АгроПазли. Пазл 2. Внесення добрив: дослідження, норми, терміни

Останнім часом ситуація на ринку добрив погіршується щороку: ціни зростають, а через несвоєчасні поставки або через чергові «корисні» урядові ініціативи час від часу виникає навіть дефіцит тих чи інших груп добрив. І дуже часто собівартість рослинництва зростає саме через добрива та ціни на них. Тож у сучасних економічних умовах добривами потрібно розпоряджатися дуже грамотно та раціонально.

Дослідження добрив: необхідність чи зайві витрати?

По-перше, купувати добриво низької якості не може дозволити собі жодне господарство. Це й витрати на сумнівної якості продукцію, і втрати урожайності, а отже, й прибутків від агровиробництва. По-друге, вносити добрива бездумно («дали 200 кг/га селітри, як завжди робимо») — це викидання на вітер чималих коштів. Тому дослідження якості добрив, вмісту в них тих чи інших елементів, їх фізико-хімічних показників дозволить зберегти гроші вже на етапі купівлі. Крім того, подібне дослідження дасть змогу якісніше та економічно обґрунтовано планувати норми внесення. В поєднанні із дослідженням ґрунту це найефективніший спосіб спланувати живлення рослин і при цьому максимально заощадити кошти.

«Наразі на ринку України багато компаній, великих та малих, що займаються реалізацією мінеральних добрив. На якість добрива впливає країна-виробник, умови транспортування, зберігання тощо. Одні компанії дотримуються всіх вимог на перерахованих етапах, інші — ні. Тому, придбавши добрива, не зайвим буде впевнитися в їх якості. Адже, вносячи добрива, ви очікуєте на певні результати, і якщо допустити помилку, то вирішити її можна буде лише через рік. Тому питання стоїть не в тому, аби заощадити, а просто не переплатити за неякісну продукцію», — зауважує Сергій Сальніков, кандидат с.-г. наук, керівник сервісно-технологічного відділу UKRAVIT.

Види досліджень добрив

Мета та значення

Визначення вологи та густини добрив

Планування оптимальних термінів, норм, способів внесення та ін.

Коригування норм внесення, планування полів та комбінацій з іншими добривами для запобігання підкислення ґрунтів

Визначення дійсного вмісту елементів живлення

Визначення якості добрив, планування загальних норм внесення та доз в окремі періоди

Визначення біурету (карбамід, КАС)

Для запобігання негативних явищ для с/г культур (хлороз, опіки та ін.) при перевищенні даного показника

Визначення повного складу елементів живлення в органічних добривах

Для планування оптимальних норм і термінів внесення, запобігання негативного впливу на культури через надлишковий вміст окремих елементів живлення

Мінеральні добрива: що досліджуємо?

В лабораторії «Інституту здоров’я рослин» можна провести дослідження добрив за великою кількістю показників, аби точно визначити не лише вміст тих чи інших елементів у добриві, але й мати повне уявлення про його якість та придатність для застосування. Адже при застосуванні неякісних добрив можливий недобір запланованого урожаю. Бо інколи добрива сумнівного походження містять в своєму складі домішки, що негативно впливають на культури та можуть викликати пригнічення, опіки, хлорози тощо.

«При купівлі будь-якого товару споживач, в першу чергу, бажає отримати якісну продукцію. Так само і з добривом: воно має відповідати показникам, що зазначені в «Сертифікаті якості» (даний документ надається обов’язково, якщо ж не отримали — варто замислитись). Проте інколи буває так, що вказані у сертифікаті показники не відповідають дійсності. Або ж через неправильні умови зберігання і транспортування добрива втратили свої початкові властивості», — пояснює Сергій Сальніков.

На основі отриманих результатів досліджень розробляються рекомендації щодо потреби в добривах та періоду їх застосування. Дані рекомендації ґрунтуються на сукупності показників, притаманних господарству: інформація про попередників, агрохімічні та фізико-механічні показники ґрунту, сортові особливості та ін. Згідно наданих рекомендацій та розроблених систем основного живлення і позакореневих підживлень, агровиробник матиме змогу оптимізувати і живлення рослин, і застосування добрив у господарстві.

«Знаючи точний вміст елементів живлення в добривах, аграрії можуть розрахувати загальну норму та дозу в окремий період застосування. Також на ринку багато продуктів, що не відповідають стандартам якості. Наприклад, одного разу до «Інституту здоров’я рослин» звернувся аграрій, який купив аміачну селітру за ціною нижче ринкової. Коли йому привезли добриво, в нього виникли сумніви в його якості. Провівши дослідження, науковці виявили істотну нестачу азоту, а саме — понад 25%. Тому варто проводити дослідження та чітко розуміти, що лежить в вашому складі – добриво високої якості чи суміш незрозуміло чого. Адже скупий, як відомо, завжди платить двічі», — розповідає Сергій Сальніков.

Для азотних добрив він також радить визначати також такі показники, як рівень рН та вміст біурету.

«Показник рН в основному визначається в азотних та органічних добривах, а також мікродобривах. Аграрій, розуміючи цей показник, успішно коригує норми внесення, а інколи комбінує добрива так, щоб не підкислити ґрунти та мінімізувати шкоду для мікроорганізмів. Що ж стосується біурету, це домішок в карбаміді, що має фітотоксичний вплив на рослини. Згідно ДСТУ 7312:2013, масова частка біурету в карбаміді вищого сорту марки «А» повинна бути не більше 0,6%, в інших — не більше 1,4%. Надлишкова кількість біурету викликає хлороз та опіки. Хоча частка добрив, що не відповідають якості, невелика, але все ж таки присутня», — каже фахівець.

