Вирощування пізньої та середньої капусти

Мабуть, жоден інший овоч не приковував до себе такої пильної уваги дослідників всіх часів і народів, як капуста. Філософи та історики, медики й кухарі залишили нам численні настанови та навіть цілі монографії про її властивості.

Білоголова капуста – одна з найдавніших овочевих культур, що вирощуються в Середземномор’ї та Південній Європі майже 5 тисяч років. Райони узбережжя Середземного моря з властивою їм м’якою зимою є центром походження багатьох видів сімейства капустяних. В даній публікації ми розповімо про правила вирощування пізньої та середньої капусти у відкритому ґрунті, а також її збирання та зберігання.

1. Біологічні особливості капусти
2. Попередники
3. Вибір насіння
4. Як обрати насіння
5. Зберігання насіння капусти
6. Вимоги до якості
7. Добриво для капусти
8. Розсада капусти – вирощування
9. Посів насіння на розсаду
10. Догляд за розсадою
11. Спосіб та схеми посадки
12. Догляд за капустою
13. Способи та строки збирання капусти
14. Зберігання капусти на зиму

Біологічні особливості капусти

Капуста належить до холодостійких культур. Її насіння починає проростати, коли температура ґрунту досягає +2…+3°С, але оптимальною для капусти являється – +18…+20°С. У період вегетації для росту та розвитку рослини температура повітря має бути на рівні +15…+18°С. Рослини затримуються у рості, якщо протягом тривалого часу тримається висока температура повітря разом з посухою.

Пізні сорти капусти продовжують рости та розвиватись в період формування голівки навіть при температурі до +5°С. А добре загартована розсада може витримати заморозки до –3…–5°С, а вже сформовані головки — до –5…–8°С.

Капуста вибаглива до поливу, але перезволоження може призвести до появи хвороб та затримки росту та розвитку культури.

Вимоги до ґрунту залежать від сорту й цілі вирощування. Ранньостиглі гібриди краще садити на легкосуглинкових ґрунтах, які швидко прогріваються і сприяють швидкому дозріванню капусти. Середньостиглі та пізні гібриди краще розміщати на родючих ґрунтах. Сприятлива кислотність ґрунту (pH) складає 5,5–6,0. На кислих ґрунтах зростає ризик появи кіли капусти.

Капуста також світлолюбна рослина, тому її не можна вирощувати в тіні.

Попередники

Для капусти найкращими попередниками являються рослини, які удобрюються оптимальними дозами добрив. Ранні сорти та гібриди добре ростуть після огірка, цибулі на ріпку, томату та моркви. А пізньостиглу та середню капусти краще садити після картоплі, моркви, бобових культур, огірка та буряка.

Вибір насіння

Перший етап при підготовці до вирощування пізньої капусти – це вибір насіння. За зовнішнім виглядом насіння різних видів та гібридів капусти практично не відрізняються. Також воно схоже на насіння брукви, ріпаку, гірчиці та турнепсу.

Відрізнити їх можна буде тільки після появи сходів або першого справжнього листочка. Поверхня листа у капусти гладка, а в інших – з опушенням. Також від інших видів капусти білоголову можна відрізнити на стадії розсади.

Як обрати насіння

По-перше, при виборі насіння варто визначити що саме вам потрібно: сорт чи гібрид. Нині багато хто робить вибір на користь гібридів, оскільки вони не потребують такого ретельного захисту від шкідників і хвороб.

Обираючи насіння білоголової капусти, зважайте на такі фактори:

• Місце посіву. Ваша область, регіон грають важливу роль, адже від зони посіву будуть залежати терміни вегетації рослини.
• Тип ґрунту. В залежності від землі, де буде рости капуста, вона може показувати різні результати врожайності або, у найгіршому випадку, взагалі не зійти.
• Термін вегетації. Як правило, капусту поділяють на ранню, середню та пізню. В залежності від мети вирощування, ви можете обрати для себе необхідний гібрид чи сорт і отримати качани вчасно, або взяти різне насіння і створити своєрідний «конвеєр».
• Мета вирощування. Призначення майбутніх качанів також грає свою роль, адже смакові якості й структура гібридів відрізняються: одні краще підійдуть для свіжого споживання, інші для зберігання, а треті – для квашення чи маринування.

Зберігання насіння капусти

Насіння капусти має зберігатися згідно ДСТУ 2240-93. При дотриманні режиму зберігання кондиційна схожість буде залишатися до 5-6 років. Насіння капусти можна зберігати відкритим і закритим способами.

При відкритому способі насіння зберігають у мішках з тканини або паперу, які добре пропускають повітря і вологу. На складі температура має триматися на рівні +12°С (можливе нетривале зниження до -10°С) і вологість повітря не більше ніж 60%.

При закритому способі насіння зберігається у мішках з поліетиленовими вкладками або в поліетиленових контейнерах. В таких умовах насіння пролежить у 2-3 рази довше.

Вимоги до якості

Згідно з державним стандартом України ДСТУ 7160:2010 передбачено такі потреби сортових якостей насіння капусти:

1. Сортова чистота: оригінальне – 99%, елітне – 98%, репродукційне і гібридне – 97%.
2. Схожість оригінального та елітного насіння має бути не менш ніж 80%, а репродукційного – 75%.
3. Вологість (не залежно від категорії) не повинна перевищувати 9%.

Добриво для капусти

На формування урожаю капуста білоголова витрачає велику кількість елементів живлення, тому щоб підвищити родючість ґрунту й урожайність культури, треба вносити органічні й мінеральні добрива.

Капуста на дерново-підзолистих суглинкових ґрунтах страждає від нестачі азоту, а на легких піщаних і супіщаних ґрунтах окрім браку азоту рослини мають дефіцит калію та фосфору. Зазвичай на чорноземах капуста потребує доступного фосфору.

При внесенні добрив, слід розподілити азотні добрива так, щоб частина була внесена під весняну культивацію, а інша поділена на 2-3 підживлення в процесі вегетації. Дефіцит певного елементу живлення порушує обмінні процеси у рослині та призводить до зовнішніх змін у будові, розмірі, кольорі листя і стебел рослини.

Однак виявивши ознаки нестачі елементів живлення, слід пам’ятати, що такі самі зміни можуть зумовлювати й інші причини, як от низька температура, нестача або надлишок вологи, ураження хворобами чи вплив засобів хімічного захисту, ушкодження шкідниками.

Ознаки браку азоту та води дуже схожі між собою, також важко відрізнити дефіцит калію і надлишку хлору. Тому під час огляду треба брати до уваги умови росту та розвитку культури.

Добриво під капусту має містити мікроелементи. Хоча їхній винос рослинами невеликий, за наявності основних добрив роль мікроелементів суттєво зростає. Зазвичай, щоб забезпечити рослини мікроелементами, здійснюють позакореневе підживлення розчинами добрив, які містять потрібні речовини в доступних для рослини формах.

Серед органічних добрив під капусту краще вносити перегній в основне внесення. Він сприяє покращенню родючості ґрунту, компенсує нестачу органіки, покращує водні, теплові та повітряні режими та посилює мікробіологічні процеси у ґрунті.

Розсада капусти – вирощування

Це дуже важливий етап в технології вирощування пізньої капусти, який служить фундаментом для отримання високого та якісного врожаю. Зазвичай розсаду вирощують в плівкових теплицях, які розміщені зі сходу на захід для досягнення рівномірного освітлення протягом доби. Теплиця має бути обладнана обігрівом, досвідчуванням та можливістю провітрювання.

Посів насіння на розсаду

Найзручніше вирощувати розсаду пізньої капусти у касетах, оскільки їх потім буде легше переносити по теплиці та на полі під час висадки розсади. Посів у касети проводять вручну або механічними сівалками. При виборі дати посіву слід враховувати строк вирощування розсади пізньої капусти та кліматичні особливості регіону.

