ТОП-9 найпоширеніших сидератів в Україні: переваги та недоліки

Сидеральні пари позитивно впливають на умови розвитку і живлення сільгоспкультур, збагачуючи ґрунт поживними речовинами і корисними мікроорганізмами. Культури, які використовуються як сидерати, запобігають ерозії ґрунту.

На сьогодні відомо більше 300 культур, які використовують як сидерати, щоб запобігти:

Сидерати сприяють:

• зменшенню чисельності шкідників і збудників хвороб;
• підвищенню родючості грунту (розчиняють важкодоступні сполуки макро- і мікроелементів, які при мінералізації рослинних решток стануть доступними для засвоєння основною культурою, накопичують корисні мікроорганізми);
• оструктуренню ґрунту (розущільнення плужної підошви).

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Типи сидерації

Залежно від типу ґрунту та його насиченості поживними речовинами в Україні застосовують переважно два типи сидерації — основну і проміжну. Основна призначена для бідних ґрунтів, тоді як проміжної (післяукісної чи післяжнивної) достатньо за більш інтенсивних технологій.

Післяукісні посіви висівають після збирання кукурудзи на зелений корм, або зеленої маси озимих. Для цього підходять люпин, буркун, ріпак ярий та редька олійна. Для післяжнивної сидерації (після збирання ранніх зернових) підійдуть люпин, гречка, овес, горох, вика та вівсяні суміші.

Менш популярними є підсівна і кулісна типи сидерації.

Кожна сидеральна культура має свої особливості. До прикладу, якщо стоїть завдання збагатити ґрунт азотом, відновити баланс мікроелементів і структурувати його, найкраще підійдуть бобові сидерати, такі як люпин, горох, люцерна, кінський біб, конюшина. Бобові створюють сприятливі умови для харчування бактеріям, що сприяє підвищенню мікробіологічної активності ґрунту та, відповідно, родючості. Збільшити вміст калію в ґрунті і пригнітити бур’яни допоможуть злакові сидерати, як озиме жито, овес. Джерелом фосфору і сірки є сидерати з родини Капустяних як гірчиця біла, ріпак, олійна редька та свиріпа. Крім того, капустяні сидерати допоможуть позбутися небажаних бур’янів у посіві наступної культури, а озимий ріпак сприяє наповненню ґрунту гумусом.

Бобові як сидерати

Для отримання сталих врожаїв необхідно насичувати сівозміну бобовими — постулат, який знає кожен агроном. До прикладу, в компанії «Арніка» , де займаються органічним землеробством, давно прагнуть збільшити частку бобових у сівозміні до 50%. Цікаво, що в господарстві працюють за системою «Древлянська» , згідно якої кожна наступна не бобова культура повинна сіятися після бобових. При цьому залучаються різні бобові культури.

Але повернемося до сидератів. Відомо, що бобові рослини здатні фіксувати азот із повітря. Враховуючи сучасні ціни на азотні добрива, це велика перевага.

Гарними попередниками та «експертами» в боротьбі з бур’янами стануть вика і люпин.

Люпин як сидерат — поліпшувач малородючих ґрунтів

З усіх бобових люпин має найвищу азотофіксуючу здатність. Як сидерат люпин забезпечує 20-30 т/га зеленої маси, що рівноцінно внесенню 40 т/га гною. Залежно від коефіцієнту гуміфікації в ґрунті люпин здатний сформувати 2-3 т/га гумусу.

До ґрунтів люпин не вибагливий, через що його нерідко називають ідеальним сидератом для ґрунтів, що бідні на поживні речовини та мають підвищену кислотність. Добре росте на дерново-підзолистих та інших малородючих ґрунтах таких, як піщані та супіщані у Поліссі. Втім, надлишок кальцію не любить, тому на карбонатних чорноземах вирощувати його не варто.

Всі види люпину, крім білого, витримують кислотність ґрунту рН до 5. А алкалоїди, що містяться в біомасі люпину сприяють розкисленню ґрунту після розкладання рослинних решток.