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

Знаючи, що саме вноситься під культуру, можна не просто зберегти свої кошти та покращити виробничу систему. У деяких випадках це можливість уникнути серйозних втрат та проблем, кажуть досвідчені аграрії.

«Ми вже проводили дослідження мінеральних добрив, зокрема аміачної селітри. Оскільки, окрім польових культур, також вирощуємо і виноград — помилка може коштувати дуже дорого. Результати отримали досить швидко. Оперативністю та якістю досліджень задоволені та плануємо подальшу співпрацю з «Інститутом Здоров’я Рослин», — поділився власним досвідом агроном ТОВ «Шампань України» (Одеська область).

Органічні добрива: не вся органіка однаково корисна

Перевіряти слід не лише мінеральні добрива, а й органічні також. Просто розкидати наявні органічні добрива на поле і очікувати гарного результату – не найкраще рішення.

«Залежно від умов зберігання та основи органічних добрив, вони містять різну кількість макро- та мікроелементів. Щоб дізнатися повний склад елементів живлення, потрібно провести обов’язкове дослідження. Також деякі концентровані добрива можуть містити велику кількість азоту, що має негативний вплив на певні культури, зокрема овочеві та озимі культури (зернові та ріпак)», — пояснює Сергій Сальніков.

При отримані результатів досліджень можливий точний розрахунок потреби добрив. Та головне, що аграрій чітко розуміє: придбані добрива безпечні для його культур і проблем на полі не створять. В основному проведений аналіз дає відчутну економічну вигоду при закупівлі добрив; побічною ж вигодою є підвищення врожайності при оптимізації затрат, а інколи — і їх зменшення.

Захист рослин від UKRAVIT

Широкий асортимент препаратів за кращими цінами

Отже, щоб мати змогу чітко планувати роботу та розраховувати на певний від неї результат, краще достеменно знати, з чим саме працюєш. Це стосується і добрив, і ґрунту, і засобів захисту рослин. І навіть води, з якої змішують робочі розчини. Тож про воду, ЗЗР та їхні параметри і поговоримо наступного разу.

Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.

Види Добрив Та Їх Значення В Сільському Господарстві

Підживлення рослин забезпечує їх поживними речовинами, необхідними для оптимального зростання та розвитку. Залежно від ознаки, за якою класифікують добрива, у сільськогосподарській практиці використовують підживлення різних видів. Найпоширенішою є класифікація добрив за походженням, і за цією ознакою виділяють органічні та неорганічні (хімічні) групи. Поживні речовини у продуктах органічного походження вивільняються поступово, тоді як із хімічних видів добрив рослини засвоюють нутрієнти максимально швидко. Утім, оптимальними для ґрунту та екосистеми в довгостроковій перспективі є саме органічні добрива.

Платформи точного землеробства дають змогу здійснювати підживлення посівів зі змінною нормою внесення, що допомагає використовувати препарати кожного виду максимально ефективно.

На Які Групи Класифікують Добрива

Для нормального розвитку рослинам потрібен певний набір поживних речовин, які вони одержують із ґрунту за допомогою коренів. Кожен вирощений урожай знижує потенційну продуктивність ґрунту, якщо нутрієнти в ньому не будуть відновлені. Правильно підібрані види добрив для рослин допоможуть усунути дефіцит поживних речовин.

Підживлення забезпечує рослини трьома основними речовинами, необхідними для їх розвитку: азотом (N), фосфором (P) та калієм (K), а також необхідними мікроелементами. Основними параметрами класифікації типів добрив, які використовуються в сільському господарстві, є наявність цих поживних речовин та спосіб їх одержання.

Вибір виду підживлення посівів визначається багатьма факторами, у тому числі якістю ґрунту, видом сільськогосподарської культури та способом внесення на полях. Доступні сьогодні численні види добрив дають змогу створювати багате поживними речовинами середовище для вирощуваних культур.

Мінеральні Добрива Та Їх Класифікація

Неорганічні (синтетичні, мінеральні) добрива – це хімічні речовини, одержані з похідних природного походження. Основне завдання мінеральних добрив – забезпечити рослини необхідними макроелементами. Переваги неорганічних препаратів у тому, що вони економічні, прості у використанні та легко засвоюються рослинами.

На жаль, природна кислотність більшості видів мінеральних речовин часто призводить до загибелі корисних мікроорганізмів і робить середовище несприятливим для інших форм життя. Крім того, надмірне використання різних видів добрива хімічного походження спричиняє забруднення навколишнього середовища та глобальне потепління. Розглянемо види синтетичних добрив докладніше.

Види Добрив Із Вмістом Азоту

Підживлення азотом (N) особливо корисне на середньому етапі життєвого циклу рослини, коли їй потрібна найбільша стимуляція для продовження росту та формування листя.

Обираючи вид добрива на основі азоту, європейські фермери надають перевагу аміачній селітрі (AN), також відомій як азотна кислота, і кальцієво-аміачній селітрі (CAN). Завдяки подвійному зв’язку азоту та кисню (N=O) у своїй формулі, аміачна селітра оптимально підходить для сільськогосподарських культур, яким необхідне швидке вивільнення цього макроелемента.

За межами Європи часто застосовують сечовину, а також водний розчин карбамідо-аміачної селітри (КАС). Завдяки універсальності застосування та високій концентрації N (мінімум 44%), сечовина є найпоширенішим засобом агрохімії на основі азоту Karagöz, I. (2021, April 12). Fertilization and Fertilizer Types. Department of Polymer Materials Engineering, Yalova University. https://doi.org/10.1002/9781119711520.ch7. .