Середні та пізньостиглі капусти при довгому світловому дні й вищій температурі висаджують розсадою віком не більше 35 днів. Для такої розсади краще підійдуть касети на 160 комірок. Для отримання якісної розсади, слід використовувати готові очищенні торф’яні субстрати, з нейтральним pH, які містять комплекс макро- й мікроелементів.

Окрім касетного способу розсаду вирощують через посів у ґрунт в теплиці. Мінусом цього методу являється те, що ніжні корінці розсади часто травмуються при пересадці та погано приживаються. В такому разі насіння висівають на глибину – 1,5–2,5 см та до появи сходів підтримують температуру на рівні +20°С. При прямому посіві слід очистити теплицю від бур’янів, а також внести добрива залежно від вмісту поживних речовин в ґрунті.

Догляд за розсадою

Після посіву касети слід перенести в камеру пророщування з температурою близько +23…+25°С та з вологістю 98 %. Такі умови допоможуть спровокувати рівномірне проростання насіння. Після появи сходів касети переміщують в теплицю на дошки або піддони. Не можна касети ставити на ґрунт, оскільки корінці можуть прирости до нього та при перенесенні будуть травмовані.

Під час росту розсаду поливають в міру підсихання ґрунту водою з температурою +18…+20°С. Після появи сім’ядольного листя розсаду слід обробити інсектицидом від хрестоцвітих блішок та капустяної мухи. Пізніше обробку рекомендується повторити.

Приблизно за 12–15 днів до висадки розсади в ґрунт слід починати загартовування. Поступово температуру в теплиці з допомогою провітрювання знижують до +10…+12°С вдень і +6…+8°С вночі. За 1–2 дні до висадки розсаду поливають розчином з Актарою нормою 6 г/10 л води з витратою робочого розчину 0,5 л на одну касету або 2 л на 1 кв.м теплиці.

Перед висадкою у відкритий ґрунт розсада має бути висотою 8-10 см та на ній має сформуватись 3–4 справжніх листки.

Спосіб та схеми посадки

Капусту висаджують через розсаду або прямим посівом у ґрунт. Але при прямому посіві слід враховувати те, що урожай буде пізніше та всі обробки потрібно буде проводити на більшій площі. Також норма витрати насіння при прямому посіві збільшується на 40–80 %. Перед посадкою потрібно буде приділити увагу підготовці ґрунту, щоб він мав дрібногрудкувату структуру, а також збереженню ґрунтової вологи.

Розсаду капусти висаджують з міжряддями 70 см та відстанню між рослинами в ряду – 40-50 см в залежності від обраного гібрида.

Догляд за капустою

Міжрядні обробки. Під час вирощування пізньої капусти важливо своєчасно проводити міжрядні культивації для розпушення ґрунту та знищення бур’янів. Для міжрядних обробок треба обирати робочі органи культиваторів, які не травмують культуру. Для цього використовують культиватори з пальчиковими робочими органами для проведення обробки не лише в міжряддях, а й між рослинами в рядку. Також водночас можна внести добрива й обприскувати рослину.

Хвороби та шкідники. З основними шкідниками та хворобами капусти можна ознайомитись в наших публікаціях за посиланнями – «Основні хвороби капусти у відкритому і закритому ґрунті» та «Шкідники капусти й методи боротьби з ними». Фото, опис і список засобів від шкідників капусти».

Способи та строки збирання капусти

Збирання білокачанної капусти можна починати проводити коли вона повністю сформує качан в залежності від вегетаційного періоду. Збирають капусту механізовано (комбайном і транспортером) або вручну. Але слід пам’ятати, що чим менш буде травмовано капусту під час збирання, тим кращий товарний вигляд вона матиме та довше зберігатиметься.

Також, якщо плануєте збирати капусту механізовано слід при виборі гібриду звернутись увагу його на придатність до такого способу збору.

Під час збирання на капусті залишають 2-3 покривних листки та качан довжиною приблизно 3 см. Слід обережно викладати головки в контейнер чи бурт.

Зберігання капусти на зиму

Термін зберігання капусти залежить від поля на якому її вирощують, а саме типу ґрунту та внесення калійних добрив. Для того, щоб капуста краще зберігалась взимку краще її вирощувати на середніх й легкосуглинкових ґрунтах. Ідеальне співвідношення внесення азоту та калію –1:2.

Для зберігання білокачанної капусти не можна використовувати підморожені або зів’ялі головки з механічними пошкодженнями або ознаками ураження хворобами й шкідниками. Тому що така капуста може заразити здорові качани та призвести до великих втрат при зберіганні.

Оптимальні умови зберігання капусти: температура – 0°С (максимальне відхилення від – 0,7°С до +1,5°С) та вологість повітря більш як 95%. Якщо не вдається дотримуватись рекомендованої температури, слід знизити вологість повітря до 75–80 %.

Білокачанна капуста примхлива до етилену в повітрі, тому використання у сховищі техніки на дизельному пальному значно скорочує термін її зберігання. Вміст етилену в повітрі можна контролювати провітрюваннями.

Гібриди та сорти капусти для зберігання від інших відрізняються високим вмістом сухої речовини, низькою соковитістю, частими і міцними жилками. Також кращу лежкість мають сорти з округлими головками, оскільки вони менше пошкоджуються при укладанні в бурти.

Для цього добре підходять такі гібриди компанії «Сингента»: Агресор F1, Адаптор F1, Блоктор F1, Новатор F1 та стійкий до кили Кілатон F1. Також ці капусти не схильні до переростання і швидкого «старіння».

З нюансами зберігання капусти можна познайомитись у статті «Зберігання капусти – поради для професіоналів і любителів».

Матеріали для написання статті були надані компанією «ТОВ Сингента»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Тема 8. Овочеві рослини групи капуст

ознайомлення з походженням, класифікацією, ботанічною характеристикою та біологічними особливостями овочевих культур групи капуст; ботанічні та біологічні особливості видів капусти; сортимент капуст.

Матеріальне забезпечення:

свіжі зразки видів і сортів, макети, стенди, рисунки, слайди.

Завдання 1.

Вивчити походження та внутрішньовидову класифікацію капуст.

Походження капусти. Усі європейські види капуст походять із районів Середземноморя та європейського узбережжя Атлантичного океану. Китайська та пекінська капусти належать до іншої групи видів і походять з Центрального та Західного Китаю.

Перші документальні відомості про вирощування видів капуст можна знайти в джерелах, які збереглися від епохи Стародавнього Єгипту, грецької і римської цивілізації. Історичні пам’ятки свідчать про досить високий рівень знань вирощування капусти у країнах її древньої культури. Ці обставини дають підстави зробити висновок, що для досягнення такого рівня вона повинна була перебувати в культурі багато століть, або й навіть тисячоліть. Отже, у середземноморських країнах вирощування капусти почалось за 2000-3000 років до н.е.

У Стародавньому Єгипті капуста була поширеною культурою, але яку саме капусту вирощували древні єгиптяни – залишається невідомим. Давньогрецький поет Гомер (X-XI ст. до н.е.) дає немало свідчень про культурні рослини, але за капусту ще не згадує. Капуста стала більш відомою у Древній Греції в період між IX і V ст. до н.е. Знаменитий грецький лікар Гіппократ для лікування окремих захворювань і зміцнення здоров’я уже рекомендує використовувати капусту. Чіткі вказівки про вирощування різних форм капусти можна знайти у працях філософа та природознавця Теофраста. Слово «крамбе», яким древні греки назвивали капусту, збереглося і в сучасній грецькій мові.

У Стародавньому Римі капуста була в більшій пошані, порівняно із Грецією, і вважалась там першою рослиною серед овочів. Римляни знали більшу кількість форм, ніж греки. Стародавні римські автори описували і першу технологію вирощування капусти, яка в більш пізній час була досить досконалою, особливо на рівнинах поблизу Везувію і в садах Неаполя. Крім стародавніх єгиптян, греків і римлян, з вирощуванням капусти були знайомі й інші народи, що жили у середземноморському регіоні.

