Де журавлі влаштовують гнізда

Степовий журавель поширений від Чорного моря до Північного Китаю. Область гніздування охоплює степові і напівпустельні райони Європи та Азії. За останні 3-5 десятиліть ареал виду дуже змінився, а в європейській частині він сильно скоротився, особливо в Україні. В Азії поширений у Туреччині, Північно-Західному Китаї, Монголії. Європейська частина ареалу охоплює південні райони України, Передкавказзя, Прикаспійську низовину, Нижнє Поволжя. В Україні гніздовий і перелітний. Гніздиться у Херсонській, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій області та Cтеповому Криму. Селиться на ділянках цілинних степів з густою рослинністю, особливо охоче там, де степи чергуються із солонцями і де поблизу є прісноводні або солонуватоводні водойми. Зимує на південному сході Африки та у Південній Азії. Встановлено, що птахи з України зимують в Судані.

Довжина тіла – 90-100 см
Розмах крил – 165-185 см
Вага – 2-3 кг
Тривалість життя – до 27 років

Степовий журавель значно менший за інших журавлів, з відносно коротшими ногами і шиєю. Дорослий птах сірий, з чорними боками голови, передньою стороною шиї і волом з подовженим пір`ям. Від ока до потилиці помітно білі видовжені пера. Махові пера крил другого порядку виділяються своєю довжиною і попелясто-сірим кольором. Дзьоб оливковий, ноги чорні, райдужна оболонка ока червона. Статевий диморфізм не виражений. Голос – дзвінке курликання, більш високе за тональністю і мелодичніше ніж у сірого журавля. У молодого птаха чорний колір оперення замінений темно-сірим, а білий — світло-сірим, райдужна оболонка ока коричнева. Вушні пучки пер розвинені слабо, пера на шиї і волі майже не видовжені, так само як і махові пера третього порядку. Дзьоб жовтуватий при основі, на кінці оранжевий. Ноги сіро-бурі.

Прилетівши до місць гніздування, зграї тримаються разом деякий час, і навіть після того, як птахи розіб`ються на пари, вони збираються разом зранку і ввечері, особливо в сутінках, і розважаються стрибками і танцями. Для цього вони обирають плоский берег річки і, розташовуючись колами, танцюють і скачуть один навколо одного. Летять журавлі витягнувши голову і ноги. В польоті час від часу птахи міняються місцями і видають трубні звуки. Нерідко видають себе лише звуками, бо летять на недосяжній для ока висоті. Помахи крил повільні і рівномірні. На зимовці степових журавлів можна побачити в зграях разом з сірими. Харчуються як рослинною, так і тваринною їжею. Основу раціону складають частини рослин, арахіс, бобові, зерно, комахи та дрібні тварини. Годуються в денні години, частіше зранку або після обіду. Іноді їх можна зустріти на сільськогосподарських угіддях, де вони шукають корм на розораних землях.

Степовий журавель – моногам. Пари постійні, однак, в тих випадках, коли птахам не вдається отримати потомство, вони шукають собі нових супутників. Пари починають створюватись ще у місцях зимовки. Під час залицянь птахи танцюють – підстрибують, перебігають, підкидують пучки трави і палички, хлопають крилами. На гніздування прилітають в другій половині березня. Примітивне гніздо влаштовують на сухій землі, але недалеко від водойми. Частіше це ямка, але яйця можуть відкладатись і просто на землю. Кладку з 2-3 бурувато-оливкових з бурими плямами яєць насиджує переважно самка протягом 27-29 днів. Самець підміняє її, коли вона відходить на пошуки корму. Біля гнізда птахи дуже обережні, хоча яйця на землі майже непомітні. Більшу частину часу самець знаходиться на якомусь підвищенні і, помітивши ворога, сигналізує про це самці. Вона обережно відходить від гнізда до самця, знаючи, що знайти яйця майже неможливо. Проте, якщо хижак наближається до гнізда, птахи хоробро нападають на нього. Невдовзі після вилуплення пташенята ходять за батьками в пошуках їжі. На крило піднімаються у віці 55-56 днів. Статева зрілість наступає на другий – третій рік. До цього часу птахи-одинаки кочують окремими зграями.

