У кукурудзи немає суцвіття

пшениця озима після чорного і зайнятого пару, зернобобові

ранні ярі зернові колосові, кукурудза на зерно, силос і зелений корм

пшениця озима, зернобобові, кукурудза, картопля, люпин

зернобобові, картопля, озимі зернові, кукурудза, люпин

В Степу, де визначальним фактором врожайності є волога, агротехнічне значення попередника оцінюється в першу чергу залишковими запасами в ґрунті доступної для рослин вологи та ефективністю її накопичення в осінньо-зимовий період.

В Лісостепу, де умови зволоження більш сприятливі, ніж в Степу, водний режим ґрунту дещо менше залежить від попередників, але в цій ґрунтово-кліматичній зоні накопичення і збереження вологи має важливе значення для одержання високих і стабільних врожаїв кукурудзи.

В Поліссі залежність рівня зернової продуктивності кукурудзи від вологозабезпеченості після різних попередників слабо виражена. Проте і на бідних за родючістю ґрунтах Полісся посіви кукурудзи можуть забезпечити високі врожаї за умови внесення підвищених доз мінеральних добрив [2].

З метою оптимізації фітосанітарного стану грунту і посівів сільськогосподарських культур (зниження ступеня засміченості бур’янами, пошкоджень хворобами та шкідниками) кукурудзу необхідно обробляти в плодозмінних сівозмінах. Особливо зростає роль сівозміни в зв’язку з необхідністю біологізації землеробства. У плодозмінній сівозміні засміченість бур’янами рослин в деякій мірі знижується за рахунок придушення кожної культурою визначених біологічних груп бур’янів. У науково обґрунтованій сівозміні покращується фітосанітарна обстановка, зменшується небезпека виникнення хвороб і поширеність шкідників. Введення в сівозміну еспарцету, гороху, сої сприяє зниженню ураженості кукурудзи такими хворобами, як кореневі гнилі, фузаріоз, пухирчаста сажка.

Від місця кукурудзи в сівозміні також значною мірою залежить рівень засмічення посівів бур’янами, особливо багаторічними коренепаростковими.

Небажано розміщення кукурудзи після багаторічних трав тривалого користування, так як через велику поширення дротяників її посіви бувають зрідженими. У зоні недостатнього зволоження не слід розміщати кукурудзу на зерно після культур, що висушують ґрунт: соняшнику, цукрового буряку, сорго, проса. Кукурудза витримує монокультуру, при вирощуванні на зерно, урожай не знижується протягом 3-4 років [4].

У кукурудзи немає специфічних жорстких вимог до попередника, вона сама не є рослиною-господарем для хвороб (за винятком фузаріозу) і шкідників інших культурних рослин [5].

Для багатьох польових культур кукурудза є добрим попередником (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 – Придатність сільськогосподарських культур для вирощування після кукурудзи [5]

Придатні, якщо не застосовували гербіциди із групи триазинів

Придатні, якщо застосовувалися гербіциди із групи триазинів

У сівозмінах, насичених зерновими, кукурудза знижує ураженість збудниками багатьох кореневих і прикореневих гнилей та зернових нематод. Однак, після кукурудзи підвищується ймовірність зараження збудниками фузаріозних кореневих гнилей і фузаріозу колоса, в першу чергу, у пшениці, але також і в ячменю, жита й тритикале. Ці збудники викликають у кукурудзи стеблові гнилі й гниль качанів і зимують вони у стерні кукурудзи. При безполицевому обробітку ґрунту після кукурудзи значно зростає пошкодження посівів вищезгаданих зернових, при цьому відбувається зараження зерна мікотоксинами, оскільки фузарії утворюють різні форми мікотоксинів, які знецінюють харчові й кормові якості зерна. Тому після кукурудзи, особливо перед озимою пшеницею, рекомендується проводити глибоку оранку ґрунту [5].

3.3.2.2 Обробіток ґрунту

Обробіток ґрунту є одним з базових та найбільш витратних елементів технології вирощування кукурудзи. За допомогою основного обробітку ґрунту регулюється водний, температурний, поживний, повітряний режими та вологоємкість ґрунту, що особливого значення набуває в посушливих умовах вирощування.

Мета обробітку ґрунту під кукурудзу полягає в тому, щоб створити сприятливі умови для її розвитку й забезпечити оптимальний водно- повітряний і поживний режими ґрунту. Тому відповідні заходи повинні бути спрямованими на виконання всіх необхідних вимог. Обробіток ґрунту повинен забезпечувати:

• розпушення ґрунту в орному і підорному шарах з метою усунення ущільнень його, що повинно забезпечити безперешкодне проникнення в нього корінців у відповідних горизонтах;

• гомогенну структуру ґрунту оптимальної агрегації;

• рівномірний розподіл в орному шарі органічних залишків попередника і проміжних культур;

• провокацію насіння бур’янів до проростання і їх знищення в процес обробітку ґрунту;

• збереження ґрунтової вологи, поглинання й збереження ґрунтом опадів, запобігання виникнення водної й вітрової ерозій;

• достатньо рівну поверхню поля для якісної сівби зернових.

Система обробітку ґрунту перебуває в тісному взаємозв’язку з конкретними ґрунтово-кліматичними умовами місцевості вирощування кукурудзи. Ухвалювати рішення щодо технології основного й передпосівного обробітку треба з урахуванням конкретних ґрунтових і погодних умов, технічних можливостей господарства і строку проведення сівби.

Розрізняють три системи обробітку ґрунту: традиційну (в основі якої лежить плужний обробіток), ґрунтозахисну або консервуючу (мінімальну) і нульову (пряма сівба без обробітку ґрунту) (рис. 2.1) [5].

Рисунок 2.1 – Агротехнічні прийоми і робочі проходи при різних способах обробітку ґрунту

Традиційний обробіток ґрунту під кукурудзу складається із основного і передпосівного. Основний обробіток ґрунту починається з лущення стерні чи поверхневого обробітку та оранки. Після зернових попередників перед оранкою необхідно якісно подрібнити рослинні рештки, рівномірно розподілити їх по площі поля і мілко загорнути у ґрунт. Кукурудза має підвищені вимоги до аерації ґрунту, оптимальні параметри якої забезпечує традиційна глибока оранка (на 25-27 см) або енергоощадний безплужний чизельний обробіток 6.

