Як часто потрібно міняти антифриз в автомобілі

Статті на тему вибору та заміни антифризу, що зустрічаються в мережі, можна розділити на дві категорії. Перші — високопрофесійні та вичерпні, але занадто розлогі й насичені непотрібною пересічному автовласнику інформацією з історії автомобілебудування, фізики та хімії. Другі — короткі, але неповні, тому вони нерідко вводять в оману. Тому постараємося знайти золоту середину між цими крайнощами, уникаючи, якщо можна, заглиблення в хімію та інші технічні нюанси, знання яких не є обов’язковим.

По суті, автовласникові достатньо знати чотири моменти: чим загрожує знос антифризу; як визначити, що настав час доливати або міняти охолоджувальну рідину; як це зробити самостійно або куди звернутися по допомогу; як вибрати відповідну охолоджувальну рідину.

На першому питанні довго затримуватися не будемо — що буде якщо довго не міняти антифриз очевидно — вийде з ладу система охолодження. Або її вразить корозія, від якої захищають присадки антифризу, поки вони ще діють, або система засмітиться і мотор почне перегріватися. Зрештою деталі двигуна деформуються або заклинять, якщо ігнорувати попередження про перегрів.

Ознаки необхідності заміни антифризу

Стан охолоджувальної рідини передбачає її негайну заміну, якщо виявлено наступне:

  • Рідина втратила первісний насичений колір і стала блідою — вона або багаторазово розбавлялася шляхом доливання води, або була залита дуже давно.
  • Рідина набула брудно-бурого відтінку, який свідчить про корозію в системі та охолоджувальних каналах двигуна — антикорозійні присадки антифризу більше не працюють.
  • Рідина стала мутною, спостерігається осад — потрібна заміна з обов’язковою промивкою перед заливанням нового антифризу.
  • На поверхні взятої для проби з розширювального бачка рідини наявні райдужні розводи — в рідину потрапила моторна олива. Перед заміною рідини треба знайти місце протікання із системи змащення двигуна до системи охолодження — простою заміною антифризу ця проблема зазвичай не вирішується.
  • Радіатор «закипає», при тому що перевищення робочої температури охолоджувальної рідини не спостерігається (не включається сигналізація перегріву) — у багатьох сучасних моторах робоча температура ОР перевищує сто градусів Цельсія, і якщо антифриз кипить при 105 градусах при нормі 110, з ним точно щось не в порядку.
  • Спроба відновити нормальний рівень антифризу шляхом доливання пари стаканчиків дистильованої води або не увінчалася успіхом, або після підйому рівня до нормального спостерігається одне з перерахованого вище.

Також антифриз слід замінити, якщо підійшов до кінця рекомендований автовиробником сервісний інтервал, тобто просто прийшов термін заміни антифризу. Правда, деякі автовиробники його не вказують, оскільки стверджують, що залита ще на заводі у систему охолодження рідина зберігає свої властивості «протягом усього терміну служби автомобіля». Тільки тут треба врахувати, що під таким під терміном служби може розумітися 5–7 років або до 200 тисяч пробігу. Тому дамо загальну для всіх рекомендацію — авто старше 5 років перевіряти антифриз щороку або через 50 000 кілометрів пробігу, навіть якщо така вимога виробником машини не висувається.

В цілому карбоксилатні (органічні) антифризи (клас G12) вважаються більш стійкими, ніж гібридні (G11), тому їх рекомендується оновлювати раз у п’ять років, тоді як гібридні — раз у два-три роки. Найдовговічніші антифризи — лобридні (клас G12++ та G13), можуть служити й до 10 років, але перевіряти їх стан на автомобілі, що вже зійшов з гарантії, все одно треба щорічно.

Як вибрати антифриз

У мережі є маса рекомендацій щодо вибору антифризу за кольором. Ми рекомендуємо знайти десяток таких матеріалів, не читаючи роздрукувати на принтері й . відправити в піч слідом за томиком листування Енгельса з Каутським. Тому що колір антифризу не має ніякого відношення до його типу та експлуатаційних характеристик!

Тут досвідчені водії можуть почати обурюватися — а як же загальновідома колірна класифікація, прийнята для охолоджувальних рідин концерном VAG? Адже загальновідомо, що гібридний антифриз, який використовувався Volkswagen в першій заливці до 2012 року, — обов’язково зелений, органічні охолоджувальні рідини типів G12 та G12+ завжди підфарбовують червоним пігментом, а нові лобридні антифризи типів G12++ та G13 — просто зобов’язані бути фіолетовими. Дехто навіть знає, що жовтий антифриз — це тип G5 розробки BASF. Ну а синій, само собою, — знаменитий ТОСОЛ, що підходить для старих автомобілів.