Азот необхідний більшості рослин для успішного зростання, проте надлишок цього макроелемента може викликати опік добривами, що може призвести до знебарвлення листя і навіть загибелі посівів. Щоб уникнути подібних наслідків, підживлення з високим вмістом азоту слід здійснювати лише в період активного росту рослин та в меншій кількості, ніж зазначено на інструкції до застосування.

Втрати азоту та негативні наслідки для навколишнього середовища можна мінімізувати завдяки застосуванню таких видів добрив на основі N та спеціальних добавок, які зменшують швидкість вивільнення поживних речовин і в результаті подовжують період їх засвоєння рослинами:

• позакореневе (листове) підживлення;
• нутрієнти з повільним / контрольованим вивільненням;
• інгібітори уреази та нітрифікації, що зменшують випаровування аміаку та вилуговування (вимивання) нітратів відповідно.

Азотовмісні препарати необхідно вносити на початку, а іноді й протягом усього сезону вирощування, залежно від виду сільськогосподарської культури. Для диференційованого підживлення рослин необхідно знати поточний стан поля та густоту рослинного покриву, які можна визначити за допомогою платформи EOSDA Crop Monitoring.

Наша платформа генерує карти вегетації на основі останніх безхмарних супутникових знімків, сегментуючи поле на зони за заданим індексом вегетації. Індекс NDRE слід використовувати для побудови карти удобрення на середньому та пізньому етапі розвитку сільськогосподарських культур, а індекс MSAVI – на початку сезону (коли рослинний покрив на полі мінімальний). Нормалізований різницевий вегетаційний індекс (NDVI) застосовують цілий рік.

Функція зонування полегшує розрахунок та процес диференційованого удобрення рослин.

Види Добрив На Основі Фосфору

Підживлення фосфором (P), який потрібен для зміцнення коріння та стебел, украй важливе на всіх етапах циклу росту рослини. Препарати на основі фосфору також сприяють успішному репродуктивному розвитку, оскільки стимулюють цвітіння, формування насіння та плодоношення сільськогосподарських культур.

На відміну від внесення азоту, підживлення тканин рослини фосфором поза корінням має певні труднощі. Щоб підтримувати постійне надходження фосфору до тканин рослин протягом усього сезону, більшість фермерів надають перевагу препаратам подовженого вивільнення. Зважаючи на відстрочену активацію та тривалий термін дії, фосфор слід вносити перед посадкою сільськогосподарських культур.

Фосфоровмісні препарати виробляють у різних хімічних і фізичних модифікаціях. Найбільш широко використовуються такі види добрив на основі фосфору, як одинарний суперфосфат (SSP), потрійний суперфосфат (TSP), діамонійфосфат (DAP), дигідрогенофосфат амонію (ADP) та поліфосфат амонію (APP) у рідкому вигляді.

EOSDA Crop Monitoring

Керуйте полями за допомогою супутникових знімків з високою роздільною здатністю – виявляйте зміни точно й оперативно!

Види Добрив Із Вмістом Калію

Підживлення калієм стимулює активний розвиток кореневої системи рослин. Калійні добрива можуть бути додатковим джерелом живлення для рослин за умови нестачі інших поживних речовин. Препарати, що містять калій, також важливі для нормального перебігу процесу фотосинтезу та перешкоджають розповсюдженню хвороб. Калійне удобрення слід проводити якомога ближче до коріння рослин.

За умов дефіциту калію краї листя можуть пожовтіти або набути коричневого відтінку. Відсутність своєчасного підживлення препаратами калію призведе до в’янення та опадання листя.

Прикладами препаратів на основі калію є хлорид калію (KCl), сульфат калію (K2SO4) та нітрат калію (KNO3). Ці види калійних добрив можуть містити додаткові мінерали.

Карти продуктивності на платформі EOSDA Crop Monitoring дають можливість вносити фосфорні та калійні препарати відповідно до потреб посівів. Оскільки ці види добрив зберігаються в ґрунті довше, вносити їх можна рідше, ніж препарати на основі азоту. Норми та частота підживлення також залежать від виду сільськогосподарської культури, складу ґрунту та кліматичних умов на полі.

Оскільки ці види добрив діють протягом тривалого часу, важливо проводити аналіз полів за досить довгий період. Оцінюючи супутникові знімки за кілька минулих років, наш алгоритм визначає, які поля мають вищу та нижчу продуктивність. Використання цих даних дає змогу:

• максимізувати економічну ефективність аналізу ґрунту шляхом визначення конкретних ділянок поля для відбору проб;
• оцінити потенційну економію ресурсів завдяки застосуванню VRA (змінної норми внесення добрив) порівняно з рівномірною нормою внесення;
• здійснювати підживлення калієм та фосфором цілеспрямовано.

Карта продуктивності допомагає здійснювати підживлення фосфором та калієм цілеспрямовано.

Комбіновані Види Добрив Та Їх Характеристика

Препарати, що містять у різних концентраціях N, P та K, називаються комбінованими (також складними або комплексними). У сільському господарстві використовують різні види добрив NPK, залежно від вмісту поживних речовин.

Кожен вид розрахований на потреби конкретної культури, що вирощується на певному типі ґрунту. Для більшості рослин та типів ґрунтів підходить вид комплексних добрив зі співвідношенням NPK 10-10-10. Для ґрунтів, які недостатньо добре утримують поживні речовини, наприклад піщаних або глинистих, доцільно використовувати препарати з більш високим вмістом NPK, наприклад, 15-15-15.

