Евгения Симонова – биография, новости, личная жизнь

Евгения Симонова родилась 1 июня 1955 года в Ленинграде.

Отец – Павел Васильевич Симонов (1926-2002), психолог, академик, член-корреспондент АН СССР.

Мать – Ольга Сергеевна Вяземская (1924-1991), преподаватель английского языка.

Брат – Юрий Вяземский, известный учёный и телеведущий.

Спустя некоторое время после рождения Евгении семья переехала в Москву: ее отца туда позвал его учитель Эзрас Асратович Асратян (советский нейрофизиолог, ученик Павлова), где он создавал Институт высшей нервной деятельности и нейрофизиологии. Отец Евгении Симоновой потом возглавлял этот институт в течение двадцати лет.

В детстве занималась хореографией. Училась в английской школе. Поскольку ее мама была замечательным педагогом и всю жизнь преподавала английский язык в языковом вузе, то и Евгения поначалу хотела пойти по её стопам – в десятом классе она очень серьёзно готовилась к поступлению в педагогический институт на филфак.

Однако все изменил случай. У ее отца были научные темы, которые часто носили пограничный характер – в момент, когда она заканчивала школу, он занимался психологией творчества, его пригласили прочитать цикл лекций в Школу-студию МХАТ. После своих лекций он рассказывал дочери о впечатлениях от актерского вуза. “Это было так живо и интересно, и мне вдруг открылся незнакомый мир, что я решила попытаться поступать в театральный институт”, – рассказывала актриса.

И она поступила в Щукинское училище, а в МХАТ и Щепкинское училище ее не взяли, причём, отмечала она, “очень категорично, подписав мне определённый «приговор», но педагоги Щукинского училища что-то во мне разглядели”.

Ее педагогом в «Щуке» был известный артист Юрий Васильевич Катин-Ярцев, воспитавший целую плеяду талантливых артистов.

“У меня даже после окончания училища возникали такие периоды, когда я сомневалась в том, что сделала правильный выбор, так что учиться мне было очень трудно, особенно в первое время. Если бы ни Катин-Ярцев, то любой другой (не такой прозорливый) педагог меня просто бы отчислил. Я дико стеснялась и не могла выйти и сделать элементарный этюд, но я не стеснялась петь – я немного по-дилетантски играла на гитаре и пела разные песни, в том числе, и английские. Все делали упражнения, а Катин-Ярцев меня вызывал и говорил: «А теперь Женя нам попоёт!». И как-то постепенно я освободилась от зажима, и мне стало легче”, – вспоминала Евгения Павловна.

Евгения Симонова в молодости

В 1976 году Евгения окончила ВТУ имени Б.В. Щукина, была приглашена в Московский академический театр им. Вл. Маяковского, в котором служит всю жизнь.

Работы Евгении Симоновой в театре им. Маяковского:

«Три высокие женщины» Эдварда Олби;
«Любовник» Гарольда Пинтера;
«Кукольный дом» Генрика Ибсена – Нора;
«Жертва века» по Александру Островскому – Юлия Павловна Тугина (реж. – Юрий Иоффе);
«Шутка мецената» Аркадия Аверченко – Яблонька (пост. – Татьяна Ахрамкова);
«Круг» Сомерсета Моэма – Элизабет (пост. – Татьяна Ахрамкова);
«Любовный напиток» Питера Шеффера – Лотта (пост. – Татьяна Ахрамкова);
«Исповедь Анны» по Льву Толстому – Анна Аркадьевна Каренина;
«КПД одержимости» Якова Волчека – Таня (пост. – Андрей Гончаров);
«Чайка» Антона Чехова – Нина Заречная (пост. – Александр Вилькин);
«Она в отсутствие любви и смерти» Эдварда Радзинского – Она (пост. – Владимир Портнов);
«Жизнь Клима Самгина» Максима Горького – Лидия Варравка (пост. – Андрей Гончаров);
«Место для курения» Виктора Славкина – Катя (пост. – Н. Волков);
«Смотрите, кто пришёл!» Владимира Арро – Алина (пост. – Борис Морозов);
«Молва» Афанасия Салынского – Батюнина (пост. – Андрей Гончаров);
«Да здравствует королева, виват!» Роберта Болта – Мария Стюарт (пост. – Андрей Гончаров);
«Валенсианские безумцы» Лопе де Вега – Эрифила (пост. – Татьяна Ахрамкова);
«Женитьба» Николая Гоголя – Агафья Тихоновна (реж. – Сергея Арцибашев);
«Старомодная комедия» Алексея Арбузова – Она (реж. – Владимир Портнов);
«Шаткое равновесие» Эдварда Олби – Агнес (реж. – Сергей Арцибашев);
«Шестеро любимых» Алексея Арбузова – Настасья Петровна Алёхина (реж. – Екатерина Гранитова-Лавровская);
«Месяц в деревне» И. С. Тургенева – Наталья Петровна (реж. – Александр Огарев);
«На чемоданах» Ханоха Левина – Геня Гелернтер (реж. – Александр Коручеков);
«Август: Графство Осейдж» Трейси Леттса – Виолетта (реж. – Гиртс Эцис).

