§ 84. Країни Південної Америки. Загальна характеристика

1. Пригадайте особливості природи материка Південна Америка. 2. Під впливом яких чинників та подій сформувався сучасний склад населення материка?

1. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. ПРИРОДНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ.

У Південній Америці розташовано 12 держав і три залежні території. Вони мають вихід до Тихого або Атлантичного океанів (за винятком двох країн).

За допомогою карти атласу назвіть країни Південної Америки, які мають вихід до океанів, ізольовані країни, залежні території. Поясніть переваги географічного положення першої групи країн.

Найбільшою і найвпливовішою країною регіону є Бразилія, площа якої становить 5,7% суходолу, найменшою — Суринам. У регіоні немає країн-монархій. Майже всі країни — колишні колонії Португалії та Іспанії.

Найбільша частина регіону розташована в умовах екваторіального та субекваторіального клімату.

Проаналізуйте умови екваторіального та субекваторіального кліматичних поясів. Чи сприятливі вони для життя людей і ведення сільського господарства?

Економіка Південної Америки значною мірою залежить від гірничодобувної промисловості. Загалом регіон багатий на мінеральні ресурси, які дуже локалізовані, тому лише деякі країни мають значні їхні запаси. В Уругваї та Парагваї вони майже зовсім відсутні.

Значні запаси нафти й природного газу зосереджені в кількох районах: озеро Маракайбо, Карибське море, захід Амазонського регіону, південь Патагонії та Вогняна Земля. Незначні

запаси вугілля розташовані в Колумбії, Аргентині, Бразилії, Чилі. Залізну руду (1/5 загальносвітових запасів) використовують у власному металургійному виробництві, а частина йде на експорт. Найбільші її поклади мають Бразилія (штати Мінас-Жерайс, Пара й Мату-Гросу-ду-Сул) та Венесуела (Серро-Болівар, Ель-Пао та підніжжя Гвіанського нагір’я), а також Перу, Чилі, Колумбія та Аргентина. На руди кольорових металів (1/4 загальносвітових запасів) багаті Перу (хроміти), Чилі (мідь та молібден), Болівія й Бразилія (олово, свинець, цинк), Гаяна й Суринам (боксити).

Для постійного використання в сільському господарстві придатна тільки 1/8 частина земельних ресурсів континенту. їх площа збільшується за рахунок вирубування та випалювання лісів, що спричиняє знеліснення.

2. НАСЕЛЕННЯ.

Серед населення регіону найбільш поширені дві мови — іспанська та португальська. Близько 82% населення — християни римо-католики. Найбільша кількість нащадків корінних народів кечуа та аймара проживають у Болівії та Перу. Нащадками європейців визнає себе переважна частина населення Аргентини, Уругваю та Чилі. Метисів найбільше в Парагваї, Венесуелі, Колумбії. Найчисленніші японська, китайська та корейська діаспори утворилися в Бразилії.

Поясніть причини найбільшого поширення європейських мов і мішаних рас у регіоні.

Мал. 1. Статево-вікові піраміди Аргентини (а) та Парагваю (б) (2017 р.).

У регіоні високий рівень урбанізації (80%), половина найбільших міст сформувалася в Бразилії, а найбільшими мегаполісами є столичні Сан-Паулу, Буенос-Айрес, Ліма, Богота, Сантьяго та Каракас. Кількість населення в них коливається від 5,5 до 22 млн осіб.

Природний приріст населення регіону додатний (найбільший має Болівія — 16 осіб на тисячу жителів за рік).

Порівняйте піраміди статево-вікової структури населення Аргентини та Парагваю (мал. 1). Укажіть зміни в природному прирості населення, які відбулися в цих країнах за останні 20 років.

Економічний розрив між багатими й бідними в Південній Америці більший, ніж на інших континентах. Тут майже кожен 11-й мешканець живе менше ніж на 2 дол. на день (за ПКС).

3. ГОСПОДАРСТВО.

Найбільш промислово розвиненими країнами Південної Америки є Бразилія, Аргентина, Чилі, Колумбія, Венесуела та Уругвай. Дві перші входять до складу країн «Великої двадцятки» та становлять 75% економіки регіону. Основними сферами господарства країн регіону є електроніка, автомобілебудування, металургія, авіація, легка, текстильна й харчова промисловість. Бразилія експортує половину всієї продукції цих виробництв.

