Населення

сукупність людей, що проживають на якійсь певній території / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Населення?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Насе́лення, людність — сукупність людей, що постійно живуть у межах якоїсь конкретно вказаної території (районі, місті, області, частини країни, країні, континенту чи всієї земної кулі тощо). Наука, яка вивчає розмір, структури, динаміку руху і розвиток людности, зветься демографією.

Коротка інформація Досліджується в, Географія теми .
«Демографічна Піраміда» — Графічний метод відображення статево-вікового складу населення

Людність з точки зору демографії має статеву, вікову, соціальну, етнічну (та ін.) структури.

Процеси народження, старіння, смертности, зміни генерацій — у демографії звуться природним рухом населення. На відміну від нього — міграція називається механічним рухом населення.

Стан людности на сьогодні у світі

За даними демографічної науки на початку нашої ери на Землі нараховувалося близько 200 млн осіб, у 1000 р. — 275 млн, у середині 17 ст. — 500 млн, у 1850 — 1,3 млрд, у 1900 — 1,6 млрд, у 1950 — 2,5 млрд, у 1970 — 3,6 млрд, за даними на 1999 рік, чисельність людности світу становила 6 млрд.

Зараз чисельність людности Землі становить 8.095.808.023 особа. Протягом ХХ ст. кількість людей зросла вчетверо. У містах мешкає 51 % населення, у селах — 49 % (див. також: урбанізація).

Стан населення України

Загальна кількість населення України, за загальними підрахунками, наприкінці XVIII століття становила 7,9 мільйона осіб. До середини XIX століття зросло до 12,1 млн.

У 1913 році кількість людности сягала 35,2 мільйона осіб.

Сучасні тенденції демографічного розвитку України характеризуються багатьма чинниками — стабілізацією рівня народжуваности і смертности , зменшення дитячої та материнської смертности, старіння людности, значне погіршення здоров’я. Вдвічі більше людей помирає, ніж народжується. Україна мала людність чисельністю 52,2 млн осіб 1992 року та була шостою з найбільших країн Європи на час здобуття незалежности. З того часу її людність зменшилось на 4,6 млн осіб (9,7 %) за 11 років. Неважко спрогнозувати якою низькою буде чисельність людности, якщо вона буде зменшуватись майже на півмільйона щороку. Ясно, що значне старіння людности призведе до збільшення демографічного навантаження на працездатне населення.

Чисельність людности України на 1 липня 2020 становила 43 733 762 осіб [1] . За чисельністю людности країна займає сьоме місце в Європі після Росії, Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії та Іспанії і 35-те у світі. Середня густота людности 77 осіб на 1 квадратний кілометр. Густота населення найбільша в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Харківській областях, найменша в Херсонській, Чернігівській, Кіровоградській та Житомирській областях. В національному складі переважають етнічні українці, що становлять понад 79 % всіх громадян України.

Зараз Україна стоїть перед порогом глибокої демографічної кризи , переступивши який буде неможливо відновити навіть сьогоднішню чисельність населення. Проте на державному рівні не приділяється достатньої уваги для вирішення цих проблем. Успіх економічних перетворень неможливий без рішучих дій у соціально-демографічній області. З кожним роком ця проблема стає дедалі актуальнішою для майбутнього України.

Стаття 4. Зайняте населення

1. До зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населення також належать:

непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;

батьки – вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, патронатні вихователі, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за нею відповідно до законодавства;

одинока мати (батько), яка (який) здійснює догляд за дитиною з інвалідністю, та один із батьків, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, усиновитель, опікун, піклувальник дитини з інвалідністю підгрупи А, які відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” мають право на призначення надбавки на догляд за дитиною.

Особи, зазначені в абзаці шостому цієї частини, мають право на отримання статусу зареєстрованого безробітного та одночасно отримання допомоги по безробіттю відповідно до законодавства”;

2. До зайнятого населення не належать іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні і зайнятість яких пов’язана із забезпеченням діяльності іноземних посольств і місій або виконанням своїх професійних чи трудових обов’язків перед роботодавцем – нерезидентом.

