Як народжувався перший комп’ютер

Мало хто знає, що перший в континентальній Європі комп’ютер був створений в Україні понад 60 років тому в 1951 році. Перша ЕОМ називалася Малою електронною лічильною машиною – «МЭСМ». Незважаючи на скромне слово «Мала», вона налічувала 6000 електронних ламп і ледь вмістилася в лівому крилі будівлі гуртожитку колишнього монастирського селища Феофанія в 10 км від Києва. Машина була створена в лабораторії обчислювальної техніки Інституту електротехніки АН УРСР під керівництвом академіка Сергія Олексійовича Лебедєва.

Біографії:

Почалося все у далекі 30-ті роки ХХ століття. Тоді молодий ще вчений Сергій Лебедєв займався дослідженнями зі стійкості енергосистем у Всесоюзному електротехнічному інституті в Москві. Йому доводилося виконувати численні розрахунки, і Лебедєв починає шукати способи автоматизувати і прискорити процес обчислень. Так у вченого народжуються перші конкретні думки про створення нової машини, яка могла б автоматично виконувати складні розрахунки. Але Велика Вітчизняна Війна змушує відкласти задуману роботу. Тим не менш, аж до евакуації з Москви Лебедєв продовжував думати над тим, як реалізувати свої ідеї. Так, дружина вченого Аліса Григорівна Лебедєва, згадує, як у перші місяці війни вечорами, коли Москва занурювалася в темряву, чоловік йшов у ванну кімнату і там при світлі газового пальника писав незрозумілі їй одиниці й нулі, намагаючись, як потім виявилося, освоїти двійкову систему запису чисел.

На початку осені 1941 року сім’ю С.О.Лебедєва евакуюють у Свердловськ, де Сергій Олексійович займається важливими для фронту розробками: в короткі терміни створює систему стабілізації для наведення танкової гармати, а потім – для самонавідної торпеди, використовуючи аналогові елементи.

У 1944 році Лебедєв повертається до Москви, а потім приїжджає до Києва і стає директором Інституту електротехніки АН УРСР. У 1945 р. С.О.Лебедєв був обраний академіком і призначений директором Інституту енергетики. Через півроку інститут розділили на дві частини – Інститут електротехніки та Інститут теплотехніки. С.О.Лебедєв став директором Інституту електротехніки.

У той час пріоритетними напрямками в науці вважалися ракетна техніка, атомна енергетика, дослідження космосу. Але Лебедєв залишається вірним своєму довоєнному задуму – створити цифрову електронну обчислювальну машину.

Інституту електротехніки виділяють напівзруйновану будівлю монастирського готелю в передмісті Києва – Феофанії. До війни в цій будівлі розміщувався філіал Київської психіатричної лікарні. Німецькі окупанти, вступивши до Феофанії, перестріляли хворих і зайняли будівлю під госпіталь. Під час обстрілів при звільненні Києва будинок було значно пошкоджено. У такому вигляді він й надійшов в розпорядження Академії наук УРСР в 1948 р. і був переданий Інституту електротехніки АН УРСР для розміщення лабораторії директора інституту С.О. Лебедєва.

Будівлю було відремонтовано. На першому поверсі почалися роботи з проектування тоді секретної електронної лічильної машини. Найбільша кімната відводилася для майбутнього дітища С.О. Лебедєва. З’явилися механічні майстерні, в підвалі – джерела електроживлення для машини.

Якщо згадати короткий часовий проміжок, за який була спроектована, змонтована і налагоджена «МЭСМ» – три роки, і врахувати, що в розробці і створенні «МЭСМ» брали участь 12 інженерів (разом з С.О. Лебедєвим), яким допомагали 15 техніків та монтажниць (в створенні першої американської ЕОМ «ENIAC» – 13 основних виконавців, 200 техніків і велика кількість робітників), то стає зрозумілим, що С.О. Лебедєв та очолюваний ним колектив здійснив, здавалося б, неможливе.

Першим заступником Лебедєва по лабораторiї був Л.Н.Дашевський, талановитий організатор активно брав участь в розробці машини.