Види Добрив Із вмістом Сірки, Магнію Та Кальцію

Другорядні поживні речовини, такі як сірка (S), магній (Mg) і кальцій (Ca), рідко використовують окремо. Найчастіше ці елементи додають до основних поживних речовин. Сірка зазвичай входить до складу азотовмісних препаратів, таких як азотна кислота та сечовина.

Для удобрення сіркою використовують одинарний суперфосфат (SSP), сульфат калію (SOP) і сульфат калію-магнію (PMS). Кізерит (моногідрат сульфату магнію) є найпопулярнішим препаратом із вмістом Mg. Кальцієва селітра – широкодоступний вид добрива для рослин на основі кальцію. Вапно (карбонат кальцію) та гіпс (сульфат кальцію) застосовують для збагачення ґрунту кальцієм.

Мікродобрива Та Їх Види

До складу мікродобрив входять поживні речовини, які також мають вирішальне значення для росту рослин, але необхідні їм лише в малих дозах. До таких мікроелементів належать залізо (Fe), марганець (Mn), молібден (Mo), бор (B), цинк (Zn), хлор (Cl) та мідь (Cu).

Оскільки мікроелементи потрібні у невеликих кількостях, найбільш ефективним способом розв’язання проблеми усунення їх дефіциту, як правило, є позакореневе підживлення. Ці мікроелементи часто додають до препаратів, що містять N, P та/або K.

У таблиці нижче наведено функції кожної поживної речовини у різних видах добрив, що застосовуються у сільськогосподарській практиці.

Види добрив та їх значення для розвитку рослин

Нутриєнт	Значення
Азот (N)	Утворення рослинних білків
Фосфор (P)	Фотосинтез та інші процеси у клітинах рослин
Калій (K)	Забезпечення високої якості сільськогосподарських культур
Кальцій (Ca)	Зміцнення структури рослин
Магній (Mg)	Утворення хлорофілу
Сірка (S)	Продукування амінокислот
Бор (B)	Здорове зростання клітин та утворення пилку
Хлор (Cl)	Боротьба з водним стресом
Мідь (Cu)	Прискорення (каталіз) хімічних реакцій у клітинах рослин
Залізо (Fe)	Прискорення хімічних реакцій у клітинах рослин
Марганець (Mn)	Утворення хлорофілу та регулювання продукування ферментів
Молібден (Mb)	Більш ефективне засвоєння азоту та фосфору
Нікель (Ni)	Регулювання біохімічних процесів
Цинк (Zn)	Формування білків, крохмалю та гормону росту

Усі види мінеральних та органічних добрив, правильно внесені на відповідному етапі розвитку рослин, забезпечують їх поживними речовинами для здорового росту, що веде до підвищення врожайності сільськогосподарських культур.

Види Добрив Органічного Походження

Як правило, органічні (натуральні) добрива є однокомпонентними, що уможливлює їх легке адаптування до унікальних потреб рослин у поживних речовинах. Натуральні добрива отримують з рослин, мінералів і тваринних джерел та закладають у ґрунт або вносять під корінь сільськогосподарських культур.

Основними видами добрив органічного походження є:

• продукти рослинного походження: люцерна та бавовняне борошно, рідка ламінарія та ламінарне борошно, компост та компостний чай, меляса, покривні культури;
• продукти тваринного походження: компост та компостований чай, кісткове та кров’яне борошно, сечовина, рибна емульсія, молоко тощо.

За умови правильного внесення, підживлення цими продуктами забезпечує посіви багатою кількістю макро- та мікроелементів, а також елементів, необхідних рослинам у мікродозах. Крім того, ці хімічні елементи сприяють створенню середовища, у якому можуть розвиватися корисні бактерії, грибки та комахи. Наприклад, до таких організмів належать дощові черви, які забезпечують аерацію ґрунту, підвищують його дренажну здатність і переносять органічні речовини в підґрунтя, звідки більшість рослин можуть їх поглинати через кореневу систему.

Під час використання органічних видів добрив необхідно враховувати, що вони перегнивають більше часу, проте дають кращі результати в довгостроковій перспективі. Швидкий розвиток сільськогосподарських культур краще стимулювати натуральними підживленнями в рідкому вигляді, але їхня дія короткострокова.

Натуральні добрива сприяють збільшенню органічної речовини у ґрунті, що важливо для його здоров’я і, зокрема, для секвестрації (зв’язування) ґрунтового вуглецю. Крім того, застосування продуктів органічного походження допомагає зменшити потенційні втрати азоту завдяки більш повільному та стабільному його вивільненню, і в результаті викиди парникових газів скорочуються.

Види Та Властивості Добрив Уповільненої Дії

Під препаратами уповільненої дії (тобто з уповільненим вивільненням нутрієнтів) мають на увазі поживну основу, покриту синтетичною смолою або сірковмісним полімером, які згодом руйнуються під впливом вологи, тепла, світла та/або ґрунтових мікроорганізмів. Більшість таких препаратів містять компоненти з контрольованим чи подовженим вивільненням.

Такий вид підживлення застосовують, аби забезпечити рослини поживними речовинами протягом тривалого часу. Зокрема, за результатами досліджень, навіть у несприятливих кліматичних умовах, таких як посуха, є сенс здійснювати підживлення рослин азотом у великих дозах за допомогою внесення видів добрив із подовженим строком вивільнення елементів Wesołowska, M. (2021). New slow-release fertilizers — economic, legal and practical aspects: a Review. International Agrophysics, 35(1), 11-24. https://doi.org/10.31545/intagr/131184. .

