The Destruction Of Ukraine’s Nuclear Arsenal

Twenty-five years ago, Ukraine possessed the world’s third-largest nuclear arsenal. It had inherited 175 long-range missiles and more than 1,800 warheads after the collapse of the Soviet Union. Following two years of talks been the United States, Russia, and Ukraine, U.S. President Bill Clinton announced a breakthrough on January 10, 1994. Ukraine had agreed to remove all nuclear weapons from its soil in exchange for assurances that Russia would respect its sovereignty.

1 Soldiers lay a nuclear warhead in a container on January 4, 1992. Most tactical nuclear weapons were transferred from Ukraine to Russia.

2 Flames erupt from a blast that demolishes a decommissioned SS-24 nuclear missile at a military base in the southern Ukrainian town of Pervomaysk on September 29, 1998.

3 A Ukrainian Army officer inspects a destroyed SS-24 missile silo near the town of Pervomaysk in Ukraine’s Mykolayiv region. By the end of 2001, Ukraine had destroyed all of 46 of its intercontinental ballistic missile silos.

4 U.S. President Bill Clinton announced a breakthrough in talks between the United States, Russia, and Ukraine at a press conference in Brussels on January 10, 1994. He said Ukraine had agreed to remove all nuclear weapon from its soil, eliminating the world’s third-largest nuclear arsenal.

5 Russian President Boris Yeltsin (left), U.S. President Bill Clinton (center), Ukrainian President Leonid Kuchma, and British Prime Minister John Major (right), sign the Nuclear Nonproliferation Treaty in Budapest, Hungary, on December 5, 1994. Known as the Budapest Memorandum, the agreement officially dismantled Ukraine’s nuclear arsenal.

6 Police officers remove a protester from a rally in Kyiv on January 12, 1996. He was attending a demonstration organized by several members of Ukraine’s parliament who were opposed to the denuclearization deal. As the protester is being thrown into a police van, he clings to a sign demanding the resignation of former Ukrainian Defense Minister Valeriy Shmarov.

7 An Ukrainian officer watches a SS-24 nuclear missile booster being removed from its bunker at a military base in southern Ukrainian town of Pervomaysk on September 29, 1998.

8 A worker prepares to dismantle a SS-19 missile at a special decommissioning station in Dnipropetrovsk, Ukraine on July 26, 1996. The station was built with financial aid from the United States.

9 Soldiers practice transferring a nuclear warhead from a rail car onto a truck near the Ukrainian city of Kirovohrad on December 7, 1995. It was part of an exercise to train specialized personnel to cope with potential accidents during the transport of nuclear materials.

10 U.S. Senators Sam Nunn and Richard Lugar turn two tiny keys to initiate the destruction of a former Soviet nuclear missile silo in the formerly top-secret Khmelnitsky military base in central Ukraine on October 23, 1996. The keys once held the power to launch SS-19 missiles at the United States.

11 Smoke billows from an explosion that destroyed a missile silo at a military base near Pervomaysk, Ukraine on January 5, 1996.

12 Journalists and military officials from Ukraine, Russia, and the United States inspect a massive crater from a destroyed nuclear missile silo at a military base in Pervomaysk in 1996. Ukraine transferred its last 40 nuclear warheads to Russia that June and officially lost its status as a nuclear power.

13 A Ukrainian officer smokes and shakes sand out of his boot before preparing to blow up a missile silo near the town of Derazhnya in central Ukraine, October 23, 1996.

14 Fuel is pumped out of a Soviet-era SS-19 nuclear missile carrier at a military base in Krasilovo, Ukraine, on May 14, 1997.

15 Ukrainian workers cut an air-to-ground X-22 cruise missile into pieces at a military base in the village of Ozerne, on November 6, 2002.

16 The last SS-24 missile silo being blown up near the Ukrainian town of Pervomaysk on October 30, 2001. In all, 46 SS-24 intercontinental ballistic missile silos were destroyed.

17 Ukrainian specialists dismantle the last strategic Tupolev Tu-22M3 Backfire nuclear bomber at an airbase outside the Ukrainian city of Poltava on January 27, 2006. After the collapse of the Soviet Union, Ukraine had inherited 60 Tu-22 bombers and 423 X-22 cruise missiles.

Kateryna Oliynyk

Kateryna Oliynyk is a digital-media coordinator for RFE/RL.

ГАЗ-66

ГАЗ-66 — радянський вантажний автомобіль підвищеної прохідності з колісною формулою 4×4. Був створений на Горьківському автомобільному заводі в 1960-х роках.

Наймасовіший повнопривідний двовісний вантажний автомобіль Радянської Армії та народного господарства СРСР протягом 1960-90-х років.

У народі цей автомобіль мав прізвисько «Шишига», «Шишарик».

