Кодування текстової інформації. Для кодування одного символу використовують щонайменще 1 байт інформації (8 бітів). 28 = 256, тому за допомогою 1 байта можна закодувати 256 різних символів.

Із двома бітами можна закодувати вже 4 ( 2 2 ) повідомлення (00, 01, 10, 11), а із восьми бітів можна скласти 2 8 = 256 кодів, що відповідає кількості кодів у таблиці кодування символів Windows—1251.

Послідовність із восьми бітів має назву байт. Традиційно для кодування одного символу використовується двійковий код, довжина якого дорівнює 1 байту, тобто 1 символ = 1 байт = 8 біт. Тоді можна обчислити, яку кількість різних символів можна закодувати: N = 28 = 256.

За допомогою таблиці ASCII числами від 0 до 127 можна закодувати літери латинського алфавіту, арабські цифри та розділові знаки. Пізніше таблицю ASCII розширили до 256 символів, в якій у діапазон від 128 до 255 можна було додати символи іншої мови.

1 біт дає змогу закодувати 2 повідомлення: «0» та «1»; 2 біти дають можливість утворити 4 різних двійкових коди: 00, 01, 10 і 11, а отже, закодувати 4 = 22 повідомлення; 3 біти дають змогу закодувати 8 = 23 повідомлень : 000, 001, 010, 011,100, 101, 110, 111; 4 біти дозволяють закодувати 16 = 24 повідомлень.

1 Кількість бітів у байті є фіксованою для даної системи обробки даних. 2 Кількість бітів у байті зазвичай дорівнює 8. IEC 80000–13:2008 : В англійській мові назва байт, символ B, використовується як синонім октету.





Отже, для того, щоб закодувати \(1\) символ українського чи англійського алфавіту, необхідно \(8\) бітів. Послідовність із \(8\) бітів називається байтом .