Найбільший рівень урожайності кукурудза формує при розміщенні її посівів на полях, де здійснено глибокий основний обробіток ґрунту, що сприяє ефективному накопиченню вологи та зумовлюється морфологічною будовою її кореневої системи. Коренева система кукурудзи формується ярусами. У скоростиглих гібридів, як правило, 5-7, у більш пізньостиглих – 7-9 підземних ярусів вузлових коренів. На коренях із заглибленням, на відміну від інших злаків, збільшується кількість повітроносних порожнин. Наявність їх зумовлюється тим, що кукурудза виявляє підвищені вимоги до аерації ґрунту, оптимальні параметри якої забезпечує традиційна глибока оранка (на 25-27 см) або енергоощадний безполицевий чизельний обробіток.

Кращий енергетичний і ґрунтозахисний ефект забезпечує чизельний обробіток, при проведенні якого заощаджується 10-12 кг/га пального, експлуатаційні витрати скорочуються майже вдвічі, витрати праці – на 31 %, енергоємність знижується в 1,4 рази (табл. 2.3).

Традиційний і консервуючий обробітки ґрунту відрізняються в основному використанням плуга або відмовою від нього. В обох способах обробітку використовуються варіанти з передпосівним обробітком і без нього.

Таблиця 2.3 – Урожайність зерна кукурудзи залежно від способів обробітку ґрунту та строків внесення добрив, ц/га [2]

Спосіб обробітку ґрунту, см

При консервуючому обробітку розрізняють сівбу у мульчу із проміжних культур або в мульчу із залишків попередника. В господарствах з високою культурою землеробства, де використовують інтегровану систему контролювання бур’янів, під кукурудзу проводять мілкий обробіток на глибину 12-14 см. Останніми роками поширення набула ґрунтозахисна енергозбережна технологія прямої сівби кукурудзи без обробітку ґрунту – «No-Till» [5, 7].

За оцінками Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського ННЦ» (м. Харків), в Україні є великі можливості для впровадження мінімальних способів обробітку. Заважає цьому низька культура землеробства, надлишок бур’янів і вимушене застосування оранки й інших численних передпосівних і міжрядних обробітків як засобу боротьби з ними.

Використання ґрунтозахисних технологій обробітку ґрунту запобігає водній і вітровій ерозії, збільшує інфільтраційну здатність ґрунту для води, зберігає сприятливий стан ґрунту для здійснення технологічних процесів. Разом із цим використання ґрунтозахисних технологій, у тому числі за рахунок мульчи з рослинних решток, має наступні негативні особливості: пізніше прогрівання ґрунту; нижча польова схожість кукурудзи; повільніше надходження і нижчий рівень мінералізації азоту; посилене засмічення бур’янами; збільшення пошкодження посівів мишами. Для вирішення цих проблем необхідно здійснювати постійний контроль за посівами й проводити відповідні заходи [5].

Весняний передпосівний обробіток ґрунту в усіх зонах вирощування культури передбачає максимальне збереження вологи, створення пухкого посівного шару на зораних площах. Ранньовесняне закриття вологи і вирівнювання здійснюють при настанні фізичної спілості ґрунту. Вирівнювання проводиться під кутом 45-50° до напрямку основного обробітку з використанням вирівнювачів ВП-8, ВПН-5,6, шлейф-борін ШБ-2,5.

На якісно оброблених з осені та вирівняних весною полях можна виключити одну ранньовесняну культивацію, обмежившись передпосівною.

На полях з підвищеною засміченістю багаторічними бур’янами в допосівний період провести дві культивації зябу: першу – на глибину 8-10 см, передпосівну – на глибину загортання насіння кукурудзи (5-7 см).

На незораних з осені площах доцільно навесні проводити обробіток ґрунту важкими дисковими знаряддями або протиерозійними культиваторами на глибину 12-14 см, з наступною культивацією КПС-4, УСМК-5,4 в агрегаті з зубовими боронами, для створення у верхньому шарі ґрунту дрібногрудочкуватої структури з метою збереження вологи.

Зазначимо, що чим краще налагоджене очищення полів від бур’янів навесні у допосівний період, тим менше зусиль і засобів доведеться витрачати при догляді за посівами.

3.3.2.3 Система добрив

При побудові системи живлення кукурудзи необхідно враховувати агрокліматичні умови вирощування, тип ґрунту, ступінь його забезпечення рухомими формами поживних речовин, а також фізіологічні потреби рослин в окремих мікроелементах живлення протягом всього вегетаційного періоду.

Враховуючи відсутність органічних добрив, компенсація виносу врожаєм азоту, фосфору і калію буде проходити лише за рахунок мінеральних добрив. Норми їх внесення необхідно оптимізувати відповідно до витрат елементів живлення на формування 1 т зерна та побічної продукції. Рівень застосування фосфорних добрив повинен забезпечувати зрівноважений баланс, азотних і калійних – відповідно на 70-80% і 50-60% компенсувати їх винос врожаєм основної і побічної продукції, а на перспективу – досягнення позитивного та бездефіцитного балансу поживних речовин.

Поглинання поживних речовин більш повно проходить при вирівняному співвідношенні між азотом, фосфором і калієм або з невеликою перевагою азоту і фосфору над калієм. Оптимальною дозою мінеральних добрив, з урахуванням їх окупності, наприклад, в зоні Степу є N60Р60К30. Використання мінімальної їх кількості (N30Р30К20) призводить до деякого зниження продуктивності культури порівняно з оптимумом і зумовлює порушення балансу поживних речовин у ґрунті. Найбільший приріст врожаю зерна від застосування підвищених доз добрив (N90Р60-90К60) забезпечують в цій зоні середньостиглі та середньопізні гібриди, тимчасом як скоростиглі – доцільно вирощувати на фоні помірних доз (табл. 2.4).

Щодо строків внесення добрив, перевагу слід надавати їх застосуванню під основний обробіток ґрунту. У несприятливі за зволоженням роки внесення добрив під оранку найбільш ефективне. При достатній вологозабезпеченості ефективність добрив не залежить від строків внесення. Весною їх краще вносити не врозкид під культивацію, а на глибину 10-12 см культиваторами-рослинопідживлювачами, або іншим знаряддям. Локалізація добрив дає можливість при економії туків на 30-40% отримувати такі ж прирости врожаю, як і при підвищених дозах.

Дози добрив коригують за ступенем забезпечення ґрунту рухомими формами поживних речовин. При цьому необхідно враховувати і високу здатність кореневої системи рослин задовольняти свої потреби за рахунок

Таблиця 2.4 – Оптимальні дози мінеральних добрив при вирощуванні кукурудзи в різних зонах [2]

Доза мінеральних добрив, кг/га д. р.

сірі опідзолені і сірі лісові

поживних елементів. Так, при підвищеній забезпеченості рухомими сполуками фосфору і калію рівень застосування відповідних добрив можна зменшити на 30%, а при високому – обмежитись тільки припосівним їх внесенням, що забезпечує економічний ефект при мінімальних витратах.