Енергетика регіону працює на відновлюваних джерелах і вуглеводнях. За останні роки зведені та будуються сонячні (Аноді, Бразилія), вітрові (Вайра-1, Перу) та геотермальні (Серро Павейон, Чилі) електростанції. Із 41 ГЕС регіону найбільшими є «Ітайпу» (Бразилія—Парагвай), «Гурі» (Венесуела), «Тукуруї» (Бразилія), що входять до п’ятірки найбільш потужних електростанцій світу.

Основними аграрними культурами є експортні соя й пшениця, а овочі, кукурудза й бобові орієнтовані на внутрішнє споживання. Тваринництво та експорт м’яса є важливою складовою економік Аргентини, Парагваю, Уругваю та Колумбії. У тропічних регіонах Бразилії, Колумбії та Еквадору важливими культурами є кава, какао й банани. Тростинний цукор на експорт виробляють Бразилія, Перу, Гаяна й Суринам, а бавовник вирощують у Перу та Бразилії.

Майже половина території Південної Америки вкрита лісами (23% лісових площ світу), а лісозаготівельна промисловість орієнтується переважно на внутрішні ринки. Цінну деревину Амазонії, призначену на експорт, експлуатують ТНК. Майже 94 % лісових ресурсів регіону розташовані на території Бразилії, Болівії, Перу, Еквадору, Колумбії, Венесуели, Гаяни й Суринаму.

Тихоокеанські прибережні води Південної Америки є найбільш важливими для промислового рибальства Перу й Чилі, а атлантичні — Бразилії (анчоуси, тунець, ракоподібні тощо).

Розвивається в регіоні й третинний сектор: транспорт, освіта і наука, фінанси, туризм. Найвищий рівень освіти мають Чилі, Аргентина та Уругвай. У більшості країн регіону шкільна освіта триває 12 років. Найбільш передовою вважають вищу освіту, здобуту в Аргентині або Бразилії.

Середня тривалість життя в країнах регіону коливається від 70 до 80 років. Найвищі показники індексу здоров’я населення мають Чилі та Уругвай, найнижчі — Болівія. Проте значна кількість населення не має доступу до якісного медичного обслуговування, особливо в сільській місцевості, а найкращі клініки регіону є приватними з високою вартістю послуг.

У Південній Америці активно розвивається й туризм. Регіони Пунта-дель-Есте, Флоріанополіс і Мар-дель-Плата є найважливішими курортами Південної Америки. Найбільша кількість туристів відвідує Бразилію та Аргентину.

Складіть перелік туристичних об’єктів континенту, які найбільш привабливі особисто для вас як майбутнього туриста. Скористайтеся сайтом whc.unesco.org/ru/list/.

4. ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ.

Основним інтеграційним об’єднанням країн Південної Америки є економічний союз МЕРКОСУР (постійні члени: Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай і Венесуела; асоційовані члени — Болівія, Чилі, Колумбія, Перу, Гаяна й Суринам).

Знайдіть додаткову інформацію про Тихоокеанський союз країн Південної Америки (https://alianzapacifico.net/#inicio). Коли і з якою метою він був створений?

Економіка регіону більше орієнтується на внутрішнє споживання, ніж на експорт (у середньому 16% ВВП) порівняно із середньосвітовими показниками (25% ВВП). Економіка Бразилії (сьома за величиною у світі) та Чилі приваблює найбільше зовнішніх інвесторів.

Країни регіону мають тісні економічні зв’язки між собою та зі США, Китаєм, Японією, країнами ЄС. Головними продуктами експорту країн регіону є нафта, природний газ та інші корисні копалини, тропічні фрукти, автомобілі та інша продукція машинобудування, кукурудза, пшениця, м’ясо, соя, кава, морепродукти, деревина, фанера й паперова маса.

На континенті спостерігаються значне зростання й урізноманітнення більшості сфер економіки. Експорт сільськогосподарської продукції має важливе значення для балансу торгівлі в більшості країн, але значна частина продукції призначена для місцевого споживання.

