Миші — цікаві факти

Миші – це цікаві істоти, які можуть виживати в складних умовах. На жаль, цих тварин піддають різним мукам, роблячи з них піддослідних лабораторних тварин, проводячи на них різні випробування й експерименти. Також їх тримають як домашніх вихованців, це також важке випробування для цих волелюбних ссавців, ці звірятка щасливі у своєму природньому середовищі — у полі, у лісі й навіть поруч із людським житлом, але все-таки на волі. Представляємо цікаві факти про мишей.

Зовнішній вигляд

Напевно, не існує жодної людини, яка б не знала, що із себе представляє звичайна миша. Зовнішній вигляд гризуна:

• тіло має продовгасту форму;
• хвіст тонкий, його довжина в деяких видів може становити від 60 до 120 % від довжини всього тіла;
• мордочка може бути, як загостреною, так і округлою;
• очі в мишей маленькі, зір хороший;
• вуха можуть бути великими круглими або ледве помітними;
• ніс маленький, звичайно рожевого кольору;
• кисті передніх лап досить дрібні;
• задні кінцівки мають витягнуті стопи, які дозволяють опиратися на задні лапи при прийнятті вертикального положення, за допомогою задніх лап дані тварини досить добре стрибають.

Гризуни мають довгі зуби, які розташовано по центру обох щелеп. Ріст зубів не припиняється протягом усього життя. Щоб довжина зубів не досягла незручних для гризуна розмірів, їх безупинно сточують, гризучи щось тверде.

Тіло цих дрібних звіряток вкрата твердою гладкою шерстю, пухнастих мишей не буває. Довжина вовни в кожного виду є різною, але вона завжди пряма, волоски не занадто довгі. Забарвлення різноманітне, у дикій природі в основному зустрічаються миші сірого, чорного, коричневого кольорів. У лабораторіях були виведені миші «альбіноси» — вони білого кольору із червоними очима й червоним носом.

Декоративні ручні звірки бувають:

Миша має маленькі розміри. Довжина тулуба в середньому становить 9 сантиметрів, іноді може сягати й 13 сантиметрів. Хвіст має довжину біля 60 % від довжини тіла й вкритий ороговілими лусочками. Вага звичайної миші коливається в межах 10 – 30 грамів.

Де живуть і що їдять

Зустріти це сіре звірятко можна чи не в кожному куточку нашої планети. Вони живуть у листяних і хвойних лісах, у тропіках, у степах і пустелях, на заболочених територіях і на гірських схилах. Також ці гризуни живуть і в людському житлі.

Ці маленькі сірі звірятка можуть рити для житла підземні лабіринти, можуть захоплювати кинуті нори або вити гнізда із трави й дрібних прутиків. Лісові, степові й гірські різновиди цих дрібних гризунів дуже погано плавають, у той час як їхні побратими, які живуть на болотах, можуть робити невеликі запливи.

Ці звірки в основному вживають їжу рослинного походження:

• ячмінь;
• овес;
• пшениця;
• гречка;
• пшоно;
• плоди й насіння чагарників і дерев.

Миші, які живуть на вологих заливних лугах і в заболочених місцевостях, харчуються бруньками, листами й квітками чагарників і інших рослин. Деякі різновиди дуже люблять павуків, хробаків, жуків й інших комах, таке харчування багате білками. Потрапивши в людське житло, ці гризуни з великим задоволенням їдять хліб, ковбасу, картоплю, сир і яйця.

Діти

У природі миші живуть рік — півтора, а в неволі тривалість їх життя може сягати 2-3 роки. Усе залежить від того, чим харчується звірятко і наскільки воно доступне для хижаків.

Миші надзвичайно плідні. У природі вони народжують із березня по листопад, а в неволі можуть родити малят протягом усього року. За цей час вони приносять по 7 — 10 приплодів, кожен з яких може нараховувати від 3 до 12 мишенят. Виношують дитинчат 19 — 21 днів.

Дитинчата народжуються абсолютно голими й сліпими. Тіло повністю вкривається шерстю на 10 день, до двотижневого віку відкриваються очі. Після трьох тижнів мишеня стає незалежним і починає жити окремо.

Незважаючи на те, що миші псують багато речей, знищують продуктові запаси й розносять різні заразні захворювання (сальмонельоз, лептоспіроз, туралемія, геморрагічна лихоманка, ієрсиніоз, стрічкові черви, сказ), варто відзначити що користь від мишей теж є. Ці дрібні гризуни є їжею інших тварин. Якщо почнеться повсюдне винищування мишей, то це може привести до досить серйозного дисбалансу в природі.

Чого Ви не знали про мишей

Нещодавно я дізнався приголомшливий факт, тож негайно вирішив ним і з Вами поділитися. Виявляється, генетична схожість людей і мишей становить 70 %.

Ось чому мишей так часто використовують учені в лабораторіях для винайдення необхідних людям ліків. Науковці стверджують: «Якщо препарат вилікував мишу, він допоможе і людині».

Нині в природі існує багато видів мишей: від диких — до тих, які давно вже стали домашніми улюбленцями. Існує думка, щоруда миша вперше з’явилась у Китаї, а потім разом із людиною розповсюдилась по всіх континентах, окрім Антарктиди.

Білу ж мишу вперше упіймав королівський мишолов королеви Вікторії — Джек Блек. А першою людиною, яка приручилабілу мишу, був письменник Беатрікс Поттер. (Бува, не ця пухнаста тваринка допомогла йому написати свої захоплюючі історії?)

В лабораторіях мишей почали використовувати ще в 1828 році. Інститут Wistar у Пенсильванії став першим місцем, де їх спеціально розводили.

У 2011 році вчені довели, що миші навіть співчувати вміють. Для цього вони провели цікавий експеримент: у клітку помістили двох мишей, одна з яких могла вільно пересуватися по периметру, а інша була в спеціальній трубці, яка перегороджувала їй вихід. Експеримент довів: перша миша не заспокоїться, доки не звільнить друга. І це підтверджувалося не один раз, що іще раз показало світові, наскільки схожі ці маленькі гризуни на людей.

Миші полюбляють разом проводити час і піклуватися одне про одного. Більше того, вони доволі уважні та кмітливі.

Чомусь, усі звикли думати, що миші обожнюють сир, та, чесно кажучи, він не викликає у гризунів такого великого захоплення. Найкращий корм для пухнастих звірят — зерно, шоколад, масло тощо. А міф про неймовірну любов до сирувиник, мабуть, через те, що раніше господині залишали його в доступних місцях на кухні, чи в коморі. Тож і ласували ним миші — не залишатися ж голодними.