Также сотрудничала с театром «Современник», была занята в спектаклях «Пять вечеров» Александр Володин – Тамара (реж. – Александр Огарев) и «Враги. История любви» Исаак Башевис Зингер – Тамара Бродер (реж. – Евгений Арье).

Своим кумиром она считала Наталью Гундареву, с которой играли в театре. “Она была великой актрисой: это слово сейчас часто употребляется, но, есть люди, о которых иначе не скажешь. Масштаб ее личности был космическим. Что бы она ни делала, за что бы ни бралась – готовила, убирала квартиру (она все любила делать сама) – это был восторг. Я имела счастье с ней играть вместе”, – говорила Евгения Павловна.

Евгения Симонова в кино

Широкую известность Евгении Симоновой принесли ее ранние работы в кино. Сниматься начала в 1969-м, сыграла в ленте «Десять зим за одно лето».

А следующая ее роль – летчицы Маши Поповой в в фильме Леонида Быкова «В бой идут одни “старики”» – сделала ее знаменитой на весь Союз. О Леониде Быкове актриса говорила: “Это мой крестный отец в кино, человек, которого я буду любить до последнего вздоха. Он один из самых светлых, прекрасных и талантливейших людей, которых я встречала в жизни”.

Евгения Симонова в фильме “В бой идут одни «старики»”

Затем были «Афоня», «Обыкновенное чудо», «Школьный вальс» и много других запомнившихся зрителям фильмов.

Эти роли сделали ее известной, но в то же время за актрисой закрепилось амплуа лирической героини.

Она рассказывала: “После первого курса я начала сниматься в фильме «В бой идут одни старики» Леонида Быкова, а после второго курса снялась в «Афоне» у Георгия Данелии, и вот это «клеймо» чистой невинной девушки – «ходячей добродетели» – принесло мне всесоюзную известность и какую-то любовь. Я получала колоссальное количество писем, и меня стали узнавать на улице, т.к. мои незатейливые «девочки» как-то проникали людям в душу. С одной стороны, я бесконечно благодарна Леониду Быкову и Георгию Данелии, но, с другой стороны, это стало некой «рамкой», в которую я попала, и оттуда было очень трудно выбраться, но я всегда знала, что это произойдет!”.

Евгения Симонова в фильме “Обыкновенное чудо”

Сама актриса своими самыми любимыми работами называет фильм литовского режиссёра Витаутаса Жалакявичюса «Рассказ неизвестного человека» по Чехову. Хотя он не имел всенародной любви, но “был для меня очень серьёзным и значимым и побывавшим на кинофестивале в Венеции”. В этом фильме снимались Александр Кайдановский, Георгий Тараторкин, Людмила Зайцева. Вторая лента, которая ей очень дорога, это «Двадцать шесть дней из жизни Достоевского». С этим фильмом, в котором Симонова играла вторую жену Фёдора Михайловича (Анну Григорьевну Сниткину), она объездила весь мир.