Історія

Перші дослідні зразки ГАЗ-66 були створені в 1962 році як подальший розвиток 1,2-тонної вантажівки ГАЗ-62, що випускалася в 1958–1962 рр. і наступник 2-тонної вантажівки ГАЗ-63, що випускався в 1948–1968 рр. Серійне виробництво ГАЗ-66 розгорнуто в липні 1964 року. У 1968 році вантажівка отримала централізовану систему регулювання тиску в шинах (66-01 і модифікації). У 1966 році автомобіль відзначений золотою медаллю на виставці «Сучасна сільськогосподарська техніка» в Москві. У 1967 році відзначений золотою медаллю на міжнародному ярмарку сільськогосподарської техніки в Лейпцигу. У квітні 1969 року ГАЗ-66 першим з радянських автомобілів отримав державний Знак якості. ГАЗ-66 експортувався в усі країни соціалістичного табору.

ГАЗ-66, крім використання в сільському господарстві, взяли на озброєння Радянської армії, після розвалу СРСР велику кількість ГАЗ-66 стали використовувати в Російській армії, в основному у ПДВ.

У 1995 році масове виробництво ГАЗ-66-11 з модифікаціями було припинено. Натомість Горьковський автозавод освоїв випуск моделі ГАЗ-3308 «Садко». Останній екземпляр ГАЗ-66-40 зійшов з конвеєра 1 липня 1999 року. Усього було випущено 965 941 автомобіль сімейства ГАЗ-66.

Характеристики

ГАЗ-66 — вантажний автомобіль підвищеної прохідності вантажністю 2 тонни, призначений для руху в складних дорожніх умовах і по бездоріжжю. маневрова прохідність зумовлена використанням самоблокувальних диференціалів, великим дорожнім просвітом і регульованим тиском у колесах (для чого диски мають особливу конструкцію). Двигун автомобіля оснащений передпусковим підігрівачем ПЖБ-12.

Важлива особливість цього автомобіля — збалансоване розташування центру ваги та компактність через кабіну над двигуном, завдяки чому автомобіль широко використовувався у десантних військах, оскільки приземляється відразу на всі колеса і спускається без завалу кабіни (на відміну від ЗІЛ-131). Однак, обмежений житловий об’єм кабіни виявився смертельно небезпечний для екіпажу у випадку підриву на міні, тому ГАЗ-66, починаючи з 1980-х роках виводився зі складу бойових частин в Афганістані. У 90-х роках ГАЗ-66 масово списувався зі стройових частин, пізніше його замінила «капотна» вантажівка ГАЗ-3308 «Садко» з аналогічною ходовою частиною, але більшою довжиною.

ГАЗ-66 характеризується неординарним розташуванням органів управління, зокрема важіль коробки зміни передач розташований праворуч-ззаду від водія.

Основні модифікації ГАЗ-66 та спеціалізовані кузови на його шасі

• ГАЗ-66-1 (1964—1968) — перша модель без централізованої системи регулювання тиску повітря в шинах
• ГАЗ-66А (1964—1968) — з лебідкою
• ГАЗ-34 — дослідний зразок, тривісний, з колісною формулою 6×6
• ГАЗ-66Б (з 1966) — авіадесантний варіант з телескопічною рульовою колонкою, складним дахом і відкидною рамкою вітрового скла
• ГАЗ-66Д (1964—1968) — шасі з коробкою відбору потужності
• ГАЗ-66П — сідловий тягач (дослідний) з активним причепом і передачею моменту валом відбору потужності через сідло
• ГАЗ-66Е (1964—1968) — з екранованим електроустаткуванням
• ГАЗ-66-01 (1968—1985) — базова модель з централізованою системою регулювання тиску повітря в шинах
• ГАЗ-66-02 (1968—1985) — з лебідкою
• ГАЗ-66-03 (1964—1968) — з екранованим електроустаткуванням
• ГАЗ-66-04 (1968—1985) — шасі з екранованим електроустаткуванням
• ГАЗ-66-05 (1968—1985) — з екранованим електроустаткуванням і лебідкою
• ГАЗ-66-11 (1985—1996) — модернізована базова модель
• ГАЗ-66-12 (1985—1996) — з лебідкою
• ГАЗ-66-14 (1985—1996) — шасі з екранованим електроустаткуванням і коробкою відбору потужності
• ГАЗ-66-15 (1985—1996) — з екранованим електроустаткуванням і лебідкою
• ГАЗ-66-16 (1991—1993) — модернізований варіант з двигуном ЗМЗ-513.10, посиленими шинами (колеса — односхилі), доробленими гальмами, платформою без надколісних ніш (надалі встановлювалася також на ГАЗ-66-11 і ГАЗ-66-40); вантажність 2,3 т
• ГАЗ-66-21 (1993—1995) — народногосподарська модифікація з подвійними шинами заднього моста і дерев’яною платформою типу ГАЗ-53, вантажність 3,5 т.
• ГАЗ-66-31 — шасі для самоскидів
• ГАЗ-66-41 (1992—1995) — з безнаддувним дизелем ГАЗ-544
• ГАЗ-66-40 (1995—1999) — з турбодизелем ГАЗ-5441
• ГАЗ-66-92 (1987—1995) — північний
• ГАЗ-66-96 — шасі для вахтових автобусів

