Зміст:
Виділення земельних часток (паїв)
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Як отримати і що для цього потрібно
Де отримати
Як замовити послугу
Подати заяву на отримання послуги заявник може особисто, шляхом відправлення документів поштою (рекомендованим листом).
Хто може звернутися: фізична особа
Документи, що необхідно надати для отримання послуги:
Документ, що посвідчує право на земельну частку (пай) (у разі, якщо право власності на земельну частку (пай) не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно)
Умови і випадки надання
Право на земельну частку (пай) мають:
– колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
– громадяни – спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
– громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
– громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов’язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:
– свідоцтво про право на спадщину;
– посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);
– рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, також є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.
Результат та способи отримання результату
Отримати результати надання послуги заявник може особисто, поштовим відправленням на вказану при поданні заяви адресу (рекомендованим листом).
Строк та вартість надання послуги
Звичайне надання
Куди звернутися, якщо відмовлено у наданні послуги?
Підстави для відмови у наданні послуги
Скаргу може подавати: оскаржувач, представник оскаржувача
Органи, до яких оскаржується
Судовий порядок оскарження
Спосіб подання позовної заяви: Подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Строк для подання позовної заяви: Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов’язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.
Строк розгляду позовної заяви: Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові – для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб – громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, – якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;
зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору – у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень – обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
у справах щодо оскарження нормативно-правових актів – відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості стосовно представника.
До позовної заяви додається: документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази – позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Інші додатки: У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
Невитребувані паї – що з ними відбувається і коли припиняється право на пай
Багато хто з тих, хто має право на пай – у минулому – члени колективних сільгосппідприємств (далі – КСП), с/г акціонерних товариств та кооперативів – це прості громадяни, які не завжди мають час і можливість стежити за новинами законодавства. Водночас 10 липня 2018 року, ухвалено Закон України “Про внесення змін до деяких зак. актів України щодо розв’язання питання кількості власності на землю, удосконалення правил землекористування масивах земель с/г призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні” (далі – Закон №2498) встановив граничний термін реалізації їхнього права на пай. Тому суб’єктам такого права варто враховувати інформацію про невитребувані земельні ділянки – це вбереже їх від втрати таких прав. Нижче розглянемо поняття невитребуваних земель, оренду таких, порядок оформлення пайової землі у власність та граничні терміни реєстрації земельного паю.
Користуйтеся консультацією: Як продати пай у 2022 році?
Що означає невитребувані паї?
Отже, ухвалений 10.07.2018 Закон №2498 набрав чинності 01.01.2019 та змінив підхід до питань реалізації таких прав на земельний пай, додавши нововведення до профільного для цієї теми Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” (за текстом – Закон №899 або профільний закон) від 05.06.2003 № 899.
Раніше паї, які були нерозподілені чи невитребувані, могли передаватися в оренду за рішенням, прийнятим місцевою держадміністрацією – і щасливо перебувати у користуванні до того моменту, як на них оформить право власності суб’єкт розділення на паї. Водночас отримання власниками таких земельних ділянок при реалізації свого права – Законом № 899 не обмежувалося за часом.
Тепер, з 01 січня 2019 року у Законі №899, а саме у статті 13, встановлено правило – якщо до 01 січня 2025 року суб’єкти права на невитребувану земельну частку (пай) або їхні спадкоємці не оформлюють право власності на цю земельну ділянку – ці суб’єкти вважаються такими, які відмовилися від отримання своєї частки (паю) землі.
Розберемося що ж таке пай і коли він вважається невитребуваним.
Якщо ділянка землі – це конкретизована частина поверхні з раніше встановленою межею, певним місцем розташування та правами на неї (стаття 79 Земельного кодексу України від 25 січня 2001 р. №2768 (далі – ЗК України), яка є матеріальним об’єктом майнових прав – то земельна частка (пай) – це умовна частина землі, частка від поділених порівну земель КСП, с/г акціонерних товариств та кооперативів. Пай виражається в “умовних кадастрових гектарах” (УКГ) і визначається вартістю. Тобто він не є об’єктом матеріального світу, а всього лише – умовно частиною земель, закріпленою у документах – сертифікатах, сертифікати не засвідчують права на землю, а лише свідчать про права на отримання такої, розміром відповідно до кількості УКГ.
Невитребувані паї Закон №899 відрізняє від нерозподілених.
Протокол затверджений відповідною місцевою радою є основним документом для виділення земпаїв (паїв) у натурі (тобто фактично, на місцевості), а також підставою для держреєстрації прав власності на такі ділянки власникам паїв.