Так-то воно так, але є кілька нюансів. Наприклад, ТОСОЛ взагалі давно не виробляється — синього кольору може бути що завгодно, зокрема нові антифризи корейських виробників. Антифриз типу G12 може бути рожевого або бузкового кольору. І взагалі — не існує ніякого єдиного стандарту, згідно з яким антифриз певного типу має бути пофарбованим в якийсь конкретний колір. Все це — суто на розсуд виробника автохімії, який вільний дотримуватися кольорової традиції VAG або якоїсь іншої, або взагалі ніякої.

Всі робочі хімічні компоненти антифризів — що спирти, що етиленгліколь або пропіленгліколь, розчини фосфатів або карбоксилатів — прозорі рідини. Фарбують же антифризи спеціальними стійкими пігментами — щоб можна було, по-перше, визначити на око високий ступінь розведення їх водою. А також щоб ніхто ненароком не випив цю рідину, бо всі антифризи отруйні. Ну а раз колір не гарантує точної кореляції з типом антифризу, то й орієнтуватися на нього не варто.

Вибирати антифриз слід строго за специфікацією, зазначеною автовиробником — й такий, що реально отримав відповідні допуски (фраза «відповідає рівню допуску ХХХ» є визнанням фактичної його відсутності). Якщо під рукою немає сервісного посібника з обслуговування автомобіля — скористайтеся пошуком в Інтернеті, вказавши всі характерні особливості модифікації вашого авто: модель, двигун, рік випуску. Наприклад, вбиваємо «Антифриз Renault Sandero 1.6 16v 2010» та знаходимо таке: «Допуск Renault 41-01-001/- -S Type D». Потім вбиваємо «Антифриз Renault 41-01-001 / Type D» й знаходимо конкретний продукт.

Вибирайте продукти тільки від реально існуючих і пристойних виробників, бажано тих, що оперують власними виробничими потужностями (вбиваємо в пошуковик «ХХХ [назва виробника] завод розташований»). Не обов’язково найдорожчі, але не нижче середнього цінового сегмента — якщо у виробника є власний завод і репутація на ринку, то співвідношення ціни і якості має бути непоганим.

Не купуйте антифриз в сумнівних місцях (на ринках, в імпровізованих точках вздовж дороги) — там великий ризик наразитися на підробку. Можуть спритні ділки впарити контрафакт і менеджерам із закупівлі великих неспеціалізованих супермаркетів — прецеденти мали місце. Краще за все купувати такі критичні з точки зору підтримки працездатності автомобіля продукти у великих спеціалізованих мережах дистриб’юторів автозапчастин та ЗОР.

Порада
Якщо на опакованні продукту наводяться допуски одночасно майже всіх європейських і японських автовиробників — швидше за все, ви маєте справу з нахабною підробкою. Річ у тім, що європейські автоконцерни віддають перевагу силікатним антифризам, американські ж, так само як і японські з корейськими, — використовують в основному фосфатні. Вимоги до них настільки різні, що виготовити продукт, придатний для застосування в більшості європейських і азійських марок одночасно, — практично неможливо.

Чи можна доливати та змішувати антифризи

Відповідь проста — якщо для відновлення рівня потрібно долити небагато, то можна. Але при дотриманні двох умов. Перша — немає ознак зносу антифризу (див. вище). Друга — ви точно знаєте, що доливаєте такий самий антифриз. Тому що змішувати антифризи не можна. Різні типи — критично не можна, оскільки інгібітори корозії можуть вступати в реакцію взаємної нейтралізації (від чого система охолодження залишиться без захисту), може випадати осад, що закупорює канали радіатора, можливі й інші небажані хімічні взаємодії. Єдине, допускається змішування антифризів класів G11 та G12 — але тільки від одного виробника. А ось змішування антифризів різних виробників — навіть одного й того ж типу — вкрай не рекомендується, оскільки нікому не відомо, в яку реакцію вступлять присадки.

