§ 55. Острови в Тихому океані, їх походження

Склад Океанії. Острови Тихого океану на схід і на північ від Австралії називають Океанією. Океанія є найбільшим у світі скупченням островів, розташованих у західній і центральній частинах Тихого океану, між субтропічними широтами Північної і помірними широтами Південної півкуль. Їх налічується майже 10 тис. Географічно Океанію поділяють на Меланезію, Мікронезію і Полінезію, виокремлюють Нову Зеландію. Загальна площа всіх островів Океанії — 1,3 млн км 2 (мал. 69, с. 103). На них проживає понад 10 млн осіб і знаходиться 13 незалежних держав і несамоврядних територій. Гавайські острови є штатом США.

Природні умови. За походженням острови Океанії дуже різноманітні, мають переважно вулканічне й коралове походження, а острови Нова Гвінея та Нова Зеландія — материкове.

Рельєф островів гористий і дуже розчленований. Найвищі гори Океанії розташовані на острові Нова Гвінея. Частина островів є вершинами великих підводних вулканів, деякі з них до цього часу проявляють високу вулканічну активність. Вулкани Гавайських островів мають пологі схили й великі кратери, усередині яких постійно клекоче лава. Поблизу вулканів діють гейзери. Особливо багато вулканів на островах Нової Зеландії. Деякі з них викидають фонтани гарячої води й пари на висоту 20-30 м.

Частина островів мають коралове походження. Атоли, які сформувалися внаслідок утворення коралових споруд, занурилися під воду (острови Гілберта, Туамоту). Відмінною особливістю таких островів є великі лагуни, оточені численними острівцями, або моту, середня висота яких не перевищує трьох метрів. В Океанії розташований атол із найбільшою лагуною у світі — Кваджалейн (в архіпелазі Маршаллових островів). Найбільшим атолом за площею суходолу є острів Різдва (мал. 144) в архіпелазі Центральної Полінезії — 322 км 2 . Однак серед атолів трапляється й особливий тип — піднятий атол — вапнякове плато висотою до 50-60 м над рівнем океану. У цього типу островів лагуна відсутня або є сліди її минулого існування (атол Науру, Ніуе, Банаби).

Рельєф дна західної окраїни Тихого океану, де розташована Океанія, дуже різноманітний. Там є глибоководні западини, улоговини, підводні хребти. Біля Маріанських островів знаходиться найглибша у світі Маріанська западина (понад 11 км). У центральній частині Океанії дно океану рівніше, але порізане величезними тріщинами, уздовж яких виливається лава. Застигла лава утворює підводні хребти.

Мал. 144. Острів Різдва

Вони мають велику протяжність і різну висоту. Високі хребти виступають над рівнем океану, утворюючи острови вулканічного походження — Полінезію.

Більша частина Океанії знаходиться в екваторіальному та субекваторіальному кліматичному поясі, між тропіками. Там літо триває протягом року, проте спостерігаються невеликі добові коливання температур і нерівномірне зволоження на різних схилах гір. Навітряні схили дістають велику кількість опадів, підвітряні — мало.

У Південній Океанії панує субтропічний клімат. На крайніх південних островах переважає помірний клімат. Майже вся Океанія перебуває під сильним упливом мусонів і пасатів, часто трапляються тайфуни. Великого лиха населенню Океанії завдають урагани, які супроводжуються зливами й величезними хвилями.

Рослинність і тваринний світ. Видовий склад рослинності залежить від кількості опадів. На островах, що знаходяться в екваторіальному поясі, поширені вологі екваторіальні й субекваторіальні ліси на червоно-жовтих ґрунтах. На підвітряних схилах ліси переходять у савани. Острови помірного поясу вкриті лісами.

Видовий склад рослинності та тваринного світу Океанії своєрідний. Тут ростуть фікуси, пандануси, бамбук, казуарини, ліани, різні види пальм (сагова, кокосова). З плодів кокосових пальм — горіхів — виробляють олію. З молодих горіхів добувають кокосове молоко. Листям пальми вкривають хатини, з волокна роблять мотузки та циновки. Стовбури пальм використовують як будівельний матеріал і для виготовлення човнів.

