Кумарить, коли роблять музику українською, а там набір одних і тих самих фраз

DILEMMA – корифеї українського аренбі. Точніше, вони створювали українське аренбі, поки ми ще не знали, як ця англомовна абревіатура розшифровується. Під їхні треки ми качались у школі, потім в університеті, а зараз в офісі можемо будь-кому провести тест на вік, почавши строку «Эй бэйба, подойди поближе. ». 15 березня в гурту вийшов новий альбом #SHALENII, на якому музикантам вдалося записати 16 треків, які не соромно показувати друзям за кордоном.

Ми зустрілися з лідером гурту Євгеном «Джей» Бардаченком, щоб проїхати по декількох визначальних для гурту локаціях, запитати, як усе починалось і за скільки можна продати свою пісню іншому виконавцю.

Зараз ми на нашій студії «Лукач sound production», де працює Томаш. Точніше, де він творить і витворяє. Він в Uber записав собі Location — «робота». А я йому кажу, що це звучить рутинно, ніби справжня робота, де ти повинен прокидатись і йти щоранку. Підпиши «студія» або «творчість» — так же прикольніше прокидатись. Їду на творчість, їду на студію — якось креативніше.

На цій студії ми записали наш останній альбом #SHALENII, окрім однієї пісні, яку я записав вдома. Також сьогодні ми поїдемо до мене додому, подивимось, де писались і пишуться демки, де почався весь двіж і я влаштовував вечірки. Також відвідаємо Будинок дитячої творчості — там почався наш брейк-данс. Там і виникла група. Спочатку називалась «Рикошет», а потім стала DILEMMA.

Ще заскочимо на Європейську площу, де був наш перший концерт на День Конституції. Пам’ятаю, ми були такі зелені, знайомі лише зі студійною роботою. А тут нам треба виступати на Європейській площі! Я пам’ятаю, що спонсор був «Оболонь», а у нас була пісня «”Оболонь” — це наше пиво, тільки справжнє дає сили». І вони нас покликали. Наш перший концерт, а людей просто капець, тисячі. Так що наш дебютний виступ став «концертом-закалкою».

Як кожна з локацій вплинула особисто на вас і відобразилась на творчості гурту? Почнемо з будинку. Які вечірки проводились вдома, хто на них був? Були ексцеси після яких хотілося сказати «Так, це була остання вечірка!»? Чи залишились би ви тим самим Джеєм, якщо б усього цього не було?

Усе було в ексцесах. Ми там танцювали брейк-данс, робили із сестрою бутерброди і продавали їх, а пізніше я придумав одну кімнату здавати на годину для тих, хто хоче усамітнитись. 5 грн — ключ, до речі. Варто зазначити, що я так набирав людей на вечірку, щоб 80% гостей були дівчата.

Ще всі тусувалися в туалеті, тому що там була підлога з підігрівом. Один раз, пам’ятаю, лежу на другому поверсі на дивані (а туси відбувалися на третьому поверсі, на який ведуть гвинтові сходи) і чую: спускається дівчинка крок за кроком, а потім бах-бах-баааахх, дивлюся, а вона вже лежить. Встала, пішла далі, а там ще одна сходинка — і знову бах!

Я не знаю, як я це все пережив: вічно прибирати, ще й завжди щось зламають. Але думаю, що не був би сьогоднішнім Джеєм, якщо б втратив хоч один «пазл» з моєї картини минулого.

Як потрапили до Будинку дитячої творчості? Що саме там робили, яку роль для DILEMMA зіграв БДТ? Як його покидали — швидко та різко чи повертались туди через певний час, мучила ностальгія?
Шукали плейс, де можна було б танцювати, вчитися. У місті були декілька залів, але нам без грошей потрапити туди було нереально. Тоді у мене і виникла ідея піти подивитися, що ж там у Будинку дитячої творчості. Прийшов, а там зала, паркет, дзеркала — усе, як ми мріяли. Поговорив з директором, домовилися, що я буду викладати дітям танці, і ми самі зможемо спокійно займатися. У мене ж КМС по карате, тому мене допустили до тренувань і навчання дітей!

До речі, один з моїх учнів зараз співає в групі «МБенд» (Артем Піндюра). Ми щодня танцювали, вчили дітей, а на самому верхньому поверсі, виявляється, була репбаза, де співала Марія Малиш, яка і зібрала нас усіх разом в DILEMMA.

Як вдалося потрапити на опен-ейр на Європейській площі? Хто вам допоміг, що за це попросив? У ніч перед концертом спали спокійно чи накручували себе, що щось піде не так?
Ми написали пісню «Оболонь» про пиво, а спонсором концерту на Європейській площі були саме вони. Тому нас запросили, а ми вже дали жару з купою танцюристів. Уперше бачив стільки людей, які на мене дивляться. А спали спокійно, тому що не уявляли, як це буде.