Основні роботи з налагодження машини проводили інженери С.Б.Погребинський – учасник війни, демобілізований через важке поранення, який щойно закінчив Політехнічний інститут; Г.Л.Гладиш, яка закінчила Київський інститут кінотехніки за фахом звукотехніка, що не завадило їй дуже швидко освоїтися з електронними схемами «МЭСМ» і стати одним з основних налагоджувачів машини «МЭСМ»; Л.М.Абалишнiкова – інженер-акустик, в процесі роботи над «МЭСМ» стала кваліфікованим фахівцем; З.С.Зорiна-Рапота, яка також закінчила інститут за фахом звукотехніка, і придбала під час роботи над «МЭСМ» кваліфікацію досвідченого налагоджувача і фахівця з ЕОМ. Монтаж пристроїв та машини проводився під керівництвом техніка А.Г.Семеновського, який з перших же днів роботи прекрасно освоївся з абсолютно новою для нього справою. Йому допомагали технік Ю.С.Мазира – балагур і душа всього колективу; С.Б.Розенцвайг – технік-монтажник найвищої кваліфікації. Пристроєм керування «МЭСМ» займалася К.О.Шкабара, а пристроєм введення – аспірант З.Л.Рабiнович. У налагодженні й запуску «МЭСМ» також брали участь молоді співробітники й аспіранти лабораторії, для яких ця робота стала не тільки «путівкою в життя», але й одним з найщасливіших спогадів юності.

Машина займала найбільшу кімнату площею 60 м2 у лівому крилі лабораторії в Феофанії і працювала з небувалою на ті часи швидкістю – 3 тисячі операцій за хвилину (для порівняння, сучасні комп’ютери виконують мільйони операцій за секунду) і могла виконувати операції віднімання, додавання, множення, ділення, зсуву, порівняння з урахуванням знака, порівняння за абсолютною величиною, передачі керування, передачі чисел з магнітного барабану, складання команд. У машині були використані електронні лампи (6000 штук!) загальною потужністю споживання в 25 кВт. Перший запуск «МЭСМ» запам’ятався саме «ламповою проблемою»: при включенні машини 6000 ламп, що запрацювали одночасно, перетворили приміщення в тропіки. Технікам довелося терміново розбирати стелю, щоб відвести з кімнати хоча б частину тепла.

За спогадами співробітників лабораторії Лебедєва, рішення першої задачі на «МЭСМ» було пов’язане з унікальним випадком. Два відомих київських математика С.Г. Крейн і С.О. Авраменко склали для «МЭСМ» тестову задачу з області балістики і самі прорахували її. Під час рішення задачі на машині виявилось, що отриманий результат не збігається з результатом, який отримали математиками. Вони вирішили, що в «МЭСМ» стався збій, оскільки обидва вчені проводили розрахунки незалежно один від одного і вважали, що вони не могли зробити одну і ту ж помилку в одному і тому ж місці. Тоді Лебедєв сам став перевіряти обчислення вручну. Розрахунки тривали цілий день, а на наступний він з’явився усміхнений, що бувало дуже рідко. Окуляри вченого виражали вірну ознаку удачі – були зміщені на чоло, згадують колеги. «Не знущайтесь над машиною – вона права. Неправі люди!», – заявив Лебедєв. Виявилося, що обидва математика таки помилилися в одному і тому ж місці. Машина виявилася «розумнішою» за людину!

В кінці 1951 р. в Феофанію з Москви приїхала комісія АН СРСР для прийому машини в експлуатацію. Три дні «МЭСМ» «здавала іспити». Академіки з кам’яними обличчями проходили з приміщення «МЭСМ», де вони задавали їй різні «каверзні задачки», в кабінет Лебедєва і там довго радилися. Нарешті тестування були закінчені і комісія вирішила прийняти машину з 25 грудня 1951 р. в регулярну експлуатацію.

