Спеціальні принципи управління якістю

Поряд із загальними і загальносистемними принципами слід розглянути спеціальні принципи управління якістю, якими відповідно до вимог ГОСТ Рісо 9000-2008 повинні керуватися менеджери вищої ланки управління. До них відносяться.

  • 1. Орієнтація на споживача. Організації залежать від своїх замовників і тому повинні розуміти поточні та майбутні потреби, виконувати їхні вимоги і прагнути перевершити їх очікування.
  • 2. Лідерство керівника. Керівники встановлюють єдність мети та напрямів діяльності організації. Вони повинні створювати і підтримувати внутрішнє середовище, в якому працівники можуть бути повністю залучені до виконання завдань організації.

Рис. 2.2. Сукупність і взаємозв’язки елементів системи якості

  • 3. Залучення працівників. Працівники на всіх рівнях становлять основу організації, і їхнє повне залучення дає можливість організації з вигодою використовувати їх здібності.
  • 4. Процесний підхід. Бажаний результат досягається ефективніше, коли діяльністю та відповідними ресурсами управляють як процесом. Згідно ІСО 9000-2008 процес – сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих видів діяльності, перетворюючої “входи” і “виходи”. При цьому “входами” до того чи іншого процесу служать “виходи” інших процесів.
  • 5. Системний підхід до менеджменту. Подання менеджменту у вигляді системи взаємопов’язаних процесів, що забезпечує більший внесок у результативність та ефективність організації при досягненні її цілей.
  • 6. Незмінна мета – постійне поліпшення діяльності організації в цілому на основі якості.
  • 7. Прийняття рішень на основі фактів. Ефективні рішення ґрунтуються на аналізі об’єктивних фактичних даних та інформації.
  • 8. Взаємовигідні відносини з постачальниками (інтегративне взаємодія з партнерами). Організація, постачальники і партнери взаємозалежні, тому відносини взаємної вигоди і зацікавленості істотно підвищують здатність обох сторін більш ефективно досягати своїх цілей.

Найбільш важливим принципом системного управління якістю можна назвати “продуктовий підхід”, Г.Є. на підприємстві в систему управління якістю слід включати підсистеми, що забезпечують якість конкретного (однорідного) виду продукції. У відповідності з міжнародними стандартами ISO серії 9000 такі “продуктові системи” слід створювати, як це вже зазначалося раніше, тільки для продукції, що поставляється за договорами. Для продукції, що виготовляється підприємством безвідносно до яких-небудь умов договору, але вимогам цих стандартів, управління якістю досить здійснювати в рамках підсистеми загального управління якістю.

Слід зазначити, що підсистему загального управління якістю, де керуючим органом є вища ланка управління організацією, необхідно розглядати у єдності і взаємозв’язку з усіма іншими підсистемами. Враховуючи сучасні вимоги ринку, доцільно для кожного виду продукції, незалежно від умов поставок, виконувати управління якістю в спеціалізованій “продуктової системі”. Виходячи з цього, до складу систем менеджменту якості (СМЯ) слід включати (рис. 2.3) підсистему загального менеджменту якості, “продуктові підсистеми” МК для контрактних поставок продукції однорідного вигляду, “продуктові підсистеми” МК для бездоговірну поставок.

Рис. 2.3. “Продуктова структура” підсистеми менеджменту якості

У підсистемі загального МК можна виділити чотири рівні управління:

  • Нульовий – вищий підприємницький організаційно-цільовий (вища ланка підприємницького управління, що включає підприємців – членів вищих органів управління);
  • Перша – вищий організаційно-цільовий виконавчий (вище виконавче ланка);
  • Другий – координаційно-контрольний виконавчий (середня ланка управління);
  • Третій – техніко-операційний виконавчий (низове виконавчу ланку управління).

Виробнича підсистема якості для типового промислового підприємства відповідно до принципу “продуктового підходу” до системного управління якістю включає наступні субподсістеми якості продукції стосовно до контрактним умовам:

  • • основна “продуктова” заготівельна;
  • • основна “продуктова” обробна;
  • • основна “продуктова” складальна;
  • • забезпечує “продуктова” енергетична;
  • • забезпечує “продуктова” ремонтно-технічна (у тому числі електроремонтна);
  • • забезпечує “продуктова” інструментальна;
  • • забезпечує “продуктова” метрологічна;
  • • забезпечує “продуктова” транспортна;
  • • забезпечує “продуктова” складська.

