КОЗАК, слово. Має тюркське походження – від давньотюркського "кьоз-", що означає ходити, бродити, мандрувати. Вперше зафіксоване в словнику половецької мови (див. Codex Cumanicus) зі значенням "вартовий", "бадьорий" та у написі поч.
На Україні в XV-XVIII ст. — вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південні землі України й брала участь у визвольній боротьбі проти татаро-турецьких і польських загарбників; нащадок такої людини.
2) Від кримсько-татарського або тюркського «Qazaq» — «вільна людина», «авантюрист», «шукач пригод», «найманець». «Тюркське за походженням слово« козак »означало вільних, незалежних від пана людей, які … населяли безлюдні окраїни».
В перекладі слово "козак" означає втікач, бунтар проти свавілля польських магнатів; вільна озброєна людина; прикордонник, який охороняв південні кордони від нападу кримських татар; особиста охорона польських магнатів.
У мові кримських татар слово «козак» означає вільна, озброєна, незалежна людина, шукач пригод, бродяга; у казанських татар, крім наведеного, це слово має ще й значення «слуга».
Перша в історії офіційна згадка про дії козаків на морі й офіційна згадка про запорозьких козаків узагалі — 1489 у Хроніці Польській М. Бельського, яка описує похід польського війська під проводом королевича Яна Ольбрахта проти татар.
«Тюркське за походженням слово« козак »означало вільних, незалежних від пана людей, які … населяли безлюдні окраїни». Ця теорія, ще називається – "Уходницька" — козаки сформувалися на основі промислових ватаг представників різних станів, що йшли на сезонні промисли в Причорноморські й Прикаспійські степи.