Можливі наслідки змішування антифризів

  • Утворення опадів і шламу, що веде до засмічення радіатора опалювача, зниження тепловіддачі та перегріву двигуна, деформації прокладки головки блоку, а в гіршому випадку — до заклинювання деталей ЦПГ з самими сумними наслідками.
  • Ураження компонентів системи охолодження корозією, і як його результат: протікання радіатора, роз’їдання каналів охолодження блоку, потрапляння антифризу в камери згоряння.
  • Витікання антифризу по патрубках, розм’якшення прокладок і шлангів.
  • Перетворення рідини в гель, який погано прокачується по системі охолодження, що неминуче призведе до перегріву помпи та виходу з ладу її підшипника, а це в підсумку загрожує обривом ременя ГРМ, загинанням клапанів і капремонтом двигуна.

Якщо для відновлення рівня антифризу потрібно долити трохи, можна просто долити води. Швидше за все це призведе просто до відновлення хімскладу рідини, оскільки саме вода зазвичай і випаровується з системи. Рекомендується використовувати дистильовану воду в кожному разі, але для фосфатних антифризів це вимога є категоричною — якщо в систему потрапить звичайна водогінна вода, присадки відразу ж випадуть в осад.

Як і куди заливати антифриз

Антифриз продається у вигляді готового розчину або у вигляді концентрату. Розводити концентрат треба суворо відповідно до рекомендацій виробника. Якщо вказані варіанти пропорції для різних кліматичних умов — вибирайте найбільш низькотемпературний склад з можливих для вашого регіону. Використовувати менше ніж 25% концентрату не рекомендується — все-таки антифриз це не тільки «холодоагент», а й засіб догляду за системою. Але не варто й без причини перевищувати концентрацію більше ніж 50% — в цьому випадку більше не означає краще, оскільки занадто висока концентрація захисних присадок знижує теплопровідність стінок радіатора. Зазвичай 1:1 — оптимальне співвідношення для нашого регіону.

Орієнтуватися при розведенні концентрату охолоджувальної рідини на основі етиленгліколю можна на значення, наведені в таблиці (якщо вони не суперечать тим, що зазначив виробник).

Відразу обмовимося, що коли потрібно міняти охолоджувальну рідину, то не у всіх автомобілях є можливість коректно виконати цю процедуру без спеціального обладнання. Річ у тім, що в автомобілях попередніх поколінь системою охолодження керував звичайний термостат, проте в сучасних моторах контроль температури здійснюється низкою датчиків. І оскільки заміна охолоджувальної рідини проводиться, звичайно, «на холодну», є великий ризик утворення повітряної пробки, яку в гаражних умовах прокачати не вийде, і все одно доведеться звертатися на СТО.

Процедура заміни антифризу

  1. Зливати старий антифриз треба через зливний отвір або зливний краник радіатора (за відсутності зливного отвору/краника — шляхом зняття нижнього патрубка радіатора).
  2. Коли рідина стече — закрийте зливний отвір радіатора (встановіть на місце та затягніть хомутом патрубок).
  3. Відкрутіть пробки, призначені для випуску повітря з системи.
  4. Заливайте охолоджувальну рідину в горловину радіатора, а за відсутності такої — в розширювальний бачок (актуально для більшості сучасних автомобілів). Лийте рівномірно, не перериваючи потік і не поспішаючи, поки рідина не підніметься до рівня пробок (стежте за рівнем антифризу в бачку і в самому радіаторі: верхня смужка — для бачка, нижня — для радіатора), і відразу закручуйте їх.
  5. Запустіть двигун, дочекайтеся включення вентиляторів, заглушіть мотор і перевірте рівень антифризу (швидше за все, рівень трохи впаде). Долийте антифриз до максимальної позначки бачка.
  6. Прикріпіть на бачок бирку із зазначенням дати заміни та маркування залитого антифризу. Тоді наступного разу не доведеться гадати, що ж було там залито.

Якщо в злитій рідині були забруднення або якщо ви не впевнені в тому, що заливаєте рідину того ж типу (і бажано від того ж виробника), — треба промити систему. Якщо були забруднення — спочатку промивкою системи охолодження, а потім дистильованою водою. Якщо просто не впевнені в співпадінні антифризів — тільки водою. Процедура полягає в заливанні промивки/води так само, як це описано для антифризу, після чого слід запустити двигун на 10 хвилин, потім дати йому охолонути й злити промивну рідину/воду.