Скільки часу проводите в новій студії? Чи може студія набриднути? Кого з українських музикантів можна в ній зустріти?

Ох, у студії я дуже часто. Особливо останні 2 місяці, коли конче необхідно було закінчити альбом. Також ми там постійно ще пишемо артистів.

Студія набридає, звичайно, як і все інше. Тому потрібно іноді вибиратися на відпочинок. У нас на студії бували і бувають усі: Ёлка, Женя Філатов, репери, поп-артисти — всіх не перелічити. Нас дуже люблять і поважають, тому що ми робимо крутий продакшен. І оскільки ми записуємо вокал, шукаємо манеру в артиста, фішечки, то так не пише майже ніхто.

Я так зрозумів, що першою назвою гурту була «Рикошет». А чому «Рикошет», а потім DILEMMA?

Основна ціль назви полягала в тому, щоб вона була інтернаціональна. Давайте щось вигадаємо, що буде інтернаціональним, щоб і американці, і українці — усі могли це вимовити.

Щоб Джиммі Фелон вас запросив і не ламав язика?

Так. Тому що коли тобі 22 роки, ти не мрієш так, як зараз, спираючись на власний досвід. Ти ж тоді як мріяв?! «Ми пишемо пісні та в Америці будемо «розривати!» Це ж зараз те відчуття притуплюється, тому що ти все знаєш, усе розумієш. Хоча я всім бажаю залишатись якомога довше молодим: і в розумі, і в душі, і в тілі. І деякі речі (особливо творчість, життя взагалі) сприймати більше дитячими очима.

Коли в 20 років починаєш, то аргументи: «та, пофіг, ми тут всіх порозриваємо». Я б хотів зараз собі те натхнення, ту енергію, ту дитячість, яка була. Мені здається, у Монатіка вийшло подібне: «а тут будем танцевать, а тут прям на корабле, а тут я буду вот это» і все в такому дусі.

Я в тих 2005–2007 роках саме так і думав: «Та ні, тут треба під кожний рух, щоб кожний шорох пальцем мав супровід. Тут монети треба записати, тому що монетки будуть краще звучати».

Так, щодо назви. Ми перебирали декілька варіанти, а потім прийшла на думку «ділема». Здалося, що це прикольне слово, інтернаціональне, не треба перекладати, ще й означає вибір між різними варіантами. Ми ж усі такі мультифункціональні та різні. Зайшли в YouTube, є вже DILEMMA. А що ж робити?! Цей варіант уже сподобався. І думаємо, якщо просто буквочка «D», то вона і звучить як Di — тоді D.Lemma. Ніхто не думав про маркетинг чи правопис (що чим легше пишеться, тим краще), усе на тінейджерському натхненні.

Зареєстрували марку. Усе, ми «ді-крапочка-лемма». А потім робили ребрендинг, говорили з людьми, які розуміються на маркетингу, менеджменті. Їхня перша репліка була: «Чуваки, «ді-крапочка-лемма» — це прямо поворот не туди».

Ведучих не пам’ятаю, але нещодавно мені хтось надіслав відео, де діджей ставив трек «Шаленій». І підписав нас саме «D.Lemma». Блін, а я думав, що вже померли ті люди, які пам’ятають, як воно писалося раніше. Це мій знайомий, я пишу йому: «Чувак, ти що не знаєш, Dіlemma через і?. А він відповідає, що не він трек називав, так, десь скачав його. Виходить, на якомусь ресурсі нашу музику ще розповсюджують, як D.Lemma. Як?

Як виникла ідея зібрати гурт?

У Будинку дитячої творчості ми познайомились з Машею (Марія Малиш, учасниця першого складу гурту). У них на верхньому поверсі була репетиційна база. Ми спілкувалися і потім кажемо: «У нас там десь концерт в ДК КПІ, не хочете з нами потанцювати? Ви танцюєте, ми співаємо». Вона погодилася. Поїхали, поспівали, потанцювали. І пам’ятаю, ми під’їжджали маршруткою до боулінг-клубу на Нивках, а Маша каже: «А може давайте, ви там будете щось читати, якийсь репчик, а ми будемо танцювати?» Погодились — і от зараз із вами спілкуємось.

У скільки обходився перший альбом, перші кліпи? Без продюсера це можна було зробити своїми силами?

Я навіть не розумію, такі ціни — це нормально чи ненормально було. Я пам’ятаю, що тоді збирали ці гроші, батько мій допомагав. А потім познайомилися на студії з Олександром Соколенком. То була його маленька студійка для реклами. Він казав: «Приходьте, якщо тут вільно буде — пишіться». Ні копійки не взяв за запис. Там ми писали перші пісні.