Евгения Симонова в фильме “Двадцать шесть дней из жизни Достоевского”

В 1990-е годы начался спад в ее карьере актрисы. Она поясняла: “В моей жизни так получилось, что широкая масса зрителей помнит меня по ранним картинам, т. к. я рано начала и, в общем-то, рано закончила активно сниматься. Когда мне исполнилось 30 лет, и, казалось бы, уже появился какой-то опыт – человеческий, актёрский, но ещё не наступила старость, то в это время я очень много работала в театре, но в кино уже начался спад”.

Благодаря своему мужу Андрею Эшпаю произошло ее некое возвращение на экран. Сама она отмечает среди своих работ в 2000-е, прежде всего, сериал «Дети Арбата». Там она уже седая и сильно повзрослевшая. “Но я бесконечно люблю эту роль, а картина имела сумасшедший успех”, – говорила Евгения Павловна.

Евгения Симонова в сериале “Дети Арбата”

Затем муж снял ее в ленте «Многоточие». Далее была картина «Событие» по пьесе Владимира Набокова – с ней она объездила в рамках программы «Дни российского кино» весь мир, а на Московском международном кинофестивале фильм получил приз в конкурсе «Перспектива». Там она играет харáктерную роль писательницы-графоманки, матери главной героини (ее играет Чулпан Хаматова).

Исполнила главную роль в 16-серийной мелодраме режиссера Сергея Лялина «Осиное гнездо», которая вышла на экраны в 2017-м.

В 2023 году снялась в драме «Дело Германа», экранизации романа «‎Ева»‎ Любови Бариновой. В ленте трехлетняя девочка похищена в московском цирке. Киднепперу не нужен выкуп, им движет жажда мести.

Болезнь Евгении Симоновой

На протяжении многих лет СМИ писали, что Евгении Симоновой поставили страшный диагноз: рак легких. Сообщалось, что германские врачи провели звезде кино операцию по удалению одного легкого. Также говорилось, что Евгения Симонова – заядлая курильщица и даже после операции по удалению легкого она не отказалась от сигарет. Однако в октябре 2020 года в программе «Судьба человека» ее дочь Зоя Кайдановская опровергла онкологию у Евгении Симоновой. «Очень многие нам звонили, маме, говорили страшным голосом: “Женя, хотя бы брось курить!”. А она вообще не курит! Мама – очень позитивный человек. И, увидев статьи про смертельное заболевание, просто хохочет», – заявила Зоя Кайдановская. Она подчеркнула, что все сообщения о раке легких у ее мамы являются «чистым фейком» и она даже предположить не может, откуда он мог взяться. «Это легенда. Это неправда. Очень много писали об этом. Абсолютный фейк чистой воды», – подчеркнула Зоя.

Но в ноябре 2021 года сама Евгения Симонова призналась, что перенесла операцию по удалению злокачественной опухоли лёгких в 2013 году. Историю своей болезни она рассказала в интервью YouTube-каналу «Скажи Гордеевой». Злокачественная опухоль появилась из-за запущенного хронического воспаления лёгких. Евгения несколько лет лечилась антибиотиками, болезнь отступала, но в начале 2000-х врачи обнаружили на снимке затемнение. «Хроническое воспаление лёгких, а у меня спектакль в Иркутске, всё продано. Ну воспаление лёгких – ну и что? Потеплее оделась, напилась антибиотиков, поехала в аэропорт, села в самолёт, температуру сбила, приехала, сыграла, вернулась и продолжила лечиться. Ну воспаление – ну я же пью лекарства. Где-то в 50 лет, когда уже прошло воспаление, какое-то затемнение осталось. Врачи сказали, что трогать это не будут, но будут за этим следить. И я жила с этим пять лет», – рассказала Евгения.

