Найстаріший супутник Європи ERS-2 згорів над океаном: що трапилось

Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!

На Землю впав перший супутник, запущений Європейською космічною агенцією. Апарат ERS-2 згорів у атмосфері над північною частиною Тихого океану, за координатами 37°24’00.0″N 151°54’00.0″W.

Про це повідомили в Центрі управління Європейської космічної агенції. Цікаво, що європейські фахівці ESA лише спостерігали за падінням й до останнього часу не знали, де саме воно відбудеться.

ERS-2 був першою платформою спостереження Європи, коли його запустили у 1995 році. Більш ніж двотонний супутник перестав функціонувати ще у 2011 році і з того часу був неконтрольованим. Щоправда, в ESA припускали, що ERS-2 протримається на орбіті приблизно 15 років.

В Агенції стверджують, що більша частина двотонного супутника згоріла під час падіння. До води дісталися незначні уламки, та “вони не є радіоактивними або токсичними”.

В чому полягала місія супутників ERS

У 1990-х роках Агенція запустила у космос два майже ідентичні апарата. Супутники дистанційного зондування Землі (абревіатура ERS) спостерігали за повенями, вимірювали температуру поверхні континенту та океану, відстежували рух льодовиків і фіксували вигин землі під час землетрусів.

ERS-2, крім цього, мав датчики для спостереження за захисним озоновим шаром Землі.

Саме пара ERS довела та наочно показала на знімках, що на планеті змінюється клімат, та що він змінюється більш швидше, ніж очікувалось.

ERS-1 також вже певний час не працює. Та на відміну від ERS-2, інженерам не вдалося його знизити, звʼязок із супутником перервався. Перебувати на висоті понад 700 км над Землею він може близько 100 років.

У Німеччині можливі наслідки появи російської бомби на орбіті Землі оцінили як катастрофу для всіх жителів Землі.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.

Мораторій на землю скасовано – зрада чи перемога?

В ніч з 30 на 31 березня 2020 року, Верховна Рада прийняла закон про обіг сільськогосподарських земель (проект № 2178-10), який є останньою умовою скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель, який існував майже 20 років.

Трохи повернемось до історії питання.

Земельна реформа бере початок в 90-х роках з розпаювання земель державної власності, що були в користуванні колгоспів та радгоспів. Саме на цьому етапі з’являються так звані земельні “паї”. Але вже з 2002 року запроваджено мораторій, який із часом зазнає суттєвих змін, спрямованих на недопущення його обходу різними «креативними» шляхами, які на практиці напрацьовувались миттєво.

З моменту прийняття закону й до 1 липня 2021 року (набрання ним чинності) продовжує діяти мораторій на землі товарного с/г виробництва, земельні ділянки, виділені з земельних паїв, земельні паї та на всі землі державного сектору, а також на зміну їх цільового призначення. За період дії мораторію почали працювати e-системи ДЗК, реєстрації речових прав на нерухоме майно, ЄДР, актів громадського стану тощо, що забезпечило публічність та відкритість інформації про статус існуючих ділянок та, без перебільшень, зменшення рейдерських махінацій. Немале значення для скасування мораторію мали і рішення Європейського суду з прав людини у справах “Зеленчук і Цицюра vs Україна”, “Антоненко та інші проти України”, де встановлено порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції щодо мирного володіння майном і забезпечення балансу між загальним інтересом суспільства та майновими правами власника.

В той же час, великі очікування, пов’язані із прийняттям закону, не справдились. Трансформація моделі ринку, що пропонувалась ще восени минулого року в начальній редакції проекту закону, та дозволяла залучити іноземний капітал, середніх і великих агровиробників, а також вивести ринок з “тіні”, в прийнятій редакції звелась до відкладення його запуску між основними гравцями ще на майже три роки, – до 1 січня 2024 року. Результати такого рішення мають більш символічну вагу для взаємовідносин з МВФ, аніж реальних інвестицій та агробізнесу. Поряд з цим, оренда землі залишається пріоритетним інструментом на аграрному ринку та не змінює свого статусу в разі зміни власника землі.

Далі наші висновки, зроблені на підставі прийнятого, але поки що не підписаного закону.