Звичайна норма висіву люпину залежно від виду: жовтого — близько 140-160 кг/га (1,2 млн шт./га), білого — 230-260 кг/га (0,9-1 млн шт./га). При висіві на зелене добриво норму збільшують на 20-25%. Глибина загортання 3-4 см, на важких ґрунтах — 2-3 см.

Вика яра і озима — розпушувач ґрунту і санітар поля

Не проти карбонатних ґрунтів, на відміну від люпину, вика. Рослини вики добре розвиваються на достатньо зволожених ґрунтах з нейтральною або слабко-кислою реакцією рН 5,5-7.

Серед переваг вики як сидерата (крім накопичення азоту) — аерація ґрунту, його розпушення і покращення водопроникності. Коренева система рослини сягає 2 м вглиб і розростається на 70 см в ширину. Ще одна особливість коріння вики — алкалоїди віцин і віцинін, які воно виділяє. Віцин і віцинін спрацьовують як природні пестициди, які перешкоджають розвитку личинок шкідників і патогенних грибів.

До ґрунтів вика не надто вибаглива. Шанує всі, крім заболочених і дуже кислих. Добре зростає на легких піщаних і супіщаних ґрунтах, глинистих і торфовищах. Єдиним недоліком вирощування вики є вилягання. Через це вику рекомендовано висівати в суміші з вівсом, житом чи ячменем.

Яра вика висівається як проміжна культура з ранньої весни до серпня при нормі висіву 120-160 кг/га в суміші з вівсом (60-90 кг/га). Глибина загортання — 2-3 см на суглинках та 4-5 см на супіщаних. Озиму вику слід сіяти з другої половини серпня до середини вересня в нормі 120-130 кг/га у суміші з озимим житом (60-80 кг/га). Глибина загортання — 3-4 см на суглинках і 5-6 см на супіщаних.

У сумішах вику озиму слід висівати на два тижні раніше за жито, щоб запобігти її пригніченню рослинами жита внаслідок того, що генеративні фази жита настають раніше. Озиму вику, посіяну в суміші з вівсом чи житом, залишають на корені в якості живої мульчі. Такий посів сприяє снігозатриманню і захищає орний шар ґрунту від пересихання і промерзання.

Конюшина — хороший вибір для піщаних ґрунтів і схилів

В сумішах з ярими зерновими добре вирощувати і конюшину червону чи білу. Наприклад, з ярим ячменем, або вівсом на зелену масу.

Науковці стверджують, що ділянка після конюшини червоної може замінити від 40% до 70% дози азоту, а біомаса конюшини червоної в післяжнивних рештках залишає до 150 кг/га азоту, що актуально при нинішніх високих цінах на мінеральні добрива.

Серед переваг конюшини як сидерата — здатність зв’язувати хиткі піщані ґрунти, через що її вирощування практикують на схилах, що обсипаються, для їх зміцнення. Як і інші бобові, конюшина може діставати фосфор з важкорозчинних ґрунтових сполук, а кореневі виділення конюшини пригнічують розвиток дротяників.

Недоліком конюшини є повільний розвиток. Тож, якщо вам потрібна біомаса швидко, зверніть увагу на вику або фацелію. Ефективність від конюшини досягається лише після багаторічного вирощування. Крім того, рослина не виносить надмірно кислих, засолених і перезволожених ґрунтів.

Висівати конюшину слід на глибину від 1-1,5 см (на важких ґрунтах) до 3 см на легких в нормі 15-16 кг/га (червона конюшина) та 10 кг/га (біла конюшина).

Фацелія — медонос, придатний для відновлення деградованих ґрунтів

Ще один медонос з фітосанітарними та азотфіксуючими властивостями — фацелія. Крім того, що фацелія забезпечує 65 кг/га азоту, 40 кг/га фосфору і 150 кг/га калію, цей сидерат сприяє розвитку корисних грибів Trichoderma, які працюють як деструктори рослинних решток, а також як фунгіциди проти комплексу хвороб як альтернаріоз, борошниста роса, біла гниль, фомоз, фузаріоз, гельмінтоспоріоз, несправжня борошниста роса тощо. Через це фацелія є популярною проміжною культурою у сівозміні, де вирощують ріпак. Хорошим попередником фацелія є для зернових і коренеплідних культур.