Після завершення всіх процедур визначити, чи не залишилися в системі повітряні пробки, можна, включивши обігрів салону — якщо з печі (яка до заміни антифризу точно була справною) йде холодне повітря, значить, повітря вийшло не все. Позбутися пробки можна, давши двигуну попрацювати без навантаження (на місці на нейтральній передачі) на високих оборотах протягом пари хвилин, не більше. Якщо це не допомогло — звертайтеся на СТО.

Якщо ж щось з описаного в цьому розділі викликає сумніви — відразу звертайтеся до автосервісу. Тільки запитайте майстра, якого кольору антифриз підходить для вашої машини, і якщо зрозумієте, що він як і раніше підбирає охолоджувальну рідину за кольором, а не за допусками — зверніться на станцію із компетентним персоналом.

Бмв е39 какой антифриз заливать

Для правильной покупки необходимо знать только Тип и Цвет (оттенок) антифриза, допустимый для конкретного года выпуска кузова. Один и тот же Тип антифриза может выпускаться в разных цветах, в таблице указаны такие случаи.

При полной смене жидкости достаточно знать только Тип подходящего антифриза. Если необходима доливка, важно узнать еще и Цвет уже залитой жидкости. Производителя выберите на свое усмотрение. Не забывайте — у каждого типа жидкости свой срок эксплуатации.

Например: Для BMW 5 (E39) 1995 г.в, с бензиновым или дизельным типом двигателя, подойдет — Гибридный класс антифриза, тип G11 с оттенками синего цвета. Примерный срок следующей замены которого составит — 3 года.

По возможности, сверьте выбранную жидкость на соответствие требованиям спецификаций производителя автомобиля и интервалам техобслуживания.

Ниже указаны возможные цвета каждого типа жидкости.
Бывают случаи, когда цвет имеет разные оттенки. Например, красный может быть розовым или светло-оранжевым.

Смешивать жидкость разных производителей — можно, если их типы соответствуют условиям смешивания.

• G11 можно смешивать с аналогами G11

• G11 нельзя смешивать с G12

• G11 можно смешивать G12+

• G11 можно смешивать G12++

• G11 можно смешивать G13

• G12 можно смешивать с аналогами G12

• G12 нельзя смешивать с G11

• G12 можно смешивать с G12+

• G12 нельзя смешивать с G12++

• G12 нельзя смешивать с G13

• G12+, G12++ и G13 можно смешивать между собой

• Не допускается смешивание Антифриза с Тосолом. Ни при каких условиях!

Желательно, но необязательно учитывать цвет при смешивании.

Тосол и Антифриз — сильно отличаются по качеству. Тосол — торговое название традиционного типа (TL) охлаждающей жидкости старого образца.

По окончанию срока службы — жидкость полностью обесцвечивается или сильно тускнеет. Перед заменой одного типа жидкости на другой, промойте радиатор автомобиля обычной водой. Полная инструкция.

Бмв е39 какой антифриз заливать

BMW 520IA 1997 (по WIN’у). Хочу полностью заменить антифриз, но не знаю какого цвета (да и какой фирмы тоже) лить. Я не лентяй — по форуму ничего не нашел ((видимо плохо искал).
Что залито сейчас — не знаю. Доливал Зеленый.
В умной книжке написано: “Охлаждающая жидкость (антифриз) применяемая на двигателях основана на смеси антифриза и антикоррозийной жидкости типа “G11” (до 06.96г.) зеленоватого цвета или “G12″ (с 06.96г.) красноватого цвета с дистиллированной водой, в процентном соотношении 1:1,5 или 1:1 и используется при температуре до -25 или -35С соответственно”.

№ 94. Об антифризах и БМВ в стиле “много букв” ч2.

