Основні хвороби цибулі

НЕСПРАВЖНЯ БОРОШНИСТА РОСА, АБО ПЕРОНОСПОРОЗ. Збудник — ооміцетний гриб Рeronospora destructor. Одна із найпоширеніших і шкодочинних хвороб цибулі. Пероноспороз уражує всі види цибулі, але найбільше цибулю звичайну. Проявляється хвороба через 3–4 тижні після садіння цибулин сіянки або маточної цибулі. Уражуються усі надземні частини та цибулина. Хворі рослини відстають у рості, листки жовтіють і засихають (рис. 1). У вологу погоду листки вкриваються сірувато‑фіолетовим нальотом. На уражених тканинах затримується пил і часточки ґрунту, внаслідок чого рослина набуває темно‑сірого забарвлення. З пошкодженого листя гриб проникає у цибулину, де і зимує у вигляді міцелію, при цьому ніяких зовнішніх ознак на ній не спостерігається. При висаджуванні в поле такі цибулини дають хворі рослини. На насінниках хвороба уражує стрілки та листки, на них утворюються жовтуваті, різного розміру овальні плями з характерним сірувато‑фіолетовим нальотом. Уражені стрілки надламуються, насіння не визріває або зовсім не утворюється.

Рис. 1. Ураження несправжньою борошнистою росою.

У період вегетації пероноспороз поширюється конідіями, які формуються вночі при температурі +4–25 °С і вологості повітря не менше ніж 95 %, а також вітром та краплями дощу, зберігаючи життєздатність до 4 днів. Для проростання конідій пероноспорозу і зараження рослини цибулі необхідно, щоб з настанням темряви на рослині була присутня крапельно‑рідка волога при оптимальній температурі +15–18 °С. Інкубаційний період розвитку пероноспорозу — 11–15 днів. При встановленні жаркої, сухої погоди він сповільнюється, але при підвищенні вологості поновлюється.

Джерелом інфекції є уражені багаторічні види цибулі, а також ріпчаста цибуля, сіянка та ріпка, де зберігається грибниця. Гриб може зберігатися також і на рослинних рештках. Насінням і під час зберігання цибулі пероноспороз не поширюється. Несправжня борошниста роса дуже шкодочинна, від хвороби гине 15–20 % рослин і більше.

АЛЬТЕРНАРІОЗ. Збудник — Alternaria porri. Найбільш сприйнятливим до даної хвороби є старе листя цибулі. Перші симптоми проявляються у вигляді насичених водою плям, зазвичай з білим центром. Пляма може почати розвиватися на кінчику пера цибулі або в середній його частині (у такому разі лист переломлюється в місці формування плями). Краї уражених ділянок набувають забарвлення від коричневого до лілового, лист жовтіє вище і нижче ураженої частини. Згодом на уражених ділянках утворюються концентричні кільця, забарвлення яких варіює від темно‑коричневого до чорного. Вони є зонами спороношення гриба. В ході розвитку плями на шийці цибулини утворюється перетяжка, уражаються луски.

Аналогічні симптоми спостерігаються на стрілках (рис. 2). Уражені стрілки можуть відмирати, внаслідок чого насіння розвивається зморщеним. Зараження цибулин відбувається через шийку цибулини.

Альтернаріоз починає розвиватися на листках, які були уражені пероноспорозом, сірою гниллю чи пошкоджені трипсом. Гриб може розвиватися в температурних межах +6–32 °С. Також цьому сприяє наявність крапельно‑рідкої вологи або вологість повітря вище ніж 90 % протягом 12 годин. Коли ранкова роса висихає, спори переносяться повітрям і потрапляють на сприйнятливі тканини цибулини.

Симптоми проявляються через 1–4 дні після зараження. Найсильніше хвороба розвивається під час тривалих періодів вологого стану листя. Захворювання призводить до загибелі листя, зменшення розміру цибулин і їх загнивання під час збирання і зберігання. Гриб зимує у вигляді міцелію в рослинних рештках та купах відбракованої цибулі.

Рис. 2. Ураження листової маси альтернаріозом.

Рис. 3. Оливково‑коричневий наліт спороношення на листі.

СТЕМФІЛІОЗ. Збудник — Stemphylium vesicarium. Хвороба завдає значної шкоди за високих літніх температур. Стемфіліоз цибулі найбільш активно розвивається на листках, уражених пероноспорозом або пошкоджених трипсом, тому нерідко хвороба проявляється як вторинна інфекція. Зараження найчастіше починається на старих листках, на вже відмерлій або пошкодженій тканині. Ранні симптоми на листках дуже схожі на симптоми альтернаріозу. Ураження починається з появи дрібних світло‑жовтих або коричневих плям, які потім розвиваються в подовжені горбики. Ці світло‑коричневі всередині горбики поступово стають темнішими по краях, а потім зливаються і уражають лист повністю. У вологу погоду пляма покривається слабким сіруватим або сірим нальотом (рис. 3). Оптимальна температура для розвитку гриба — +18–25 °С і зволоження поверхні листа не менш ніж 8 годин.

Кореневі гнилі, спричинені грибами роду Fusarium, Pythium, Rhizoctonia, поширені повсюдно й здатні призвести до зниження врожайності, втрати продукції та її якості.

