Швейцарія: 10 унікальних особливостей країни

Швейцарія захоплює з першого погляду. Це країна з неймовірними гірськими пейзажами, бездоганно чистими озерами, мальовничими маленькими містечками та селами. Вона є однією з найкрасивіших та найбагатших країн світу. Життя тут розмірене та спокійне, і, зі слів туристів, тут хочеться залишитися на все життя.

Однак зробити це не так просто — для цього треба прожити у Швейцарії щонайменше 12 років. І це лише одна з цікавих особливостей цієї країни. Про інші десять — розповідаємо нижче.

А для початку трішки загальної інформації про країну:

  • Офіційна назва — Швейцарська конфедерація (Swiss Confederation);
  • Cтолиця — відсутня (де-юре); де-факто нею вважається Берн;
  • Площа — 41 285 кв. км;
  • Населення — 8,4 млн осіб;
  • Офіційні мови — німецька, французька, італійська, ретороманська;
  • Форма правління — федеративна парламентська директоріальна республіка;
  • Грошова одиниця — швейцарський франк.

Тепер перейдемо до цікавинок.

1) Чому країна не має столиці?

Відсутність офіційної столиці у Швейцарії пояснюється тим, що довгий час країна була конфедерацією — військово-політичним союзом рівноправних кантонів — адміністративно-територіальних одиниць сучасної Швейцарії. Всі міста в країні також були рівноправними. Так, до 1848 року містом, у якому засідав головний парламент країни, почергово ставали Цюріх, Баден, Люцерна та інші.

Однак 1848 року, коли країна стала федеративною республікою, було вирішено обрати єдине місто, в якому будуть постійно засідати парламент і федеральні департаменти — органи законодавчої і виконавчої влади. Ним став Берн. Щоправда, наявність столиці так і не прописали у Федеративній Конституції.

Самі швейцарці називають Берн федеральним містом. Однак парламентські спроби офіційно визнати цей його статус 2014 року не увінчалися успіхом.

2) Швейцарія — найбільш гориста країна Європи

Швейцарію можна по праву назвати гірською країною, адже Альпи займають 65% території країни. Найвища точка — гора Дюфур, 4634 метра. Крім того, на
території Швейцарії розташовується 208 гір, висота яких перевищує 3000 метрів.

А от найвідомішою горою країни є Маттерхорн (4478 м), яку зображують на упаковці шоколаду «Тoblerone». Гора є дуже красивою, схожа на засніжену піраміду. До слова, піднятися на її вершину до цих пір дуже складно, це роблять лише досвідчені альпіністи

  • До слова, гірські туристичні маршрути і гірськолижні курорти Швейцарії є популярними серед туристів з усього світу.

3) Мешканці країни мають дотримуватися «правил тиші»

Так, у Швейцарії заборонено з 10 години вечора до 7 ранку приймати душ, мити посуд, зливати воду в унітазі, прати. Ці правила проживання вручають новим мешканцям багатоквартирних будинків. Тим, хто порушує правила, можуть виписати штрафи. А вони у Швейцарії дуже високі.

  • До слова, виробники зливних механізмів відреагували на цю заборону і розробили моделі унітазів з безшумним змивом. Тож їхні власники можуть спокійно користуватися ними вночі.

«Правила тиші» діють у Швейцарії і на вихідних. Аби не заважати спокою сусідів, у країні заборонено на вихідних використовувати газонокосарки, вмикати голосно музику, мити автомобілі за допомогою апаратів високого тиску та здійснювати інші дії, що створюють багато шуму. Крім того, плануючи вечірки чи голосні застілля, варто заздалегідь попередити сусідів, аби уникнути скарг від них.

4) У країні державними є 4 мови

І це при тому, що площа Швейцарії становить всього 41,2 тисяч кв.км.

Багатомовність Швейцарії зумовлена етнічним складом її населення та географією. Так, на більшості території країни жителі говорять німецькою та її діалектами. Нею користується 64% населення Швейцарії. На заході країни розмовляють переважно французькою (20,4%), на півдні — італійською, а на південному сході — ретороманською (0,5%).