Знайдено матеріали і про успішне вирощування капусти головчастої на території Малої Азії, зокрема на узбережжі Мармурового моря. Існують згадки від III до X століть н.е. про те, що вирощування капусти на цій території мало широке розповсюдження. Є історичні дані, які свідчать про вирощування капусти у Закавказзі – у стародавній Грузії в VIII-IX ст. Із Передньої Азії капуста поширилась в Іран, Середню Азію, Афганістан і Китай.

Грецька колонізація Чорноморського побережжя у кінці V – на початку IVст. до н.е. супроводжувалась розвитком сільського господарства із запровадженням перших інтенсивних способів вирощування культурних рослин. Інтенсивним було й землеробство у південній частині Криму, де розвиток сільського господарства супроводжувався занесенням із Греції і Риму культурних рослин, у т.ч. і капусти.

За часів Київської Русі зміцніли зв’язки наших предків з Візантією і придунайськими слов’янами. Це сприяло ширшому знайомству з різними овочами, у т.ч. з капустою, вирощування якої там відбувалось на досить високому рівні. Підтвердженням того, що просування капусти проходило із сусідніх південних країн, є спільність у них місцевого сортименту капусти головчастої.

Спочатку вирощували капусту білоголову. З XVII ст. почала поширюватися капуста цвітна, савойська, червоноголова, листкова, а у XVIII ст. – кольрабі. Капуста брюссельська проникла у наші краї у першій половині XIX ст. Подібна тенденція спостерігалася і з розповсюдженням капуст в Україні, центри городництва яких були у Криму, біля Одеси, Києва, Львова, Харкова («Харківський», «Київський» та ін.).

Внутрішньовидова класифікація.Предками усіх видів капуст є дика форма капусти, яка й до цього часу росте в районах Середземномор’я. Дикі види частіше мають однорічний цикл розвитку. Протягом тисячоліть після перезапилення різних диких форм капусти та штучного добору в результаті вирощування одержано різновидності і сучасні її види. Спочатку відбирали облиствлені форми з ніжними листочками (листкову, китайську, пекінську), потім – із сильно розрослою верхівковою брунькою (білоголову, червоноголову, савойську). У результаті селекції також пройшла видозміна стебла й утворились капуста брюссельська та кольрабі, а розростання квітконосів і квіток привело до появи капусти цвітної і броколі. Серед них є як однорічні, так і дворічні рослини.

Усе різноманіття видів капусти відноситься до родини капустяні – Brassicaceae. Карл Ліней в 1737 р. вперше присвоїв назву роду Brassica L., яка походить від латинського слова «brasso», що означає «тріщати, хрумтіти».

Уперше про капусту згадує давньогрецький філософ Арістотель в IV ст. до нашої ери, хоча називає її “рафанос” і “крамба”. У Стародавньому Римі було описано значну кількість форм капуст, щоправда без будь-якої класифікації. Перші спроби класифікувати різноманіття роду |Brassica зроблені ботаніками – французом Далешамом в 1587 р., й англічанином Джерардом в 1597 р. З часів К. Ліннея вона багаторазово переглядалась, але й до цього часу ще не розроблена загальноприйнята класифікація.

Глибші дослідження цього роду розпочалися лише в XX ст., після проведення генетичних та імунохімічних аналізів запасних білків-глобулінів. У посібнику ми наводимо класифікацію капуст, яку запропонувала відомий знавець капусти Т.В. Лізгунова. Вона працювала з академіком М.І. Вавиловим, зібрала велику колекцію капуст і розробила їхню класифікацію, виділяючи окремі різновидності капусти як самостійні види. Хоча дослідники стверджують, що такий підхід дещо умовний і зручний лише для овочівників, оскільки ці різновидності добре схрещуються між собою і дають плідне потомство. Отже, вони не відповідають повному ботанічному розумінню терміну “вид”.

1. Середземноморсько-європейські види:
   • Капуста головчаста (білоголова та червоноголова) (Brassica capitata (L.) Lizg.);
   • Капуста савойська (Brassica sabauda (L.) Lizg.);
   • Капуста листкова (брюссельська) (Brassica oleracea L.);
   • Капуста кольрабі (Brassica gongylodes (L.) Mill.);
   • Капуста цвітна (цвітна та броколі) (Brassica сauliflora (Mill.) Lizg.).
2. Східно-азійські види (їх є декілька, але у культурі найширше використовують два):
   • Капуста пекінська (Brassica pekinensis (Lour.) Rupr.);
   • Капуста китайська (Brassica chinensis Jusl.).

Завдання 2.

Вивчити ботанічну характеристику капуст.

Усі види капуст, за винятком цвітної, броколі, китайської та пекінської – дворічні овочеві культури. Вони у перший рік формують велику головку, або кілька десятків невеликих головочок (брюссельська), чи стеблоплід (кольрабі), де відкладаються поживні речовини. На другий рік вони утворюють квітконосне стебло, квітки і насіння. Продуктові органи, стебло, квітки і насіння у цвітної капусти, броколі, пекінської та китайської утворюються в перший рік.

Коренева система.Порівняно з іншими овочевими рослинами у капуст коренева система розвинена добре. Розміщується вона переважно у верхньому шарі ґрунту. В задовільних умовах живлення основна маса коренів залягає в шарі ґрунту 35-50 см, а за безрозсадного способу корені проникають у глибину на 1 м. Ось чому, безрозсадне вирощування капусти краще забезпечена вологою. Разом з тим коренева система капуст має слабку всмоктувальну силу.

Листки у головчастих видів розміщуються на стеблі скупчено, утворюючи розетку і вкриті восковим нальотом. Листки у біло- і червоноголової капусти цілокраї або лопатоподібні. Листки у савойської капусти гофровані, брюссельської – ліроподібні з видовженими черешками. Капуста кольрабі має пластинку листка 20-40 см, і такої ж довжини черешки. Листки у цвітної капусти і броколі видовжено еліптичної, іноді яйцеподібної, ланцетної чи напівовальної форми. Продихи на листках “неекономно” витрачають вологу.

Квітки у капусти середньої величини, пелюстки гофровані, жовтого забарвлення, зібрані в багатоквіткову китицю. Запилення перехресне, відбувається за допомогою комах.

Плід – двогніздий стручок довжиною до 10 см.

Насіння.Усі види капуст розмножуються насінням кулястої форми, темно-коричневого забарвлення з синюватим відтінком, блискуче. Діаметр 2,0-2,5 мм. Середня маса 1000 насінин білоголової і червоноголової капусти становить 3,0-4,5 г, брюссельської, савойської, цвітної 2,5-3,5 г, кольрабі 2-3 г. Насіння капусти зберігає схожість протягом 4-5 років.

Завдання 3.

Вивчити біологічні особливості та вимоги до умов вирощування капуст.

Вимоги до температури. Усі види капуст відносять до холодостійких рослин. Насіння починає проростати за температури 4-5°C. Оптимальна температура для росту рослин 15-20°C. Температура вище +25°C негативно впливає на ріст і формування головок, впливає на їхнє розтріскування. У цвітної капусти за підвищеної температури (понад +25°C) головки на початку їхнього утворення розсипаються, проростають зеленими листками і якість урожаю помітно знижується.

У розсадний період більшість видів капусти після належного загартування переносять заморозки до мінус 4-5°C, рослини білоголової капусти в дорослому стані витримують заморозки до мінус 6-7°C. Восени після короткочасного перебування на морозі до мінус 8°C рослини відходять і набувають нормального вигляду, але головки не можуть довго зберігатися. Після повторного промерзання вони стають непридатними для зберігання, споживання і починають псуватися.

Червоноголова та савойська капуста більш морозостійка порівняно з білоголовою і переносить короткочасні заморозки до мінус 9-10°C, а брюссельська до мінус 12°C. Цвітна менш морозостійка – у вигляді розсади переносить заморозки мінус 3°C, але головка пошкоджується за температури мінус 2°C.

