, що не жениться [Чіпка]… чого доброго, розволочиться, розледачіє (Мирний, II, 1954, 217).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 321.

До́брий, а, е.

1) Добрый, благой. Дуже се добре діло. Добре словом до його озивався. Лихий доброму попсує. Ном. № 5983. Говорить добрее. Ном. № 5829.

2) Добрый, отличающійся добротой (о человѣкѣ). Добрий дуже чоловік: кожному запоможе, пособить. Будь для того, мати, добра, що я полюбила. Метл.

3) Хорошій. Він добрий був син і щирий козак. К. ЧР. 234. Темного лугу калина, доброго роду дитина. Н. п.

4) Хорошій, доброкачественный. Кожне дерево, що не дає доброго овощу зрубують та й в огонь кидають. Єв. Л. ІІІ. 9. Добрі чоботи. Добра горілка.

5) Искусный. Злодіяка був добрий. Кв. II. 193. Добрий з його коваль.

6) Вкусный. Та й сирівець добрий, — аж губи злипаються. Полт. І того, було, не їсть, і того не п’є. Все хотілося їй ласенького та добренького. Левиц. Пов. 113. Доброго борщу наварила, — в смак попоїв.

7) Благопріятный (о времени). Ой добрая ж годинонька, не цуралась родинонька. Н. п. В недобру час-годину почав се.

8) Порядочныхъ размѣровъ, большой. Цей кухлик з добру діжку. Гайку, гайку, дай гриба й бабку! Сироїжку з добру діжку, красноголовця з доброго молодця. Ном. № 370.

9) Добри́-вечір! (привѣтствіе) Добрый вечерь! Ой прийшов він під віконце, добри-вечір, серце! Чуб. III. 154.

10) Добри́-день! (привѣт.) Добраго дня! Добраго утра! Добри-день же, тату, в хату. Шевч. 129. Дава́ти на добри́-день. Здороваться, желать добраго утра. Шапку зняти, на добри-день дати. Уман. у. По воду йде, добридень дає, з водою йде, жалю завдає. Бал. 98.

11) Добри-до́світок! Добраго утра! Привѣтствіе, употребляемое только раннимъ утромъ, на разсвѣтѣ. Основа. 1861. 51. Сам. 148.

12) До́бре мило. Всякое туалетное мыло. Лебедин. у.

13) До́бре нами́сто. Кораловыя мониста. Чуб. VII. 426. Усі груди так і обнизані добрим намистом з червінцями. Кв. І. 6.

14) Добра́ніч, на добра́-ніч. Доброй ночи, спокойной ночи. Ой добра-ніч, широкеє поле, жито ядренеє. Мет. 322. На добра-ніч, усі блохи на ніч! Спать до півночі витріщивши очі. Ном. (Шутка).

15) До́брий ро́зум. Здравый смыслъ. Да хоч хожу пізнесенько, — добрий розум маю: ой я ж тому ледачому віри не доймаю. Чуб. ІІІ. 141. Держи сама розум добрий в своїй головонці. Метл.

16) До́брого здоро́в’я зи́чу (жи́чу). Желаю здравствовать. Боярину, красний паничу! Доброго здоров’я жичу. Мет. 202. Доброго здоров’ячка, пані! Ном. №6417.

17) З до́брого ди́ва. Ни съ того, ни съ сего, на здорово живешь. Вилаяв ні з доброго дива. Васильк. у., Ум. Добре́нький, добре́сенький, добрі́ненький. Чоботи ще добрісенькі. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 397.

добрий Синоніми слова

(який виявляє доброту) хороший , гарний , славний , лагідний , розм.: добрячий , лепський , (з чуйністю) добросердий , сердечний , (не чинить злого) незлий , незлобивий , діал. файний , в знач. ім. добряк , добряга , хоч у вухо вбгай , хоч до рани прикладай

добрий Переклад слова

«Доброго дня!» чи «Добрий день!»?

Відповідно до сучасних норм української мови треба вітатися: Добр ий день! Добр ий вечір! але. Добр ого ранку! Обгрунтовується це тим, що добрий день і. вечір – стійкі словосполучення і їх не треба видозмінювати, інакше вони не відповідатимуть нормам української мови.

Ну не дивина?! Виникає логічне запитання навіть не щодо того, хто придумав таку норму, а навіщо введена вона? Тим паче, що, згідно таки ж з нею, вранці можна вітатися Доброго ранку.

Деякі мовознавці кажуть, що помічено все більше поширення форми Доброго дня і Доброго вечора. Ще ось-ось трішечки і ми визнаємо її нормативною. Певно, це треба вважати за такий собі жарт, підтекст якого криється у тому, що хтось на такому унормуванні захистить кандидатську чи докторську, тобто на тему, вага якої тягне на «психологічний стан кози, коли скубе вона траву», як писав незабутній Степан Олійник в одній зі своїх гуморесок.

Тут мовознавці, зокрема ті, хто пише підручники та посібники з мови, дещо відстали. Давно помічено, що форма Доброго дня і Доброго вечора разом з уже нормативно визнаною Доброго ранку, логічніша, вмотивованіша, правильніша, а, головне, емоційно приємніша, тому що несе у собі підтекст побажання (бажаю, зичу Доброго дня. вечора!), а не лише її констатації: Добрий день. вечір! Ну то Добрий день! Добрий вечір!.. Ну й що з того? А яка з того увага, до того, до кого звертаються?! Добрий день. вечір – це немов сам собі буркнув. Інша річ Доброго дня! Доброго вечора! Це – вже побажання! Це – увага до співбесідника!

Так що вітаймося не тільки Доброго ранку, а й Доброго дня! Доброго вечора! Так вам будуть вдячніші ваші домашні, друзі, колеги, співбесідники

Микола Васильович Снаговський цікавиться

• Задонатити
• Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою “Задонатити” посиланням