Зверніть увагу, що уберегти майно від рейдерів допоможуть сервіси SMS-маяк і SMS-маяк Земля , за допомогою яких можна оперативно дізнатися про зміни в реєстрі нерухомості (через SMS – повідомлення, електронним листом, або ж через повідомлення в кабінеті користувача).

Додатковий перехідний період обмежень – з 1.07.2021 по 31.12.2023 рр.

Приватні с/г землі будуть в обігу практично лише між громадянами України з розрахунку не більше 100 га в “одні руки”. Для юридичних осіб діятимуть схожі умови чинного мораторію, крім зміни цільового призначення.

Збережено обмеження і для земель державної та комунальної власності, які виключені з продажу. При цьому, положення про приватизацію громадянами України земель є актуальними, що продовжить безоплатне зменшення державного земельного банку. Ще одним виключенням є землі селянського (фермерського) господарства державної та комунальної власності, які належать громадянам на праві постійного користування, довічного успадкованого володіння. Такі особи матимуть право їх викупити з розстроченням оплати до 10 років та за їх нормативно-грошовою вартістю (“НГВ”) вже з 1 липня наступного року, але ж в межах 100 га. Що до орендарів-юридичних осіб, які переоформили такі ділянки до 2010 року, то з таким викупом скоріш за все прийдеться зачекати до 1 січня 2024 року.

Економічного обґрунтування чи доцільності таких обмежень на наступні майже три роки, як і ефекту для агросектору та ВВП країни в цілому ми не знайшли. Навіть спроба залучити банки до учасників ринку на цьому етапі прогнозовано буде декларативною – жодний банк не зацікавлений приймати такий актив з обмеженнями в обороті. Не виключеним є поява впродовж наступних трьох років “схемних” рішень в обхід таких обмежень, незважаючи на високі ризики подальшого їх оскарження та втрати активу.

Запуск ринку для юридичних осіб – резидентів України заплановано на 1 січня 2024 року.

Модель ринку передбачає допуск юридичних осіб, за умови їх створення за законодавством України та участі виключно громадян України чи публічного сектору. Увага, – жодних “проміжних” ланок, тобто, по суті, очікується запровадження механізму контролю бенефіціарного власника відповідного активу. Юридичним особам прямо заборонено набувати корпоративні права юридичних осіб-власників, а відтак, – брати їх в заставу. Виключень немає і для банків. Ця норма може бути скасована за результатами референдуму, що дозволить більш вдало структурувати агробізнес відповідно до його власних потреб та політик.

Питання залучення іноземних інвесторів відкладено до вирішення на референдумі.

Якщо таке рішення буде прийнято, закон надає в подальшому майже рівні можливості у порівнянні з вітчизняними суб’єктами господарювання, за виключенням резидентів держави-агресора чи окупанта, інших держав, що перебувають під санкціями. Ще одне обмеження – ділянки с/г призначення, виділені з земельних паїв, що розташовані ближче 50 кілометрів від кордону по суші.

При цьому, іноземні інвестори зможуть здійснювати свою діяльність через юридичну особу-резидента України, в тому числі в співпраці з вітчизняними агровиробниками.

Кредитування банками під заставу земельних ділянок допускається на умовах відчуження таких ділянок впродовж наступних 2-х років після звернення стягнення

До прийняття закону, між банківськими установами велись тривалі дискусії щодо юридичної невизначеності та малоефективності встановлених обмежень. Зокрема, закон посилається на банки як учасників, без визначення, які саме банки допускаються до ринку. Виходячи із визначення “банки” в ЗУ “Про банки та банківську діяльність”, можна зробити висновок, що в даному випадку йдеться про юридичних осіб, які у встановленому порядку отримали ліцензію та внесені до Державного реєстру банків, та, відповідно, можуть включати банки з іноземним капіталом. Банки зможуть працювати на таких умовах вже з 1 липня наступного року. Іноземні банки, які надають кредитування із – за кордону, найскоріше, не допускатимуться до цього ринку. Аналогічні обмеження діють до інших фінансових установ чи юридичних осіб на період до 1 січня 2024 року. Надалі, все залежить від того, чи відповідатиме корпоративна структура такої юридичної особи вимогам до набувача с/г землі.

Які інші можливості для гарантування виконання зобов’язань?

