Катетеризація сечового міхура

Затримка сечі, гостра або хронічна; необхідність точної оцінки діурезу, напр. погодинного (у пацієнтів в тяжкому стані, напр. гемодинамічно нестабільних, або у випадку не співпрацюючих пацієнтів); гематурія із наявністю тромбів в сечовому міхурі; забір сечі для дослідження, якщо потрібний зразок сечі не вдається отримати іншим методом; пролежні та інші значні поранення, правильне лікування яких є неможливим по причині нетримання сечі, тоді коли інші методи відведення сечі є неефективними; після травм, якщо інші методи відведення сечі асоційовані з посиленням болю; нетримання сечі, якщо немає можливості забезпечити належний догляд при застосуванні інших методів відведення сечі.

Протипокази

Гострий простатит, значне звуження уретри, розрив уретри (підозра напр., при травмі органів тазу).

Ускладнення

Пошкодження уретри, передміхурової залози та сфінктера сечового міхура; інфекція.

Підготовка пацієнта

Свідома згода пацієнта. Положення хворого: чоловіки — на спині із випрямленими нижніми кінцівками, жінки — на спині із розведеними та зігнутими в колінах нижніми кінцівками

Забезпечення

Катетер Фолея розміром (зазвичай) 18 F (French; 1 F = 1 Charriere [Ch] = 1/3 мм) у чоловіків та 16 F у жінок, гель із лідокаїном, антисептичний розчин, стерильний перев’язувальний матеріал, стерильні рукавички, шприц 10 мл, вода для ін’єкцій, ємність для збору сечі.

Техніка

1. Катетеризація у чоловіків. Візьміть статевий член у руку, зсуньте донизу крайню плоть та дезінфікуйте. З допомогою конічного аплікатора введіть гель в уретру та нанесіть на кінець катетера. Перевірте щільність балона катетера, заповнивши його водою для ін’єкції, після чого спорожніть балон. Розташуйте член перпендикулярно до тулуба, підтягуючи його легко догори. Вводьте катетер в уретру плавними рухами аж до появи відтоку сечі, потім заповніть балон і насуньте крайню плоть. З’єднайте катетер із сечоприймачем, переконайтесь, що сеча надалі відходить.

2. Катетеризація у жінок. Розведіть малі статеві губи, протріть салфетками, змоченими дезінфікуючим розчином зовнішнє вічко уретри. З допомогою конічного аплікатора введіть гель у вічко уретри, а також нанесіть на кінчик катетера. Перевірте щільність балона катетера, заповнивши його водою для ін’єкції, після чого спорожніть балон. Вводьте катетер на глибину 10–12 см або до появи сечі, потім заповніть балон. З’єднайте катетер із сечоприймачем, переконайтесь, що сеча надалі відходить.

Опір, що перешкоджає введенню катетера, особливо у чоловіків, можна подолати, використавши катетер більшого діаметру (20 F). У разі невдачі можна спробувати ввести катетер Тіманна, який є жорсткішим, має викривлений кінчик і не має балона. Катетер слід вводити дуже обережно, спрямовуючи вигин катетера уверх. Якщо не вдається ввести катетер у сечовий міхур, викличте лікаря-уролога.

Після маніпуляції

При можливості, залишайте катетер у міхурі як можна коротше. Дренажну трубку від’єднуйте лише з метою промивання катетера. Невеликі порції сечі для аналізу набирайте, проколюючи стерильною голкою зі шприцом дистальний відрізок катетера після його дезінфекції. Більші порції сечі набирайте із сечоприймача, попередньо дезінфікувавши місце сполучення системи катетер-дренаж-сечоприймач. Не змінюйте катетер через довільно встановлені проміжки часу. Змінюйте обтурований катетер (якщо промивання є неуспішним), або якщо з’являться ознаки інфікування сечовивідної системи, а присутність катетера надалі є необхідною.

Катетеризація сечового міхура: процедура, показання та підтримка

Катетеризація сечового міхура – це інвазивний медичний процес, який включає в себе введення спеціального інструменту, відомого як катетер, в сечовий міхур через зовнішній отвір сечовипускального каналу.

Для того, щоб уникнути можливих пошкоджень сечовивідних шляхів під час виконання цієї процедури, катетеризацію має виконувати досвідчений медичний фахівець, який володіє не тільки необхідною технікою, але і має глибокі знання в галузі анатомії та фізіології.

