Зміст:
Як правильно звільнитися та уникнути поганих рекомендацій від колишніх роботодавців
Іти зі звичного місця роботи, як правило, неприємно. Однак, якщо це відбувається ще й за несприятливих для вас умов, така ситуація може перетворитися з часом на особисту катастрофу.
News Bytes пише: “Звільнення, конфлікти з начальством, раптові відставки без належного повідомлення або зниження ефективності роботи через вигоряння можуть суттєво впливати на професійне зростання людини. Давайте розберемося, чи справді звільнення з роботи на поганих умовах знищує всі наші кар’єрні перспективи, і чи існують стратегії правильного звільнення”.
Недоліки звільнення на поганих умовах
Роботодавці часто проводять перевірки, і якщо ваше звільнення було відзначене конфліктом, це може стати тривожним сигналом.
“Можливо, у своїй попередній компанії ви чудово попрацювали, незважаючи на токсичну культуру. Однак звільнення на поганих умовах може затьмарити ваші досягнення, тому що роботодавець може відчувати до вас неприязнь і не визнає вашого позитивного внеску” – пояснює корпоративний тренер, доктор Рима. Дій.
Яким є ідеальний підхід до звільнення з роботи?
“Виявити милосердя, незважаючи на негативний досвід” – відповідає доктор. “Тим самим ви позбавляєте їх виправдання для негативних висловлювань на вашу адресу”.
“Для вас це також стане можливістю продемонструвати, що ви відрізняєтеся від них. А ще вони можуть зрозуміти, що ваше рішення, швидше за все, було зв’язане із якимись невирішеними проблемами”, – пояснює експерт.
Йдіть на хороших умовах
“Якщо ви скажете 100-відсоткову правду, це вам не допоможе. Завжди краще залишити робоче місце на добрих умовах” – стверджує доктор Дей.
Вона радить не звинувачувати інших і не йти різко. “Коли ви вирішите піти, не звинувачуйте інших, а натомість покажіть, як ви йдете. Можливо, це допоможе вам покращити свою кар’єру чи становище в галузі” – радить вона.
Заздалегідь підготуйтеся до обговорення свого звільнення
Коли настане час залишити поточну посаду, дуже важливо підготуватися, прорепетувавши, як ви підходитимете до цього питання та обговорюватимете його.
“Це допоможе вам впоратися з емоціями, що виникають під час розмови, та забезпечить правильний напрямок дискусії” – пояснює корпоративний тренер.
“Мета – зберегти конструктивний тон при обговоренні вашого звільнення”.
Зберігайте таємницю перед звільненням
Доктор Дей радить зміцнювати стосунки з колегами, які підтримували вас у нинішній компанії. Навіть якщо у вас є пропозиція щодо роботи, вона радить не розкривати цю інформацію іншим.
“Ви ж не хочете, щоб ваш начальник дізнався про ваше рішення піти з компанії завдяки чуткам. Найчастіше ці чутки виявляються правдою” – говорить доктор Дей.
Соціальні мережі – потужний інструмент для освітлення роботи компанії
Сьогодні багато відомих компаній використовують відеоролики, щоб показати досвід своїх співробітників і розповісти про їхню робочу обстановку. Таким чином, соціальні мережі безперечно стали чудовим способом розповісти про те, що відбувається в компанії”, – каже доктор Дей.
Співробітники пробують нові способи висловити свою занепокоєння
Такі платформи, як LinkedIn, Glassdoor та Fishbowl, дають нинішнім та колишнім співробітникам можливість висловити своє невдоволення з приводу токсичної робочої культури в їхніх компаніях.
Ці платформи пропонують місце, де люди можуть поділитися своїм досвідом в умовах анонімності.
Це дозволяє співробітникам заспокоїтися, знаючи, що їхній голос може бути почутий, а також застерігає будь-якого потенційного працівника перед прийомом до цієї організації.
Раніше OBOZ. UA розповів, що робити, якщо з вас знущаються на роботі.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber , щоб бути в курсі останніх подій.
Що таке шароварщина або як СРСР спаплюжив українське народне вбрання (фото і відео)
Радянська влада методично знецінювала українську культуру, підмінюючи її народне вбрання, традиції та елементи побуту на низькопробні “копії”.
Нам нав’язували образи червонощоких дівчат у яскравих пластмасових вінках та пузатих чоловіків в атласних шароварах. Проте таке вбрання має мало спільного з етнічно українським.
Цей процес підміни з часом став називатись шароварщиною.
Про те, як Радянський союз створював образ малороса й підмінив національне вбрання на шароварщину, розповідаємо у матеріалі Styler.