• У Південній Америці розташовано 12 держав, майже всі вони мають вихід до Тихого або Атлантичного океанів. Найбільша й найвпливовіша країна — Бразилія. Вона має найбільші природні та людські ресурси, що становить (разом з Аргентиною) 75% економічного потенціалу субрегіону.

• Субрегіон багатий на різноманітні мінеральні ресурси, а його економіка залежить від гірничодобувної промисловості. Масштабне знеліснення материка відбувається через вирубування лісів для збільшення площ сільськогосподарських земель.

• Високоурбанізоване населення субрегіону має додатний природний приріст, розмовляє переважно іспанською та португальською мовами, сповідує християнську релігію.

• У субрегіоні розвинені всі сектори господарства. У вторинному секторі провідні позиції належать металургії, машинобудуванню, електроенергетиці, хімічній, легкій та харчовій промисловості.

• Економіка субрегіону більше орієнтується на внутрішнє споживання. Економічними партнерами країн Південної Америки є США Китай, Японія, ЄС.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Поясніть причини залежності економіки субрегіону від гірничодобувної промисловості.

2. Проаналізуйте проблеми третинного сектору економіки субрегіону та спрогнозуйте можливі перспективи його розвитку.

3. Поясніть причини орієнтації економіки субрегіону на внутрішнє споживання.

4. Чому країни Південної Америки не мають проблем із наявністю трудових ресурсів?

5. Які види промислової та сільськогосподарської продукції представляють регіон на світовому ринку й чому?

14. Південна Америка

Площа суходолу — 17,8 млн км 2 . Населення — 380 млн осіб. Найвища точка над рівнем моря — г. Аконкагуа, 6 959 м. Найнижча точка від рівня моря — півострів Вальдес, -40 м. Найдовша річка — Амазонка (з Укаялі), 6 400 км. Найбільше озеро — Маракайбо. Найбільший острів — Вогняна Земля.

Південна Америка є четвертим за площею материком світу. Екватор перетинає її у північній частині, тобто більша територія розташована у південній півкулі; материк повністю розташований у західній півкулі.

На сході материк омивають води Атлантичного океану, на заході — Тихого. На природу узбережжя суттєво впливають холодні течії — Перуанська, Фолклендська й теплі — Бразильська, Гвіанська. Магелланова протока відокремлює Південну Америку на півдні від острова Вогняна Земля. Панамський канал роз’єднав колишній суходільний зв’язок (через Панамський перешийок) з Північною Америкою. Найширша протока в світі — протока Дрейка (1 120 км), відокремлює континент від Антарктиди.

Крайніми точками материка є:

  • північна — мис Гальїнас (12° пн. ш., 72° зх. д.);
  • південна — мис Фроуерд (54° пд. ш., 74° зх. д.), острівна — мис Горн;
  • західна — мис Паріньяс (5°пд. ш., 82° зх. д.);
  • східна — мис Кабу-Бранку (7° пд. ш., 35° зх. д.);

Берегова лінія порізана слабо.

На півночі розташоване Карибське море. Найбільша затока — Ла-Плата. Найвідоміші острови біля берегів материка: Вогняна Земля, Фолклендські, Малі Антильські, Галапагос.

Дослідження та освоєння материка

Південна Америка була відкрита Христофором Колумбом у 1492 р. Проте він навіть не здогадувався, що знайшов не західний шлях до Індії, а новий материк. Думку про те, що Колумб відкрив нові землі, вперше висловив італійський мандрівник Амеріго Веспуччі; німецький географ Мартін Вальдземюллер у 1507 р. запропонував саме його іменем назвати нововідкриті території. Він у 1499-1502 рр. брав участь у кількох експедиціях до Нового Світу.

Продовження відкриття Південної Америки пов’язане з іменем Фернана Магеллана, кораблі якого пропливли вздовж східних берегів материка, відкривши острови Вогняна Земля та Магелланову протоку.

Першим, хто перетнув Панамський перешийок і ступив на американське узбережжя Тихого океану був Васко Нуньес Бальбоа у 1513 р.