Звідти все почалось. Потім був контракт з EMI Music. Думали, що будемо суперстар. Ми підписали контракт, тому що нам обіцяли 150 виходів кліпу на М1. Так і вийшло.

У всякому разі зараз усе простіше. Тому що зараз тобі треба звукову карту купити і мікрофон за $100–200. Декілька пісень на альбом я записав у свій мікрофон за 100 баксів.

Є якісь локації, на які ми вже не зможемо поїхати, навіть якщо б хотіли?

Є 100% локація – колишня студія, де ми вже записали «Сеньйориту» і «Це наше», і «Давай, баста». Три альбоми ми зробили на тій студії. Це студія на заводі в цеху, пов’язаному зі звукоізоляцією. Там були величезні двері, які заїжджають на рельсах. Думаю, там зараз нічого немає. Тобто, сам завод є, але студії вже немає. Немає клубу «ПаТіПа». Нашого улюбленого клубу, тому що там грали аренбішку. І ми так з «ПаТіПа» часто пішки ходили додому.

Чому вибрали R’n’B? Яким воно тоді було, коли ви самі вирішили робити музику?

Найкращий час R’n’B-музики тоді був, початок нульових. Це Nelly, Asher, R-Kelly, 50 Cent. Ми, коли зараз збираємось на студії повисіти, то Томаш завжди каже: «Джей, включай плейлист «R’n’B 2000-х». Я вмикаю, а там усі золоті хіти. В Україні R’n’B не було.

Що по стилю? Були широкі штани? Це міф, що можна було отримати від пацанів на районі?

Я пам’ятаю, що на Майдані були всякі сходки, були змагання: у кого найширші штани, той типу самий крутий. Я говорю буквально: обмежень не було, максимальна ширина. Реальні шаровари, і обов’язково полоска мала бути на штанах. Там і неформальна тусовка була, якісь рокери. І поруч вічно були ті, кому це не подобалось, уся гопота того часу. Вони приставали, але не більше.

Ви все чули? Cтінг, Івасюк, ода Байрактару та інші пісні російсько-української війни

Кадровий український військовий написав пісню про турецький безпілотник, що наводить жах на окупантів. Каже, що зробив це на прохання бойових побратимів.

Завдяки інтернету “Байрактар” став народним хітом.

SAGE – Русский военный корабль – иди на***уй!

Надихнувшись історією прикордонників, сценаристка Олександра Смілянська написала вірш про різницю між “братніми народами” та виклала його в соцмережах. А дніпровський інді-музикант Олександр Сичок перетворив його на пісню.

MONATIK – Вы этого хотели, русская власть? / From U To Z

У перші дні російського повномасштабного вторгнення Дмитро Монатік написав антивоєнний вірш і змонтував відео до нього. До ролика увійшли кадри з бомбардуваннями українським міст.

Днями співак виклав у YouTube ще одну відеопоезію, цього разу – українською. From U To Z – історія про щасливе майбутнє, що чекає на Україну після війни.

Сергія Бабкін – Я солдат (2022 Version)

Музикант переробив хіт 5’nizza на проукраїнський манер.

Макс Барських – Буде весна

Зворушлива, обнадійлива, хоча й коротка пісня українською від Барських. З початком війни співак зайняв патріотичну позицію та розірвав зв’язки із російськими партнерами.

Саша Чемеров і Женя Галич – Досить

Лихо об’єднує. Фронтмени The Gitas і O.Torvald забули про конфлікти між собою та записали спільну пісню про те, що ворог не знатиме від українців пощади.

Жадан і Собаки та Вертеп – Діти

Сергій Жадан разом із гітаристом та другим вокалістом ЖіС Євгеном Турчиновим навідалися в гості до дніпровського гурту “Вертеп”.

Спільну композицію музиканти присвятили тим, кому “ми маємо передати нашу країну”.

Христина Соловій – Українська лють

Співачка адаптувала гімн італійських партизанів 1940-х до українських воєнних реалій.

Патті Сміт – Гімн України

Королева американського панк-року планувала виступити в Україні з концертом, але так і не доїхала до нас через пандемію.

Зате після початку війни написала пісню за мотивами нашого гімну та зіграла її наживо в Нью-Йорку. “Це трагічний хіт, який я чую щоночі”, – розповіла Патті Сміт.

Sting – Russians

Пісня Russians увійшла до дебютного альбому Стінга, що вийшов у 1985-му. Британський музикант написав її у розпал Холодної війни.

Оновлену версію Russians Стінг присвятив “хоробрим українцям, що борються проти кривавої тиранії”.

“Не думав, що колись вона знову стане актуальною”, – зізнався Стінг.