Гриби роду Fusarium є досить розповсюдженими, численними та різноманітними серед мікроскопічних грибів. Фузаріоз цибулі проявляється як у період вегетації, так і під час зберігання у сховищах. У період вегетації проявляється фузаріозне в’янення листків цибулі, а при зберіганні — фузаріозна гниль денця цибулин. Характерними ознаками є передчасне пожовтіння, скручування й відмирання листків, яке починається з верхівки. Згодом хвороба поширюється на всю листову пластинку, а уражене листя в’яне й загниває (рис. 4). Заражені частини цибулини набувають коричневого забарвлення. На денці утворюється білий або рожево‑кармінний повстяний наліт, корінці можуть повністю згнивати, тому уражені рослини легко витягуються з ґрунту. Під час збору врожаю можна не помітити уражені цибулини з ознаками загнивання. Найчастіше збудником захворювання є гриб Fusarium oxysporum. Це ґрунтовий гриб, що узимку може бути як у вільному стані у формі хламідоспор, так і в рослинних рештках у вигляді міцелію. Спільним для видів Fusarium у циклі розвитку є те, що всі вони належать до ґрунтових грибів. Джерелом інфекції можуть слугувати заражені рослинні рештки та цибулини. Пошкодження цибулі личинками цибулевої мухи чи іншими шкідниками збільшує розповсюдженість цієї хвороби.

Розвитку хвороби сприяє температура 20–25 ⁰С та підвищена вологість ґрунту. За таких умов утворюється первинний інокулюм. Поширенню конідій сприяє крапельна волога. Потрапляючи на рослину, конідія проростає та заражає її. Ураження цибулі відбувається на денці та на корінцях. Патоген перешкоджає проростанню цибулин, пригнічує ріст проростків і спричиняє відмирання листків. Втрати під час зберігання можуть перевищувати 30–50 %.

Рис. 4. Випрівання сіянців цибулі, уражених збудниками роду Fusarium, Pythium, Rhizoctonia.

ГРИБИ РОДУ PYTHIUM. Основні симптоми захворювання проявляються на молодих сіянцях: вони можуть загнивати до проростання, а проростки — до появи сходів. У нижній частині стебла утворюється мокра пляма, а на корінні — водяниста гниль. По мірі загнивання коріння може ставати чорним. Гриб також може уражувати насіння, на якому утворюється водяниста гниль. При ураженні більш дорослих рослин спостерігається відставання в рості, а за сильного ураження — пожовтіння та в’янення листя.

РИЗОКТОНІОЗ, АБО СУХА ФІОЛЕТОВА ГНИЛЬ, АБО ПОВСТЯНА ГНИЛЬ. Збудник захворювання — Rhizoctonia violacea (Deuteromycetes), хвороби зонтичних і лілійних овочевих культур. Листя хворих рослин жовтіє і висихає, на корінні з’являються свинцево‑сірі плями, які западають. На них пізніше формуються псевдосклероції. Результати досліджень діагностичних центрів компанії «Сингента», які проводилися на основі фітоекспертизи рослинного матеріалу цибулі протягом 2017–2018 років, підтвердили розвиток вказаних вище хвороб (рис. 5). Необхідно зазначити, що листові плямистості, збудниками яких є Alternaria та Stemphiliym, найчастіше уражували культуру і бал ураження склав 2, що відповідає 15–25 % ураження листової поверхні. Рівень розвитку ураження Fusarium (гниль денця) порівняно з 2017 роком був помітно меншим.

Рис. 5. Бал ураження хворобами цибулі ріпчастої.

ЗАХИСТ ВІД ХВОРОБ

ШИРЛАН 500 SC, К. С. — контактний фунгіцид з елементами системної дії для блокування рухомості та припинення проростання зооспор як на живих, так і на неживих (листках і стеблах, що висохли) тканинах та на поверхні ґрунту зі швидким стоп‑ефектом ооміцетів. Тому ми й рекомендуємо його застосування в першій обробці, коли рослини ще невеликі й значна частка робочого розчину потрапляє безпосередньо на ґрунт. Лише Ширлан ® у такому разі блокуватиме патогени пероноспо‑ розу не тільки на листках, а й на поверхні ґрунту, запобігаючи таким чином зараженню рослин цибулі на ранніх фазах їх розвитку.

РИДОМІЛ ГОЛД MZ 68 WG, В. Г. вміщує системну діючу речовину металаксил‑М, яка швидко розповсюджується по рослині акропетально й базипетально, потрапляючи також у новий приріст. У такий спосіб захищається вся рослина протягом тривалого часу, подовжується період захисної дії та зникає необхідність повторного обробітку у разі дощу. Саме тому Ридоміл ® Голд рекомендований до застосування у той час, коли рослини цибулі інтенсивно нарощують наземну вегетативну масу.

Друга діюча речовина — манкоцеб — є контактною і добре пригнічує патогени на поверхні рослин. Однак вона не може проникати під кутикулу в рослинні тканини, тому найсильніший ефект забезпечує саме на ранніх стадіях поширення інфекцій. А от для забезпечення так званого стоп‑ефекту після прояву симптомів пероноспорозу на полі краще використовувати фунгіциди з вмістом міді.

