Житло у Римі та квартира у Києві: що дешевше в утриманні

Я думаю, цієї інформації достатньо, щоб вже зараз кожен з нас задумався про те, скільки ж доведеться витратити на опалення житла взимку. Хочу також нагадати, що цілком імовірно і ціни на електроенергію також підуть вгору. Можливо, саме час зараз подбати про енергоефективність житла взимку.

Оскільки мене постійно питають, скільки коштує утримання житла в Італії, які там тарифи на газ і т.п., я вирішив порівняти фактичні витрати на квартиру у Києві та подібне за розмірами житло в Римі.

Простіше за все – електрика

Просто порівнюємо тарифи. Отже, одна кіловат-година в Римі коштує в 6,8 раза більше, ніж у Києві. І це притому, що я підключився за акційною ціною – дешевше, ніж більшість споживачів минулого року.

Тепер про опалення

Тут все значно складніше, бо в Римі кожен опалює житло, як вважає за доцільне – хто електрикою, хто газом, а є й такі, що пелетами. Зрозуміло, що в Римі значно тепліше, ніж у Києві взимку, але мені опалення газом (найдешевший варіант опалення) обійшлося за 1 квадратний метр у 9 разів дорожче, ніж у Києві. В Києві опалення метра квадратного на місяць коштувало приблизно 9 гривень (при цьому температура трималася на рівні 17 – 19 градусів), а в Римі – близько 80 гривень за метр квадратний за місяць. Правда, там доводилося тримати температуру на рівні 22 градуси, тому що інакше надмірна вологість у помешканні робить проживання там надто некомфортним. Але термоізоляція житла в Римі теж значно гірша, ніж у Києві.

Ще цікавіше – тариф на утримання будинків

У Римі він теж не включає жодних капітальних витрат – тільки прибирання і т.п. Тут різниця на 1 квадратний метр вийшла в 5 разів. Тобто в Римі в 5 разів дорожче. Зрозуміло, і енергія і робоча сила там значно дорожчі.

Виходить, що утримання 1 квадратного метру коштує в Римі в середньому в 9 разів більше, ніж у Києві. Щоб було зрозуміліше: якщо у вас квартира на 100 квадратних метрів, то взимку за неї потрібно буде платити 14,6 тисячі гривень (541 долар) тільки комунальних у порівнянні з 2,1 тисячі (77 доларів) у Києві!

Про воду не писав, бо в Римі, переважно, немає лічильників, але раз на рік приходить рахунок. Але приблизно вийде стільки ж, як у Києві. Підігрів води кожен робить собі сам. У Києві, як я бачу, дедалі все більше так само – бойлери у всіх майже вже стоять, бо виходить дешевше.

Тепер порівняємо середні зарплати

У Києві вона близько 20 тисяч гривень. У Римі – 1511 євро або 48 тисячі гривень. Але у Києві йдеться про чисту, в Римі – про “грязну” ЗП. Тому приведемо до спільного знаменника. “Додому” в середньому римський працівник приносить 1052 євро або 33,5 тисячі гривень.

Комунальні витрати в Римі (якщо житло 100 метрів) будуть, відповідно, складати 44% від середньої ЗП, а в Києві – 10%. Цікаво, що в Римі тих, хто не платить, відразу відключають від всіх послуг. А в Києві таких повно в кожному будинку.

Але насправді різниця ще більша – адже 1 квадратний метр житла коштує в Римі приблизно в 4 – 5 разів більше, ніж у Києві. І за них теж потрібно платити так чи інакше. Отже, виходить, що значну частину доходів італійці витрачають на житло. І саме тому вони тримають температуру повітря в приміщенні взимку не вище 17 – 18 градусів.

Правда, що все пізнається в порівнянні. Також потрібно розуміти, що витрати на комунальні послуги в Україні будуть зростати невідворотно, що б політики там не обіцяли. А цього року суттєве зростання просто є невідворотним.

Якщо ви профі у своїй справі і хочете, щоб ваша колонка зʼявилася на нашому сайті – напишіть нам на скриньку [email protected]

«Дорогою ціною»: скільки коштує утримання житла у світі

Щорічно, сумарні витрати для європейців на утримання та обслуговування житла становлять в середньому 3-5% від його вартості. В яких країнах Європи варто купувати житло, та скільки буде коштувати його обслуговування, вивчала У.К.

Витрати на утримання житла складаються з чотирьох складових: витрат на оплату комунальних послуг, щорічних податків на нерухомість, оплати послуг житлової управляючої компанії і витрат на страховку. Щорічно, сумарні витрати для європейців на утримання та обслуговування житла становить в середньому 3-5% від його вартості.

Де вигідно купувати нерухомість

Найдешевше житло обходитися його власникам в країнах Східної і Південно-східної Європи. Якщо ранжувати від меншого до більшого, то квартплата, «комуналка», а також податки будуть мінімальними у Болгарії, Словаччині, Польщі, Угорщині, а також в країнах Прибалтики – квартплата на 7-8% вище, ніж у середньому в Україні. Дорога «в експлуатації» нерухомість у Німеччині – доведеться розщедриться на якісні послуги керуючих компаній, а також сплачувати внески в житлово-ощадні каси, і в Італії, де законодавчо закріплено «правління» кондомініуму. Якщо кондомініум вибирає якісні, але дорогі послуги – мешканець зобов’язаний підкорятися думці більшості, або ж виселятися. Аналогічна система діє, до речі, і в Польщі. Втім, рівень якості житлових послуг, а також їх вартість в Європі насамперед залежать від їхньої якості, а також від рівня життя споживачів. Однією з найбільш благополучних в цьому аспекті є Німеччина, але в той же час відрізняється найдорожчою «комуналкою».