В минулому цінний мисливський птах. Зараз полювання на степового журавля заборонено, проте зустрічаються випадки торгівлі незаконно добутими птахами. Майже не гніздиться на заповідних територіях через відсутність розрідженого невисокого травостою. Популяції виду загрожує багато чинників: заростання гніздових біотопів високим щільним травостоєм, зменшення місць для водопою, знищення гнізд під час випасання худоби та обробітку ланів, розлякування птахів людиною та бродячими собаками, незаконне добування. Необхідне створення спеціальних умов для гніздування, заборона полювання в місцях особливого скупчення птахів, охорона від бродячих собак та розорення гнізд людиною чи с/г технікою. Вид занесено до Європейського червоного переліку та Червоної книги України (статус — зникаючий). Охороняється Конвенцією з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) (додаток 2), Боннською (додаток 2), Бернською(додаток 2) конвенціями та у Сивашському національному природному парку.

Підготувала – Світлана Котенко

Де журавлі влаштовують гнізда

Летять журавлі. В цьому стародавньому видовищі яке, на щастя, іноді спостерігається й нині є щось таке, що зачаровує, викликає благоговіння, почуття – від якого на душі стає тепло і урочисто. Саме таке відчуття я відчуваю щоразу, коли бачу ключ журавлів, які з “курликанням” пливуть небом. Вперше я побачив степових журавлів в Криму багато років тому, коли був там в експедиції. Кілька птахів приземлившись, стали походжати біля краю поля, щось вишукуючи в траві. До цього мені доводилось бачити цих журавлів тільки на малюнках, але відразу за їх неповторним виглядом я впізнав у них красавок.

Красавка. Так називають степового журавля. І дійсно, ніжні, попелясто-сірі тони оперення спини, оксамитово-чорний комірець на грудях та шиї, а також наявність на голові звисаючого пучка білосніжних пір’їн створюють неповторний вигляд, що цілком підлягає визначенню “красавка”. Друга назва – степовий журавель – також відповідає істині. Цей журавель, на відміну від інших видів, віддає перевагу гніздуванні в глушині цілинного степу. Однак деякі пари успішно виводять нащадків, облаштовуючи свої гнізда на ріллі, не уникаючи й близькості житла людини. Років півтораста тому, коли красавок було ще багато на теренах України, місцями можна було спостерігати, як вони походжають з домашніми курми в багатьох селищах. Ці птахи легко приручаються й стають домашніми вже в першому поколінні, яке виросло в неволі.

На місця гніздування степові журавлі повертаються у квітні. Після прильоту журавлі деякий час тримаються зграями. Незабаром у них починаються шлюбні ігри. Оскільки самці й самки практично не відрізняються один від одного, важко сказати, “танцюють” чи тільки самці, а самки залишаються в ролі глядачок, або ж обидві статі беруть участь у цьому видовищі. Птахи утворюють коло. В середині такого кола танцюють декілька журавлів, видаючи при цьому характерні трубні звуки. За деякий час ці особини повертаються до лав “глядачів”, а на їх місце виходять нові “танцюристи”. Коли я вперше спостерігав це видовище, то довго перебував під сильним враженням від побаченого. Незрозуміло чому, але пісні й звуки, які виспівують при цьому журавлі, викликають щемливе почуття блаженного стану гармонії з природою. У танців є свої піки наростання емоцій і спади. Журавлиний театр просто неба навряд чи здатний залишити когось байдужим.