Дози внесення фосфору, калію і магнію визначаються за формулою:

де ДУ P, K, Mg – доза добрива в кг діючої речовини;

ОУ – очікувана врожайність основного продукту, ц / га;

В – винос поживних елементів з урожаєм, кг / ц;

БПО – балансовий показник в залежності від забезпеченості грунту поживними елементами (підвищення або зниження доз залежно від грунтового аналізу), кг / га;

СОУ – вміст поживних елементів в органічному добриві, внесеному під дану культуру, кг / га;

ЭМУ – еквівалент мінерального добрива (кількість поживних елементів, внесених в оптимальний термін, для досягнення такої ж врожайності, як і з внесеним кількістю органічних добрив) [5].

Із добрив доцільніше використовувати складні (нітрофоску, нітроамофоску, нітрофос). Вони забезпечують прирости врожаю на 1-2 ц/га вищі, ніж еквівалентна кількість простих туків. Перспективними і технологічними є рідкі комплексні (РКД) та азотні добрива (рідкий аміак, аміачна вода, КАС).

Зазначимо, що протягом вегетації різні елементи живлення поглинаються рослинами кукурудзи нерівномірно. Використання азоту триває до воскової стиглості, з максимальною потребою в період від викидання волоті до цвітіння. Поглинання фосфору проходить більш рівномірно майже до повної стиглості зерна. Калій рослини найбільш інтенсивно використовують у першій половині вегетації та в період утворення і формування зерна (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 – Споживання елементів живлення рослинами кукурудзи протягом періоду вегетації, % від загального [2]

У живленні рослин кукурудзи є два критичних періоди. В перший критичний період спостерігається підвищена потреба молодих рослин у фосфорі на початку вегетації (від 3 до 7 листків), що зумовлює обов’язкове застосування припосівного внесення фосфорних або складних мінеральних добрив (нітроамофоска, нітрофос, нітрофоска) в дозі по 10-15 кг/га д. р. – прибавка урожаю зерна 3-5 ц/га.

В другий критичний період відмічена підвищена потреба рослин кукурудзи у азотному живленні – під час інтенсивного росту і розвитку (період 9-10 листків – викидання волоті), що зумовлює обов’язкове проведення локального прикореневого підживлення рослин у фазі 3-5 листків азотними мінеральними добривами в дозі 20 кг/га д. р.

В умовах нестабільного зволоження традиційне підживлення кукурудзи в початкові фази росту мінеральними азотними туками (N20) часто буває не ефективним, тому його доцільніше замінити на більш технологічне позакореневе підживлення культурних рослин у фазі 6-7 листків рідкими комплексними мінеральними макро- та мікродобривами „Реаком Плюс” в дозі 4 л/га або водорозчинними мікродобривами „Нутрівант Плюстм кукурудза” в дозі 4 кг/га, що забезпечує одержання приросту урожаю зерна 7-10%.

До того ж, позакореневе підживлення рослин кукурудзи рідкими комплексними добривами ефективніше проводити баковими сумішами із страховими гербіцидами, що зменшує в 2 рази витрати порівняно з проведенням цих двох агроприйомів окремо.

Як додатковий резерв поповнення ґрунту органікою, слід використовувати післяжнивні органічні рештки всіх культур сівозміни, заорюючи їх у ґрунт, за умови обов’язкового додавання 7-10 кг азоту на 1 т решток.

В умовах зрошення в зоні Степу та на фоні природного вологозабезпечення в зонах Лісостепу і Полісся доцільно висівати на зелене добриво (сидерат) в післяжнивний період бобові (горох, вику) і капустяні (гірчицю білу і сарептську, ріпак, редьку олійну) та їх сумішки; восени, при утворенні достатньої вегетативної маси, травостої сидеральних культур після дискування заорюють.

1.4 Сівба кукурудзи, глибина загортання, густота посіву

За узагальненими даними науково-дослідних установ зон кукурудзосіяння, оптимальним строком сівби кукурудзи є стійке прогрівання ґрунту до 10-12°С на глибині загортання насіння. Як надто ранні, так і пізні строки сівби знижують урожай зерна культури. Експериментальні дослідження показують, що при ранніх (стійке прогрівання ґрунту до 8-10°С) строках сівби у рослин кукурудзи цвітіння волотей настає раніше, ніж при пізніх строках, що дає змогу раннім посівам раціональніше використовувати ґрунтові запаси вологи та певною мірою зменшити ризик негативного впливу посушливих явищ на рослини культури в найбільш важливі фази впродовж вегетації.

За сприятливих умов проростання насіння і відсутності бур’янів рання сівба кукурудзи (стійке прогрівання ґрунту до 8-10°С) має суттєву перевагу відносно пізньої. Дослідженнями встановлено, що ранньостиглі та середньоранні форми, як правило, не суттєво змінюють урожайність при запізненні з сівбою, а більш пізньостиглі гібриди – краще реалізують свій генетичних потенціал за сівби в ранні строки при досягненні ґрунтом температури 8-10°С, одночасно при сівбі в цей термін всі біотипи мають найменшу вологість зерна при збиранні. За ранньої сівби обов’язково слід враховувати рівень холодостійкості гібрида та застосовувати відповідні технологічні заходи захисту насіння при його підготовці (обов’язкова інкрустація насіння комплексом препаратів: фунгіцидний протруйник, мікроелементи, регулятор росту).

В процесі прийняття рішення про настання строків сівби кукурудзи слід врахувати вірогідність приморозків на початкових фазах розвитку рослин, які здатні викликати суттєві пошкодження надземної вегетативної маси.

Для одержання гарантованих дружних сходів кукурудзи надзвичайно важливим є наявність продуктивної вологи в посівному шарі ґрунту. Запаси продуктивної вологи під час сівби культури в шарі 0-10 см вважаються недостатніми при її вмісті в кількості 7-8 мм, задовільними – 9-13 мм, добрими – 14-15 мм і більше.

Глибина загортання насіння кукурудзи істотно залежить від фізико-механічних властивостей ґрунту, його вологості і температурного режиму. Оптимальна глибина загортання насіння кукурудзи при сівбі на важких суглинкових ґрунтах 4-5 см, на легких суглинкових – 5-6, чорноземних – 5-7, а на супіщаних – 6-8 см. При пересиханні верхнього шару глибину загортання насіння збільшують на 1-2 см.

Агрокліматичні умови зон кукурудзосіяння в нашій країні відзначаються істотною різноманітністю гідротермічних показників, що зумовлює істотне варіювання як настання науково обґрунтованих строків сівби, так і тривалості вегетаційного періоду всіх біотипів кукурудзи та настання повної стиглості зерна (табл. 2.6).