Для продукції, що випускається в умовах позадоговірних поставок, склад як основних, так і забезпечують підсистем аналогічний складу попередніх підсистем виробничої системи.

Управління якістю необхідно здійснювати на всіх стадіях життєвого циклу продукції, тобто воно повинно бути “наскрізним”.

Цілі управління якістю на кожній стадії для кожного конкретного виду продукції можуть бути індивідуальними. Проте слід зупинитися на останній стадії життєвого циклу. Цілями управління якістю на стадії утилізації або знищення продукції в умовах ринку доцільно визнати виключення або скорочення до мінімуму шкідливого впливу на навколишнє середовище і економію споживання енергії і сировини після її використання (або в результаті невиправного браку). Необхідно, щоб розробники і виробники передбачили можливість комерціалізації при повторному використанні (наприклад, тари та упаковки) або за іншим призначенням. Для цього, як мінімум, слід:

  • • забезпечити малу трудомісткість розбирання виробу з метою її утилізації або знищення;
  • • обгороджувати споживача від будь-яких істотних турбот про роботах, пов’язаних з утилізацією або знищенням придбаної раніше продукції;
  • • створювати з боку держави для виготовлювачів і споживачів преференційні умови для скоординованих дій по економічно доцільному процесу утилізації продукції;
  • • проводити відповідну роботу серед споживачів щодо роз’яснення необхідності і доцільності утилізації або знищення продукції.

При цьому всім, особливо першим особам ланок управління, слід сприймати якість і конкурентоспроможність продукції як стратегічний імператив. Виконання даного принципу – найважливіше завдання управління якістю. Для цього слід використовувати всі можливі методи матеріального і морального стимулювання.

Реалізація кожного з принципів неможлива без достатніх знань і професійних умінь щодо підвищення та забезпечення якості та управління ім. Це вимагає масовою, безперервної та систематичної підготовки навчання та підвищення кваліфікації як виготовлювачів, так і споживачів.

Реалізація принципів системного управління якістю створює передумови посилення на підприємстві активності персоналу в області якості і забезпечує більш високу конкурентоспроможність продукції, яка логічно передбачає тісну взаємодію і взаємозв’язок з діловою активністю у виробництві. Активність у сфері якості при системному управлінні якістю, безумовно, призводить до систематичного, заможному підвищенню якості, яке, як і ділова активність у виробництві, має подібні цикли, причому цикл активності у підвищенні якості закономірно зумовлює і попереджає ділову активність у виробництві. Цикли активності підвищення якості слід цілеспрямовано регулювати на всіх рівнях управління.

У зв’язку з цим об’єктивно виникає необхідність багаторівневого управління якістю не тільки підприємства, але і всіх ієрархічних структур управління на наступних рівнях:

  • • міжгалузевому федеральному;
  • • галузевому федеральному;
  • • галузевому суб’єктів Федерації (в галузевих системах управління якістю суб’єктів Федерації);
  • • територіальному (районних і муніципальних системах управління якістю);
  • • об’єднання підприємств (у системах управління якістю об’єднань);
  • • підприємства (в системах управління якістю підприємства).

Слід зазначити, що в системах управління якістю з ієрархічними рівнями вище об’єднання функції управління матимуть інший зміст. При цьому особливу значимість і вагу серед всіх інших функцій набувають функції організації, координації та регулювання. Їх виконання повинно бути засноване на застосуванні впливів, головним чином, організаційно-регулюючого характеру.

Пріоритет повинен віддаватися впливу, властивому ринкових відносин, адекватному відносинам власності і рівнями управління. Такий вплив слід орієнтувати на умови і чинники, які дозволять підвищити якість тієї однорідної продукції, де намічається відставання. Там же, де отримано деяку перевагу, вплив слід направляти на підтримку досягнутого рівня якості. Такий підхід умовно можна назвати горизонтальним превентивно-підтримуючим. Використання цього підходу передбачає в першу чергу створення вищестоящими органами управління можливостей (наприклад, на якому-небудь галузевому рівні суб’єкта Федерації) більш ефективної реалізації людського фактора, поліпшення взаємин працівників, роботодавців і менеджерів, а також забезпечення інвестування виробництва продукції, що задовольняє вимогам споживачів.