В Океанії вирощують кокосову пальму, батат, хлібне дерево (мал. 145), ананаси, банани, цукрову тростину, цитрусові, займаються рибальством. Значна частина населення розводить овець, велику рогату худобу. Вовна, м’ясо, вершкове масло — основні продукти острівних країн.

За період колонізації Океанії ліси були вирубані. Останнім часом їх штучно відновлюють. Насаджують інші види дерев, привезені з інших материків. У саванах Гавайських островів насаджують кактуси, завезені з Америки. Європейці завезли сюди свійську худобу (корів, свиней, кіз, коней) і рослини, які витісняють місцеві види.

Населення Океанії дуже різноманітне. Майже всі острови заселені. Корінними жителями Океанії є полінезійці, мікронезійці, меланезійці й папуаси. Полінезійці мають змішаний расовий тип: у їхній зовнішності поєднуються риси європеоїдної і монголоїдної рас. У країнах Мікронезії проживають каролінці, кірібаті, маршальці, науру. Меланезійці належать до австралоїдного расового типу.

Мал. 145. Хлібне дерево

Мал. 146. Представник населення маорі

Папуаси населяють острів Нова Гвінея та острови, що розташовані поруч. За антропологічним типом вони подібні до меланезійців. У Папуа-Новій Гвінеї більшість населення становлять численні папуаські народи. У них темна шкіра, густе кучеряве волосся. Ці високі на зріст і фізично міцні люди належать до екваторіальної раси. Мабрі — основне населення Нової Зеландії до прибуття європейців (мал. 146) — належить до полінезійської групи. У народів цієї групи, на відміну від представників негроїдної раси, світліша шкіра й хвилясте волосся. У Новій Зеландії і на Гавайських островах більшість населення — європейці. Останнім часом у країнах Океанії збільшилась кількість переселенців з Азії (переважно китайців і філіппінців).

Населення Океанії в основному сповідує християнство, дотримуючись протестантської або католицької віри.

Життя корінного населення досліджував й описував Микола Миклухо-Маклай, українець за походженням. Природу Океанії досліджував відомий норвезький учений Тур Хейердал.

Нова Зеландія (столиця — місто Веллінгтон) (мал. 147) розташована в південно-західній частині Тихого океану, у полінезійському районі. До Нової Зеландії належать незалежні в державному управлінні, але вільно асоційовані з нею острівні держави — Острови Кука, Ніуе та ін.

Рельєф Нової Зеландії — в основному височини та гори (мал. 148).

Мал. 147. Столиця Нової Зеландії — місто Веллінгтон

Мал. 148. Краєвид Нової Зеландії

Клімат змінюється від теплого субтропічного на півночі до прохолодного помірного на півдні й у центральних регіонах. У більшій частині Нової Зеландії випадає багато опадів. Вони розподіляються відносно рівномірно протягом року.

У Новій Зеландії є багато різноманітних корисних копалин, проте промислово розробляються лише родовища газу, нафти, золота, срібла, пісковику й кам’яного вугілля. Відкрито великі запаси алюмінію, титанового залізняку, сурми, хрому, міді, цинку, марганцю, ртуті, вольфраму та платини.

Флора Нової Зеландії налічує майже 2000 видів рослин. Ліси країни поділяються на два основних типи — змішані субтропічні й вічнозелені. Зі 187 видів квіткових трав’янистих рослин природної флори Нової Зеландії 157 — ендеміки. У Новій Зеландії є велика кількість папоротей. Срібна папороть — один із національних символів, її зображено на гербі країни (мал. 149).

Мал. 149. Срібла папороть

Законодавство країни визначає майже 60 типів природних територій, що підлягають захисту та збереженню, серед них найбільшими й значущими формами є національні парки, природні, наукові, екологічні й туристичні заповідники та резервати. У країні створено 14 національних парків, 4 морські парки, 21 морський і прибережний заповідник, понад 3000 резерватів. Тут функціонує кілька зоопарків і ботанічних садів.

Найкращими туристичними зонами в Новій Зеландії є геотермальний курорт, долина гейзерів, печери та столиця Нової Зеландії — Веллінгтон (мал. 150, 151).