Комунальна «данина» чи плата за товар

В Європі фактично відсутнє поняття «житлово-комунальних послуг». Європейський споживач, на відміну від українського платить за воду, світло, газ як за товар, такий же як продукти харчування, до прикладу. Галузь ЖКГ, не дивлячись на наявність природних монополій, підпорядковується законам ринку, який для неї створює регулятор. Природні монополії – газо-, водо-, енергопостачальні компанії перебувають як у муніципальній, так і в приватній власності, але свою діяльність узгоджують з національними регуляторами. Житлові послуги – прибирання територій, обслуговування ліфтів, – конкурентний ринок. Такі послуги надаються керуючими компаніями, яких обирає споживач. Всі ціни на послуги ЖКГ покривають собівартість виробництва, постачання і транспортування ресурсів і енергії, а також передбачають маржиналиность учасників ринку. Тому в ЄС не існує таких понять як перехресне субсидування, тарифна різниця і економічно необгрунтований тариф. Централізоване теплопостачання, наприклад, у країнах Західної Європи, фактично замінюють автономним та індивідуальним опаленням, крім того, популярне використання дорогих альтернативних джерел енергії, наприклад, сонячні батареї.

Розмір комунальних платежів залежить в основному від обсягу споживання, оскільки всі будинки оснащені приладами комерційного обліку, тобто лічильниками, разом з тим, оплата виключно житлових послуг розраховується з урахуванням площі будинків і прибудинкових територій. Відповідно, скільки доведеться платити – обумовлене конкретним випадком.

У всіх європейських країнах на воду, газ, електрику та вивезення сміття щорічно йде приблизно 2-4% від вартості нерухомості. Наприклад, в Італії та Німеччині власники квартир площею 70-80 кв.м в середньому сплачують 2,2 -2,5 тис. євро в рік. У Латвії та Болгарії – приблизно 800 – 1 тис. євро в рік.

Примітно, що найдорожча вода в світі – у Німеччині. Німці платять німці близько 2 євро за кубометр води, що в 4 рази більше, ніж в США і в 2 рази дорожче, ніж в Австралії.

У Туреччині рідко підводять газ до будинків, власникам нерухомості частіше доводиться використовувати електричне опалення або купувати газові балони. Схожа ситуація і в Чорногорії – на узбережжі газифікацією ніхто не займається. Заправлений балон привізного газу коштує 40-60 євро. Сім’ї з чотирьох осіб одного балона вистачає в середньому на три місяці. Найдорожче коштує газ в Італії 0,1 євро за кубометр.

Найвищі тарифи на електрику – в Туреччині та Німеччині, а дешева електроенергія в Черногії. Але в цій країні затримки платежу більш ніж на два місяці загрожують відключенням від енергопостачання.

«Нерухомий податок»

Ставка податку на нерухомість становить певний відсоток від оціночної вартості нерухомості у всіх розглянутих країнах, крім Чорногорії. У цій країні ставка (0,6%) розраховується, виходячи з ринкової вартості об’єкта. Житло, вартість якого менше 5 тис. євро, податком не обкладається. Платники податків, які використовують нерухомість для свого проживання, отримують вирахування в розмірі 20%, плюс 10% на кожного члена сім’ї. Розмір вирахування не повинен перевищувати 50% від загальної суми податку.

Традиційно, найвищі податки платять у Німеччині та Швеції. Розмір щорічного податку на нерухомість залежить від муніципалітету. Базова ставка – 0,5% від оціночної вартості об’єкта. Кожен регіон накидає додатковий відсоток. Фактична ставка варіюється від 1 до 3%.

Всі власники нерухомості в Болгарії платять податок за ставкою 0,1-0,5%. Але деяким пропонуються пільги. Якщо будинок або квартира є основним місцем проживання, покладається знижка в 50%. Тобто, власники присадибних будинків платять більше. Податок сплачується рівними частинами чотири рази на рік. Той, хто своєчасно вносить повну суму податку, має право на знижку в розмірі 5% вносить повну суму податку до 31 березня, отримує знижку 5%.

В Іспанії власники платять два податки. Ставка податку на нерухомість становить 0,4% в місті і 0,3% у сільській місцевості. Є також додатковий податок на майно, який тимчасово введений в 2011 і буде діяти до кінця 2014 року для тих, хто постійно не проживає в країні. Ставка варіюється від 0,2% (для нерухомості вартістю до 190 тис. євро) до 2,5% (для об’єктів дорожчих 10 млн євро).

В Італії та Латвії податок розраховується за прогресивною шкалою, його ставка залежить від оціночної вартості об’єкта: 0,4-0,8% і 0,2-0,6%, відповідно. Найменше вимагають в Туреччині. Ставка щорічного податку на нерухомість становить 0,1% для всіх житлових об’єктів.

Керуй та перевіряй

Мешканці багатоквартирних будинків платять за обслуговування загальних територій і для цього наймають обслуговуючу компанію. При купівлі квартири в Німеччині власник автоматично стає членом спільноти, яке збирає внески на утримання і ремонт будинку у місцях загального користування (під’їзд, дах, підвал). Вони наймають керуючу компанію, послуги якої коштують 20-50 євро в місяць. В Іспанії до керуючої компанії часто звертаються власники вілл з басейном і садом. В обов’язки фірми входить відвідування вдома раз на тиждень, укладання контрактів з обслуговуючим персоналом, ведення рахунків.