ПЕРГАДО R 270 WG, В. Г. — результат новітніх наукових розробок. Мідь представлена в ньому у вигляді оксихлориду з вмістом 245 г/кг. Проте в Пергадо ® R є ще й друга діюча речовина — мандіпропамід (25 г/кг), широко відома виробничникам за фунгіцидами Ревус ® і Ревус ® Топ. Завдяки мандіпропаміду ефективність міді навіть з меншими нормами витрати перевищує результат від застосування фунгіцидів із моновмістом її окисів або солей. Мандіпропамід має дуже високу трансламінарну проникність, інтенсивно та швидко поглинається листковою поверхнею і протягом 2 годин проходить через усю товщу листкових пластинок. Таким чином ця діюча речовина ніби «затягує» оксихлорид міді під кутикулу листків. Отже, захисний «екран» утворюється не на поверхні, а під кутикулою листків, відповідно, він не змивається дощем та не розривається при збільшенні їх розмірів. Тобто, захисний «екран», так би мовити, росте разом із листком, не дозволяючи патогенам уражати рослинні тканини.

КВАДРІС ТОП 325 SC, К. С. забезпечує надійний захист від альтернаріозу та стемфіліозу. Навіть при внесенні на 3–5‑ту добу після прояву цих захворювань розвиток грибів пригнічується більш ніж на 80 %. А за своєчасного застосування, у 1–2‑гу добу після виявлення інфекції, — понад 90 %. Квадріс ® Топ має у складі дві діючі речовини різних хімічних класів — триазолів та стробілуринів.

Дифеноконазол є найефективнішою діючою речовиною проти недосконалих грибів, до яких входять збудники альтернаріозу та стемфіліозу, й вирізняється однією з найкращих серед фунгіцидів лікувальною дією. Ця сполука здатна знищити вже пророслу спору протягом 4–5 днів і не допустити ураження рослини. Азоксистробін розширює спектр захисту, розповсюджується по рослині, маючи системну дію, та превентивно захищає культуру від збудників хвороб чотирьох класів (Oomycetes, Ascomycetes, Deuteromycetes, Basidiomycetes).

Таким чином, агрономи отримують якісно новий продукт для боротьби з пероноспорозом, альтернаріозом та стемфіліозом, який поєднує в собі всі можливості фунгіцидів: лікувальну, превентивну, контактну, системну та трансламінарну дії — та пригнічує патогени на всіх стадіях розвитку збудників.

КВАДРІС 250 SC, К. С. перед збиранням урожаю застосовується при виляганні 10 % рослин, коли починається останній етап інтенсивного відтоку пластичних речовин із листкової маси до цибулин. Так, накопичуючись у соковитих лусках, азоксистробін запобігає розвитку збудників сірої та білої гнилей при зберіганні. До того ж діюча речовина має короткий час розкладу і період очікування — 14 діб. Тобто, через два тижні в цибулинах вже відсутні залишки препарату і вони придатні до реалізації без обмежень. Варто зазначити, що на полях, з яких цибуля підлягатиме поточній реалізації протягом 2–3 місяців після збирання, Квадріс ® можна не застосовувати, оскільки за такий період гнилі не завдадуть істотної шкоди продукції.

Проти збудників кореневих гнилей цибулі компанія «Сингента» пропонує ефективний засіб захисту рослин із системно‑лікувальною дією та унікальним спектром — ЮНІФОРМ 446 SE, С. Е. Завдяки двом системним діючим речовинам (азоксистробін + мефеноксам) і особливій ґрунтовій формуляції Юніформ ® здатний пригнічувати розвиток фітопатогенів безпосередньо в місці їх основної концентрації — в ґрунті. Застосування Юніформ ® через систему крапельного зрошення суттєво знижує витрати на проведення обприскувань, підвищує стресостійкість рослин, пригнічує широкий спектр ґрунтових патогенів.

Водночас із широким спектром високоефективних пестицидів та надійною системою захисту рослин компанія «Сингента» пропонує українським сільгоспвиробникам послуги власних діагностичних центрів, де можна провести діагностику рослин на наявність фітопатогенів та яйцекладів. За результатами таких досліджень виробники отримають чіткі рекомендації щодо найефективнішого застосування пестицидів для запобігання розвитку або локалізації хвороб та шкідників, якщо такі будуть виявлені. До того ж наші менеджери з продажів і технічні експерти завжди готові відповісти на ваші запитання та надати професійну консультацію.