Реалізація горизонтального превентивно-підтримує підходу до управління якістю може забезпечити:

  • • систематичне підвищення рівня якості продукції в Росії та суб’єктах Федерації, містах і районах;
  • • поліпшення взаємин між усіма категоріями виготовлювачів і споживачів;
  • • збільшення виробничого потенціалу та підвищення якості праці.

Перераховане можливо тільки при проведенні відповідними органами управління єдиної стратегії і координуючих дій.

Необхідно відзначити, що управління має ставитися не лише до продукції промисловості, його слід здійснювати повсюдно у всіх структурах національного господарства і суспільства в цілому, у тому числі у виконавчих структурах влади. При цьому органи управління виконавчих структур влади повинні прагнути не управляти, а виконувати, надаючи керованій системі відповідні необхідні послуги (інформаційні, освітні, розподільні, правові, здравоохоронні і т.п.).

Управління якістю має здійснюватися на основі правового регулювання відносин у сфері якості (на базі прийнятого в 2002 р Федерального закону “Про технічне регулювання”). Це повинно, як мінімум, забезпечуватися встановленням, застосуванням та виконанням обов’язкових вимог до продукції, процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації та утилізації. Крім зазначеного, слід забезпечувати на добровільній основі необхідні вимоги до виконання робіт та надання послуг. Додатково до цього необхідно виконувати правові відносини в галузі оцінки відповідності продукції та СМК встановленим вимогам.

При реалізації перерахованих принципів слід дотримуватися ділової етики, так як управління якістю в умовах ринкових відносин – це, перш за все, робота з людьми (як працюють на підприємстві, так і зі споживачами). Ілюстрацією може служити весь прогресивний досвід функціонування процвітаючих зарубіжних фірм.

Управління якістю продукції на всіх стадіях її життєвого циклу і ієрархічних рівнях обумовлює необхідність взаємодії відповідного рівня системи з усіма структурами, і в першу чергу з постачальниками сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, збутовими, торговими, транспортними, сервісними та іншими організаціями. При цьому взаємодія, особливо з організаціями, що забезпечують життєвий цикл конкретної продукції, доцільно здійснювати на основі взаємопов’язаних систем управління якістю підприємств, тобто управління якістю має бути інтегративним.

При управлінні якістю представляється доцільним поєднувати загальну, колективну й індивідуальну відповідальність за якість, але найбільшу відповідальність, тим не менш, має нести вища ланка управління. Це один з неодмінних принципів сучасного управління якістю.

Ефективне досягнення цілей у сфері якості можливо тільки при випереджаючому попереджувальному характері і превентивності всіх керуючих впливів по відношенню до виникаючих відхилень від встановлених вимог (що найголовніше і принципове). Звичайно, це не виключає, а навпаки, вимагає у разі неефективності таких впливів (тобто при “збої” превентивних впливів при управлінні якістю) максимально швидко і оперативно усувати виниклі відхилення. При цьому оперативність повинна бути спрямована не тільки, а точніше, не стільки на якнайшвидше усунення відхилення фактичної якості від необхідного, скільки на вироблення випереджаючого превентивного керуючого впливу на запобігання можливому негативного відхилення. Очевидно, що оперативність і подальша позитивна результативність впливів з управління якістю можливі тільки при функціонуючій, надійної, мобільного та превентивно-перманентної зворотного зв’язку у всіх підсистемах і елементах СМК. Без всього цього підприємства практично не зможуть гідно конкурувати на світовому ринку.

У цільових СУ підприємства, у тому числі в системі управління якістю суттєве значення як в умовах централізованої економіки, так і ринкової має планування. Всі цілі, політика та зобов’язання, заходи щодо їх виконання повинні реалізовуватися з урахуванням ринкової кон’юнктури в певні планові періоди і відображатися в відповідних документах, що носять плановий характер (наприклад, в цільових програмах якості (ЦПК), бізнес-плані, оперативних планах і т.п.). Планування має бути гнучким, оперативним і служити ефективною основою конкретизації та досягнення цілей системи управління якістю. Особливо важливим є планування традиційно “вузького” для вітчизняних виготовлювачів матеріально-технічного постачання (МТС).