«А потом после очередного воспаления это затемнение увеличилось. Тогда они сказали, что надо удалять. Я панически боюсь за детей и за близких, но за себя – нет. Я не могу сказать, что я готова умереть. Но если скажут, что надо – я могу это принять. Потому что я благодарна, что прожила 66 лет», – вспомнила актриса. О том, что затемнение на снимке – злокачественная опухоль, актриса узнала только в клинике в Германии, когда она отправилась туда на консультацию: «Меня отправили в Германию за бешеные деньги на консультацию. Только во время операции показало, что это онкология. И тогда вместо какой-то части мне удалили всю нижнюю долю правого легкого. Вообще онкология лёгочная – очень свирепая. Я не знаю, как я буду себя вести, когда будет реальная опасность. Но через 10 дней после операции я пошла играть спектакли».

Рост Евгении Симоновой: 160 сантиметров.

Личная жизнь Евгении Симоновой:

Первым мужем был актёр Александр Кайдановский. Они познакомилась на съемках фильма “Пропавшая экспедиция”. Актрису покорил талант замечательного актера. Их брак продлился недолго, всего 4 года.

В браке родилась дочь Зоя Кайдановская (1976 г.р.). Зоя Кайдановская – тоже актриса, работает в театре имени Маяковского, была замужем за актером Алексеем Захаровым, имеет сына Алексея и дочь Варвару. Внук Алексей Славкин также стал актером.

Евгения Симонова и Александр Кайдановский

Евгения Симонова и Зоя Кайдановская

Через 4 года после развода с Кайдановским она встретила режиссера Андрея Эшпая. Это случилось на съемках его кинокартины “Когда играли Баха”. В 1979 году они поженились. У них родилась дочь Мария Эшпай (1985 г.р.).

Мария Эшпай закончила Московскую консерваторию по классу фортепиано, далее училась в аспирантуре в Дании, в музыкальной академии (город Орхус) у профессора Аннэ Оланд.

Евгения Симонова и Андрей Эшпай

Фильмография Евгении Симоновой:

1969 – Десять зим за одно лето – Катя
1973 – В бой идут одни «старики» – Маша Попова
1974 – Вылет задерживается – Елена Дмитриевна Шеметева (Алёна)
1975 – Афоня – Катя Снегирёва, медсестра
1975 – Под крышами Монмартра – Виолетта Шевалье, цветочница
1975 – Пропавшая экспедиция – Тася Смелкова
1976 – Золотая речка – Тася Смелкова
1976 – Как важно быть серьёзным (телеспектакль) – Сесили Кардью
1977 – Доходное место (телеспектакль) – Полинька
1977 – Кто поедет в Трускавец – Оленька, регистратор в поликлинике
1977 – Приехали на конкурс повара – Наташа Земляникина
1977 – Это было в Коканде – Варя
1977 – Школьный вальс – Дина Соловьёва
1978 – Обыкновенное чудо – Принцесса
1978 – Лика (телеспектакль) – Лика
1978 – След на земле – Алла Сергеевна
1978 – Баламут – Валентина Николаевна Ромашова, преподаватель английского языка
1979 – День свадьбы придётся уточнить – Аня
1979 – Восьмой день недели
1980 – Двадцать шесть дней из жизни Достоевского – А. Г. Сниткина
1980 – Рассказ неизвестного человека – Зинаида Фёдоровна
1980 – Рафферти – Джил Харт, певица
1981 – Контрольная по специальности – Александра Мороз
1982 – Конфликтная ситуация
1982 – Сеанс одновременной игры – Ольга Васильевна Пинчук, корреспондент
1982 – Транзит – Алла Глебовна
1983 – Долгая дорога к себе – Анна Алексеевна Якушева, художник
1983 – Карантин – мама
1983 – Когда играли Баха – Инна
1983 – Подросток – Альфонсина
1984 – Сказки старого волшебника – жена Синей бороды
1985 – Дети солнца – Лиза
1985 – Сцены из драмы «Маскарад» (телеспектакль) – Нина Арбенина
1986 – Дикий ветер – Бэла
1988 – Француз – Анна
1989 – Прямая трансляция – Люся
1990 – А вот и я
1990 – Бес в ребро – Ирина Сергеевна
1993 – Роль – бывшая пионервожатая
1993 – Русский регтайм – Маша
1994 – Призрак дома моего
1996 – Маленькая королева и другие
1999 – Цветущий холм среди пустого поля – Анна
2001 – Не покидай меня, любовь – Таня
2001 – Саломея – Софья Бронина
2003 – 2004 – Евлампия Романова. Следствие ведёт дилетант – Катя Романова
2004 – Дети Арбата – Софья Александровна, мать Панкратова
2004 – Талисман любви – Любовь Евсеевна Уварова
2004 – Четыре Любви – Люба
2006 – Многоточие – Кира Георгиевна, скульптор
2006 – Служба доверия – Кира Сергеена Глазунова
2008 – Цыганочка с выходом – Марина Викторовна, мать Ивана
2009 – Иван Грозный – Ефросинья Старицкая
2009 – Сынок – адвокат
2009 – Событие – мать Любы
2009 – Капля света – Маргарита Станиславовна Селезнёва
2010 – Два капитана – мама Нины
2010 – Вуаль Анжелины
2011 – Два билета в Венецию – Нина Сергеевна, мать Саши
2011 – Клеймо
2011 – Дело гастронома № 1 – Ева Ефанова
2012 – Капитаны – Ольга Александровна, мать Нины и Евгении
2012 – Элизиум – тётушка
2014 – Взрослые дочери – хозяйка театра
2015 – Метод – Софья Зиновьевна, учительница
2016 – Память осени – Таисия Семёновна, жена Юсина
2017 – Осиное гнездо – Елизавета Андреевна
2018 – Тайны госпожи Кирсановой – Елизавета Прокофьевна Басаргина, тётя Ларисы
2018 – Ланцет – Валентина Ивановна Седлакова, замглавврача
2019 – Скажи правду – Ирина, тётя Ксении
2019 – Метод-2 – Софья Зиновьевна, учительница
2019 – Плачу с вами (короткометражный)
2019 – Анатомия убийства-2 – Генриетта Яновна
2021 – Медиум – Надежда Аркадьевна, мама Евгения
2021 – Медиатор – Татьяна Викторовна
2022 – Медиум-2 – Надежда Аркадьевна, мама Евгения
2022 – Стюардесса
2023 – Дело Германа