У 1532 р. іспанська експедиція Франсіско Пісаро пройшла до Тихоокеанського узбережжя Південної Америки, зруйнувавши імперію ацтеків.

Першим перетнув Південну Америку в 1542 р. із заходу на схід річкою Амазонка Франсіско Орільяна. Саме він і дав назву цій річці.

У 1578 р. англійський мореплавець Френсіс Дрейк обігнув Південну Америку південніше островів Вогняна Земля та відкрив протоку, названу його іменем.

Перші наукові дослідження на материку провів німецький вчений Александр Гумбольдт на межі XVIII-XIX ст. Він вивчив різні природні комплекси материка, склав їх детальний опис, з’ясував причини формування берегових пустель біля холодних течій, детально вивчив висотну поясність ландшафтів в Андах, багато уваги приділяв дослідженням вулканів та землетрусів на материку. Також Гумбольдт першим обґрунтував зміну рослинного покриву з висотою в Андах (висотна поясність).

Помітний слід у вивчення органічного світу Південної Америки залишив англійський вчений-натураліст XIX ст. Чарльз Дарвін.

Геологічна будова

Давня Південноамериканська платформа є великим осколком Ґондвани, що відокремився від Африки та рухався в західному напрямку. Вона має два великих виходи на поверхню кристалічного фундаменту (щити) — Бразильський та Гвіанський.

Молодий складчастий пояс Анд сформувався внаслідок зіткнення Тихоокеанської та Південноамериканської літосферних плит.

Основні форми рельєфу

У Південній Америці виділяється східна та центральна рівнинні частини, які розташовані на давній Південноамериканській платформі та західна гірська, розташована в межах молодого альпійського поясу складчастості.

На Бразильському та Гвіанському кристалічних щитах сформувалися плоскогір’я Бразильське та Гвіанське. Їх абсолютна висота становить понад 2 000 м над рівнем моря. Причиною їх виникнення стали виступи фундаменту платформи. До щитів приурочені значні поклади корисних копалин магматичного походження, зокрема залізні руди, алмази. Є також осадові уламкові породи, які виникли шляхом вивітрювання поверхні щитів, наприклад, алюмінієві та марганцеві руди.

Між плоскогір’ями розкинулися великі низовини, серед них найбільша в світі за площею — Амазонська (5 млн км 2 ), а також Ла-Платська та Орінокська. Вони сформувалися на плитах давньої платформи, де існує потужний осадовий чохол. Тому Орінокська низовина відома значними покладами нафти, Ла-Платська та Амазонська — природного газу.

На заході Південної Америки розташована найдовша гірська система світу — Анди (мовою інків «мідні гори»), що простягається на 9 тис. км. Це високі гори, а їх вершина — г. Аконкагуа (6 960 м), є найвищою точкою всієї західної півкулі. Гори є сейсмічно активними: тут є багато діючих вулканів (Котопахі, Руїн, Сан-Педро). З активним вулканізмом пов’язані родовища мідних та поліметалевих руд, золота, самородної сірки.

На березі пустелі Атакама з пташиного посліду сформувалися величезні поклади селітри — цінного органічного добрива.

Закономірності поширення родовищ корисних копалин

Корисні копалини представлені як в гірській частині Південній Америки, так і в її рівнинній частині.

Корисні копалини осадового походження залягають переважно на рівнинах в осадовому чохлі давньої платформи. Особливо багато паливних копалин – нафти, природного газу, вугілля. У щитах платформи на плоскогір’ях знайдено багаті родовища залізних і марганцевих руд.

Руди кольорових і рідкісних металів — основне багатство гірських районів Анд. Провідне місце серед них належить мідним рудам, з яких виплавляють мідь. Та й назва Анди, за однією з версій, у перекладі з мови інків означає мідні гори. Вірогідність такого походження назви підтверджує так званий мідний пояс, що простягнувся в південній частині Анд на 4 тис. км, і вміння стародавніх інків виплавляти мідь. Його запаси складають 20 % світових. У центральній частині Анд тягнеться олов’яний пояс і пояс поліметалічних руд. У горах зосереджені також багаті поклади золота, срібла, платини, дорогоцінного каміння. З вулканічними породами пов’язані родовища сірки.

