10.2.2. Рисисті породи

Створення рисистих порід відносять до кінця XVIII — початку XIX ст., що було пов’язано з потребою легкого міського транспорту в швидких запряжних конях. Першу породу, яка отримала назву нор- фольський рисак, було виведено в Англії. Проте селекційна робота з нею не підкріплювалася рисистими випробуваннями коней, тому не мала подальшого розвитку.

Нині у світі існує чотири спеціалізовані рисисті породи — орлов­ська, російська, стандартбредна (США) та французька. Родоначаль­ник орловського рисака Барс І народився в 1784р., американського Гамблетоніан XI — 1849, французького Фусший — в 1883 р. Коней цих порід використовують для перевезення вантажів, на різних сільськогосподарських роботах, швидкої їзди в екіпажах та спорті.

Орловська рисиста порода виведена складним відтворним схрещуванням коней арабської, датської, голландської, чистокров­ної верхової порід із подальшим розведенням помісей «у собі».

Характерною особливістю породи є висока роботоздатність, міц­ний кістяк, розвинені м’язи, своєрідна краса (рис. 10.3). Середня жива маса тварин — 500 — 550 кг. Найпоширеніші масті — сіра, гніда, ворона, рідше — руда й бура.

Коні зазначеної породи добре акліматизуються, досить довговіч­ні, тривалість використання 18 — 22 роки, плодючі — від 100 кобил

Рис. 10.3. Кобила орловської рисистої породи

отримують 80 — 85 лошат. Основний недолік — невисока скороспі­лість: їх розвиток завершується в 4 — 5-річному віці. Орловських ри­саків використовують для роботи в упряжі, поліпшення робочих ко­ней і в біговому спорті. Вони жваві й витривалі.

□ Рекорд на дистанції 1600 м — 1 хв 57,2 с (Ковбой), 2400 — 3 хв 02,5 с (Іппіт), 3200 м — 4 хв 13,5 с (Піон).

Орловська рисиста порода позитивно вплинула на виникнення рисистого конярства у Франції, Нідерландах, Німеччині, Австрії та інших західноєвропейських країнах.

Племінну роботу ведуть у напрямі підвищення роботоздатності, жвавості, скороспілості із збереженням позитивних якостей породи. Розводять на кінних заводах: Дібрівському Полтавської, Запорі­зькому Запорізької, Лимарському Луганської і Лозівському Харків – ської областей.

Російська рисиста порода створена схрещуванням орловських кобил із американськими рисистими жеребцями та розведенням помісей «у собі». Його метою було отримати коней із вищими показ­никами жвавості, ніж в орловських рисаків. Як самостійну породу затвердили в 1949 р. (рис. 10.4).

Рис. 10.4. Жеребець російської рисистої породи

Російська рисиста порода поступається орловській рисистій за нарядністю, довжиною тулуба, плодючістю, проте переважає її за сухістю конституції, глибиною грудей, скороспілістю та жвавістю.

□ На дистанції 1600 м світовий рекорд установила кобила американської стан- дартбредної породи Бітт Тзе Уілл — 1 хв 51,4/5 с (1993 р.), а в межах СНД же­ребець Полігон — 1 хв 56,9 с (1984 р.), 2400 м — 3 хв 03 с (Павлін, Колчедан), 3200 м — 4 хв 6,1 с (Павлін).

Коні цієї породи досить великі, з гарно розвиненими м’язами, су­хожилками та зв’язками, правильним екстер’єром, сухою міцною конституцією, з добрим норовом. Молодняк скороспілий, закінчує ріст у 4-річному, але максимальну жвавість тварини виявляють у

5 — 6-річному віці. За жвавістю коні російської рисистої породи на дистанції 1600 м перевершують орловських рисистих на 2 — 3 с, тому їх використо­вують у спортивних змаганнях, а плідників — для поліпшення ро­бочо-користувальних якостей тварин.

Селекційну роботу з породою ведуть у напрямі підвищення пло­дючості, скороспілості та жвавості за збереження легкозапряжного типу. Розводять на кінних заводах: Дібрівський Полтавської, Ли­марський Луганської, Запорізький Запорізької областей.

Американська рисиста порода

Америка́нська риси́ста поро́да, американська стандартбредна рисиста порода коней — легкозапряжна порода коней, вивидена в США з метою використання в бігових змаганнях на іподромах. Походить від чистокровних верхових коней, при її формуванні також використовувались норфольські рисаки, канадські іноходці, арабська, варварійська та місцева порода морган. Родоводи усіх американських рисаків беруть початок від чистокровного верхового жеребця — Гамблетоніана Рісдіка. До племінної роботи відбирали як рисаків з правильним алюром, так й іноходців. 1879 у племінні книги почали записувати коней за стандартом жвавості, який становив для коней з правильним алюром — 2 хв. 30 с, для іноходців — 2 хв. 25 с. Відтоді порода отримала назву — стандартбредна. Коні американської рисистої породи не мають виразного типу і обмежень за промірами. Тип будови тіла коней характеризується переважно верховим форматом із подовженою спиною. Висота в холці — 142–163 см. Масть найчастіше гніда, бура, руда, каракова, рідше ворона і сіра, білі відмітини рідкі. Коні американської рисистої породи використовуються для спортивних цілей, а також для удосконалення жвавості при селекції французької та російської рисистих порід. В Україні американська рисиста порода є на кінних заводах, що спеціалізуються на рисистому напрямі.

Літератра

  1. Мирось В. В., Головко В. А., Ткачёва И. В. Коневодство. Харьков, 2007. 185 с.
  2. Lynghaug F. The Official Horse Breeds Standards Book: The Complete Guide to the Standards of all North American Equine Breed Associations. Minneapolis : Voyageur Press, 2009. Р. 20–28.
  3. Курская В. История лошади в истории человечества. Москва : Ломоносовъ, 2016. 272 с.