  • Ретороманська (романшська) мова належить до групи романських мов і є рідною для мешканців найбільшого швейцарського кантону — Граубюндена. Протягом останніх 70 років кількість тих, хто нею користується зменшилася вдвічі, однак швейцарці зараз докладають чимало зусиль для її збереження та популяризації.

Щоб не використовувати відразу 4 мови на офіційних документах, було вирішено користуватися латинським написанням назви країни — «Confoederatio Helvetica» (СН), що перекладається як «Швейцарська Конфедерація».

  • Цікаво, що випускники середньої школи за стандартами навчальної програми зобов’язані володіти трьома мовами: двома державними на вибір і англійською.

5) Як діти навчаються у школах?

Шкільна система у Швейцарії відрізняється в різних регіонах. Так, кожен кантон має власний департамент освіти, структуру освіти, програми та календар навчання. Однак є і загальні особливості, яких дотримуються по всій країні. Так, усю систему освіти Швейцарії можна поділити на такі рівні:

  • дошкільний — діти 4-5 років обов’язково мають відвідувати дитсадок, де готуються до школи; у ясла дітей приймають з 4-місячного віку;
  • середня освіта (початкова школа) — з 6-7 до 12 років;
  • середня освіта (старша школа) — з 12 до 18 років;
  • вища освіта — університет, коледж.

Більшість школярів навчаються в місцевих державних школах і тільки 5% дітей ходять до приватних шкіл. Державна освіта є безкоштовною, проте батьків можуть просити оплачувати вартість книг, шкільного приладдя, поїздки. Заняття у гуртках також оплачується окремо.

До навчального закладу беруть без співбесіди за місцем проживання дитини. У класах рідко буває більше 20 учнів, а оцінки починають ставити з 2 класу.
Зазвичай навчання починається о 8:30 і триває до 11:30, потім — з 12:30 до 16:00.

  • У середу після обіду занять немає у всіх школах Швейцарії. Вважається, що діти мають перепочити всередині тижня. Вихідними також є субота і неділя.

Домашні завдання школярам дають на тиждень, а не на кожен день. Діти часто виконують проєкти у групах, а також пишуть багато самостійних письмових робіт, якими перевіряється рівень знань.

6) Що полюбляють їсти у Швейцарії?

На особливості національної кухні Швейцарії вплинули німецька, французька та італійська кухні. Так, відразу впадає в очі у раціоні швейцарців велика кількість сиру, кисломолочних продуктів та м’яса з різноманітними приправами.

Наразі у країні нараховується більше 150 сортів сиру, і це, не враховуючи підвиди та домашні рецепти. Недарма перше місце серед традиційних страв займає фондю. Готується ця страва з розплавлених твердих сирів з додаванням білого вина та приправ. Вживають його, занурюючи у розплавлений сир шматочки хліба на спеціальних довгих виделках.

  • При цьому ємність з сиром постійно прогрівається, щоб сир не застиг. Тож майже в кожній швейцарській сім’ї є власна фондюшниця (какелон).

На сніданок жителі Швейцарії зазвичай їдять мюслі — сухий сніданок з сирих або запечених злаків, сухофруктів, горіхів, висівок, меду, цукатів та спецій.

Як і в Німеччині, тут полюбляють різноманітні ковбаски. Національною ковбасою країни є сервелат. Його внесли навіть у книгу Культурних надбань Швейцарії. Виготовляють цю ковбасу з бекону, шкварок, яловичини, приправ і харчового льоду, наповнюючи ними кишечник дикого бика — зебу.

Поширене також рьошті — страва, яку готують з тертої картоплі з додаванням рослинного або тваринного жиру. За смаком вона дещо нагадує деруни. Подають рьошті як гарнір до страв з м’яса.

У раціоні швейцарців є багато страв італійської кухні — різноманітні пасти (макарони з соусом), піци та ризото (круглий рис з м’ясом, грибами, овочами).