Що таке шароварщина і звідки вона взялася
Шароварщина – це спотворення й умисна примітивізація народної культури, Термін використовується на позначення способу репрезентації національної ідентичності за допомогою псевдонародного селянського та козацького одягу, елементів побуту, де зміст замінюється формою.
Розквітом шароварщини вважають 1930 роки. У Радянському союзі відкидали будь-яку національну ідентичність, окрім російської.
Народні традиції, обряди, одяг та елементи побуту інших етносів представляли у деградованому вигляді, через що ті втрачали свою цінність.
Поняття “шароварщина” часто пов’язують із шароварами – широкими штанами, які носили козаки. Проте фольклористи це заперечують, бо явище було поширене і в постколоніальних країн Радянського союзу, де шароварів не було.
Інша теорія твердить, що термін шароварщини пішов від діяча – Бориса Шарварка, який з 1977 року ставив ключові концерти та організовував офіційні масові заходи в Україні.
Як відбулася підміна понять
Радянській владі важко було повністю заборонити нашу культуру, тому вони планово підмінювали поняття, аби показати нас низьковартісними.
Так, замість символічного орнаменту вишиванок, сорочки оздоблювали стилізованими квітами надто яскравих кольорів і нехарактерними узорами.
З народного вбрання викидали певні елементи, робили його простим, зі скупим оздобленням. Часто його шили із дешевого блискучого матеріалу, аби підкреслити низинність культури. Дівчат заквітчували у “бідненькі” пластмасові вінки зі стрічками й прикрашали дерев’яними коралями.
Шароварщина торкнулась не лише одягу. Воно спотворювало усі сфери побуту і культури. Зокрема, гопак позиціювати як розвагу “малоросів”, а традиційний акапельний спів замінили радянськими ансамблями. Замість того, аби розкривати суть весільних обрядів, акцентували на застіллі.
Кадри із радянського фільму “У степах України”, який ілюструє, як глядачеві нав’язали образ товстого українця-салоїда (Скриншот)
Явище шароварщина увійшло у кінематограф, театр та музику й стало елементом пропаганди. Усе це в комплексі створювало образ низькокультурного українця-малороса.
Через кілька десятиліть методичного промивання мізків багато хто й справді почав вірити у цей нав’язаний образ українця, а сценічні костюми ансамблів сприймати за народне вбрання.
Часом досі самі українці “просувають” ці підмінені поняття. Сучасними прикладами шароварщини називають пісні Михайла Поплавського, зокрема про варенички і сало, а також певні сценки “95 Кварталу”.
Зараз історики все частіше закликають позбутися шароварщини та нав’язаного радянською владою образу українця.
Яким насправді було традиційне народне вбрання
Традиційне вбрання українців було вишуканим та елегантним. Відрізнялось воно у кожного регіону. Одяг шили із домотканого полотна приглушених тонів, не використовували крикливих кольорів.
Вишиті сорочки були різноманітні. Візерунками прикрашали манжети, рукави й низ сорочки. Жіночого декольте не було, хіба глибокий розріз, щоб можна було годувати немовля.
Українці у народному вбранні (фото: facebook/ Сила роду)
Поверх сорочки жінки одягали спідницю, тоді фартух. Образ доповнювали кептарем, безрукавкою чи корсеткою.
Жінки й дівчата обожнювали прикраси, тому носили їх багато. Намисто свідчило про статус. Практично усі прикраси були із натурального каміння чи коралів. Цінувався бурштин, скляне намисто, дукачі, згарди, пацьорки.
Українці у народному вбранні (фото: facebook/ Сила роду)
Хустки носили заміжні жінки, зрідка й дівчата, але пов’язували голову так, що було видно волосся. Вінок одягали на весілля, він заміняв фату. У нього вплітали не лише квіти, а й пір’я, прикрашали стрічками.
Чоловіки носили капелюхи чи шапки різноманітних форм. Голову було заведено покривати всюди, окрім церкви і за обіднім столом.
Здавна сорочки були довгими, потім стали популярними короткі моделі. Вони були широкого крою й зручні, злегка оздоблені вишивкою.
Українці у народному вбранні (фото: facebook/ Сила роду)
З верхнього одягу були свита, жупани, чумарка, кожух. Підперезувались чоловіки ременем, часто той був шкіряним.
Здавна українські чоловіки носили вузькі штани, які заправляли у чоботи. Козаки часів Сагайдачного, Хмельницького, Мазепи шароварів не носили. Це вбрання прийшло дещо пізніше і не було настільки масовим, як ми звикли думати.