У Новій Зеландії проживає понад 4 млн осіб, більшість населення становлять європейці. Корінними жителями є маорі, крім того, проживають китайці, індійці й представники полінезійських народів.

Мал. 150. Національний парк Тонгаріро. Озеро Еліральд

Мал. 151. Веллінгтонська затока

Практична робота 12 (продовження)

Позначення на контурній карті географічних об’єктів і течій Тихого океану

Позначте на контурній карті, користуючись атласом.

Острови: Нова Зеландія, Нова Гвінея, Гавайські, Соломонові, Тонга.

Запитання та завдання

• 1. Які особливості природи та життя населення Океанії?
• 2. Поясніть, які зміни в природі Океанії відбулися під упливом господарської діяльності людини.
• 3. Чому в Океанії живе багато європейців?
• 4. Випишіть із тексту назви рослин і тварин, які трапляються тільки в Океанії. Чому їх немає на інших материках?

Працюємо з картою та атласом

Нанесіть на контурну карту найбільші острови Океанії.

Сторінка дослідника

Доведіть, що Океанія є унікальним куточком природи планети.

Цікавий факт

Мал. 152. Коралові острови

На коралових островах (мал. 152) майже немає рослинності. Тут можуть прижитися лише кокосові пальми та деякі злакові рослини. На атолах немає комах і отруйних змій. Деякі мешканці коралових рифів можуть бути цінними ліками для людини. Так, витяжка з асцидій широко застосовується при вірусних інфекціях. З речовини, яка захищає поліпи від сонця, виробляють препарат для лікування раку шкіри.

Повторимо головне

• В Океанії знаходиться найглибша у світі Маріанська западина — 11 022 м.
• Видовий склад рослинності та тваринного світу Океанії своєрідний.
• Корінними жителями Океанії є полінезійці, мікронезійці, меланезійці й папуаси.
• Великий внесок у дослідження Океанії зробив українець за походженням М. Миклухо-Маклай.
• Нова Зеландія — одна з численних держав Океанії.

§ 29. Острівні країни Океанії

Крім Австралії, до макрорегіону Океанія належать численні острови в центральній та південно-західній частинах Тихого океану. На площі, що перевищує 10 млн км 2 , розкидано понад 10 тис. островів. За своєю природою, географічним положенням та економічним устроєм острівні країни, що тут розташовані, досить не схожі на інші регіони планети.

Острівний світ Тихого океану зазвичай поділяють на три субрегіони: Мікронезію, Меланезію та Полінезію.

Мікронезія (із грец. — малі острови) — лежить між Північним тропіком та екватором у західній частині Тихого океану, майже примикаючи до острівних країн Азії. Тут розташовані дрібні острови та архіпелаги: Маріанські, Каролінські, Маршаллові, Гілберта, Банаба.

Меланезія (із грец. — чорні острови) — група відносно великих островів також у західній частині Тихого океану, але в Південній півкулі. Жителі Меланезії відрізняються темним кольором шкіри. Звідси й назва субрегіону. У Меланезії розташовані Нова Гвінея, Нова Каледонія, Соломонові Острови, архіпелаг Бісмарка, Нові Гебриди (Вануату), Фіджі.

Полінезія (із грец. — багато островів) — розташована в центрі Тихого океану. Це найбільш віддалена від усіх материків частина Океанії. Основні групи островів Полінезії: Гавайські, Туамоту, Тонга, Самоа, Товариства, Маркізькі, Лайн, острови Нової Зеландії (Північний і Південний).

Більшість острівних країн мають вигідне економіко-географічне та військово-стратегічне положення, оскільки лежать на перехресті міжнародних морських шляхів, що ведуть з Америки в Австралію, Східну та Південно-Східну Азію. Саме це й зумовило інтерес європейських держав та США до крихітних ділянок суходолу в акваторії Тихого океану. У XIX ст. практично всі острови Океанії стали колоніальними володіннями.

Нині на островах у Тихому океані розташовані 13 держав та 11 залежних територій (Американське Самоа, Гуам, Нова Каледонія, Острови Кука та ін.) (див. таблиці 1, 2). За формою державного устрою всі вони, крім Федеративних штатів Мікронезії, унітарні. За формою правління переважають республіки. Колишні колонії Великої Британії, що залишилися у складі Співдружності, формально є монархіями.