Вимоги до світла. Капуста вимоглива до світла, особливо під час вирощування розсади. Недостатнє освітлення в цей період зумовлює її витягування, утворення невеликих листків і пухких головок. В умовах часткового затінення та короткого світлового дня ріст її уповільнюється, а за довготривалого затінення головок може взагалі їх не зав’язати. Види північного походження довгого світлового дня, а китайського – короткого.

Вимоги до вологи. Усі види капуст, а особливо цвітна, дуже вимогливі до вологості ґрунту та повітря. Так, білоголова капуста забезпечує високу врожайність, коли вологість ґрунту протягом вегетації підтримувати в межах 80-90 % найменшої вологоємкості (НВ). Нестача вологи в ґрунті подовжує вегетаційний період. Головки формуються менших розмірів, а деякі рослини взагалі їх не утворюють. Найбільша потреба у воді настає в період наростання розетки і утворення головок. Для ранніх сортів потрібна підвищена вологість. Водночас, надмірна вологість ґрунту також негативно впливає на продуктивність: листки набувають фіолетового забарвлення, ріст рослин уповільнюється і вони сильніше уражуються судинним бактеріозом.

Вимоги до ґрунтів. Капуста дає високі врожаї на різних ґрунтах, крім легких супіщаних. Особливо добрими вважаються торф’яні та суглинисті ґрунти. Проте, потрібно враховувати, що найкраще рН 6-6,5. За кислотності ґрунту 5,5 і нижче капуста може формувати високу врожайність лише із застосуванням вапна. Крім того, висока кислотність ґрунту сприяє поширенню хвороби – кили капусти.

Вимоги до добрив. Капуста вимоглива до наявності в ґрунті поживних речовин і позитивно реагує на внесення свіжих органічних добрив. За вимогливістю до родючості ґрунту окремі види капусти різняться між собою: менш вимоглива – кольрабі, потім пекінська і китайська. Цвітна капуста потребує більш високого вмісту гумусу в ґрунті.

8.1. Капуста головчаста

Завдання 4.

Капуста білоголова (Brassica capitata subsp. capitata (L.) Alef. var. alba L.) найбільш мінливий за морфологічними ознаками і біологічними властивостями вид. До нього належать сорти всіх груп стиглості: від дуже скоростиглих до дуже пізньостиглих, найбільш морозостійкі і найбільш вологовимогливі, відносно стійкі проти хвороб і лежкі під час зберігання.

Сорти з головками найрізноманітнішої форми – від конусоподібних до дуже плескатих. Забарвлення листків від світло-зелених до темно-зелених. Восковий наліт – від повної відсутності до дуже сильного.

Вегетаційний період капусти білоголової: ранньостиглі сорти (90-130 діб), середні (131-145), середньопізні (146-160), пізньостиглі (понад 160 діб).

Ранньостиглі сорти (90-130 діб) вирощують для отримання ранньої продукції. Рослини вимогливі до вологи. Нежаро- та не посухостійкі, не стійкі до осінніх заморозків. Головки невеликого розміру, округлої форми, нещільні або середньої щільності, не стійкі проти розтріскування, мають низьку лежкість. Уражуються судинним бактеріозом та іншими хворобами. Характеризуються невисоким вмістом сухої речовини та цукрів.

Розетка мала або ближче до середньої. Висота зовнішнього качана низька або середня. Листки напівпідняті, цілокраї, сидячі або з короткими черешками, рідше нечітколіроподібні. Пластинки округлі, широкоокруглі або овальні, слабо ввігнуті або майже плескаті. Тканина їх гладенька або слабо зморшкувата, з гладенькими краями або слабо хвилястими. Забарвлення світло-сіро-зелене або сірувато-зелене. Внутрішнє забарвлення головок біло-зелене і біло-жовте. Восковий наліт слабкий. Жилкування слабке, нерізке.

Поширені сорти та гібриди: Веснянка, Геліос F₁, Золотий Акр F₁, Колорит F₁, Старт F₁, Єтма F₁, Чесма F₁, Ерма F₁, Оріон F₁, Пандіон F₁, Сюрприз F₁, Пума F₁, Віннер F₁, Амазон F₁ Бородін F₁, Мушкетер F₁, Парел F₁, Резистор F₁, Адмірал F₁, Меджик F₁, Оракл F₁, Дитмаршер фрюер, Увертюра, Аніта F₁.

Середньостиглі сорти капусти білоголової з вегетаційним періодом 131-145 діб вирощують для використання у свіжому вигляді. Рослини нежаростійкі, досить вологовимогливі. Нестійкі проти розтріскування головок, мають низьку лежкість. Схильні до ураження судинним бактеріозом та іншими хворобами. За біохімічним вмістом характеризуються невеликим вмістом сірчаних глюкозидних сполук, середнім вмістом сухої речовини, цукрів й аскорбінової кислоти. Головки соковиті, високих смакових властивостей, в розрізі білі, біло-зелені або біло-жовті. Транспортабельність середня. Використовують головки для свіжого споживання та квашення в літньо-осінній період.

Рослини середнього розміру. Зовнішній качан – низький або середній. Листки нечітколіроподібні з коротким або середньої довжини черешком, рідше цілокраї, сидячі, зелені або сірувато-зелені. Пластинка – від слабо ввігнутої до сильно ввігнутої, слабо- або середньо зморшкувата, краї листків хвилясті. Жилкування слабке, нерізке, середньої густоти. Восковий наліт середній або слабкий.

Поширені сорти та гібриди: Росава, Камінна голова, Тарас F₁, Славія, Перлина F₁, Гранада F₁, Толсма F₁, Тафма F₁, Эльвіра F₁, Калібро F₁, Мегатон F₁, Марселло F₁, Адема F₁, Вестрі F₁,Ринда F₁, Каунтер F₁, Кастелло F₁, Куізор F₁, Капорал F₁, Кубок F₁.

Капусту середньопізніх сортів (146–160 діб) вирощують, в основному для вирощування у свіжому вигляді, для квашення та нетривалого зберігання (до 2 міс.). Рослини досить жаростійкі, пристосовані до умов посушливого клімату, що обумовлює широке їхнє розповсюдження, менше уражуються хворобами. Головки великого розміру, плескаті і округло-плескаті, середньої щільності, стійкі проти розтріскування. У розрізі вони білого, біло-жовтого або жовто-зеленого забарвлення. Вміст сухої речовини, цукрів, аскорбінової кислоти достатньо високий.

Рослини середнього розміру або великі. Нижні листки частіше розташовані горизонтально. Зовнішній качан короткий або середній. Листки ліроподібні, нечітколіроподібні або цілокраї. Черешки зустрічаються від довгих до коротких, частково з облямівкою біля основи пластинки. Рідко листки сидячі. Пластинка широкоовальна і широкооберненояйцеподібна, зазвичай ввігнута, слабо- або середньозморшкувата. Край листків спостерігається від слабо хвилястого до сильно фестоноподібно-хвилястого. Жилкування віялоподібне густе або напіввіялоподібне, середньої густоти. Забарвлення сіро-зелене або світло-сіро-зелене. У більш пізніх сортів іноді спостерігається пігментація антоціаном на черешках, жилках, краями пластинки. Восковий наліт буває від слабкого до сильного.

Серед цієї групи скоростиглості виділяються сорти вітчизняної селекції Єленовська, Жозефіна, Столична, Тетянка, Граціела; зарубіжної – Селма F₁, Риспект F₁, Лангесвіт Бевар, Колобок F₁, Силема F₁, Коронет F₁, Атрія F₁, Гермес F₁, Бригадир F₁, Центуріон F₁, Мідор F₁.

В Україні 85 % посівних площ капусти білоголової займає пізньостиглий сортимент. Характеризується високою щільністю і лежкістю головок, які містять велику кількість сухої речовини, цукрів, аскорбінової кислоти. Широко використовуються для зберігання і квашення.