З напоїв тут дуже полюбляють вина власного виробництва, які через високий попит жителів країни майже не експортуються. А національним напоєм країни є Rivella — солодкий газований напій, який виробляють з молочної сироватки.

7) Країна, яка не воювала більше 200 років

Після завершення війн з Наполеоном 1814 року розпочав роботу Конгрес, на якому держави-переможниці вирішували долю спустошеної Європи. Саме цей Конгрес 8 (20) листопада 1815 року визнав статус постійного нейтралітету Швейцарської конфедерації.

  • Усі провідні європейські держави підписали «Акт щодо визнання та гарантії постійного нейтралітету Швейцарії та недоторканності її території».

Тож з 1815 року Швейцарія не брала участі у збройних конфліктах, як країна: ні в Першій, ні в Другій світових війнах, не приєдналася вона також до НАТО під час Холодної війни.

  • До слова, незважаючи на своє розташування у центрі Європи, країна не входить до складу Євросоюзу.

Армія цієї країни слугує виключно для оборони незалежності Швейцарської Конфедерації, а її солдати беруть участь лише в миротворчих місіях ООН та ОБСЄ (Організації з безпеки і співробітництва в Європі).

  • При цьому у країні досі існує загальна військова повинність для чоловіків. Якщо ж особи визнані непридатними до служби в армії, вони мають сплачувати податок в 3% від доходу до досягнення 30-річного віку.

8) У Швейцарії діє пряма демократія

Пряма демократія — це система правління, за якої народ має безпосередню владу в країні. У чистому вигляді вона існує у 3 швейцарських кантонах — Аппенцелль, Іннерроден і Гларус.

А загалом у країні панує напівпряма демократія — представницька демократія з інструментами прямої демократії (на рівні міст, кантонів, федерації). Так, кожен житель країни, який має право голосу, може:

  • ініціювати народне голосування — референдум — щодо будь-якого закону парламенту;
  • пропонувати зміни до Конституції (федеральна народна ініціатива);
  • подавати поправки до законів;

висувати на голосування проєкти постанов (громадська народна ініціатива).

Через ці механізми здійснюється прямий зв’язок між громадянським суспільством і державою. Усі питання державного значення в країні ухвалюються шляхом федеративних референдумів, які відбуваються 3-5 разів на рік. Місцеві референдуми проводять значно частіше.

Відзначимо, що для розгляду ініціативи чи поправки вона має набрати певну кількість голосів.

9) Усі мешканці забезпечені бомбосховищами

Більшість бомбосховищ спорудили напередодні Другої світової війни та в часи Холодної війни. Так, у другій половині 1960-х років у Швейцарії наявність бомбосховища стала обов’язковою під час проєктування кожного нового будинку. Це було зумовлено загрозою ядерної війни з боку СРСР.

Зазвичай бункер споруджувався на один або кілька будинків з розрахунку на загальну кількість жителів. Він має вигляд приміщення, захищеного величезними залізобетонними блоками (завтовшки 30 см) та оснащеного системою вентиляції.

2005 року була спроба скасувати обов’язок будувати бомбосховища в будинках. Однак, проаналізувавши ситуацію, парламент вирішив, що вони досі є корисними, не лише на випадок збройного конфлікту, а й для захисту від стихійних бід, хімічних аварій чи терористичного нападу.

  • А поки що держава дозволяє використовувати бомбосховища як підвали для зберігання речей та винні погреби.

10) Швейцарія має один з найвищих рівнів життя у світі

  • «Екологія, якість харчових продуктів, тривалість життя, рівень медицини й освіти, інклюзивність, захист прав і свобод, прозорість влади, правила ведення бізнесу, інфраструктура, НТР тощо — усе це не опускається нижче позначки 10 у загальносвітових рейтингах», — розповідає у своєму блозі на сайті ТСН.ua Олена Виноградова, українка, яка живе у Швейцарії.