Як відомо, у кукурудзи є кілька критичних періодів розвитку рослин, впродовж яких негативний вплив факторів довкілля може істотно зменшити потенційний рівень врожайності.

Під час закладання зародкових елементів продуктивності критичними періодами в формуванні високого врожаю кукурудзи є фаза 2-3 листків, під час якої відбувається диференціація зачаткового стебла, та фаза 6-7 листків, коли закладається потенційна продуктивність зародкового качана. В подальшому найбільш відповідальними фазами розвитку кукурудзи є формування волоті, яке відбувається у ранньостиглих, середньоранніх і пізньостиглих гібридів відповідно в фазах 4-7, 5-8 і 7-11 листків (вони співпадають з етапами розвитку чоловічого суцвіття – волоті). Формування жіночого суцвіття рослин кукурудзи (качана) у гібридів вказаних груп стиглості відбувається відповідно в фазах 7-11, 8-12 і 11-16 листків (вони співпадають з етапами розвитку жіночого суцвіття).

Таблиця 2.6 – Зональні науково-обґрунтовані строки сівби гібридів кукурудзи різних груп стиглості [2]

Вегетаційний період біотипів гібридів, днів

Формуємо продуктивність кукурудзи

Вчені відзначають, що основними причинами нестабільної врожайності зерна кукурудзи є:

• відсутність морфобіологічного контролю за ростом і розвитком рослин протягом вегетаційного періоду;
• необґрунтоване використання гібридів кукурудзи різних груп стиглості у межах агрокліматичних зон зважаючи на їх біологічні особливості;
• недотримання елементів зональних технологій вирощування кукурудзи;
• стресові стани, спричинені несприятливими погодними умовами.

Розглянемо морфологічні зміни, що відбуваються в рослині на основних етапах органогенезу, та їх зв’язок з елементами продуктивності. В онтогенезі кукурудзи розрізняють 12 етапів органогенезу, яким відповідають певні фази росту і розвитку. Ф. М. Куперман виокремлює такі етапи органогенезу суцвіть (табл.).

Таблиця. Фази росту і розвитку й етапи органогенезу кукурудзи (за Ф. М. Куперман)

Сходи — утворення 3-го листка

Цей міжфазний період відповідає другому етапу органогенезу волоті, що характеризується диференціацією міжвузлів і вузлів зачаткового стебла. На цьому етапі закладаються кількість майбутніх вузлів і міжвузлів, яруси вторинної вузлової кореневої системи. На кінець другого етапу в пазухах зачаткових стеблових листків утворюються точки росту бічних пагонів. Якщо посіви загущені порівняно з оптимальною густотою для конкретної ґрунтово-кліматичної зони або існує посилена конкуренція з бур’янами, то уповільнюється закладання точок росту бічних пагонів, що зумовлює відставання росту качанів. Надалі це може призвести до утворення «череззерниці». Чому? Тривалість цвітіння волоті і качана за оптимального температурного режиму 23–25 °C відрізняється на 5–7 днів. Якщо точки росту бічних пагонів наприкінці ІІ етапу органогенезу утворюються із затриманням, розрив у часі цвітіння суцвіть збільшується до 12–14 днів, що зумовлює утворення череззерниці. Окрім того, пилок містить лише 30% вологи, тому швидко втрачає здатність
до запилення.

Перший і другий етапи органогенезу кукурудзи проходять у стадії яровизації. Що триваліша ця стадія, то більше формується вузлів і листків на другому етапі органогенезу. В цей період формується густота стояння рослин. Нерівномірність сходів можуть зумовлювати такі фактори:

• різна глибина зароблення насіння або його «підвисання» у ґрунті;
• нерівномірна вологість ґрунту;
• гірший контакт насіння з ґрунтом під час проростання або сівба у перезволожений ґрунт;
• зміни температурного режиму ґрунту, що можуть бути спричинені нерівномірним розподілом рослинних решток;
• наявність ґрунтової кірки, шкідників і збудників хвороб;
• наявність «двійників» у рядку.

Фаза 3–5-го листка

Відповідає третьому і четвертому етапам органогенезу волоті й першому — качана. Завершується формування вегетативних органів. У пазухах листків закладаються качани і формуються обгорткові листки.

На третьому етапі органогенезу швидко росте конус наростання і відбувається сегментація його середньої частини. На четвертому етапі формуються колоскові лопаті, які утворюють два колоски, тому вже на цьому етапі можна визначити кількість колосків у волоті. Під час переходу до четвертого етапу починають швидко рости 4–6-те міжвузля стебла. Дослідження свідчать, що якими сприятливими не були б надалі умови для росту кукурудзи, 4–6-те міжвузля залишаються вкороченими, якщо під час їх формування і росту не було для цього сприятливих умов. Тож це негативно вплине на їх габітус.

У цей міжфазний період рослини потребують доступних сполук фосфору, азоту, цинку. Високоефективним є застосування добрив під час сівби. Критичним є період фосфорного живлення, що настає за 10–15 днів після сівби. Фосфор сприяє доброму розвитку кореневої системи, посилює споживання рослиною елементів живлення з ґрунту і добрив, прискорює закладання репродуктивних органів. За законом землеробства, якщо рослини на початкових етапах органогенезу відчували фосфорне голодування, надалі його дефіцит неможливо компенсувати.

Фаза 5–7-го листка

Відповідає п’ятому етапу органогенезу волоті і другому-третьому — качана. Посилюється ріст 6–9-го міжвузлів стебла. Видовжується вісь зачаткового стебла качанів, сегментується їх конус наростання. У цей період кукурудза потребує:

• доступних елементів живлення;
• достатньої аерації ґрунту. Висока врожайність формується, коли ґрунтове повітря містить 18–20% кисню. Якщо його вміст дорівнює близько 10%, ріст коренів уповільнюється, а за 5% — припиняється. При цьому порушується поглинання води й елементів живлення з ґрунту;
• регламентації застосування гербіцидів — можливе зменшення рядів зерен, що підвищує передзбиральну вологість зерна.

Фаза 7–9-го листка

Відповідає шостому етапу органогенезу волоті й четвертому — качана. У пиляках формується пилок. Створення умов для швидкого завершення цього етапу призводить до недорозвиненості і стерильності пилку. У роки з дефіцитом вологи різко зменшується кількість фертильного пилку і, навпаки, збільшується кількість стерильного пилку, через що зменшується озерненість качанів і знижується врожайність.

За сприятливих умов зовнішнього середовища на шостому етапі органогенезу швидко росте стебло. Цей етап органогенезу волоті збігається з четвертим етапом органогенезу качана, коли визначаються розмір качанів та їх кількість на одній рослині.