У цю групу входить багато сортів, але в українському сортименті вона представлена пізньостиглими, лежкими сортами (сортотип Амагер) і для тривалого зберігання (сортотип Лангендейська зимова).

Пізньостиглі сорти з вегетаційним періодом 161–180 діб (сортотип Амагер) збирають восени та використовують для переробки і тривалого зберігання. У свіжому вигляді восени пізньостиглі сорти використовувати не варто, оскільки кращі смакові та якісні показники вони набувають навесні після зберігання.

У межах групи морозостійкі, вимогливі до вологи, стійкі проти розтріскування головок і лежкі. Головки округлого й округло-плескатого типів та коротко овальні, рідше плескаті, середнього розміру. Внутрішній качан довгий, широкий. Внутрішнє забарвлення головок біле або біло-жовте. Головки у фазі господарської придатності добре прикриті покривними листками.

Рослини середніх розмірів або великі, зовнішній качан середньої висоти або високий. Нижні листки з короткими або середньої довжини черешками. Пластинка листка середнього розміру, слабо зморшкувата або гладенька, з напіввіялоподібним жилкуванням, з краями від гладенького до сильно хвилястого. Забарвлення листків сірувато-голубих тонів. Восковий наліт сильний. На черешках листків, пластинках і головках нерідко буває антоціанова пігментація. В Україні пізньостиглий сортимент представлений вітчизняними сортами цього сортотипу: Ольга, Білосніжка, Харківська зимова, Ліка, Українська осінь, Яна, Ярославна, Леся, Лазурна.

Капуста білоголова має дуже пізні сорти з найщільнішими головками і вегетаційним періодом понад 180 діб (сортотип Лангендейська зимова). Урожайність невисока, але цінуються винятковою високою лежкістю головок під час довготривалого зберігання. Дуже вимогливі до родючості ґрунту і рівномірного забезпечення вологою. Головки невеликого розміру, із середньою масою 1,8-3,0 кг, високої щільності, з підвищеним вмістом сухої речовини.

Рослини великі, з високим зовнішнім качаном. Нижні листки цілокраї, з черешками середньої довжини, або довгими, з облямівкою на всій довжині черешка, або до половини його довжини. Пластинка листка широковальна або овальна, сильно ввігнута, гладенька, із сильно зубчастим надрізаним, фестоноподібно-хвилястим краєм. Жилкування віялоподібне, густе, забарвлення голубувате або сірувато-зелене. Восковий наліт сильний.

Виробникам потрібно пам’ятати про тривалий вегетаційний період (180-200 діб), вирощуючи сорти цього сортотипу, зміщувати сівбу на більш ранні строки, оскільки вони можуть головок зовсім не сформувати за вирощування їх за традиційною технологією, що рекомендується для сортів сортотипу Амагер. Серед вітчизняного сортименту сорти Віоланта та Княгиня належать до сортотипу Лангендейська зимова і є найбільш пізніми, можуть зберігатися 6-7 місяців. Вони характеризуються високим вмістом хлорофілу, особливо у верхніх листках, дуже щільними головками, тому слабко уражуються сірою пліснявою у сховищі. Однак через відсутнє вітчизняне насінництво виробники все більше використовують гетерозисні гібриди дуже пізнього сортименту, а саме голландські – Галаксі F₁, Атрія F₁, Аммон F₁, Амтрак F₁, Брага F₁, Ліон F₁, Леннокс F₁; німецькі – Калорама F₁, Анкома F₁; французькі – Марабу F₁, Мандарин F₁ та ін.

Завдання 5.

Вивчити ботанічні та біологічні особливості, сортимент капусти червоноголової.

Капуста червоноголова (Brassica capitata subsp. capitata (L.) Alef. var. rubra L.) – дворічна перехреснозапильна рослина. Об`єднує переважно середньостиглі, середньопізні і пізньостиглі сорти, які використовуються для свіжого споживання.

Ботанічні та біологічні особливості капусти червоноголової дуже подібні до білоголової і відрізняються лише тим, що її листки мають сизо-червоно-фіолетове забарвлення. Вони злегка припідняті, цілокраї, дещо гофровані, середньо або сильно вкриті восковим нальотом. Головка округла, іноді злегка випукла, середня, щільна або дуже щільна, темно-червоного, фіолетово-червоного або фіолетово-зеленого забарвлення, глянцева. Завдяки антоціановому забарвленню рослини менше пошкоджуються шкідниками, добре зберігаються взимку протягом тривалого часу завдяки високій щільності головок. Рослини восени витримують короткочасне зниження температури повітря до мінус 9-10°C.

Капуста червоноголова містить велику кількість особливої речовини – ціанідину, який має Р-вітамінну активність і впливає на регулювання проникності стінок кровоносних судин, що запобігає судинним захворюванням. Виявлено також, що пігмент антоціан, який обумовлює червоний колір головки і листків розетки, має антирадіаційні властивості і підсилює біологічну дію вітаміну С.

Поширені сорти та гібриди: вітчизняні – Олена, Палета; зарубіжні – Калібос, Ауторо F₁, Рексома F₁, Бускаро F₁, Лектро F₁, Фуєго F₁, Ред Скай F₁.

Завдання 6.

Вивчити основні сортові ознаки капусти головчастої.

Розетка листків може бути малою (до 60 см), середньою (60-80 см) і великою (більше 80 см). Скоростиглим сортам властиві малі розміри рослин, а пізньостиглим – великі. На бідних ґрунтах і за недостатньої вологості грунту формуються менші рослини.

Висота зовнішнього качана: низький до 16 см; середній – 16-20 см; високий більше 20 см. Зовнішній качан вимірюють від розгалуження кореневої системи до головки. Ранньостиглі сорти частіше мають низький качан, пізньостиглі – середній і високий. Зовнішній качан видовжується в посушливих умовах, а також за мілкого висаджування розсади.

Розетка нижніх листків: листки підняті вгору або розміщені горизонтально. За достатнього водозабезпечення листки більш спрямовані вгору, ніж у цих самих сортів у посушливих умовах. Загущене висаджування рослин також зумовлює більш припідняте розміщення листків.

Тип листків – найбільш істотна ознака під час визначення сорту капусти (рис.8.1.). Водночас, найбільш характерними є нижні листки розетки, особливо перший або другий листки другого ярусу. До першого ярусу належать три нижніх листки, що збереглися до настання технічної стиглості рослин.

Рис. 8.1.Тип листків:

1 – суцільний; 2 – малоліроподібний; 3 – ліроподібний

Листок буває трьох типів: суцільний, малоліроподібний, ліроподібний. У малоліроподібних листків розсіченість біля основи пластинки неглибока і має характер лопатевої надрізаності. Ліроподібні листки біля основи дуже розсічені на частки або мають вушкоподібні сегменти.

Довжина черешка листка: довга – понад 15 см; середня – від 10 до 15 см; коротка (безчерешковий) – від 4 до 10 см.

Форма листкової пластинки (рис.8.2.) (за формою розрізняють на три групи): видовжені – широко-ланцетна, овальна, зворотно-яйцеподібна; округлі – округла і усічено-овальна; широкі листки – поперечно-овальна, ниркоподібна. Форма пластинки ознака є мінливою. В умовах посухи пластинки стають вужчими.

Рис. 8.2.Форма листкових пластинок:

1 – широколанцетна; 2 – овальна; 3 – округла; 4 – ниркоподібна

Розмір пластинки змінюється залежно від умов росту, подібно як і розмір рослини. Бувають листки: з дрібною (довжина від 25 до 40 см); середньою (від 40 до 50 см); великою пластинкою (понад 50 см).

Поверхня пластинки листків буває гладенькою, слабозморшкуватою, середньозморшкуватою і сильнозморшкуватою. Крім того, той чи інший тип зморшкуватості може бути виражений в слабкому, середньому і сильному ступені. Характер і ступінь зморшкуватості листків варіює в межах сортових популяцій.

