Зміст:
Гіперактивність і що з нею робити: поради мамам непростих дітей
Батьки доволі часто відчувають втому і розчарування, коли їхня дитина постійно знаходиться в русі, не може всидіти на місці та, здається, має нескінченну енергію. Але для деяких батьків це стає реальною проблемою. Їхня дитина може бути гіперактивною і з нею може бути важко впоратися.
«Діти в місті» дізнавалися про гіперактивність у дітей, як її розпізнати та що батьки можуть зробити, щоб допомогти своїй дитині.
Що є причиною гіперактивності?
Гіперактивність – це розлад поведінки, яким страждають приблизно 5-10% дітей. Точна причина гіперактивності ще невідома, але вважається, що це поєднання генетичних факторів і факторів навколишнього середовища. Дослідження показали, що діти з гіперактивністю мають нижчий рівень дофаміну – нейромедіатора, який контролює рух, мотивацію та винагороду в мозку. Це означає, що гіперактивні діти можуть мати проблеми з контролем своїх імпульсів і рухів.
Як дізнатися, що дитина гіперактивна?
Для дітей нормально бути енергійними та активними, але коли це стає надмірним і починає впливати на їхнє повсякденне життя, це може бути ознакою гіперактивності.
Деякі загальні ознаки гіперактивності у дітей:
- постійно вередує або звивається,
- важко всидіти на місці,
- надмірно балакучі, перебивають інших,
- легко відволікаються і важко зосереджуються на завданнях,
- діють імпульсивно, не думаючи про наслідки,
- є проблеми з тихою грою або тихою діяльністю.
Якщо ви помітили ці ознаки у вашої дитини, можливо, настав час поговорити з лікарем або педіатром про свої занепокоєння.
Що робити батькам?
Якщо у вашої дитини діагностовано гіперактивність, ви можете зробити кілька речей, щоб допомогти їй впоратися з симптомами.
Створіть розпорядок дня та дотримуйтесь його. Це допоможе вашій дитині знати, чого очікувати, і дасть їй відчуття структури.
Позитивне підкріплення
Хваліть дитину за хорошу поведінку та досягнення, намагайтеся якомога більше ігнорувати погану поведінку.
Поговоріть з дитиною про її поведінку та про те, як вона впливає на інших. Поясніть, чого від неї очікують, і заохочуйте її висловлювати свої почуття.
Забезпечте дитині здорове та збалансоване харчування. Уникайте солодкої їжі, кофеїну та харчових добавок, оскільки вони можуть посилити активність.
Переконайтеся, що ваша дитина достатньо спить. Нестача сну може погіршити симптоми гіперактивності.
Вправи, які можуть допомогти
Окрім наведених вище рекомендацій, є кілька вправ, які можуть допомогти вашій дитині контролювати свою гіперактивність.
Навчіть дитину робити глибокі вдихи, щоб заспокоїтися.
Йога може допомогти дітям розслабитися та зосередитися на своєму диханні та тілі.
Такий спорт може допомогти дітям навчитися самоконтролю, дисципліни та поваги.
Майже будь-який спорт може допомогти дітям спрямувати свою енергію на щось позитивне, покращити концентрацію та підвищити самооцінку.
Гіперактивність може бути складним розладом для лікування, але при правильному підході батьки можуть допомогти дитині впоратися з симптомами та вести щасливе здорове життя. Забезпечуючи послідовність, позитивне підкріплення, спілкування, здорову дієту та достатній сон, а також запроваджуючи допоміжні вправи, батьки можуть допомогти своїй гіперактивній дитині розвиватися.
Гіперактивність: норовливий бешкетник чи дитина, яка потребує допомоги
Як зрозуміти, яка це – гіперактивна дитина? Непосидюча, занадто активна, норовлива та неуважна, невихований бешкетник, який погано поводить себе та не контролює свою поведінку; чи дитина, яка має розлад психічної сфери. Де проходить межа між психічним порушенням та надмірною дитячою активністю, як розпізнати патологію, чим допомогти дитині та чи треба лікувати?
ЩО Ж ТАКЕ – РДУГ
«Синдром дефіциту уваги і гіперактивності» (СДУГ), «розлад дефіциту уваги і гіперактивності» (РДУГ), «гіперкінетичний розлад» (ГКР) – все це варіанти визначень одного діагнозу, право встановлювати який має дитячий психіатр. Він же має і скеровувати лікувальний процес, щоб мінімізувати ризик діагностичних помилок, досягти успіху в лікуванні.