Своєрідність клімату материка

Особливості клімату Південної Америки визначаються дією комплексу кліматотвірних чинників.

Південна Америка є материком тропічних широт. Південний тропік перетинає її майже посередині, тому материк одержує багато сонячної радіації. Південна Америка лежить більшою частиною у південній півкулі, тому найтеплішим місяцем на материку є січень, найхолоднішим — липень.

Південна Америка — найвологіший материку світі. Цьому сприяє атмосферна циркуляція. На клімат континенту впливають постійні вітри — пасати, що дмуть з тропічних широт до екватора. Вони приходять з Атлантичного океану, тому несуть вологу погоду. Пасати здатні вільно просуватися вглиб материка і на своєму шляху не мають перешкод — тут переважає рівнинний рельєф. На клімат південної частини материка впливає західне перенесення повітря з Тихого океану, що приносить вологі повітряні маси. Але на заході континенту постають Анди, які затримують просування морського повітря, що впливає на перерозподіл опадів: їх велику кількість одержують прибережні райони, а за горами опадів мало.

На клімат узбереж впливають морські течії: холодні течії викликають суху погоду, теплі — вологу. Тому мало зволоженим є західне узбережжя (через холодну Перуанську течію) та південно-східне (через Фолклендську течію). Найбільш посушливе місце на материку — пустеля Атакама, де випадає менше 1 мм опадів на рік. Навпаки, добре зволоженими є східні береги через теплу Бразильську течію.

Кліматичні пояси і області

Південна Америка лежить у межах шести кліматичних поясів.

В екваторіальному поясі протягом року панують екваторіальні повітряні маси та формується область низького тиску. Впродовж року температура практично не змінюється і становить +24 °С. Після обіду завжди падають дощі; загальна кількість опадів за рік — 1 500-3 000 мм.

Субекваторіальний пояс підпадає під вплив двох типів повітряних мас: улітку — вологих і теплих екваторіальних, взимку — сухих та жарких тропічних. Річний хід температур незначний— +22 °С в липні та +17 °С у січні.

Тропічний кліматичний пояс в межах Південної Америки має дві кліматичні області. Основну, рівнинну частину поясу займає морська область. Під дією Південно-східного пасату впродовж року тут випадає понад 1 000 мм опадів. Річна амплітуда температур незначна (+22 °С . +18 °С). Континентальна область тягнеться вузькою смугою вздовж західного узбережжя Південної Америки, повторюючи абриси холодної Перуанської течії. Для області характерні значні амплітуди температур: літні — +24 °С, зимові — +2 °С. Кількість опадів не перевищує 100 мм. Частими є урагани.

У субтропічному поясі виділяють три кліматичні області. Вздовж Тихоокеанського узбережжя тягнеться середземноморська область. Під впливом тропічних повітряних мас літо тут сухе й жарке (+22 °С), зима — більш прохолодна (+12 °С . +10 °С) та волога, що викликане надходженням промірних повітряних мас (за рік до 800 мм). Більшу частину атлантичного узбережжя займає морська область. Для неї властива тепла й волога погода впродовж року (+20 °С . +12 °С). У внутрішньому районі сформувалась суха континентальна область. Кількість опадів на протязі року тут не перевищує 250 мм. Пересічні зимові та літні пересічні температури суттєво відрізняються (від +22 °С в липні до 0 °С в січні).

У помірному поясі виділяють два типи клімату. Морський тип клімату властивий для західних схилів Анд, до яких надходять із західними вітрами вологе морське повітря, дістають багато опадів (від 2 000 до 7 000 мм на рік). Тут тепла зима (+8 °С) і прохолодне літо (+16 °С). У межах приатлантичного узбережжя формується континентальна область. Річна кількість опадів на даній території становить 300 мм. Літо тепле (+18 °С), зима холодна (0 °С).

Води суходолу

У зв’язку з вологістю клімату, на материку сформувалися великі річкові системи. Переважна їх більшість (90 %) належать до басейну Атлантичного океану. Річки мають переважно дощове живлення. Найпотужніші серед них Амазонка, Парана та Оріноко.