На четвертому етапі качана утворюються колоскові лопаті. З кожної з них формується два колоскових горбики. Дослідженнями Ф. М. Куперман установлено: що кращі умови для росту кукурудзи на четвертому етапі органогенезу, то більше вздовж колоска формується колоскових лопатей і то вища ймовірність, що сформується великий довгий качан з підвищеною кількістю зерен у рядках. Збільшення розмірів качана можна досягти, агротехнічними заходами створюючи на цьому етапі оптимальні умови для розвитку кукурудзи.

Продуктивність кукурудзи зумовлюють:

• конкуренція посівів з бур’янами;
• нерегламентоване застосування гербіцидів;
• підвищені температури, які зменшують озерненість качана;
• водний режим ґрунту;
• доступність і співвідношення елементів живлення. Починається критичний період азотного живлення, що триває близько 20 днів. За цей період рослини поглинають 70% сумарної потреби азоту.

Фаза 9–11-го листка

Відповідає сьомому етапу органогенезу волоті і п’ятому — качана. На сьомому етапі швидко ростуть покривні органи квітки, всіх члеників суцвіття, витягуються тичинкові нитки, завершується формування статевих клітин. У цей період швидко росте міжвузля-суцвіття, що несе волоть. Середньодобовий його приріст становить 8–14 см.

На п’ятому етапі органогенезу качана в качанах розвиваються зачатки двостатевих квіток. З двох квіток у колосках качана розвивається лише одна квітка, друга атрофується. Створивши оптимальні умови для рослини на цьому етапі органогенезу, можна збільшити на качанах кількість рядів зерен.

Поява волоті

Відповідає восьмому етапу органогенезу волоті й шостому — качана. На цьому етапі органогенезу качана визначається фертильність або стерильність квіток жіночого суцвіття. Формуються жіночі генеративні органи, зародковий мішок, подовжується зав’язь, посилено ростуть стовпчики маточки. Що кращі умови росту і розвитку рослин на цьому етапі, то активнішим буде запліднення.

На цьому етапі кукурудза потребує достатньої кількості елементів живлення: фертильність (В), водоспоживання (Zn), фотосинтез (Mn, Mg). Дефіцит елементів живлення зменшує кількість зерен і розмір качана. Цей етап є також критичним щодо наявності ґрунтової вологи й азоту в ґрунті.

Цвітіння волотей

Відповідає дев’ятому етапу органогенезу волоті й сьомому — качана. Наступні етапи розвитку качана пов’язані з заплідненням і формуванням зернівки й залежать від погодних умов, рівня забезпечення елементами живлення і вологою.

Причини зниження продуктивності кукурудзи:

• стресові умови затримують розвиток качана порівняно з розвитком волоті, що зумовлює утворення недозапиленого качана;
• закінчується поглинання рослинами калію. Азот і фосфор переміщуються з вегетативних до генеративних органів.

Восьмий етап — викидання ниток з обгорток. На дев’ятому етапі рослина цвіте і запліднюється, приймочка відмирає, нитки засихають. На десятому формуються зародок і зернівка. Цей етап збігається з початком молочної стиглості зерна. Одинадцятий етап — молочна стиглість. Дванадцятий етап починається з воскової стиглості і завершується достиганням зерна.

Отже, кукурудза проходить кілька критичних періодів розвитку, впродовж яких негативний вплив природних факторів може істотно зменшити потенційний рівень врожайності. Під час закладання зародкових елементів продуктивності критичними періодами для формування високого врожаю кукурудзи є фаза 2–3 листків, під час якої відбувається диференціація зачаткового стебла, і фаза 6–7 листків, коли закладається потенційна продуктивність зародкового качана. Надалі найбільш відповідальними фазами розвитку кукурудзи є формування волоті, що у ранньостиглих, середньоранніх і пізньостиглих гібридів відбувається відповідно у фазах 4–7, 5–8 і 7–11 листків (вони збігаються з етапами розвитку чоловічого суцвіття — волоті). Жіноче суцвіття кукурудзи (качан) у гібридів зазначених груп стиглості формується відповідно у фазах 7–11, 8–12 і 11–16 листків (вони збігаються з етапами розвитку жіночого суцвіття).

В. МОКРІЄНКО, канд. с.-г. наук, доцент
кафедри рослинництва НУБіП України

Кукурудза, посадка і догляд у відкритому грунті

«Цариця полів», так колись називали цінну харчову культуру – кукурудзу. Смачне і корисне ласощі у вигляді варених молочних качанів навряд чи когось залишить байдужим. А вирощена власноруч, на своїй ділянці, кукурудза здасться подвійно смачніше.

При цьому вона абсолютно невибаглива в догляді, а її гібридні сорти дозволяють культивувати рослину не тільки в теплих південних регіонах, а й у холодних кліматичних зонах. Як садити кукурудзу? Які існують умови посадки? Як правильно виростити кукурудзу, щоб зібрати хороший урожай? Всі головні умови і покрокова технологія посадки і догляду за рослиною – в цій добірці матеріалу.

Кукурудза, опис рослини

• Кукурудза – однорічна рослина сімейства Злаки, що досягає у висоту до 3-х і більше метрів.
• Трав’яниста рослина, кукурудза, родом з Америки. У Європі її почали вирощувати з XV століття. Широку популярність у всьому світі ця культура завоювала завдяки цінним харчовим, кормовим і технічними властивостями.

• Коренева система кукурудзи добре розвинена, що дозволяє міцно утримувати високорослу культуру в землі. У основи стебла часто утворюються повітряні корені, також виконують опорну і закріплює функцію.
• Стебло у кукурудзи прямий, потовщений (5-7 см в діаметрі), щільний.
• Великі подовжені листя кукурудзи охоплюють стебло біля основи, утворюючи своєрідні пазухи. По довжині, листова пластинка може досягати до одного метра.
• Кукурудза – перекрестноопиляемое рослина. Колоски зібрані в роздільностатеві суцвіття волоть або початок. Жіночі суцвіття, качани, розвиваються з пазух листя і щільно оточені багатошаровими листовими обгортками з пучком ниткоподібних маточкових стовпчиків (волосків). Саме ця частина кукурудзи і є найціннішою і затребуваною. Маса качанів варіюється в залежності від сорту кукурудзи і періоду її дозрівання (від 30 г до 0,5 кг).

• Плід кукурудзи представлений зерновкой. Ряди зерен щільно притиснуті до стрижня качана і мають округло-кубічну форму. Забарвлення зерен, як правило, жовтого кольору, хоча бувають сорти і з фіолетовими, червоними, синіми і чорними зерновками.