Жилкування листків або нервація листків (рис.8.3.): слабка середньої густоти; груба, рідка; напіввіялоподібна; віялоподібна, густа. Край листків буває гладенький, хвилястий і торочкуватий (бахромчастий).

Забарвлення листків змінюється від світло-зеленого, зеленого, темно-зеленого, світлувато-сірувато-зеленого, сіро-зеленого, синювато-зеленого до зелено-фіолетового, сизо-фіолетового, фіолетово-зеленого, червоно-фіолетового. Забарвлення листків часто змінюється в межах сорту, а також залежить від умов вирощування. Дефіцит азоту в грунті зумовлює світліше забарвлення, а надлишок, навпаки, надає синювато-зелений відтінок. Недостача в ґрунті калію і фосфору впливає на з’явлення коричневих плям.

Рис. 8.3.Жилкування листків:

I – незначне, середньої густоти; II – грубе; III – напіввіялоподібне, густе; IV – віялоподібне, густе

Антоціанова пігментація: наявна або відсутня. Висока вологість ґрунту та кисле середовище грунту сприяє з’явленню антоціанової пігментації у тих сортів, для якої вона в звичайних умовах не властива.

Восковий наліт на листках спостерігається від слабкого до сильного. Проте ступінь його розвитку значно змінюється в межах сорту і сильно залежить від умов середовища. Низька ґрунтова і повітряна вологість, особливо за високої температури, посилює восковий наліт.

Форма головки (рис.8.4.): 1 тип – округлі; 2 тип – плескаті; 3 тип – округло-плескаті; 4 тип – конічні; 5 тип – овальні. Форму визначають за співвідношенням висоти головки до діаметра І=h/d, і – індекс форми головки, h – висота головки, см; d – діаметр головки, см. Якщо співвідношення висоти і діаметра дорівнює одиниці (1,0+0,05), головка має округлу форму; якщо індекс форми більше одиниці, то форма видовжена; якщо менше одиниці, то форма головки до плескатої. Більшість сортів з округлою і округло-плескатою формою головки дуже мінливі за цією ознакою. Сорти з плескатою головкою, навпаки, більш однотипові.

Рис. 8.4.Форма головки:

1 – округла; 2 – плеската; 3 – округло-плеската; 4 – конусоподібна; 5 – овальна

Щільність головки за 5-и бальною шкалою: дуже щільні або тугі (5), щільні (4), середньощільні (3), нещільні (2), дуже пухкі (1). Щільність головки залежить від метеорологічних умов: за недостачі вологи вона підвищується, а за надмірної її кількості – знижується. Щільність головки також залежить від ступеня її стиглості та кількості внесених добрив. Надмірне внесення азотних добрив знижує її. Щільність головки визначають за показником, який виражає відношення середньої маси головки до його об’єму. Об’єм головки вираховується за формулою V = 0, 523 х H х D₂, де H – висота головки, см; D – найбільший діаметр головки. Показники щільності: головка нещільна 0,3-0,5; головка середньо щільна 0,5-0,8; головка щільна 0,9-1,2.

Довжина внутрішнього качана може бути короткою (біля третини висоти головки), середньою (біля половини висоти головки), довгою (більше половини висоти головки). З метою більш зручного визначення довжини внутрішнього качана, вимірюють поздовжній розріз качана через центр і виражають її у процентах від висоти головки.

Забарвлення головки в розрізі спостерігається біле, біло-зелене, біло-жовте, кремове, жовте, жовто-зелене, блідо-фіолетове, червоно-фіолетове, фіолетове, чорнувато-фіолетове.

8.2. Капуста савойська

Завдання 7.

Вивчити ботанічні та біологічні особливості, сортимент капусти савойської.

Капуста савойська (Brassica sabauda (L.) Lizg.) має пухирчасту будову тканини листків. Більш пізньостигла і морозостійкіша за білоголову. Відрізняється вищою стійкістю проти пошкоджень листогризучими шкідниками, що пояснюється сильнішою жорсткістю листків.

За поживними і смаковими якостями значно перевищує капусту білоголову. Має дієтичні властивості завдяки збалансованому вмісту білків, вуглеводів, мінеральних солей і вітамінів. Зокрема, в ній аскорбінової кислоти до 70-77 мг/100 г, містить рибофлавін, каротин, амінокислоти. Капуста савойська багата на сірку, залізо, містить гірчичну олію, для якої характерні фітонцидні властивості. Капусту білоголову вона переважає в п’ять разів за вмістом протеїну і в два – за вмістом заліза і вітамінів. На внутрішньому розрізі головки мають жовтіше забарвлення, порівняно із білоголовою, що залежить від наявності в листках кількості жовтих пігментів.

До недавнього часу придатний до поширення в Україні був лише один вітчизняний сорт Отава. В Україні поширені сорти та гібриди зарубіжної селекції: Вертус, Абервілерс, Тереза, Сага F₁, Отелло F₁, Віроса F₁, Меліса F₁, Естрема F₁, Морама F₁.

8.3. Капуста листкова

Завдання 8.

Вивчити внутрішньовидову класифікацію капусти листкової, ботанічні та біологічні особливості, сортимент капусти брюссельської.

Внутрішньовидова класифікація.

• Brassica oleracea L. subsp. plantifolia Lizg. – підвид плескато-листковий;
• Brassica oleracea L. subsp. crispifolia Lizg. – підвид кучеряво-листковий;
• Brassica oleracea L. subsp. gemmifera Lizg. – підвид капуста брюссельська.

До плескато-листкового підвиду належать сорти кормового напряму. Поширені в Західній Європі, в Україні виробничого значення не мають.

Сорти кучеряво-листкового підвиду стають дедалі більш популярними в Україні, як для ресторанного бізнесу, так і для декоративного городництва. В Україні розпочато селекцію капусти декоративної відомим селекціонером професором О.Я. Жук на колишній Київській дослідній станції Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Створюються сорти із сильнокучерявими листками. Так, до Державного реєстру сортів рослин України занесено сорт Красуня борівська (високоросла зелена) і Чарівниця (високоросла червона).

Великою популярністю користуються сорти, стійкі проти ураження хворобами та пошкодження шкідниками – Фарби Сходу, Осінній вальс, Язик жайворонка. Крім того користуються попитом сорти і гетерозисні гібриди із червоними кучерявими листками: Редбор F₁ Гарна червона F₁, Червона Трончуда, Пікок Ред та зеленими – Фітесса, Зелена Трончуда, Пікок Уайт.

Капуста брюссельська – малопоширена овочева культура. Точна дата її створення селекціонерами невідома. Багато вчених вважають, що вона створена в XVIII ст. Інші дотримувались думки, що датою її з’явлення є кінець XIX ст. Є відомості про те, що вона була створена бельгійськими городниками ще в XVI ст. Протягом сотень років цей вид був поширений в м. Брюсселі (Бельгія), звідси її назва, а в останні роки і в Євросоюзі. От чому іноді жартома «брюссельською капустою» називають валюту об’єднаної Європи – євро.

Капусту брюссельську вважають порівняно молодою овочевою рослиною, оскільки ні один з ботаніків до К. Ліннея про неї нічого не згадував, і саме йому вона завдячує своєю назвою. Відповідно до особливостей стебла і головочок вона отримала назву – Brassica oleracea L. subsp. gemmifera (DC.) Lizg., тобто капуста бруньконосна. Завдяки своєму декоративному вигляду німецькі овочівники назвали її «розенколь», тобто трояндоподібна. Це дуже вдала назва, адже вона дійсно схожа на бутони троянд, що не розпустилися. У Нідерландах її називають «spruitkiil», Англії, Швеції – «brussels sprouts», Данії – «rosenkohl».

Походження капусти брюссельської ще досі не з’ясоване. В якому вигляді вона існувала в природі і як виникла – все ще залишається загадкою. Так, деякі вчені вважають її мутантом, який виник у результаті зміни стебла капусти листкової і став самостійним видом. Інші вважають, що походження її першородича зводиться до випадкового змішування капусти листкової і капусти савойської. Існує думка, що вона є наслідком брунькової мутації.