Таблиця 1

ДЕРЖАВИ ОКЕАНІЇ (2017 р.)

Держава

Площа, тис. км 2

Населення, тис. осіб

ВВП (за ПКС) на одну особу, дол.

Федеративні штати Мікронезії

Таблиця 2

ЗАЛЕЖНІ ТЕРИТОРІЇ ОКЕАНІЇ (2017 р.)

Населення, тис. осіб

ВВП (за ПКС) на одну особу, дол.

Вілліс і Футуна

Північні Маріанські острови

Мал. 1. Статево-вікові піраміди деяких острівних країн: а) Федеративні штати Мікронезії; б) Вануату; в) Маршаллові Острови; г) Нова Зеландія.

За допомогою карт атласу та матеріалів електронного додатка до підручника визначте загальні риси острівних країн Океанії. Зверніть увагу на чинники, що створюють умови для розвитку туризму.

2. Населення.

Загальна кількість населення острівних країн Океанії складає близько 18 млн осіб, із яких понад 11 млн проживає в Папуа-Новій Гвінеї та Новій Зеландії. Кількість населення інших країн налічує від кількох тисяч до кількох десятків тисяч осіб.

Для острівних держав характерні висока народжуваність та високий природний приріст населення (15—20%), велика частка дітей та молоді, порівняно невисока середня тривалість життя (65—70 років), від’ємне сальдо міграції (мал. 1, а, б, в).

По-іншому виглядає демографічна ситуація в Новій Зеландії, яка має багато спільних рис з Австралією (мал. 1, г).

Расовий та етнічний склад населення островів досить складний. Меланезія населена переважно папуасами, які належать до екваторіальної раси. Корінні жителі Полінезії та Мікронезії належать до особливої полінезійської групи та мають ознаки монголоїдної раси. Вони відрізняються від папуасів більш світлою шкірою, хвилястим волоссям. Поряд із корінними жителями на островах проживають переселенці з Європи та Азії, які складають близько половини всього населення, а іноді й навіть більше. Зокрема, у Новій Зеландії понад 70% становлять новозеландці європейського походження, близько 11 % — вихідці з Азії, частка корінного населення (полінезійці — маорі) складає 14 %. Велика кількість європейців розселилася у Французькій Полінезії та Новій Каледонії, а також на островах, які використовуються як військові бази.

Острів Гуам у системі Маріанського архіпелагу має статус самоврядної території США. Острів є місцем базування американських військових баз. Ще одна військова база американського морського флоту США — Перл-Харбор — розташована на острові Оаху (архіпелаг Гаваї). На деяких островах у Тихому океані в повоєнні роки проводили ядерні випробування.

Майже в усіх країнах Океанії панівною релігією є християнство — католицизм і протестантство. На деяких островах збереглися традиційні релігії.

Великих міст в острівних державах немає, і навіть столиці — це незначні населені пункти. Більшість населення складають сільські жителі.

Високоурбанізованими є лише Нова Зеландія (86,4%), а також декілька країн, де сформувалися гірничодобувна промисловість та пов’язані з нею види промислової діяльності (Науру, Нова Каледонія).

3. Види діяльності, що визначають міжнародну спеціалізацію країн.

Усі острівні країни Океанії, крім Нової Зеландії, за рівнем економічного розвитку належать до групи країн, що розвиваються. Серед них можна виділити держави з розвиненою добувною промисловістю (мал. 2, а), що має експортне значення, та держави, де переважають сільське господарство та дрібнотоварне виробництво (мал. 2, б, в). Це найменш розвинені країни світу.

Нова Зеландія є другою (після Австралії) за економічним потенціалом державою в регіоні. Це розвинена країна, яка разом з Австралією входить до групи переселенських країн. Структура господарства Нової Зеландії схожа на структуру господарства Австралії (мал. 2, г).

Основа економіки багатьох острівних країн — сільське господарство й рибальство. На великих островах розвивається високотоварне плантаційне господарство. Значні площі займають плантації кокосової пальми. Також вирощують інші тропічні культури — каву, какао, цукрову тростину, батат. Товарне значення мають цитрусові, папая, манго, банани, спеції. Тваринництво відіграє другорядну роль. Розводять овець, кіз, буйволів. До традиційних занять населення також належать рибальство, збір молюсків і ракоподібних.