Корисні властивості кукурудзи

• У кукурудзі міститься маса корисних для організму людини речовин: вітаміни K, D, PP, C, В, сполуки калію, фосфору, міді, нікелю, магнію, заліза, мікроелементи і мінерали.
• Регулярне вживання кукурудзи знижує ймовірність розвитку серцево-судинних захворювань, інсульту, діабету.
• Вживаючи качани кукурудзи в їжу, слід знати, що перестиглі зерна засвоюються організмом погано. До того ж, не рекомендується вживати кукурудзу людям, яким протипоказано здуття кишечника (наприклад, в період загострення виразкової хвороби).
• Кукурудзяні рильця мають цінні лікувальні властивості: стимулюють виведення жовчі, активізацію печінки і підшлункової залози. Тому ця культура високо затребувана у фармацевтичній галузі.
• Листя кукурудзи містять ряд корисних речовин і елементів, будучи цінною кормовою масою.

Кукурудза, особливості рослини

• Кукурудза належить до світло і теплолюбних рослин. В даний час також культивуються гібридні сорти кукурудзи з підвищеною холодостійкістю, що дозволяють вирощувати культуру навіть в північних регіонах.
• У період дозрівання качанів відзначається кілька періодів їх стиглості. Якщо культуру застосовують в їжу, потрібно зривати молоді та м’які качани, які мають приємний солодкуватий смак. Якщо рослина використовується на корм худобі, подальшу переробку та зберігання – використовуються тверді і визріли качани.

Види і сорти кукурудзи

В даний час культивується безліч сортів кукурудзи. Розглянемо найбільш відомі з них:

• Цукрова кукурудза вважається найсмачнішою, її сорти використовуються в їжу, зерна консервуються. Така популярність культури пояснюється наявністю в зернах водорозчинних цукрів. Вид активно застосовують для виведення нових гібридних сортів кукурудзи.

• Кремниста кукурудза вирощується для подальшої переробки. З неї роблять борошно, крупу, пластівці, кукурудзяні палички. Білі і жовті зерна відрізняються гладкою, блискучою поверхнею.

• Зубовидна кукурудза є незамінною як корм худобі, з неї також готують спирт і крупу. Зерна цього виду великі, подовжені, з поглибленням, що робить їх схожими на зуби людини. Забарвлення качанів різноманітний.

• Лопающаяся кукурудза – ідеальне сировина для попкорну. З підвидів найбільш відомі рисова і перлова кукурудза.

• Крохмалиста кукурудза використовується в основному для виготовлення крохмалю. Гладкі матові зерна мають характерну опуклу верхівку.

Що стосується сортів, найбільш поширеними і володіють високими якісними характеристиками, є такі різновиди:

• Лакомка 121 – високоврожайний харчової сорт, качани якого відрізняються соковитим солодким смаком. Сорт стійкий до багатьох захворювань, щодо низькорослий (1,5 м).

• Добриня – гібридний ранній сорт, невибагливий і стійкий до хвороб. Відрізняється великими качанами і високими смаковими якостями.
• Піонер – представник кременистого виду кукурудзи. Висока врожайність дозволяє вирощувати сорт для переробки та на корм худобі. При цьому, відрізняється невисокими смаковими якостями.
• Спіріт – солодкий, високоврожайний сорт кукурудзи. М’якоть зерен соковита і ніжна. Гібрид стійкий до захворювань і типовим шкідників кукурудзи, підходить для вирощування в різних кліматичних зонах. Відрізняється надранньої термінами плодоношення (2-2,5 місяці).

• Сингента – холодостійкий представник зубовидной кукурудзи, містить ряд поживних речовин і мікроелементів. Такі цінні якості дозволяють використовувати цей гібрид для виготовлення кукурудзяної крупи і на корм худобі.
• Рання золота 401 – середньостиглий низькорослий сорт з характерним солодкуватим присмаком зерен. Широко використовується в їжу і для консервування.
• Ерлікон – лопається сорт, з підвищеним вмістом цукру. Попкорн великий, пружний, відмінного смаку.
• Санденс – низькорослий ранній харчової сорт кукурудзи з великими качанами. Жовті подовжені зерна мають приємний смак, застосовуються в їжу як в свіжому, так і консервованому вигляді. Гібрид придатний для культивування в холодних кліматичних зонах.
• Хоппе – незвичайний сорт чорно-фіолетового кольору. Високі смакові якості з горіховим післясмаком роблять сорт оригінальним і популярним в харчовій галузі. З кукурудзи готують чіпси, напої, крупу, застосовують в косметології.

• Свіфт – карликовий екзотичний сорт ранніх строків дозрівання. Зерна смачні, солодкі.
• Потрійна насолода – виключно солодкий і ніжний сорт, відрізняється невибагливістю при вирощуванні.
• Віолетта – фіолетовий гібридний сорт, з приємними делікатними смаковими якостями.

Як вибирати сорт кукурудзи?

Для того, щоб виростити урожайну кукурудзу з необхідними якісними характеристиками, важливо правильно підібрати сорт культури.

• Для посадки краще купувати сорти місцевої селекції або перевірені районовані різновиди кукурудзи.
• При виборі сорту, необхідно враховувати кліматичні умови, в яких буде вирощуватися кукурудза і наявність відповідних якостей у сорту. Так, для середньої смуги Росії підійдуть ранньостиглі холодостійкі гібридні сорти.

Посадка кукурудзи: правила агротехніки

• Щоб отримувати максимально високі врожаї і при цьому згубно не виснажувати грунт, варто пам’ятати про таке поняття як «сівозміна», коли при посадці враховується грамотне чергування сільськогосподарських культур. Актуальний це питання і для кукурудзи.
• Попередниками кукурудзи повинні бути зернові або зернобобові культури. В умовах городу краще перед посадкою кукурудзи вирощувати на цьому місці баштанні культури, помідори, картопля, огірки, будь-які коренеплоди.
• Після посадки кукурудзи, на цьому місці найкраще буде рости зелень (кріп, шавлія, базилік), а також буряк і кабачки.

Місце і час посадки кукурудзи

• Місце для посадки теплолюбивой кукурудзи краще вибирати сонячне, відкрите, безвітряний. Вимогливе до висвітлення, рослина не зможе повноцінно рости і плодоносити в тіні.
• Кукурудза плідно розвивається на легких дренованих повітропроникних грунтах з достатнім вмістом вологи. І, хоча, культура не дуже вибаглива в плані грунту, найкращим варіантом стане родючий живильний грунт з близьким заляганням грунтових вод. Щоб «полегшити» щільну грунт, в неї додають пісок або спеціальний субстрат, що поліпшує аерацію ґрунту – вермикуліт.