При побудові системи управління якістю доцільно також використовувати принцип модульності, що забезпечує можливість проектування з мінімальними витратами. При цьому в обгрунтованих випадках частіше слід застосовувати найбільш використовується в світовій практиці проектування “правило сімки” (за аналогією з відомими виразами “сім разів відміряй . “, сім днів у тижні і т.п.), що обумовлює застосування семи підсистем, семи елементів і т.д. Наприклад, прийняття рішень слід здійснювати на базі семи питань:

  • 1) навіщо (в кожному випадку знати мету) і чому (причини);
  • 2) що (потрібно знати конкретний об’єкт управління);
  • 3) хто (потрібно намітити суб’єкт управління);
  • 4) де (необхідно знати точне місце докладання управлінського впливу);
  • 5) коли (треба знати час початку керуючого впливу і закінчення його);
  • 6) ніж (потрібно передбачити, якими засобами, ресурсами слід впливати на об’єкт);
  • 7) як (потрібно знати спосіб, технологію управлінського впливу на об’єкт управління).

Побудова та функціонування системи управління якістю, її елементи, вимоги, положення, розподіл функцій, відповідальності, прав і обов’язків, взаємодія підрозділів тощо в області якості слід документально оформляти (як того, наприклад, вимагають міжнародні стандарти ISO серії 9000 і стандарти системи ГОСТ 40). Таким чином, управління якістю значною мірою повинно базуватися на організаційній, методичної, правової та нормативної документації. Цей комплекс документів являє собою нормативно-методичне забезпечення системи управління якістю, що визначає можливість і необхідність використання при управлінні стандартизації та регламентації.

Управління якістю слід здійснювати відповідно до критерію оптимальності (прибутковості, економічності і т.п.) і з урахуванням впливу рівня якості на попит і пропозицію товарів і послуг на ринку.

Для успішної реалізації принципів управління якістю важливо сконцентрувати більшу частину зусиль з управління в одному організаційно-структурному блоці підсистеми управління якістю.

В іншому випадку, як це було і є в практиці підприємств (в блок управління якістю, як правило, включається тільки ВТК), створювати продукцію, що задовольняє споживачів, і мати постійний її збут на ринках досить важко. Кожен працюючий повинен сприймати себе при виконанні своїх функцій як виготовлювача, а виконавця наступної операції технологічного процесу – як споживача, дотримуючись умову взаємоповаги. При цьому слід керуватися правилом: потрібно робити все, щоб задовольнити вимоги споживача в області якості, тобто для виконавця має бути принцип “якість – передусім”. В обов’язковому порядку повинні передбачатися доступність і реальність проведення перевірок всієї діяльності в галузі управління якістю. Для досягнення максимального ефекту слід постійно вдосконалювати і безперервно, систематично розвивати управління якістю.

Таким чином, в умовах ринкових відносин виникає необхідність загального (тотального) системного управління якістю при “диктатурі” якості на всіх етапах реалізації виробничих та управлінських процесів. При цьому держава, споживачі, незалежні організації і суспільства повинні приділяти постійну увагу загальної організації управління якістю та нагляду за якістю.

Сім принципів управління якістю

Ефективна система управління якістю є підходящим інструментом для компаній, щоб вирішувати щоденні виклики та постійно розвивати власні результати. Структура та обсяг системи управління якістю залежать від конкретних цілей підприємства, про яке йдеться. Крім того, існують внутрішні та зовнішні рамкові умови, які необхідно враховувати, а також різні продукти та послуги, різні організаційні структури чи особливі організаційні процеси. Однак для ефективності системи управління якістю необхідно враховувати ряд критеріїв.

Чому сім принципів менеджменту якості?

Окрім термінів та фундаментальних понять, міжнародний стандарт ISO 9000:2015 також описує сім принципів ефективного впровадження управління якістю (УЯ). Концепції та принципи однаково застосовуються до всіх компаній – незалежно від їх типу, розміру, складності чи бізнес-моделі.

Сім принципів управління якістю спрямовані на підвищення обізнаності про корпоративні зобов’язання. Вони створюють відповідну структуру, в якій ваша компанія зможе постійно зосередитися на своїй підприємницькій діяльності, але перш за все на

  • Корпоративні цілі та заплановані результати
  • Системне управління
  • Очікування замовників та відповідних зацікавлених сторін (стейкхолдерів) і далі
  • Постійне вдосконалення власної продуктивності

Застосовуючи сім принципів управління якістю, важливо завжди знаходити правильний баланс. Усі поняття, принципи та їх взаємозв’язки завжди слід розглядати як єдине ціле, а не ізольовано один від одного. Жоден принцип не є важливішим за інший в управлінні якістю.