Підживлення препаратами уповільненої дії в поєднанні з органічною мульчею оптимально підходить для культивування плодових дерев, наприклад, вирощування авокадо.

Які Є Види Добрив За Формою Випуску Продукції

Препарати для підживлення рослин виробляють у трьох основних формах: рідкі, розчинні порошкові та гранульовані. Більшість видів рідких добрив вносять під час поливу, зазвичай через спеціальну насадку на шлангу. Для найкращого результату рекомендується використовувати системи фертигації.

Для активації сухих препаратів у вигляді порошку також потрібне зрошення. Як правило, сухі препарати розподіляють по полю та ретельно поливають до повного розчинення. Застосування гранульованих видів добрив є практичним способом підживлення рослин та підвищення родючості полів. У міру зволоження ґрунту гранули поступово розчиняються.

Кожен вид підживлення має свої нюанси застосування. Так, результат після внесення рідких видів добрив досягається в максимально короткі терміни, проте в більшості випадків вони дорогі та рівномірно розподілити їх по полю досить складно. Своєю чергою, здійснити рівномірне підживлення гранульованими препаратами значно простіше, але засвоєння поживних речовин рослинами в цьому випадку відбуватиметься не настільки швидко.

Види Добрив За Строками Їх Внесення

Час застосування відносно посівної кампанії є альтернативною ознакою для класифікації типів добрив, які використовуються у сільському господарстві. За цією ознакою добрива застосовують для основного, припосівного та посівного підживлення рослин, а час внесення обумовлений насамперед типом ґрунту, специфіки конкретного поля та кліматичних особливостей регіону вирощування.

Розглянемо види добрив та їх використання щодо строків внесення:

• Основне підживлення проводять після збору урожаю попередньої культури в сівозміні, зазвичай пізнього літа чи восени. Особливість застосування цього виду добрив полягає в забезпеченні достатнього часу для вивільнення поживних речовин. Час внесення також залежить від того, які саме компоненти застосовують для відновлення ґрунту. Препарати на основі калію та фосфору вносять пізньої осені, а відновлення вмісту азоту проводять ранньої весни, безпосередньо перед посівом сільськогосподарських культур, аби запобігти вимиванню цього мікроелемента з ґрунту та марнотратному використанню агрохімії.
• Припосівне підживлення направлене на стимуляцію укорінення та проростання насіння та на початку вегетаційного періоду до формування здорової та сильної кореневої системи.
• Післяпосівне (позакореневе) підживлення періодично застосовують протягом вегетаційного періоду з метою підвищення якості та врожайності сільськогосподарських культур. Післяпосівне удобрення підсилює основне підживлення рослин.

Як Вибрати Вид Добрива Правильно

Вибір правильного типу підживлення для рослин залежить від кількох факторів, у тому числі від виду сільськогосподарських культур, стану ґрунту та специфічних потреб у поживних речовинах за різних умов навколишнього середовища та на різних етапах росту. Наведемо кілька рекомендацій, які допоможуть визначити найбільш відповідний вид підживлення для комерційного вирощування посівів:

• Проведіть аналіз ґрунту, щоб виявити дефіцит чи надлишок поживних речовин.
• Визначте конкретні потреби сільськогосподарських культур у поживних речовинах на даному етапі їх зростання.
• Виберіть препарат із необхідною концентрацією NPK, що відповідає потребам вирощуваних культур. Деяким рослинам, наприклад листовій зелені, потрібно більше азоту, а іншим, наприклад квітам, – більше фосфору.
• Враховуйте вплив вибраного типу підживлення на природу. Синтетичні препарати на основі азоту є особливо шкідливими для довкілля у плані викидів парникових газів та забруднення водних ресурсів.

Варто пам’ятати, що навіть за правильного вибору виду добрив для рослин важливо визначити потрібне дозування. Підживлення в точно необхідних кількостях допомагає запобігти засоленню ґрунту, вилуговуванню та іншим згубним наслідкам зловживання агрохімією на полях.

Завдяки сучасним сільськогосподарським технологіям, проводити підживлення рослин точно відповідно до їхніх потреб стало максимально просто. Зрештою, такий підхід сприятиме і врожайності посівів, і здоров’ю довкілля.

Джерела

1. Karagöz, I. (2021, April 12). Fertilization and Fertilizer Types. Department of Polymer Materials Engineering, Yalova University. https://doi.org/10.1002/9781119711520.ch7.↑Книга
2. Wesołowska, M. (2021). New slow-release fertilizers — economic, legal and practical aspects: a Review. International Agrophysics, 35(1), 11-24. https://doi.org/10.31545/intagr/131184.↑Наукова публікація

Про автора:

Василь Черлінка має більш ніж 30-річний досвід роботи в галузі агрономії та педології (ґрунтознавства). Він є доктором біологічних наук зі спеціалізацією в галузі ґрунтознавства.

Доктор Черлінка навчався у машинобудівному технікумі в Україні (1989-1993), потім поглиблював свої знання в галузі агрохімії та агрономії у Чернівецькому національному університеті за спеціальністю “Агрохімія та ґрунтознавство”.

У 2001 році успішно захистив дисертацію “Обґрунтування агроекологічної відповідності моделей родючості ґрунту та його факторів вимогам польових культур” та отримав ступінь кандидата біологічних наук з ухилом у ґрунтознавство в ННЦ “Науково-дослідний інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.М. Соколовського”.

У 2019 році доктор Черлінка успішно захистив дисертацію “Цифрові моделі рельєфу у ґрунтознавстві: Теоретико-методологічні основи та практичне використання” та отримав ступінь доктора біологічних наук зі спеціалізацією в галузі ґрунтознавства.