На важливості та значному розповсюдженні явища наголосила й ВООЗ, близько 7 років тому (з 2014 року) започаткувавши день поширення інформації про РДУГ (сайт, спеціально присвячений цій темі).
ЯК РОЗПІЗНАТИ РОЗЛАД
РДУГ – це варіант розладу загального розвитку, який проявляється з раннього віку, належить до найбільш поширених у дитячому та підлітковому віці, зустрічається у близько 5-10% школярів. У кілька разів частіше ця патологія зустрічається у хлопчиків, ніж у дівчат.
Від 1% до 2% дітей шкільного віку мають тяжкі форми перебігу, які унеможливлюють шкільну адаптацію без терапевтичних втручань розладу. У частини пацієнтів порушення, що потребують лікування, залишаються і після досягнення повноліття.
Рівень діагностики розладу в Україні залишається недостатнім. В процесі дослідження поширеності цього захворювання у м. Київ співробітники ДУ “НДІ психіатрії МОЗ України” обстежили 646 дітей – учнів однієї з загальноосвітніх та спеціальної шкіл для дітей із проблемами шкільної адаптації без розумової відсталості.
Серед них діагноз РДУГ підтвердився у 12,2% школярів. ГКР було діагностовано у 4,1% обстежених дітей.
Основні прояви захворювання:
► неуважність (під час виконання завдань дитина здатна утримувати увагу лише короткий час, як наслідок – відволікання, погіршується успішність учня);
► імпульсивність (нездатність гальмувати свої бажання, висловлювання; про таких кажуть: спочатку робить, а потім уже думає; легка збудливість із неконтрольованими проявами агресії);
► гіперактивність (непосидючість, нездатність утриматися на місці, зберігати спокій, коли це потрібно тощо).
Наявність сукупності всіх трьох симптомів говорить про гіперкінетичний розлад. Такі прояви нерідко безпідставно трактуються як прояви ураження центральної нервової системи або інші розлади психіки (депресивний тощо).
При наявності неуважності та гіперактивності і відсутності імпульсивності діагностують розлад активності та уваги. При вираженій імпульсивності в поєднанні із забіякуватістю, агресією та спалахами руйнівної поведінки може бути діагностовано гіперкінетичний розлад поведінки.
Гіперкінетичний розлад впливає на всі сфери життя дитини (вдома, в школі та в інших соціальних умовах).
Для постановки діагнозу симптоми розладу мають викликати значні проблеми понад 6 місяців у різних сферах функціонування не лише в школі чи виключно вдома.
Діти з розладами активності та уваги часто мають додаткові проблеми, пов’язані з: навчанням (розлади формування шкільних навичок), управлінням своїми емоціями, характером сновидінь, координацією рухів, можлива затримка розвитку мовлення. Діти з гіперкінетичним розладом частіше ніж їх однолітки потерпають від депресій і тривожних розладів. У дошкільному та молодшому шкільному віці подекуди виникає потреба диференційної діагностики з дитячим аутизмом, в окремих випадках можлива подвійна діагностика цих розладів.
Поведінка дитини має насторожити батьків:
● надмірна непосидючість вашої дитини;
● імпульсивність, може бігти на прогулянках не відчуваючи небезпеки;
● не дотримується меж інших людей, на уроці вигукує, без дозволу ходить по класу, весь час розмовляє та перебиває інших;
● неорганізована, неуважна, не може зосередитися;
● постійно губить свої речі.
ДУ “НДІ психіатрії МОЗ України” провело дослідження серед учнів загальноосвітньої та спеціальної шкіл Києва з розладами активності й уваги. Всі вони мали нормальний рівень розвитку інтелекту, але значна частина учнів із розладами поведінки стикалися з серйозними академічними труднощами.
Якщо будь-які випадки невиконання дитиною шкільної програми вважати порушенням набуття шкільних навичок, то 80% дітей із РДУГ потребують спеціальної педагогічної корекції. При цьому, значні труднощі в читанні, лічбі чи орфографії – було виявлено у 15% дітей. У загальноосвітній школі таких дітей – 13,6%, у спеціальній – 44,4%.
