Осінні гриби: СІМ видів, які можна збирати аж до заморозків

Автор: Олександр П. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=23 Правки: 06 листопада 2023 Перша редакція: 02 вересня 2022 Редактор: Олена Н. https://floristics.info/en/?option=com_contact&view=contact&id=21 🕒 1 хвилина 👀 30401 раз 💬 1 коментар

Друзі, сьогодні я розповім про ті види грибів, які ми можемо зустріти у лісі восени.

Парасольки

Поряд зі мною великих лісів немає, але навіть у сусідній лісосмузі з акацій можна знайти багато грибів. Дуже добрі гриби – парасольки. Їх навіть не потрібно відварювати: поріжте та підсмажте на олії – дуже смачно. Парасольки часто плутають із мухоморами, але в моїй місцевості мухомори практично не зустрічаються.

Ніжка в парасольки трохи червоніє, і її зрізати не потрібно – збирайте лише капелюшки. Ці гриби швидше нагадують поганки, тільки вони набагато більші.

Зростають парасольки з весни до пізньої осені великими галявинами, а масово йдуть із середини серпня до заморозків. Іноді цими грибами повністю покривається територія розміром у пів кілометра.

Шампіньйони

У посадках можна виявити і безліч печериць – польових або балкових. Їх неможливо сплутати з іншими грибами через своєрідний солодкуватий запах. Знизу капелюшки печериць рожеві, але згодом вони темніють. У молодих грибочків шапка знизу біла.

Не плутайте печериці з поганками: поганки зеленкуваті, а печериці білі або коричневуваті.

Іноді зустрічаються великі королівські печериці, у яких капелюшки досягають у діаметрі 30 см. Їх можна смажити з маслом та їсти зі сметаною. Зростають вони з ранньої весни до заморозків.

“Тещин язик”, або печіночниця

У дубових гаях, в основному на дубах або в їхній прикореневій зоні, зростає “тещин язик”. Варити його не потрібно, достатньо нарізати, запанірувати в сухарях або в борошні і підсмажити. Можна зробити з гриба відбивні. Смак нагадує печінку, але через великий вміст вітаміну С має кислуватий присмак. Хто не любить кислого, тому ці гриби не сподобаються.

Зростають печіночниці з ранньої весни, але у великих кількостях починають з’являтися наприкінці серпня, і їх можна збирати до заморозків. На одному дубі можна виявити 2-3 гриби. Постарайтеся зрізати ті, що молодші.

Печіночниці іноді вкриті легким слизом. Вони бувають знизу білими, бувають червоними, але на зрізі завжди виділяється червонувата рідина. Ч Цей гриб ви не сплутаєте з жодним іншим.

Синьоніжка, або рядовка ліловонога

Рядовки ростуть так званими відьминими колами: у сприятливий рік з одного місця можна зібрати до кількох мішків синьоніжок. Галявини можуть сягати в діаметрі до 2-3 км. Сьогодні я з невеликої ділянки зібрав півтора-два відра рядовок, а якось натрапив на смугу грибів завдовжки близько 300 м, зібрав з неї 4 пакети рядовок і пішов тільки тому, що більше не було тари.

Рядовка ліловонога масово росте в прохолодну і вологу погоду, зазвичай навесні та восени. В останню пару років погода не дуже сприяє росту грибів, та, проте, вони є. Якщо ви помітили хоч одну синьоніжку, нахиляйтеся, розгрібайте листяну підстилку і придивіться уважніше: поруч, напевно, є ще багато грибів.

Називається синьоніжка так тому, що ніжки цих грибів мають синюватий відтінок. Згодом синява може стати не такою явною, але зовсім не зникає. Існують їстівні рядовки і з білими ніжками, але це зовсім інший вид.

Рядовки смачні в супах, але їх також можна смажити та маринувати. Вони мають специфічний фруктовий присмак. Аромат рядовок теж не сплутаєш ні з яким іншим.

Рядовки можна виростити і на ділянці, але майте на увазі, що цю територію не можна перекопувати. Небажано на ній навіть косити траву. Викопайте в лісі ніжку з грибницею, пересадіть на свою ділянку на глибину 15-20 см і через рік у вас будуть рости гриби.