Показання

Цей метод може застосовуватися в медичній практиці як діагностична або лікувальна процедура. У більшості випадків необхідність у проведенні катетеризації виникає при гострій або хронічній затримці сечі у пацієнта.

  • евакуація вмісту сечового міхура;
  • визначення його обсягу або наявності в ньому залишкової сечі;
  • введення контрасту;
  • вливання різних лікарських розчинів.

Постановка уретрального катетера є важливим етапом цистографії та уродинамічного дослідження.

Протипоказання

З урахуванням того, що сечовипускальний канал схильний до різних захворювань, що створює перешкоди для безпечного введення в нього інструментів, процедуру слід проводити з особливою обережністю (особливо у чоловіків).

Перш ніж виконати катетеризацію, необхідно виключити у пацієнта патологічні стани, при яких її проведення протипоказано:

  • гостре запалення простати;
  • уретрит різної етіології;
  • травматичне пошкодження сечівника і промежини з наявністю уретроррагії (кров’янистих виділень поза актом сечовипускання).

Особливості будови уретри

Для правильного виконання катетеризації і подолання можливих проблем варто враховувати анатомічні особливості сечовипускального каналу.

Чоловіча уретра має складну будову. Вона починається на дні сечового міхура і відкривається на головці статевого члена через свій зовнішній отвір. У дорослої людини уретра може розтягуватися і змінювати свій розмір, досягаючи довжини від 20 до 24 см. В фізіологічних умовах вона має S-подібну форму, утворюючи дві кривизни на всьому своєму протязі. Одна з кривизн вигнута вниз і огинає лобковий симфіз, а інша вгору у напрямку до кореня статевого члена. Піднімаючи орган до живота, одну з кривизн можна згладити. Внутрішня поверхня сечівника має численні поздовжні складки, утворені слизовою оболонкою.

У клінічній практиці зазвичай виділяють передню і задню частини уретри. Перша включає два відділи і вона на всьому своєму протязі покрита печеристим тілом.

Останній відділ тісно оточений волокнами глибокого перетинкового м’яза і є нерухомим. Це найвужчий і найкоротший відділ сечівника, де можуть виникати перешкоди для введення катетера через м’язовий спазм.

У жінок сечівник має простішу будову, він коротший і ширший у порівнянні з чоловічим. Будова жіночого сечівника майже не відрізняється від задньої частини чоловічої уретри.

Інструменти

Катетеризація сечового міхура – це процедура, яка технічно неможлива без спеціального катетера. Катетер зазвичай представляє собою порожнисту трубку різного діаметру і довжини. На передньому кінці катетера є дзьоб з одним або двома отворами, а сам катетер може мати різну форму, таку як циліндричну або конічну. Задній кінець катетера дещо розширений і призначений для з’єднання з системою, через яку промивають сечовивідні шляхи або вводять лікувальні розчини.

Відповідно катетери можуть бути:

  • м’які;
  • еластичні;
  • ригідні.

Є два типи катетерів: еластичні та металеві. Еластичні катетери вважаються менш травматичними, оскільки вони здатні набувати форму уретри, стаючи гнучкими при нагріванні. Металеві катетери мають постійну кривизну і не змінюють свою форму. Вибір катетера залежить від конкретних потреб і медичних вимог пацієнта.

Катетеризація у жінок

Постановка уретрального катетера у жінок технічно досить проста процедура. Пацієнтка лежить на спині з розведеними вбік ногами, і виконується попереднє оброблення зовнішнього отвору уретри антисептичними розчинами. Потім катетер вводиться уретрально.

Лікар, натискуючи легко на задню стінку уретри, вводить інструмент у сечовий міхур. Якщо використовується металевий катетер, важливо враховувати його кривизну під час введення.

Слід відзначити, що у жінок процедура катетеризації зазвичай менш травматична і легше переносяться, а також майже не супроводжується ускладненнями після введення катетера. У них рідко спостерігаються структури, які можуть змінювати діаметр уретри.

Катетеризація у чоловіків

У чоловіків катетеризація сечового міхура може бути складним завданням через особливості їхньої уретри. Для підготовки до цієї процедури пацієнта розташовують на спині з ногами, які знаходяться в зігнутому положенні і розведені в сторони. Лікар бере статевий член з боків, стараючись не передавити сечовипускальний канал.

Початок введення катетера передує змащуванню його стерильним вазеліновим маслом. Також, незначно витягуючи статевий член догори, полегшується просування катетера через уретру, сприяючи розправленню складок на слизовій оболонці.