  • Стаття 1. Визначення термінів
  • Стаття 2. Законодавство України про зайнятість населення
  • Стаття 3. Право на зайнятість
  • Стаття 4. Зайняте населення
  • Стаття 5. Гарантії у сфері зайнятості населення
  • Стаття 6. Право особи на вибір місця, виду діяльності та роду занять
  • Стаття 7. Право особи на професійну орієнтацію
  • Стаття 8. Право особи на професійне навчання
  • Стаття 9. Право особи на соціальний захист у разі настання безробіття
  • Стаття 10. Право особи на трудову діяльність за кордоном
  • Стаття 11. Право особи на захист від проявів дискримінації у сфері зайнятості населення
  • Стаття 12. Право особи на доступ до інформації у сфері зайнятості населення
  • Стаття 13. Право особи на захист прав у сфері зайнятості населення
  • Стаття 14. Категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню
  • Стаття 15. Принципи та мета, основні напрями державної політики у сфері зайнятості населення
  • Стаття 16. Реалізація державної політики у сфері зайнятості населення
  • Стаття 17. Органи, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення
  • Стаття 18. Територіальні та місцеві програми зайнятості населення
  • Стаття 19. Органи соціального діалогу у сфері зайнятості
  • Стаття 20. Фінансування заходів щодо реалізації державної політики у сфері зайнятості населення
  • Стаття 21. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції
  • Стаття 22. Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів
  • Стаття 23. Єдина інформаційно-аналітична система центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції
  • Стаття 24. Соціальні послуги та заходи сприяння зайнятості населення
  • Стаття 24-1. Заходи сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб
  • Стаття 25. Сприяння зайнятості населення під час реалізації державних цільових програм, якими передбачено створення нових робочих місць, та інфраструктурних проектів
  • Стаття 26. Стимулювання працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню
  • Стаття 26-1. Сприяння зайнятості зареєстрованих безробітних
  • Стаття 27. Сприяння самозайнятості населення, організації підприємницької діяльності та створенню нових робочих місць
  • Стаття 28.
  • Стаття 29. Розширення можливостей для підвищення конкурентоспроможності молоді
  • Стаття 30. Розширення можливостей для підвищення конкурентоспроможності деяких категорій громадян
  • Стаття 31. Організація громадських та інших робіт тимчасового характеру
  • Стаття 32. Професійна орієнтація населення
  • Стаття 33. Професійна орієнтація осіб, які звернулися до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції
  • Стаття 34. Професійне навчання
  • Стаття 35. Професійне навчання зареєстрованих безробітних
  • Стаття 36. Діяльність суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні
  • Стаття 37. Діяльність суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні
  • Стаття 38. Діяльність суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном
  • Стаття 38-1. Декларація про провадження господарської діяльності у сфері посередництва у працевлаштуванні за кордоном
  • Стаття 39. Діяльність суб’єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця
  • Стаття 40. Об’єднання суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні
  • Стаття 41. Державне регулювання діяльності суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні
  • Стаття 42. Застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні
  • Стаття 42-1. Підстави для отримання або продовження дії дозволу
  • Стаття 42-2. Перелік документів для отримання дозволу або продовження його дії
  • Стаття 42-3. Строк дії дозволу
  • Стаття 42-4. Плата за видачу або продовження дії дозволу
  • Стаття 42-5. Внесення змін до дозволу, видача дубліката дозволу
  • Стаття 42-6. Строк розгляду заяв про видачу, продовження дії або внесення змін до дозволу
  • Стаття 42-7. Порядок прийняття заяв про видачу, продовження дії, внесення змін до дозволу та порядок прийняття рішень про видачу, продовження дії, внесення змін до дозволу
  • Стаття 42-8. Зупинення розгляду заяв про видачу, продовження дії дозволу, внесення змін до дозволу
  • Стаття 42-9. Відмова у видачі, продовженні дії, внесенні змін до дозволу
  • Стаття 42-10. Скасування дозволу
  • Стаття 43. Статус зареєстрованого безробітного
  • Стаття 44. Права та обов’язки зареєстрованих безробітних
  • Стаття 45. Припинення реєстрації безробітного
  • Стаття 46. Підходяща робота для безробітного
  • Стаття 47. Допомога по частковому безробіттю
  • Стаття 47-1.
  • Стаття 48. Масове вивільнення працівників з ініціативи роботодавця
  • Стаття 49.
  • Стаття 49. Особлива гарантія для окремих категорій безробітних, які втратили роботу у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці
  • Стаття 50. Участь роботодавців у забезпеченні зайнятості населення
  • Стаття 51. Участь професійних спілок та їх об’єднань у забезпеченні зайнятості населення
  • Стаття 52. Контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення
  • Стаття 53. Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість населення