Структура семи принципів управління якістю

Кожен із семи принципів управління якістю складається з чотирьох аспектів:

  • Основне твердження, що описує принцип
  • Коротке обґрунтування, яке пояснює, чому цей принцип важливий для компанії чи організації
  • Основні переваги, пов’язані з принципами
  • Можливі дії, які може зробити керівництво при застосуванні принципу.

Які сім принципів управління якістю?

Принцип 1: Орієнтація на клієнта

Задоволеність клієнтів є відображенням ефективності компанії та найважливішою передумовою стійкого успіху. Тому перший із семи принципів управління якістю (УЯ) вимагає послідовної орієнтації на клієнта. Зрештою, передбачити та перевершити очікування клієнтів – це те, що відрізняє найкращих у своєму класі. І це якраз і є стрижнем управління якістю. На це має бути налаштована вся організація вашої компанії. Тільки ті, хто користується довготривалою довірою своїх клієнтів і зацікавлених сторін, можуть бути успішними в довгостроковій перспективі. Кожен контакт із клієнтом дає вам можливість створити відчутну додану вартість, відповідаючи поточним очікуванням ваших клієнтів і розуміючи їхні майбутні очікування. Це значною мірою сприяє формуванню довіри та лояльності клієнтів.

Важливо знати: зацікавлені сторони

Ви знаєте, з ким маєте справу?
Відповідно до стандарту ISO 9001:2015 ваша компанія повинна мати можливість постійно надавати продукти або послуги, які відповідають потребам ваших клієнтів, а також законодавчим і нормативним вимогам. У цьому контексті потрібно, щоб ваша компанія виявляла та контролювала відповідні зацікавлені сторони та їхні очікування та потреби. Зовнішні зацікавлені сторони включають замовників і постачальників (зовнішніх продавців), а також державні установи, банки, страхові компанії, конкурентів, сусідів тощо. Внутрішні зацікавлені сторони передусім включають працівників та власників.

Які є можливості для більш міцного закріплення орієнтації на клієнта в компанії?

  • Зберігайте досвід клієнтів, наприклад опитування, відгуки та реакції клієнтів
  • Використовуйте управління скаргами та управління відносинами з клієнтами
  • Залучайте клієнтів до розробки продуктів або послуг

Чого можна досягти за допомогою постійної орієнтації на клієнта?

  • Підвищення лояльності та утримання клієнтів – клієнти стають вашими шанувальниками
  • Менше скарг і претензій
  • Скорочення часу виходу ринку
  • Підвищення конкурентоспроможності

Принцип 2: Лідерство

Наскільки добре узгоджуються цілі, напрями та внутрішнє середовище вашої компанії — це питання лідерства. Тому другий із семи принципів управління якістю звертається до лідерів. Вони гарантують, що ціль і узгодженість у вашій організації є єдиними. Рішення щодо ресурсів приймаються на рівні вищого керівництва, і тут можна делегувати відповідальність. У більшості компаній і організацій ці характеристики поєднуються з функцією управління бізнесом і відповідними повноваженнями. Завдання вищого керівництва в рівній мірі полягає в тому, щоб створити робоче середовище, в якому кожен працівник міг би розвивати свої здібності та використовувати їх на благо компанії. Тільки так можна в будь-який момент адаптувати стратегії, політику, процеси та ресурси для забезпечення досягнення намічених цілей. І: це однаково стосується управління якістю. Це працює лише в тому випадку, якщо його розуміють відповідальні та віддані люди у вашій організації та інтегровано у повсякденні процеси.

Крім активного та особистого лідерства, підходять такі інструменти лідерства:

  • Стратегічне планування – цінності, цілі, лідирувати з цілями
  • Обов’язкове визначення відповідальності та повноважень постраждалих осіб
  • Цілеспрямоване поводження з ризиками та можливостями
  • Ефективні правила внутрішнього та зовнішнього спілкування
  • Регулярна оцінка та аналіз тенденцій

Чого можна досягти за допомогою реального лідерства?