У країні також високо розвинена економіка, а заробітна плата є однією з найбільших у світі. Станом на 2021 рік середня зарплата у Швейцарії становить близько 6730$.

Однак потрібно розуміти, що жити тут також дуже дорого. Так, місячна орендна плата за 2-кімнатну квартиру (60 кв.м) становить близько 2500 USD (доларів США). При цьому ви маєте перед заселенням покласти на рахунок у банку кошти на суму трьох місячних оплат — своєрідний завдаток. Місяць перебування дитини у садочку буде коштувати приблизно 2800 USD.

  • При цьому вартість оплати залежить від доходу батьків. Наприклад, якщо у сім’ї працює лише батько, вартість перебування 1 дня дитини у садочку буде коштувати 110 USD, а якщо обоє з батьків — 220 USD.

Зауважимо, що декретна відпустка у Швейцарії триває всього лише 3 місяці. Кілька тижнів ще можна взяти лікарняних. А далі більшість молодих матусь або віддають дитину в ясла і виходять на роботу (найчастіше), або втрачають своє робоче місце.

У країні також високі податки та комунальні платежі, дорогі медичні страховки і продукти харчування. Тож деякі жителі їздять у сусідню Францію, щоб купувати продукти, які в середньому там на 25% дешевшi.

Як бачимо, високий рівень життя коштує недешево. А ще він потребує активної громадянської позиції та відповідальності за місце, в якому ти живеш.

  • Яскравим прикладом тут є ситуація зі сміттям, яке зараз у Швейцарії сортується і повністю утилізується. Наразі в країні немає жодного сміттєзвалища, а 40 років тому вони загрожували їй екологічною катастрофою.

Сподіваємося, нам вдалося дещо окреслити для вас портрет Швейцарії. Відомий туристичний блогер Антон Птушкін на своєму YouTube-каналi відзначає, що ця країна продовжує дивувати навіть після тижневого перебування у ній. І ми з ним повністю згодні.

Швейцарія

Швейцарія — детальна інформація про країну з фото. Пам’ятки, міста Швейцарії, клімат, географія, населення і культура.

  1. Швейцарія (Швейцарська Конфедерація)
  2. Корисна інформація про Швейцарію
  3. Географія і природа
  4. Клімат
  5. Найкращий час для відвідування
  6. Історія та цікаві факти
  7. Адміністративний поділ
  8. Населення
  9. Транспорт
  10. Міста Швейцарії та популярні напрямки
  11. Пам’ятки Швейцарії
  12. Проживання
  13. Кухня
  14. Відео

Швейцарія (Швейцарська Конфедерація)

Швейцарія (нім. die Schweiz , фр. la Suisse , італ. Svizzera) – держава в Центральній Європі. Це одна з найкрасивіших і найбагатших країн світу, більшу частину території якої займають гори (Альпи і Юра). Швейцарія межує з Італією на півдні, Німеччиною на півночі, Австрією і Ліхтенштейном на сході, Францією на заході. Ця федеративна парламентська республіка, яка розділена на 20 кантонів і 6 напівкантонів. Населення говорить німецькою, французькою, італійською мовою і сповідує християнство (при цьому частка католиків і протестантів приблизно дорівнює).

Назва держави походить від кантону Швіц, одного з трьох кантонів, що заснували конфедерацію. Швейцарія — країна дивовижних альпійських пейзажів і мальовничих маленьких містечок, блакитних озер, в яких відбиваються гори та льодовики, і зелених долин. Це країна банків і годинників, сиру і шоколаду, яка вже багато століть зберігає свій нейтралітет. Швейцарія славнозвісна чудовою культурною спадщиною, приголомшливою природою і гірськолижними курортами світового класу.

