Як посадити абрикос навесні: особливості та покрокові рекомендації

Абрикос є однією з найпоширеніших культур, яка відноситься до числа довгожителів. При правильному і регулярному догляді, дерево буде швидко рости і розвиватися, давати багатий урожай. Для цього необхідно висаджувати саджанець навесні на постійне місце, враховуючи потреби та особливості культури.

• Переваги та недоліки весняної посадки абрикоса
• Оптимальні терміни посадки
• Вимоги до посадкового матеріалу
• Саме відповідне місце для посадки
• Небажані місця і сусідство з іншими культурами
• На якій відстані садити дерева?
• Склад і стан грунту
• Підготовка посадкової ями
• Покрокова технологія посадки
• Правила посадки в різних регіонах
• Подальший догляд після посадки
  • полив
  • підживлення
  • обрізка

  Переваги та недоліки весняної посадки абрикоса

  Початківці садівники не знають, який період вибрати для посадки абрикоса. Щоб прийняти вірне рішення, варто ознайомитися з плюсами і мінусами весняної висадки саджанців.

  Головними перевагами висадки навесні абрикоса є:

  1. Рання висадка дозволяє дереву наростити потужну кореневу систему і зміцнитися, набагато легше перенести зиму.
  2. З`являється можливість своєчасної боротьби з шкідниками і посухою, підвищується імунітет дерева за допомогою добрив.
  3. До початку зими встигне осісти посадкова яма, завдяки чому запобігається заглиблення кореневої шийки саджанця.

  Єдиним недоліком висадки абрикоса навесні вважається рання вегетація рослин, адже не завжди є можливість провести процедуру до початку заморозків.

  Оптимальні терміни посадки

  Самим ідеальним часом для висадки абрикосових дерев є весна, до того, як почнеться сокодвижение і розпустяться бруньки. Оптимальним періодом вважається друга половина-кінець квітня. Бажано вибирати час, коли починаються весняні дощі. В даному випадку становить 100% приживлюваність саджанця.

  Не рекомендується проводити висадку дерева, якщо встигли розпуститися листя. В даному випадку саджанець або швидко загине, або протягом довгого часу буде хворіти і буде потрібно тривалий відновлювальний період.

  Вимоги до посадкового матеріалу

  Для абрикоса ідеально підходить легка, супіщаних або суглинних грунт, в складі якої знаходиться достатня кількість мінеральних речовин і чорнозему. Слабокисла або нейтральна кислотність грунту. У піщаної, торф`яної або глинистої землі починається уповільнення зростання. При виборі глинистого грунту, додатково повинні використовуватися добрива (0,10-0,12 кг на 1 кв. М).

  Саме відповідне місце для посадки

  Абрикос володіє великою кроною, також рослина любить світло, тому варто зупиняти вибір на сонячному і відкритій ділянці. Важливо, щоб не було протягів, інакше сповільнюється зростання саджанця.

  Якщо є грунтові води, оптимально допустимою глибиною є 0,5-3 м. В даному випадку виключається ймовірність пересихання кореневої системи, також не відбудеться і розмивання ґрунту.

  Не можна допускати навіть найменшого затінення абрикоса, так як плоди будуть невеликих розмірів і з мінімальним вмістом цукру.

  Небажані місця і сусідство з іншими культурами

  Не варто висаджувати поруч з абрикосовим деревом вишню, горіх, черешню, смородину, грушу, яблуню і малину. Якщо знехтувати цією порадою, є ризик розвитку кореневої системи абрикоса в різні боки, що не найкращим чином позначиться на його стані.

  На якій відстані садити дерева?

  Оптимальною відстанню між саджанцем і іншими культурами вважається 3-4 м. Варто дотримуватися даного інтервалу і при висадці в одному ряду декількох абрикосів. Не можна зменшувати відстань, адже під час росту у дерев розвивається розлога крона, яка може плутатися і заважати іншій культурі.

  Склад і стан грунту

  Головна особливість грунту для висадки абрикосових саджанців полягає в тому, що вона повинна мати низьку або нейтральною кислотністю. Ідеальним варіантом буде чорнозем, але в його складі не має бути присутня глина.

  Щоб поліпшити процес розвитку і зростання фруктового дерева, додавайте в землю пісок і торф. Завдяки цьому набагато краще зміцнюється коренева система і швидко досягає основного шару грунту.

  Підготовка посадкової ями

  В першу чергу потрібно правильно підготувати яму для посадки саджанця. Ретельно очистіть землю від бур`янів і корінців, добре перекопайте і розрівняйте грунт. Процедуру підготовки грунту проводите за кілька тижнів до висадки дерев або восени.

  Глибина посадкової ями повинна бути не менше 75 см, ширина – 60 см. В обов`язковому порядку на дні розмістіть дренаж, щоб запобігти загнивання коренів. Щоб зміцнити саджанець і допомогти йому легше прижитися на новому місці, поруч з ямою вбийте дерев`яний кілок, довжиною близько 60 см, який стане додатковою опорою.

  Не можна забувати про підгодівлю грунту – з родючим шаром перемішайте 2 відра перепрілого гною. Також можете додавати мінеральні добрива. Якщо яма готується восени, використовуйте фосфор і калій, при весняній висадці вводите азот. Обов`язково нейтралізується кислий грунт за допомогою доломітового борошна (1 відро на 1 кв. М) або вапном.

  Покрокова технологія посадки

  В першу чергу необхідно перед посадкою правильно підготувати саджанець, адже від цього залежить наскільки добре він приживеться на новому місці. Вибирати абрикосове дерево потрібно дуже уважно, зупиняючи вибір на екземплярі без видимих ​​пошкоджень кори і кореневої системи.

  Правила посадки абрикосового саджанця дуже прості, досить точно дотримуватися наступних дій:

  1. Попередньо коріння замочіть в простій воді, так як вони повинні добре насититися вологою. Проводите цю процедуру краще за добу до запланованої висадки.
  2. Кореневу систему рясно змастіть спеціальною сумішшю, яку легко зробити самостійно – з`єднайте гній, воду і глину. Потім саджанець на час залиште, поки не обсохнуть корінці.
  3. Підготуйте посадкову яму, обов`язково на дно насипте шар дренажу і налийте трохи води. Якщо не використовувати дренаж, є ризик, що почнеться загнивання коренів деревця.
  4. Підготовлений саджанець розмістіть строго по центру посадкової ями. Всі дії виконуйте обережно, щоб випадково не пошкодити кореневу систему.
  5. Яму присипте землею і трохи ущільните грунт. Краще взяти помічника, який буде тримати деревце, щоб воно стояло рівно і не нахилялося.
  6. Забийте поруч опорний кілочок, але не дуже близько до саджанця, щоб не пошкодити коріння. До кілочка підв`яжіть деревце.
  7. Після посадки саджанець обов`язково полийте.
  8. Грунт навколо абрикосового деревця удобрити перегноєм або торфом.

  Чітке дотримання кожного етапу дозволяється прискорити процес вкорінення саджанця і звикання до нового місця виростання.

  Садовод надав відео з покрокової посадкою саджанця абрикоса:

  Правила посадки в різних регіонах

  Залежно від регіону, в якому буде виростати абрикос, є деякі відмінності технології посадки. Під час висадки в Підмосков`ї і середній смузі, краще зупиняти вибір на сортах абрикоса, які легко переносять відлиги і незначні заморозки.