Амазонка — найбільш повноводна річка планети, що дає 15 % річкового стоку планети. Вона має найбільший річковий басейн (майже 7 млн км 2 ). Амазонка приймає понад 500 великих приток. Річка повноводна весь рік, тому що протікає в екваторіальному кліматичному поясі. Основним джерелом живлення річки Амазонка є дощові води.

Парана — друга за величиною річка материка. Спускаючись з Бразильського плоскогір’я, вона несе каламутну воду, утворюючи водоспади. Найбільш мальовничий з них — водоспад Ігуасу на однойменній притоці Парани.

Річка Оріноко бере початок на Гвіанському нагір’ї. Тут є найвищий водоспад світу — Анхель (1 054 м), який сформувався на одній з приток Оріноко.

Парана й Оріноко лежать у субекваторіальних поясах різних півкуль, тому вони повноводні влітку. Межень на річках настає взимку.

Найбільші озера материка мають тектонічне походження. В Центральних Андах, на висоті 3 812 м, розташоване найбільше високогірне озеро світу Тітікака. Найбільшим за площею є озеро-лагуна Маракайбо.

Гірських льодовиків у Андах мало. Хоча гори високі і досягають снігової лінії, але опадів одержують мало через посушливий клімат значної частини тихоокеанського узбережжя. Водночас, в Андах снігова лінія лежить найвище у світі: 4 500-6 500 м.

Природні зони. Рослинний і тваринний світ

На рівнинах Південної Америки чітко простежується широтна зональність природних зон.

В екваторіальному поясі формується зона вологих екваторіальних лісів (гілеї). Ця зона лежить по обидва боки від екватора. Її місцева назва — Амазонська сельва. В умовах вологого та теплого клімату сформувалися червоно-жовті фералітні ґрунти. На них ростуть вічнозелені багатоярусні ліси. Серед рослин переважають пальми, фікуси, кавове, динне (папайя), хінне дерева, гевея, залізне та бальсове дерева, пуїзейро (рослина, що росте на іншому дереві, обвиває його, згодом душить і знищує). Дерева обвивають ліани. На їх гілках квітнуть орхідеї. Трави через темряву немає. Тварини живуть переважно на деревах. Багато мавп, лінивців. Хижаками є ягуар та найдовша велетенська змія світу — анаконда. З птахів відомі папуги, тукани, колібрі, гарпії. Багато велетенських комах та павуків.

Савани та рідколісся сформувалися на Бразильському та Гвіанському плоскогір’ях в умовах субекваторіального клімату, для якого притаманні сухий сезон (зима) та сезон дощів (літо).

Рослини тут пристосовані до перенесення сухого сезону: скидають листя, листя вкрите воском чи опушене, повертають листки ребром до сонця (зонтична акація), накопичують у сезон дощів вологу в стовбурі або в листі (алое, агави). Рівнинні ділянки території саван північної півкулі називають льянос (з ісп. — рівнина), де більш тривалий сезон дощів, такі самі ділянки в південній півкулі в межах саван називають кампос (з ісп. — поле). Серед рослин переважають трави; є дерево з надміцною деревиною — кебрачо. Дерева розкидані невеличкими гаями.

На відкритих просторах саван живе багато великих тварин, зокрема мурахоїд, свиня-пекар, тапір. Серед хижаків переважають пума (лев Нового світу), ягуар. Санітаром саван, що живиться мертвечиною, є броненосець. З птахів у саванах живе страус нанду. Багато термітів та мурах.

На південь від саван поширені степи (пампа). Вони сформувались в умовах субтропічного континентального клімату з недостатнім зволоженням. Ґрунти тут дуже родючі — червонувато-чорні. Переважає трав’яниста рослинність: ковила, бородач, пампаська трава. Живуть нанду, пампаський олень, лама гуанако, нутрія, дикі коні мустанги.