Корисна інформація про Швейцарію

  • Офіційні мови — німецька, французька, італійська та ретороманська (або Швейцарська).
  • Валюта — швейцарський франк.
  • Віза — шенгенська.
  • Рівень життя — дуже високий.
  • Населення — понад 8 млн осіб.
  • Площа – 41 284 км².
  • Столиця — Берн.
  • Час – UTC +1, влітку +2.
  • Швейцарія — одна з найбезпечніших країн світу з дуже низьким рівнем злочинності.
  • Tax Free – можливий тільки з покупок вартістю понад 300 франків.
  • Свята: 1 січня — Новий рік, 2 січня — День святого Бертольда, Страсна п’ятниця (квітень-травень), Великдень (квітень-травень), Понеділок Світлої седмиці (перший після Великодня), 1 травня — День праці, Вознесіння Господнє (у травні-червні), П’ятдесятниця і Духів день (травень-червень), Свято тіла Господнього (зазвичай в червні), 1 серпня — Національний свято Швейцарії, 15 серпня — Вознесіння Діви Марії, 1 листопада — День Всіх Святих, 8 грудня — День непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії, 25 грудня — Різдво 26 грудня — День подарунків.
  • Чого не можна робити у Швейцарії
  • Прапор Швейцарії Являє собою червоне квадратне полотнище з білим прямим хрестом в центрі, кінці хрестовини якого не досягають країв полотнища. Хрестовини рівновеликі, і при цьому довжина кожної хрестовини на 1/6 більше, ніж її ширина.

Географія і природа

Швейцарія розташована в центрі Європи та займає важливе стратегічне положення між Північчю і Півднем континенту. Територіально країну можна розділити на:

  • Юра — гірський регіон в північно-західній частині Швейцарії.
  • Швейцарське плато або Міттельланд — центральна частина країни, затиснута між Альпами і Юрою. Являє собою горбисту рівнину.
  • Альпи — найбільший гірський масив Швейцарії, який займає 61% її території. Поділяються на Пеннінські Альпи, Лепонтинські Альпи, Ретійські Альпи та масив Берніна.

У плані рельєфу велика частина Швейцарії – гориста. Середня висота над рівнем моря перевищує 500 метрів. Найвища точка Швейцарії — пік Дюфур (4634 м), найнижча — озеро Лаго-Маджоре — 193 м.

У горах Швейцарії знаходяться джерела найбільших річок Європи: Рони та Рейну. Також країна відома великою кількістю мальовничих озер: Женевське, Фірвальдштетське, Тунське, Цюрихське, Більське, Невшательське, Лаго-Маджоре. Більшість з них мають льодовикове походження. До речі, в горах Швейцарії розташовано багато льодовиків.

Природа Швейцарії досить багата і різноманітна. 1/4 частина території країни все ще покрита лісами. У лісах переважає дуб і бук, в горах — ялина, сосна, ялиця. У горах і лісах Швейцарії мешкають олені, козулі, лисиці, зайці, куріпки.

Клімат

Переважає континентальний тип клімату. Клімат гірських районів обумовлений висотною зональністю. На заході країни клімат набагато м’якіший, тоді як на Сході та півдні він набагато суворіший.

Найкращий час для відвідування

Швейцарія відкрита для туристів цілий рік і кожен сезон по своєму хороший. Якщо головна мета її гірськолижні курорти, то потрібно приїжджати взимку. Для вивчення культурної спадщини країни та пам’яток цілком підійде міжсезоння. Для поїздок по горах і озерах краще відвідати Швейцарію влітку.

Історія та цікаві факти

Територія Швейцарії була заселена ще в кам’яному столітті. У період існування й розквіту Римської імперії (з 5 століття до н. е. до 4 століття н. е.) тут жили кельтські племена (гельвети). Схід Швейцарії був заселений ретийцами, які були споріднені до етрусків. У 2 столітті до н. е місцеві племена здійснювали набіги на Римську імперію і навіть завдали римлянам кілька поразок. Швейцарія була підпорядкована в 52 році до н. е, коли було придушене повстання галлів проти влади Риму. У 3 столітті н. е римляни починають втрачати свої позиції під натиском німецьких племен. До 5 століття північ Швейцарії захопили алемани, а захід – бургунди.