• ГАЗ-66-51 (1968—1985)
• ГАЗ-66-52 (1968—1985) — з лебідкою
• ГАЗ-66-81 (1985—1995) — для країн з помірним кліматом
• ГАЗ-66-91 (1985—1995) — для країн з тропічним кліматом

• АП-2 — автоперев’язувальна, основна транспортна одиниця медичного пункту полку.
• АС-66 — санітарний автомобіль, призначений для евакуації поранених.
• ДДА-2 — дезінфекційно-душова установка, використовується в військових (іноді в цивільних) санітарно-епідеміологічних підрозділах.
• ГЗСА-731, 983А, 947, 3713, 3714 — фургони «Пошта», «Хліб» і «Медикаменти».
• МЗ-66 — маслозаправщик.
• 3902, 3903, 39021, 39031 — пересувні майстерні для надання техдопомоги сільгосптехніки.
• 2001, 2002, 3718, 3719, 3716, 3924, 39521 — пересувні клініки.
• ГАЗ-САЗ-3511 — самоскид сільськогосподарського призначення на шасі ГАЗ-66-31 (збірка — Саранськ).
• ГАЗ-КАЗ-3511 — самоскид сільськогосподарського призначення на шасі ГАЗ-66-31 (збірка — Бішкек, Киргизстан).

• Нзас-3964, Волгарь-39461 — вахтові автобуси (на шасі встановлювався комфортабельний кузов з кріслами для пасажирів).
• АПП-66 — автобус підвищеної прохідності, шини з регулюванням тиску. Випускався 172 Центральним автомобільним ремонтним заводом тільки для потреб Міністерства оборони СРСР. До 1987 р. випущено близько 8 000 прим.
• ПАЗ-3201 , повнопривідний варіант ПАЗ-672.
• ПАЗ-3206, повнопривідний варіант ПАЗ-3205.

Бойове застосування

Під час російського вторгнення в Україну українські військові знищили 13 та захопили 12 російських військових автомобілів ГАЗ-66. [1]

Велика кількість данних вантажівок використовується у ЗСУ. [2]

Nuclear Ukraine: Inside The Missile Base That Could Have Changed History

Inside this empty silo in the countryside south of Kyiv, a nuclear missile — capable of hitting New York within 25 minutes of launch — once stood at the ready.

The missile silo near Pervomaysk is the only intact remainder of what was once an array of nuclear bases in Ukraine.

Soviet Ukraine held around one-third of the U.S.S.R.’s nuclear arsenal, most of which was aimed toward the United States.

(Left to right) U.S. President Bill Clinton, Russian President Boris Yeltsin, and Ukrainian President Leonid Kravchuk shake hands in Moscow on January 14, 1994.

After the breakup of the U.S.S.R., the United States, Russia, and the United Kingdom persuaded Ukraine and several other former Soviet states to eliminate nuclear weapons on their territory.

In return, the nuclear-armed countries signed a memorandum that included the vow “to refrain from the threat or use of force” against Ukraine, and to respect its existing borders.

A missile silo in Ukraine’s Mykolayiv region is destroyed with explosives in September 1998.

While every other nuclear missile silo was destroyed across Ukraine, the Pervomaysk site was permitted to remain as a museum.

A Ukrainian soldier stands near an entrance to the Pervomaysk missile base in April 2019.

In April 2019, RFE/RL visited the site when it was little more than a historical curio. Today, the images taken inside the formerly secret base take on new significance in light of the invasion of Ukraine by nuclear-armed Russia.

The heart of the base is accessed through this 750-kilogram door. Some of the men who staff the decommissioned site today worked as Soviet soldiers when it was an active missile base.

Within its massive steel shell, the cylinder-shaped base was suspended on shock absorbers to insulate the soldiers and equipment inside from the earthquake-like violence of a nuclear strike. The bottom room in the model above shows where the servicemen slept or took breaks. Above that is the command center.

The command center of the missile base, located nearly 40 meters underground.

The missile of the Pervomaysk site was in a separate chamber around 100 meters from the command center.

Seat belts were worn at all times while the Soviet servicemen were on duty in case of an enemy missile strike. One shift was six hours long.

A local guide inside the control room demonstrates the key (right) and button that would have launched a nuclear strike.

To fire this base’s missile, two officers sitting at different consoles needed to perform the same action simultaneously. The “four hands” system made it virtually impossible for one person to launch a nuclear strike alone.

This was the living quarters for the commanders at the base.