Василь одружений, має двох дітей (сина та дочку). Протягом усього життя захоплюється спортом (є кандидатом у майстри спорту України з пауерліфтингу та навіть брав участь у змаганнях стронгменів).

З 2018 року доктор Черлінка консультує EOSDA з проблем ґрунтознавства, агрономії та агрохімії.

Рекомендації по внесенню добрив

Річна норма добрив під окремі культури може вноситись у різні терміни та різними способами. Терміни та методи застосування добрив мають забезпечувати найкращі умови живлення рослин протягом усієї вегетації та отримання найбільшої окупності поживних речовин урожаєм. Так коли вносити мінеральні добрива? Розрізняють три способи внесення добрив: допосівний (основне), припосівний (в рядки, лунки) та післяпосівний (підживлення в період вегетації).

Допосівне (основне)

В основне внесення (внесення добрив перед посівом) вносять більшу частину загальної норми мінеральних добрив, що застосовуються під дану культуру. Внесення проводять восени або навесні, залежно від ґрунтово-кліматичних умов, а також від особливостей культури та застосованих добрив. Мета основного внесення – забезпечити харчування рослин протягом усього періоду вегетації.

Внесення добрив врозкид відбувається шляхом розкидання гранульованих або сухих мінеральних добрив по поверхні з подальшим загортанням їх у ґрунт плугом, культиватором або дисковими боронами. Цей спосіб повинен забезпечувати рівномірний розподіл добрив по всій площі поля. При закладці добрив під оранку основна їх кількість розміщується в ґрунті на глибині 9-20 см, внаслідок чого добрива стають малодоступними рослинами на початку вегетації.

При загортанні культиваторами або дисковими боронами 50-90% добрив знаходяться в 3-см шарі ґрунту, який швидко пересихає і поживні речовини погано використовуються рослинами. Усе це знижує ефективність добрив.

Більш прогресивним способом внесення добрив є локальне (стрічкове) внесення. При локальному внесенні добрива розміщують у зоні розвитку кореневої системи з метою підвищення коефіцієнта використання живильних речовин. Локальне (стрічкове) внесення добрив характеризується високою якістю розподілу елементів живлення у ґрунті. Нерівномірність розподілу добрив за локального внесення не перевищує 8-10%.

Локальне внесення добрив впливає на формування кореневої системи рослин, їх харчування, розвиток та створення нового врожаю. При локальному способі зростання коренів в області внесення добрив посилюється, але загальна маса їх може змінюватися незначно або залишається незмінною, а розвиток кореневої системи в основному відбувається в збагачених поживними речовинами зонах. У зв’язку з підвищенням коефіцієнтів використання поживних речовин при стрічковому внесенні оптимальні дози добрив знижуються на 25-50%.

Допосівне локальне добриво розміщують у ґрунті стрічками: добрива закладають у ґрунт у вигляді стрічок шириною 2-4 см з інтервалом 12-17 см на глибину 8-15 см залежно від ґрунтово-кліматичних умов та оброблюваної культури. Стрічка локалізованого добрива знаходиться нижче насіннєвого ложа. При внесенні добрив під коренеплоди глибина закладення добрив складає близько 15 см з інтервалом 20-30 см.

На насіння при проростанні негативно впливає висока концентрація елементів живлення у стрічці. Необхідно запобігати контакту насіння з добривом, але при цьому не допускати надмірного видалення їх від стрічки.

Численними дослідами доведено перевагу розміщення посівних рядів рослин упоперек стрічок внесених добрив порівняно з паралельним розташуванням рядів, при цьому способі розміщення рядів коренева система рослин краще використовує добрива.

Припосівне добриво (стартове)

Припосівне добриво вносять при посіві насіння безпосередньо в ряди (лунки, гнізда) або закладають стрічками на деякому віддалі від нього. Припосівне добриво забезпечує живлення молодих рослин у період, коли вони ще не мають потужної кореневої системи та погано використовують елементи живлення з ґрунту. Зазвичай вносять мінімальну дозу добрив, щоб уникнути в ґрунті (в районі молодого коріння) високої концентрації поживних речовин. Як припосівне добриво можливе використання суперфосфату або амофосу.

Елементи живлення з добрив, внесених у ряди на глибину посіву насіння, використовуються більшістю рослин тільки в перший період росту, тому їхня доза повинна бути невисокою. Припосівне добриво, розраховане головним чином на забезпечення рослин легкодоступними формами елементів живлення в початковий період їхнього життя, має велике значення і для подальшого розвитку рослин. Сприятливі умови харчування з початку вегетації сприяють формуванню у молодих рослин більш потужної кореневої системи, що забезпечує надалі краще використання елементів живлення з ґрунту та основного добрива. Завдяки такому внесенню рослини швидше розвиваються і легше переносять тимчасову посуху, менше пошкоджуються шкідниками та хворобами, краще пригнічують бур’ян.

Припосівне внесення до ряду невеликих доз мінеральних твердих і рідких добрив – це найбільш ефективний спосіб їх застосування, оскільки забезпечує більш високі збільшення врожаю на кожну одиницю внесеного добрива.

Припосівне добриво ефективне у всіх ґрунтово-кліматичних зонах під більшу частину культур. Найбільша ефективність проявляється на ґрунтах невисокої родючості з низькими запасами елементів живлення.

Післяпосівне внесення добрив (підживлення)

Підживлення в період вегетації застосовують як доповнення до основного та препосівного добрива з метою збільшення живлення рослин у період найбільш інтенсивного споживання ними поживних речовин. Роль підживлення зростає, якщо з будь-яких причин добрива до посіву не застосовувалися або вносилися у недостатній кількості.