Андрій Хливнюк та The Kiffness – Ой, у лузі червона калина

Лідер “Бумбоксу” вступив у тероборону Києва. У перші дні війни він виклав у мережу відео, в якому співає народну пісню на фоні Михайлівського собору.

З офіційного дозволу Хливнюка південноафриканський діджей Девід Скотт зробив ремікс на трек. Він наклав голос музиканта на електронний біт.

Вільне небо / Free Sky

Президент України Володимир Зеленський продовжує просити союзників із НАТО закрити небо, щоб ворожі обстріли наших міст припинилися.

На підтримку ініціативи симфонічний оркестр “Київ-Класик” зіграв концерт на Майдані Незалежності. Музиканти виконали гімни України та Європи, а також класичні українські твори.

Учасники “Чорноморських Ігор” – Гімн України

“Ще не вмерла…” у виконанні юних співаків та співачок, що відзначилися на дитячому музичному фестивалі. Піснею фаворити “Чорноморських ігор” підтримали захисників України.

Go_A – Kalyna

Перша нова пісня гурту з часу виступу на “Євробаченні”-2021. Вона присвячена символу України, що завжди об’єднував наш народ у боротьбі зі злом.

Kalush Orchestra – Stefania

Трек реп-гурту став символом українського спротиву у TikTok. Із нею Kalush Orchestra представлять Україну на цьогорічному “Євробаченні” у Турині.

Музиканти запишуть виступ у безпечному місці та надішлють його організаторам конкурсу, а у випадку закінчення війни до травня виступлять в Італії наживо.

Антитіла – MLNL

“Антитіла” презентували новий альбом 24 лютого, у перший день війни. Музиканти виклали MLNL в інтернет для вільного прослуховування, а самі пішли захищати столицю в складі територіальної оборони.

Титульна пісня релізу має всі шанси стати маніфестом післявоєнної України.

ТНМК та Ельвіра Сарихаліл – Доми

Дует ветеранів українського хіп-хопу та кримськотатарської співачки. ТНМК та Сарихаліл поклали на музику вірш Сергія Жадана.

Музиканти планували презентувати “Доми” до Дня кримського спротиву російській окупації. Але початок війни змусив їх зіграти на випередження.

ТНМК та Kozak System – Мамо

Ще один дует “Танків…” – із авторитетами українського патріотик-року. Присвячується матерям українських солдатів.

Стасік – Бий

Яскрава і безкомпромісна інді-співачка давно не випускала нічого нового.

У перші дні російсько-української війни Стасік порушила мовчання і виклала студійну версію свого бойового треку, який раніше звучав лише на концертах.

ZWYNTAR – Госпел

“Коли біда приходить до моєї землі, я беру рушницю”. Кантрі-гурт відволікся від готичної естетики і записав патріотичний трек на захист України.

ЮЮ feat. Jandi та Ivan Taiga – Каменярі

Після розпаду фольктронік-дуету YUKO співачка Юлія Юріна взялася за сексуальний гіперпоп для соцмереж. Але вторгнення Росії змусило її повернутися до української автентики.

Разом із друзями-електронниками ЮЮ випустила трек на вірш Івана Франка.

Паліндром та Ship Her Son – Спи

Львівський репер об’єднався з електронним композитором Антоном Шиферсоном, щоб створити “похоронний марш” для російських солдатів.

Олег Каданов і Стас Кононов – Вона Анна

Харківські музиканти Олег Каданов (екс-“Оркестр Че”, “Мантра Керуака”, “Лінія Маннергейма”) та Стас Кононов (колишній гітарист Сергія Бабкіна, “Оркестр Че”, Pur:Pur) перед війною планували випустити спільний альбом.

Наразі дату релізу довелося відтермінувати до перемоги. Нині Каданов і Кононов допомагають харків’янам у територіальній обороні.

Пісня “Вона Анна” стане частиною спільного студійника музикантів. Кліп на нього аніматорка Люсі Рябухіна малювала у бомбосховищі.

Володимир Івасюк – Пісня буде поміж нас

Режисер Артем Григорян створив для музичного онлайн-журналу СЛУХ сентиментальну відеохроніку війни з російськими окупантами.

Саундтреком до ролика став легендарний естрадний хіт Володимира Івасюка. Зокрема, його рання версія у виконанні самого композитора.

Пилип Пухарєв, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Як помре Путін: аніматори запропонували кілька варіантів. ВІДЕО

“Вони мені як діти. Дітей же не кидають”. Історія Анастасії Тихої, яка вивезла з Ірпеня понад 20 тварин

“Певно шкодує, що з собою не було гранати”. Історія волонтера, якого розстріляли в інвалідному візку

Головне сьогодні

Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.

Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються. Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство “Інтерфакс-Україна”, не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства “Інтерфакс-Україна”.