Недоліком фацелії є специфічна будова плоду, що призводить до осипання насіння і появи падалиці. Втім, привабливість культури обумовлена низькими вимогами до родючості ґрунту та можливістю вирощування навіть на деградованих ґрунтах через досить розвинену кореневу систему рослини, яка дістає поживні речовини з глибоких шарів ґрунту.

Висівати слід у нормі до 10 кг/га на глибину 2-3 см, при широкорядному способі на ширину 45-60 см — 5-6 кг/га.

Еспарцет підвищує якісні показники майбутнього врожаю, витримує посуху

Лікар бідних ґрунтів еспарцет може значно підвищити якісні показники майбутнього врожаю. Таким досвідом у галузі органічного виробництва свого часу поділився головний агроном ПП «Агроекологія» Сергій Козін .

Він розповів, що вміст білка озимої пшениці, посіяної після еспарцету, був 14-15,8%, тоді як після кукурудзи 13,5-14,6%. Так само підвищувався вміст клейковини. Після кукурудзи він становив 25-29%, а після еспарцету — 26-32%. Такі результати фахівець пов’язує з підвищенням вмісту в ґрунті мікроелементів у легкодоступній формі після сидерації та зменшенням кількості бур’янів у вільний від основної культури період.

Лише тільки азоту еспарцет здатен накопичити в ґрунті до 100-200 кг/га. Післядія сидерації еспарцетом відчутна протягом трьох років і більше.

Вимоги до ґрунтів у еспарцету прості: солонцюваті, кислі і підтоплювані ґрунти не пропонувати . Власне, як і більшості бобових. На всіх інших розвивається добре. Добре відгукується на вапнування. За рахунок потужної кореневої системи еспарцет можна вирощувати у посушливих областях.

Висівати еспарцет потрібно в нормі 80-120 кг/га (виколистого), 50-70 кг/га (піщаного) та 50-80 кг/га (закавказького) на глибину 2-3 см на важких ґрунтах, 3-4 см на легких.

Кінський біб як сидерат — близько 200 кг/га на баланс ґрунту

Все частіше в українських полях з’являється кінський біб. Вирощують його переважно на корм. Втім, як сидерат він не менш цікавий, оскільки може покласти на баланс ґрунту близько 200 кг/га азоту, 30 кг/га фосфору і 100 кг/га калію, що добре для вирощування просапних культур після нього.

Читайте також: Нові, малопоширені та нетрадиційні бобові культури в Україні

Якщо у вас в господарстві присутні важкі ґрунти або практикується No-Till, врятує кінський біб. За врожайністю вегетативної маси цей сидерат перевершує своїх родичів вику, горох і люпин, а коренева система розвивається до 2 м вглиб, що сприяє оструктуренню глибоких шарів ґрунту.

Норма висіву величезна, як і сам біб, та становить близько 200 кг/га. Глибина загортання — від 4 до 6 см. Кінський біб можна сіяти в сумішах з горохом, викою і ярим вівсом та як проміжну культуру.

Озиме жито як сидерат

Як сидерат озиме жито наповнює ґрунт азотом, калієм та органічними речовинами. За поживністю культуру можна порівняти з перегноєм. Жито озиме сприяє аерації ґрунту та при цьому невеликому ущільненню верхнього шару для захисту від вимивання дощами. Жито озиме толерантне до бідних ґрунтів.

Варто додати, що перевага вирощування озимих сидератів у додатковому утепленню поля в зимовий час та крім того, снігозатриманні. Недолік — жито полюбляють дротяники, через що нерідко жито комбінують з гірчицею. Гірчиці від жита за такого розміщення теж є користь — захист сходів від промерзання, оскільки культура не морозостійка.