У даний час найбільші посівні площі зайняті в країнах Північно-Західної та Центральної Європи. У цих країнах її вирощують у відкритому ґрунті і в зимовий період, у невеликих кількостях – у Північній Америці, Японії та інших країнах.

В Україні капуста брюссельська культивується на невеликих площах. В основному на вітчизняний ринок поступає імпортована продукція в замороженому вигляді.

Причиною недостатнього розповсюдження цієї цінної в харчовому відношенні капусти вважають відносно низьку врожайність, погану лежкість у свіжому вигляді та використання її лише після кулінарної обробки. Проте останнім часом зацікавленість фермерів до неї зростає через підвищення попиту на продукцію за високі якісні та високі смакові смакові якості. Головочки містять найбільше сухої речовини, білка, аскорбінової кислоти, порівняно з іншими капустами.

Ботанічні та біологічні особливості капусти брюссельської.

Рослини дуже морозостійкі і витримують температуру до мінус 20°C, посухостійкі й стійкі проти пошкоджень комахами.

За циклом розвитку – рослина дворічна. На другий рік утворює квітконосні пагони і насіння. У перший рік вона утворює облиствлене розгалужене або нерозгалужене стебло заввишки 20-100 см і більше. На ньому в пазухах листків формуються дрібні, щільні і нещільні головочки, діаметр 2-5 см. На рослині їхня кількість буває 40-90 штук (масою 400-500 г) залежно від сорту, умов вирощування. Листки ліроподібні, по-різному надрізані, зелені або сірувато-зелені на довгих черешках (8-10 см), які у більшості випадків мають фіолетову антоціанову пігментацію або без неї, з верхівковою брунькою, яка не утворює головки. Восковий наліт слабкий, середній або відсутній. Капуста брюссельська має більш розвинену кореневу систему.

За відношенням до тепла – одна з найбільш холодостійких серед інших видів капуст, поступається лише рослинам інших підвидів капусти листкової. У кінці вегетації рослини здатні витримувати зниження температури до мінус 10-12°C. За відношенням до вологи вона більш посухостійка, але може формувати високу врожайність лише за достатнього забезпечення рослин водою. До родючості ґрунту рослини капусти брюссельської менш вимогливі та стійкіші проти ураження хворобами порівняно з білоголовою. Наприкінці вегетації (у вересні) для покращення умов формування головочок у рослин прищипують верхівку.

Сортимент.

За тривалістю вегетаційного періоду сорти капусти брюссельської відносять до середньо- і пізньостиглих. Зареєстрований сорт Трембіта, який створено ПП «Тирас» та зарубіжні гетерозисні гібриди Абакус F₁, Діабло F₁, Франклін F₁. За останні роки популярними стали й гетерозисні гібриди: Фрегата F₁, Акрополіс F₁, Долмік F₁, Лунет F₁, Рампарт F₁, Філімон F₁, Експлорер F₁, Фортресс F₁, Цирус F₁, Боксер F₁, Бріліант F₁, Касіо F₁ та інші.

8.4. Капуста кольрабі

Завдання 9.

Вивчити ботанічні та біологічні особливості, сортимент капусти кольрабі.

Кольрабі (Brassica gongylodes (L.) Mill.) – найбільш ранньостиглий вид капусти, який формує продуктовий орган через 55-70 діб після висаджування розсади у відкритий ґрунт.

Рослина дворічна, перехреснозапильна. Основною ботанічною і біологічною особливістю кольрабі є те, що її рослини формують кореневу систему переважно в орному шарі ґрунту. Лише окремі корінці проникають на глибину до 70 см. У перший рік стебло укорочене і розростається в ширину, внаслідок чого утворюється стеблоплід. На ньому розріджено утворюються листки, в їхніх пазухах закладаються бруньки, з яких на другий рік формуються репродуктивні пагони.

В їжу вживають стеблоплід і молоді листки. За смаком у сирому вигляді нагадує внутрішній качан капусти білоголової, але ніжніший, солодший і соковитіший від нього. Вживають його свіжим для салату, відварюють у солоній воді і тушкують, а також використовують навесні для приготування супів. Кращим на смак вважається молодий стеблоплід діаметром 5-6 см. У ньому міститься багато цукру (до 7,5 %), а за вмістом аскорбінової кислоти він не поступається перед апельсином та лимоном і містить 80 мг/100 г. У міру достигання стеблоплоду вміст цукрів підвищується, аскорбінової ж кислоти, навпаки, знижується, особливо в перерослих стеблоплодах.

Кольрабі об`єднує ранньостиглі (до 80 діб) сорти, середньостиглі та пізньостиглі (понад 90 діб). У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, зареєстровані сорти приватних вітчизняних установ: Наталка, Глобус, Сніжана і Фея, Пурпурова. Крім того, останнім часом на ринку з’являються і гетерозисні голландські гібриди (Коріст F₁, Коссак F₁, Едер РЗ F₁, Кармаго F₁), які відзначаються високою урожайністю, вирівняністю, стійкістю до здерев’яніння стеблоплоду та довготривалим зберіганням.

8.5. Капуста цвітна

Завдання 10.

Вивчити внутрішньовидову класифікацію, ботанічні та біологічні особливості, сортимент капусти цвітної.

Внутрішньовидова класифікація.

Капуста цвітна (Brassica сauliflora (Mill.) Lizg.) З усіх видів культурної капусти особливо цінною за вмістом поживних речовин, дієтичним значенням і смаковими якостями є цвітна. Головки її утворюються з дуже скупчених, недорозвинених м’ясистих квітконосних пагонів, які використовуються як продукт харчування. Цвітну капусту вживають відвареною і тушкованою, для приготування овочевих супів та інших страв, а також використовують у консервній промисловості. Поживні речовини, які вона містить, легко засвоюються організмом. Цвітну капусту використовують в дієтичному харчуванні, особливо із захворюваннями шлунку. Одначе вона накопичує менше цукрів, проте багато аскорбінової кислоти (подібно до листкових видів капусти).

Біологічний цикл розвитку – однорічний. Має незначну морозостійкість порівняно з іншими видами. Продукція надходить з овочевого конвеєра за різних термінів сівби, починаючи з ранньовесняної культури до літньо-осінньої. Вирощують також у спорудах захищеного ґрунту.

• Капуста цвітна – Brassica cauliflora (Mill.) Lizg. subsp. аbortivа Lizg.
• Капуста спаржева або броколі – Brassica cauliflora (Mill.) Lizg. subsp. simplex Lizg. (або Brassica oleracea L. var. italicа Plenk).

Ботанічні та біологічні особливості.

Капуста цвітна (Brassica cauliflora (Mill.) Lizg. subsp. abortivа Lizg.) за розсадного способу вирощування має мичкувату кореневу систему, яка проникає в глибину до 50-70 см. Стебло потовщене, циліндричне, заввишки до 20-50 см. Листки розміщені більш-менш горизонтально або спрямовані вгору чи розміщені спіралеподібно. Пластинка листків від маленької (20 см) до великої (понад 60-70 см), за характером поверхні буває гладенькою, слабозморшкуватою і зморшкуватою. У пазухах верхніх листків розвиваються скупчені, потовщені відбілені пагони, які сильно галузяться і формують щільну головку, яка характеризується абортивністю (відмиранням) пагонів. Дуже рідкісними є сорти з опушеними головками.

Оптимальна температура для росту коливається в межах 16-18°C. В умовах високої температури і низької відносної волості повітря формуються дрібні головки, які передчасно розсипаються і переходять до цвітіння. Рослина досить вимоглива до світла, особливо у період з`явлення сходів і вирощування розсади. Довгий день сприяє росту листків, але негативно впливає на формування і проявлення апробаційних ознак головок. За потребою у вологості ґрунту і повітря капуста цвітна відноситься до дуже вимогливих.