Озвучивание мультфильмов Евгении Симоновой:

1984 – А в этой сказке было так.

последнее обновление информации: 21.10.2023

Легенда світу кіно вперше розповіла про важку хворобу: “У мене немає такого “чому це зі мною?”

66-річна актриса розповіла в програмі “Скажи Гордєєвій” про серйозне захворювання, причини, які до цього призвели, і свою готовність прийняти смерть.

Так, у Симонової було хронічне запалення легенів, яке призвело до раку.

“Не було ж обмежень. Запалення легенів – а у мене спектакль в Іркутську, все продано. Ну і що?, – розповіла вона. – Тепліше одяглася, напилася антибіотиків, поїхала в аеропорт, сіла в літак, температуру збила. Приїхала туди, зіграла виставу, повернулася, продовжую лікувати запалення легенів. Тут зйомки десь, поїхала познімалася, ну, запалення, ну, що робити, я ж п’ю ліки. Ось так ось я все долала. І у мене почалася хроніка”.

Коли їй було близько 50 років запалення пройшло, але “затемнення” в легенях залишилося. Лікарі тоді сказали, що не будуть втручатися. Актриса таким чином прожила п’ять років, регулярно перевіряючись у медиків.

У 2013 році після чергового запалення, затемнення “раз і виросло”. Тоді лікарі наполягли на хірургічному втручанні.

За словами Симонової, вона ні краплі не злякалася.

“Я взагалі панічно боюся за своїх дітей і близьких. Чомусь з приводу себе – я не боюся. Не можу сказати, що я хочу і я готова померти завтра-післязавтра. Якщо скажуть, що треба, я можу прийняти це, тому що я вдячна – я 66 років так прожила! Це добре. В принципі, я готова. У мене немає такого “чому це зі мною?”, – заявила зірка.

Євгенія Симонова, актриса: біографія, особисте життя, роботи в театрі і кіно

Євгенія Симонова змолоду мала життєрадісний характер і здорову нервову систему. Вона не любить киснути, і поганий настрій для неї – рідкість. Навіть в підлітковому віці страждання від відсутності взаємної любові тривали у неї максимум один-два дня, а до ранку (проплакавши всю ніч) дівчинка відчувала, що життя прекрасне.