Сіяти жито озиме як сидерат слід на глибину від 3 см у нормі до 180-200 кг/га з другої половини серпня до кінця вересня. Можна висівати як восени, так і навесні. Перевага весняного посіву озимого жита на сидерат в утворенні густої зеленої маси.

Вся інформація про мінеральні добрива

Капустяні як сидерати

Не гірші медоноси для бджіл за бобові сидерати — гірчиця і ріпак. Вони містять ефірні масла, які мають інсектицидний, фунгіцидний та навіть нематодоцидний ефект та можуть зменшити витрати на добрива і ЗЗР.

Гірчиця біла — сидерат із знезаражувальним ефектом

Фахівці стверджують, що сівба гірчиці білої дозволяє зменшити витрати на добрива на 30-50%, а на засоби захисту рослин — на 20-30%. Зокрема, доцільно висівати гірчицю там, де існує проблема накопичення склеротиніозу в ґрунті. Логічно, що ріпак тут не зарадить.

Справа в тому, що кореневі виділення гірчиці провокують вихід склероцій зі стану спокою. Склероції проростають, але перезимувати не можуть і гинуть. Гірчиця біла також пригнічує збудників фітофторозу, фузаріозу, кореневої гнилі та ризоктоніозу.

Біла гірчиця накопичує до 20-30 т/га зеленої маси, що рівноцінно внесенню 20 т/га гною. 1 т сухої маси гірчиці поповнює ґрунт 15-25 кг азоту, 5 кг фосфору та до 80 кг калію. Стрижневий корінь здатний проникати на глибину до 3 м добре аерує ґрунт. Єдиний недолік гірчиці та ріпаку як сидеральних культур — вузьке співвідношення С:N у вегетативній масі, що може негативно позначитися на вмісті гумусу в ґрунті. Фахівці рекомендують вносити 10 т/га підстилкового гною до заробки решток.

Гірчиця підходить для всіх типів ґрунтів крім глинистих, невибаглива до вологозабезпечення.

Висівають її в нормі 15-25 кг/га на глибину 2,5-3 см.

Ріпак ярий як сидерат хороший, але не частіше разу на 3-4 роки

Ріпак здатний збільшити вміст органічної речовини в ґрунті у кількості, еквівалентній внесенню 10-15 т/га гною. Розвинена коренева система, як і у гірчиці, здатна видобувати вологу з нижніх шарів ґрунту, насичуючи його киснем, що добре для зростання у посушливих умовах. А наявність ефірних масел робить ріпак ефективним у пригніченні розвитку багатьох ґрунтових хвороб і шкідників.

Вимоги до ґрунтів: тільки не кислі і заболочені, на решті розвивається добре. З недоліків — ріпак ярий не можна тримати як сидерат частіше, ніж раз на 3-4 роки.

Читайте також: Один ріпак — два досвіди вирощування на Волині і Дніпропетровщині

Заробляти масу сидератів слід не глибше 15 см, щоб створити ефект мульчі та сприяти мінералізації рослинних решток.

Для різних умов господарювання вибір сидератів великий. Фацелія, люпин і жито характеризуються високою толерантністю до бідних ґрунтів. Тоді як кінські боби краще висівати на вологозабезпечених ґрунтах. У посушливих областях вирощувати рослини, стійкі до нестачі вологи — фацелію, еспарцет, ріпак. На піщаних ґрунтах добре розвиватимуться озиме жито, еспарцет, конбшина і фацелія. На кислих — люпин і вика.

© Меланія Несмачна, SuperAgronom.com

У фото та відео про життя і роботу агрономів з Instagram SuperAgronom

Кращі сидерати для городу: коли сіяти і коли закопувати?

Грунт по своїй суті – це омертвілі, перегнилі частини рослин, які довгі століття шар за шаром встеляли поверхню землі. Кожному дереву судилося стати основою для нового дерева, але не кожне сприятиме його зростанню та розвитку. Хлібороби давно помітили, що після певних культур інші швидше дозрівають, дають більш якісні фрукти і овочі. Систематизація і розумне використання знань про це сформувалося в метод агротехніки, основою якого є вирощування сидератів. У цього способу є тільки гідності, а всі недоліки і негативні наслідки пов’язані з неправильним підбором виду сидератів і доглядом за ними.