Тобто, у випадках, якщо правочинні суб’єкти не отримали сертифікат (або інший документ, що підтверджує право) на земдолю (пай), або ж маючи сертифікат не виділяють землю в натурі, або ж суб’єкти на пай померли, а спадкоємці не приймають такі у спадок – ці земділянки можуть визначатися нерозподіленими або невитребуваними та переходять (після певних процедур) до комунальної власності після 01 січня 2025 року у порядку визнання безгосподарного майна.
Нюанси оренди такого невитребуваного паю
Нерозподілені земділянки, як і невитребувані паї можуть бути передані в оренду і використовуватися за цільовим призначенням доти, поки ця ділянка не зареєструється на праві власності за суб’єктом частки (паю).
Нюанси оренди регулюється Законом України “Про оренду землі” від 06 жовтня 1998 року №161 (за текстом – Закон №161), але є свої особливості, наприклад:
Зверніть увагу, що деякі вищезазначені правила не діють у воєнний час. Детально розглянемо нижче.
Передача в оренду невитребуваних (нерозподілених) ділянок у воєнний час
Так, під час воєнного стану:
- якщо в договорів оренди минув строк після введення воєнного стану, у тому числі щодо невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок – такі оновлюються на один рік без волевиявлення сторін та без внесення відомостей до ДРПНІ;
- однорічна оренда для ведення товарного с/г виробництва – у тому числі невитребуваних (нерозподілених) паїв, відбувається на таких умовах:
- такі договори укладаються лише в електронній формі та засвідчуються КЕП сторін;
- передача провадиться без проведення земторгів;
- формування земельної ділянки для оренди відбувається без внесення відомостей до Держземкадастру та без присвоєння кадастрового номера, але на підставі техдокументації із землеустрою, що включає певні нюанси (зазначені в п.27 Розділу Х “Перехідних положень” ЗК України), при цьому додається, як додаток до договору;
- земельна ділянка, з метою підписання оренди, вважається сформованою з моменту укладання договору та припиняє бути об’єктом цивільних прав у момент припинення договору оренди;
- вимоги ЗК України та Закону №161 щодо мінімального строку оренди не застосовуються до таких договорів;
- право оренди тут – не підлягає держреєстрації. Але при цьому сам договір, зміни до нього, договір про розірвання такого – підлягають. Вона здійснюється районною військовою адміністрацією у порядку за п. 27 Розділу Х “Перехідних положень” ЗК України. Таким чином, право оренди виникає з дня державної реєстрації договору;
- екземпляр такого протягом 3 р. днів направляється орендодавцем за ел.поштою до Держгеокадастру (або їхнього ж тер.органу, держпідприємства);
- цей договір не може бути продовжений, укладений на новий термін та припиняється із закінченням свого строку;
- якщо такий закінчився до збирання врожаю – орендар має право на збирання врожаю з компенсацією іншій стороні збитків, завданих тимчасовим зайняттям ділянки.
- земельні ділянки с/г призначення державної, комунальної власності можуть надаватися в користування лише для ведення товарного с/г виробництва;
- земторги скасовуються і період війни не проводяться.
Користуйтеся консультацією: Земельна ділянка (пай) у спадок, або як оформити спадщину на земельну ділянку (пай)
Оформлення невитребуваних земельних часток. Припинення прав на паї
Отже, до першого січня 2025 року, суб’єктам прав на паї, якщо, звісно, вони хочуть мати земділянку – потрібно реалізувати право на пай, виділити такий у натурі та оформити на нього право власності. В іншому випадку, після настання 2025 року (і поки що цей термін не зрушувався законодавцем) вони ризикують вважатися такими, що відмовилися від отримання своєї земділянки.
Втім, необхідно зауважити, що за позовною заявою суб’єкта прав на невитребуваний пай (його спадкоємця) суд може визначити додатково термін для оформлення прав на пай. Однак тільки якщо його було пропущено з поважних причин. Втім, сподіваються на цей інструмент не рекомендується, оскільки суди вкрай прискіпливо ставляться до доказів поважних причин.
То як же продати права на пай і стати власником ділянки? Якщо у Вас є документ, що засвідчує право на земдолю (пай), але сама ділянка не виділена в натурі і неможливо визначити її орієнтовне місце – процедуру умовно можна поділити на наступні етапи:
І етап: звернення до місцевої ради (якщо ділянка знаходиться на їхній території) або до Держгеокадастру (якщо поза громадами або держвласністю) з письмовим клопотанням про передачу у власність відповідної ділянки та надання дозволу на розробку техдокументації щодо встановлення/оновлення кордонів земельної ділянки в натурі (На місцевості). Разом з клопотанням подається сертифікат на пай – та/або інший документ, що підтверджує право на пай (ст.2_Закону №899).