Лише один раз трапилася депресія, від якої її врятував батько – Павло Васильович Симонов, великий вчений, директор Інституту вищої нервової діяльності. Він не закликав її зібратися, взяти себе в руки і так далі, а вилікував дочку одним оригінальним способом.

Рецепт Павла Васильовича

У той період Євгенія Симонова ні їсти, ні спати не могла. Їй доводилося працювати, на руках залишилася маленька дочка, прийшовши додому, вона не розуміла, чим себе зайняти, тому, бачачи стан Жені, батько приніс з інституту чистий медичний спирт високої якості, розвів водою, наполіг на перці і давав його дочки випивати по чарочці . Євгенія ніколи не любила спиртне, але, довіряючи батькові, випивала. Швидко опановує, актриса тут же хотіла закусити, а батько наливав їй ще одну чарку, і у неї з’являвся вовчий апетит. Після третьої дочка тягнуло до сну, і вона падала на ліжко.

Так тривало протягом тижня, мама була стурбована, боячись, як би цей метод не нашкодив Жені, але Павло Васильович заспокоював дружину. Євгенія Симонова, ділячись цією історією, радила не брати з неї приклад, так як без лікарського згоди можна досягти зворотного результату. Проте Євгенії пощастило, і вона вилікувалася від недуги, зараз актриса сподівається, що більше не стане депрессіровать, ну а в разі хвороби вона знає, як вчинити.

Крім іншого батько щовечора сідав з дочкою за круглий стіл і радив їй вихлюпувати емоції, як можна більше говорити, розповідати про все, що її хвилює і турбує. Його рецепт – «фізична активність, говорити і випивати» – дав відмінний результат. Через тиждень дочки стало набагато краще.

Євгенія Симонова. біографія

Народилася актриса театру і кіно в 1955 році, 1 червня, в День захисту дітей, в Ленінграді. Її батько був фанатиком науки, і, коли Ерзас Асратовіч Асратян (учень Павлова) покликав його до Москви, той негайно виїхав до столиці. Там Асратян створив Інститут нейрофізіології, який згодом протягом двадцяти років очолював Павло Симонов.

Дружина з дітьми один період жили нарізно, але в сумі мама акторки разом з дітьми переїхала в Москву. Батьки дали дітям дуже багато, її старший брат Андрій Вяземський – письменник і телеведучий на Першому каналі ( «Розумники і розумниці»), сама Євгенія хотіла піти по стопах матері, яка була педагогом англійської мови у ВНЗ. Дівчинка тоді вчилася в школі і в десятому класі стала серйозно готуватися до вступу на філфак педагогічного інституту, але раптово змінила рішення.

Щукінське училище

І це завдяки батькові. Він був не тільки талановитим вченим, але і артистично обдарованою особистістю. У той час Павло Васильович займався психологією творчості, тому його запрошували читати лекції в Школу-студію МХАТ. Прийшовши додому, батько жваво розповідав про Школу-студії, про акторів і про те, як був присутній на іспитах. Це так захопило Женю, що вона поміняла рішення стати викладачем англійської мови і вирішила вступати на акторський факультет.

Ні в МХАТ, ні в Щепкинское училище дівчину не взяли, причому в категоричній формі підписавши їй якийсь вирок. Але це не вибило її з колії, не довго думаючи, Євгенія Симонова подала документи в Щукінське училище, потрапивши на курс Катіна-Ярцева.

Педагог Катин-Ярцев

Прозорливість і чуйність педагога Юрія Васильовича Катіна-Ярцева допомогли Євгенії побороти природну соромливість. Вона розповідала, що дико соромилася і не могла показати звичайний етюд. Будь-який інший педагог її б відрахував, але тільки не Катин-Ярцев. Помітивши, що студентка не соромиться співати, він не вимагав від неї показу етюду, а м’яко говорив, що Женя нам зараз заспіває. Це заспокоювало дівчину, і поступово вона звільнилася від затиску.