У 1952 році «МЭСМ» була практично єдиною в країні ЕОМ, на якій вирішувалися різноманітні науково-технічні завдання з області термоядерних процесів, космічних польотів і ракетної техніки, ліній електропередач, механіки, статистичного контролю якості. Однією з найважливіших задач, яка була вирішена на «МЭСМ» в цей період, були розрахунки стійкості паралельної роботи агрегатів Куйбишевської гідроелектростанції, які визначаються системою нелінійних диференціальних рівнянь другого порядку. Потрібно було визначити умови, за яких максимально можлива потужність може передаватися в Москву без порушення стійкості системи. Крім того, у зв’язку з швидким розвитком реактивної та ракетної техніки задачі зовнішньої балістики виникали як гриби після дощу. Це були задачі різної складності, починаючи від відносно простих багатоваріантних розрахунків траєкторій, що проходять в межах земної атмосфери при незначному перепаді висот, до дуже складних, пов’язаних з польотом об’єктів за межами земної атмосфери. Але навіть найпростіші балістичні розрахунки ускладнювалися вимогами підвищеної точності результатів. «МЭСМ» використовували в багатьох наукових дослідженнях аж до 1957 року, потім машину розібрали на частини, які передали в Політехнічний інститут у Києві для проведення лабораторних робіт.

Одночасно з роботою наукової лабораторії Лебедєва над розробкою обчислювальних машин працювали (і теж на умовах секретності) вчені з США, Англії та інших країн. У США – Джон фон Нейман, який першим виклав основні принципи побудови ЕОМ в закритому звіті. Він плідно співпрацював з творцями першого американського комп’ютера ENIAC (Electronic Numerical Integrator and Computer) Джоном Мочлі та Преспером Еккертом. В Англії в той час активно працювали геніальний математик Алан Т’юрінг, який зумів довести можливість обчислення суто механічним шляхом будь-якого алгоритму, який має рішення. Вчені університету в Манчестері Фредерік Вільямс і Том Кілбурн в 1948 році створили примітивний комп’ютер під назвою Baby, з метою довести можливість зберігати програми в оперативній пам’яті. Через рік Моріс Уілкс створив перший в світі комп’ютер з збереженою у пам’яті програмою EDSAC (Electronic Delay Storage Automatic Computer), який відрізнявся від створеної трохи пізніше Лебедєвим «МЭСМ» тим, що в ньому було використано арифметичний пристрій послідовної дії, а в «МЭСМ» – більш прогресивний паралельної дії. Саме ця видатна «вісімка» вчених визначила подальший напрямок розвитку комп’ютерної техніки у всьому світі.

Академік С.О. Лебедєв, переїхав до Москви і став директором Інституту точної механіки та обчислювальної техніки АН СРСР. За наступні 20 років під його керівництвом було створено 18 суперкомп’ютерів. Як основоположник вітчизняної обчислювальної техніки він зайняв гідне місце в зоряній плеяді комп’ютерних піонерів світу.

Як вітатися на Водохреще 2024: що каже народна традиція

Водохреще – одне з найважливіших християнських свят, яке українці тепер відзначають 6 січня. Як і більшість великих релігійних свят, Водохреще має свої традиції та звичаї. До них належить й обмін спеціальними фразами.

Факти ICTV дізналися, як вітаються на Водохреще та що кажуть у відповідь.

Як вітатися на Водохреще 2024

Чимало важливих церковних свят мають свої привітання та відповіді, які до них придумав народ. На Різдво віряни кажуть одне одному: “Христос народився! Славімо його!”. Є такі вислови і до Водохреща.

– Христос хрещається!
– В річці Йордані! – такими фразами обмінюються віряни у свято.

Після цього у довільній формі можна побажати одне одному здоровʼя та добробуту. Враховуючи реалії, у яких зараз живе Україна, всі ми бажаємо також перемоги та миру.

Довгий час ці привітання були забутими, адже радянська влада надовго змусила людей мовчати. Проте з народної памʼяті ніщо не змогло викорінити звичаї та ритуали. Так само завдяки переходу на новий календар Православна церква України віддаляється від російського контексту та повертається до народних традицій.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, як можна оформити кошик чи банку на Водохреще . Вважається, що з опівночі вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року.