Необхідно бути обережним під час проведення катетеризації у чоловіків, оскільки існує ризик перфорації уретри і шийки сечового міхура. Ця небезпека збільшується при гіперплазії простати або пухлинному процесі. Якщо катетер зіштовхується з перешкодою, його витягують і замінюють на менший діаметр. За жодних обставин не слід застосовувати насильницьке введення катетера.

Підтвердженням успішної катетеризації є виділення будь-якої кількості сечі через катетер.

Чоловіки можуть відчувати дискомфорт під час тривалого перебування катетера в уретрі.

  • спазми;
  • кровотеча;
  • лихоманка.

Важливо зазначити, що у чоловіків з патологією простати або рубцевими стриктурами уретри не завжди можна виконати катетеризацію сечового міхура стандартним способом. У таких випадках може застосовуватися катетер з двома кутами або еластичний катетер на металевому провіднику.

Звертаючись до катетеризації сечового міхура, слід враховувати суворі медичні показання. У деяких ситуаціях можна обійтися без проведення даної процедури. Наприклад, інформацію про обсяг сечового міхура та наявність залишкової сечі може надати ультразвукове дослідження. Але деяким пацієнтам з патологією сечовидільної системи може бути необхідна регулярна катетеризація сечового міхура.

Катетеризація сечового міхура: безпека при нетривалих інвазивних процедурах

Виконання катетеризації сечового міхура є стандартною процедурою під час оперативного втручання, особливо із застосуванням загальної анестезії [1]. Однак, як відомо, катетеризація сечового міхура підвищує ризик виникнення затримки сечі, гематурії та інших прогностично несприятливих факторів внаслідок травматизації та інфікування сечового міхура під час катетеризації [2]. Враховуючи можливість модифікації актуальних узагальнених настанов відповідно до клінічних характеристик пацієнта, звернули увагу на зниження частоти ятрогенних ускладнень у пацієнтів, яким не виконували катетеризацію сечового міхура під час проведення нетривалого хірургічного лікування. Спираючись на цей досвід, дослідники на чолі з Асимом Ахмедом (AS. Ahmed) з лікарні Св. Вінсента, м. Індіанополіс, штат Індіана, США, висунули гіпотезу щодо переваги відмови від рутинного виконання катетеризації сечового міхура у пацієнтів, які потребують хірургічного лікування невеликого обсягу. Результати дослідження ефективності та безпеки лікувальної стратегії, яка не передбачає виконання катетеризації сечового міхура під час оперативного втручання, опубліковані в журналі «Американської колегії кардіології» (Journal of The American College of Cardiology — JACC).

Результати

  1. Клінічні ознаки циститу, гематурії, дизурії та/або інфекційного ураження нижніх сечовидільних шляхів відмічали у 45 пацієнтів з групи А та у 11 пацієнтів з групи В (р <0,001).
  2. Затримка сечі виникла у 12 пацієнтів з групи А та у 5 пацієнтів з групи В (р=0,07).
  3. Факт рандомізації пацієнта в групу рутинної катетеризації підвищував ризик виникнення порушень функції сечового міхура в 8,1 раза (95% довірчий інтервал (ДІ) 3,7–17,5; р <0,001).
  4. Результати аналізу за підгрупами свідчили про вищу ймовірність інфекційного ускладнення внаслідок катетеризації сечового міхура у чоловіків порівняно з жінками (р <0,001).

Висновки

Таким чином, результати дослідження свідчать про безпеку та ефективність тактики, яка передбачає виконання катетеризації сечового міхура за потребою при нетривалих оперативних втручаннях, оскільки такий підхід асоціюється зі зниженням ризику травматичних та інфекційних ускладнень, особливо для чоловіків.

Список використаної літератури

  1. Feneley R.C., Hopley I.B., Wells P.N. (2015) Urinary catheters: history, current status, adverse events and research agenda. J. Med. Eng. Technol., 39: 459–470. doi: 10.3109/03091902.2015.1085600.
  2. Kashefi C., Messer K., Barden R., et al. (2008) Incidence and prevention of iatrogenic urethral injuries. Urol., 179: 2254–2257. doi.org/10.1159/000444592.
  3. Ahmed A.S., Clark B.A., Joshi S.A. et al. (2020) Avoiding Bladder Catheters During Atrial Fibrillation Ablation. JACC: Clinical Electrophysiology. doi.org/10.1016/j.jacep.2019.10.003. www.jacc.org/doi/full/10.1016/j.jacep.2019.10.003

Юлія Жарікова,
редакція журналу «Український медичний часопис»