Аї́д (від грец. Ἀΐδης, ᾍδης, Ἀϊδωνεύς — порожній, невидимий, жахливий), Гадес, Плутон — у грецькій міфології — бог-володар потойбічного «царства тіней», а також саме царство мертвих (Тартар, Ереб, у римлян — Орк).
Πλούτων) — давньогрецький бог підземного світу, володар царства тіней померлих, син Кроноса й Реї, один з братів богів-олімпійців. Під Аїдом також розуміється підземне царство бога Аїда, куди потрапляють померлі. За пізніми давньогрецькими уявленнями в Аїді відбувається суд померлих і їх покарання чи винагорода.
Зображення Аїда зустрічаються досить рідко, причому більшість із них належить до пізніших часів. Він зображувався, як і Зевс, у гордій, величній позі на троні, з двозубцем або жезлом у руці, іноді з рогом достатку. Біля ніг Аїда на одній із статуй сидить Кербер.
Персефо́на, також Ко́ра (грец. Περσεφόνη, Persephone, Kore — дівчина) — дочка Деметри та Зевса, дружина Аїда.
Цербер був народжений Єхидною від Тіфона і був велетенським псом з багатьма (найчастіше згадується з трьома) головами та зміями замість шерсті. Його хвіст був колючим і ним пес міг вражати противників. Цербер охороняв вхід до Аїду, не випускаючи з нього тіні мертвих і не впускаючи живих, поки вони не помруть.
Занепокоївся володар того царства, похмурий Аїд. Став він у свою золоту колісницю і погнав чорних коней нагору, хоч як не терпів яскравого сонця.
Аїд згадується також у міфі про Орфея, який зійшов під землю за своєю дружиною Еврідікою. У багатьох міфах розповідається про чарівний шолом Аїда, який робив невидимим того, хто його надягав.