  Висаджувати дерева можна тільки навесні, поки не розпустилися бруньки. Ідеальним вибором буде добре освітлений і захищений від вітрів ділянку. На дно посадкової ями викладається дрібний гравій або биту цеглу, що виконує роль дренажу. Під час росту коренева система буде розходитися в сторони і захищається від вимокання в грунтових водах.

  В умовах Півночі не приживаються південні сорти абрикосів. Але селекціонери вивели унікальні сорти, здатні протистояти навіть сильним морозам. Для цього проводилося схрещування теплолюбних сортів і північних дикорослих рослин. Нові види не володіють тими ж смаковими властивостями, що і південні, але по харчовим цінностям абсолютно ні в чому не поступаються.

  Залежно від регіону будуть визначатися і терміни посадки абрикоса, що допоможе уникнути різних негативних наслідків:

  1. У Поволжі проводите висадку саджанців в кінці березня або початку квітня. Краще вибирайте північні сорти абрикоса (про сорти абрикоса читайте тут).
  2. У Підмосков`ї і умовах Середньої смуги пересаджують абрикосове дерево на постійне місце не раніше кінця квітня. Обов`язково враховуйте і погодні умови.
  3. На Уралі і в Сибіру краще висаджуйте північні сорти, але не раніше, ніж наприкінці квітня. Якщо повернуться заморозки, накрийте дерево нетканим матеріалом.

  Подальший догляд після посадки

  Після посадки абрикосового дерева, щоб прискорити його зростання і полегшити звикання до нового місця, потрібно правильний і регулярний догляд. Не забувайте про полив і додаткову підгодівлю, що дозволить зміцнити кореневу систему. Своєчасна обрізка та обробка від шкідників допоможе отримати урожай вже через 2-3 роки після висадки саджанця.

  полив

  Протягом першого року після висадки, абрикосове дерево потребує регулярного поливу. У вологому грунті починається формування коренів саджанця. Якщо весна виявилася посушливої, дерево поливайте до початку цвітіння і через місяць після його завершення. Регулярний полив необхідний і за 10-14 днів до початку формування плодів, завдяки чому вони стають більш соковитими, ароматними і мають великий розмір.

  Абрикос не любить різких змін умов зростання. Тому, якщо не поливали дерево навесні, після затвердіння кісточки у плодів, не варто поливати його. Інакше абрикос може просто скинути зав`язь.

  На 1 кв. м харчування потрібно близько 50 л води. У разі посушливого літа, саджанець поливайте набагато більше. Саджанець потребує рясного поливу після того, як пожовтіє листя. Восени збільшується витрата води до 90 л на 1 кв. м харчування.

  Рясний і правильний полив допоможе абрикосовому дереву набагато легше перенести навіть сильні заморозки.

  підживлення

  Для абрикосового дерева ідеальним варіантом підгодівлі будуть торф`яні і мінеральні суміші, вносити які потрібно навесні. Після того, як дерево досягне п`ятирічного віку, можете застосовувати органічні добрива.

  Краще дотримуватися такої схеми внесення добрива:

  • щороку проводите підгодівлю навесні і восени спеціальним комплексом мінеральних добрив;
  • через 2 роки після висадки дерева, для підгодівлі вносите 50 г аміачної селітри, 110 г суперфосфату і 40 г хлористого калію.

  Через 4 роки після посадки дерева, збільшується обсяг добрив – 60 г хлористого калію, 200 г суперфосфату, 110 г селітри аміаку. Прекрасним варіантом для підгодівлі будуть органічні види добрив.

  обрізка

  Кожної весни необхідно займатися формуванням крони фруктового дерева, для цього видаліть всі зайві гілки. Ця процедура дозволяє кроні набагато краще прогріватися, отримувати достатньо сонячного світла, підвищується і кількість врожаю. Видаляйте ослаблені і заражені гілки, а також пагони, які ростуть вгору.

  Плодоносять однорічні пагони абрикоса, при цьому найбільше плодів з`являється на пагонах продовження. Саме тому навесні дані гілки потрібно обрізати тільки на половину довжини. На частині гілки будуть з`являтися нові нирки.

  Виконуйте річну обрізання після того, як буде зібраний урожай. Це дозволяє омолоджувати крону. Дорослі дерева не потрібно сильно обрізати, так як вони досить погано переносять цю процедуру. Як і коли проводити обрізку абрикоса, можна дізнатися з цієї статті.

  Особливості посадки кісточкою

  Самостійно в домашніх умовах можна проводити вирощування сіянців абрикоси з кісточки. Краще використовувати для кожної кісточки окремі ємності, так як у абрикоса стрижнева коренева система. Горщик має бути досить глибоким – наприклад, підійде пластиковий стакан об`ємом 0,5 л.

  Заздалегідь потрібно проростити кісточки – на вологу тканину або марлю помістіть кісточки і загорніть. Як тільки з`явиться перший корінець, можна починати висадку.

  Технологія вирощування абрикоса з кісточки наступна:

  1. На дні склянки зробіть кілька дірок, через які буде віддалятися надлишок води.
  2. Краще використовуйте універсальний грунт на основі торфу, призначений для розсади.
  3. На дно склянок або горщиків насипте шар дренажу.
  4. Висипайте ґрунтову суміш, не доходячи до краю стаканчика 1-2 см, трохи ущільните грунт.
  5. На поверхні землі розмістіть попередньо пророщені кісточки абрикоса – на склянку береться 1 кісточка.
  6. Кісточки розмістіть корінцем вниз, але не поглиблюйте їх, інакше це призведе до загнивання кореневої шийки. Можете зверху корінець злегка присипати землею.
  7. Налийте трохи води і склянку накрийте плівкою, щоб не випаровувалася волога.
  8. Горщик обов`язково помістіть в тепле місце.
  9. Періодично оглядайте посадки, знімайте плівку і провітрюйте.
  10. Після появи паростків, стаканчики розмістіть на теплому і сонячному підвіконні.
  11. Ідеальною температурою для росту абрикоса є + 25 ° С.
  12. У міру підсихання грунту виконуйте полив.

  Детальніше про вирощування абрикоса з кісточки читайте тут.

  Весняна посадка (дорослого дерева)

  Посадку дорослого дерева виконуйте навесні, до того як розпустять нирки – в квітні або на початку травня. Абрикос негативно реагує на пересадки, тому дану процедуру краще проводите поки не прокинулися нирки.

  Щоб пересадити доросле дерево, потрібно дотримуватися наступної послідовності дій:

  1. Викопайте яму, глибина якої близько 60 см.
  2. На дні ями розмістіть дренаж, щоб коріння не застоювалися в воді.
  3. Додавайте грунт, змішану з добривом – 2 кг перегною і деревної золи, 1 кг вапна, 200 г аміачної селітри, 500 г суперфосфату.
  4. Добрива обов`язково перемішайте з грунтом, завдяки чому коріння дерева захищаються від опіку.
  5. Абрикос помістіть в яму і засипте землею, зверху грунт злегка ущільніть.
  6. Рослина обов`язково полийте після посадки.

  перша зимівля

  Коренева система досить добре переносить зимові холоди, але молоде рослина в перший рік після висадки потребує додаткового захисту від різких перепадів температури. На першу зимівлю побудуйте невеликий курінь, який захистить від вітру і сильного морозу.

  Зробити такий курінь можна самостійно:

  • візьміть поліетиленову плівку і дерев`яні кілочки;
  • в землю вставте три кілочка, закріпіть;
  • зверху натягніть плівку, яку знизу присипте землею;
  • навесні цю конструкцію легко розібрати.