Цибуля: вирощування на городі, сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 26 лютого 2019 Перша редакція: 26 січня 2016 🕒 16 хвилин 👀 82384 рази 💬 0 коментарів

  • Посадка й догляд за цибулею
  • Овоч цибуля – опис
  • Посадка цибулі у відкритий ґрунт
    • Коли садити цибулю в ґрунт
    • Ґрунт для цибулі
    • Після чого можна садити цибулю
    • Як садити цибулю у відкритий ґрунт
    • Посадка цибулі під зиму
    • Як виростити цибулю
    • Полив цибулі
    • Підживлення цибулі
    • Обробка цибулі
    • Цибуля ріпчаста
    • Цибуля-порей
    • Цибуля-шалот
    • Шніт-цибуля
    • Запашну цибулю
    • Багатоярусна цибуля
    • Цибуля-батун
    • Старіюча цибуля
    • Цибуля-слизун
    • Коментарі

    Рослина цибуля (лат. Allium) – рід багаторічних і дворічних трав’янистих рослин, що належить до підродини Цибулеві родини Амарилісові і нараховує близько 400 видів, що зростають у природі північної півкулі в степах, лісах і на луках. В Ірані, Китаї та Середземномор’ї цибулю знали ще 4000 років тому, на наші ж терени вона прийшла з берегів Дунаю на початку XII століття. All у перекладі з кельтської означає «пекучий» – мабуть, тому Карл Лінней і назвав цибулю allium. А може, латинська назва походить від слова halare, що означає «пахнути».

    У культурі вирощують різні види цибулі, але найчастіше це Allium cepa, або цибуля ріпчаста, і її численні сорти, а також цибуля-шалот, цибуля-батун, цибуля дудчаста, цибуля-порей та інші. Цікавий овоч цибуля і як декоративна рослина: ландшафтні дизайнери використовують для оформлення клумб такі види цибулі, як похила, афлатунська, голландська, велетенська, каратавська, круглоголова, Шуберта, Христофа та інші.

    Посадка й догляд за цибулею

    • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – у першій декаді травня, посадка в ґрунт сіянки – навесні, в ті ж терміни, що й посів насіння, посадка в ґрунт вівсюжки – під зиму (з 5 по 20 жовтня).
    • Цвітіння: появу квіткової стрілки допускають тільки якщо потрібне насіння.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло.
    • Ґрунт: сухий, багатий на органіку, з водневим показником pH 6,5-8,0. Кислі ґрунти під цибулю вапнують.
    • Полив: у середньому один раз на тиждень при витраті на кожен м² 5-10 л води.
    • Підживлення: при підготовці ділянки вносять органіку, перед посівом або посадкою – повне мінеральне добриво. Надалі підживлюють тільки якщо повільно наростає листя. Допускається 2-3 підживлення органічним добривом. Останнє – коли цибулини досягнуть розміру волоського горіха.
    • Розмноження: насінням, сіянкою (дрібні цибулинки) та вівсюжкою (дрібна сіянка).
    • Шкідники: цибульні молі, мухи й прихованохоботник, паросткові мухи, капустянки, совки (городні, капустяні й озимі), тютюнові трипси.
    • Хвороби: біла та сіра гнилі, жовтяниця, пероноспороз, фузаріоз, головня, іржа, трахеомікоз, шийкова гниль цибулі, вірусна мозаїка.

    Овоч цибуля – опис

    У рослин роду велика куляста сплюснута цибулина, вкрита фіолетовим, білим або червонуватим лушпинням. Листя прикореневе, ременевидне або лінійне, дудчасте, стебло роздуте, товсте, до 1 м у висоту. Квітки непоказні, дрібні, розташовані на довгих квітконіжках і зібрані в парасолькоподібні суцвіття, що досягають у деяких видів 40 см у діаметрі й одягнені в чохол, який зберігається до початку розкриття квіток. Зав’язь одногнізда або тригнізда. Насіння кругле або кутасте. Плодоносить цибуля в серпні або вересні. У городній культурі найчастіше вирощують цибулю ріпчасту. Про те, як садити цибулю, як поливати цибулю, чим удобрювати цибулю, коли викопувати цибулю, як зберігати цибулю і які сорти цибулі для відкритого ґрунту краще обрати, ми розповімо вам у цій статті.

    Посадка цибулі у відкритий ґрунт

    Коли садити цибулю в ґрунт

    Цибулю садять навесні, в першій декаді травня, в добре прогріту землю: якщо температура ґрунту буде менше 12 ºC, цибуля починає стрілкуватися. Принцип вирощування цибулі у відкритому ґрунті такий: у перший рік навесні ви сієте насіння, і до осені у вас виростають маленькі цибулинки – сіянка, а посадивши наступної весни сіянку, ви до осені отримаєте вже повноцінні цибулини. Але річ у тім, що зберегти сіянку до весни важко, оскільки для цього потрібен особливий температурний і вологісний режим, тому сіянку сіють у ґрунт на рік дозрівання під зиму.

    Ґрунт для цибулі

    Цибуля – рослина світлолюбна, і віддає перевагу відкритим, сухим і сонячним ділянкам, багатим на органіку, з водневим показником у межах рН 6,4-7,9. Якщо у вас на городі кислий ґрунт, під цибулю його доведеться вапнувати. Місце готують заздалегідь: восени ґрунт для цибулі перекопують на глибину 15-20 см із торфогнійним компостом або з перепрілим гноєм (свіжий гній цибулі вадить, оскільки провокує зростання зелені, через що цибулини не визрівають). У кислий ґрунт додають доломітове борошно, деревну золу, мелену крейду або вапняк. Навесні, перед посівом, вам залишиться тільки внести в ґрунт на кожен м² по 60 г суперфосфату, 10 г сечовини та по 20 г хлористого калію й зарити добрива в ґрунт граблями.