В такій ситуації ми розуміємо, що приймаючи рішення про надання кредиту, банки, в першу чергу, в якості забезпечення розглядатимуть інше ліквідне майно боржника, а вже в другу, – сільськогосподарські земельні ділянки. Нагадаємо, що корпоративні права (частки, акції, паї) юридичних осіб-власників земельних ділянок виключені з цивільного обороту до схвалення відповідного рішення на референдумі, а відтак, – вони не можуть бути об’єктом застави.

Окремим цікавим питанням є можливість орендаря передавати своє “право оренди земельної ділянки” в заставу. За умови відсутності прямої законодавчої заборони та у випадку, якщо можливість застави права оренди передбачено відповідним договором оренди земельної ділянки, ми не вбачаємо проблем в такій схемі. В такому разі, якщо боржник не виконає зобов’язання, кредитор отримає право користування землею на тих же умовах. Звичайно, варто дуже детально та чітко врегулювати порядок звернення стягнення на право оренди.

Умови консолідації більш привабливі та прості (з 01.01.2024)

Консолідація землі однією особою (фізична чи юридична) не повинна перевищити 10 000 га, що є чималою, але в українських реаліях може не покрити потреби топ-агрохолдингів, земельний банк яких подекуди перевищує 500 тис.га. Земельний банк однієї фізичної особи також включатиме розмір земель, які така контролює шляхом участі у юридичній особі. Загальний розмір буде визначатись пропорційно її участі в статутному капіталі такої юридичної особи до розміру землі, що є у власності останньої. Перевагу в цій частині матимуть банки, консолідація для яких не обмежена. Відповідно, ми очікуємо запровадження термінології та відповідного механізму контролю беніфіціарних власників земельних активів, що раніше не було притаманне земельному законодавству України.

Першочергове право викупу отримають орендарі та співвласники земельних ділянок. Поряд з цим, закон таке право не передбачає для емфітевзису.

Додатково, закон передбачає окремий механізм уступки першочергового права викупу у дуже простий спосіб – повідомлення власника, що є таким собі “ноу-хау” та суперечить самій суті цього права. Одночасно, таке право в силу прямої заборони не буде поширюватись на співвласників земельної ділянки. Тому очікуємо згодом чимало спорів.

Оплата за угодами виключно безготівкова та за підтвердження джерела надходження.

Додатковою умовою, що діятиме до 1 січня 2030 року, для угод з продажу землі є визначення ціни продажу с/г земель не нижче її НГВ. Нагадаємо, що така умова не виключає необхідність проведення експертної грошової оцінки об’єкту продажу, яку проводять суб’єкти оціночної діяльності у сфері оцінки земель, та є обов’язковою для розрахунку оподаткування.

Відповідальність за порушення умов обігу та хто здійснюватиме функції контролю?

Починаючи з липня 2021 року, за порушення умов обігу чи консолідації с/г землі, закон передбачає досить радикальні заходи, а саме конфіскацію землі (площі, що перевищує дозволений обсяг) за рішенням суду з виплатою її вартості, отриманої за результатами земельних торгів (за вирахуванням витрат на їх проведення).

Превентивні заходи контролю будуть вживатись на етапі укладення угод та фактично виконуватись нотаріусами. Програмне забезпечення державного реєстру речових прав на нерухоме майно має забезпечувати взаємодію з ДЗК, ЄДР в частині розміру земельних ділянок їх власників. Але наразі практично забезпечити таке виконання досить складно уявити.

Функцію контролю застосування санкцій, в разі порушень обмежень, покладено на Держгеокадастр, в тому числі право звертатись до суду з позовами про конфіскацію земельних ділянок (їх відповідної площі). Додатково, проектом № 2730-2 ініціюється покласти функцію перевірки дотримання умов консолідації на АМКУ, хоча в розрізі такого контролю участь АМКУ є дуже дискусійною.

Отже, прийняття закону безумовно є першим кроком, та очікувано зазнає ще чималих змін. Ми сподіваємось, що перехідний період буде використаний ефективно з метою:

проведення інвентаризації с/г земель, що знаходяться в користуванні (відновлення меж, якісна перевірка документів-власників землі, їх відповідність реальному стану);

перевірки існуючих договорів оренди/ емфітевзису на предмет їх строків, переважного права та ризиків;

перегляду існуючих корпоративних структур агробізнесу на предмет впливу прийнятих обмежень та майбутніх потреб в реструктуризації чи зміні корпоративної моделі під актив, що планується набути;

перевірки взаємовідносин із кредитними установами на предмет відповідності вимогами нового закону.