Що таке сидерати і для чого вони потрібні?

Сидерат – це рослина, що сіється для поліпшення стану грунту і її підготовки до посіву основної культури. Після сходів сидерати для городу зазвичай обрізають і залишають на ділянці. При розкладанні стебла, листя і коріння рослин живлять грунт, покращують аерацію і водопровідність. Інша користь сидератів – захист грунту від негоди, ерозії і бур’янів. Як видно з фото, багато з сидератів не тільки корисні, але і дуже декоративні.

Які бувають сидерати?

• самостійні – заповнюють собою всю ділянку;
• ущільнені – основна культура і сидерат ростуть разом;
• кулісні – сидерати розміщуються між рядів і грядок.

Самі рослини можна умовно розділити по типу завдань, які вони здатні вирішити, і, звичайно, за сімействами:

1. Бобові сидерати: конюшина, люпин, люцерна, чина лучна, а також горох, соя, боби. Багаті сполуками азоту і розпушують грунт потужною кореневою системою. Зелень після скошування стає хорошим добривом.
2. Хрестоцвітні: ріпак, гірчиця, олійна редька, суріпиця. Добре переносять холод, швидко ростуть, захищають від хвороб і допомагають в боротьбі з шкідниками.
3. Злаки: жито, ячмінь, овес, пшениця, мітлиця, костриця. Холодостійкі, успішно витісняють бур’яни.
4. Складноцвітні: соняшник однорічний і олійний, календула. Добре ростуть на найбільш неродючому грунті, розпушують його. Дають багато зеленої маси.

Популярне питання, яке задають початківці аграрії: що краще, фацелія або гірчиця як сидерат? Щоб відповісти на це питання, важливо оцінити ступінь впливу рослин на ключові характеристики грунту. Так, гречка має добре розвинену кореневу систему, яка ефективно розпушує грунт, знижує його кислотність, збагачує калієм і фосфором. А фацелія – ​​морозостійка культура, яка потребує багато світла і підготовки грунту. Вона не тільки відмінно покращує проникнення повітря та структуру грунту, а й дає багато зелені, яка швидко перегниває після зрізання.

• Фіксують азот у величезних кількостях
• Наближаються по живильній цінності до гною
• Відрізняються холодостойкостью і стійкістю до морозів

• Люпин
• Соя
• Квасоля
• Клевер
• Сочевиця

• Швидко створюють густу зелену масу
• Вносять в грунт фосфор і сірку
• Служать захистом від дротяників
• Привертають бджіл

• Ріпак
• Гірчиця

• Завдяки густій розвиненій кореневій системі покращують фізичні показники грунту.
• Застосування на землях з підвищеною вологістю для підсушуючого ефекту

• Овес
• Жито
• Пшениця

• Формують рясні густі пагони і міцне коріння
• Дають багато гумусу і органіки
• Відлякують грибки і комах-шкідників
• Служать захистом від паразитів нематод

• Редька

• Стійкість до спеки і заморозків
• Швидке перетворення в цінне джерело азоту і мінералів
• Чудово поєднуються з іншими рослинами

• Фацелія

• Надають рихлості і легкості важким глинистим грунтам і суглинкам
• Вносять фосфорні та калійні солі

• Гречка

• Відлякують клопів, мошок, тлю
• Допомагають боротися з гусеницями по капусті
• Служать покривними культурами
• Привертають запилювачів
• Міцні стебла в зимовий період затримують сніг

• Календула
• Соняшник

Які властивості і терміни висадки у різних сидератів?

Сидерати – це ефективні природні добрива, які вирощують з метою відновлення грунту та поліпшення його якості перед посадками і після збору врожаю. Сидерація вважається важливим процесом для органічного землеробства.