Мал. 2. Структура ВВП окремих країн Океанії (2017 р.). Джерело: CIA World Factbook.

У промисловості найбільше значення мають переробка риби й рослинної сировини (копра, кокосова олія, борошно), виробництво будівельних матеріалів. Зберігає своє значення кустарне виготовлення сувенірів із морських мушель і дерева.

У Новій Зеландії видобувають кам’яне вугілля, природний газ, титан, руди заліза, міді, свинцю, цинку, золота; у Папуа-Новій Гвінеї — мідь та золото, у Науру — фосфорити тощо.

У країнах, які мають значні лісові ресурси (Папуа-Нова Гвінея, Соломонові Острови, Фіджі), важливу роль в економіці відіграють лісова та деревообробна промисловість.

Перспективними напрямками сфери услуг, що динамічно розвиваються, є туризм та фінансова діяльність. Фіджі, Тонга, Нова Каледонія, Вануату, Західне Самоа, Острови Кука отримують до 20—30% національного доходу від надання туристичних послуг. Найбільшою популярністю користуються пляжний та екологічний туризм, рибальство, дайвінг, ознайомлення із життям аборигенів. Стримують приплив туристів віддаленість регіону та недостатньо розвинена інфраструктура транспорту.

На островах, які мають зручне географічне положення та розвинене авіасполучення, досить поширеною стала практика реєстрації офшорних компаній.

Економіка Нової Зеландії ґрунтується на високотоварному сільському господарстві та харчовій промисловості. За вивезенням на світовий ринок вершкового масла, сиру, м’яса, вовни країна посідає провідні позиції у світі.

4. Зовнішні економічні зв’язки.

Експорт більшості острівних країн складає продукція сільського господарства та харчової промисловості: копра (висушена м’якоть кокосового горіха), фрукти, кава, какао, спеції. Науру, Папуа-Нова Гвінея,

Нова Каледонія спеціалізуються на видобутку та експорті мінеральної сировини. В імпорті переважають машини та обладнання, паливо, хімікати, споживчі товари, медикаменти.

Економіки острівних країн значною мірою залежать від фінансової допомоги зі своїх колишніх або теперішніх метрополій. Іноземні інвестиції здебільшого спрямовані на розвиток туристичної інфраструктури та гірничодобувної промисловості.

Головне

• Загальна риса острівних держав та володінь Океанії — обмеженість ресурсів (трудових, земельних, мінеральних), що поряд зі складностями міжострівного спілкування стримує розвиток економіки.

• В економіці острівних територій переважають сільське господарство, рибальство, видобуток корисних копалин, туристична сфера. Єдиною розвиненою країною серед острівних держав Океанії є Нова Зеландія.

• Міжнародну спеціалізацію острівних країн визначають складові первинного сектору економіки (сільське господарство, лісова, добувна промисловість) та туризм.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Які субрегіони виділяють в акваторії Тихого океану? Оцініть ЕГП кожного з них. 2. Наведіть приклади держав та залежних територій у Тихому океані. 3. Які складові природно-ресурсного потенціалу мають найбільше значення для економічного розвитку острівних країн? 4. Охарактеризуйте основні загальні риси населення острівних країн Океанії. 5. Назвіть головні види економічної діяльності на островах Океанії. Які чинники визначають слабкість економіки більшості країн Океанії? 6. Які перспективи подальшого економічного розвитку мають острівні країни Океанії?

Поміркуйте

Чому Нова Зеландія змогла досягти високого рівня розвитку економіки?

Практичне завдання

Позначте на контурній карті: 1) кордони Меланезії, Мікронезії, Полінезії; 2) острівні держави, що входять до їхнього складу.

Працюємо самостійно

Використовуючи додаткові джерела інформації, охарактеризуйте основні проблеми розвитку малих острівних держав.

Географічні дослідження (за вибором учня/учениці)

1. Нова Зеландія — високорозвинена країна зі сприятливими умовами для ведення бізнесу.

2. Країни Океанії — регіон екзотичного туризму.

Корисні посилання