    Після чого можна садити цибулю

    Найкращі попередники для цибулі – картопля, капуста, боби, горох, сидерати і томати, а от після таких культур, як часник, морква, огірок і власне цибуля, сіяти цибулю на ділянці можна лише через три роки, а ще краще через п’ять років.

    Як садити цибулю у відкритий ґрунт

    Цибулю-ріпку можна вирощувати трьома способами:

    • у дворічній культурі, попередньо вирощуючи сіянку;
    • в однорічній культурі з насіння;
    • в однорічній культурі з попереднім вирощуванням розсади.

    Розглянемо всі три способи.

    Вирощування цибулі з насіння за один сезон можливе тільки в районах із довгим літом, і культивують таким способом солодкі й напівсолодкі сорти цибулі. Передпосівна підготовка насіння передбачає стратифікацію або закладку у вологу марлю на добу для набубнявіння. Потім насіння цибулі висівають у заправлений мінеральними добривами та пролитий розчином мідного купоросу з розрахунку 1 столова ложка на 10 л води ґрунт на глибину близько 1,5 см за схемою 13х1,5 см, рясно поливають ділянку водою через розсікач і накривають посів плівкою. Як тільки з’являться сходи, плівку прибирають, сходи проріджують, залишаючи між сіянцями відстань 2-3 см, після чого ділянку мульчують перегноєм. Наступне проріджування проводять тижні за три, і в підсумку відстань між сіянцями має стати 6-8 см.

    Розсадним способом вирощуються напівгострі і солодкі сорти цибулі. Підготовлені (стратифіковані або набряклі) насінини сіють в ящики за 50-60 днів до висаджування розсади у відкритий ґрунт дуже густо на глибину 1 см, залишаючи відстань між рядами близько 4-5 см. Розсада цибулі невибаглива, але перед пересадкою сіянців у відкритий ґрунт листя і коріння краще на третину вкоротити.

    Якщо ви живете в кліматі з недовгим і неспекотним літом, вам навряд чи вдасться за один сезон виростити з насіння повноцінну цибулину-ріпку, тому доведеться вирощувати цибулю в дворічній культурі: у перший рік виростити з насіння сіянку, а в другий – з сіянки цибулину-ріпку. Таким способом найкраще культивувати гострі сорти цибулі. Принцип посіву насіння на сіянку той самий, що і для вирощування ріпки. Наступної весни на початку травня сіянку висаджують на глибину 4-5 см у ґрунт із проміжком 8-10 см і з дистанцією між рядами 30 см, підготувавши ділянку так, як це вже було описано. Але попередньо переберіть, відкалібруйте і добре прогрійте на сонечку посадковий матеріал протягом тижня, інакше він почне стрілкуватися, а безпосередньо перед посадкою потримайте сіянку 10 хвилин у розчині чайної ложки мідного купоросу в 10 літрах води. До речі, якщо ви збираєтеся ласувати молодою зеленою цибулькою, посадка цибулі в ґрунт проводиться густіше – через 5-7 см, а потім проривайте ряди, поки між рослинами не залишиться дистанція 8-10 см.

    Посадка цибулі під зиму

    В одній із наших статей ми вже писали про те, як садити цибулю восени. Під зиму найкраще сіяти дрібну сіянку, оскільки вона не утворює стрілок. Якщо ви хочете навесні їсти зелену цибулю з городу якомога раніше, то посадіть для цього під зиму трохи великої сіянки. Взагалі ж посадка озимої цибулі має масу переваг:

    • по-перше, не потрібно зберігати сіянку до весни, оскільки зазвичай вона швидко висихає, якщо не створити їй особливих умов;
    • по-друге, коли з’являється цибульна муха, яка пошкоджує весняні посадки, озимій цибулі, вже досить зміцнілій, вона не страшна;
    • по-третє, у вас буде ранній урожай – уже в липні;
    • по-четверте, на звільненій від цибулі ділянці ще можна встигнути щось виростити.

    Під зиму сіють зазвичай холодостійкі сорти – Арзамаський, Даниловський, Стригуновський, Штутгартен. Що ж до вибору ділянки, то вимоги до неї такі самі, як і при весняному посіві, крім однієї деталі: саджайте цибулю там, де найраніше сходить сніг і не застоюється вода. Посадка цибулі восени проводиться з 5 по 20 жовтня, під самі заморозки, але в ще теплу землю. Перед посадкою посівний матеріал перебирають, калібрують, прогрівають і садять у борозенки завглибшки 5 см на відстані 6-7 см між цибулинами. Між рядами зберігають інтервал 15 см. Після перших заморозків – але не раніше, інакше цибуля може випріти – ділянку накривають ялиновим гіллям або соломою, які прибирають навесні, коли починає танути сніг.

    Догляд за цибулею

    Як виростити цибулю

    Вирощування цибулі у відкритому ґрунті передбачає своєчасний регулярний полив, після якого в обов’язковому порядку необхідно розпушувати ґрунт і видаляти з ділянки бур’ян, щоб він не задушив молоді сходи рослини. Крім того, цибуля потребує підживлення, а у випадках зараження хворобами чи шкідниками знадобиться її обробка фунгіцидами або інсектицидами.