Пустеля Атакама формувалася в умовах тропічного континентального клімату за бідного зволоження. Вони утворились під впливом холодних течій. Ґрунти тут тропічні пустельні, бурі. Рослинність розріджена. Великі поклади азотної селітри в пустелі пов’язані з величезною кількістю пташиного посліду — гуано. На південному-сході, на плато Патагонія, є зона напівпустель. Вона виникла у помірному поясі за бідного зволоженні. На тонкому шарі сіроземних та бурих ґрунтів ростуть кактуси, злаки та подушкоподібні чагарники. Тваринний світ бідний, переважають гризуни та плазуни — нутрія, гривастий вовк, сіра лисиця.

В Андах спостерігають висотну поясність зміни природних комплексів. Причому, що ближче вони розташовані до екватора, то більше природних поясів від підніжжя до вершини. Так, в Андах, у районі екватора вологі екваторіальні ліси піднімаються до висоти 1 500 м; вище вони змінюються гірськими лісами, де температура не перевищує +15 °С . +20 °С, а опадів випадає до 3 000 мм.

Тут ростуть деревоподібні папороті, бамбуки, ліани, хінне дерево. Вище 4 000 м панують холодні вітри, температура не піднімається вище +10 °С і розташовується пояс криволісся і чагарників. На плоскогір’ях високо в горах розташовані сухі холодні степи й напівпустелі — парамос, у яких переважають посухостійкі дерноподібні злаки та подушкоподібні рослини. На висоті понад 5 000 м поширені багаторічні сніги та льодовики.

Походження та формування сучасного населення, його расовий склад та розміщення

У Південній Америці живе понад 5 % населення світу. Середня щільність населення невелика (близько 20 осіб/км 2 ). Населення розміщене дуже нерівномірно через природні умови. Майже незаселеними є Амазонська сельва, напівпустелі на півдні, пустеля Атакама. Найбільшу щільність населення (близько 100 осіб/км 2 ) спостерігають на Атлантичному узбережжі та в Андах.

За історичними ознаками населення материка можна поділити на корінне та прибуле.

Корінними жителями Південної Америки є представники монголоїдної раси — індіанці.

Прибулим населенням є європеоїди: нащадки іспанських та португальських колонізаторів; а також негроїди — нащадки рабів з Африки. Для расового складу материка притаманне переважання мішаних рас, що сформувалися за століття колонізації.

Метисами називають людей, що народилися від змішаного шлюбу монголоїдів та негроїдів; мулатами — європеоїдів та негроїдів; самбо — монголоїдів та негроїдів.

Тестові завдання

14. ПІВДЕННА АМЕРИКА

14.1. Мис Фроуерд є крайньою

  • А північною точкою Південної Америки
  • Б південною точкою Південної Америки
  • В західною точкою Південної Америки
  • Г східною точкою Південної Америки

14.2. Найвища вершина материка Південна Америка

14.3. Клімат, який панує на Амазонській низовині

14.4. Пора року, яка буде в липні на материку Південна Америка

14.5. З усіх річок па Землі Амазонка є найбільш

14.6. Причина відкриття Америки

  • А помилка капітана експедиції
  • Б пошук нового материка
  • В пошук доказів сферичності Землі
  • Г пошук західного шляху до Індії

14.7. Півкулі, в яких розташована Південна Америка

  • А Північна, Південна, Західна
  • Б Південна, Східна, Західна
  • В Північна, Південна, Східна
  • Г Північна, Східна, Західна

14.8. Найбільш високогірне озеро в Андах

14.9. Водоспад Анхель розташований

14.10. Течія, що сприяє формуванню пустелі Атакама

  • А Перуанська течія
  • Б Бразильська течія
  • В течія Західних вітрів
  • Г Фолклендська течія

14.11. Правильна характеристика географічного положення Південної Америки

  • А перетинається екватором і Південним тропіком
  • Б усі країні точки розташовані у Південній Півкулі
  • В перетинається Південним полярним колом
  • Г повністю розташована в Східній півкулі

14.12. Частина Південної Америки, де розташоване Гвіанське нагір’я

14.13. Течія, яка проходить уздовж західного узбережжя Південної Америки з півдня на північ

14.14. Мандрівник, який першим з європейців спустився Амазонкою із глибинних районів материка

14.15. Кліматичний пояс, який відсутній на території Південної Америки

14.16. Тварина-ендемік Південної Америки, одомашнена інками в якості в’ючної тварини