Час і умови посадки кукурудзи у відкритий грунт для різних регіонів відрізняються.

• У північних регіонах висаджують сорти з коротким періодом вегетації і високим рівнем холодостойкости. Причому, для цієї кліматичної зони найкраще підходить швидко прогрівається супіщаний тип ґрунту. Також найбільш прийнятний варіант з вирощуванням розсади кукурудзи.
• У південних теплих регіонах, навпаки, краще зупинятися на влагоемких суглинках. Терміни посівів в різних кліматичних зонах зміщуються на 2-3 тижні, залежно від погодних умов. Поспішати з посівом не варто, якщо грунт холодна або очікуються поворотні заморозки. При температурі нижче + 10ºC насіння не проросте, а сходи зупиняться в розвитку. В такому випадку, потрібно тимчасове укриття (парник, плівка).

Підготовка насіння кукурудзи

• Готуючись до посівного сезону, насіння кукурудзи необхідно перебрати, відкалібрувати, видаляючи пошкоджені і неповноцінні зерна кукурудзи.
• Перед посівом насіння слід певним чином підготувати або «розбудити»: спочатку їх прогрівають близько 4-5-ти днів при температурі + 35 ° С, а потім замочують на добу в злегка теплій воді. Замочувати насіння можна і на фільтрованої папері або тканинному мішечку. Головне – не занурювати зерна на тривалий час в воду, інакше вони загинє. Можна просто викласти зерна кукурудзи на вологий субстрат (вата, марля) і щодня стежити, щоб вони не пересихали.

• Багато городників рекомендують замочувати насіння не просто у воді, а в розчині деревної золи. В даному випадку зола виступає в якості джерела мінералів і стимулює проростання насіння. Насіння поміщають в мішечок з тканини або марлі і опускають (в повному обсязі) в розчин золи. Розчин щодня збовтують, до тих пір, поки не здадуться перші паростки.
• Для профілактики виникнення грибкових хвороб і додаткового протруювання, насіння також можна обробити фунгіцидом або розчином марганцю (витримати 20 хвилин).

Схеми посадки кукурудзи

• Класична схема посадки кукурудзи в приватному городництві передбачає висаджування насіння рядками в лунки по 2 зернятка. Орієнтовний інтервал між рядами становить 40-50 см, між рослинами в рядах – 35-40 см.
• Для зручності практикується спільна схема посадки насіння кукурудзи з огірками або іншими кучерявими культурами. Такий корисний симбіоз істотно заощаджує площа, зменшує ризик виникнення захворювань, захищає огірки від сильних вітрів, підгнивання на землі. До того ж, міцні прямостоячі стебла кукурудзи виступають каркасом і опорою для супутніх культур. Причому, бобові рослини (квасоля, горох) висаджуються прямо в лунки з зернами кукурудзи, а насіння огірків сіють поруч, в 30 см від ряду кукурудзи. Дані спільні посадки збільшують навантаження на грунт і вимагають додаткової підгодівлі органічними і мінеральними добривами (особливо азотом).

• Досвідчені городники користуються при посіві насіння так званим квадратно-гніздовим способом. При цьому, відстань між рослинами залишають за всіма напрямами 45 см. В підготовлені зволожені лунки кладеться відразу по 3 зерна, а після їх проростання залишається найміцніший і рослий сіянець.

• Існує конвеєрний спосіб посадки насіння, що дозволяє збирати урожай безперервно, протягом усього сезону. Для цього, підбирають сорти з різними термінами дозрівання і висаджують їх послідовно, з інтервалом в 2 тижні.
• Застосовуючи ту чи іншу схему посадки, головне висаджувати перехресно запилюється кукурудзу не одним єдиним поруч. Щоб виключити проблеми з запиленням і зав’язуванням качанів, потрібно висаджувати зерна кукурудзи в кілька рядів.
• Посадки кукурудзи не повинні бути занадто густими або рідкими. І в першому, і в другому випадках, врожайність кукурудзи від цього суттєво знижується.
• Кукурудзу можна сіяти безпосередньо у відкритий грунт або висаджувати попередньо на розсаду.

Посів кукурудзи у відкритий грунт

• Перед посівом необхідно належним чином підготувати грунт. Для цього, восени, забезпечують глибоку перекопування грунту з внесенням перепрілого гною (компосту). Навесні, кірку і великі грудки землі розрівнюються граблями, при цьому важку грунт краще «полегшити», додавши в неї подрібнені тирсу або солому. Крім того, в грунт перед посадкою можна внести азотовмісні добрива (наприклад, нітрофоску).
• Посів насіння здійснюється навесні, в період, коли грунт стабільно прогріється до + 10-12 ° С. Орієнтовно, це час припадає на квітень-травень (в залежності від регіону).

• На вирівняному розпушеному ділянці робляться лунки або рядки за обраною схемою посадки, глибиною не більше 7 см. Глибина загортання насіння визначається типом ґрунту і підготовленістю насіння до посадки. Пророщені набряклі насіння у вологому грунті вимагають не більше 3-4 см закладення, тоді як сухі зерна висівають трохи глибше.
• В одну лунку краще кидати відразу по кілька зерен, щоб гарантовано отримати дружну схожість сіянців. До того ж, при гарній схожості, буде можливість прорідити саджанці, залишивши найбільш сильні і життєздатні. Це правило не стосується заздалегідь пророщеного насіння для посадки.
• Насіння присипають спочатку вологим ґрунтом, зверху сухий. Перші сходи кукурудзи з’являються приблизно через 2 тижні після посадки.

Посів кукурудзи на розсаду

• Період розвитку розсади в середньому становить 1 місяць, тому насіння на розсаду висівають в кінці квітня – початку травня.
• Для розсади використовуються спеціальні касети з осередками, торф’яні горщики, перегнойно – земельні або торфо-земляні мішечки і звичайні одноразові стаканчики. Посадка в мішечки зручна тим, що саджанці спочатку ізольовані один від одного і коріння практично не пошкоджуються при пересадці.

• Як субстрат для розсади береться легка універсальна грунтосуміш з землі, піску і перегною. Для розсади підходять тільки пророщене насіння кукурудзи. Зерна кукурудзи закладаються неглибоко, на 2-3 см, зверху присипаються піском. Можна додатково вкрити контейнер плівкою. При цьому важливо не забувати регулярно провітрювати розсаду, а після появи перших сходів – і зовсім прибрати.