Ми сподіваємось, що закон допоможе запустити подальші швидкі реформи допоміжних секторів регулювання ринку землі, в тому числі прийняття закону про референдум, дерегуляцію управління земельними відносинами та забезпечення додаткових гарантій захисту учасників ринку, прозорої роботи е-системи земельних торгів та ефективної взаємодії державних реєстрів.

Тімур Бондарєв – керуючий партнер, керівник практики нерухомості та будівництва Arzinger, адвокат

Тетяна Сторожук – старший юрист практики нерухомості та будівництва Arzinger , адвокат

Отримайте більше можливостей для боротьби з кризою навіть за умов віддаленої роботи. Нова екосистема хмарних продуктів LIGA360 об`єднує всі продукти ЛІГА:ЗАКОН у спільному середовищі для управління ризиками. Об’єднайте усю команду в єдиному просторі для прийняття антикризових рішень в LIGA360. Спробувати

Землі колективної власності. Що потрібно знати?

20 серпня 2018 року Президент України підписав закон, який в першу чергу покликаний вирішити питання колективної власності на землю. Документ отримав складну назву – Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення.

20 серпня 2018 року Президент України підписав закон, який в першу чергу покликаний вирішити питання колективної власності на землю. Документ отримав складну назву – Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні») (далі – Закон). Закон набирає чинності з 01 січня 2019 року.

У Законі зазначено: «землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності».

Тобто законодавець вживає два поняття «землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені» та «земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності». При цьому, у комунальну власність переходять «землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені», а зареєструвати право комунальної власності можливо лише на «земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності». За таких обставин необхідно з’ясувати значення вказаних вище понять.

Так, згідно з Законом до «земельних ділянок, сформованих за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності» належать: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації, заболочені землі, землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку, землі під полезахисними лісовими смугами, землі під водними об’єктами, землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності, землі під будівлями, спорудами, іншими об’єктами нерухомого майна, землі, які передаються до запасу та резервного фонду, інші землі несільськогосподарського призначення (далі – Землі, які переходять у комунальну власність). Разом з тим «землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені» є ширшим поняттям та, окрім «земельних ділянок, сформованих за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності», включають в себе й інші земельні ділянки, наприклад, землі, які підлягали виділенню власникам земельних часток (паїв) (вбачається з преамбули Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»), хоча Законом встановлено спеціальний (а не автоматичний) порядок переходу таких ділянок у комунальну власність.

З огляду на це, законодавцю слід було узгодити між собою перелік земельних ділянок, які вважаються комунальною власністю, та перелік земельних ділянок, на які існує можливість зареєструвати право комунальної власності.

Крім того, в Законі вживається формулювання: «землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені…вважаються власністю територіальних громад». Натомість у пояснювальній записці до проекту Закону та в статті («Закон про консолідацію земель підписано. Які зміни нас чекають?») одного з авторів Закону народного депутата Кулініа О.І. вказано, що до комунальної власності мають передаватись землі саме ліквідованих КСП.

При цьому, поняття «припинена юридична особа» значно ширше за поняття «ліквідована юридична особа», адже включає в себе як ліквідованих юридичних осіб, так і реорганізованих (шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення). З огляду на це, важко зрозуміти чи правильно був втілений задум авторів в тексті Закону.

