Як прийняти спадщину

Спадкування — це те юридичне питання, з яким рано чи пізно стикається більша частина людей. На жаль, через низьку правову обізнаність в Україні багато хто стикається з проблемами при оформленні спадкового майна. А в деяких випадках може його втратити.

Правове регулювання спадщини здійснюється Цивільним кодексом України.

В даному матеріалі ми розглянемо питання прийняття спадщини — як це зробити, хто вважається таким, що прийняв спадщину, які строки на прийняття спадщини та що робити у випадку їх пропуску.

Способи прийняття спадщини

Законом встановлено три способи прийняття спадщини:

1. Фактичне прийняття спадщини особою, яка постійно проживала із спадкодавцем на момент його смерті.
2. Прийняття спадщини малолітньою, неповнолітньою, недієздатною особою, а також особою з обмеженою цивільною дієздатністю.
3. Прийняття спадщини шляхом подачі відповідної заяви до нотаріуса.

В першому випадку людина, яка постійно проживала з померлим вважається такою, що прийняла спадщину і додатково подавати заяву про це не обов’язково. Однак, якщо людина не бажає приймати спадкове майно, то в цьому випадку їй потрібно подати заяву про відмову від спадщини протягом 6 місяців з дати смерті. Ці самі правила дійсні і в другому випадку.

Варто зазначити, що спадкування має універсальний характер. Це означає, що спадкоємець може спадкувати все, що йому належить (у відповідній частині, якщо спадкоємців декілька), або відмовитись від усього. Зобов’язання померлого спадкуються так само як і права та майно. Успадкувати лише певне майно, а від іншого відмовитись спадкоємець не може.

Якщо спадкоємець на момент відкриття спадщини проживав окремо від спадкодавця, то йому потрібно подати заяву про прийняття спадщини до відповідного нотаріуса. Строк для подачі заяви встановлений у 6 місяців. Якщо у встановлений термін заяву не подано, спадкоємець вважається таким, що не прийняв спадщину. Відповідно, якщо особа не бажає приймати спадщину, їй можна не вчиняти жодних дій.

Особа вважається такою, що проживала зі спадкодавцем, в першу чергу, якщо їх місце проживання було зареєстровано за однією адресою (прописка). Якщо ні, то нотаріуси можуть приймати довідки від сільських та селищних рад, в яких зазначено, що спадкоємець проживав з померлим на час смерті. В іншому випадку необхідно в судовому порядку встановлювати факт спільного проживання із спадкодавцем.

Строк прийняття спадщини

Як зазначено вище, законом встановлено шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини (для спадкоємців, які не проживали з померлим) або для відмови від спадщини (для спадкоємців, які проживали з померлим).

За наявності спадкоємців за законом різних черг, спадкоємці наступної черги спадкують при відсутності, відмові від прийняття або неприйняття спадщини спадкоємцями попередніх черг. В таких випадках, коли виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, то строк для прийняття спадщини встановлюється у три місяці з дати неприйняття іншими спадкоємцями спадщини (закінчення 6-місячного строку) або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менше 3 місяців, то він продовжується до трьох місяців.

Відновлення строку прийняття спадщини

Як було зазначено вище, якщо особа, що не проживала разом зі спадкодавцем, не подала заяву у встановлені строки, то вона вважається такою, що не прийняла спадщину. Фактично пропуск строку може позбавити особу права на спадкування.

Варто зауважити, що визначення «відновлення/поновлення строку на прийняття спадщини» є побутовим та у законодавстві не міститься. Кодексом передбачено надання додаткового строку на прийняття спадщини.

Є два виходи у випадку пропуску строків:

1. Якщо спадщину було прийнято іншими спадкоємцями, то вони можуть надати свою згоду на подачу заяви про прийняття спадщини особою, яка пропустила встановлений строк. Фактично вони дають згоду на те, щоб відступити частину успадкованого. Зрозуміло, що на практиці це зустрічається не так часто.
2. Якщо спадкоємці згоди не дають або вони відсутні, а строк пропущено з поважних причин, то особа має право звернутись до суду та просити визначити додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини. Варто пам’ятати, що суду потрібно довести поважність пропуску строків. З даного питання є відповідні роз’яснення Верховного Суду, які потрібно враховувати. Зокрема, незнання про 6-місячний строк не може бути поважною причиною.