  Якщо виконувалася пересадка дерева, віком у кілька років, можна на зиму обмотати стовбур в шар мішковини. Протягом зими, періодично проводите підгортання снігом.

  Зберігання саджанця взимку

  Щоб зберегти саджанець абрикоса до весни, можна використовувати кілька способів зимівлі:

  1. У погребі чи гаражі саджанці можуть зберігатися при температурі від 0 і до +10 ºC. Обов`язково зволожите коріння і помістіть в ємність, попередньо наповнену дерев`яними тирсою, торфом або піском. Приблизно раз на тиждень проводите додаткове зволоження ємності.
  2. Снегованіе допомагає зберегти до весни саджанці і не допустити їх загибелі. Спочатку саджанці протримаєте в воді близько 5 годин і видаліть всі листочки. В саду виберіть найбільш засніжений ділянку, куди практично не потрапляє сонце. Підготуйте яму, в яку насипте трохи снігу.
     Саджанці помістіть в мішковину (можна використовувати агроволокно) і поставте в яму. Зверху насипте шар снігу товщиною близько 20 см, після чого розмістіть тирса такої ж товщини. Таким способом саджанці можуть зберігатися до самої весни, поки не прийде час висадки.
  3. Прікапиваніе в землі виконуйте в похилому положенні саджанців, верхівка яких повинна дивитися на південь. У напрямку із заходу на схід викопайте не дуже глибоку канаву (повинна бути вертикальна північна стіна). З саджанців видаліть всі листочки, після чого обробіть рідкою глиною і присипте землею.
     Абрикосові дерева розмістіть в канаві на невеликій відстані один від одного. Приблизно на 20 см вище кореневої шийки саджанці засипте землею, після чого злегка утрамбуйте грунт лопатою. Зверху можна розмістити другий ряд саджанців. З першими заморозками землю присипте тирсою або сухим ґрунтом, формуючи горбок.

  Нетрадиційні методи посадки абрикоса

  Залежно від клімату, грунту, а також інших факторів, можуть вибиратися різні методи посадки:

  1. На піску. Саме пісок має прекрасну повітропроникністю, легкий і добре підходить для вирощування абрикоса. Під час висадки абрикоса даним методом на дно ями помістіть шар глини заввишки близько 10 см.
     Завдяки цьому прийому з грунту не буде швидко йти вода і вимиватися корисні речовини. Після приміщення в яму саджанця, насипте грунтову суміш (2 частини компосту, 2 частини дернової землі і 1 частина піску). При виростанні абрикоса на піщаних ґрунтах, дерево потребує більш частого поливу і регулярному добриві.
  2. За методом Железова. Садити рослину потрібно якомога раніше, після завершення заморозків, щоб абрикос встиг вирости до початку зими. Перед висадкою саджанець на ніч помістіть в холодну талу або дощову воду і залиште в темному приміщенні.
     В саду сформуйте посадочне місце – пологий горбок заввишки 20-60 см і діаметром близько 2 м. Горбок дозволяє швидше прогріти грунт і оберегти від загнивання стовбур і кореневу шийку. Саджанець помістіть в центр ямки, розправте корінці. Не потрібно додаткового добрива.
     Виконайте обрізку саджанця майже на половину крони. Коріння засипте землею, зверху розмістите добрива. Саджанець закрийте пластиковою пляшкою з обрізаним дном і залиште на 1 місяць.
  3. Посадка двох саджанців в одну яму. Абрикос можна висаджувати гніздами по кілька рослин в одну яму. Для двох саджанців сформуйте посадкову яму діаметром не менше 100 см. При посадці між саджанцями має бути відстань близько 30 см. Потім дерева висаджуйте також, як і при звичайному методі. Рекомендується виконувати гніздові посадки на височинах, що необхідно для гарного провітрювання і запобігання випрівання стовбура.
  4. щеплення абрикоса. Виконувати щеплення можна не раніше, ніж дерево досягне 2 річного віку. Стовбур саджанця зріжте на рівні близько 8 см від землі і вставте з держаком. З цією метою використовуйте тільки молоді дерева, товщина стовбура яких не менше 10 см.
     Навесні можете виконувати щеплення дорослих рослин шляхом імплантації в пазуху гілки живця. Цей метод дозволяє на одному дереві одночасно вирощувати кілька сортів абрикосів, також рослина починає набагато раніше плодоносити. Оптимальним часом для щеплення вважається період з квітня і по травень.

  Які помилки роблять новачки?

  Нехтування правилами висадки абрикосового дерева може привести до його повної загибелі. Частіше за все не досвідчені садівники допускають такі помилки:

  1. Висаджується саджанець з хворими корінням, через що незабаром відбувається його загибель.
  2. Було неправильно вибрано місце для абрикосового дерева.
  3. У посадковій ямі відсутня дренажний шар, що негативно позначається на процесі розвитку кореневої системи.
  4. Під час посадки використовувалося недостатньо води.
  5. Часте пересаджування саджанця з одного місця на інше призводить до загибелі рослини.

  Посадка абрикоса навесні є оптимальним рішенням, адже це найбільш сприятливий час для цієї процедури. Дотримання простих правил догляду за культурою дозволяє багато років насолоджуватися смачними і соковитими плодами з власного саду.

  Абрикос: вирощування в саду, види та сорти

  Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 27 лютого 2019 Перша редакція: 27 квітня 2016 🕒 25 хвилин 👀 64720 разів 💬 36 коментарів

  • Посадка й догляд за абрикосом
  • Дерево абрикос – опис
  • Посадка абрикоса
    • Коли садити абрикос
    • Як посадити абрикос навесні
    • Посадка абрикоса восени
    • Догляд за абрикосом навесні
    • Догляд за абрикосом улітку
    • Догляд за абрикосом восени
    • Обробка абрикоса
    • Підживлення абрикоса
    • Зимівля абрикоса
    • Коли обрізувати абрикос
    • Як обрізувати абрикос
    • Обрізування абрикоса навесні
    • Обрізування абрикоса влітку
    • Обрізування абрикоса восени
    • Як розмножувати абрикос
    • Розмноження кореневими паростками або паростю
    • Насіннєве розмноження абрикоса
    • Щеплення абрикоса
    • Сорти абрикоса для Підмосков’я
    • Ранні сорти абрикоса
    • Середньостиглі сорти
    • Пізні сорти абрикоса
    • Коментарі

    Абрикос звичайний (лат. Prunus armeniaca) – вид плодового дерева роду Слива родини Розові. Науковці досі точно не знають, звідки взявся абрикос. Одні вважають, що з району Тянь-Шань у Китаї, інші впевнені, що батьківщиною рослини є Вірменія. У всякому разі, до Європи абрикос потрапив саме з Вірменії: існує версія, що Олександр Македонський привіз його до Греції, а звідти дерево потрапило до Італії, проте документальних підтверджень цьому немає.

    На територію Росії абрикос було завезено із Західної Європи в XVII столітті, а в Україну і на Кавказ він потрапив із Середнього і Близького Сходу. На перське походження абрикоса вказує назва «жерделі», поширена в той час на теренах України. У Росії абрикос теж іноді називали «жерделі», а ще «жовтосливник» і «морель».