• Власники земельних часток (паїв) до 01 січня 2025 року можуть вирішити питання щодо розподілу земель колективної власності діючих підприємств, які не підлягали паюванню

Законом встановлені наступні положення:

1. Власники земельних часток (паїв) (визначені абз. 2-4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)), які отримали ділянку в розмірі земельної частки (паю) (далі – Пайовики), мають право розподілити землі колективної власності діючих підприємств, які не підлягали паюванню.
З огляду на положення Закону, власники земельних часток (паїв), які не отримали ділянку в розмірі земельної частки (паю), участі в розподілі не приймають.
2. Розподіл земельних ділянок здійснюється Пайовиками на загальних зборах, які організовує орган місцевого самоврядування, на території якого розташовані відповідні земельні ділянки.
3. Збори вважаються повноважними, якщо на них присутні більшість Пайовиків. Рішення приймаються також більшістю Пайовиків (а не більшістю присутніх).
4. Землі, які переходять у комунальну власність, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані. Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності, підлягають розпаюванню (про порядок паювання вказано нижче).
5. Землі під будівлями, спорудами, які перебувають у власності, підлягають безоплатній передачі їх власникам.
Звертаємо увагу, що дане правило стосується виключно земель діючих підприємств, натомість землі під будівлями та спорудами припинених КСП вважаються комунальною власністю.
6. За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів. До протоколу додається список реєстрації учасників зборів, засвідчений їхніми підписами. Кожен аркуш зазначеного списку підписується головуючим та секретарем зборів і скріплюється печаткою сільської, селищної, міської ради.
Разом з тим, законом встановлено, що збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа, проте не визначено чи є ця особа головуючою на зборах. Також законом не встановлено порядок призначення секретаря зборів. На нашу думку, секретаря зборів слід обирати за згодою більшості Пайовиків.
7. Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.
Вказане положення може створити проблемні ситуації. Наприклад, згідно з Законом земельні ділянки під будівлями та спорудами виділяються їх власнику. Власником вказаних об’єктів може бути юридична особа, проте вказані положення Закону не встановлюють способу отримання юридичною особою земельних ділянок у власність.
8. У разі якщо до 01 січня 2025 року протокол про розподіл земель не оформлений та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб’єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.

У даному випадку законодавець знехтував правами власників будівель та споруд, адже такі особи не завжди є Пайовиками, а тому не можуть взяти участь у засіданні зборів та впливати на їх проведення. Разом з тим, якщо збори не будуть проведені до 01 січня 2025 року, то власник будівель та споруд втрачає право отримати у власність земельну ділянку під своєю будівлею.

• Органам місцевого самоврядування надано право тимчасового передавати в оренду нерозподілені земельні ділянки та невитребувані земельні частки (паї), після формування їх у земельні ділянки

Відтепер на рівні закону закріплені визначення понять «Невитребувана земельна частка (пай)» та «нерозподілена земельна ділянка».

Нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Раніше в законі було закріплено право відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації розпоряджатись нерозподіленими земельними ділянки шляхом передання їх в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання вказаних ділянок у власність.
Проте у зв’язку з набранням чинності Законом таким правом будуть наділені лише сільські, селищні, міські ради. Крім того, вказані ради матимуть можливість у аналогічний спосіб розпоряджатись невитребуваними частками (паями) після формування їх у земельні ділянки.

Разом з тим Закон не дає відповіді на питання чи наділяються орендарі переважним правом отримати відповідну земельну ділянку у користування після передання вказаних ділянок у власність.

Крім цього, не зрозуміло яким чином співвідносяться вказані норми Закону з нормами Перехідних положень Закону України «Про оренду землі», які надають громадянам власникам сертифікатів на земельну частку (пай) право укладати договори оренди земельної ділянки до моменту виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок.

Також, Закон не дає відповіді на питання чи має право особа, яка орендує у власника сертифікату земельну частку (пай) переважне право на укладення договору оренди з органом місцевого самоврядування після формування такої частки (паю) у земельну ділянку.

Більше того, питання оренди землі мають бути врегульовані саме нормами Закону України «Про оренду землі», а не нормами Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», у якому відповідно до Закону викладені норми про оренду сформованих ділянок з земельних часток (паїв).

• Встановлено кінцевий строк виділення в натурі (на місцевості) невитребуваних земельних часток (паїв)

У разі якщо до 01 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

За наслідками аналізу вказаних вище положень закону можна дійти висновку, що Закон все ж таки містить деякі неузгодженості та прогалини. Проте на, нашу думку, цей Закон зможе вирішити ряд проблем, пов’язаних з колективною власністю на землю, які протягом багатьох років знаходились у «підвішеному» стані.

Ян Нечваль,
молодший юрист GOLAW

Cтаття була опублікована у періодичному виданні “Юрист&Закон”