    Полив цибулі

    Простіше було б сказати, що цибулю слід поливати раз на тиждень, витрачаючи на 1 м² від 5 до 10 л, але одне літо не схоже на інше: в один рік може стояти посуха, і поливати цибулю доведеться мало не щодня, в інший рік дощ може лити через день, і цибуля почне гнити від перезволоження. Тому просто стежте за тим, щоб цибуля не пересихала і не потерпала від надміру води: при нестачі вологи пір’я стає сизувато-білим, а при надлишку зелень набуває блідого відтінку. У липні полив скорочують, оскільки настає період дозрівання цибулин, якщо тільки літо не надто посушливе.

    Підживлення цибулі

    Як ми вже писали, восени при підготовці ділянки у ґрунт вносять органічні добрива, а навесні, перед посадкою, комплекс із мінерального підживлення. Згодом, якщо листя наростає повільно, проводять удобрення цибулі розчином органіки (склянка пташиного посліду, сечовини або коров’яку на 10 л води) з розрахунку 3 літри на 1 м². Через два тижні підживлення можна повторити, а коли цибулини досягнуть розмірів волоського горіха, проводять третє підживлення за тією ж рецептурою.

    Обробка цибулі

    Дуже часто новачки запитують, чим обробити цибулю, щоб захистити її від хвороб. У садівничій практиці нормою є профілактична обробка листя цибулі від грибкових захворювань при досягненні його пір’ям висоти 15 см розчином мідного купоросу – чайної ложки препарату на 10 л води. Для того, щоб рідина занадто швидко не стікала з листя, можна додати в розчин столову ложку тертого господарського мила.

    Шкідники і хвороби цибулі

    Для організації правильного догляду важливо знати, чим хворіє цибуля і які комахи можуть завдати їй шкоди. З хвороб для цибулі небезпечними є шийкова, сіра та біла гнилі, а також жовтяниця, фузаріоз, несправжня борошниста роса (пероноспороз), сажка, іржа, мозаїка і трахеомікоз.

    Біла гниль розвивається на кислих ґрунтах, тому намагайтеся кислий ґрунт на ділянці вапнувати. Крім того, розвитку хвороби сприяє надлишок азоту в ґрунті. Хворі екземпляри необхідно з грядки видаляти, а перед закладкою цибулин на зберігання їх із профілактичною метою опудрюють крейдою.

    Сіру гниль викликає грибок, а сприяє поширенню хвороби волога і дощова погода. Хворі цибулини потрібно видаляти, а в якості профілактики гарні результати дає неухильне дотримання агротехнічних умов і весняна обробка цибулі розчином мідного купоросу.

    Жовтяниця цибулі – вірусне захворювання, яке деформує квітки й утворює на листках хлоротичні плями. Вилікувати вірусну хворобу неможливо, тому необхідно негайно не тільки видаляти з ділянки екземпляри з її симптомами, а й утримувати грядки з цибулею та міжряддя в чистоті, видаляючи бур’ян, як тільки він з’являється. Ну і, звичайно, дотримуватися сівозміни.

    Несправжня борошниста роса (пероноспороз) проявляється на листках і стеблах світлими плямами довгастої форми з сірим нальотом, які поступово чорніють. Цибулини, уражені пероноспорозом, при зберіганні починають рано проростати, хворі рослини не утворюють насіння. Щоби знищити збудників пероноспорозу, зібрані цибулини перед закладанням на зберігання прогрівають протягом 10 годин при температурі 40 ºC. Щоб уникнути захворювання, стежте за тим, аби посадки цибулі не були надто загущеними.

    Фузаріоз проявляється пожовтінням кінчиків пір’я, оскільки в районі денця цибулини розвивається гниль і відмирання тканин. Це грибкове захворювання, яке особливо активно проявляється в спекотні сезони. Причиною фузаріозу може бути ураження рослини цибулевою мухою. Як превентивний захід використовують прогрівання посівного матеріалу перед посадкою.

    Симптоми сажки виглядають як опуклі напівпрозорі темно-сірі смуги, на яких із часом тріскаються тканини, випускаючи назовні спори грибка, кінчики листя сохнуть. Щоб захистити від хвороби цибулини, які укладаються на зберігання, потрібно прогрівати їх перед закладкою при температурі 45 ºC протягом 18 годин. В якості профілактики своєчасно видаляйте бур’яни і не сійте різні сорти цибулі на одній ділянці.

    Іржа виявляється буро-червоними здуттями на листі цибулі, що містять спори грибка. Як профілактичний захід можна використовувати прогрівання зібраних цибулин при температурі 40 ºC протягом 10 годин перед закладанням на зберігання. Слідкуйте за густотою грядок і своєчасно видаляйте з них екземпляри з симптомами хвороби.

    Трахеомікоз є наслідком фузаріозу: гниль починається з нижніх тканин цибулини, поступово піднімаючись вище і поширюючись на всю цибулину, викликаючи відмирання коренів і пожовтіння пір’я цибулі. Видаляйте рослини з симптомами трахеомікозу, дотримуйтесь правил агротехніки і сівозміни.

