Будова та з’єднання кісток таза

Пояс нижньої кінцівки, або таз, складається з двох тазових кіс­ток, вони ще мають назву безіменних і крижової кістки. Тазові кістки з’єднані напівсуглобом — симфізом.

Тазова кістка складається з трьох кісток: клубової, сід­ничної та лобкової. Всі три кістки до 15—16-річного віку з’єднані хрящем (синхондроз), після чого хрящ костеніє в ділянці кульшової западини, всі три кістки зростаються тілами, внаслідок чого утво­рюється монолітна тазова кістка.

Клубова кістка розміщена у верхній частині тазової кістки, складається з тіла, яке утворює верхню частину кульшової западини й крила, яке зверху має клубовий гребінь. Спереду гребінь утворює передньоверхню й передньонижню клубову ость, а ззаду відповідно — задньоверхню і задньонижню клубову ость. Під ниж­ньою остю міститься велика сіднична вирізка. Внутрішня поверхня крила ввігнута й має назву клубової ями, нижче якої розташована дугоподібна лінія. На задній поверхні крила є вушкоподібна суглобо­ва поверхня для з’єднання з такою ж поверхнею крижової кістки. Зовні крило має три сідничні лінії (верхню, нижню й задню) для прикріплення однойменних м’язів таза.

Сіднична кістка міститься в нижній частині тазової кіст­ки, має тіло й дві гілки. Тіло її утворює задню частину кульшової западини. Від тіла починається верхня гілка, яка переходить у нижню. Разом вони утворюють сідничний бугор, вище нього міститься сіднична ость. Вище ості є велика, а нижче неї — мала сіднична ви­різки.

Лобкова кістка лежить попереду тазової кістки. Вона має тіло, яке утворює передню частину кульшової западини й дві гілки — верхню та нижню. Вздовж верхньої гілки є лобковий гребінь, який закінчується лобковим горбком. Верхня й нижня гілки лобко­вої кістки, з’єднуючись між собою, утворюють кут, зовнішня по­верхня якого дещо видовжена й шорстка. Цими поверхнями дві лобкові кістки з’єднуються між собою за допомогою хряща й утво­рюють лобкове зрощення — симфіз, що замикає таз спереду. Гілки лобкової кістки, з’єднуючись з гілками сідничної кістки, утво­рюють затульний отвір. Тіла трьох тазових кіс­ток, після їх зрощення, утворюють глибоку кульшову западину — суглобову поверхню для зчленування з головкою стегнової кістки.

Таз людини утворюється двома тазовими кістками, кри­жовою кісткою й куприком, поділяється на великий і малий; з боків їх розділяє дугоподібна лінія клубової кістки, ззаду — мис крижо­вої кістки, спереду — гребінь лобкової кістки й верхній край лоб­кового зрощення (симфіза). Симфіз — це синхондроз, утворений волокнистим хрящем, у якому є невелика щілина, причому в жінок вона значно більша, ніж у чоловіків. У вагітних жінок хрящ симфі­за має властивість пом’якшуватися, й під час пологів щілина дещо, збільшується, що сприяє легшому проходженню плода крізь малий таз.

Статеві відмінності таза добре помітні в ділянці підлобкового ку­та: у чоловіків він гострий (приблизно 70—75°), у жінок — тупий (90—100°). Кут таза утворює так звану лобкову дугу. Крила клубової кістки у жінок ширші й розташовані більш горизонтально, тоді як у чоловіків вони майже перпендикулярні. В тазі чоловіка й жінки передньозадні та бічні виміри великого таза різняться. Так, у жінок вони в середньому на 3—4 см більші, ніж у чоловіків. Канал спин­ного мозку жіночого таза має форму циліндра, чоловічого — конуса.

Кістки таза з’єднуються між собою спереду напівсуглобом — симфізом, збоку малорухомим амфіартрозом, який міститься між вушкоподібними поверхнями крил клубових кісток і крижової кістки.

Амфіартрози закріплені короткими міцними зв’язками. Крім них є ще дві довгі зв’язки. Обидві вони починаються віялоподібно, перша — від крижової кістки й куприка, друга — від крижової кістки. Перша прикріплюється до сідничного бугра, друга — до сідничної ості. Ззаду клубовий гребінь з’єднується з поперечними відростками V поперекового хребця міцною клубово-поперековою зв’язкою. Крижова кістка з куприком з’єднуються синхондрозом який не костеніє до глибокої старості. Затульний отвір затягнутий затульною перетинкою.

Скелет і м’язи нижніх кінцівок

Скелет нижньої кінцівки складається з тазового пояса, або таза, і власне кінцівки, або ноги.

Тазовий пояс. Тазовий пояс утворений парою плоских тазових кісток і крижами.