За вмістом поживних речовин, смаковими якостями і засвоюванням вона перевершує всі види капуст, окрім броколі.

Сортимент.

У капусти цвітної спостерігається сортова мінливість за скоростиглістю порівняно з дворічними видами. Є сорти більш скоростиглі на 12-14 діб порівняно із білоголовою. Найбільш пізні сорти можуть утворювати товарні головки у відкритому ґрунті в районах зимового овочівництва. Тривалість їхнього вегетаційного періоду 220-250 діб. В Україні поширені сорти і гібриди: Гілея, Акварель, Фламінго, Уніботра, Дельта, Зефір, Гудмен, Робер, Авізо, Амейзін F₁, Малімба F₁, Пролісок F₁, Сірія F₁. Популярними стають сорти капусти цвітної з фігурними головками. Це італійські і голландські сорти та гібриди сортотипу Лойєна, так званого Романеско. За своїми поживними властивостями схожі на цвітну капусту і броколі, але в них більше каротину і мінеральних солей, менше клітковини. Цинк, що міститься в цих сортах, допомагає людям, які страждають втратою смакових відчуттів і металевим присмаком у роті. У кулінарії головки готуються як цвітна капуста, але вони краще засвоюються організмом і легше перетравлюються. Ці сорти капусти (Омега, Лойєна, Сера, Сауз Пасіфік, Піаза Навона, Мінарет) не тільки приносять користь своїми якісними і смаковими властивостями, але й доставляють задоволення своєю красою і неповторністю та використовуються в ресторанному бізнесі.

Завдання 11.

Вивчити ботанічні та біологічні особливості, сортимент капусти броколі.

Капуста спаржева або броколі (Brassica cauliflora (Mill.) Lizg. subsp. simplex Lizg.) порівняно з капустою цвітною більш холодостійка і менш вимоглива до грунтово-кліматичних умов. Рослини дещо вищі, а листки – більші, з гладенькими або хвилястими краями на довгих черешках. Листки ліроподібні, перисторозсічені. В пазухах листків розвиваються генеративні пагони, які скупчуються на вершині рослини і закінчуються нормально розвинутими бутонами (зеленими або пігментовані антоціаном). Головки утворюються меншої щільності, за забарвленням бувають зелені з різними відтінками, поверхня яких часто опушена, через велику кількість дрібненьких бутонів (нормальних або деформованих).

На відміну від цвітної, броколі має виражену ремонтантність, яка проявляється у здатності рослин до повторного росту після зрізування головок. Головки, що утворюються на бічних пагонах, порівняно малі (4,0-6,5 см). Квітки крупніші, а насіння, навпаки, дещо дрібніше. На відміну від цвітної капусти, головка броколі у технічній стиглості складається з щільного пучка бутонів, який швидко розростається.

Головки відзначаються цінним біохімічним складом, завдяки поживним речовинам. Броколі характеризується високою біологічною активністю поживних речовин, наявністю білків, до складу яких входить холін і метіонін. Споживається у свіжому, консервованому та замороженому вигляді.

Поширені сорти і гетерозисні гібриди: Вітамінна, Ледніцка, Муліне, Трубадур, Тонус, В’ярус, Міледи F₁, Айронман F₁, Бомонт F₁, Квінта F₁, Міледі F₁, Монако F₁, Агассі F₁.

8.6. Капуста пекінська

Завдання 12.

Вивчити ботанічні та біологічні особливості, сорти східно-азіатських видів капусти (пекінської, китайської).

Уже в IV–V ст. у Китаї вирощували капусту під загальною назвою китайська капуста. Хоча це були різні види. Приблизно в X ст. починають появлятися окремі повідомлення про капусту китайську і пекінську.

Інформація про пекінську капусту з’явилися дещо пізніше китайської. Зараз доведено, що Brassica pekinensis походить від Brassica chinensis, в результаті гібридизації з місцевою ріпою.

Ботанічні та біологічні особливості капусти пекінської.

Капуста пекінська (Brassica pekinensis (Lour.) Rupr.) – однорічна рослина. Нижні листки сидячі та зібрані в густу розетку 30-50 см в діаметрі. Широко обернено-яйцеподібні або видовжено обернено-яйцеподібні й овальні, довжиною 30-60 см. Краї листків зубчасто-надрізані, хвилясті або кучеряві. Черешки плескаті, дуже широкі (3,0-6,0 см), білі. Пластинка листка різного ступеня зморшкувата, світло-зелена, жовто-зелена, зелена і темно-зелена, дещо блискуча або зі слабким восковим нальотом, різного ступеня опушення. Рослини утворюють тільки розетку листків або головки, відкриті зверху або повністю зімкнена, за формою від коротко-овальних до дуже довгих – циліндричних.

Рослини найбільш скоростиглі серед всіх видів капуст. Морозостійкість невисока. Вимогливі до вологи. Листки ніжні, властиві високі смакові якості. Цінні за вмістом аскорбінової кислоти.

В умовах України, за частих похолодань весною швидко утворює квітконосні пагони, інколи не переходячи у фазу головки. Немає стійкості проти кили, капустяної мухи і слизового бактеріозу.

Сортимент.

Селекція капусти пекінської в науково-дослідних установах України не ведеться. Приватні селекційні компанії уже розпочали селекційну роботу із створення малопоширених видів капуст, в т.ч. і пекінської. Сорт повинен бути стійким або нейтральним до передчасного утворення квітконосного стебла.

Поширені гетерозисні гібриди вітчизняних приватних селекційних підприємств Піонер F₁, Мікадо F₁ та гібриди голландської селекції – Білко F₁, Вінтер Прайд F₁, Вікторія F₁, Маноко F₁ та сорти французької – Ча-Ча, Юкі, Грин Тауер. Всі вони утворюють овальні головки та є перспективними для вирощування в Україні. В Китаї є сорти, що утворюють коренеплоди, які використовують як ріпу.

Ботанічні та біологічні особливості капусти китайської.

Капуста китайська (Brassica chinensis Jusl.) – однорічна рослина, рідше дворічна. Дворічні форми утворюють коренеплоди. На відміну від пекінської – рослини дрібніші, 20-40 см в діаметрі. Листки голі, без опушення, на черешках тонких і до дуже товстих, сильно випуклі з нижньої сторони, без облямівки. Пластинка округла і обернено-яйцеподібна, із майже суцільними краями, від гладенької до пухирчастої, від сірувато-зеленого до синьо-зеленого забарвлення. Головок не утворює.

Порівняно з пекінською капустою рослини більш морозостійкі, стійкіші проти хвороб. Листки грубіші, нижчих смакових якостей.

Капуста китайська широко вирощується в Китаї, Кореї, менше в Японії і на Далекому Сході Росії. В Україні сорти не поширені, хоча має перспективу для вивчення та інтродукції.

Контрольні завдання.

1. Описати характерні властивості та сортимент видів капуст за наведеною формою:

Контрольні запитання для самоперевірки знань до теми 8:

1. Походження та класифікація капуст.
2. Які вимоги до умов зовнішнього середовища капуст?
3. Ботанічні та біологічні особливості капусти білоголової.
4. Назвати сорти і гетерозисні гібриди капусти білоголової за скоростиглістю, тривалість їх вегетаційного періоду та господарське значення.
5. Які основні сортові ознаки капусти головчастої?
6. Ботанічні та біологічні особливості капусти червоноголової та її сортимент.
7. Внутрішньовидова класифікація капусти листкової.
8. Напрями споживання капусти листкової.
9. Цінність і біологічні особливості капусти брюссельської та її сортимент.
10. Ботанічні та біологічні особливості капусти савойської та її сортимент.
11. Ботанічні та біологічні особливості кольрабі та її сортимент.
12. Внутрішньовидова класифікація капусти цвітної.
13. Ботанічні та біологічні особливості капусти цвітної та її сортимент.
14. Ботанічні та біологічні особливості броколі та її сортимент.
15. Ботанічні та біологічні особливості східно-азійських видів капуст.