Предыдущая часть.
Продолжим…
В предыдущей части статью я рассказал, что задал вопрос заместителю Генерального директора по качеству ОАО «ТЕХНОФОРМ» (CoolStream) Сергею о применимости антифризов в БМВ, упомянув в вопросе допуск G11. Почему именно этот допуск? Потому, что бытует мнение, что в БМВ (по крайней мере в е39) необходимо заливать зеленый\синий антифриз, а именно G11. Теперь о цвете ОЖ. Цвет и допуск совершенно разные вещи, и порой не зависимые от другу друга. Цвет — это лишь краситель. Чаще всего антифризы с допуском G11 подкрашивают синим или зеленым люминисцентным красителем, который помогает с помощью ультрафиолетовой лампы обнаружить течь. Антифризы других допусков красятся другим цветом. Но это не является правилом, каждый производитель может поступить по своему. Антифризы одинакового цвета могут быть абсолютно разными и не допускающими смешивания. И все же, почему G11? G11 — это стандарт авто концерна Volkswagen, и к BMW он имеет мало отношения. Еще меньше G12, G12+ и G13 (тоже, кстати, стандарты Volkswagen\VAG). Но так как миром правят маркетологи, то в большинство производителей антифризов приняли решения на различных линиях товара писать данные аббревиатуры на этикетках рядом с названием. Нас же, БМВшников, первым делом интересуют жидкости спецификации GS 94000 (ранее известной как BMW N 600 69.0). К примеру антифризы G11 основаны на пакет присадок BASF(Glysantin G48) (я его кстати уже заказывал и заливал в свою систему ОЖ), так же как и антифризы BMW N 600 69.0. Поэтому и пошло мнение, что для BMW подходит стандарт G11. Это мнение близко к правде, но не является ей в полной мере. Антифризы со спецификацией G11 и BMW N600 69.0 часто совпадают, но нормы по стендовым испытаниям у них разные. Поэтому G11 это не обязательно N600 69.0. Сергей прокомментировал:
“Часто забывают об одном нюансе — а именно о количественном вводе присадки. Просто для примера (цифры искажены т.к. ком. тайна) — если взять 20% присадки пройдешь тесты N600 69.0, если 15 % то войдешь в Mercedes-Benz 325.0, если 12 % то G11.
Иногда они идут вместе, иногда раздельно.
А маркетологи как бандерлоги, просто копи-паст с этикеток конкурентов, типа раз у них 5 спецификаций через запятую то и нам можно. А это далеко не так, отсюда и бардак на рынке”.

Многие российские производители антифризов и тосолов пишут на этикетках своих канистр, что их продукт соответствуют требованиям (спецификациям) автопроизводителей. Далее приводится «джентльменский» набор Audi, Ford, BMW, GM, VW, Nissan, Toyota, АВТОВАЗ, и так далее в зависимости от вкусов и «аппетита» производителя антифриза. Иногда в названиях используют символику «G11» и «G12» с претензией на соответствие спецификации Volkswagen. Не верьте — как правило, это всего лишь рекламный трюк, VW дает свои требования, Ford свои, MBтоже свои и т.д.

Кстати, такая ситуация не только у российских производителей, но и у некотрых весьма известных импортных бредов, но об этом позже в примерах.
Могу еще добавить, что дешего не всегда — хорошо.
Опять процитирую заместителя Генерального директора по качеству ОАО «ТЕХНОФОРМ»:
“Как мы уже говорили, не так много крупных компаний, изготавливающих присадки для ОЖ, на основе которых в дальнейшем изготавливаются антифризы. Лучшее в Европе это Басф и Артеко, выбор между ними — религиозный вопрос. Остальное — реплики. Если подсчитать стоимость качественного антифриза, то можно сделать вывод, что он не может стоить совсем дешево. По цене можно сделать прикидку:
Цена 1 кг МЭГ примерно 50 р. + подготовленная вода (цена мизер) + пакет присадок, самое так сказать дорогое. Вот и считайте 5 кг чистого гликоля уже 250 р. + 200 р. за пакет присадок + вода + расходы по смешиванию (в т.ч. бухгалтерские) + заработать надо + магазин / дистрибьютор (т.к. глупо делать бизнес который не зарабатывает). вот и считайте, сколько стоит хороший антифриз.
Дешевле можно не доложить % пакета, можно не доложить мэг, ну и т.д.
К тому же формулировки “карбоксилатов” очень интересный процесс. Одинаковые с виду и по описанию карбоксилатные антифризы, внутри несут в себе совершенно разный набор карбоксилатов. Например, есть моно — карбоксилаты, есть ди-(меры), есть даже ароматические карбоксилаты. Некоторые дают синергетический эффект, некоторые даже вредят (как в случае хонодоводов). Моно- карбоксилаты обладают невысокой эффективностью, но стоят дешевле. Поэтому я, например, и голосую за Артеко или Басф. Они тратят огромные средства на разработку и формулировку пакета, такие средства попросту недоступны многим другим производителям пакетов присадок.
А по надписи на этикетке и там карбоксилат и там…”

Маленькое пояснение. как вы знаете в среде антифризщиков есть 4-е типа
IAT / HYBRID / LOBRID / OAT
количественное % соотношение органики к неорганике — видно на картинке.