    Посадка й догляд за абрикосом

    • Посадка: із середини до кінця квітня, на півдні можна садити в кінці вересня або на початку жовтня.
    • Цвітіння: із початку квітня.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло.
    • Ґрунт: легкий суглинок нейтральної або слабколужної реакції.
    • Полив: проводиться по кільцевих канавах. Уперше – під час цвітіння, удруге – у травні, у період інтенсивного росту пагонів, утретє – на початку липня, за два тижні до збору врожаю. Вологозарядковий полив проводять у жовтні.
    • Підживлення: 2-3 підживлення навесні азотними добривами (курячим послідом, гноївкою, сечовиною або селітрою): напровесні, перед цвітінням і після нього. Улітку проводять обробку розчинами мікроелементів по листю. З другої половини літа внесення азоту припиняють, а в кінці серпня або у вересні вносять калійно-фосфорні добрива. Органіку вносять один раз на 2-3 роки, а гній під перекопування можна вносити тільки один раз на 4-5 років.
    • Обрізування: у середині жовтня – регулююче й санітарне обрізування, напровесні – санітарне і формувальне. У середині червня один раз на три роки – санітарна прочистка й омолоджувальне обрізування для стимуляції росту нових пагонів.
    • Розмноження: паростю, кореневими пагонами, щепленням.
    • Шкідники: плодожерки, гусінь білана, листовійки, попелиці.
    • Хвороби: моніліоз, клястероспоріоз (дірчаста плямистість), гриб Валса, вертицильоз, віспа, вірусні хвороби в’янення та мозаїка.

    Дерево абрикос – опис

    Абрикос – листопадне плодове дерево, що досягає у висоту 5-8 м. Кора абрикоса сірувато-бура, на старих стовбурах розтріскується. Молоді пагони голі, червоно-коричневі, блискучі. Листя абрикоса черешкове, чергове, округло-яйцеподібне, відтягнуте на верхівці, дрібнозубчасте по краю, іноді подвійно-зубчасте, завдовжки до 9 см. Поодинокі сидячі білі з рожевими прожилками квітки діаметром 25-30 мм на коротеньких квітконіжках розпускаються в березні або квітні, раніше, ніж з’являється листя. Квітучий абрикос так само прекрасний, як яблуня, груша, черешня або вишня. Плід абрикоса – соковита однокістянка жовто-помаранчевого кольору, округла, еліптична або оберненояйцеподібна з поздовжньою борозенкою. Кісточка плоду товстостінна, шорстка або гладка.

    Живе абрикос до ста років, плоди починають формуватися з трирічного віку, плодоношення триває 30-40 років. За рахунок глибокого проникнення коренів у ґрунт абрикос посухостійкий. Велика частина дерев здатна витримати холоди до -25 ºC, а найстійкіші сорти не бояться тридцятиградусних морозів. Абрикос є родичем таких плодових культур, як персик, слива, ірга, горобина, аронія, айва, мушмула, шипшина, яблуня і груша. У цій статті ми вам розповімо про те, як виростити абрикос: як його правильно посадити, як доглядати за абрикосом, як формувати його крону обрізуванням, чим підживити абрикос, як розмножувати його щепленням або іншими способами і як обробляти абрикос від шкідників і хвороб.

    Посадка абрикоса

    Коли садити абрикос

    У північних широтах абрикос у саду найкраще садити напровесні, з середини до кінця квітня, поки на деревах не почали розкриватися бруньки. У південній місцевості можна посадити абрикос восени, на початку жовтня, з розрахунком, щоб саджанець устиг укоренитися до настання зими. У середній смузі можна садити цю культуру як навесні, так і восени. Оскільки абрикос з усіх кісточкових культур найбільш світло- і теплолюбний, висаджувати його бажано на добре освітленій і захищеній від сильного вітру височині, де є стік холодного повітря в нижчі місця. Представники роду Слива не терплять кислих ґрунтів, тому такий ґрунт перед посадкою доведеться вапнувати. Оптимальний ґрунт для абрикоса – легкий суглинок.

    Як посадити абрикос навесні

    Хоч би в яку пору року ви вирішили садити абрикос, яму потрібно викопувати з осені. Приблизний розмір котловану 80х80х80 см, хоча габарити залежать від розмірів кореневої системи саджанця. У дно котловану по центру вбивають кілок такої висоти, щоб він виступав над рівнем ґрунту на півметра, потім у яму як дренаж насипають шар щебеню. У вийнятий із котловану ґрунт у пропорції 2:1 додають торф або перегній, 500 г суперфосфату, 2 кг золи, старанно перемішують ґрунтосуміш і висипають її в яму, щоб над поверхнею ділянки утворилася гірка. У такому вигляді котлован можна залишити під опади.

    Найкращий посадковий матеріал – однорічні саджанці абрикоса. Вони швидко приживаються, їхню крону легше формувати. Купувати посадковий матеріал потрібно в розплідниках або спеціалізованих магазинах, які добре себе зарекомендували, інакше замість сортового саджанця можна купити дичку. У саджанців культурних сортів товсті однорічні гілки, на яких немає колючок, а біля основи щеплення є шипик. Зверніть увагу на стан кореневої системи саджанця: якщо вона підмерзла або пересохла, деревце навряд чи приживеться.

    Навесні викопайте в ґрунті котловану, який осів за зиму, ямку за розміром кореневої системи саджанця. Перед посадкою видаліть на саджанці підгнилі, пошкоджені або підсохлі корінці, злегка вкоротіть здорове коріння й опустіть його в глиняну бовтанку з додаванням коров’яку, після чого розмістіть коріння саджанця в ямі таким чином, щоб коренева шийка перебувала на 5-6 см вище рівня поверхні, прикопайте саджанець, утрамбуйте ґрунт і вилийте в пристовбурні кола два-три відра води. Коли волога вбереться, а коренева шийка, опустившись, зрівняється з поверхнею ділянки, саджанець слід прив’язати до кілка.

    Посадка абрикоса восени

    Осінню посадку абрикоса здійснюють так само, як і весняну. Яму готують на два-три тижні раніше. І, до речі, глиняна бовтанка має бути такої густоти, аби на коренях залишався, не стікаючи, шар завтовшки 3 мм. Якщо ви висаджуєте не одне, а кілька саджанців абрикоса, майте на увазі, що кожному дорослому дереву знадобиться в майбутньому площа не менше 5 м².

    Догляд за абрикосом

    Догляд за абрикосом навесні

    Ранньою весною, до того, як у деревах почнеться сокорух, здійснюють формування абрикоса і його санітарне обрізування – видаляють поламані, обморожені за зиму і хворі гілки. Штамби дерев і основи скелетних гілок обробляють розчином вапна.

    Як будь-яке інше плодове дерево, абрикос навесні потребує добрив. Чим підживити абрикос, щоб він не відчував браку життєво важливих елементів? Перше весняне підживлення, воно ж обробка абрикоса, можна провести розчином сечовини – цей захід не тільки наситить ґрунт азотом, а й захистить дерево від збудників захворювань і комах-шкідників, що зимували в його корі і в ґрунті пристовбурного кола. Однак перед тим, як обробити абрикос сечовиною, переконайтеся, що бруньки на деревах ще не набубнявіли, інакше ви можете спалити їх.

    Якщо ви не встигли обприскати абрикос сечовиною до початку сокоруху, то доведеться з метою профілактики від хвороб і шкідників вдатися до обробки дерев препаратами Агравертін, Іскра-біо, Акарін або Здоровий сад, а підживлення внести в сухому вигляді в пристовбурні кола з розрахунку 70 г азотного добрива і 50 г аміачної селітри на один абрикос. Друге весняне підживлення можна внести органікою, якщо ви не удобрювали нею ґрунт щонайменше два роки.