14.17. Високогірні пустелі в Андах мають назву

14.18. Укажіть типовий ландшафт Амазонії

14.19. Крайня західна точка Південної Америки

14.20. Найбільший внесок у наукове дослідження Південної Америки зробили

  • А Амеріго Веспуччі та Христофор Колумб
  • Б Френсіс Дрейк і Фернан Магеллан
  • В Девід Лівінґстон і Герні Стенлі
  • Г Чарльз Дарвін та Александр Гумбольдт

14.21. Гірська країна, де витягнуті із півночі на південь паралельні гірські хребти утворюють вузли з найбільшими вершинами Аконкагуа, Кагопахі, Чимборасо

14.22. Увідповідніть характеристики річок та їх назви

  • 1 бере початок на південному заході Гвіанського плоскогір’я, протікає територіями Венесуели та Колумбії
  • 2 бере початок на південній окраїні Бразильського плоскогір’я й перетинає кілька кліматичних поясів, тому для її режиму характерні підняття та обміління протягом року
  • 3 оскільки у правих приток цієї річки повінь відбувається в жовтні — березні, а в лівих — у квітні — жовтні, то річка повноводна протягом усього року
  • 4 протікає територіями Бразилії й Парагваю, впадає в Парану
  • А Амазонка
  • Б Парана
  • В Оріноко
  • Г Парагвай
  • Д Сан-Франціску

14.23. Увідповідніть представників рослинного світу Анд та висотні пояси, в яких вони поширені (враховуючи, що дана ділянка Анд розташована в екваторіальних широтах)

  • 1 банани, дерево какао, каучуконоси, фікуси, пальми, ліани
  • 2 бамбук, деревоподібні папороті, хінне дерево, чагарники, какао, ліани
  • 3 чагарники, низькорослі дерева з покрученими стовбурами
  • 4 посухостійкі дерноподібні злаки, подушкоподібні форми рослин
  • А гірські ліси, висота — 1 500-2 800 м
  • Б високогірні луки (парамос, висота — 3 800-4 300 м
  • В вологі екваторіальні ліси, висота — до 1 300 м
  • Г криволісся, висота — 2 800-3 800 м
  • Д льянос, висота — 800-1 600 м

14.24. Увідповідніть наслідки процесу експансії, змішування рас і народів та представників мішаних рас і народів Південної Америки

  • 1 нащадки шлюбів європейців та індіанців
  • 2 нащадки шлюбів індіанців і негрів
  • 3 нащадки шлюбів негрів та європейців
  • 4 винищене та вимерле населення Південної Америки
  • А інки
  • Б метиси
  • В самбо
  • Г мулати
  • Д індіанці

14.25. Увідповідніть країни Південної Америки та їх столиці

  • 1 Уругвай
  • 2 Суринам
  • 3 Колумбія
  • 4 Болівія
  • А м. Монтевідео
  • Б м. Сукре
  • В м. Парамарибо
  • Г м. Санта-фе-де-Богота
  • Д м. Каракас

14.26. Увідповідніть тектонічні структури Південної Америки та форми рельєфу, які ними утворені

  • 1 бразильський кристалічний щит
  • 2 гвіанський щит
  • 3 кайнозойська складчаста область
  • 4 південноамериканська платформа
  • А Ла-Платська низовина
  • Б Бразильське плоскогір’я
  • В Гвіанське плоскогір’я
  • Г Анди
  • Д пустеля Атакама

14.27. Укажіть три вулкани, які розташовані в межах Південної Америки

  • 1 Льюльяйльяко
  • 2 Сан-Педро
  • 3 Попокатепетль
  • 4 Чимборасо
  • 5 Орісаба
  • 6 Тахумулько
  • 7 Ельбрус

14.28. Укажіть три притоки Амазонки

  • 1 Сан-Франциску
  • 2 Парнаїба
  • 3 Тапажос
  • 4 Оріноко
  • 5 Ріу-Негру
  • 6 Укаялі
  • 7 Парана

14.29. Запишіть висоту найвищої відмітки Південної Америки.

14.30. Запишіть кількість півкуль, у яких розташована Південна Америка.