Особливості сидератів

Це рослини, які можуть швидко набрати зелену масу. Їх скошують, потім поміщають в грунт або залишають на поверхні. Таким чином, вони забезпечують захист верхнього шару від погодних умов, а також збагачують грунт мікро- і макроелементами. Зелені добрива мають різні терміни висадки, тому попередньо варто ознайомитися з інформацією про те, коли садити сидерати для досягнення максимально ефективного результату.

Гірчиця

Гірчиця – однорічна теплолюбна рослина. Рослина в якості зеленого добрива захищає землю від негативних зовнішніх факторів, грибкових захворювань, бореться з бур’янами. Посів сидерата здійснюють восени або пізньою весною, бадилля рослини при скошуванні не закладають в землю. Також її підсівають влітку на грядки з помідорами для захисту від фітофторозу. Зазвичай гірчицю використовують для підготовки землі під картоплю та інші овочі.

Фацелія

Фацелія добре підходить для процесу гуміфікації. Її зелена маса швидко розкладається і насичує землю корисними речовинами. Рослина відрізняється морозостійкістю і невибагливістю у догляді, тому посадку сидерата можна проводити протягом всього дачного сезону, на будь-яких, навіть дуже бідних грунтах. Фацелія захищає рослини від бур’янів, хвороб і шкідників, оздоровлює грунт, рятує городні культури від вітру і опадів.

Клевер

Клевер – рослина з сімейства бобових сидератів. Багата азотом, органічними і мінеральними речовинами. Добре структурує грунт, робить його пухким і легким, насиченим вологою і киснем. Також культура привертає дощових черв’яків і створює сприятливу атмосферу для розвитку корисних бактерій. Клевер можна сіяти на протязі всього сезону: від ранньої весни до пізньої осені. Важливо тільки, щоб температура була не нижче +15 градусів. Клевер можна висівати під будь-яку культуру, за винятком бобових, так як рослини з одного сімейства залучають шкідників одного виду і схильні до одних і тих же захворювань.

Люпин

При виборі люпину в якості зеленого добрива потрібно звернути увагу на його сорт. Жовтоцвітний люпин – невимоглива до складу грунту культура, тоді як люпин з фіолетовими квітками добре росте тільки на кислих грунтах. Теплолюбну рослину висівають в кінці травня, а скошують в липні. Щоб люпин добре ріс, потрібен регулярний полив в землю зелена маса добре розпушує грунт і насичує її киснем і вологою. Крім того, люпин збагачує землю азотом і легкозасвоюваними фосфатними сполуками.

Овес

Овес збагачує грунт органікою, фосфором, калієм. Сидерат допомагає відновити родючість будь-якої садової ділянки. Рослина невибаглива, може рости і на чорноземі, і на збідненому глинистому грунті. Зазвичай овес висівають разом з горохом, щоб збільшити кількість азоту в землі. Крім поліпшення якісних показників грунту, коріння сидерата виділяють антибактеріальні речовини, що допомагають захистити посадки від гнилі і грибкових захворювань. Овес як сидерат для городу висаджують з середини квітня до початку вересня. Перед посадкою насіння обробляють слабким розчином марганцю для підвищення схожості.

Користь сидератів для рослин

Вибираючи той чи інший сидерат, важливо враховувати його вплив на грунт, кислотність грунту, а також те, які культури планується надалі садити на цій ділянці.

Вплив на грунт

• Якщо на ділянці найближчим часом не планується посадка основних культур, то його просто перекопують разом з сидератами і залишають на зиму. Зелена маса перетвориться в корисний гумус.
• Коренева система сидератів добре розпушує грунт. При розкладанні тонкі коріння залишають порожнини, роблячи землю пухкою і повітропроникною. Такий грунт не схильний до гниття, добре поглинає воду і насичує рослини киснем.
• Сидерати «армують» грунт корінням, зберігаючи пласт від вимивання і видування.
• Зелені рослини-добрива приводять у норму кислотність грунту.

Вплив на рН і гумусний шар

Кращі сидерати для стабілізації кислого грунту – слаболугові, такі як нут, гірчиця, люцерна. Якщо ж грунт лужний, вибирають сильнокислі (люпин, гречка, овес), слабо або помірно кислі (серадела, конюшина, редька). Для нейтральних ділянок підійдуть буркун.