Ще навчаючись в Щукінському училищі, Симонова Євгенія Павлівна дружила з майбутнім режисером Театру сатири Юрієм Васильєвим. Всі чотири роки навчання вони були партнерами по сцені, разом робили етюди, ставили уривки в дипломному спектаклі. Один раз їздили до Новосибірська до батьків Юри, на курсі їх називали Ромео і Джульєтта, писали один одному записочки, здавалося, все йде до весілля.

Пропозиції знятися в кіно

На курсі Євгенія Симонова одна з перших стала зніматися в кіно. Її побачив режисер і актор Биков і запропонував роль у фільмі «В бій ідуть одні старики», потім була роль в «Афоні» Георгія Данелії. Юрій дико ревнував її і, як виявилося, не дарма: влітку 1974 року Євгенія Симонова поїхала на Урал зніматися у фільмі «Зникла експедиція». Там вона втратила голову від свого партнера Олександра Кайдановського.

Зустріч з Кайдановським

Шлюб тривав недовго, Євгенія Симонова і Кайдановський виявилися різними людьми. Актор був абсолютно непристосованим до спільного проживання. Чого тільки коштували його витівки через зміни настрою. Але актором він був дивно обдарованим. У пари народилася дочка Зоя, яку назвали на честь бабусі Євгенії Симонової, незадовго до цього померла. Але цим союзом актриса похвалитися не могла, через чотири роки вони розійшлися.

Театр імені Маяковського

Симонова Євгенія (актриса) на курс Катіна-Ярцева надійшла в 1972 році, а за рік до цього він випустив курс, де навчалися Наталія Гундарєва, Костянтин Райкін, Юрій Богатирьов. І Женя знала, що Гундарєва служить в Театрі Маяковського, вона бачила її в спектаклі «Банкрут». До того ж туди прийшов Ігор Костолевський і Олександр Фатюшин. Костолевський був популярним актором, особливо його любили всі представниці прекрасної статі після картини «Зірка привабливого щастя».

Коли в квартирі Євгенії Симонової пролунав дзвінок від помічника художнього керівника Андрія Олександровича Гончарова, актриса не повірила своїм вухам. Вона прийшла на співбесіду до патріарха радянського театру з хвилюванням, наслухавшись про непростий характер Гончарова. Але Андрій Олександрович виявився напрочуд чарівною людиною, співрозмовника він буквально обволікав увагою, вишуканими манерами, благородним обличчям. Уявити, що ця людина могла когось лаяти, було неможливо.

Діти Євгенії Симонової

Те, що сам Гончаров пропонував роботу тільки закінчила інститут випускниці, було незвично, потім виявилося, що він бачив її роботу у фільмі «Афоня», а хтось із його помічників – в дипломному спектаклі «Альпійська балада». У виставі її партнером був Стас Жданько – талановитий актор, який трагічно загинув в 25 років.

Незважаючи на гладеньке пропозицію, Симонова Євгенія, актриса, яка мріяла потрапити і служити в театрі Маяковського, відмовилася. Це було вимушене рішення – Євгенія була вагітна. Питання про збереження малюка не стояло, не так була вихована Євгенія Симонова, щоб через амбіції вбити власну дитину.

Євгенія в режисера не помилилася, він виявився не тільки привабливим, але і чесною людиною, принциповим, без червоточини. На її чесне визнання режисер відповів, що почекає, скільки необхідно. В цей же період їй пропонують зіграти в знаменитій «Незакінчена п’єса для механічного піаніно» і в екранізації тургеневской «Асі». Симонова вибрала дочка і ні крапельки про це не шкодує.