Тазова кістка — найширша у всьому скелеті. До 16-17 років вона складається з трьох кісток, відокремлених одна від одної

хрящем. Поступово хрящ кос­теніє, і кістки зливаються в одну. На місці їх сполучення є досить велика суглобова за­падина. Спереду тазові кістки сполучені одна з одною, а ззаду утворюють малорухо­мий суглоб з крижами.

У зв’язку з вертикальним положенням тіла таз людини відносно ширший і масивні­ший, ніж таз ссавців, бо під­тримує органи, що лежать над ним. Від захисної і опорної функцій таза залежать і форма його кісток у вигляді товстих зігнутих пластин, і нерухо­мість сполучення між ними. Власне кінцівка. Скелет ноги складається з стегнової кістки, кісток гомілки і стопи.

Стегнова кістка — найдовша в скелеті. Верхній кінець її має форму кулі і називається головкою. Нижче від головки є два бугри, розвиток яких залежить від прикріплення тут дуже великих м’язів.

Головка кістки входить у суглобову западину таза, утворюючи кульшовий суглоб, що належить до кулястих. Як і плечовий суглоб, він допускає дуже різноманітні рухи, але розмах їх значно менший.

Гомілка складається з двох довгих кісток: великої гомілкової і розміщеної назовні від неї малої гомілкової.

Стегнова кістка з великою гомілковою утво­рюють колінний суглоб, до складу якого входить і колінна чашечка — маленька кістка трикутної форми. Колінний суглоб допускає лише згинан­ня і розгинання.

Стопу утворюють кістки передплесна, плесна і фаланги.

Передплесно має кілька кісток, з яких най­більшою є п’яткова. З однією з них гомілкові кістки утворюють суглоб, що допускає рухи, го­ловним чином, у формі згинання і розгинання.

Плесно складається з п’яти довгих кісточок.

Фаланги — утворюють скелет пальців. Кіль­кість їх така сама, як і в руці.

Скелет ноги людини має ті самі кістки, що й скелет задньої кінцівки наземних хребетних. Але, займаюч и вертикальне положення, людина спирається тільки на одну пару кінцівок. В зв’язку з цим кістки її ніг набагато довші і ма­сивніші, ніж кістки рук; дуже сильно розвинені передплеснові кістки, особливо п’яткова; стопа в своїй середній частині трохи піднята і має склепінчасту форму, що значно пом’як­шує поштовхи, які передаються тілу під час хо­діння. У більшості ссавців кістки передніх і задніх кінцівок розвинені майже однаково, а стопа ніколи не має особливостей, властивих стопі людини.

Порівнюючи скелети руки й ноги людини, не можна не відзначити схожості їх будови. Кожний з цих скелетів має три відділи, з яких верхній утворює одна кістка (плечова, стег­нова), середній — дві (ліктьова, променева; ве­лика й мала гомілкові) і нижній відділ утворю­ють численні кістки (кисть, стопа). Проте руки є орган праці і кістки їх значно коротші, тонші і більш рухомо сполучені одна з одною, ніж кістки ніг, які служать для опори і пересування тіла.

Форма кісток і їх функція. Кістки, які захищають внутрішні органи від дії зовнішнього середовища, мають форму зігнутих пластин. З таких плоских кісток складається і череп, і таз. Форму пластин, досить товстих і вузьких, мають і ребра, що входять до складу грудної клітки.

Скелет кінцівок, що роблять швидкі і широкі рухи, складається з довгих кісток. Такими є стегнова, плечова, гомілкові, ліктьова і променева кістки.

Там, де скелет забезпечує стійкість і разом з тим деяку рухо­мість, він складається з коротких, неправильної форми кісток. Таку будову має хребет.

Отже, між формою кісток і їх функцією іс­нує тісна взаємна залежність.

М’язи. М’язи, що приводять у рух стегно, починаються на тазі, утворюючи сідниці, і прикріплюються до стегна. До них належать сідничні м’язи. Від скорочення їх виникають рухи в кульшовому суглобі. Ві­діграючи велику роль у підтриманні вертикального положення тіла, вони розвинені в людини так сильно, як ні в одної тва­рини.

М’язи, що приводять у рух гомілку, утво­рюють м’якоть стегна. На передній поверхні його лежить чотири­головий м’яз — розгинач гомілки, а на задній — двоголовий — згинач.

М’язи, що приводять в рух стопу і пальці, розміщені на задній і зовнішній поверхнях гомілки, а також на стопі. Найбільшим серед них є литковий м’яз, який згинає стопу і піднімає п’ятку над землею. Цей м’яз є в усіх наземних хребет­них, але в людини він особливо сильно розвинений, що зв’язано з вертикальним положенням її тіла.