    Після безсніжною зими і весни без дощів абрикос потребує поливу.

    Догляд за абрикосом улітку

    Абрикос улітку, особливо в посушливу погоду, потребує вологи, тому в червні обов’язково полийте абрикос, якщо ви не зробили цього в травні.

    У літню пору починається ріст нових плодових гілок, тому може знадобитися обрізування абрикоса, інакше в загущеній кроні не зрітимуть плоди, а замість акуратного садового дерева у вас виросте велетень, з якого буде важко знімати урожай.

    Якщо є така необхідність, проведіть обробку абрикоса проти сезонних шкідників і хвороб.

    Літо – час збору і переробки врожаю. Не забувайте, що абрикоси не дозрівають після збору, тому знімайте їх із дерева вчасно, починаючи з нижніх гілок.

    Після збору врожаю абрикос у серпні потребує поливу – це буде останнє, так би мовити, підзимнє поливання, яке наситить ґрунт вологою і допоможе дереву пережити зиму.

    Догляд за абрикосом восени

    Восени ваше завдання підготувати дерево до зимівлі. Які заходи на вас чекають? По-перше, санітарне обрізування абрикоса, при якому потрібно видалити гілки, поламані під час збирання врожаю, а також засохлі і хворі пагони.

    Після падолисту з ділянки прибирають рослинні залишки, а ґрунт у пристовбурних колах перекопують. І, нарешті, восени проводять профілактичну обробку абрикоса проти хвороботворних організмів і шкідників, які влаштувалися на зимівлю в корі штамба або в ґрунті пристовбурного кола.

    Обробка абрикоса

    Для кожного захворювання є свій спосіб лікування, а для будь-якого шкідника – методи боротьби з ним. Однак краще не чекати, коли лікування абрикоса від небезпечного захворювання або від наслідків життєдіяльності шкідливих комах стане необхідним, а вжити, як кажуть юристи, превентивних заходів. Для цього потрібно проводити весняні та осінні профілактичні обробки дерев спеціально розробленими для цього препаратами. Перша обробка, по сплячих бруньках, здійснюється розчином 700 г сечовини в 10 л води. Але якщо бруньки на деревах уже набубнявіли, сечовину використовувати не можна, тому обробку проводять мідним купоросом, бордоською рідиною або препаратами, які ми перерахували раніше. Водночас із цією захисною обробкою можна провести обприскування дерев розчином Циркону або Екоберіну, яке послужить підвищенню стійкості абрикоса до погодних умов і захворювань.

    До цвітіння при температурі повітря не нижче 18 ºC необхідно обробити абрикос від кліщів, личинки яких зимували в землі, колоїдною сіркою або Неороном, а від довгоносиків і листовійок Децисом або Кінміксом. Після цвітіння проводять профілактичну обробку абрикоса від моніліозу Оксіхомом або Ридомілом відповідно до інструкції.

    У період росту плодів дерева захищають препаратами Хорус і колоїдною сіркою від кокомікозу і борошнистої роси, але обробка повинна проводитися не пізніше, ніж за 2 тижні до збору врожаю.

    Восени, після падолисту, абрикос знову можна обробити сечовиною.

    Підживлення абрикоса

    Абрикос протягом вегетаційного періоду підживлюють кілька разів. Навесні рослина потребує азотних добрив, які переважно вносять у ґрунт. До початку літа таких підживлень може бути 2 або 3: на самому початку весни, перед цвітінням і після нього. В якості добрива найчастіше використовують сечовину, гнойову рідину, курячий послід і селітру.

    Улітку підживлення здійснюють по листю. Обробляють абрикоси азотовмісними складами, а також розчинами мікроелементів, яких дерева потребують у цю пору. Починаючи з другої половини літа перестають вносити азот, замінивши його калійно-фосфорними добривами.

    Після збору врожаю, в кінці серпня або у вересні, абрикос підживлюють мінеральними добривами, що містять фосфор і калій – обидва ці елементи містяться в деревній золі. В цей же час бажано додати в ґрунт трохи кальцію у вигляді крейди.

    Попереджаємо: гній як органічне добриво з розрахунку 4 кг на м² можна вносити один раз на 2-3 роки, не частіше. Компост вносять у ґрунт у кількості 5-6 кг на м², додавши в нього мінеральні добрива. Курячий послід, в якому міститься як азот, так і калій із фосфором, вносять у кількості 300 г на м² ділянки, попередньо змішавши його з компостом. Органічні добрива вносять раз на 2-3 роки, а якщо дерева ростуть під задернінням, то органіка їм узагалі не потрібна.

    Азотні добрива мають властивість затягувати період росту пагонів, тим самим знижуючи їхню зимостійкість, тому, починаючи з другої половини літа, їх внесення недоцільно. Під час перших трьох підживлень (напровесні, до і після цвітіння) дозування азотних добрив становить 30-40 г/м².

    Потреба в калії виникає в період дозрівання плодів, тому сорокапроцентну калійну сіль слід вносити кілька разів протягом сезону з інтервалами в один місяць, закладаючи її в борозенки завглибшки 20-30 см по периметру пристовбурного кола з розрахунку 40-60 г/м².

    У період формування, зростання і дозрівання плодів рослинам потрібен також фосфор у вигляді суперфосфату. Його в обов’язковому порядку вносять до і після цвітіння в кількості 200 г/м².

    Такими елементами, як марганець і бор, можна підживити абрикос улітку по листю. Наприклад, розчином 1 столової ложки борної кислоти в 10 л води абрикос обробляють 2-3 рази за сезон, а однопроцентним розчином сірчанокислого марганцю дерева обприскують, як тільки розкриється все листя. Через місяць-півтора обробку повторюють.

    Зимівля абрикоса

    З усіх кісточкових рослин у абрикоса найбільш зимостійка коренева система, тому зима в середній смузі йому не страшна. Але молоді рослини все ж потребують утеплення на зиму. Штамби одно- і дворічних саджанців обв’язують ялиновим гіллям, а згори обертають лутрасилом або спанбондом, після чого високо підгортають низ стовбура. Знімають укриття в кінці березня.

    Обрізування абрикоса

    Коли обрізувати абрикос

    Вирощування абрикоса передбачає формування його крони, а також своєчасне санітарне та омолоджуюче обрізування. Обрізування – один із найважливіших пунктів догляду за деревами та чагарниками, його здійснюють щорічно. Як і коли правильно обрізувати абрикос?

    Абрикос, на відміну від інших плодових дерев, зав’язі не скидає, тому часто потерпає від перевантаженості плодами, від чого його гілки обламуються. Для підтримки балансу між плодами, гілками і листям дерева необхідно в середині жовтня провести регулююче, формуюче і санітарне обрізування абрикоса.

    Напровесні формуюче і санітарне обрізування проводять, як тільки потеплішає, але потрібно встигнути зробити це до розпускання листя. Зазвичай видаляють підмерзлі або поламані гілки і пагони, а також підрізають гілки і провідник із метою формування крони.

    Улітку, в середині червня, один раз на три роки проводять санітарне та омолоджуюче обрізування, щоб стимулювати приріст нових пагонів на 30-50 см і закладення врожайних бруньок на вторинних пагонах.

    Молоді саджанці обрізують уперше через рік після посадки.

    Як обрізувати абрикос

    Абрикос плодоносить на плодових гілках (вони ж плодушки), шпорці і букетних гілках. Плодушки активні не більше трьох років, після чого їх потрібно міняти. Якщо абрикос не обрізувати, він плодоноситиме нерегулярно – через рік, а то й через два. Крім того, дерева з загущеною кроною схильні до захворювання на кокомікоз.