У підживлення добрива вносять врозкид (ранньовесняне підживлення озимих), у міжряддя просапних та овочевих культур із закладкою в ґрунт при подальшій міжрядній обробці або фоліарно (наприклад, мікроелементи у вигляді розчину солей).

Загальні положення при проведенні підживлення:

1) при кореневому підживленні – розміщення добрив в безпосередній близькості від кореневої системи (в борозни вздовж ряду рослин або навколо них), з подальшим після внесення поливом (використовуються добре розчинні у воді добрива);

2) при некореневому підживленні – обприскування рослин розчинами слабкої концентрації, щоб уникнути опіків листя (використовуються тільки добре розчинні у воді добрива).

Кожен спосіб внесення добрив має власне призначення. Для найбільш повного забезпечення рослин елементами живлення протягом усього періоду вегетації необхідно правильно поєднувати різні способи внесення добрив. Поєднання способів внесення визначається особливостями розвитку та живлення культур, агротехнікою та ґрунтово-кліматичними умовами. Також економічно вигідно поєднувати внесення добрив із іншими агротехнічними прийомами обробки культури.

Азотні добрива

Внесення

Азотні добрива добре розчинні і легко переміщуються з грунтовою вологою. Варіанти внесення азотних добрив:

• внесення врозкид,
• внесення в ряд,
• стрічкове внесення,
• фоліарне внесення.

Ефективність внесення залежить від багатьох факторів. Внесення врозкид може бути менш ефективним, ніж стрічкове або внесення при посіві. Максимальна доза, яку можна використовувати при рядковому внесенні, залежить від:

• культури,
• вологості грунту,
• типу грунту (глина і зміст органічної речовини),
• виду добрива,
• інтервалу ряду,
• відстані між насінням.

Стрічкове внесення

Стрічкове внесення добрив є загальноприйнятою методикою внесення азотних добрив. За умови недостатньої кількості опадів протягом сезону, більш глибоке внесення азоту в сухий грунт є проблематичним. У вологому грунті (під час і після весняного танення снігу), внесене азотне добриво може бути частково втрачене (процес денітрифікації). Внесення азоту восени в амонійній формі допоможе скоротити ці втрати.

Час застосування

Одне з питань, яке часто виникає при роботі з азотними добривами: коли потрібно вносити азотні добрива? Зазвичай осінь є слушним часом для внесення азотних добрив. Однак на надмірно вологих ґрунтах можуть відбуватися суттєві втрати внесеного восени азоту. Внесення добрив врозкид на початку осені також може спричинити втрати азоту. Внесення азоту пізно восени у вигляді амонію значно зменшить втрати. У процесі досліджень, проведених в областях з великою кількістю опадів, внесення азотних добрив навесні врозкид показало хороші результати в межах короткого періоду часу. При цьому обмежується можливість втрат нітратного азоту добрив (а також нітратів, що утворюються при нітрифікації амонійних, аміачних форм азотних добрив та сечовини) внаслідок вимивання та міграції з кореневого шару ґрунту. На важких глинистих ґрунтах у районах з обмеженою кількістю опадів в осінньо-зимовий період можна вносити амонійні та аміачні добрива.

Вологість грунту

Добрива необхідно розташовувати у ґрунті так, щоб вони знаходилися у вологому шарі ґрунту в зоні активної діяльності кореневої системи рослин (15-25 см), оскільки при дрібному закладенні добрив та при поверхневому внесенні без закладки (0-5 см) вони будуть знаходитись у верхньому висушеному шарі ґрунту над кореневою системою рослин та не дадуть очікуваного ефекту.

Крім того, треба знати, що внесені у ґрунт мінеральні добрива можуть залишатися у місці їх внесення (закладки) та пересуватися у різних напрямках. Поживні речовини зазвичай переміщуються у ґрунті разом з водою, причому на їх пересування впливають як властивості ґрунту, так і самих добрив Так, на важких глинистих і суглинистих ґрунтах добрива пересуваються набагато повільніше, ніж на легких піщаних ґрунтах, тому на останніх більша ймовірність вимивання поживних елементів за межі кореневого шару. Враховуючи це, глинисті ґрунти удобрюють рідше, ніж піщані, використовуючи при цьому максимальні рекомендовані дози. Легкі ґрунти удобрюють частіше, але меншими дозами, тобто одну й ту саму дозу добрив на глинистих ґрунтах вносять за один прийом, а на піщаних – у два-три прийоми.

Польова мінливість (умови рельєфу)

На горбистій місцевості часто зустрічаються сухі ділянки, схильні до ерозії. Низька вологість ґрунту, низький рівень органічної речовини та наявність вільного вапна роблять ці області дуже чутливими на внесення азоту в ряд при сівбі. Доза азотних добрив на таких ділянках часто буває меншою, ніж на іншому полі. Відповідно оптимальна доза для всього поля буде залежати від дози добрив для найбільш чутливих ділянок даної місцевості.

Культура

Зернові культури краще реагують на внесення азоту в рядок з насінням, ніж ріпак, гірчиця і льон. Овес краще реагує на внесення азоту, ніж ячмінь, який в свою чергу краще реагує, ніж пшениця. Ріпак краще реагує на внесення азоту, ніж льон.

Глибина посіву та якість насіння

Насіння низької якості і велика глибина посіву роблять культуру більш вразливою по відношенню до азотних добрив. Використання насіння з високим відсотком проростання дає більш швидку появу сходів і зменшує можливість пошкодження від внесення добрива.