Після танців – етапу “знайомств” – настає гніздовий, прихований, від сторонніх очей період. Гніздо своє красавки влаштовують на землі в степу або на ріллі. Відкритий простір для гнізда необхідно птиці для того, щоб наближається небезпека була вчасно помічена. Гніздо просте – це неглибока ямка з невеликою, недбало накиданою підстилкою із сухих стебел і злаків. Іноді красавка відкладає яйця, не роблячи заглиблення в землі. У місцях, де степові журавлі більш-менш звичні, гнізда розташовуються за 2 – 3 кілометри один від одного. Як і всі журавлі, красавки відкладають по два яйця, але іноді буває три або тільки одне. Відкладання яєць на півдні Україні проходить наприкінці квітня – початку травня. Між відкладанням першого і другого яйця проходить зазвичай близько двох днів, а насиджування починається після того, як відкладено перше яйце, і триває 30 днів. Насиджує кладку яєць переважно самка.

Ранній ранок. Крапельки роси повисли на травинці. Повне безвітря. Тишу порушила перша пісня жайворонка. Я зі свого укриття в телеоб’єктив фотокамери спостерігаю за самкою степового журавля, що сидить на кладці. Очі оповиті серпанком третьої повіки. У граціозній поставі – втихомирення, спокій і безтурботність. А ще впевненість. Впевненість у собі й у своєму «чоловіку», який, походжаючи неподалік, охороняє гніздо і свою наречену, спостерігаючи за місцевістю – чи немає небезпеки. У цій сцені є щось від первісних часів: величезне синє небо, білі, чітко окреслені, як цукрова вата, хмари, ковила, яка ледь колишеться на легкому вітрі. І журавлі. Журавлі, яких щиро можна назвати символом українського степу.

Степові журавлі – виводкові птахи. Це значить, що пташенята вилуплюються зрячими і покритими жовтуватим пухом. Тільки-но пташенята обсохнуть, вони стають на ноги і можуть вибігати з гнізда. Дорослі птахи досить швидко відводять свій виводок в зарості, які надійно сховають малят.

Пташенята швидко ростуть і невідступно крокують за своїми батьками, наслідуючи їм у всьому. Мені неодноразово доводилося спостерігати кумедне видовище, як журавлята ніяково перелазить гілочки і обходять високі травинки, а, іноді зачепившись за стеблинку, і смішно впавши, падають. Іноді пташенята починають тренувати свої коротенькі крильця, комічно махаючи ними. Одним прохолодним ранком я побачив таку картину: журавля забралося на спину матері і закопалося в її пір’ї, виставивши назовні тільки голівку. Так воно сиділо досить довго, оглядаючи околиці. Необхідно зауважити, що степові журавлі – хороші батьки. Вони пильно стежать за своїми малюками, В разі небезпеки дорослі птахи коротко і приглушено курличуть, попереджаючи журавленят, а самі при цьому розчепірюють крила і розпушують пір’я, намагаючись здаватися більшими, щоб відігнати непроханого гостя.

Степові журавлі – моногамні. Це значить, що пара укладає шлюб на все життя. Як і багато інших птахів, степові журавлі так само зберігають вірність своїм місцям гніздування на одному й тому ж полі. Буває, навіть облаштовують свої гнізда на одному місці кілька років поспіль.

Годуються степові журавлі переважно рослинною їжею: насінням різних рослин, молодими пагонами трав. Їдять вони в меншій кількості й тваринну їжу – комах, молюсків, змій, дрібних гризунів. У другій половині літа вони з вже дорослішими пташенятами літають іноді на прилеглі поля і рвуть там колоски, заковтуючи їх цілком. У цей період пташенята тренують свої крила, закарбовують в пам’яті місцевість, де з’явилися на світ, набираються життєвого досвіду.

Красавки – хороші літуни. Під час міграції в теплі райони, що знаходяться на території Індії, перелітаючи через гори Гіндукуш, журавлям доводиться підійматися на висоту до 7500 метрів. У польоті журавлі весь час рівномірно махають широкими крилами і не вдаються до ширяючого польоту. Тільки опускаючись на землю, вони можуть короткий час ширяти на нерухомих крилах.

