Клас МАЛОЩЕТИНКОВІ ЧЕРВИ
Малощетинкові черви живуть у ґрунті, прісних водоймах, рідше — в солоній воді. Зовнішній сегментації червів відповідає внутрішня.
У статевозрілих особин є залозистий поясок у передній частині тіла. На кожному членику міститься по чотири пучки щетинок. Шкірно-м’язовий мішок утворений епітелієм і двома шарами м’язів: кільцевих і поздовжніх. Поперемінно скорочуючи і розслаблюючи ці м’язи, черви рухаються. Роль опори при пересуванні виконують щетинки. Малощетинкові черви є гермафродитами, але їхнє запліднення перехресне.
Розмноження черв’яка дощового
Запліднені яйця вони відкладають у кокони, що утворюються з речовини, яку виділяє поясок (1). Кокон у вигляді муфточки сповзає з черв’яка, що рухається, і стягується на кінцях (2). У такому стані він залишається у земляній нірці до виходу молодих червів (3). Кокон захищає яйця від вологи та інших несприятливих впливів. Кожне яйце в коконі багато разів ділиться, поступово утворюються тканини й органи тварини. Малощетинкові черви здатні до регенерації.
Характерним представником цього класу є черв’як дощовий. Живе він у ґрунті. Проте після дощу виповзає на поверхню, де й можна його побачити. Черви виповзають на поверхню через нестачу кисню, необхідного для дихання.
Дуже важлива роль черв’яків дощових у процесах ґрунтоутворення. Вони прокладають у ґрунті довгі ходи (відомі випадки, коли черв’яків дощових виявляли на глибині близько 8 м) і тим самим розпушують та перемішують ґрунт. Такі ходи полегшують проникнення повітря та води з розчинами поживних речовин до кореневої системи рослин. Крім того, черв’яки дощові збагачують ґрунт органічними речовинами, оскільки затягують у свої ходи відмерлі рештки рослин, якими живляться.
Трубочник звичайний живе у мулі водойм із високим вмістом органічних речовин. Висока концентрація черв’яків у ґрунті є ознакою забрудненості водойми. У місцях скупчення трубочників дно видається вкритим рухливим червонуватим «мохом». Більшу частину життя трубочник проводить, зануривши передній кінець тіла у мул, яким живиться. Навколо заднього кінця тіла, що висувається назовні, утворюється коротка трубочка з піщинок, склеєних слизом.
Трубочник на мулистому грунті
Споживаючи органічні залишки, трубочники очищують воду, а самі є чудовим кормом для риб, у тому числі для акваріумних.
§ 10. КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ, ОСОБЛИВОСТІ ЇХНЬОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ Й ПОШИРЕННЯ
Пригадайте! Що таке вторинна порожнина тіла?
1. Спіробранхус велетенський схожий на новорічну ялинку, але це не рослина, а багатощетинковий черв’як з родини Сабеліда.
2. Кальмарочерв’як – морський багатощетинковий черв’як з дуже довгими параподіями, знайдений у 2010 році неподалік від берегів Індонезії.
3. Паральвінела – глибоководний кільчастий черв’як, який є дуже теплолюбивою твариною. Живе в термальних джерелах на дні Тихого океану при температурі від +40 °С до +50 °С.
4. Австралійський пурпуровий черв’як виростає у довжину до 3 м. Має потужні щелепи й сильні м’язи, що робить його одним із найнебезпечніших хижаків океану.
Які ж особливості дозволяють кільчастим черв’якам ставити такі рекорди серед тваринного світу?
Чому в кільчастих червів обмін речовин ефективніший, ніж у інших червів?
Кільчасті черви мають ще одну прогресивну ознаку – тришаровість. Це поняття вказує на те, що їхні зародки вже мають, окрім екто- й ентодерми, й третій зародковий шар – мезодерму. Із клітин мезодерми розвиваються органи кровоносної, видільної, статевої систем, а також – м’язи й стінки порожнини тіла.
Оскільки порожнина тіла кільчастих червів сегментована, у них сегментуються й системи органів – рухова, кровоносна, нервова, видільна, статева. І така почленованість суттєво позначається, у першу чергу, на їхньому обміні речовин.
Через ускладнення будови та збільшення активності у кільчастих червів уперше з’являється замкнена кровоносна система, тобто кров не виливається в порожнину тіла. Система складається зі спинної й черевної кровоносних судин, розгалуження яких у кожному сегменті дають капілярні сітки для обміну речовин. Рух крові здійснюється швидким скороченням кільцевих судин, хоча серця в них немає. Кровоносна система забезпечує швидке транспортування речовин і газів та здійснює ефективний захист. Кров у одних видів червона, у інших зелена або безбарвна.
У кільчаків з’являються органи дихання – зябра, але їх мають лише водяні кільчасті черви. Це тонкостінні вирости тіла з густою сіткою капілярів, що можуть розташоватись на сегментах голови, тулуба, хвоста. Але в більшості видів газообмін здійснюється через покриви сегментів тіла, залози яких виділяють слиз. Кисень потрапляє в судини, і кров розносить його по всьому організму.
Виділення здійснюється багатьма видільними трубочками (метанефридіями), що розташовані попарно в кожному сегменті тіла. Ці трубки на внутрішньому кінці мають лійки, через які збираються рідкі продукти обміну з порожнини тіла, а протилежним кінцем відкриваються назовні.
Отже, ефективність обміну речовин кільчастих червів пов’язана з удосконаленням процесів транспорту речовин,дихання та виділення.
Як позначається на життєдіяльності кільчаків їхня здатність активно рухатися?