ЩО ВИКЛИКАЄ РДУГ
Розлад зумовлено порушеннями нейророзвитку, нейротрансмітерних систем мозку, що в значному числі випадків зумовлено генетичними факторами, мутаціями генів. Це захворювання не зумовлено поганим вихованням дітей або особливостями харчування.
Щорічно публікуються результати численних досліджень, спрямовані на вирішення низки питань, пов’язаних із цією патологією, розмежуванням і з іншими розладами психіки.
Соціальні фактори, умови життя родин, малозабезпеченість впливають на рівень діагностики, доступність та ефективність медичної допомоги.
Наприклад, у проведеному в США дослідженні встановлено, що існують значні розбіжності в діагностиці та лікуванні такого розладу залежно від соціально-економічного статусу пацієнтів і їх родин.
Так, у бідних родинах, сім’ях емігрантів та біженців у дітей із порушеннями уваги й активності діагностується більше, ніж у матеріально забезпечених родинах, а доступність комплексної психосоціальної та медичної допомоги є нижчою.
За результатами дослідження ДУ “НДІ психіатрії МОЗ України” у спеціальній школі, де переважали діти із малозабезпечених і погано соціально інтегрованих родин, РДУГ діагностували в 2,24 рази частіше, ГКР – у 3,7 разу, ніж в учнів загальноосвітньої школи.
ДЕ МОЖНА ОТРИМАТИ ДОПОМОГУ
Якщо батьки або класний керівник, педагоги мають побоювання, сумніви щодо поведінки вашої дитини, необхідно звернутися до сімейного лікаря. Він за потреби направить дитину на консультацію до фахівця – спеціаліста з психічного здоров’я (насамперед дитячого психіатра) або педіатра.
ЩО БУДУТЬ РОБИТИ ЦІ ФАХІВЦІ
Спочатку кваліфікований фахівець може запросити на першу зустріч дитину і всю сім’ю, щоб дізнатися про проблеми дитини, про те, що вона добре вміє робити.
Крім того, фахівець може попросити батьків звернутися до вчителів дитини за характеристиками, попросити заповнити анкети батьків та співробітників школи. Це дозволить отримати якомога більше інформації.
Процес оцінювання та діагностика може зайняти декілька тижнів і включати проведення додаткових спеціальних психологічних, психофізіологічних оцінювань.
Рання та правильна діагностика цього захворювання є дуже важливою. Адже воно супроводжується супутніми захворюваннями, особливо в області емоційної (психіатричної) поведінки. І без діагностики та своєчасного лікування цей серйозний розлад може завдати значної шкоди функціонуванню та здоров’ю пацієнта.
Встановлено тісний зв’язок такого розладу поведінки із низкою важливих для суспільства проблем: підлітковою злочинністю, залежністю від психоактивних речовин та алкоголю.
Наявність РДУГ у шкільному віці протягом усього наступного життя корелює зі шкільною дезадаптацією та академічними проблемами, більш низьким соціальним статусом і матеріальним благополуччям, потраплянням у дорожньо-транспортні пригоди, більшим ризиком втрати родинних зв’язків.
У ДУ “НДІ психіатрії МОЗ України” на вибірці київських школярів було встановлено, що у 31,7% дітей із РДУГ спостерігалася опозиційна поведінка (небажання коритися вказівкам дорослих, невизнання правил, протистояння і суперечки), у 39,4% – антисоціальна поведінка.
ЛІКУВАННЯ ТА ПІДТРИМКА ПАЦІЄНТІВ ІЗ РОЗЛАДАМИ ПОВЕДІНКИ
Ще у 1960-х роках у клінічну практику країн Європи та США були введені психостимулятори та програми поведінкової терапії. Це зменшило рівень кримінальної поведінки, алкоголізації й наркотизації у підлітків, дозволило багатьом дітям із антисоціальною та зухвалою поведінкою завершити шкільну освіту та інтегруватися в суспільство.
Впровадження мультисистемної терапії у Великобританії дозволило на 50% знизити ризик повторних правопорушень у підлітків, у яких були проблеми із законом. Основними чинниками, що призвели до збільшення ризику скоєння правопорушень неповнолітніми, були їх соціальна і педагогічна занедбаність та пізня терапія.