Радимо враховувати, що законом передбачено багато інших нюансів щодо спадкування. Окрім того є багато судової практики по питаннях спадщини, яку потрібно враховувати. Тільки кваліфікований адвокат по спадщині зможе ефективно допомогти при виникненні проблемних питань. А затягування або намагання самостійно вирішити проблему зазвичай тільки ускладнює ситуацію.

Способи прийняття спадщини

1. Прийняття спадщини спадкоємцем без спеціального волевиявлення. Так, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Постійне проживання зі спадкодавцем має бути належним чином підтверджене. Відповідно до пункту 3.22 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

В. В. Васильченко з цього приводу зазначає, що не завжди фактичні дії можуть відображати волю спадкоємця на прийняття спадщини. Наприклад, потенційний спадкоємець, який мешкає в житловому приміщенні, що належало спадкодавцеві, продовжує в ньому проживати після відкриття спадщини, здійснює його поточний ремонт, вносить відповідні платежі, проте не має наміру стати власником житла, оскільки Його цілком влаштовує і статус наймача. Водночас, як роз’яснено в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні” від 31.01.1992 № 2276, фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном, яке спадкодавець заповів іншій особі (якщо вона не відмовилась від спадщини) не може розглядатись як вчинення передбачених законом дій із прийняття спадщини.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли

спадщину, крім випадків відмови від неї. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування (частини 2-4 ст. 1273 ЦК України).

Встановлення презумпції прийняття спадщини малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, а також особами, цивільна дієздатність яких обмежена, звільняє суд від необхідності поновлювати строк для прийняття спадщини та зумовлене особливим станом (вік, стан здоров’я) таких суб’єктів.

2. Прийняття спадщини шляхом подання нотаріусу відповідної заяви. У порядку ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Доки з боку особи, закликаної до спадкування, не зроблено вираження наміру вступити в усі відносини померлого, немає й набуття спадщини, а є тільки закликання до спадкування, що є правом на спадкування, але не правом на спадщину.

Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Не допускається прийняття заяв про прийняття спадщини, складених від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей (пункт 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса.

У разі, якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Спадкоємець вислала поштою заяву про прийняття спадщини в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини. Справжність її підпису на заяві нотаріально засвідчена не була. Нотаріус прийняла заяву, проте не запропонувала спадкоємцю надіслати належним чином оформлену заяву або ж прибути до нотаріальної контори особисто, а після закінчення строку для прийняття спадщини відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину з інших причин.

У той же час судом беззаперечно встановлено, що заяву про прийняття спадщини подала саме позивачка і ця заява справді відповідає ЇЇ волевиявленню.

За цих обставин висновок суду про неприйняття позивачкою спадщини є неправильним, а прийняте на його підставі рішення суду не можна визнати законним.

Виділяють такі способи подання заяви про прийняття спадщини:

• 1) особисте подання заяви про прийняття спадщини спадкоємцем нотаріусу;
• 2) направлення заяви про прийняття спадщини, справжність підпису спадкоємця на якій засвідчено нотаріально, поштою;
• 3) передача заяви про прийняття спадщини в порядку ст. 84 Закону України “Про нотаріат”. Право вибору способу подання такої заяви належить спадкоємцю.

Слід зазначити, що за правилом ч. 5 ст. 1269 ЦК України заява про прийняття спадщини може бути відкликана спадкоємцем протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Приймаючи від спадкоємців заяву про прийняття спадщини, нотаріус зобов’язаний роз’яснити спадкоємцям їх право на відкликання такої заяви. Якщо ж спадкоємець має намір відкликати заяву про прийняття спадщини, однак не встиг це зробити у строк, передбачений ст. 1270 ЦК України, він може звернутися до суду із позовом про продовження строку для відкликання заяви про прийняття спадщини.

Р. звернулася до суду із позовом про продовження строку для відкликання заяви про прийняття спадщини. Обґрунтовувала позовні вимоги тим, що її батькам на праві власності належав житловий будинок з надвірними спорудами. Після смерті батьків позивач разом зі своїм братом У. звернулися до Мостиської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак позивач вирішила відкликати свою заяву про прийняття спадщини, але відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, була позбавлена можливості через поганий стан здоров’я. У зв’язку з цим просила суд ухвалити рішення, яким продовжити їй строк для відкликання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 10.07.2010 позов задоволено. Визначено Р. додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори про відкликання попередньої заяви про прийняття спадщини у 2 місяці з дня набрання даним рішенням законної сили.

Лише в одному випадку законодавець не вимагає вчинення дій, які свідчили б про прийняття спадщини – коли спадщина переходить до територіальної громади (ст. 1277 ЦК України). Зазначене має місце у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

Досвід зарубіжних країн.

В Італії допускають два способи прийняття спадщини – фактичний вступ у володіння та формальне прийняття шляхом оформлення відповідної заяви. Неповнолітні та слабоумні спадкоємці, а також емансиповані неповнолітні і недієздатні можуть вступити у спадщину лише шляхом оформлення заяви за допомогою опікунів. Заява про прийняття спадщини викладається у будь-якому письмовому документі, складеному або підписаному спадкоємцем. Причому недійсною вважається заява про прийняття спадщини під умовою та про часткове прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1072-1 ЦК Республіки Казахстан прийняття спадщини здійснюється поданням за місцем відкриття спадщини нотаріусу або іншій уповноваженій на це посадовій особі заяви спадкоємця про прийняття спадщини або заяви спадкоємця про видачу свідоцтва про право на спадщину. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він вчинив дії, що свідчать про фактичне прийняття спадщини, зокрема: 1) вступив у володіння або управління спадковим майном; 2) вжив заходів щодо зберігання спадкового майна, захисту його від посягань третіх осіб; 3) сплатив за свій рахунок витрати на утримання спадкового майна; 4) сплатив за свій рахунок борги спадкодавця або отримав від третіх осіб гроші, що належали спадкодавцеві.

Законодавство Грузії встановлює два способи прийняття спадщини – подання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини та фактичне володіння спадкоємцем спадковим майном. У разі, якщо один із спадкоємців відмовиться від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, така дія вважається прийняттям спадщини (ст. 1421 ЦК Грузії).

Згідно зі ст. 774 ЦК Франції спадщина може бути прийнята безумовно або з умовою її опису. Вважається, що особа прийняла спадщину в таких випадках: 1) поданням нотаріального або приватного акту; 2) якщо особа вчинила дії, що може вчинити лише в якості спадкоємця, що свідчить про її намір прийняти спадщину. Наприклад, оплатна чи безоплатна передача спадкових прав іншому спадкоємцю або третій особі означає прийняття спадщини (ст. 778).

Право на спадщину

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Проте у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини – право на спадкування одержують особи згідно із законом:

1. У першу чергу — діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

2. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

3. У третю чергу — рідні дядько та тітка спадкодавця.

4. У четверту чергу — особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

5. У п’яту чергу — інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. У п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них.

Місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні такого майна, або вимоги кредиторів.

На підставі отриманої першої заяви нотаріус заводить спадкову справу, яка підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі.

Предмет спадкування

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності на земельну ділянку; у разі спадкування житлового будинку, інших будівель та споруд, об’єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені; право на вклад; страхові виплати (страхове відшкодування); право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов’язаннях, або право на відшкодування збитків, що належало спадкодавцеві відповідно до закону; право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв’язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов’язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя; право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя; право на отримання компенсації, яку відповідно до закону міг би отримати спадкодавець за його життя.

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності — входять до складу спадщини.

Строки прийняття спадщини

Загальний строк для прийняття спадщини дорівнює 6 місяцям. Він починає вираховуватися з дня смерті спадкодавця або з дня, з якого він був оголошений померлим.

Як бути, коли цей строк пропущено? Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, на підставі судового рішення може бути встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу.

Як свідчить судова практика, поважними визнаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, зокрема:

· відбування покарання в місцях позбавлення волі;

· перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України;

· необізнаність спадкоємця про наявність заповіту тощо.

Проте майте на увазі, що юридична необізнаність про строк у 6 місяців для звернення до нотаріуса чи похилий вік або непрацездатність спадкоємця, перебування тривалий час за кордоном, несприятливі погодні умови чи відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини не вважаються поважними причинами.

Усунення від права на спадкування

Є чіткі виключення, коли певних осіб можуть усунути від права на спадщину.

1. Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Є виключення: не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

2. Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт, і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

3. Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини.

4. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

5. Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.

6. Також за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Ці положення поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов’язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Видача свідоцтва про право на спадщину

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю необхідно звернутися до нотаріуса, яким було заведено спадкову справу, із заявою про видачу свідоцтва, надати документи, які будуть підтверджувати право власності спадкодавця на належне йому майно, а також сплатити необхідні платежі.

Варто звернути увагу, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.