II етап: звернення до землевпорядної організації. Вони розробляють проектну документацію щодо землі. Для цього – укладається договір із розробником такої документації. Ними можуть бути:
- юрособи, що володіють необхідним тех.забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який відповідає за якість роботи із землеустрою;
- ФОП, які мають необхідне технічне та технологічне забезпечення і є сертифікованими інженерами-землеупорядниками, відповідальними за якість роботи із землеустрою.
III етап: із розробленим ПЗ по такій землі необхідно отримати кадастровий номер (виходить після реєстрації землі в Держземкадастрі, за фактом якої надається витяг із ДЗК).
IV етап: затвердження в органі (який надав дозвіл) – розробленої раніше документації (ПЗ) (щодо встановлення (відновлення) меж земділянки в натурі (на місцевості) для оформлення ділянки у власність).
V етап: реєстрація прав власності на ділянку – для цього необхідно звернутися до держреєстратора із заявою, оригіналами документів, необхідних для реєстрації, та платіжним документом (що підтверджує сплату адмінзбору). В результаті видається Витяг про держреєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме земельну ділянку (пай).
Залежить від вартості землевпорядної документації – така визначається домовленостями із землевпорядником, якого обере власник. Щодо офіційних платежів, то адмінзбір за держреєстрацію права власності у строк не більше 5 р.днів – становить 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Це близько 250 гривень. Можна і скоротити такі терміни реєстрації, тоді адмінзбір становитиме: у 2 р. дні – 2480 гривень, в 1 р. день – 4960 гривень, а за 2 години – 12 410 гривень (станом на 2022 рік).
Що ж робити, якщо суб’єкту, який згідно із Законом №899 має право на пай, не видають його? Насамперед потрібно розібратися на якому етапі реалізації права на пай він перебуває. Найчастіше причиною неможливості реалізувати таке право є відсутність в особи документа, що підтверджує право на пай. Нагадаю – основним документом, що засвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай) (стаття 2 Закону №899). Крім сертифіката документами, що засвідчують право на земельну частку (пай), є:
Таким чином, суб’єкт права на пай може в судовому порядку домогтися реалізації свого права та – не маючи сертифікат – здійснити виділення земельної ділянки у власність, отримавши рішення суду. Прикладом позитивного рішення у цьому питанні можна навести справу №652/697/17. У цій справі, позивачу, який пропрацював у с/г підприємстві, не було видано сертифікат на право на земельну частку (пай). Разом з тим він був у списках працюючих у цьому колгоспі (список зазвичай, як і в цій справі, є доповненням до державного акта на право колективної власності на землю). Рішенням Високопольського районного суду Херсонської області, за фактом аналізу документів, визначення наявності нерозподілених земель, а також резерву із земель запасу – було вирішено визнати за позивачем як за колишнім членом цього колективного сільськогосподарського підприємства право на земельний пай розміром 6,17 умовних кадастрових гектарів із земель запасу.
Разом з тим, практика отримання “підтверджуючого” рішення не проста, і найчастіше зводиться до відсутності достатньої доказової бази. Найбільш складними є справи, де спадкоємці колишніх членів с/г підприємств намагаються визнати своє право на пай. Так у Постанові КМР ЗС від 29 вересня 2021 року у справі № 181/257/19 суд сформував три критерії, за наявності яких особа набуває права на земельний пай:
- перебування серед членів КСП на час пайки;
- включення осіб до списку, який доповнює державний акт на право колективної власності на землю;
- одержання КСП цього акта.
І лише за наявності цих підтверджених фактів спадкоємці такого колишнього члена с/г підприємства (звичайно ж з урахуванням їхнього прав на спадщину) можуть претендувати на пай.
Щобільше – такий колишній член КСП ще за життя повинен потурбуватися про внесення його до списку, якщо його помилково не внесли. Так, у Постанові від 23.09.2021 №563/1407/19 ЗС КМР, враховуючи, що спадкодавець хоч і був членом КСП, проте не заперечував і не вирішував питання про видачу йому правопідтверджуючих документів на пай – він і не реалізував своє право на пай. Суд сказав таке:
Таким чином, за наявності помилкового невнесення до списку, невидачі документів на пай або надалі, неможливості отримати пай – питання про право на пай можна, і навіть потрібно вирішувати швидко та невідкладно.
Якщо Вам потрібна професійна послуга, скористайтесь сервісом “Тендер на юридичну послугу” від юридичного ресурсу Протокол.
Автор консультації: Ірина Трофименко