Далее Сергей приложил файлы учебных материалов Артеко и документаций на английском языке. Их я выкладывать не буду, если интересно, в личке могу дать ссылки.
Из графика видим, что с гибридом все сложнее — вилка разрешенной неорганики достигает от 10 до 90%… и тут кто во что горазд. Самые проблемные составы на рынке России — это гибриды. Для нас, БМВшников, это важно, поэтому необходимо взять на заметку.

Вот мы плавно приблизились, что же заливать в BMW?
В принципе, ответ на этот вопрос лежит на поверхности — любую качественную ОЖ со спецификацией GS 94000 (ранее известной как BMW N 600 69.0), либо то, что рекомендовано в ТИСе. С последним проблем нет, там расписаны все антифризы. Проблема только, что некоторые из них тяжело найти в магазинах регионов. Вот эти жидкости:
Addinol Antifreeze Super Addinol Lube Oil GmbH
Alpine Antifreeze Extra Mitan Mineraloel GmbH
Aral Antifreeze Extra Aral AG
AVIA Antifreeze APN AVIA Mineraloel AG
Средство защиты от замерзания системы охлаждения BMW BMW AG
Caltex CX Engine Coolant Caltex
Castrol ANTI-FREEZE NF Castrol International
EVOX Extra G48 Antifreeze concentrate MOL-LUB Ltd.
Fridex G48 Velvena s.a.
Glacelf Plus Total
Glycoshell Shell International
Glysantin G48-24 Engine Coolant UNICO Ltd.
Glysantin Protect Plus / G48 BASF
Havoline AFC (BD04) ChevronTexaco/Arteco
OMV Kuehlerfrostschutz OMV AG

Емех, Autodoc и экзист так же предлагают в качестве заменителей оригинальной жидкости БМВ следующие коды Febi (01089, 02374, 22268, 86089), HEPU (P999, P999005, P999020), концентрат Liqui Moly 8844, Pentosin (1301117, PENTOSINNFG1115L), Wolf 8013720.

Так же имеется следующая информация по гибридным антифризам, имеющим допуск БМВ:
Glysantin G 48 (концентрат)
Aral Antifreeze Extra
AVIA Antifreeze
Caltex CX Antifreeze Coolant
Castrol Antifreeze NF
EVOX Extra G 48 Antifreeze
GlycoShell,
Havoline AFC

Из отечественных продуктов, так как откликнулся лишь представитель ОАО «ТЕХНОФОРМ» CoolStream, то соответственно он мне и порекомендовал их продукт CoolStream Hybrid Extra, основанный на присадках Arteco. Импортными аналогами данного антифриза являются Texaco/Chevron Havoline AFC, TOTAL GLACELF MDX (т.е. этот антифриз тоже самое, что и перечисленные аналоги). Данный продукт, как и вышеперечисленные аналоги одобрен ОЕМ BMW GS 94000.

Единственный его минус, что это достаточно новый продукт, и его еще нет на рынке многих регионов, поэтому я попросил уточнить у менеджеров коды заказов в интернет магазинах по типу экзиста и емекса. Вот эти коды:
CoolStream HYBRID EXTRA”_CS-010801______1,0 кг
CoolStream HYBRID EXTRA”_CS-010802______5,0 кг

По остальным отечественным продуктам особо данных нет, поэтому рекомендовать их или не рекомендовать не буду. Я иногда заливал антифриз Felix, но при лабораторных тестах 27.05.15 он закипел при +102гр, а при +108гр. кипело так, что борщ варить можно.

Но, в принципе, под давлением, проблем быть не должно.
Опять же, при повторном проведении опыта 03.03.16 другой партии антифриз закипел при +108гр, что уже не плохо. Правда, теперь проверяли “красный феликс”.