Основні азотні добрива

Нітрат амонію (34-0-0)

• містить азот в амонійній і нітратній формі,
• схильний до менших втрат при випаровуванні, ніж сечовина,
• використовується з фосфатом амонію для одержання загального (змішаного) добрива виду 23-23-0 і 26-13-0.

Сульфат амонію (21-0-0-24S; 20-0-0-24S; 19-3-0-22S)

• містить сірку у вигляді сульфату (22-24%), який знаходиться в доступній для рослини формі,
• використовується для прямого внесення,
• гранульовані добрива виду 20-0-0-24S, або 19-3-0-22S більше підходять для змішування, ніж 21-0-0-24S,
• менш схильний до втрат при випаровуванні, якщо внесений на грунтах з кислотністю, що дорівнює 7.5 і вище.

• містить максимальну концентрацію азоту серед усіх сухих азотних добрив,
• використовується для прямого внесення в об’єднанні з фосфатом,
• більш схильна до втрат при випаровуванні, ніж нітрат амонію. Істотні втрати можуть статися при застосуванні в теплих сухих умовах на піщаних грунтах і на лужних грунтах (pH грунту 7.5 або вище).

Безводний аміак (82-0-0)

• підходить для осіннього або весняного внесення для однорічних культур,
• вноситься в ґрунт на глибину 8-15 см,
• фізичний стан – рідина під тиском. Можливі втрати при внесенні в грунт.

Нітрат амонію (28-0-0)

• водний розчин нітрату амонію (34-0-0) і сечовини (46-0-0),
• може бути внесений за допомогою розпилювача.

Фосфорні добрива.

Добрива фосфору менш рухливі у ґрунті, ніж азотні добрива. Внесення фосфатів при посіві в кореневу систему однорічних культур є ефективним. Внесення врозкид менш ефективне, ніж внесення при сівбі. Внесення врозкид має бути розділене на два-чотири прийоми від загальної рекомендованої дози. Основне фосфорно-калійне добриво вносять переважно восени і закладають під глибоку зяблеву оранку. При цьому добрива потрапляють у більш вологий і менш пересихаючий шар ґрунту, де розвивається основна маса коріння. При глибокому закладенні елементи живлення з добрив краще використовуються рослинами та дають більший ефект. Особливе значення має глибоке закладення допосівного фосфорного добрива, оскільки фосфор у ґрунті внаслідок хімічного зв’язування практично не пересувається.

Чутливість на внесене фосфорне добриво може бути не такою швидкою внаслідок повільного руху фосфору в кореневій зоні. Зазвичай позитивна дія фосфорних добрив проявляється через рік після внесення.

Види фосфорних добрив

• одне з найпростіших і найдоступніших добрив фосфору,

• використовується як одиночне добриво, так і в суміші з добривами азоту для отримання різних добрив виду 16-20-0, 23-23-0, 27-27-0 та 26-13-0.

Існують також інші фосфорні добрива, такі як: діамоній фосфат (18-46-0), монокальцій фосфат або потрійний суперфосфат (0-45-0), розчини поліфосфатів амонію та моноамоній фосфату та інші.

Калійні добрива

Калій більш доступний рослинам у ґрунті, ніж фосфор, але для однорічних культур, добрива калію більш ефективні при внесенні до ряду під час посіву. Максимальна кількість, яка може бути внесена під час посіву для хлібних злаків – 40 кг/га. Для культур, таких як ріпак або льон, максимальна безпечна доза становить 20 кг/га. Внесення врозкид може бути здійснено восени чи навесні. На легких ґрунтах, що мають малу ємність поглинання, калійні добрива доцільно (щоб уникнути втрат калію від вимивання) вносити разом з азотними добривами навесні під культивацію, а під просапні культури частину цих добрив переносити в підживлення.

Види калійних добрив

Хлорид калію (0-0-60)

• Калійне добриво, що найчастіше використовується, ·
• Використовується для безпосереднього внесення або в сумішах з добривами фосфору та азоту для отримання добрив виду 10-30-10, 8-24-24, 13-13-13.

Добрива сірки

Сірка у вигляді сульфату досить легко стає доступною у вологому ґрунті. Тому добрива сірки можна вносити як у розкид, так і у стрічковий спосіб. Елементна сірка також може використовуватися як добрива сірки.

Джерела добрив сірки

Сульфат амонію (21-0-0-24S)

• Містить 24% сірки у вигляді сульфату,
• Зазвичай використовується у суміші з азотними добривами, комбінується з фосфатом амонію для отримання добрива виду 16-20-0-14S або сечовиною – 34-0-0-11S.

Суміш сечовини та сульфату амонію (34-0-0-11S)

• Містить 11% сірки у вигляді сульфату,
• Найкраща форма для використання на кислих легких ґрунтах, в яких можливий дефіцит сірки.

Сульфоамофос – суміш фосфатів і сульфатів амонію (20-20-0-14, 16-20-0-14S, 17-20-0-15S)

• основу добрива складають діамонійфосфат (NH₄)₂HPО₄ та сірчанокислий амоній (NH₄)₂SO₄,
• Застосовується при разовому внесенні азоту, фосфору та сірки в одному добриві.

Сірчаний бентоніт (90% S)

• Елементне сірчане добриво,
• Гранульований продукт, який може бути змішаний з іншими добривами (крім нітрату амонію),
• Елементна сірка повинна бути перетворена на сульфат (доступна для рослин форма). Перетворення сірки на сульфат відбувається під дією ґрунтових бактерій і вимагає значного часу на повне перетворення (від двох-трьох місяців і до року – залежно від вологості ґрунту та кількості бактерій).