Здатність активно переміщуватися в просторі розширила перелік можливих способів живлення. Серед кільчаків є рослиноїдні, хижаки, детритофаги, які споживають органічні рештки, кровосисні види, паразити. Перетравлювання їжі відбувається в наскрізному кишечнику, у якому вже розрізняють певні відділи: рот, глотку, стравохід, середню кишку й задню кишку з анальним отвором. Тому кожний відділ кишечника виконує свою функцію ефективніше. Захоплена ротом їжа потрапляє в глотку. Навколо рота в багатьох кільчаків є щупальця, які можуть утворювати апарат для збирання органічних часток, захоплення здобичі, дихання. У хижих кільчаків у глотці розташовані сильні хітинові щелепи й зубчики, що робить цей відділ потужним знаряддям нападу й захисту. А в певних видів п’явок частина глотки й стравоходу перетворилась у мускулистий хоботок, здатний руйнувати покриви жертви. Стравохід має м’язи для проштовхування їжі в середню кишку, де відбувається перетравлювання. У рослиноїдних можуть бути воло й один або декілька шлуночків. Неперетравлені рештки збираються в задній кишці й видаляються через анальний отвір.
Іл. 36. 1 – серпула червоподібна з вінком щупалець навколо рота, які є ловильним апаратом та зябрами; 2 – хітинові вусики й щелепи австралійського пурпурового черв’яка
Для тварин, здатних активно переміщуватись, важливе значення мають усі види чуттів: зір, слух, нюх, смак, дотик. У багатьох кільчастих червів є очі, що знаходяться не лише на голові, але й на тулубі та хвості. Органи слуху добре розвинені, побудовані за принципом локаторів. Наявні також смакові рецептори та нюхові клітини, які розкидані по всьому тілі й визначають склад середовища.
Інформація від органів чуття надходить до нервової системи. У кільчаків ця система вузлового типу. Вона представлена навкологлотковим кільцем (2) із збільшеними нервовими вузлами («головний мозок») (1), парними нервовими стовбурами (4) й нервовими вузлами (3) та нервами (5), що відходять у кожному сегменті до різних органів. Узгодженість рухів черв’яка забезпечують нервові вузли – по два в кожному сегменті, які зливаються й утворюють черевний нервовий ланцюжок. Така будова дозволяє краще й швидше відповідати на подразнення середовища й регулювати процеси життєдіяльності.
Іл. 37. Нервова система кільчаків
Отже, здатність до активного руху пов’язана з живленням та удосконаленням травної системи, органів чуттів і нервової системи.
Які особливості розмноження й поширення кільчастих червів?
По-різному відбувається розмноження кільчаків. Як і в інших безхребетних, воно може бути нестатеве й статеве. Нестатеве розмноження властиве здебільшого для водяних червів і відбувається кількома способами. У процесі впорядкованого чи невпорядкованого поділів тіло черв’яка поділяється на декілька однакових чи різних частин, кожна з яких добудовує собі передній або задній кінець. В окремих представників тіло може розпадатися на кілька фрагментів, кожен із яких стає цілим черв’яком. Цей спосіб називається фрагментацією. Отже, у таких червів добре виражена регенерація, але в п’явок ця здатність втрачена. При статевому розмноженні в кільчаків спостерігаємо як роздільностатевість, так і гермафродитизм. Після запліднення з яйця виходить личинка або з’являються маленькі черв’ячки.
Завдяки покращенню відтворення собі подібних, кільчасті черви населяють моря й прісні водойми по всій глибині, а також – вологий ґрунт та живі організми як середовища існування. Більшість кільчаків веде придонний спосіб життя, мешкає в прибережній смузі. Проте є й такі, що опускаються на глибину 1 000 м, а деякі – 8 000 м.
Отже, підвищення організації кільчастих червів сприяло урізноманітненню способів розмноження та розширенню місць існування.
Навчаємося пізнавати
Іл. 38. Будова черв’яка дощового
На малюнку зображені такі елементи будови: глотка, кільцеві судини-«серця», стравохід, воло, шлунок, спинна кровоносна судина, рот, навкологлоткове нервове кільце, черевний нервовий ланцюжок, кишка, черевна кровоносна судина. Визначте належність названих утворів до певних систем органів, укажіть цифру, якою вони позначені на малюнку, та стисло сформулюйте значення для організму. Заповніть таблицю.
Таблиця 4. БУДОВА КІЛЬЧАСТИХ ЧЕРВ’ЯКІВ
Система органів
Значення для організму
Біологія + Техніка
Іл. 39. Космічний локатор
Локатор – технічний пристрій для визначення розташування об’єктів у середовищі. Ідею локатора людина запозичила у тварин. Явище радіолокації використовують дельфіни, землерийки, кажани, кити, стрижі-салангани та ін. Термолокатори є в щитомордників, у водяних мокасинових змій, у пітонів, гримучих змій. Електролокатори є в риб, наприклад, у морміруса, електричного вугра.
А який принцип дії локаторів? Як Ви думаєте, у яких кільчастих червів краще розвинені органи слуху – у водних, наземних чи ґрунтових?
Запитання для самоконтролю
1. Яка кровоносна система в кільчаків? 2. Як називаються органи дихання в багатьох кільчаків? 3. Яка особливість виділення у кільчаків? 4. Назвіть відділи кишечника кільчаків. 5. Які органи чуттів розрізняють у кільчастих червів? 6. Назвіть середовища існування кільчаків.
7. Чому в кільчастих червів обмін речовин ефективніший, ніж у інших червів? 8. Які особливості кільчастих червів зумовлені їхньою здатністю до активного переміщення? 9. Які особливості поширення й розмноження кільчастих червів?
10. На прикладі дощового черв’яка дайте характеристику особливостей кільчастих червів.