    Формують крону абрикоса по-різному: традиційними є форма кулі, форма кипарису, а є ще форма пальметта і різновид цієї форми пальметта Вер’є – найкращий варіант крони за коефіцієнтом урожайності з одного кубічного метра простору. Детальний опис того, як формувати ці крони – тема окремої статті. Сьогодні поговоримо про те, як формують звичну для дерев наших садів розріджено-ярусну крону.

    У перший рік усі сили саджанця йдуть на потужний провідник. На початку осені провідник посадженого минулої осені дерева вкорочують на одну чверть. На наступний рік потрібно визначитися зі скелетними гілками: залиште дві найсильніші й укоротіть їх наполовину, а решту гілок виріжте на кільце. Центральний провідник обріжте так, щоб він був довший за скелетні гілки на 20-25 см. Видаліть із гілок пагони, що ростуть під гострим кутом.

    У наступні роки закладають ще 3-5 скелетних гілок і формують на них розгалуження другого порядку, розташоване на відстані 30-40 см одна від одної. Слідкуйте за тим, щоб верхні пагони не обганяли в зростанні нижні. Зайві пагони видаляйте. Після закладання останньої сьомої скелетної гілки наступної весни обріжте провідник урівень із нею – він більше вам не знадобиться. Коли формування крони завершено, підтримуйте її в оптимальному стані – не дозволяйте загущуватися. Пагони у сортів із гарним розгалуженням укорочують на третину, а у тих сортів, що розгалужуються погано, тільки наполовину. Сильно зростаючі дерева обрізують тричі на рік: слабкі пагони вкорочують на чверть, сильні – наполовину.

    Коли у дорослих дерев щорічний приріст стане менше 40 см, абрикос починають омолоджувати: скелетні гілки обрізують на три-чотирирічну деревину, роблячи зрізи на сильні відгалуження, що ростуть у правильному напрямку.

    Обрізування абрикоса навесні

    У результаті відмирання плодушок скелетна гілка абрикоса оголюється. Плодоносний абрикос обрізують з метою підтримки його ростової активності, щоби щорічні прирости були не менше 40-50 см. Як тільки приріст зменшується до 30 см, необхідно провести чеканку пагонів на дворічну деревину. Крім того, навесні здійснюють проріджування крони: вирізають всихаючі і слабкі гілки, переводять напівскелетні і скелетні гілки на бічні та зовнішні відгалуження, розташовані у вільному просторі. Залежно від розмірів і густоти крони дерева за один раз прорізають від двох до чотирьох лопатей-прорізів.

    Обрізування абрикоса влітку

    У теплих районах доцільно проводити після весняного літнє обрізування абрикоса, при якому пагони завдовжки 30-40 см укорочують наполовину. Літнє обрізування забезпечує рясний приріст ще до кінця поточного року: дерево до кінця вегетації встигає відновити листя і закласти генеративні бруньки на пагонах другої хвилі. Головна умова успішного відновлення після літнього обрізування – забезпеченість абрикоса вологою і живленням. Якщо виникають об’єктивні труднощі з поливом, літнє обрізування краще не проводити.

    Обрізування абрикоса восени

    Осіннє обрізування абрикоса здійснюють із метою підготовки дерев до зими. З молодих дерев видаляють хворі, слабкі і сухі гілки, рани і тріщини на дереві зачищають і обробляють садовим варом. Щоб освітлити крону, видаляють гілки, спрямовані всередину. Сильні пагони з метою попередження перевантаження під час плодоносіння й оголення гілок обрізають на дво-трирічну деревину.

    На зрілих деревах гілки вкорочують, використовуючи відгалуження наступного порядку. Обрізувати гілки в оголеній частині не можна. Сильно загущену крону починають проріджувати з периферійних гілок – напівскелетних. Спочатку потрібно обрізати пошкоджені гілки, що заважають одна одній і затінюють, а потім, якщо цього буде недостатньо, 15-20 % здорових гілок укорочують на нижнє відгалуження. Після цього обростаючу родючу деревину звільняють від сухих, хворих і пошкоджених гілочок.

    Скелетні гілки першого порядку вирізають тільки в разі крайньої потреби.

    Розмноження абрикоса

    Як розмножувати абрикос

    Розмножується абрикос насінням і вегетативними способами. Через те, що багато сортів абрикоса перехреснозапильні, припустити, що виросте з їхнього насіння, проблематично. Винятком є сорт Карлик, насіння якого повністю копіює материнську рослину.

    Вегетативні способи дозволяють отримати потомство без сюрпризів. Найчастіше в аматорському садівництві використовується спосіб розмноження щепленням, однак якщо ви хочете виростити точну копію вподобаного вам дерева, можна використовувати спосіб розмноження паростками або кореневим відростком.

    Розмноження кореневими паростками або паростю

    Парость навколо абрикоса утворюється зазвичай у результаті пошкодження дерева тваринами, морозами або занадто сильним обрізуванням, а кореневі відростки свідчать про те, що кореневу систему абрикоса було пошкоджено. Однак цей спосіб має свій недолік, оскільки здорове дерево не утворює ні парості, ні відростків. Якщо ж вони є, відкопайте однорічний відросток, що зростає якнайдалі від материнської рослини, щоб не пошкодити кореневу систему дерева, і відсадіть його. Майте на увазі, що є сенс розмножувати відростками тільки кореневласний абрикос, оскільки у щеплених дерев кореневі відростки дають не сортову щепу, а підщепу.

    Насіннєве розмноження абрикоса

    Тим, хто захоплюється експериментами, пропонуємо познайомитися з правилами насіннєвого розмноження абрикоса. Чеснотою дерева, вирощеного з кісточки самоплідного абрикоса, є стійкість до клімату.

    Кісточки промивають, заливають на добу водою, викидають ті, що спливли, а решту висаджують у ґрунт вологими на глибину 6 см на початку або в середині осені. При більш пізній посадці гризуни можуть відразу розтягнути кісточки. Зверху грядки присипають перегноєм та травою і підтримують їх увесь час у вологому стані. Можна посадити кісточки абрикоса в середині весни, але тоді ще з осені їх потрібно скласти в ящик із піском і помістити на всю зиму в холодильник. Сходи накривають пластиковими пляшками з обрізаною шийкою. Догляд за молодими сіянцями включає полив, розпушування ґрунту, прополювання і підживлення. У вересні підрослі сіянці пересаджують на постійне місце.

    Щеплення абрикоса

    В якості підщепи для щеплення використовують саджанці абрикоса, сливи домашньої, персика, гіркого мигдалю й аличі. Перед тим, як прищепити абрикос, потрібно визначитися, яке дерево ви в підсумку хочете отримати. Щеплення на мигдаль і персик дає абрикос із низькою морозостійкістю, а щеплення на підщепу абрикоса, сливи й аличі дозволяє виростити дерева середньої витривалості стосовно холодів. Що стосується розмірів, то найвищими виростають абрикоси на підщепах мірабелі, аличі та персика, середньорослі – на підщепах нещепленого абрикоса, слив-угорок і мигдалю, а щеплення на терен дає можливість вирощувати напівкарликові і карликові дерева, за якими нескладно доглядати і з яких легко знімати урожай.