Протягом тисячоліть журавлів шанували за красу, вражаючі розміри і величний політ. Їх зображували первісні художники Африки і Європи. Образ журавля можна знайти в мистецтві Стародавнього Єгипту, слов’янських народних піснях, серед тотемів північноамериканських індіанців, в танцях австралійських аборигенів і античних міфах. Мешканці Тибету шанують журавлів як божественних істот, які символізують мир, щастя, успіх і довголіття. В нас степові журавлі так само вважають культовими птахами. Адже, навіть відлітаючи на зимівлю в теплі краї, вони навесні незмінно повертаються на рідну землю. Природно, що саме журавель став символом зв’язку з Батьківщиною.

Пошана, з якою ставляться до цих птахів, не вберегла журавлів від знищення. Біда не оминула й красавку. На журавлів полюють в період міграції, кладки знищують бродячі собаки. З кожним роком дедалі більше розорюється степових ділянок, і дедалі менше залишається місць, де журавлі могли б загніздилися. Однак швидке звикання до близькості людини і здатність до розмноження в умовах неволі дає невеликий шанс степовому журавлю вижити.

Чим відрізняється сірий журавель від інших схожих птахів?

В Україні зустрічаються два види журавлів : журавель сірий Grus grus та журавель степовий Anthropoides virgo. Цих птахів не так часто плутають між собою, тому що вони обирають різні біотопи для свого існування, гніздяться у різних природних зонах України.
Разом із сірим журавлем у одному біотопі часто можуть спостерігатися лелеки білий та чорний, і чаплі, адже ці птахи теж полюбляють вологі луки, поля поряд з водоймами, болота, береги річок та озер. Усі вони на перший погляд дуже схожі один на одного, і люди часто плутають їх між собою. Про це й говорять деякі спільні народні назви цих птахів. Але це різні види птахів, і потрібно навчитися їх відрізняти.

Сірий журавель Grus grus

У польоті легко впізнати за великими розмірами, довгими витягнутими ногами та прямою шиєю, невеликою головою та помірною довжиною дзьоба, який птах легко несе, витягнувши його майже у одну лінію із усім тілом. Політ прямолінійний, спокійний, з відносно повільними та глибокими змахами крил. Із землі птахи піднімаються із розбігу, найчастіше проти вітру. Зграя в польоті зазвичай утворює більш-менш правильний клин, однак перед посадкою цей лад розбивається , і птахи, плануючи , кружляють безладно.

По землі пересуваються великими спокійними кроками, часто копаються дзьобом у землі. Ніколи не сідають на дерева. Корм збирають як на суші, так і у мілкій воді, часто копають ґрунт дзьобом, вишукуючи бульбочки , проростки та насіння різноманітних рослин, молюсків, черв’яків, комах та їх личинок. Можуть ловити рибу на мілководді , дрібних хребетних тварин, поїдати яйця і пташенят . Восени, на прольоті, і взимку журавлі живляться майже виключно на полях, де поїдають зерна сільськогосподарських культур.

Голос. Трубне гучне курликання , яке чутно за кілька кілометрів.

Оселяються журавлі у мало доступних для людини місцях. Віддають перевагу ділянкам заболоченого березового або вільхового лісу з купинами і заростями чагарнику, околицям мохових і осокових боліт з невеликими соснами і берізками . Гнізда розміщують на кочках водно-болотної рослинності, або на купині, будують їх із болотяної рослинності. У кладці 2 буровато- або зеленкувато – оливкових яйця.

Сiра чапля Ardea cinerea

У польоті чаплі витягають лапи назад , а шию S- подібно згинають. Вона виглядає короткою і незвично потовщеною . Політ легкий , з неквапливими помахами крил ; на відміну від лелек і журавлів , майже ніколи не ширяє. Міграції птахи здійснюють зазвичай невеликими групами , по кілька особин , але зрідка збираються у чималі зграї.