    Шийкова гниль цибулі проявляється сірим щільним нальотом цвілі на зовнішніх лусках, що з часом перетворюється на чорні плями. Виявляється хвороба після збирання цибулин, а наступні симптоми виникають місяці за два. Особливо схильні до зараження пізні сорти. Розвивається захворювання при вирощуванні цибулі в несприятливих умовах, тому головним правилом має стати дотримання агротехнічних умов, а також прогрівання сіянки перед посадкою і зібраних цибулин перед закладанням на зберігання при температурі 45 ºC.

    Мозаїка перетворює листя цибулі на плоскі, гофровані клапті з жовтими смугами, суцвіття цибулі дрібнішають, насіння стає менше, рослина відстає у рості. Це вірусне захворювання, і боротися з ним можна тільки профілактично.

    Усі грибкові захворювання легко лікуються фунгіцидами, але перед тим, як обробити цибулю, подумайте про те, що цибулинам властиво накопичувати не тільки поживні речовини, а й отрути, тому ми не рекомендуємо вам використовувати в боротьбі з хворобами хімічні препарати.

    Із комах-шкідників найнебезпечніші для рослини цибульні прихованохоботник, міль і муха, паросткова муха, капустянка, а також капустяна, городня й озима совки та тютюновий трипс. Проти гусені совок ефективна обробка рослин однопроцентним розчином Бітоксибацилліну або піввідсотковим розчином Гомеліна. Проти тютюнових трипсів допомагає обробка Актеліком або Карбофосом (0,15 %). Прихованохоботника знищують системними інсектицидами. Личинки росткової мухи гинуть при глибокому осінньому перекопуванні ділянки. Цибулева муха боїться запаху моркви – чергуйте ряди цибулі з рядами моркви, і цибульна муха облетить вашу ділянку стороною. У боротьбі з цибулевою міллю необхідно протягом сезону своєчасно видаляти з ділянки бур’яни, а в кінці сезону – всі рослинні залишки, дотримуватися правил агротехніки і сівозміни. Капустянку звичайну приманюють пастками: викопують у декількох місцях ділянки ями півметрової глибини, укладають у них кінський гній і накривають щитами з дощок. Коли капустянки залізуть туди погрітися, їх знищують.

    Збирання та зберігання цибулі

    Збір урожаю цибулі починають у суху погоду, коли перестають утворюватися нові листки, пір’я полягає, а цибулини набувають форми і характерного для сорту забарвлення й об’єму. Зазвичай це буває з середини серпня до першої декади вересня. Намагайтеся не пропустити час збору, бо цибуля може відновити ріст і стане непридатною для зберігання. Цибулини викопують, складають на грядці для просушування, потім очищають їх від підсохлої на повітрі землі.

    Перед закладанням цибулі на зберігання її просушують на сонці або в добре провітрюваному сухому приміщенні. Досвідчені городники сушать цибулю в духовці: спочатку при температурі 25-35 ºC, потім близько 10 годин при температурі 42-45 ºС. Після цього цибулини оглядають і обмацують, виявляючи ознаки гниття і хвороб. Не годяться для зберігання зіпсовані цибулини або без лушпиння. Після просушування у цибулин обрізають ножицями листя, залишаючи шийку довжиною 4-6 см.

    Найкраще залишати на зберігання звичайну жовту цибулю: у неї щільна оболонка, вона не така примхлива, як інші. Цибуля, що виросла з сіянки, зберігається краще, ніж та, що з насіння, як і гіркі сорти, які лежать довше, ніж солодкі і напівсолодкі, що більше схильні до захворювань через занадто тонке лушпиння.

    Найбільше для зберігання цибулі підходить сухий льох із температурою близько 0 ºC або трохи вище, однак поруч не повинні зберігатися картопля, буряк, морква та інші овочі, що вимагають високої вологості повітря. Складають цибулини в ящики, мішки з тканини, сітки, кошики або безрозмірні панчохи – до цибулин має бути доступ сухого повітря, тому, щоб уникнути появи гнилі, не варто складати цибулю в посуд товстим шаром. У сухому погребі чи підвалі цибулю час від часу перебирають, виявляючи підгнилі або пророслі цибулини. З метою збільшення терміну зберігання коріння цибулин припікають. Можна зберігати цибулю в квартирі при температурі 18-20 ºC подалі від гарячих радіаторів, заплівши з неї вінки, але тоді не треба обрізати перед зберіганням сухе листя цибулі.

    Види і сорти цибулі

    Цибуля ріпчаста

    Найпоширеніший вид цибулі – ріпчаста. Його історія налічує більше 6000 років – він згадується ще в давньоєгипетських папірусах. Це багаторічна рослина висотою до 1 метра з кулясто-плескатою м’ясистою цибулиною діаметром до 15 см із зовнішнім лушпинням жовтого, білого або фіолетового кольору, трубчастим сизувато-зеленим листям, зеленувато-білими квітками на довгих квітконіжках, зібраними в густе кулевидне парасолькоподібне суцвіття. Стрілка в ріпчастої цибулі порожниста, роздута, заввишки до півтора метрів, плоди кулясті.

    Сорти ріпчастої цибулі за смаковими якостями поділяються на:

    • гострі й гіркі, що містять від 9 до 12 % цукру;
    • напівсолодкі сорти з вмістом цукру 8-9 %;
    • солодкі сорти, в яких цукру від 4 до 8 %.

    Солодкі сорти, хоч як це дивно, містять менше цукру, ніж гіркі, але й ефірних олій у них менше, тому вони видаються солодшими за гіркі. Гіркі, напівгіркі і гострі сорти використовують для приготування перших і других страв, а з солодких сортів готують салати та десерти.

    Пропонуємо вам знайомство з найкращими сортами ріпчастої цибулі:

    • Аліса Крейг – смачні цибулини для будь-яких страв із білими верхніми лусками, чудово зберігаються;
    • Фен Глоуб – великі цибулини м’якого смаку з жовтуватими лусками, підходять для будь-яких страв і довгого зберігання;
    • Стурон – середнього розміру соковиті цибулини з жовтими лусками, призначені для гарячих страв і тривалого зберігання;
    • Штутгартер – солодкі, великі яскраво-жовті цибулини тривалого зберігання, використовувані для приготування перших і других страв;
    • Лонг Ред Флоренс – червоні, солодкі на смак і м’які цибулини, схожі на цибулю-шалот. Використовуються для приготування соусів і в свіжому вигляді. На жаль, зберігається ця цибуля погано;
    • Ред Барон – великі червоні, гострі на смак цибулини, придатні для тривалого зберігання.

    Із салатних сортів цибулі найбільш відомі червоні Фуріо і Редмейт; Гардсмен із довгими білими стеблами; високоврожайний сорт для теплиць Вайт Лісбон і багаторічний, схожий на цибулю-батун, сильно розгалужений сорт Принц Уельський, листя якого можна використовувати як шніт-цибулю.

    Цибуля-порей

    або перлова цибуля з Середземномор’я, відома ще з часів стародавніх держав – Греції, Риму та Єгипту. Це дворічна рослина з ланцетоподібним, вкритим восковим нальотом листям, яке складається по серединній жилці – воно схоже на часникове, але набагато більше за розміром. Цибуля-порей надзвичайно вимоглива до догляду і вологості ґрунту.

    Цибуля-шалот

    вирощується в Середній Азії і на Близькому Сході, вона вирізняється скоростиглістю, забарвлення цибулин цього виду таке ж, як і у цибулі ріпчастої – жовте, біле і фіолетове. Крім того, цибуля-шалот відрізняється багатогніздістю і високою лежкістю. Французькі кухарі цінують цибулю-шалот за те, що її цибульний смак не так сильно виражений, і вона чудово підходить для приготування вишуканих соусів. Найкращі сорти:

    • Пікассо – сорт із м’якоттю рожевого кольору, що має прекрасний смак;
    • Єллоу Мун – ранній сорт шалота, стійкий до стрілкування і прекрасно зберігається;
    • Голден Гурме – сорт чудово зберігається, з великими цибулинами прекрасного смаку.

    Шніт-цибуля

    (цибуля-різанець, цибуля-скорода) вирощується на території всієї Європи: поки вона молода, її використовують у свіжому вигляді для салатів, а зі зрілих стебел готують начинку для пирогів. Листя шніт-цибулі пряне, схоже на пір’я цибулі-батуна, але менше за розміром. Шніт-цибуля морозостійка та стійка до хвороб і шкідників.

    Запашну цибулю

    вирощують у Китаї для приготування страв азійської кухні, особливо для тих, які поєднуються з соєвим і рибним соусом. У неї плоске листя з гострим часниковим ароматом. Зацвітає цей вид на другий чи третій рік гарними медоносними суцвіттями розміром 5-7 см із приємними пахощами, через які вид і отримав свою назву.

    Багатоярусна цибуля

    теж зростає в Китаї і використовується для приготування гарнірів, салатів і приправ. Смачні мариновані цибулини цього виду вживаються з жирними сортами м’яса. Багатоярусна цибуля вважається видом, найбільш багатим на вітаміни і фітонциди.

    Цибуля-батун

    існує в трьох іпостасях – китайська, японська та корейська. Вона використовується в стравах азійської кухні, які готують на сковороді-вок, у салатах із морепродуктами або рибою, в маринадах. Корейський та японський батун мають ніжніший смак.

    Старіюча цибуля

    росте в природі в Південно-Східній Азії і є інгредієнтом корейської національної кухні, а в свіжому вигляді використовується для супів, салатів і кимчхи.

    Цибуля-слизун

    або поникла цибуля – багаторічник, поширений у Сибіру і європейській частині Росії. Назву свою вона отримала за тягучий сік, схожий на слиз. Цей вид морозостійкий, стійкий до захворювань, має високі смакові якості. Листки лінійні, плоскі, соковиті, смак у них слабкогострий. Цибулин цей вид не утворює. Вживають цибулю-слизун як дієтичний продукт свіжою і консервованою.

    Крім описаних у статті видів, відомі також цибуля Регеля, Суворова, стебельчаста, гігантська, або велетенська, блакитна, ведмежа, коса, афлатунська, Христофа, або Зірка Персії, похила або дика, жовта, каратавська, круглоголова, або Барабанні палички, Маклеан, Моля, або золота, сицилійська, або Медовий часник, та інші.