    В якості підщепи використовують дворічні саджанці з товщиною стовбура не менше 8 мм. Найкращий час для щеплення – квітень або травень, коли сокорух в абрикосі найсильніший. Найпростішим способом щеплення є копулювання – його використовують, коли прищепа і підщепа однієї товщини. Підщепу обрізують на висоті 7 см від поверхні, потім на підщепі і прищепі роблять однакові косі зрізи, прикладають зрізи один до одного, замазують садовим варом і щільно обертають ізострічкою або скотчем. Якщо діаметри ненабагато відрізняються, використовують спосіб одностороннього копулювання, а якщо підщепа набагато товща за прищепу, використовують спосіб щеплення за кору.

    Хвороби абрикоса

    Абрикоси уражаються такими захворюваннями, як моніліоз, гриб Валса, вертицильоз, клястероспоріоз, віспа, стрічкова мозаїка і вірусне в’янення.

    Моніліоз спочатку вражає квітки, від чого вони в’януть, потім грибок переходить на пагони, листя, а потім і на гілки, які в результаті розвитку хвороби вкриваються тріщинами. Абрикос сохне.

    Способи боротьби. У тій фазі, коли бутони ще зелені, обробіть дерево трипроцентною бордоською рідиною. У період цвітіння використовуйте проти моніліозу препарат Тельдор. Після цвітіння проведіть обробку препаратом Хорус. У період дозрівання плодів двічі з інтервалом 10 днів обприскайте дерево розчином 5 г препарату Світч у 10 л води, другу обробку проведіть за два тижні до збору врожаю.

    Клястероспоріоз, або дірчаста плямистість, утворює на листках рослини плями бурого кольору, які поступово перетворюються на дірки. На пагонах теж з’являються плями, потім на них утворюються тріщини, а з тріщин тече камедь. Місця, уражені захворюванням, стають потворними.

    Способи боротьби. Напровесні і восени, після опадання листя, абрикос обробляють однопроцентним розчином мідного купоросу або чотиривідсотковою бордоською рідиною. У дощове літо абрикос доведеться обприскувати кожні два тижні. Замість зазначених препаратів у фазі, коли зелені бутони стають рожевими, можна застосовувати Хорус.

    Гриб Валса – інфекційне захворювання, яке призводить до утворення наростів-виразок оранжевого кольору.

    Способи боротьби. Щоб уникнути зараження, не обрізуйте дерева у період спокою. Слідкуйте за тим, аби ґрунт у пристовбурних колах завжди був пухким. Обробка дерева проводиться розчином 10 г препарату Світч у 10 л води. Інтервали між сеансами обробки – 7-10 днів, але останнє обприскування проведіть не пізніше ніж за два тижні до збору врожаю. Можна використовувати фунгіцидний спрей. І обов’язково стерилізуйте інструменти перед обрізуванням.

    Вертицильозне в’янення призводить до пожовтіння листя нижньої частини дерева, верхівка ж залишається зеленою. Грибок накопичується в черешках і жилках листя, з яких потрапляє в ґрунт і заражає інші, як правило, молоді рослини.

    Способи боротьби. Уникайте перезволоження ґрунту, а також не вирощуйте поблизу абрикоса рослини родини Пасльонових і суницю. В якості профілактики навесні і після падолисту проведіть обробку абрикоса двопроцентними розчинами бордоської рідини, Топсину-М, Превікуру, Фундазолу або Вітаросу.

    Віспа – вірусна хвороба, яка утворює на плодах абрикоса вдавлені коричневі смуги і плями. М’якоть навколо плям стає сухою. Плоди дозрівають раніше терміну, їхні смакові якості залишають бажати кращого.

    Вірусне в’янення. Визначити його можна за фактом розпускання листя абрикоса під час його цвітіння. На листках з’являються світло-зелені плями, листова пластина потовщується і скручується. У плодів м’якоть навколо кісточки темніє і відмирає. Передається захворювання зазвичай під час щеплення.

    Стрічкова мозаїка – теж вірусне захворювання, яке проявляється жовтими смугами на листках, що поступово перетворюються на мереживний візерунок. Уражені листки відмирають.

    Способи боротьби з вірусними хворобами. Вилікувати вірусні захворювання не можна. Тому так важливо не захворіти на них. Посадка і догляд за абрикосом повинні здійснюватися суворо за правилами. Висаджуйте тільки здоровий посадковий матеріал, в якості прищепи використовуйте верхівку пагона. Слідкуйте за чистотою ділянки і здоров’ям дерев. Негайно знищуйте шкідливих комах, які можуть бути переносниками вірусних захворювань. При обрізуванні і щепленні використовуйте тільки стерильні інструменти. Обробляйте стовбур абрикоса вапном із мідним купоросом.

    Шкідники абрикоса

    Не можна сказати, що абрикос так уже сильно потерпає від шкідників, але з тими, які частіше за інших докучають цій культурі, ми вас познайомимо.

    Попелиця (тля) – ця всюдисуща комаха висмоктує з рослин сік, від чого вони слабшають. У результаті на листках абрикоса може оселитися сажистий гриб, який живиться відходами життєдіяльності попелиць. Крім того, саме тля найчастіше є переносником вірусів, лікування від яких немає. Знищують тлю обробкою дерева мильними розчинами тютюну або золи. Якщо ваші зусилля не увінчаються успіхом, завжди можна вдатися до Актелліка або Карбофосу.

    Плодожерка – невеликий метелик, що зимує в коконі у верхньому шарі ґрунту або в тріщинах штамба. У першій декаді червня плодожерки вилітають і відкладають яйця на черешках листя та в зав’язях плодів. У другій половині літа з’являється і відкладає яйця друге покоління шкідника. Гарні результати в боротьбі з плодожеркою дає осіння і весняна профілактична обробка абрикоса. Крім цього, необхідно регулярно розпушувати ґрунт у пристовбурних колах, а також обробляти штамб і основи скелетних гілок вапном із додаванням мідного купоросу.

    Гусінь метелика-білана пошкоджує листя та бруньки абрикоса, вигризаючи в них дірки. Її збирають механічно протягом сезону, а восени потрібно зняти з дерев і знищити кладки яєць білана, загорнуті в скручене листя.

    Листовійка – її гусінь, прокидаючись після зимівлі в корі дерева або в верхньому шарі ґрунту, активно поїдає листя і бруньки абрикоса, потім обертається на лялечку, а в липні з’являються метелики, що відкладають яйця на пагонах і листках дерева. Боротьба з листовійкою і її гусінню ведеться обробкою штамба та основ скелетних гілок концентрованим розчином хлорофосу після збору врожаю і навесні, як тільки температура повітря досягне 15 ºC.

    Хвороби і шкідники абрикоса не такі вже й численні, проте краще, щоб їх не було взагалі. Домогтися цього можна, прибираючи кожної осені сад, спалюючи рослинні рештки, перекопуючи ґрунт у пристовбурних колах і не нехтуючи весняними й осінніми профілактичними обробками.

    Сорти абрикоса

    Сорти абрикоса для Підмосков’я

    В Україні абрикоси ростуть у кожному дворі, на вулицях, уздовж доріг і в посадках. Вони щорічно плодоносять, хоча багато з них ніколи не знали обрізування і не підживлювалися. А в Підмосков’ї абрикосове дерево не таке вже часте явище, оскільки в кліматичних умовах Московської області абрикос вимагає постійної турботи, та й не кожен сорт цієї культури підходить для вирощування в цій місцевості. Які ж сорти адаптовані до умов Підмосков’я?