Коли і де сіяти сидерати?

Посів сидератів можна проводити в будь-який час, але зазвичай це роблять перед посадкою або відразу після збору врожаю основних рослин. Місце посадки сидератів визначається завданням, яку він повинен вирішити:

• на порожніх ділянках – для захисту грунту від трави і бур’янів і збагачення корисними речовинами в період «відпочинку»;
• на місці вирощування ранніх / пізніх овочів – такі грядки частину сезону простоюють, і за цей час можна поліпшити грунт;
• коли садити сидерати в теплиці? Найкраще восени, щоб навесні грунт був готовий до висадки розсади;
• посаджені між рядами сидерати захищають основні культури від бур’янів, а грядки – від пересихання і осипання;
• розкидані між деревами скошені сидерати замінюють собою мульчу;
• для ранньої весняної посадки підходять морозостійкі сидерати.

Коли сіяти і коли закопувати сидерати, ми розібралися. Однак до посадки основних рослин сидерати потрібно буде прибрати. Як це зробити? Є кілька варіантів:

1. Простий, але самий трудомісткий спосіб – перекопування грунту разом із зрізаною зеленою частиною рослин-сидератів.
2. Рослини зрізаються плоскорізом з поглибленням в землю, під корінь, і залишають на тій же ділянці, як добриво.
3. Основну культуру висаджують прямо в сидерати, які через 2-3 тижні підрізають, залишаючи близько 5 см стебла, і повторюють цю процедуру кожного разу, коли рослини підростають – до збору врожаю з основної культури. Так ви отримаєте постійну свіжу підгодівлю із зеленої маси

Які сидерати для яких культур підходять?

Існує кілька критеріїв вибору сидератів.

• передують культури: редька, фацелія;
• захист від шкідників: гірчиця, редька, сурепка;
• грунтопокривні: конюшина;

Підбір по основній культурі:

• картопля: гірчиця, люпин, серадела;
• огірки: жито, редька, буркун;
• перець: люпин, жито, горох, вика;
• капуста: конюшина, буркун, люпин сочевиця;
• полуниця: овес, люпин, фацелія;
• баклажани: соя, буркун, нут, еспарцет;
• кабачки і гарбуз: овес, буркун, жито;
• горох: гірчиця, рапс, редька.

• глиниста: ріпак, квасоля, боби;
• суглинок: жито, люцерна;
• торф’яна: овес;
• піщана: люпин, буркун;
• супіщаний: олійна редька, овес;
• підзолиста: боби, квасоля.

Проти яких хвороб і шкідників ефективні сидерати

• колорадський жук: листя льону, календула;
• нематоди: жито, чорнобривці, люпин, буркун, люцерна;
• дротяники (жук-ковалики): фацелія;
• бур’яни: гірчиця, редька;
• грибки і гниль: фацелія, овес, люпин, буркун.

Коли і як прибирати сидерати?

Строки збирання залежать від цілей використання і особливостей культур. Правильно сплановане прибирання допоможе максимально збагатити землю корисними речовинами.

1. Якщо сидерати використовуються як підготовка грунту до основної культури, приберіть їх за два тижні до висадки.
2. Для прибирання медоносів дочекайтеся цвітіння: конюшина, люпин, фацелія красиво цвітуть і привернуть комах (оптимальний термін посадки – весна).
3. Злаковим і бобовим дайте дозріти, так ви отримаєте врожай – насіння для наступного посіву і солому – для компосту і мульчі.
4. Сидерати, що ростуть між рядами, потрібно прибрати до того, як вони переростуть основну культуру на грядках.

Сидерати можна скошувати або закладати в грунт. Скошені рослини можуть використовуватися як мульча. Заорювати бадилля потрібно за 2-3 тижні до посадки культурних рослин на глибину від 7 до 15 см. в залежності від щільності грунту. Заорювати можна і під зиму, тоді із зеленої маси вийде повноцінний гумус.