У Середньовіччі Швейцарія була роздроблена на кілька королівств, які були підпорядковані франками в період правління Карла Великого у 8 столітті. Християнізація населення почалася в 4 столітті. У 843 році територія Швейцарії була розділена між Італією і Німеччиною. На початку 10 століття вся територія країни була підпорядкована німецькими королями та в 1032 році увійшла до складу Священної Римської імперії, під владою якої залишалася протягом 3 століть.

У 11-13 столітті у Швейцарії розвивається торгівля та з’являються нові міста. Це стало причиною появи нових торгових шляхів. Одна з головних торгових артерій Швейцарії мала величезне значення й проходила через долини Урі, Швіц, Граубюнден і перевал Сен-Готард. У цей період до влади у Священній Римській імперії прийшли Габсбурги. Побоюючись їх притиснень, 1 серпня 1291 був укладений військовий договір, який об’єднав Урі, Швіц і Унтервальден. Ця дата вважається початком швейцарського Союзу і швейцарської державності. У 14 столітті Габсбурги неодноразово намагалися взяти кантони під контроль, але зазнали кілька поразок.

У 14 століття склад швейцарського Союзу поповнився Цюрихом, Люцерном і Берном. Це призвело до зростання напруги між кантонами, яке вилилося в Цюріхську війну. Цікаво, що великі міста у складі конфедерації отримували статус вільних, мали широку автономію і вели жваву торгівлю з іншими містами Європи. У 15 столітті до Швейцарського союзу приєдналися нові кантони. У 1499 році Священна Римська імперія спробувала повернути контроль над непокірними територіями, але зазнала поразки. До речі, приблизно в цей період були закладені перші принципи швейцарського нейтралітету.

У першій половині 16 століття у Швейцарії починається період Реформації. У 1648 році був укладений Вестфальський мирний договір, який закріпив незалежність Швейцарії. У 17-18 столітті життя в державі було мирне. У цей період у Швейцарії розвивається промисловість, а сама країна багатіє на позиках, перетворюючись в один з головних фінансових центрів Європи.

В кінці 18 століття в франкомовних кантонах Швейцарії спалахнула революція. Німецькомовні кантони на чолі з Берном намагалися її придушити, але це призвело до окупації Францією та утворення Гельветичної Республіки. У цей період була прийнята перша конституція за зразком французької. Після виведення французьких військ в 1802 році почалося відновлення старого порядку. В 1803 році Наполеон повернув Швейцарії феодалізм, дав нову конституцію і збільшив кількість кантонів. У 1814-1815 році Віденський конгрес і Паризький мирний договір закріпили незалежність Швейцарії та її нейтралітет.

У 1848 році у Швейцарії була прийнята нова конституція. З 1850 року єдиною валютою став франк, а столицею Берн. У 1844 році була прокладена перша залізниця з Базеля в Страсбург. У Першій і Другій світовій війні Швейцарія зайняла сторону військового нейтралітету. Хоча в період Другої світової війни співпрацювала з фашистами. У 1999 році була прийнята нова конституція. В цей час Швейцарія є однією з найбагатших країн світу. На її території працює одна з найбільших фізичних лабораторій — ЦЕРН. Також Саме у Швейцарії відбулося народження Інтернету. Тут був розроблений перший сайт, браузер і вебсервер.

Адміністративний поділ

В адміністративно-територіальному плані Швейцарія розділена на 20 кантонів і 6 напівкантонів. Кантони діляться на округи, які, своєю чергою, поділяються на міста і громади.