Еще смущает, что, к примеру, FELIX Carbox, судя по информации производителя, отвечает требованием Audi: TL 774-C, MAN: MAN 324-SNF, Mercedes-Benz: DBL 7700.30 page 325.3, что не может быть в природе. Но мы выше, уже обсуждали этот вопрос о маркетологах…
Смущает, что в PROLONGER G11 зачем то положили нитраты и бораты, хотя и не надо было, зато забыли доложить силикатов (мало)… Тот же антифриз, только с другим лейблом (информация не точна, такой вывод сделан т.к. антифриз делает один и тот же Дзержинский завод) — АНТИФРИЗ AWM 11/Glysantin® G48 компании «Тосол-Синтез» содержит комбинированный антикоррозионный пакет присадок, в состав которого входят как органические соединения — соли органических карбоновых кислот, так и неорганические — силикаты. Но в таблице применимости производителя почему то указано “Mini с бензиновым двигателем с 2001г”, и никаких спецификаций.
Тем не менее компания производит антифриз на основе присадок «BASF» Glysantin® G48, что, должно внушать доверие. При тесте красного антифриза G12, температура начало кипения при атмосферном давление +108гр.

Далее рассмотрим Антифриз Unix предприятия ООО «СВ-ХИМ» г.Дзержинск, который закипел при атмосферном давлении при +91гр, что очень плохо. С данным антифризом, у СТО всегда будет работа.

Антифризы Sintec от Обнинскоргсинтез, раньше был концентрат BASF, теперь вроде Henkel (если не ошибаюсь), часть собственных присадок и отечественного производителя. Лить ли его в БМВ? К сожалению, на этот вопрос я не нашел ответа.

В этой статье уже не первый раз говорил, о том, что необходимо, не только купить антифриз, на этикетке которого написан необходимый допуск, но и понимать, какой должен быть антифриз с данным допуском. К примеру,
У Лукойла G12 почему то на этикетке написано, что есть допуск BMW N 600 69.0.
Читаем описание: “В состав ЛУКОЙЛ АНТИФРИЗ G12 Red входят соли карбоновых кислот, предотвращающие коррозию. Не содержит силикатов, нитритов, фосфатов, аминов и боратов.”
… и понимаем, что этого точно не может быть никак, т.к. в спецификации BMW N 600 69.0 английским по белому написано “nitrite-free, silicate-based”. в то время как TTL 774 type D (она же “G12”) их (силикаты) запрещала. Та же ситуация с AGA, GT OIL, Motul и LIQUI MOLY.

написано, что имеет допуск BMW N 600 69.0, хотя по факту этого не должно быть.
И LIQUI MOLY GTL 11

который совершенно кардинально отличается по составу с LIQUI MOLY GTL 12 Plus, тоже имеет данную спецификацию. Опять вспоминаем менеджеров, которым лишь бы продать продукт…

С тем, что лить определились, теперь немного о том, как прочистить систему ОЖ.
Удаление отложений процесс творческий, для начала надо определить природу осадка/налета. Как только определили природу, данная табличка поможет определится, чем удалять:

Тип осадка____________Щелочное средство______Кислотное средство
—————————————————————-
Силикатный гель_______Отлично удаляет________Плохо удаляет
Масло, смазка, гель___Отлично________________Хорошо
Накипь________________Плохо__________________Отлично
Ржавчина______________Плохо__________________Хорошо
Припойный шлак________Плохо__________________Хорошо