  • Чітке бачення та цілеспрямовані дії
  • Покращена ефективність рішень
  • Оптимізовані та ефективні процеси та використання ресурсів
  • Вища задоволеність співробітників

ISO 9001 – сертифікований менеджмент якості

Шукаєте сертифікацію за ISO 9001? DQS пропонує понад 35 років досвіду ★ DQS видав перший сертифікат ISO 9001 у Німеччині в 1986 році ★ Отримайте користь від наших експертних знань ★

Принцип 3: Прихильність людей

Кожна компанія настільки ж хороша, як і її співробітники, включаючи її менеджерів. Таким чином, віддані особистості формують характер і дії вашої організації на всіх рівнях. Тому важливо, щоб усі діючі особи були компетентними, наділеними повноваженнями та прагнули жити діяльністю та цінностями вашої організації. Це, у свою чергу, покращує здатність створювати вартість. Таким чином, залучення їх до прийняття рішень, визнання їхніх індивідуальних досягнень та просування їхніх навичок та знань є ознаками лідерства, орієнтованого на результативність та ефективність. Щоб досягти цього, необхідно заохочувати прихильність та участь відданих осіб на всіх рівнях.

Тому приділіть особливу увагу

  • Планування людських ресурсів
  • Процедури наймання та введення нових працівників
  • Компетенціям та систематичному навчанню та розвитку
  • Активній участі, наприклад, в обміні ідеями

Чого ви можете досягти?

  • Більша відповідальність ваших співробітників і командна робота
  • Вища задоволеність і утримання співробітників
  • Прямий і непрямий вплив на утримання клієнтів і лояльність ваших клієнтів

Принцип 4: Підхід, орієнтований на процес

Четвертий із семи принципів управління якістю стосується процесно-орієнтованого підходу. Таким чином, стандарт управління якістю вимагає всебічно документованого управління процесами для всіх відповідних процесів вашої компанії чи організації. Це пояснюється тим, що лише гарне розуміння відповідних процесів, а також їх контролю та взаємодії дає змогу компанії оптимізувати свою роботу та досягти намічених цілей. Для цього необхідно визначити окремі етапи процесу, визначити входи та виходи, а також визначити інтерфейси з функціями компанії. Нарешті, необхідно визначити потенційні джерела помилок і визначити відповідальність, щоб забезпечити безперебійну роботу процесів. Визначення «показників ефективності» для контролю процесу (включаючи відповідні ключові показники ефективності) також є ще однією важливою вимогою. Таким чином можна досягти бажаних результатів більш ефективно та результативно.

Примітка: Процес – це ланцюг взаємопов’язаних і взаємовпливових дій, які перетворюють вхідні дані у результати.

Що включає в себе процесно-орієнтований підхід до управління якістю?

Для компаній і організацій це означає, що процеси, їх послідовність і взаємодії, включаючи пов’язані з ними граничні умови, такі як ресурси, повинні бути чітко визначені. Це може включати:

  • Клієнтів та зовнішніх провайдерів (постачальників)
  • Джерела вхідних даних, наприклад, від процесів, що знаходяться на вищому рівні
  • Вхідні дані, з якими працюємо
  • Потік процесу та необхідні ресурси
  • Власників процесів
  • Заплановані результати та одержувачі
  • Ризики та можливості
  • Вимірювання та показники ефективності

Принцип 5: Удосконалення

«Якщо ви перестаєте ставати краще, ви перестаєте бути хорошими». За цим простим твердженням стоїть усвідомлення того, що компетентність і якість є не статичними, а динамічними змінними. Таким чином, завдання завжди полягає в тому, щоб підтримувати та покращувати рівні продуктивності. При цьому дуже важливо бути в курсі внутрішніх і зовнішніх змін і реагувати на них, щоб створити нові можливості. Це однаково стосується і компанії, і людей, які там працюють. Тому для стабільного успіху бізнесу важливо зосередитися на постійному вдосконаленні. Таким чином компанія стабілізує свою роботу, може належним чином реагувати на зміни як внутрішніх, так і зовнішніх умов, а також створює для себе найкращі умови для виявлення нових можливостей.

Активно використовуйте ці можливості для виявлення ризиків і можливостей та ініціювання безперервного вдосконалення системи управління якістю:

  • Об’єднуйте джерела вдосконалення, включаючи відгуки клієнтів, аудит та оцінку процесів
  • Використовуйте відгуки співробітників, включаючи ідеї, покращення робочого місця
  • Робить моніторинг ринку, особливо інших галузей та технологічних змін
  • Використовуйте цільові програми вдосконалення та інновацій
  • Збереження та подальше розширення знань у вашій організації