  • Тургау
  • Аргау
  • Граубюнден
  • Санкт-Галлен
  • Гларус
  • Цуг
  • Фрібур
  • Золотурн
  • Базель-Штадт
  • Базель-Ланд
  • Шаффхаузен
  • Аппенцелль-Ауссерроден
  • Аппенцелль-Іннерроден

У регіональному відношенні країну можна розділити на:

  • Північно-західна Швейцарія — Базель, Аргау, Золотурн.
  • Регіон Цюриха.
  • Центральна Швейцарія – озеро Люцерн і кантони Урі, Обвальден, Нідвальден, Швіц
  • Східна Швейцарія — район між джерелами Рейну і Боденським озером (Тургау, Аппенцелль-Ауссерроден, Аппенцелль-Іннерроден, Санкт-Галлен).
  • Регіон Женевського озера — франкомовна частина Швейцарії (кантони Женева, Берн, Вале, Фрібур).
  • Південна Швейцарія — італомовний Регіон (кантон Тічино).

Населення

Цікаво, що 90% населення Швейцарії відносить себе до етнічних швейцарців. При цьому країна не має єдиної мови. Мовний склад: германошвейцарці (65%), франкошвейцарці (18%), італошвейцарці (10%). Тому найпоширенішою мовою все ж є німецька. У релігійному плані переважна більшість є християнами (половина з яких католики, а інша — протестанти).

Транспорт

Найбільший аеропорт Швейцарії розташований в Цюріху. Інші міжнародні аеропорти розташовані в Базелі, Женеві, Лугано, Берні та Санкт-Галлені. Країна пов’язана сучасними автомагістралями з Німеччиною та Австрією.

Для руху по автомагістралям Швейцарії необхідна віньєтка. Її вартість становить 40 франків і діє вона один рік. Штраф за відсутність віньєтки – 200 франків.

Швейцарія має одну з найбільш розвинених у Європі залізничних мереж, тому пересуватися по країні на поїзді дуже зручно. Також багато дуже мальовничих залізниць. Регулярне залізничне сполучення є майже з усіма сусідніми країнами Європи. Також у Швейцарії можна дістатися на автобусі з деяких держав Східної Європи, Іспанії та Португалії.

Обмеження швидкості: 50 км/год – населені пункти, 80 км/год — поза населеними пунктами, 120 км/год — автомагістралі. Штрафи за перевищення швидкості дуже високі.

Припустиме керування ТЗ при вмісті алкоголю в крові не більше 0.5‰.

Міста Швейцарії та популярні напрямки

Столицею Швейцарії є Берн. Це мальовниче старовинне місто з красивим середньовічним історичним центром, який включений в список об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Цюрих – найбільше місто та транспортний вузол Швейцарії. Є одним з найбільш динамічних швейцарських міст з красивою архітектурою, великою кількістю розваг і можливостей для дозвілля.

Женева — столиця однойменного кантону, розташована на березі мальовничого Женевського озера. Це місто банків і музеїв, парків і галерей, в якому розташована штаб-квартира ООН в Європі.

Базель — культурна столиця Швейцарії з красивим старим містом і насиченим нічним життям. Це місто розташоване на річці Рейн на кордоні з Францією і Німеччиною.

Інші популярні міста:

  • Лозанна — столиця швейцарського кантону Во. Це невелике місто є резиденцією міжнародного олімпійського комітету і великим університетським центром.
  • Люцерн — одне з найкрасивіших і популярних міст Швейцарії. Розташований на березі однойменного озера на кордоні Альп.
  • Лугано — столиця Південної Швейцарії й кантону Тічино. Відомий мальовничою природою і культурною складовою відпочинку.
  • Інтерлакен — невелике курортне містечко, розташоване між Тунським і Брієнцським озерами.

Швейцарія вражає цілим розсипом мальовничих маленьких містечок, які ніби зійшли з листівки.

Пам’ятки Швейцарії

Старі міста та історичні пам’ятки

Старе місто Люцерн розташоване на березі мальовничого озера, оточеного горами. Являє собою середньовічне ядро зі старовинними будинками, мостами та пам’ятками. Головними символами Люцерна є мостова каплиця 14-го століття і знаменита скульптура “Лев що помирає”.

Для прекрасних пейзажів і видів відвідайте оглядові майданчики.

Замок Шильон в Монтре — чудовий замок на березі Женевського озера. Був побудований в 12 столітті та довгий час залишався резиденцією Савойської династії.