    • Червонощокий – урожайний, зимостійкий, стійкий до хвороб і самоплідний сорт абрикоса з округлою розлогою кроною і великими яйцеподібними або округло-плоскими плодами вагою до 50 г золотисто-помаранчевого кольору з яскравим рум’янцем. Шкірочка плодів тонка, м’якоть ароматна, світло-помаранчева, солодка з незначною кислинкою. Плоди призначені для вживання в свіжому вигляді, а також для приготування компотів, варення і сухофруктів.
    • Медовий – урожайний, дуже морозостійкий високорослий сорт із розлогою кроною. Плоди цього сорту невеликі, рівнобокі, жовтого кольору в дрібну червону цятку. Опушення плодів слабке. М’якоть жовта, щільна, волокниста і солодка. Використовуються плоди для їжі і домашніх заготовок.
    • Тріумф північний – високоврожайний, стійкий до хвороб сорт із великими овальними плодами вагою до 55 г жовто-оранжевого кольору з незначною пазеленню на тіньовому боці. Шкірочка середньої товщини, з опушенням. М’якоть помаранчевого кольору однорідної консистенції, дуже приємна на смак.
    • Витривалий – морозостійкий, самоплідний, стійкий до хвороб сорт високої і стабільної врожайності. Дерево великого розміру, плодоношення наступає на 5-6 рік після посадки. Плоди абрикоса середнього розміру, округло-плоскі, вагою до 45 г, золотисто-помаранчевого кольору з яскравим червоним рум’янцем. Шкірочка з опушенням. М’якоть запашна, яскраво-помаранчева, дуже солодка. Кісточка відділяється легко.
    • Снігурок – найкращий абрикос із погляду зимостійкості. Дерево заввишки всього півтора метра. Сорт вирізняється високою врожайністю, самоплідністю, невибагливістю до складу ґрунту, однак має такий недолік, як нестійкість до плямистості листя і моніліозу. Плоди пружні, при правильному зберіганні здатні лежати до середини зими.

    Ранні сорти абрикоса

    Сьогодні існує понад півсотні сортів абрикоса звичайного вітчизняної і зарубіжної селекції. За термінами дозрівання вони поділяються на три групи. Перша група – абрикоси ранні, що дозрівають на початку липня – представлені такими сортами:

    • Мелітопольський ранній – стійкий до хвороб зимостійкий сорт із високою пірамідальною кроною і великими плодами вагою до 60 г овальної, злегка плескатої форми, жовто-помаранчевого кольору. Шкірка у плодів тонка, м’якоть ароматна, щільна, без волокон, солодка на смак;
    • Лескоре – скоростиглий сорт чеської селекції з високою зворотнопірамідальною кроною і середньої величини запашними плодами вагою до 45 г, приємними на смак. Єдиним недоліком сорту можна вважати схильність до захворювання на моніліоз;
    • Альоша – урожайний зимостійкий сорт з округлими яскраво-жовтими плодами в червону цяточку. Вага плодів не більше 20 г. М’якоть помаранчева, кисло-солодка;
    • Воронезький ранній – гібрид середньоазійського сорту Ахрорі і мічурінського сорту Товариш. Найраніший десертний, частково самоплідний сорт середньої зимостійкості з невеликими плодами вагою до 20 г. Плоди солодкі з легкою кислинкою, кісточка добре відстає від м’якоті;
    • Ранній із Морден – канадський морозостійкий сорт, що починає регулярне і рясне плодоношення вже з другого року. Плоди цього абрикоса середньої величини, вагою до 50 г із малосолодкою помаранчевою м’якоттю, яка легко відходить від кісточки.

    Крім описаних, до ранньостиглий сортів належать Самбурський ранній, Царський, Айсберг, Червневий, Альянс, Ранній Марусича, Червневий, Ветеран Севастополя.

    Середньостиглі сорти

    Ці абрикоси достигають до середини або кінця липня. Найпопулярнішими із середньостиглих сортів можна назвати:

    • Поліський великоплідний – стійкий до грибків, урожайний, зимостійкий швидкоплідний сорт з округлою кроною і яскраво-помаранчевими з червоним рум’янцем ароматними, ніжними, кисло-солодкими плодами вагою до 55 г. Незважаючи на середню висоту дерева, урожай доведеться знімати з драбиною;
    • Ананасовий – широко відомий, невибагливий і високоврожайний скоростиглий сорт із негустою кроною і великими, смачними, солодкими плодами. Іноді дерева цього сорту уражаються плямистістю. Плоди вживаються як у свіжому вигляді, так і в якості варень, джемів і компотів;
    • Погрімок – частково самоплідний сорт універсального призначення зі злегка здавленими з боків кругло-овальними плодами зеленувато-жовтого кольору без рум’янцю. М’якоть оранжево-жовта, щільна і солодка. Кісточка легко відділяється від м’якоті;
    • Куйбишевський ювілейний – стійкий до грибків зимостійкий і посухостійкий сорт із невеликими, злегка сплюсненими помаранчевими плодами з невеликим рум’янцем на сонячному боці. Вага плодів не більше 25 г. Шкірочка тонка, м’якоть оранжева, трохи волокниста, соковита, кислувато-солодка;
    • Десертний – зимостійкий врожайний сорт із пишною кроною. Плоди середнього розміру вагою до 30 г, світло-жовтого кольору, кислувато-солодкого смаку. Шкірочка плодів тонка, м’якоть ніжна.

    До середньостиглих належать також сорти Ботсадівський, Запорожець, Шаламарк, Сардонікс, Шелудько, Десертний, Надійний, Мічурінець, Ялтинець, Амурський, Водолій, Монастирський, Молодіжний, Авіатор, Буревісник, Фелпс, Олімп, Альтаїр.

    Пізні сорти абрикоса

    Деякі сорти абрикоса дозрівають уже в серпні, коли літо закінчується. До пізньостиглих сортів абрикоса належать:

    • Фаворит – зимостійкий сорт із блискучими помаранчевими округлими плодами середнього розміру вагою до 30 г із щільною, соковитою помаранчевою м’якоттю найвищих смакових якостей. Їх вживають у свіжому вигляді і роблять із них заготовки на зиму;
    • Іскра – зимостійкий, урожайний і стійкий до деяких захворювань сорт, рано вступає в плодоношення, з асиметричними жовтогарячими плодами в червоних цятках і рожевим рум’янцем. Вага плодів до 45 г. М’якоть середньої щільності, соковита з кисло-солодким смаком;
    • Красень Києва – дозріває в другій декаді серпня, зимостійкий самобезплідний сорт, який потребує запилювачів, з великими широкоовальними плодами масою до 55 г інтенсивно-жовтого кольору і кислувато-солодкого смаку. Плоди їдять свіжими, консервують і сушать;
    • Вогник – зимостійкий сорт із розлогою кроною і плоскувато-округлими помаранчевими плодами вагою до 25 г з густим яскраво-червоним рум’янцем, що вкриває майже весь плід. М’якоть щільна, солодка, червоно-помаранчева, кісточка відділяється легко;
    • Успіх – один із найбільш зимостійких гібридів, отриманих від сортів Люїзе, Товариш і Найкращий мічурінський, з округлими жовтими плодами середнього розміру вагою до 30 г у червонуватих цятках по сонячній стороні. М’якоть жовто-бурштинова, кислувато-солодка, середньої соковитості. Кісточка від м’якоті відходить добре. Сорт самоплідний.

    До пізньостиглих належать також сорти Сирена, Костюженський, Особливий Денисюка, Компотний, Подарунок, Сюрприз і Радість.