Ну и на последок, чтобы охватить всю информацию об антифризах, поговорим о кристаллизации\”замерзании” антифриза.
в России обычно оперируют «Температура начала кристаллизации» (хотя с 1 июля 2017 года введется новый термин), на западе оценивают «Температура кристаллизации («Freezing point»)»
Ниже усредненные данные лабораторной практики
-37 = Температура начала кристаллизации (по ГОСТ 28084 п.4.3.)
-38 = …
-39 = Температура кристаллизации («Freezing point», по ASTM D1177)
-40 = Температура защиты от замерзания («Frost protection level»)
-41 = Шуга
-42 = Шуга
-43 = Шуга
-44 = Температура потери текучести («Pour point», ASTM D97)
-45 = …
-47 = Температура застывания (условно! т.к. смесь не становится твердым телом при этих температурах).
Чистый моноэтиленгликоль кристаллизовался и терял текучесть при -13, а концентраты при -16/-18 оС.и именно поэтому мы их разводим водой, чтобы понизить температуру
Теперь давайте представим, что у нас есть 5 литров воды и 5-ти литровая канистра концентрата, которую мы хотим превратить в антифриз. 10 л гарантировано должно хватить для замены антифриза в системе в расчете на “усредненный легковой” автомобиль.
Далее можно привести расчеты, но я их не буду выкладывать тут. Кому интересно, могут зайти по ссылке и глянуть под катом.
Для -40. Взвесить : 5,7 кг концентрата и 4,3 кг воды, или Отмерять : 5,4 литра концентрата и 4,6 литра воды, а вовсе не 5 + 5 литров или “50 : 50”
То же для -37. Взвесить : 5,5 кг концентрата и 4,5 кг воды, или Отмерять : 5,2 литра концентрата и 4,8 литра воды, а вовсе не 5 + 5 литров или “50 : 50”
Но это все зависит от присадок, возможно пропорции будут немного отличатся.
На практике – пользователь не ощущает разницы между 50:50 и например 52:48, по простой причине: смесь концентрата и воды, не застывает в прямом смысле слова, а образует кашицу – которая безопасна для системы (не расширяется как вода, не превращается в твердое тело), и быстро возвращается в жидкое состояние при минимальном прогреве автомобиля.
Еще раз уясните — есть разные методы определения низкотемпературных свойств
№1 — Температура начала кристаллизации, кроме России никого особо не интересует. Это та температура которая фиксируется как «помутнение — как признак начала кристаллизации». Обывательски говоря – первые зародыши кристаллов.
Возьмем = минус 37°С (5,5 кг концентрата + 4,5 кг воды, или 5,2 литра концентрата + 4,8 литра воды)
№2 — Температура кристаллизации (“Freezing point”), стандартный метод определения за рубежом — в охлаждающей жидкости явно появляются первые кристаллы.
Эта температура (согласно лабораторной практике) уже будет = |минус 37°С|+|минус 2°С| = минус 39°С
№3 — Температура потери текучести (“Pour point”, суть понятна из названия) = при таких вводных будет (примерно) = минус 48,9°С
Температура защиты от замерзания («Frost protection») – популярная за рубежом, и понятная пользователю автомобиля (успокаивает и не грузит формулами) = (Freezing point + Pour point) / 2 = (|минус 37°С|+|минус 48,9°С|)/2 = минус 43°С
Ради интереса, посчитаю на “минус 40” – отдам дань традиции ГОСТ 28084 – 1989 года, который вбил нам в голову что истинные антифризы должны быть “минус 40″…
Температура начала кристаллизации = минус 40°С
Расчетное значение “Pour point” будет = минус 53,2°С
Ну и расчет “Freezing protection” даст = минус 46,6°С
Разница заводить машину в -43, или в -46,6 уже не так ощущается (особые случаи сейчас не рассматриваем), при таких температурах беспокоить будут другие вещи, не связанные с антифризом

Ну и немаловажно знать, что антифриз рассчитан на определенный срок, после которого требуется сделать замену. Некоторые антифризы (но не гибридные), производителем рекомендованы на весь срок эксплуатации. Но важно понимать, что у нас (в России) порой не правильно понимают значение на “filled-for-life”, т.е. “на весь срок службы”. Проблема в том, что за рубежом этим сроком считают гарантийный срок, либо ресурсный, посчитанный производителем двигателя/радиатора и т.д., и это понятие не означает, что надо на нём кататься пока машина не рассыпется.

Ну вот и все, благодарю всех, кто дочитал от начала до конца, хотя, думаю, таких нет 🙂

И на последок ссылка на тест заморозки антифризов (не моё).

Дополнение 11.08.17
прислал ссылку на тесты заморозки и кипения некоторых марок антифризов. Ознакомится с ними можно здесь.
Если читать лень, то смотрим таблицу:

И опять антифриз, сколько лить, какой цвет?

Недавно менял антифриз. Тоже не знал какого цвета. Поначалу мне советовали красный. Комма.
Но потом все же выяснил. Подошел к продавцу ( на Некрасова), посмотрели каталог Комма. Там четко написано , что для БМВ нужно именно зеленый .
Ну вот,как бы и всё
А по объему тоже получилось что-то около 9,5 литров. Т.е заливаешь 5 литров концетрата, а остальное догоняешь дистиллированной водой

зеленый должен быть именно Комма.

#5 Ruslan82

#6 Ruslan82

Недавно менял антифриз. Тоже не знал какого цвета. Поначалу мне советовали красный. Комма.
Но потом все же выяснил. Подошел к продавцу ( на Некрасова), посмотрели каталог Комма. Там четко написано , что для БМВ нужно именно зеленый .
Ну вот,как бы и всё
А по объему тоже получилось что-то около 9,5 литров. Т.е заливаешь 5 литров концетрата, а остальное догоняешь дистиллированной водой

да, а там написано для БМВ или для БМВ 3.0d ? может для бензиновых другой