На землі птах може тривалий час нерухомо стояти біля води або у воді, підстерігаючи здобич ( рибу, земноводних і т.п.). Часто сідає на дерева.

Голос гучний , скрипучий , нагадує каркання і хрип ; поза колоній птахи зазвичай мовчазні.

Зазвичай гніздиться групами, або колоніями. Улюблені місця проживання – порослі деревами берега дрібних озер, річок і ставків. Гніздиться і на деякій відстані від води, в лісосмузі, гайку або на краю лісу. Недбала споруда з гілок і сучків зазвичай розташована на значній висоті (до 30 м), але деякі птахи гніздяться і в заростях очерету. Як правило, птахи повертаються до старого гнізда з року в рік, і поступово воно стає більші і масивніші. У кладці від 3 до 9 , найчастіше 5 або 6 яєць зеленкувато -блакитного кольору, часто з білими вапняковими мазками.

Лелека білий Ciconia ciconia

В польоті шия і лапи витягнуті в одну лінію, але голова трохи нахилена довгим масивним дзьобом до землі, цим силует лелеки добре відрізняється від журавлиного. Злітає після розбігу ; політ спокійний, з глибокими помахами крил і частим ширянням .

На землі. Полювати полюбляє на зволожених ділянках з невисокою трав’яною рослинністю: луках , полях, болотах, берегах водойм. Птах неспішно ходить, а побачивши здобич, миттєво хапає її дзьобом. Чорногузи харчуються переважно дрібними тваринами — дощовими черв’яками, комахами, жабами, мишами, рибами та іноді падаллю.

Голос. Мовчазний, в збудженні може тріщати дзьобом.

Оселяється в населених пунктах поряд з людиною. Гніздо влаштовує на стовпах, дахах будівель, водонапірних вежах та на великих деревах. Використовує його багато років. Самка вiдкладає звичайно 3–5, рiдше 1–2 чи 6 білих яєць, вiдомi знахiдки навiть 7–8 яєць.

Лелека чорний Ciconia nigra

Зовнішній вигляд. Розмірами і виглядом схожий на білого лелеку, але забарвлення більшої частини оперення чорне з зеленуватим бронзовим відливом, черево біле. У молодих оперення більш тьмяне.

Політ і звички – як у білого лелеки, проте, на відміну від останнього, дуже обережний і уникає сусідства з людиною.

Гніздиться , як правило, в глухих ділянках лісу по сусідству з великими заболоченими ділянками або заплавами річок, де птах добуває корм; на годуванні може зрідка зустрічатися і в культурному ландшафті, у період міграцій трапляється на луках, пасовищах, полях поряд з водоймами. Гнізда будує на деревах у розгалуженні головного стовбура або на великих бічних гілках на висоті 3–20 м. У повній кладці 2–6 яєць, найчастіше − 4.

Журавель степовий Anthropoides virgo

У польоті на великій висоті відрізнити від сірого журавля не так легко . Для степового журавля характерні більш темна шия, дрібніші розміри та більш скрипучий голос.

На землі із близької відстані добре відрізняється від сірого журавля меншими розмірами та особливими «прикрасами» – добре помітні довгі пучки білого пір’я позаду очей. Живиться безхребетними (переважно жуки, клопи, прямокрилі), вегетативними частинами трав’янистих рослин, їх квітами та зерном.

Голос — дзвінке курликання, вище і мелодійніше, ніж у сірого журавля.

Гніздиться на півдні України на ділянках з розрідженим травостоєм або без рослинності, зокрема на цілинних степах, пасовищах, сільськогосподарських ланах, перелогах. Гніздо влаштовує на землі. У кладці зазвичай 2, рідше 1–3 оливково- бурих з рудими плямами яєць.