Сен-П’єр — кафедральний собор, перлина старого міста Женеви. Був побудований в 12 столітті та містить велику кількість романських і готичних елементів.

Собор Св. Миколая — красива готична церква в місті Фрібур. Сам Фрібур вважається одним з найкрасивіших середньовічних міст Європи.

Старе місто Сьона одне з наймальовничіших в Європі. Він розташований на річці Рона і має чарівну середньовічну атмосферу. Найвідоміші пам’ятки: кафедральний собор, вежа відьом і замок єпископів.

Оберхофен — романтичний середньовічний замок на березі Тунського озера, перетворений на музей. До замку примикає великий і красивий парк.

Собор Нотр-Дам — найвидатніший приклад швейцарської готики, грандіозний середньовічний кафедральний собор, розташований в Лозанні.

Старе місто Берна — це лабіринт мощених вуличок і старовинних будинків, найвищий собор у Швейцарії та середньовічна вежа з годинником.

Чарівний старе місто Цюриха з красивою архітектурою і цікавими пам’ятками. Тут можна знайти понад 50 музеїв і 100 художніх галерей. Bahnhofstrasse в Цюриху – одна з кращих торгових вулиць Європи з модними дизайнерськими магазинами.

Природні пам’ятки Швейцарії

Маттерхорн — одна з найвідоміших гір Європи. Цей легендарний пік розташований в Пеннінських Альпах і має висоту 4478 м.

Юнгфрауйох — одна з найпопулярніших природних пам’яток Швейцарії, розташована в Бернських Альпах. На висоті 3445 метрів розташована обсерваторія та оглядовий майданчик, а також найбільший льодовик у Європі та знаменита стежка до гори Ейгер. Біля підніжжя гір розташований мальовничий гірськолижний курорт Гріндельвальд.

Інтерлакен — один з найпопулярніших літніх курортів Швейцарії, розташований між мальовничими озерами. Пропонує понад 45 мальовничих гірських залізниць, канатних доріг і підіймачів.

Женевське озеро — найбільше альпійське озеро, розташоване на кордоні Швейцарії та Австрії.

Санкт-Моріц — один з найвідоміших гірськолижних курортів Швейцарії. Розташований серед красивих альпійських озер, зубчастих вершин і лісів.

Озеро Лугано — перлина кантону Тічино. Тут серед альпійських вершин ростуть субтропічні рослини, а околиці просякнуті колоритом і атмосферою Італії.

Рейнські водоспади є найбільшими водоспадами в Центральній Європі. Розташовані біля містечка Шаффхаузен.

Проживання

Знайти житло у Швейцарії не складе труднощів. Країна є дуже популярним туристичним напрямком, тому тут розташована велика кількість готелів, гостьових будинків і навіть кемпінгів різних цінових категорій. В середньому, вартість проживання у Швейцарії досить висока. Хоча якщо почати пошук житла заздалегідь або приїхати в міжсезоння, то можна знайти відмінні варіанти.

Кухня

Швейцарська кухня сформувалася під впливом кулінарних традицій Італії, Німеччини, Франції. Швейцарія історично є країною з розвиненим сільським господарством, тому більшість традиційних страв прості в приготуванні. У багатьох кантонах є регіональна кухня.

Популярна їжа:

    • Фондю — розплавлений сир зі шматочками хліба.
    • Раклет — страва схожа з фондю.
    • Rösti – популярна страва з картоплі.
    • Birchermüesli – мюслі.
    • Älplermagrone – запіканка з цибулею і сиром.
    • Zürcher Geschnetzeltes – телятина з грибами у вершковому соусі.
    • Malakoff – смажені сирні кульки або палички.
    • Apple Rösti – солодке блюдо з яблуками.
    • Tirggel – різдвяні бісквіти.
    • Полента, ризотто і піца в Південній Швейцарії.

    Традиційні продукти: сир, ковбаси, шоколад, безе, вино.