Щоб визначити валентність елемента за формулою бінарної сполуки, необхідно добуток величини валентності й індексу одного елемента поділити на індекс іншого. Як бачимо, визначення валентності елемента в бінарній сполуці є оберненою дією до складання формул бінарних сполук, розглянутих у попередньому параграфі.
Валентність — це властивість атомів хімічного елемента приєднувати певну кількість атомів інших хімічних елементів. Атоми різних елементів можуть утворювати певну кількість зв'язків. Валентність чисельно визначають за тим, скільки атомів інших елементів приєднує атом даного елемента.
Цей атом може також сполучатися із двома двовалентними атомами Оксигену, утворюючи молекулу вуглекислого газу. Отже, Карбон має значення валентності IV. У хімічних формулах валентність позначають римською цифрою над символом елемента: IV II CО2 Максимальне значення валентності хімічного елемента — вісім.
І навпаки, знаючи хімічну формулу сполуки, можна визначити валентність хімічних елементів у цій сполуці, за валентністю елемента, який має постійну валентність: Fe2O3; II x 3 = 6; 6 : 2 = III – ( валентність Феруму ).
Щоб скласти формулу бінарної сполуки за відомими значеннями валентності елементів, потрібно знайти найменше спільне кратне (НСК) цих значень, а потім його поділити на значення валентності кожного елемента.
Друга формула свідчить, що з одним атомом Оксигену у молекулі води сполучені два атоми Гідрогену. Відповідно, розмірковуючи, робимо висновок, що Оксиген — двовалентний. За третьою формулою встановлюємо, що Нітроген в амоніаку — тривалентний, а за четвертою — що Карбон у метані має валентність IV.
Якщо відомі валентності двох елементів, то можна скласти формулу їх сполуки. Приклад: складемо формулу сполуки Хлору, валентність якого дорівнює VII з Оксигеном.