Можна зрізати торочку зі старих грибів та засіяти нею ділянку. Якщо закопати гриб або навіть шматочок гриба в поживне середовище, наприклад, у перегній або в землю на некопанній ділянці, покриту листям, що перегниває, через деякий час напевно почнуть рости гриби. Я посадив гриби позаминулого року і в минулому вже отримав урожай синьоніжок. Вирощувати рядовки в погребі я ще не пробував, але думаю, що це цілком можливо.

Раніше рядовки масово росли біля ферм, де тримали багато корів. Земля там була добре вгноєна, тому гриби росли дуже великі – до 30-40 см в діаметрі. У лісосмузі розмір синьоніжок помітно скромніший.

До речі, мене запитували, як краще збирати гриби, щоб не зашкодити грибниці: викручувати, зрізати чи зривати. Робіть як вам зручно. Іноді гриби, які ніхто не знайшов, просто згнивають, і це ніяк не відбивається на грибниці. Природа передбачає будь-які ризики та вміє від них захищатись. Тому не беріть участь у непотрібних дискусіях, просто намагайтеся поводитися в лісі не по-варварському, а викрутите ви гриб чи зріжете – не має значення.

“Куряче м’ясо”

Зовні цей жовто-помаранчевий наріст дійсно нагадує шматок домашньої курятини. Це гриб-паразит, він може рости на будь-яких деревах, але найчастіше зустрічається на дубах. Масове зростання курячих грибів спостерігається восени, причому в цей час вони досягають дуже великих розмірів.

Щоб виявити “куряче м’ясо”, потрібно не нахилятися до землі, а дивитися вгору, тому що ці гриби ростуть на стовбурах досить високо. Варити їх не потрібно. Найсмачнішими з них виходять січеники та відбивні.

Нещодавно я виявив курячий гриб на груші, що росте за межею ділянки. Якщо на гілці з’явиться такий наріст, її потрібно зрізати нижче гриба, тому що все, що вище, він з’їсть. Грибниця руйнує деревину, і якщо гриб відразу не видалити, може загинути все дерево.

Маслюки

Маслюки ростуть у нас в ялинових та соснових гаях. Сплутати їх з якимись іншими грибами складно: покритий слизом коричневий або жовтий капелюшок та біла чи кремова ніжка. Шкірка з капелюшка знімається дуже легко, хоча чистити маслюки необов’язково – досить просто добре помити. Маслюки можна смажити, але зазвичай їх збирають, щоб замаринувати.

Маслюки не впадають у вічі: вони ховаються у хвойній підстилці, тому знайти їх нелегко. Іноді доводиться буквально нишпорити під опалою хвоєю. Минулого року ми в середині літа заїхали з риболовлі в ялиновий гай і назбирали буквально в одному місці 4 кошики грибів. Було це після кількох дощів. А два роки до цього маслюків майже не було, бо погода була сухою.

Якщо умови сприяють, маслюки можуть масово рости напровесні, а потім з середини літа до середини вересня.

Говорушка лійковидна

У нашій місцевості ці помаранчеві грибочки називають лисичками, бо справжні лисички у нас не ростуть. У Росії говорушки ніхто й не збирає: їх вважають поганими, причому даремно. Говорушки відносяться до умовно-їстівних грибів, які слід обов’язково варити як мінімум 15 хвилин. Якщо цього не зробити, можна отримати серйозний розлад органів травлення.

Після варіння говорушки можна смажити, але найчастіше їх маринують, і ця закуска не тільки має чудовий смак, а й виглядає привабливо.

Масове зростання в лісах говорушок починається в холодну пору року – у вересні-жовтні.

Це основні гриби, які ростуть у моїй місцевості. Усього ж їх набагато більше: є ще опеньки, що ростуть на деревах, до заморозків у дубових гаях зустрічаються піддубні та гливи. Якщо ви хочете назбирати грибів, орієнтуйтеся на погоду. Після того, як стане прохолодно і кілька днів будуть йти дощі, дочекайтеся хорошої погоди, йдіть у ліс і шукайте.