Андрій Ешпай

У 1982 році Симонова зустрілася і прийняла пропозицію режисера Андрія Ешпая знятися у фільмі «Коли грали Баха». Зйомки проходили в Ялті, і саме там, під звуки морських хвиль, Євгенія Симонова і Андрій Ешпай закохалися один в одного. Але розписалися вони через два роки, після народження дочки Марусі, названої на честь іншої бабусі Євгенії Симонової. Колега Симонової по Театру Маяковського говорив, що Симонова дбала не тільки про свою сім’ю, а й про дочку актриси Лідії Коршакова, що служила в цьому ж театрі і рано пішла з життя. Вона їздила в Тулу, де стала жити дівчинка після смерті матері, довгий час допомагала їй матеріально і духовно, хоча у самій росли дві дочки. Андрій Ешпай виявився чудовим батьком, турботливим і терплячим, не робив різниці між своєю дочкою і падчеркою, і за це йому безмежно вдячна Євгенія Симонова. Особисте життя акторки склалася вдало.

Картини, в яких знялася актриса

Фільмографія Євгенії Павлівни починається з картин «В бой идут одни старики», «Афоня» – ці фільми стали її візитною карткою. Як каже сама актриса, «клеймо» ходячою чесноти, чистою, порядної дівчини принесло їй популярність і народну любов, але, з іншого боку, це стало якоюсь рамкою, куди потрапила актриса і з якої їй довелося довго вибиратися, але цей день настав.

Улюбленою для Євгенії Павлівни стала робота у фільмі режисера Вітаутаса Жалакявічюса «Розповідь невідомої людини» по А. П. Чехову. Фільм, на жаль, не став популярним, але для Симонової це серйозна і улюблена робота, де вона знялася з Олександром Кайдановським, Георгій Тараторкін, Людмилою Зайцевої, ще картина «Двадцять днів з життя Достоєвського», з якою актриса об’їздила весь світ. У фільмі вона грала другу дружину письменника – Анну Григорівну Сниткину. Євгенія Симонова, біографія якої досить цікава, як і багато акторів, в 90-х роках в кіно не знімалася, або це були незначні роботи, після чого, завдяки Ешпай, вона повернулася в кіно і знялася в улюбленій картині «Діти Арбата», а до її п’ятдесятиріччя режисер і чоловік в одній особі зробив дорогий подарунок дружині – зняв її у фільмі «Три крапки». Це мелодрама, яка відображає сучасне життя, яку варто подивитися. З цим фільмом акторський склад також багато їздили по країні, але прокат картини обмежили, тому що не вистачало грошей на рекламу. Після Ешпай зняв артхаусного картину за п’єсою Набокова «Подія». У фільмі Євгенії Павлівні дісталася роль матері-графоманки, а роль дочки – Чулпан Хаматової.

театральні роботи

Зараз Симонова Євгенія Павлівна грає у виставі «Август. Графство Осейдж ». Важко уявити актрису в ролі наркоманки в хвацько написаної сімейної історії, нещодавно вийшов фільм за п’єсою Трейсі Леттс «Август», де грає зірка голлівудського кіно Меріл Стріп. Героїня п’єси, не витримавши життєвих випробувань, приймає антидепресанти, транквілізатори, в результаті перетворюється у важку класичну наркоманку.

Крім роботи в театрі Маяковського актриса брала участь в антрепризних постановках, зокрема виставі «Анна Кареніна». Євгенія Симонова, особисте життя якої багато в чому залежить від чоловіка-режисера, із задоволенням стала працювати в моновиставі. Це цікавий проект, створений Андрієм Ешпай. Режисер з книги вибрав все внутрішні монологи, внутрішній світ Анни, то, що, як правило, залишається за кадром у фільмах і постановках. Художник вистави Сергій Якунін придумав незвичайну і красиву декорацію у вигляді рухомого кола. Євгенія Симонова в образі Анни Кареніної вставала в центр рухомого кола, виходило, як у знаменитій картині Леонардо да Вінчі «Вітрувіанська людина», а конструкція рухалася навколо, потім актрису закривала фіранка, а коли її знімали, Анни Кареніної вже не було, відкривався купол конструкції , і здавалося, що героїня Толстого пішла вгору, душа її відлетіла на небо.

Євгенія Симонова – це вже легенда радянського і російського кіно, вона отримала звання народної артистки Російської Федерації, і, якщо хто не знає і задає питання: “В якому театрі грає Євгенія Симонова?”, Зі статті можна дізнатися – в Театрі імені Вл. Маяковського.