• Головні умови успішного вирощування будь-якої розсади: помірний полив, підживлення, розпушування, достатнє освітлення і необхідний температурний режим. В даному випадку, температура в приміщенні дотримується не нижче + 20-25 ° С. Після появи сходів, температура знижується.
• Коли сіянці трохи підростуть, розсаду проріджують, залишаючи в осередку 1 міцний сіянець. У цей період, можливо, знадобиться додаткове освітлення паростків.
• Вирощуючи розсаду, в фазі 2-3-х листків, краще підгодувати її комплексними добривами, типу Поліфід або Терафлекс. Додаткове харчування суттєво прискорить ріст і розвиток сіянців.

• За 1-1,5 тижні до висадки розсади у відкритий грунт, її гартують на свіжому повітрі, поступово збільшуючи тривалість процедури.
• Сіянці кукурудзи погано переносять пересадку, тому їх не потрібно пікірувати. Висаджуючи на грядку, необхідно максимально повністю зберігати грудку землі навколо саджанця, щоб не пошкодити ніжні корінці рослини.

• Після пересадки, рослину поливають, а грунт мульчують піском, щоб уникнути утворення кірки.
• Вирощуючи розсаду, не можна допускати її переростання, так як тоді збільшуються ризики не приживлюваності саджанців у відкритому грунті.

Вирощування кукурудзи, догляд за рослиною

Хоча кукурудза і вважається невибагливою культурою, все ж її вирощування вимагає певного догляду і має свої специфічні особливості.

Так, при недостатньому запиленні садівники можуть самостійно допомогти культурі «доопиляться». Для цього достатньо зірвати на верхівці стебла «чоловічі волоті» і потрясти ними над «жіночими качанами», щоб пилок потрапила на суцвіття, і сталося зав’язування плоду.

Крім цього кукурудза потребує видалення бічних пагонів – пасинків. В іншому випадку, розвиток молодих качанів і загальне зростання рослини буде затримуватися.

Решта агротехнічні заходи, такі як полив, розпушування, підживлення також безпосередньо впливають на врожайність кукурудзи.

полив кукурудзи

• Поліваті вологолюбні кукурудзу та патенти регулярно, причому, краще практікуваті нечасті, но рясні поливи. Например, при сухій погоді, можна дотримуватись такой схеми: поліваті 1 раз в тиждень, щоб грунтовий шар промок на 10-15 см.
• У период росту сіянців забезпечують помірній полив, коли ж на росліні налічується 7 и более лісточків – Кількість полівів поступово збільшують. Особливо важліво зволоження грунту в початковій фазі дозрівання качанів, щоб зерна формуван и наливають по всьому Стрижня, а візрів початок НЕ опинивсь напівпорожнім.
• Застій або постійний надлишок вологи негативно позначається на рослині: коріння відмирають, листя забарвлюється в фіолетові тони, зростання сповільнюється, врожайність падає.
• Добре себе зарекомендувала система крапельного поливу грунту. При цьому вода потрапляє прямо під корінь рослини, що забезпечує постійне зволоження грунту і значну економію води.

розпушувань кукурудзи

• Кукурудза потребує обов’язкової прополюванні та розпушуванні грунту, особливо після рясних поливів. Розпушування значно покращує аерацію грунту.
• При розпушуванні дорослих культур важливо не пошкодити додаткові корені. У цей період необхідно провести підгортання кукурудзи.

піджівлення кукурудзи

• Хоча в період підготовки грунту до посадки кукурудзи на грядку, вносилися органічні добрива, культура все ж потребує додаткових підгодівлі.
• У період вегетації слід кілька разів внести органічні (компост, перегній) і мінеральні добрива (суперфосфат, калійні добрива, аміачна селітра).
• Азотомісткі комплекси вносяться до дозрівання насіння. Калійні підгодівлі краще здійснювати до дозрівання качанів, навесні або на початку літа. Фосфор також показаний культурі протягом усього сезону, в невеликих дозах.
• Недолік мікроелементів можна відстежити за зовнішнім виглядом кукурудзи. При нестачі азоту – листя стає блідим, рослина перестає рости вгору. Коли листя забарвлюється в фіолетові тони, можна говорити про брак фосфору. А хвилясті, коричневого кольору, листя сигналізують про недолік калію.
• Кукурудза, нарощуючи зелену масу протягом усього вегетаційного сезону, і, формуючи качани, істотно виснажує грунт. Тому внесення добрив – невід’ємна і обов’язкова частина агротехнічного процесу вирощування кукурудзи.

Боротьба зі шкідниками та хворобами кукурудзи

• Кукурудза схильна, у більшості своїй, зараження різними захворюваннями і нападу комах-шкідників.
• Часто, особливо в дощовий період, кукурудза хворіє фузаріозом сходів і качанів. При цьому з’явився паросток буріє і відмирає, а зерна молочних качанів темніють і руйнуються. Інфіковані зерна не можна використовувати як посівний матеріал. Щоб уникнути захворювання, насіння потрібно протравливать фунгіцидною препаратом до посіву в грунт.

• Гельмінтоспоріоз вражає листя і качани, утворюючи на них темні плями з чіткою облямівкою і сажистий нальотом по центру. Для запобігання захворювання, насіння перед посівом і грунт на ділянці обробляють фунгіцидом.
• Якщо ж на нижньому боці аркуша з’явилися жовті плями з дозрівають на них спорами – кукурудза «захворіла» іржею. Превентивним заходом буде все та ж передпосівна обробка фунгіцидною препаратом.
• Пилова головешка – відоме інфекційне захворювання, що вражає суцвіття і качани кукурудзи. Пузирчаста головешка проявляється появою на початках і листках кукурудзи численних бульбашок. Для запобігання захворювань важливо дотримуватися правил сівозміни та проводити обробку насіння перед посівом.

• Відомі також різні види гнилі кукурудзи: стеблевая, коренева і червона гниль качанів. Щоб не допустити поразки кукурудзи застосовують профілактичні заходи і безпосередньо обробку кукурудзи в період зараження фунгіцидами.

• З шкідників кукурудзи найнебезпечніші дротяники, совки, метелики і вівсяна шведська муха. Для ефективної боротьби з шкідниками необхідно дотримуватися грамотний сівозміну, протравливать зерна перед посівом інсектицидами, використовувати феромонні пастки, обробляти рослину інсектицидним препаратом.

збирання кукурудзи

• Збирати врожай можна на етапі молочної або повної зрілості качанів кукурудзи, в залежності від потреби. В їжу придатні тільки молоді, не перезрілі качани кукурудзи.
• Дозрілі тверді качани використовуються на корм худобі і для збору насіння (на посадку).

Дотримуючись всіх позначені агротехнічні прийоми і правила культивування кукурудзи, з легкістю можна домогтися отримання високих врожаїв смачною і корисною культури.