Бажаю вам удачі у вашому тихому полюванні.

Трюфелі в Україні: як знайти трюфель та де шукати ці гриби. ТОП – 5 цікавих фактів

Трюфелі є найдорожчими грибами у світі, адже за кілограм просять близько 2 тисяч євро. А росте він й в Україні, хочу бізнесу із їх вирощування у нас до сих пір немає. Відшукати трюфель може тільки та людина, яка знає особливості гриба – тільки тоді таке «тихе полювання» буде вдалим.

Ростуть ці гриби в дубових та дубово-грабових лісах, можна знайти їх й на вапнякових ґрунтах. Особливість гриба – він знаходиться під землею, на глибині приблизно 30 см. Ростуть трюфелі поодинці, але зустрічаються й групи по 2-7 грибів. Саме тому, що трюфелі заховані під землею, і просто так їх не побачиш, пошук цих грибів є досить складним завданням.

Як же знайти цінний гриб? Розповсюджений варіант – це залучити до пошуку диких свиней. Вони цей гриб їдять, тому знайдуть по запаху. Є й спеціально навчені собаки, які теж спеціалізуються на пошуку трюфелів. Але, якщо знати одну характерну ознаку, то шукати гриб можна й без таких помічників. Достатньо уважно дивитися навколо – там, де в землі знаходиться трюфель, ви побачите рій мушок жовтого кольору. Знайшовши трюфель, його треба обережно вийняти так, щоб не пошкодити.

У світі існує дев’ять видів цих коштовних грибів – і українські трюфелі ціняться так же високо, як і французькі чи італійські. Найбільш поширені вони в Карпатах та на Закарпатті – тут знаходять білі трюфелі. Ще є місцини в Київській та Вінницькій областях.

Чорні трюфелі в Україні трапляються рідше, але вони є. Не кожен знає про цей факт, тому такі гриби часто просто викидають, якщо й знаходять десь випадково.

Головна проблема «тихого полювання»

Головна проблема даної галузі в Україні – не в тому, що трюфелі важко знайти. Їх не можна легально продавати, адже гриби занесені до Червоної книги. До того ж, в законодавстві не прописано нічого про те, що трюфелі можна вирощувати промисловими масштабами. Все це призводить до того, що в Україні діє чорний ринок з продажу трюфелів.

Вирощування трюфелів – вигідний бізнес. Особливо, якщо мова йде про білий трюфель, який росте в Україні. Наприклад, зараз тосканські трюфелі коштують 4 тисячі євро за кілограм. А вартість трюфелів Альба або «білих діамантів» сягає 7,5 тисяч євро.

Українські ресторани купують такі трюфелі за ціною від 4 тисяч гривень за кілограм, що є теж непоганою вартістю. Щоб використовувати гриби українського походження, була створена схема: вітчизняні гриби змішують із тими, що привезені з-за кордону.

У роки поганого врожаю ціна на трюфель може зростати у декілька разів. Влаштовують навіть аукціони із продажу рідкісних трюфелів, куди з’їжджається безліч гурманів та рестораторів.

Декілька фактів про трюфель

Трюфель – не просто дорогий гриб, а справжній делікатес. Саме його смакові якості і спричинили такий ажіотаж з боку поціновувачів.

Декілька фактів про цей делікатес наведено нижче:

  1. Чорні трюфелі настільки гострі та ароматні, що з ними не можна зберігати інші продукти. До прикладу, їх запахом будуть просякнуті навіть яйця, якщо їх покласти разом.
  2. Білі трюфелі мають злегка часниковий аромат – їх можна їсти сирими. Це найбільш вишукана страва – тому й ціна буде відповідною.
  3. Сірі трюфелі гурманам не до вподоби – на відміну від чорних. Саме тому шахраї часто вдаються до схеми, коли просто перефарбовують сірий гриб у чорний, щоб продати якомога дорожче.
  4. Трюфель вважають природним афродізіаком, який посилює лібідо як чоловіків, так і жінок.

І наостанок – цікавий факт:

Кількість торговців наркотиками та контрабандистів трюфелів у Франції – однакова, що свідчить про велику цінність цього гриба.