Ухвали та рішення апеляційного суду
Апеляційний суд ухвалює рішення та постановляє ухвалу за правилами ст. 19 ЦПК і глави 7 “Судові рішення” розділу НІ ЦПК за винятками і доповненнями, зазначеними у ст.ст. 314— 316 ЦПК.
У нормах ч. 1 ст. 314 ЦПК об’єднано загальні положення щодо ухвали та рішення апеляційного суду. Зокрема, розглянувши справу, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу у випадках:
- 1) відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін;
- 2) скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції;
- 3) скасування рішення суду із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;
- 4) відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін;
- 5) зміни ухвали суду першої інстанції;
- 6) скасування ухвали та вирішення питання по суті. Апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування
судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення (ч. 2 ст. 314 ЦПК).
Ухвала суду апеляційної інстанції, як вбачається з норм ст. 315 ЦПК, складається з 4 частин:
- 1) вступної, в якій вказується: час і місце її постановлення; найменування суду; прізвища та ініціали головуючого і суддів; прізвища та ініціали секретаря судового засідання; найменування справи та повні імена (найменування) осіб, які беруть участь у справі;
- 2) описової, яка містить: короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнені доводи та заперечення інших осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини;
- 3) мотивувальної, в якій зазначається: мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали; мають бути наведені також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках — на норми Конституції, на підставі яких визначено права та обов’язки сторін у спірних правовідносинах. У разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини, які згідно із Законом “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права та підлягають застосуванню в цій справі.
У необхідних випадках в мотивувальній частині ухвали апеляційний суд повинен зазначити про урахування:
а) рішень Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України, які підлягають застосуванню в цій справі та при вирішенні питання про відповідність
Основному закону України нормативно-правових актів, перелічених у п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції, якими сторони доводять свої вимоги чи заперечення;
б) постанов Пленуму Верховного Суду України, прийнятих відповідно до ст. 125 Конституції з питань застосування норм процесуального та матеріального права, які підлягають застосуванню в цій справі (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення у цивільній справі”).
У випадку відхилення апеляційної скарги в ухвалі, крім того, зазначаються мотиви її відхилення;
4) резолютивної, в якій містяться: висновок суду апеляційної інстанції; розподіл судових витрат (враховуючи при цьому положення постанови Кабінету Міністрів України “Про граничні норми компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”); строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
Отже, ухвала суду апеляційної інстанції повинна відповідати вимогам ст. 315 ЦПК щодо її форми та змісту, зокрема при відхиленні апеляційної скарги і залишенні рішення суду першої інстанції без змін в порядку ч. 1 ст. 308 ЦПК — містити мотиви такого відхилення. Обґрунтування ухвали суду апеляційної інстанції лише посиланням на рішення суду першої інстанції є недостатнім та таким, що не відповідає вимогам ст. 315 ЦПК.
Рішення суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 316 ЦПК складається з 4 частин:
- 1) вступної, в якій зазначається: час і місце його ухвалення; найменування суду; прізвища та ініціали головуючого і суддів; прізвища та ініціали секретаря судового засідання; найменування справи та повні імена (найменування) осіб, які беруть участь у справі;
- 2) описової, яка містить: короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції; короткий зміст вимог апеляційної скарги; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнені доводи та заперечення інших осіб, які беруть участь у справі;
- 3) мотивувальної, в якій зазначаються: мотиви зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлені судом першої інстанції та не оспорені обставини, а також обставини, встановлені апеляційним судом, і визначені відповідно до них правовідносини: чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.
У мотивувальній частині рішення апеляційного суду мають бути наведені також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках — на норми Конституції, на підставі яких визначено права та обов’язки сторін у спірних правовідносинах. У разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини.
У необхідних випадках в мотивувальній частині рішення апеляційний суд повинен зазначити про урахування:
- а) відповідного рішення Конституційного Суду України;
- б) постанов Пленуму Верховного Суду України;
- 4) резолютивної, в якій зазначається: висновок апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок апеляційного суду по суті позовних вимог; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Нове рішення суду апеляційного суду повинно усувати допущену судом першої інстанції суддівську помилку, а не суто по-іншому викладати висновки по суті спору. Для цього важливим є чітке розуміння і правильна кваліфікація підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, що у вичерпному порядку наведені в ст. 309 ЦПК.
В положеннях ст. 319 ЦПК відтворено норму про законну силу рішення та ухвали апеляційного суду, а саме — що вони набувають її з моменту їх проголошення.
Судові рішення апеляційного суду оформляються, видаються або надсилаються в порядку, встановленому ст. 222 ЦП К. Зокрема, вони надсилаються лише особам, які брали участь у справі. Хоча, як зазначалося раніше в рішенні Європейського суду з прав людини “Рякіб Бірюков проти Росії” (2008 р.), право на отримання копії судового рішення мають не лише учасники процесу, а й інші особи.
Копії судових рішень апеляційного суду повторно видаються за заявою особи судом першої інстанції, де зберігається справа, за плату у розмірі, встановленому законодавством.
Порядок ухвалення додаткового рішення: Верховний Суд вказав на важливі аспекти
ЦПК не встановлює беззаперечного обов’язку ухвалення додаткового рішення виключно в такому самому складі суду, що ухвалив рішення.
Цивільний процесуальний закон не забороняє визначеним при автоматичному розподілі суддям знайомитися з матеріалами справи, у тому числі з дослідженими при судовому розгляді доказами, прослуховувати записи технічної фіксації судового процесу, уточнювати певні питання в учасників справи, яких у разі необхідності суд може викликати в судове засідання.
Крім того, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі від 16 грудня 1992 року «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 759/9300/13-ц, інформує прес-служба Верховного Суду.
Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд виходив із того, що при автоматизованому розподілі для розгляду цієї заяви визначено колегію суддів у складі, відмінному від складу, який розглядав справу та за результатами апеляційного перегляду прийняв постанову.
Утворити той самий склад суду, який ухвалював рішення у справі, було неможливо з підстав відсутності у штаті суду (на час надходження до суду заяви про ухвалення додаткового рішення) судді, яка головувала під час розгляду цієї справи.
Верховний Суд не погодився з таким висновком.
Додаткове рішення може бути ухвалене у випадках і за умов, передбачених ст. 270 ЦПК України.
Згідно із ч. 3 цієї статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Стаття 270 ЦПК України не встановлює беззаперечного обов’язку ухвалення додаткового рішення виключно в такому самому складі суду (суддів), що ухвалив рішення, оскільки законодавець використовує формулу «суд, що ухвалив рішення», що означає суд як інституцію, а не конкретних суддів.
Головне значення додаткового рішення полягає в забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом унаслідок неналежного виконання вимог ч. 1 ст. 264 ЦПК України.
Процесуальна можливість ухвалення судом додаткового рішення у складі, відмінному від складу суддів, що ухвалив рішення у справі, забезпечена, зокрема, приписами п. 2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України від 2 квітня 2015 року № 25, що дозволяє автоматизований розподіл заяви про ухвалення додаткового рішення у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача).
Крім того, ч. 3 ст. 270 ЦПК України встановлено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність складу колегії суддів апеляційного суду, що ухвалювали у цій справі судове рішення, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Із постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 759/9300/13-ц (провадження № 61-35409св18) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Раніше ми розповідали про закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору: ВС роз’яснив порядок застосування новели ЦПК.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.