Численні дослідження доводять, що розлади поведінки впливають на якість життя дітей та дорослих. Іноді вона порушується настільки, що це можна порівняти із тим, яке мають життя діти з онкологічними захворюваннями та церебральним паралічем.
ЯК МАЄ ВИГЛЯДАТИ ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З РДУГ
Лікування та підтримка можуть включати:
● медикаментозне лікування (використовуються психостимулятори (наприклад, метилфенідат тощо, які стимулюють уражені хворобою ділянки мозку);
● тренінги для батьків, які контактують з гіперактивною дитиною, навчать їх методам контролю за поведінкою такої дитини;
● робота зі школою, де вчиться така дитина, класним керівником та педагогом-психологом щодо послідовних способів керування поведінкою;
● додаткова підтримка для навчання дитини в школі.
В більшості випадків діти з розладом дефіциту уваги та гіперактивності не потребують лікування лікарськими засобами (призначення стимулянтів), психотерапевтичні втручання, що мають на меті підвищити ефективність управління поведінкою дитини шкільних працівників та батьків (психоосвіта) можуть забезпечити адаптивну поведінку дитини.
Важливо розуміти, що при тяжких варіантах перебігу гіперкінетичного розладу без усунення дефіциту уваги, порушень поведінки, шляхом застосування спеціальних психотропних лікарських засобів досягнути бажаного ефекту неможливо.
Проте яким саме буде індивідуальний план підтримки пацієнта, чи потребує він лікування саме медикаментами, буде визначати кваліфікований спеціаліст, спираючись на стан конкретної дитини.
ДІЄТА ТА ІНШІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ
Наразі немає беззаперечних наукових доказів, які свідчать про те, що будь-які конкретні дієти чи інші методи лікування ефективні при лікуванні РДУГ.
Однак, важливо, щоб у вашої дитини було здорове і збалансоване харчування, і якщо ваша дитина погано реагує на конкретну їжу або інгредієнт, слід уникати її.
ЧИ МОЖЕ ВАША ДИТИНА ПЕРЕРОСТИ РДУГ?
Симптоми розладів поведінки у деяких дітей із віком зменшуються. Близько двох третин дітей із РДУГ продовжують мати проблеми у підлітковому віці та коли стають дорослими, тому й потребують лікування.
ДОРОСЛІ ТАКОЖ МОЖУТЬ ХВОРІТИ НА ЦЕЙ РОЗЛАД
Такий розлад притаманний не лише дітям, а й поширений серед повнолітніх. Проблеми, з якими стикаються пацієнти у зрілому віці, відмінні від дитячих: неорганізованість, непослідовність та імпульсивність.
Це зумовлює проблеми на роботі й у родині. Наявність дефіциту уваги й імпульсивності корелює з нижчим рівнем соціальної успішності та матеріального достатку.
Розлад поведінки та інші психічні захворювання, що проявляються в дитячому віці, потребують надання хворій дитині та членам її родини комплексної допомоги, зумовлюють значні соціальні витрати для суспільства.
Суттєвих фінансових витрат потребують тривале медикаментозне лікування, медична та соціальна реабілітація, спеціальна освіта.
Тому варто звернути увагу на важливість раннього виявлення, оцінки порушень уваги, активності й поведінки у дітей для планування педагогічних, психологічних і медичних втручань, спрямованих на забезпечення шкільної інтеграції, успішності учнів, профілактики антисоціальної поведінки і соціальної дезадаптації.
Підтримка державою пацієнтів із розладами поведінки
Проблеми пацієнтів із розладами поведінки потребують комплексного розв’язання. Щороку в держбюджеті Міністерства охорони здоров’я України за бюджетною програмою передбачаються видатки на закупівлю лікарських засобів та медичних виробів для забезпечення хворих на тяжкі захворювання.
В тому числі для лікування дітей, хворих на розлади психіки та поведінки зі спектра аутизму, з шизофренією, афективними розладами, гіперкінетичними розладами та епілепсією.
Так, відповідно до затвердженої бюджетної програми на 2021 рік за напрямом «Закупівля лікарських засобів для дітей, хворих на розлади психіки та поведінки зі спектра аутизму, з шизофренією, афективними розладами, гіперкінетичними розладами» – передбачено понад 14 млн 165 тис. гривень.
Ігор Марценковський, кандидат медичних наук
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства